Іновації у технологіях соціально-педагогічній діяльності

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська  обласна рада

Харківська  обласна державна адміністрація

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної  ради

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«ІННОВАЦІЇ У ТЕХНОЛОГІЯХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Роботу виконала

студентка 511-сп

факультету  пед.освіти

Погрібняк Анна

Харків,2013 

Однією з  форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.

На сучасному  етапі розвиток соціально – педагогічних технологій вивчали: Алєксєєнко Т.Ф. [1. С.19-24]  у статті «Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді», Фірсов М.В. [2] у монографії «Анталогия социальной работы» Завенко Н.В. [4. С.80-86] у статті «Теоретичні засади соціально-педагогічних технологій» висвітлюють  принципи та сутність соціально-педагогічної технології.  Загрекова Л.В. [6], посібник «Теория и технология обучения»  Лукашевич М.П., Мигович І.І. [9], посібник «Технології соціальної роботи», Липський І.А. [8],  стаття «Технологический потенціал соціально- педагогической деятельности» -  визначають соціально-педагогічні технології як майстерність, мистецтво практичної діяльності, трактують її як сукупність знань про найбільш оптимальні методи, засоби і прийоми для вирішення соціально-педагогічних проблем. Лютий В.П. [10] «Технологія соціальної роботи: конспект лекцій», розкриває суть соціальних технологій. У фахових виданнях навчальної літератури «Методи та технології роботи соціального педагога» автори-укладачі Архипова С.П., Майборода Г.Я., Тютюнник [11], «Соціально-педагогічні технології» Харченко С.Я., Краснова Л.П. [16],  «Технології соціально-педагогічної роботи» за редакцією Капської А.Й. [15], Нікітін В. А. «Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов» [12], «Соціальна педагогіка: теорія і технології»  Звєрєвої І.Д. [13. С. 147–160].  «Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах)» Панов А.М. [14],   висвітлені теоретичні та практичні аспекти соціально-педагогічних технологій. Зимівець Н.В. [5]  у статті «Сутність, принципи та структура соціально – педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров’я в учнівської молоді» розкриває сутнісні та структурні характеристики соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді. Журавель Т.В. [3] стаття «Проблеми здійснення профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків груп найвищого ризику» та Комітет протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам [7], висвітлюють актуальні питання впровадження соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітні заклади, що спирається на розуміння технології як практики алгоритмічного застосування оптимальних способів вирішення соціально-педагогічних проблем,  як спосіб здійснення соціально-педагогічної діяльності.

Соціально-педагогічні  технології, як вважають науковці, –  це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної  культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями [5].

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві  основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

1) створення  програм, які містять засоби  і способи діяльності;

2) здійснення  діяльності, побудованої на основі  таких програм. 

Виходячи з  сказаного вище, можна дати таке визначення поняття “соціально-педагогічні  технології”:

Соціально-педагогічні технології – це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання [4, С.81].

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія – сукупність прийомів, методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Термін “соціально-педагогічна технологія” з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які  застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

– знань (наука);

– знань та умінь (навчання);

– знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як: вплив на процес соціалізації особистості, здійснення соціально-педагогічного  контролю, соціально-педагогічна профілактика, терапія, реабілітація, соціально-педагогічне опікунство та посередництво.

Активною формою соціально-педагогічних технологій є  створення об'єднань самоврядування — клубів, асоціацій, груп самодопомоги і взаємодопомоги. Зазвичай така організація створюється рішенням зборів ініціаторів, що висувають цілі діяльності, залучають прихильників, розробляють проект статуту клуба, обговорюють його і затверджують на зборах. Але фахівці із соціальної роботи мають знати, що це один із найбільш плідних шляхів поліпшення соціального обслуговування населення і розвитку соціальних навичок і якостей. Тому вони повинні виступати організаторами таких груп або надавати допомогу в їх створенні й діяльності[8, С.36].

Упродовж життя  кожен індивід неодноразово зустрічається з необхідністю адаптуватися до якогось соціального середовища. Особливо гостро постає це питання, коли індивід із певних причин виявився поза нормальним суспільним оточенням — у результаті тривалої хвороби, тюремного ув'язнення тощо. Нарешті, у періоди масштабних соціальних перетворень цілі соціальні верстви і групи перебувають в процесі адаптації до умов, що радикально змінилися.

Варто зазначити  що, для того щоб технологія соціально-педагогічної підтримки була ефективною, необхідно  обрати адекватні форми, методи і засоби соціально-педагогічної діяльності стосовно технологій. «Соціально-педагогічна робота постійно еволюціонує і варто навчитися не лише сприймати, а й передбачати можливі зміни у змісті роботи, бути спроможним їх сприймати і сприяти позитивному результату». Отже, основним моментом реалізації технологій соціально-педагогічної є підбір методів і засобів [16].

Структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

а) науково-обгрунтованої  програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

б) заданого алгоритму  як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

в) певного стандарту  діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні  технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація  технологій соціально-педагогічної роботи

Класифікація  технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Розрізняють технології:

1) глобальні  – пов’язані з вирішенням  загальнолюдських проблем. Ґрунтуються  на знаннях, методах, засобах,  які сприяють розв’язанню не  лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності ( наприклад, проблема збереження миру);

2) інноваційні  технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);

3) рутинні технології  виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день  соціально-педагогічного впливу  і мало стимулюють соціальний  об’єкт, соціальну систему до змін;

4) регіональні  технології: спрямовані на вивчення  і реалізацію закономірностей  соціально-педагогічних аспектів  устрою даної території, а також  їх планомірні зміни; 

5) однією із  різновидів універсальних технологій  є технологія глобального моделювання;

6) інтелектуальні  технології спрямовані на розвиток  і стимулювання мислительної  діяльності людей, розвиток їх  творчих здібностей;

7) історичні  технології передбачають осмислення  історичного досвіду на основі  політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ – ХІХ ст.);

8) демографічні  технології націлені на вивчення  механізму відтворення населення  і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;

9) технології  згоди полягають у застосуванні  шляхів і методів досягнення  згоди більшості населення у  вирішенні найбільш актуальних  питань громадського життя, його  взаємодії; 

10) технології  розв’язання конфліктів;

11) адміністративно-управлінські  технології – методи безпосереднього  оперативного впливу на об’єкт  управління;

12) психологічні  технології – способи впливу  на психологічні процеси, явища  та відносини, методи впливу  на установки, характер, реакції,  волю особистості, міжособистісну  взаємодію; 

13) психофізіологічні  технології – спрямовані на  зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг. [10, С.65]

Враховуючи  інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної діяльності, можна  виділити власне соціальні технології, соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:

а) прості, доступні неспеціалістам;

б) складні, що вимагають  кваліфікації одного спеціаліста;

в) складні, що вимагають  кваліфікації спеціалістів в різних галузях [8, С.40]

Також розрізняють  технології роботи з людьми, що проживають на території даної країни і з  людьми, групами, які опинились, в  силу тих чи інших причин, за її межами (україномовне населення, українці в  країнах близького та далекого зарубіжжя).

Технології  соціально-педагогічної діяльності можна  умовно розділити також на три  групи:

• технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку);
• технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів;
• технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій.

Також можна  виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування – технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів – військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної діяльності [15, С.424].

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування  тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

Технологія  розробки та впровадження соціальних проектів

У  соціально-педагогічні  практиці багато проблем вирішується  шляхом створення та впровадження інновацій, які є процесом і результатом  проектної діяльності.

Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Дослівний переклад англійського слова innovation — введення нового в практику. Узагальнене визначення може бути таким: інновація (нововведення)

— це внесена, впроваджена  в практику новинка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект. Інновація — це продукт уяви, наслідок фантазій щодо можливих змін у технології того чи іншого процесу чи способу дій, це нові ідеї, які можна практично використовувати, це зміни й перетворення, що призводять до вдосконалення діяльності.

Нововведення  — це спосіб розв'язання суперечностей  між заперечуваним старим, що вичерпало  себе, та перспективним новим, що утверджує  себе. Методологічною основою інновацій  у різних сферах життя є діалектичний закон заперечення запереченням.

Останніми роками активно розвивається нова галузь знання

— інноватика, яка досліджує питання теорії та практики нововведень. Інноватика —  механізм прилаштування до змінного навколишнього середовища, перетворення та інновацій.

Нововведення  в соціальній роботі класифікують таким чином:

· винахід нових  технологій (наприклад, нового інструментарію оцінювання потреб клієнтів, заняття  з іпотерапії тощо);

· адаптація  чи зміна наявних технологій (наприклад, модифікація експертного оцінювання роботи з дорослими для використання його в роботі з дітьми);

· нові сфери  використання наявних технологій, що називають технологічним перенесенням (наприклад, використання наукового  інструментарію для практичних оцінок);

· використання існуючого методу іншою групою користувачів;

· соціальне  проектування.

Класифікації  нововведень

За сферами  громадського життя: соціальні, політичні, економічні інновації, інновації у  культурно-духовній сфері. Coціальні  інновації в свою чергу класифікують за тим, у якому структурному компоненті соціальної сфери вони відбулися: пенсійному забезпеченні, соціальному обслуговуванні, зайнятості населення, охороні праці, житловій політиці, сімейній політиці, медичному обслуговуванні, освіті тощо.

За предметним змістом  інновації поділяють на: продуктні, технологічні та інноваційні сфери послуг.

За масштабами використання: одиничні (виконуються на одному об'єкті) та дифузні (розповсюджені на кількох  об'єктах).

Інноваційний процес — процес пошуку або винайдення нової ідеї, її розробки та експериментальної апробації (первинного запровадження), поширення та використання.

Завдання управління інноваційним процесом:

· ознайомлення з методами подолання опору в організації;

· знання етапів планування та здійснення змін;

· знання стратегії управління у перехідний період;

· розуміння необхідності управління.

Інноваційний процес вбирає в себе інноваційну діяльність, спрямовану на використання наукового  знання і практичного досвіду  з метою вдосконалення наявної  практики (наприклад, соціального обслуговування).

Етапи інноваційного  процесу: інноваційний задум; проект; план; оцінювання; експеримент та впровадження.

У науковій літературі виділяють  методи пошуку та генерування ідей: "мозковий штурм", метод номінальної  групи (МНГ), метод Дельфі, метод віднесеного  деструктивного оцінювання, метод цільових обговорень, круговий збір ідей, метод конкретних випадків, метод "вогонь по керівнику", метод вільних асоціацій, метод порівняльного оцінювання, метод розстановки проблеми за значущістю, "круговий метод", метод поіменного висування, "мета-план", метод матричного структурування, метод "за-проти", метод утопічних ігор, метод латентного мислення, метод блокнота, "піраміда ідей".

Соціальне проектування — це різновид усвідомленої інноваційної діяльності.

Соціальний проект — це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові кордони, а його влив на людей визнаватися позитивним за соціальним значенням.

Проекти надають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи інколи розуміють  як інтегровану систему, що складається  зі: сформульованих проектних цілей; створених для цих цілей соціальних установ, фізичних об'єктів, систем соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів — програм, планів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих матеріальних ресурсів — матеріальних, фінансових, трудових, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей.

Типи проектів. За характером запланованих змін: інноваційні проекти, підтримуючі проекти; за характером діяльності: освітні, науково-технічні, культурні проекти, інші послуги; за масштабами: мікропроекти — до 10 тис. дол. СІЛА, малі проекти —10—100 тис. дол. США, мегапроекти — понад 100 тис. дол. США; за особливостями фінансування (інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, субсидійовані, благодійні); за термінами реалізації: короткотермінові (1—2 роки), середньо термінові (2—б років), довготермінові (понад 5 років).

Життєвий цикл проекту, оцінювання ситуації, що склалася, поява  ідеї; планування проекту; впровадження проекту; оцінювання результатів; моніторинг виконання проекту; нові ідеї [16].

Етапи виникнення нововведень:

1. На основі аналізу  інформації, що надходить з навколишнього  середовища виявлення імпульсу  змін.

2. Визнання неспроможності  колишнього шляху, колишніх цінностей  та ідеалів.

3. Перша реакція на  зміни: подолання опору.

Отже, можна  вказати, що підготовка та реалізація соціальних проектів є одним із багатьох напрямків соціально-педагогічної діяльності, який набуває все  більшої  активності та поширення в практичній роботі соціального педагога загальноосвітньої школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєнко Т. Ф. Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді / Т. Ф. Алєксєєнко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 2. – С. 19–24.
2. Антология социальной работы. В 5 т. / Сост. М.В.Фирсов. – М.: Сварогь – НВФ СПТ, 1995.
3. Журавель Т.В. Проблеми здійснення профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків груп найвищого ризику. [Електронний ресурс]. Категорія: Матеріали конференції Актуальні питання соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах – Режим доступу:http://www.psyh.kiev.ua/Проблеми_здійснення_профілактики_ ВІЛ-інфекції_серед_дітей_та_підлітків_груп_найвищого_ризику.
4. Заверико Н. В. Теоретичні засади соціально-педагогічної технології роботи з підлітками / Н. В. Заверико // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб.наук. пр. – К. :НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 2. – Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Управління. – С. 80–86.
5. Зимівець Н.В. Сутність, принципи та структура соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді. [Електронний ресурс]. Категорія: Матеріали конференції Актуальні питання соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/
6. Загрекова Л. В. Теория и технология обучения : учеб. пособ. для студ. пед вузов / Л. В. Загрекова, В. В. Николина. – М. : Высш. шк., 2004. – 157 с.
7. Комітет з протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://stop-aids.org.ua/
8. Липский И. А. Технологический потенциал социально – педагогической деятельности / И. А. Липский // Педагогика. – 2004. – № 9. – С. 34–42.
9. Лукашевич М. П., Мигович I. I. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ /М.П.Лукашевич, І.І.Мигович.Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр.— К.: МАУП, 2003. — 168 с.
10. Лютий В. П. Технологія соціальної роботи : конспект лекцій / Лютий В. П. – К.: Академія праці та соціальних відносин ФПУ, 2003. – 75 с.
11. Методи та технології роботи соціального педагога / [автори-укладачі: С.П.Архипова, Г.Я.Майборода, О.В.Тютюнник]. – Черкаси , 2008. – 456с.
12. Никитин В. А. Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов : учеб. пособ. / Никитин В. А. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2002. – 236 с.
13. Соціальна педагогіка: теорія і технології : підручник / [за ред. І. Д. Звєрєвої]. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 147–160.
14. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). Отв.ред. А.М.Панов, Е.И.Холостова. – М., 1997. – 163с.
15. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч.посібник /за заг.ред.проф. А.Й.Капської. – К., 2000.
16. Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ : Альма – матер, 2005. – 552 с.