Нормування працы

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

 

 

 

 

Кафедра економіки

промисловості та

організації виробництва

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

на тему: «Нормування праці на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        Виконала:

                                                                                              студентка гр. 4-Н-93

                                                                                                        Максименко А.В.

                                                                               Перевірив: 

                                                                                                        д-р техн. наук

                                                                                 Прялін М.А.

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

План

 

Вступ

1. Сутність,функції та значення нормування праці

2. Норми і нормативи праці. Класифікація нормативного матеріалу.

3. Принципи нормування праці.

4. Методи нормування праці.

5.Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці.

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 
   Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллю якої є створення 
матеріальних і духовних благ. Затрати праці на створення цих цінностей 
повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства дістають 
визнання тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідному часу, тобто 
часу, необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормальних 
умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці. 
   Безпосередньо на рівні підприємств суспільно необхідний час виступає як  
необхідний час - робочий час що необхідний для виготовлення одиниці 
продукції в конкретних організаційно-технічних умовах даного підприємства 
робітниками відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці. 
   Ці умови на підприємствах різноманітні, тому різняться і необхідні 
затрати часу, рівень яких може бути вище або нижче суспільно необхідних 
затрат. Відповідно будуть різноманітними і фактичні витрати. 
   Нормування праці це визначення її необхідних затрат на виготовлення 
одиниці продукції в конкретних організаційно технічних умовах. Ціллю 
нормування праці є найбільш точне визначення необхідних затрат, а 
відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці.

Нормування є складовим  елементом організації праці.

 

Сутність,функції та значення нормування праці

 

Нормування праці  є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає  визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці  продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.

Необхідними визнаються витрати, що відповідають ефективному  для конкретних умов виробництва  використанню трудових та матеріальних ресурсів в умовах дотримання науково  обгрунтованих режимів праці  та відпочинку.

Нормування праці  є невід’ємним елементом оцінки її результатів та нарахування заробітної плати більшості категорій працівників.

Праця- це фізичні і розумові здібності людей, яки використовуються при виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг.

Процес нормування праці  на підприємстві - це визначення максимально  припустимої кількості часу для  виконання конкретної работи або  операції в умовах конкретного виробництва  або мінімально припустимої кількості  продукції, яка повинна бути вироблена  працівником або бригадою за одиницю  часу. 
    Процес нормування праці - це різновид управлінської діяльності , метою якої є встановлення необхідних витрат та результатів праці ,а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників окремих груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці виконує  такі функції :

1. Собівартість продукції ,а разом з нею прибуток, рентабільність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу (трудомісткості) ,бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття ‘Основна заробітна плата’, а також ‘Додаткова заробітна плата’ , ‘Відрахування на соціальні заходи’.
2. Норми по праці (трудові норми) слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства.
3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва.
4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.

Значення нормування праці полягає в тому, що:

• нормування праці є ефективним засобом раціонального використання трудових, земельних і матеріально-технічних ресурсів та підвищення продуктивності праці;
• норми праці служать основою раціональної організації трудових процесів;
• рівень виконання норм праці є важливим оперативним показником ефективності використання трудових ресурсів та технічних засобів, раціональної організації трудових процесів;
• норми праці використовують для обліку праці окремих категорій працівників і трудових колективів;
• норми праці забезпечують об'єктивність поточного та оперативного планування в частині оплати праці, трудомісткості продукції, використання трудових ресурсів.

 

Норми і нормативи  праці. Класифікація нормативного матеріалу

        

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для  виконання кожної конкретної роботи і якою має бути якість. Норми  праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурси, визначення виробничих потужностей.                  На кожному підприємстві норми праці використовуються у процесі здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.                                                                                                                         

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції  і відповідних затрат праці для  виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так  і міри винагороди за працю залежно  від її кількості та якості.

    Норма праці - це науково обґрунтована міра затрат праці на виконання певного обсягу роботи, обслуговування засобів виробництва, виготовлення продукції.

До норм праці відносяться:

-норми виробітку;

-норми часу;

-норми обслуговування;

-норми чисельності працівників;

-норми управління;

-комплексні норми праці;

-сезонні норми виробітку.

Вони встановлюються відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Норма виробітку - (Н_в) - це науково обґрунтований обсяг роботи або кількість продукції, які необхідно виконати за одиницю робочого часу (за зміну чи робочий день). Залежно від виду виконуваної роботи норми виробітку визначають в гектарах, тоннах, центнерах, штуках. їх в основному використовують при організації механізованих, ручних, транспортних робіт, а також робіт, які виконують стаціонарними машинами і механізмами та окремих робіт.

   Норма часу - (Н_ч) — це науково обґрунтована кількість робочого часу, яку необхідно витратити на виконання одиниці обсягу роботи, обслуговування одиниці засобів виробництва або на виготовлення одиниці продукції. Норму часу визначають у годинах і хвилинах. Норми часу в основному використовують при організації ремонтних, ремонтно-господарських, автотранспортних та будівельних робіт.

   Норма обслуговування - (Н_обс) - не науково обґрунтована кількість засобів виробництва (кількість голів худоби, машин, механізмів, об'єктів), яку необхідно обслужити одному працівнику (або групі працівників) за одиницю робочого часу.

   Норма чисельності працівників - (Н_чис) - це науково обґрунтована кількість виконавців відповідного професійного, кваліфікаційного рівня, яка необхідна для обслуговування певного виробничого об'єкта (складу, ферми, агрегату).

   Норма управління - (Н_уп) - це оптимальна кількість працівників, трудовою діяльністю яких може управляти керівник при відповідних організаційно-технічних умовах, забезпечуючи високий рівень продуктивності праці.

   Комплексні норми праці - (Н_комп) - це норми для взаємопов'язаної групи операцій, що виконується не окремими працівниками, а організованими колективами.

   Сезонна норма виробітку - (Н_с) - це норма виробітку за сезон для одиниці техніки.

   Норми праці  встановлюються на невизначений  строк і діють до моменту  їх перегляду в зв'язку із  зміною умов, на які вони розраховані.  Тому в міру проведення атестації  і раціоналізації Робочих місць,  впровадження нової техніки, технології  та організаційно-технічних заходів,  що забезпечили зростання продуктивності  праці, вони підлягають перегляду.  У той же час досягання високого  рівня виробітку продукції окремими  працівниками чи бригадою із  застосуванням з власної ініціативи  нових прийомів праці і передового  досвіду, удосконалення своїми  силами робочих місць не може  бути підставою для заміни  норм.

   Уведення, заміна та перегляд норм праці здійснюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом. Вони повинні роз'яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за наявності яких мають застосовуватися нові норми.

    Поряд  з нормами, що встановлені на  стабільні за організаційно-технічними  умовами роботи, можуть застосовуватися  тимчасові .та одноразові норми.  Тимчасові норми встановлюються  на період освоєння тих чи  інших робіт за відсутності  затверджених нормативних матеріалів  для нормування праці. Одноразові  норми встановлюються на окремі  роботи, що носять одиничний характер. Це можуть бути планові, аварійні  та інші роботи.

 

Принципи  нормування праці

 

Система нормування праці  повинна розроблятися на основі певних принципів. Найважливішими з них  є:

1. принцип ефективності - полягає в необхідності встановлення норм праці, при яких виробничі результати досягаються з мінімальними сумарними витратами трудових, матеріальних, енергетичних і інформаційних ресурсів;
2. принцип комплексності - виражає необхідність обліку взаємозв'язку технічних, економічних, психологічних, соціальних і правових чинників, що впливають на норми праці;
3. принцип системності- означає, що норми праці повинні відповідати кінцевим результатам виробництва і враховувати залежності між витратами ресурсів на усіх етапах виробничого процесу;
4. принцип об'єктивності- припускає створення для усіх співробітників підприємства рівних можливостей для виконання норм; зокрема, це означає необхідність нормування праці з урахуванням групової диференціації співробітників по статі і віку, що особливо важливо при нормуванні праці учнів, молодих співробітників і осіб передпенсійного віку;
5. принцип конкретності- полягає в тому, що норми праці повинні відповідати параметрам продукції, що виготовляється, предметів і засобів праці, його умовам, типу виробництва і іншим об'єктивним характеристикам, що впливають при цій точності розрахунків на величину необхідних витрат праці і інших ресурсів;
6. принцип динамічності- виходить з принципу конкретності і виражає об'єктивну необхідність зміни норм праці при істотному для цієї точності розрахунків зміні виробничих умов;
7. принцип легітимності - виражає необхідність суворого дотримання законів і інших правових актів при нормуванні праці;
8. принцип позитивного відношення працівників до підприємства- означає необхідність створення такої системи нормування праці, при якій забезпечується загальне позитивне відношення працюючих до виконуваних функцій, соціального середовища і підприємства в цілому. Цей принцип можна назвати також принципом задоволеності працею.

Ці принципи в сукупності визначають початкові положення  організації нормування праці на підприємстві.

Нормування праці забезпечує також підвищення ефективності виробничих і трудових процесів. Методи вивчення витрат робочого часу, вживані в  нормуванні, дозволяють виявляти недоліки в організації виробництва і  використанні резервів, з тим щоб  надалі розробити заходи по оптимізації  використання робочого часу і раціоналізації виконання трудових операцій.

Робочий час - цей час, впродовж якого здійснюється процес праці. Робочий час може бути розглянутий в розрізі різних календарних періодів : рік, виробничий тиждень, робочий день (зміна).

Склад робочого часу за змістом, тривалості і порядку чергування елементів різний при виконанні  різноманітних операцій. Для наукового  вивчення робочого часу застосовуються систематизація і класифікація його витрат. На промислових підприємствах  прийнята єдина класифікація витрат робочого часу, яка відповідає цілям  і завданням його організації  і нормування.

    При аналізі витрат робочого часу з метою виявлення і усунення втрат робочого часу і їх причин увесь робочий час підрозділяється на продуктивні витрати і втрати робочого часу. Продуктивні витрати включають час роботи по виконанню виробничого завдання і час регламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом нормування і входять в структуру норми часу. До втрат робочого часу відноситься час виконання непродуктивної роботи і час нерегламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом аналізу з метою їх усунення або максимального зниження.

Методи нормування праці

 

Під методом нормування розуміється сукупність прийомів встановлення норм праці, що включають аналіз трудового процесу, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, проек-тирование раціональних трудових процесів на основі раціональної технології і організації праці, розрахунок норм.

За принциповою схемою встановлення норм праці методи нормування праці підрозділяються на аналітичні і сумарні.

Аналітичний метод має  два різновиди: аналітично-розрахунковий метод і аналітично-дослідницький метод.

При аналітично-розрахунковому методі норми розраховуються на основі готових довідкових даних по нормативах часу.

Аналітично-дослідницький  метод застосовується за відсутності нормативів, початкова інформація виходить шляхом проведення хронометражу, ФРВ (фотографія робітника времкни) і використовується для розрахунку норм. (Цей метод застосовується для розробки нормативних довідників).

Фотографія робочого часу - вид спостереження, при якому вимірюють усі без виключення витрати часу, здійснювані виконавцем (виконавцями) за певний період роботи. Вона проводиться головним чином для виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, що викликають ці втрати, і розробки необхідних організаційно-технічних заходів по їх усуненню.

Фотографія робочого часу складається з наступних етапів:

• підготовка до спостереження;
• спостереження і вимір витрат робочого часу;
• обробка і аналіз спостережень;
• розробка і впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів.

Залежно від числа об'єктів  спостереження застосовують:

1. метод безпосередніх спостережень;
2. маршрутну фотографію;
3. метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх спостережень застосовується при обстеженні невеликої  групи робітників чисельністю 2-3 людини, що знаходяться у полі зору спостерігача.

Метод маршрутної фотографії застосовується при великій кількості  об'єктів спостереження (4-15 робітників). Виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат часу в процесі  обходу маршруту, через заздалегідь  встановлений невеликий проміжок часу, величина якого залежить від числа  спостережуваних об'єктів.

Метод моментних спостережень є дослідженням витрат робочого часу, завантаженості робітників і використання устаткування на основі вибіркових спостережень, що проводяться у випадково відібрані моменти часу по великій групі робітників.

 

Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці

 

Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві  надзвичайно велика. На нормах грунтуються  розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничій потужності підприємств і їх потреби в  робочій силі і устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні  варіанти технологічних процесів, конструкція  устаткування, технологічного і організаційного  оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

      Нормування має виключно важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи (операції, прийому), можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати роботу усіх виробничих ланок, раціонально використати устаткування.

На підприємстві необхідно  постійно вести роботу по забезпеченню зростання продуктивності праці, як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника  усієї системи трудових показників, велике значення приділяти вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва  продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову, нормативну, фактичну трудомісткість. Зіставлення фактичної  і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості дають можливість виявляти, враховувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, знаходити резерви  її підвищення як по підприємству в  цілому, так і по окремих видах  продукції, технологічних етапах її виробництва. Показник трудомісткості прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і вироблення залежать від  одних і тих же чинників підвищення технічного рівня виробництва, зростання  фондовооруженности праці, його раціоналізації, скорочення простоїв і інших втрат  робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Усі заходи по вдосконаленню  нормування праці можуть бути згруповані по наступних напрямах:

-скорочення чисельності робітників, що не виконують норми вироблення;

-забезпечення оптимальної і рівномірної напруженості норм праці;

-збільшення і охоплення нормуванням праці усіх працівників підприємства;

-перегляд норм при здійсненні організаційно-технічних заходів на робочих місцях.

Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при  здійсненні ними різних робіт або  порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Розширення сфери застосування науково обгрунтованих норм є  важливим резервом підвищення продуктивності праці. Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при  здійсненні ними різних робіт або  порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Одно з напрямів розширення охоплення нормуванням праці  почасових оплачуваних працівників - встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельності, норм обслуговування і нормованих завдань. Застосування науково обгрунтованих  норм і нормативів сприяє вивільненню  частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції.

Ще одно напрям роботи по вдосконаленню праці - своєчасний перегляд норм.

Впровадження і перегляд норм праці відбувається постійно. Норми не можуть залишатися незмінними із-за постійного зниження трудомісткості виготовлення продукції. Тому на підприємствах  здійснюється робота по використанню резервів зростання продуктивності праці і встановленню прогресивних норм.

Найчастіше норми праці  переглядаються в процесі атестації  робочих місць, що передбачає оцінку якості місцях норм праці, що діють  на цих робітниках, як одного з найважливіших  показників організаційно-технічного рівня виробництва.

Висновок

Отже, нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання  заданого об'єму роботи з урахуванням  певної (проектованою або фактичною) організації праці.

Найважливіші завдання нормування праці - послідовне поліпшення організації  праці і виробництва, зниження трудомісткості продукції, посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності виробництва, підтримка  економічно обгрунтованих співвідношень  між зростанням продуктивності праці  і заробітної плати.

Нормування праці сприяє раціональному  розставлянню працівників підприємства і правильному використанню ними робочого часу, робить вплив на поліпшення організації праці і виробництва. Разработанные норми використовуються при складанні планів підприємства і його підрозділів, вирішенні питань розділення і кооперації праці, визначенні необхідної кількості устаткування і чисельності працюючих. Обгрунтованість  норм значною мірою сприяє правильному  визначенню розміру заробітної плати, матеріальної зацікавленості працівників, здійсненню принципу оплати праці по його кількості і якості.

 

Список літератури

 

1.Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, - 19 - 65 с.

2. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 219 с.

4.Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. - 134 - 147 с.

5. Прокопенко В. І. Трудове право. – Х.: Консум, 2004. – 342 с.

6.Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - 97-145 с.