Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Інтерактивні методи навчання

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають. У доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися: діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання; жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності". Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати.Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні (з англійської "взаємодіючий"). методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

"Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все - підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності, зростає цікавість до процесу навчання.. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу.

Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.

Групові методи:

Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".
Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"
Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").
Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Інтерактивне навчання на практиці. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит): Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

Правила для учнів: Кожна думка важлива. Не бійся висловитися! Ми всі - партнери! Обговорюємо сказане, а не людину! Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився, вислухав!

Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.

"Інтерактивні технології - не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи - самостійним пошуком, традиційними методами.

Процес впровадження.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувається за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

Отже, типові проблеми:

Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.
Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення.
Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

учні набули культури дискусії;
виробилося вміння приймати спільні рішення;
поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури - він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стало "обдумати", "застосувати";
якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями - аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ.

Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду викладача. Тому в структуру уроку включаються тільки елементи інтерактивної моделі навчання – інтерактивні технології, тобто включаються конкретні прийоми й методи, які дозволяють зробити урок незвичайним і більше насиченим і цікавим. Хоча можна проводити і повністю інтерактивні уроки.
У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:
1) пасивна - учень виступає в ролі <об'єкта> навчання (слухає й дивиться)
2) активна - учень виступає <суб'єктом> навчання (самостійна робота, творчі завдання)
3) інтерактивна - inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.
Інтерактивні технології навчання - це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.
Форми організації діяльності учнів на уроці .
1) групова - навчає одна людина, більше тих, хто слухає, чим тих, хто говорить;
2) кооперативна (колективна) - спосіб навчання в малих групах.
Кожна людина має дві потреби: потреба росту й бути в безпеці, прилучившись до групи людей. При кооперативному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. У дітей з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного. Кооперативне навчання може існувати не тільки в групах, але й у парах.
Окремої уваги вимагає організація роботи в малих групах. Коли потрібно вирішити складні проблеми колективним розумом.
Ось приклади деяких конкретних методик роботи в малих групах:
«Діалог» - його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошитах. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена на сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.
«Синтез думок» - схожий на попередній метод, з тією різницею, що учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркушах, які потім передають наступній групі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана група не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює весь клас.
«Спільний проект» - у цьому випадку групи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна група робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що рецензується й доповнюється групою експертів.
«Пошук інформації» - метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану вчителем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.
«Коло ідей» - метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Всі групи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декількох питань (позицій), які представляються групами по черзі. При відповідях кожна із груп озвучує тільки один аспект проблеми, а вчитель задає питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією групою.
Всі перераховані методи інтерактивних методів навчання ставляться до технологій кооперативного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань вчителя, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх учнів класу у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні вчителя організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.
Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний вчитель може самостійно вигадувати нові форми роботи із класом.
Вид роботи:
1) Робота в парах.
2) Ротаційні (змінні) трійки.
3) Карусель.
4) Робота в малих групах.
5) Акваріум.
6) Незакінчена пропозиція.
7) Мозковий штурм.
8) Броунівський рух.
9) Дерево рішень.
10) Суд від свого імені.
11) Громадські слухання.
12) Рольова (ділова) гра.
13) Метод прес.
14) Займи позицію.
15) Дискусія.
16) Дебати.
Карусель, коли утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.
Технологія Акваріум полягає в тім, що декілька учнів розігрують ситуацію в колі, а інші спостерігають і аналізують.
Броунівський рух припускає рух учнів по всьому класі з метою збору інформації із запропонованої теми.
Дерево рішень - клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю учнів. Кожна група обговорює питання й робить записі на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують на деревах сусідів свої ідеї.
Займи позицію. Зачитується яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.
Свіча. По колу передається запалена свіча і учні висловлюються про різні аспекти навчання.
Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі вчень-вчитель, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов'язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.

ЗДІЙСНЕННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОКАХ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ

"Освіта - це те, що залишається, якщо забути все, що вчили у школі" Альберт Ейнштейн

Творча атмосфера, в якій працює колектив нашої школи, має велике значення в моєму становленні як учителя. Відвідування уроків, постійний діловий контакт з колегами, робота у творчій співдружності, участь у міжнародній конференції "Громадянська освіта в Україні", що була організована Інформаційною Агенцією США, Радою Європи та Американською федерацією вчителів за підтримкою Міністерства освіти України, участь у семінарі "Правова освіта й правове виховання у школі", що була організована Харківським науково-методичним педагогічним центром і асоціацією "Освітній центр прав людини", участь у конференції, що проводилася Харківською правозахисною групою, присвяченій питанням викладання прав людини й громадянській освіті, участь в обласній конференції "Модель ООН", участь у семінарі по програмі "Практичне право" - все це стимулювало пошук своїх методів і форм роботи, вивчення науково-методичної літератури з історії, правознавства, психології. Відчувши на собі позитивний ефект інтерактивних методик при проходженні вище перерахованих тренінгів, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і особливо правознавства, для того, щоб створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання. З прийняттям Конституції України і нового Закону України "Про загальну середню освіту", в яких було закріплене положення про обов’язкову, повну загальну середню освіту, в роботі учителя більш помітними стали труднощі, пов’язані зі зниженням інтересу до навчання у деяких школярів. У зв’язку з цим, на мій погляд, формування мотивації навчання є одним з головних резервів вирішення задач всеобучу і виховання активного громадянина демократичного суспільства. Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною. Для вивчення історії й правознавства потрібна не тільки різноманітність методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні використовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілюструють той чи інший історичний період, газети, телевізійні передачі, в яких обговорюються поточні події. І тут, нібито такий негативний момент нашої дійсності, як наявність великої кількості, часто поганих, підручників (особливо з історії України) має свій позитив: діти, якщо правильно організована робота, вчаться критично оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необхідність користуватися багатьма джерелами. Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань. Було підраховано, що в середньому вчитель за урок задає 2 питання кожну хвилину! Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички. Важливу роль відіграє час очікування відповіді. Тут я вивела для себе закономірність: чим більше очікуєш, тим більш ґрунтовну відповідь отримуєш. Оптимальний час відповіді - від 5 до 8 секунд. Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення до деталей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допомагає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв’язки. При підготовці до уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової діяльності. У кожного вчителя, який пропрацював багато років у школі, накопичується багатий арсенал форм і методів викладання, засвоєних і своїх. Всі їх узагальнити в одній роботі неможливо. Тому я зупиняюсь на тих, які турбують мене в даний момент більш за все. Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірливий рівень відношень між учителями й учнями. Методика ж учбового співробітництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод застосовується при виконанні будь-якого завдання. Наприклад, учні можуть бути об’єднані в групи для складання визначення поняття, створення рольової ситуації, написання проекту тощо. Саме при використанні цього методу найбільш виконується головна мета навчання - не викласти які-небудь знання учням, а разом з ними здобути їх. Метод емоційного стимулювання навчання досить простий і традиційний. Складається він із створення у навчальному процесі ситуації зацікавленості. На уроках правознавства я його використовую дуже часто, тому що підручник написано сухою, невиразною мовою, велика кількість юридичних термінів важко сприймається учнями, тому створення в навчальному процесі ситуації зацікавленості просто необхідне. Буквально на кожне нове поняття я наводжу цікавий приклад. Так, під час вивчення теми 30 " Правопорушення і юридична відповідальність", розкриваючи поняття злочину, здійсненого "навмисне", "по необережності", "казус", наводжу приклад з вікном, у яке навмисне на голову перехожому кидається старий стілець, просто викидається непотрібна каструля або випадково відлітає, зриваючись з ручки, молоток, яким забивають цвях у квартирі. Звикаючи сприймати правову термінологію через цікаві приклади, учні незабаром самі навчаються цьому прийому. Важливу роль у цьому методі грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати "очікування", свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж "очікування"? Необхідною умовою створення емоційних ситуацій в ході уроку є яскрава, образна мова учителя, його готовність позитивно мислити, яка передається дітям, тому що у процесі навчання є два рівноцінних і взаємопов’язаних учасника: учень і учитель. Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій. Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд, на уроках історії в старших класах просто обов’язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би не можна було провести дискусію. Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в запропоновані. Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість, можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні. Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин:

щоб поновити основні правила;

вияснити щось;

ліквідувати конфлікт;

просувати розмову далі;

залучати пасивних учасників;

утримувати від домінування.

Використовуючи своє "третє око", учитель зможе спостерігати, наскільки добре учасники спілкуються між собою - хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам’ятати, що дискусія - це не дебати, а діалог групи (різниця між діалогом і дебатами подається у додатку 10). При закінченні дискусії можна попрохати дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно проводити на уроках узагальнення в курсі всесвітньої історії в т. 1. "Перша світова війна", т. 5. "Країни Центральної і Східної Європи" (10 кл.), в т. 3. "Суспільно-політичні рухи" (10 кл.); в 11 кл. в т. 1. "Друга світова війна", "Світ після другої світової війни: загальні тенденції"; т.8 "Міжнародні відносини." В курсі історії України в 11 кл. тт. 3, 4, 5. Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу:

створюються стимули для вивчення предмету, появляється мотивація для підготовки до занять;

емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам’яті весь пройдений матеріал;

рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства.

Цим методом я дуже часто користуюсь на уроках правознавства. Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь-яку тему курсу (додаток 11). Наприклад, у рольовій грі про "по грабунок" учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину.

Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання історії й правознавства зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад, під час повторення теми 11 історії України в 11 кл "Україна в умовах незалежності" можна провести ділову міні-гру, надавши кожній навчальній групі соціальний статус: група бізнесменів, учителів, безробітних, пенсіонерів тощо, запропонувавши відреагувати на такі рішення уряду, як: підвищення податку на прибуток, закриття збиткових підприємств, підвищення розмірів пенсій тощо. На уроках правознавства, після вивчання конституційного права можна провести рольову гру "Вибори до шкільного парламенту", що ми і зробили.

З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситуацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні галузей права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону. Ефективним є цей метод на уроках історії в темах з економіки, під час розкриття понять "Велика депресія", "економічна криза", "новий курс Рузвельта".

Всю свою позакласну роботу з історії та правознавства я також проводжу по інтерактивній методиці. "Мозковим штурмом" були складені анкети, у формі ділової гри проведено вибори до шкільного парламенту тощо.

Захоплення вчителя породжує захоплення учнів. Учні нашої школи стають призерами районних олімпіад з історії й правознавства і успішно приймають участь у обласних олімпіадах. В тому році три мої учні брали участь у обласному конкурсі МАН. Четверо стали призерами суспільно-політичної дискусії "Людина - Час - Пам’ятник", їх роботи були надруковані в збірці матеріалів українсько-білоруської суспільно-політичної дискусії старшокласників. Команда з трьох учнів дуже успішно виступила на обласній конференції "Модель ООН", представляючи Югославію. Старшокласники під моїм керівництвом створили молодіжну суспільну організацію "Клуб 2000", провели вибори до шкільного парламенту, випускають шкільну газету "Експрес 162", працюють у всіх творчих конкурсах.

В тому році з моєї ініціативи був створений Харківський центр регіональної асоціації учителів історії та суспільних дисциплін "Доба", метою якої є всебічне сприяння докорінному покращанню історичної та суспільної освіти у навчальних закладах, сприяння задоволенню професійних потреб викладачів. Я є засновник й член правління Харківської асоціації вчителів "Освіта за демократію". Основна мета діяльності - сприяння укріпленню демократичного суспільства шляхом трансформації систем освіти, запровадження систематичних та ефективних навчальних програм для дітей і дорослих громадян.

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ ЯК ШЛЯХ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. наголошує на необхідності забезпечення переходу до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти. Зазначається, що освіта ХХІ ст. – освіта для людини. ЇЇ мета – виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’язання проблем, тобто підвищення життєвих компетенцій учнів. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним досвідом. і є показником успішності школярів. Одним з найважливіших чинників формування важливих компетенцій є вивчення історії в школі. “Без знання минулого неможливе точне поняття про сучасність ”,- справедливо наголошував виданий український історик і державний діяч М.Грушевський Нові підходи до вивчення історії ХХ століття повинні базуватися саме на особистісно орієнтованому навчанні, а всі педагогічні технології мають бути спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина України, здатного творчо й виважено розв’язувати проблеми у процесі самореалізації особистості

Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій.

Головна мета даної інновації полягає у створенні цілісної взаємодії учня та вчителя, розвитку особистості та різноманітних форм мислення кожного учня, створенні і вирішенні проблемних завдань, самостійне осмислення учнем певних історичних подій без звертання до підручника, можливість робити певні висновки і застосовувати свої знання на практиці.

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів, запровадження сучасних інформаційних технологій в освіті.

Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії практикується досить давно, але раніше якість фото-аудіо-відеоматеріалів, їх нестача та неможливість відходу від класно-урочної системи не дозволяли вчителю використати аудіовізуальні засоби більш ефективно і продуктивно.

При використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів вчитель повинен орієнтуватись на особистість учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає певні труднощі, тому що не кожна дитина може це зробити. Тому досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів. Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Впровадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні завдання :

- враховувати індивідуальні особливості кожного учня;

навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
формувати комунікативні вміння учнів;
формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: планування, аналіз, контроль, оцінку;
стимулювати моральні переживання взаємного навчання.

Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках різних типів – таких як комбінований, урок-лекція, урок-семінар і особливо на нестандартних уроках ( інтегрований, рольова гра, урок-КВК, урок “Брейн-ринг”, “Що? Де? Коли?, “Щасливий випадок” та інші ) і виховних заходах дають можливість вчителю найбільш повно врахувати особливості, інтереси, нахили, здібності

кожного учня. Безумовно в кожному нестандартному уроці є елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування, але в незвичайних формах.

Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами, робота з персональним комп’ютером, використання інших аудіовізуальних засобів (діапроектор, аудіомагнітофон, слайдопроектор ) надає можливість вчителю зробити свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, виникає досить стійка мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань.

Необхідність формування дослідницьких вмінь учнів актуалізує проблему достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу, в тому числі подій революції 1917 року, Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни, подій середини ХХ ст. В художніх фільмах дуже часто можна побачити неточну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій епохи і т.д. Крім того, тривалість кінострічок в часі і відсутність в них навчальної направленості дозволяє говорити про доцільність їх використання в учбовому процесі і для вирішення виховних завдань. Тому вчитель повинен перед застосуванням відеоматеріалу ретельно його підготувати. Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 40-45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин. Для уроків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відео-матеріалу: відео-пояснення (розповідь), відео-ілюстрацію, відео-підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель повинен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і структурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов’язково повинен бути поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідовності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеофрагмент має також і завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації ( це може бути питання, завдання та ін.). Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як воно виконане. Слід пам’ятати, що при переобтяженні уроку аудіоовізуальними засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.

Інтерактивні методи навчання 📙 Реферат → 🆔 113996