Інженерно-психологічна експертиза СЛМ

Міністерство  освіти і науки України

Національний університет  «Острозька академія»

Факультет політико-інформаційного менеджменту

Кафедра психолого-педагогічних дисциплін

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

«ІНЖЕНЕРНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА СЛМ 

(СИСТЕМА ЛЮДИНА-МАШИНА)»

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка групи  Пс-31

Ветрова Марія

 

 

 

 

 

Острог-2013

 

План:

 

Вступ............................................................................................................................3

1. Суть інженерно-психологічної експертизи.........................................................3
2. Психологічні особливості експертизи.................................................................4
3. Методи проведення експертизи...........................................................................8
4. Інженерно-психологічна оцінка СЛМ.................................................................9
5. Загальні інженерно-психологічні вимоги та рекомендації..............................12

Список використаної літератури..............................................................................15

Вступ

 

Експертиза (від лат. Expertus - досвідчений) - дослідження (розслідування, аналіз) фахівцем (експертом) будь-яких питань, вирішення яких вимагає спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва і т. д. з метою винесення висновку.

У даній роботі буде розглянута інженерно-психологічна експертиза.

Мета роботи - зрозуміти  призначення та завдання інженерно-психологічної експертизи; розглянути психологічні особливості експертизи і методи проведення експертизи.

 

1. Сутність інженерно-психологічної експертизи та її основні завдання

 

Інженерно-психологічна експертиза - це визначення фахівцями придатності людини до праці за конкретною професією.

Придатність до того чи іншого виду праці (профпридатність) обумовлюється: віком; станом здоров'я; рівнем підготовленості; наявністю необхідних знань, навичок і вмінь; покликанням як сукупністю потрібних професійних здібностей і бажання працювати за даною професією.

Основні завдання інженерно-психологічної експертизи у всіх видах трудової діяльності: 1. Запобігти допуску людини на роботу, до якої вона не здатна за віком, станом здоров'я, освіти, психологічної нездатності або з будь-яких інших причин.

2. Відібрати для роботи з даної професії найбільш працездатних людей, які можуть успішно виконувати трудові обов'язки по спеціальності без шкоди для свого здоров'я і з належною продуктивністю праці.

3. Своєчасно усувати від роботи осіб, які виявилися нездатними до виконуваної ними виду праці, для відпочинку, лікування або переведення на іншу, більш посильну ним роботу.

4. Визначати, до якого виду праці та чи інша людина найбільш здатна, щоб рекомендувати їй той чи інший вид трудової діяльності в порядку професійної консультації.

 

2. Психологічні особливості інженерно-психологічної експертизи

Історія застосування експертизи свідчить, що практично завжди в  процесі її проведення вирішується  завдання пошуку винного. У кожному разі це визначення провини техніки або людини.

Психологія експертизи реалізується:

1. У залученні інженерних психологів до процесу експертизи;

2. У впливі незвичних екстремальних подразників на психіку учасників розслідування (вид поранених і вбитих, вид спотвореної техніки, поведінка родичів,  можлива небезпека для життя і здоров'я на місці пригоди);

3. У прояві психологічних чинників, які полегшують або ускладнюють процес розкриття таємниці причин пригод (активізація уваги, мислення та інших психічних пізнавальних процесів, інтерес до виявлення загадкових причин того, що сталося, психологічний тиск на експертів зацікавлених осіб, домінуючий вплив надмірних за силою подразників на процес прийняття рішень комісією, складність вибору однієї з версій того, що сталося і т.п.).

4. У психологічному обгрунтуванні запропонованих комісією рекомендацій щодо недопущення таких подій у майбутньому.

Інженерні психологи  залучаються до роботи груп тих підкомісій, в яких вплив психологічного чинника  може виявитися вирішальним у  виникненні аварійної ситуації.

До психологічних  компонентів експертизи відносять:

мотиви поведінки, причини і механізми помилкових дій особового складу та осіб групи керівництва, їх псих. стану, індивідуально-психологічні особливості особистості і т.д.

У психології праці та інженерної психології психологічні особливості  експертної оцінки події базуються на 2 концепціях:

1. концепція особистісного фактора

2. концепція людського фактора.

1. При експертизі причин аварійності з опорою на особистісний фактор оцінюється роль індивідуальних, професійно важливих якостей особистості у виникненні, розвитку і результаті аварійної ситуації.

2. При експертизі аварійності з опорою на так званий людський фактор вивчаються і оцінюються: ступінь і повнота обліку професійно значущих характеристик людини в об'єкті (засобах) діяльності (конструкція робочого місця), умови праці (гігієнічні особливості місця існування на робочому місці, ергономічність спецспорядження, засобів захисту, психологічний клімат), зміст і структура процесу діяльності (способи виконання дій, характер інформації та фізичні навантаження, темп роботи тощо), організація діяльності (особливості режиму праці і відпочинку).

До компонентів особистісного чинника відносяться:

- Морально-орієнтаційні (духовні якості, моральні якості, чесність, принциповість, дисциплінованість,  почуття колективізму, цілеспрямованість);

- Професійні якості;

- Психологічні особливості;

- Фізіологічні особливості;

- Фізичний розвиток.

У число компонентів людського фактора входять:

Суб'єкт  діяльності:

- Система профвідбору  (на психологічному, освітній рівень  і т.д.)

- Ефективність методів  контролю і експертизи.

Засоби  діяльності (елементи робочого місця):

* Засоби відображення інформації (візуальні, акустичні і т.д.):

- Розташування і спосіб  кодування

- Кут візування і  час впливу сигналу

- Розбірливість слів, текстури

- Яскравість, контрастність

* Органи управління:

- Просторові співвідношення (взаєморозташування)

- Конструкція (розміри,  форма, характер поверхні)

- Завантаження, інерційність, амплітуда переміщень.

Умови діяльності:

- Геометричні розміри елементів робочого місця

- Умови населеності на робочому місці (освітленість, мікроклімат)

- Дотримання ергономічних  вимог до одягу і спецспорядження

Зміст діяльності (Способи виконання професійних дій, операцій):

- Розподіл функцій  між людиною і автоматикою

- Інформаційна та фізична  завантаження

- Способи виконання  дій.

Організація діяльності (регламентація, управління):

- Режим праці та  відпочинку

- Програми підготовки

- Керівництво, управління

Інженерно-психологічна експертиза може здійснюватися на різних рівнях (див. таблицю 1):

- На особистісному рівні (причина НП - особистісні псих., Передумови)

Наприклад, зниження психічної працездатності, недостатня підготовленість до виниклої ситуації, індивідуальні психологічні особливості.

- На рівні бойової техніки і зброї (їх вплив на психіку воїна).

- На рівні середовища проживання і бойової діяльності (вплив на психіку природних і бойових або виробничих факторів).

 

Таблиця 1.

Види експертизи	Завдання експертизи
особистісна	- Профспрямування - Профпридатності -Психічної працездатності -Ефективності діяльності - Психологічної підготовленості - Профподготовленності -Індивідуально-психологічних  особливостей
технічна	- Засобів відображення  інформації - Засобів управління - Робочого місця оператора - Шкідливих і небезпечних  для життя чинників -Аварій і катастроф - Конструктивної надійності  техніки
середовища	експертиза небезпечних  впливів: - Погоди - Землетрусів - Вивержень вулканів - Сонячної активності

 

 

3. Методи проведення експертизи

 

Інженерно-психологічна експертиза техніки і зброї включає в себе:

Експертні оцінки - кількісні або порядкові (рангові) оцінки процесів чи явищ, не піддаються безпосереднім вимірам. Грунтуються на судженнях фахівців.

До числа методів  психологічної експертизи ставляться як традиційні методи психологічних досліджень (бесіда, спостереження, експеримент, бланкові та комп'ютерні тести тощо), так і специфічні методи (метод експертних оцінок, метод парних порівнянь), вивчення матеріалів особової справи (характеристик, автобіографії, медичної книжки, журналів керівників), матеріалів експериментально-психологічного обстеження.

Метод незалежних експертних оцінок - метод, що припускає винесення суджень (оцінок) кількома експертами, кожний з яких не має ні знань про оцінки інших експертів, ні можливості вплинути на їхні оцінки.

Метод парних порівнянь - при парному порівнянні експерт зіставляє досліджувані об'єкти по їх важливості попарно, встановлюючи в кожній парі об'єктів найбільш важливий. Всі можливі пари об'єктів експерт представляє у вигляді запису кожної з комбінацій (об'єкт I - об'єкт 2, об'єкт 2 - об'єкт 3 і т.д.) або у формі матриці.

У результаті порівняння об'єктів у кожній парі експерт  висловлює думку про важливість того чи іншого об'єкта, тобто віддає одному з них перевагу. Іноді експерти приходять до висновку про еквівалентність кожного з об'єктів пари. Впорядкування у кожній парі об'єктів, безумовно, не дає відразу впорядкування всіх розглянутих об'єктів, тому необхідна подальша обробка результатів порівняння. Найбільш зручно здійснювати парні порівняння та їх обробку, використовуючи як інструмент матриці.

В окремих випадках при  великій кількості досліджуваних  об'єктів на результати парного порівняння впливають психологічні фактори, тобто  перевагу часом отримує не той об'єкт, який дійсно кращий перед іншими, а той, який у переліку пар записаний першим або знаходиться по розташуванню в матриці вище порівнюваного. Тому іноді для виключення психологічного впливу проводять подвійне парне порівняння, тобто ще раз здійснюють парне порівняння, але тільки при зворотному розташуванні об'єктів і відповідно об'єктів у кожній парі.

Метод парних порівнянь  дуже простий і він дозволяє дослідити більшу кількість об'єктів (у порівнянні, наприклад, з методом рангів) і з більшою точністю.

 

4. Інженерно-психологічна  оцінка СЛМ

 

Інженерно-психологічна оцінка (ІПО) полягає у визначенні основних характеристик  діяльності оператора і СЛМ в цілому з метою її перевірки на відповідність важливим інженерно-психологічним вимогам і рекомендаціям.

Інженерно-психологічна оцінка здійснюється на всіх етапах "життєвого циклу" СЛМ: проектування, побудови і експлуатації. Для отримання вірогідного висновку ІПО має бути:

o   багаторівневою - як і сама ієрархічна структура СЛМ;

o інтегральною, спрямованою  на визначення загальних характеристик  функціонування СЛМ і діяльності  оператора;

o динамічною, тобто враховувати  зміни, які відбуваються у системі  упродовж її функціонування.

ІПО може бути різною, залежно від використовуваних методів. На початкових етапах проектування переважають методи математичного і статистичного моделювання, а на кінцевих етапах, коли вже є можливість виготовлення макета або імітатора, - методи фізичного моделювання на спеціальних стендах. На етапі експлуатації СЛМ для оцінки застосовують експериментальні методи в робочому режимі функціонування.

Крім цього, ІПО для кожного  режиму функціонування СЛМ має бути окремою. Це дає змогу цілеспрямовано (для певного режиму) розробляти необхідні заходи підвищення ефективності функціонування СЛМ.

За характером ІПО може бути статичною  і динамічною. Статична оцінка характеризує СЛМ без урахування особливостей процесу її функціонування. Прикладом такої оцінки може бути оцінка ЗВІ і ОУ, розташування їх у певних зонах; оцінка надійності оператора і системи в цілому, без урахування конкретних режимів роботи тощо. Але статична оцінка недостатня, оскільки не береться до уваги динаміка змін станів системи і оператора. Динамічна оцінка це враховує, і тому вона є головною для визначення всіх характеристик функціонування СЛМ, оцінки алгоритмів роботи оператора і організації контролю за станом системи і людини.

До того ж сама оцінка за результатами може бути і якісною, і кількісною, і комбінованою.

Важливим методологічним завданням  є визначення напрямків ІПО, зумовлених різнопорядковістю властивостей СЛМ. Виділяють, зокрема, такі:

• оцінка вихідних показників якості СЛМ;
• оцінка і діагностика станів оператора;
• оцінка технічних засобів діяльності оператора;
• оцінка економічної ефективності від запровадження інженерно-психологічних розробок.

Для кожного з цих напрямків  ІПО повинна бути багаторівневою. Так, оцінка показників якості СЛМ (наприклад  надійність) на першому рівні передбачає узагальнення. Потім виявляються різні режими роботи СЛМ і відповідні показники надійності. На більш високому рівні враховуються різні стани СЛМ і оператора.

При оцінці станів оператора порівнюються і аналізуються вихідні показники діяльності СЛМ і оператора з психофізіологічною "вартістю" їх досягнення. При цьому на різних етапах проектування СЛМ застосовують і різні експериментальні методи: від аналізу аналогів і прототипів до досліджень діяльності оператора в реальних умовах.

При розгляді технічних засобів  діяльності оператора на першому  рівні проводиться статична оцінка системи: характеристик ЗВІ і  ОУ, їхнього розташування, розмірів робочого місця оператора і його елементів. На другому рівні ці характеристики пов'язують із режимами роботи СЛМ. На третьому рівні враховують різні стани СЛМ, пов'язані з обмеженням у часі, інформаційним навантаженням, темпом і ритмом подавання інформації, факторами виробничого середовища і функціональними станами людини-оператора.

Для забезпечення багаторівневості за різними напрямками ІПО розроблена типова програма, яка складається з чотирьох розділів.

1. Визначення основного  призначення і структурної схеми  СЛМ; типових завдань оператора  і режимів роботи системи; характеристик  інформаційних потоків, що циркулюють у системі; типів і призначення робочих місць, функціональних обов'язків оператора на кожному з них; особливостей впливу факторів довколишнього середовища; форми зв'язку між операторами. Крім цього, створюються групи експертів і дослідників, розробляються програми та проводиться інструктаж з ІПО.

2. Обстеження і оцінка  СЛМ без обслуговуючого персоналу.  Проводиться ІПО засобів відображення  інформації, органів управління, їх  розташування, елементів робочого  місця, засобів комунікації, впливу факторів виробничого середовища тощо.

3. Обстеження і оцінка  СЛМ у процесі діяльності операторів. Для кожного з режимів роботи  системи розробляються професіограми  діяльності операторів.  У подальшому на основі їх аналізу визначаються:

o дані про діяльність аналізаторів, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату;

o ступінь вольової  і емоційної напруженості, важкості  праці, інформаційного навантаження;

o особливості групової  діяльності, умов і засобів взаємодії  операторів;

o характер і місце  можливих помилок;

o часові характеристики  діяльності операторів.

4. Узагальнення й аналіз  отриманих результатів. Аналізуються  професіограми з точки зору  вимог, які висуваються системою  до людини, з'ясовується необхідність  профвідбору. Розробляються методики  навчання і відбору операторів та інженерно-психологічні рекомендації щодо модернізації і проектування аналогічних систем. Визначаються вихідні показники якості функціонування СЛМ.

Наведена програма повинна розглядатись як узагальнювальна схема обстеження і оцінки СЛМ. Залежно від типу і призначення конкретної системи, етапу її "життєвого циклу", а також від вихідних даних про СЛМ вона може уточнюватися, змінюючи цим самим процедуру, послідовність і методику ІПО, але залишаючи основні принципи та ідеї системного підходу.

 

5. Загальні  інженерно-психологічні вимоги та  рекомендації

 

На всіх етапах проектування, створення, випробування, експлуатації та утилізації СЛМ, а також експертної оцінки діючих систем треба враховувати загальні інженерно-психологічні вимоги і рекомендації, окремі з яких закріплені відповідними державними або галузевими стандартами. Вже на етапі розробки технічного завдання проводяться пошук і систематизація необхідних загальних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій для певного класу, типу СЛМ та її складових. Урахування людського фактора при модифікації і модернізації об'єкта починається вже на етапі його експлуатації і триває до закінчення всього "життєвого циклу". Структура інженерно-психологічних вимог визначається можливістю їх практичного застосування і ступенем деталізації. Загальні інженерно-психологічні вимоги в процесі розробки систем перетворюються на конкретні через деталізацію, уточнення і коригування стосовно певної системи, її призначення, умов застосування і узгодження обмежень. Загальні ергономічні вимоги висуваються до:

- організації систем "людина-техніка-середовище";

- організації діяльності людини-оператора;

- технічних засобів діяльності;

- факторів середовища;

- техніки безпеки праці. Кожну з цих груп вимог можна поділити на такі підгрупи й конкретні інженерно-психологічні вимоги.

1. Організація СЛМ  містить вимоги до:

o раціонального рівня  адаптації;

o розподілу функцій  між людиною і машиною;

o визначення чисельності  та кваліфікації операторського  і обслуговуючого персоналу.

2. Організація діяльності  людини-оператора складається з  вимог до:

o структури й алгоритму  діяльності оператора;

o класифікації, організації  і структури інформаційних моделей;

o системи кодування  інформації;

o організації раціональних  режимів праці і відпочинку;

o методів і організації  психофізіологічного відбору;

o методів комплектування  груп операторів;

o методів організації  навчання і тренування;

o методів аналізу помилкових  дій оператора.

3. Технічні засоби  діяльності охоплюють вимоги  до:

o організації і конструювання робочих місць, вибору робочої пози оператора;

o проектування і розміщення  елементів робочого місця, зокрема  засобів відображення інформації, органів управління, допоміжних  технічних засобів, спецспорядження;

o апаратури навчання  і тренування (моделювального пристрою, апаратури контролю підготовки).

4. Фактори середовища  передбачають вимоги до:

o функціональних приміщень,  їхніх розмірів і розташування, організації простору для пересування  людей і транспортування вантажів;

o фізичних і хімічних факторів робочого місця людини-оператора.

5. Техніка безпеки  праці складається з вимог  до дотримання параметрів технологічного  процесу і певної послідовності  проведення робіт із застосуванням  необхідного спецодягу, спецінструменту  і спецспорядження.

Крім цього, до переліку нормативних  матеріалів, які бажано враховувати  у проектуванні функціональних приміщень, належать санітарні норми і правила (СНІП), а також міжгалузеві вимоги і нормативні матеріали з наукової організації праці та система  стандартів безпеки праці.

 

 

 

 

Список літератури:

1. Клімов О.О. Вступ до психології праці: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1998.

2. Психологія: Підручник для гуманітарних вузів / За заг. ред. В.Н. Дружиніна. - СПб.: Питер, 2001.

3. Платонов К. К, Голубєв Г. Г. Психологія. Підручник для індустріально-пед. технікумів. М., «Вищ. школа », 1999.

4. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології: Учеб. посібник / За заг. ред. Крилова А.А., Манічева С.А. - СПб.: Пітер, 2000.

5. Практикум з психології професійної діяльності та менеджменту: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: «Академія», 2001.

6. Трофімов Ю. Л.  Інженерна психологія / Ю. Л. Трофімов  – К. : Либідь. - 2002. – 266с.