Облік амортизації основних засобів

Зміст

Вступ 2

Розділ 1.Теоретичні аспекти категорії основні засоби 3

Розділ 2. Амортизація основних засобів 6

Розділ 3.Міжнародний досвід обліку амортизації основних засобів 12

Висновок 17

Джерела 18

Тема: Облік амортизації основних засобів.

Вступ

В сучасних умовах господарювання не можна уявити діяльність будь-якого суб’єкта господарювання без відповідної кількості основних фондів (засобів), які забезпечують їх діяльність. Одним із найважливіших  питань бухгалтерського обліку необоротних  активів є нарахування та облік  їх амортизації. Необоротні активи складають  основну частину активів підприємства, тому інформація про них та про  суми нарахованої амортизації має  велике значення для характеристики фінансового стану і результатів  діяльності підприємства. Саме вони визначають виробничу потужність підприємства, сучасний рівень виробництва та його ефективність.

У процесі  використання об’єктів основних засобів  економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок  чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації. Актуальність даної категорії пояснюється постійною потребою власників підприємств оновлювати застарілі основні засоби. Для цього необхідно завчасно відраховувати необхідну суму коштів і планувати їхнє  оновлення. Метою даного дослідження є розкрити категорії «основні засоби» та «амортизація», визначити основні методи нарахування амортизації в Україні та інших країнах світу і відобразити облік амортизації на підприємствах. Об’єктом дослідження є амортизація. Предметом є амортизація основних засобів та її облік на підприємствах. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів нарахування та облікового відображення амортизації необоротних активів зробили провідні вітчизняні дослідники: І.А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Л.В. Городянська, С.М. Євтушенко, В.П. Карєв, Я.В. Ошмарін та інші, і зарубіжні вчені, такі як І. Беляц, Р. Боріц, В.Є. Ванкевич, Л.В. Зубарева, Ю.М. Курдукова, Ч. Лентнер, Я. Лукач А.С. Нечаєв, Б. Нідлз, М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера, Н.М. Поташкова, Я.В. Соколов.

Розділ 1.Теоретичні аспекти категорії основні засоби

Відповідно  до П(с)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).[2]

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначена. Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як матеріальність (мають матеріальну форму); призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій); термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий  критерій визнання – критерій вартості – використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів.[17]

Рахунки в  Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7. Кожній окремій групі об’єктів основних засобів відповідає один із 9 субрахунків до рахунку “Основні засоби” та один з 7 субрахунків до рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.(табл.1.1) [6]

В процесі  господарської діяльності бюджетних  установ основні засоби поступово  зношуються як фізично, так і морально, а тому потребують поповнення. Основні  засоби можуть надходити до бюджетних  установ шляхом:

• придбання їх за рахунок бюджетних чи позабюджетних коштів;

• безкоштовного отримання (у т.ч. у вигляді гуманітарної допомоги);

• будівництва нових об’єктів;

• оприбуткування залишків, виявлених під час інвентаризації;

• за рахунок виготовлення їх власними силами.

Таблиця 1.1 Рахунки для угазальнення інформації про наявність і рух основних засобів

[1][4]

Приймання основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (бюджет), який складається на кожний об’єкт. В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об’єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.

Для прийняття  об’єктів основних засобів наказом  керівника установи створюється  комісія, яка складає акт у  двох примірниках: один – для установи, яка здає, другий – для установи, яка приймає. Акт затверджується керівником установи.

Оформлення  приймання окремих предметів  можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.

Усі основні  засоби повинні знаходитись на відповідальному  зберіганні посадових осіб, призначених  наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір  про повну індивідуальну матеріальну  відповідальність. Ці особи стежать  за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).

У разі зміни  матеріально відповідальної особи  здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-передавальний акт. Акт затверджується керівником установи.

У бухгалтерії  установи, з метою організації  обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об’єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються на картках групового обліку типової форми ОЗ-9 (бюджет).[13, c.132-138]

Стосовно  можливості достовірної оцінки, розрізняють  такі види вартості основних засобів: первісна, справедлива, переоцінена, залишкова, ліквідаційна та чиста вартість реалізації. Детальніше про види вартості описано в таблиці 1.2

Таблиця 1.2 Види оцінки вартості основних засобів [18, c.17-21]

Розділ 2. Амортизація основних засобів

 У процесі експлуатації основних засобів підприємство несе витрати, пов’язані з ремонтом основних засобів, технічним обслуговуванням, модернізацією, реконструкцією, іншими заходами щодо підтримки основних засобів у робочому стані. Одним з таких заходів є амортизація.

За П(с)БО-7 амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизаційні відрахування - це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування - це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг.[2] Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв 'язку з фізичним або моральним зносом.[5] Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання. У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються. Тому з метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об’єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до витрат підприємства. Знос буває фізичний(втрата об’єктом основних засобів його техніко-економічних можливостей) та моральний (застарілість об’єкта основних засобів у результаті НТР). [10,c.197-198]

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних  матеріальних активів) нараховується  із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Тобто витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина купівельної вартості активу впродовж усього визначеного терміну корисного використання цього активу. Розрахунок суми коштів проводиться за формулою:

Амортизаційні відрахування

Прямолінійний метод нарахування амортизації  застосовується для тих об’єктів основних засобів, які протягом всього строку експлуатації виконують приблизно  постійний обсяг робіт.

Завдяки рівномірності  розподілу суми амортизації між  обліковими періодами при використанні цього методу забезпечується зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Але даний метод не враховує вплив таких факторів:

• моральний знос об’єкта,
• виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації,
• збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об’єкта основних засобів.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється за формулою

Норма амортизації n – кількість років корисної

   експлуатації об’єкта.

Суть цього  методу полягає в тому, що в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів сума нарахованої амортизації  буде найбільшою. Потім кожного наступного року вона зменшуватиметься і в останній рік нарахування амортизації буде найменшою. При цьому виходять з того, що на початок експлуатації відповідний об'єкт основних засобів ще є новим, тому діятиме ефективно, але в подальшому його ефективність знижуватиметься, витрати на ремонт зростуть.

Метод зменшення  залишкової вартості слід застосовувати  для тих об'єктів основних засобів, ефективність використання яких у період експлуатації зменшується, причому  неможливо достовірно оцінити ступінь  їх зменшення.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється:

Сума  амортизаційних відрахувань

Як норму  амортизаційних відрахувань використовують ставку амортизаційних відрахувань, розраховану  за методом прямолінійного списання. Даний метод ґрунтується на застосуванні будь-якої твердої ставки, проте найчастіше береться подвійна норма амортизації порівняно з нормальною, яка використовується у прямолінійному методі.

Цей метод  застосовують у разі, якщо планують, що ефективність об'єкта основних засобів  на початок експлуатації буде набагато вищою, ніж на кінець експлуатації, та якщо витрати на обслуговування в процесі експлуатації значно зростуть.

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

Сума чисел  років(S) , де n – термін використання засобів праці

Сума АВ

Переваги:

• У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості.
• У перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується.
• Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується.

Недоліки: певна  трудомісткість

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів:

Ставка амортизації=

Метод застосовується для нарахування амортизації об'єктів ОЗ, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції.

Переваги: цей  метод дуже а раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації  автотранспорту залежно від його пробігу, верстатів та будь-якого  виробничого обладнання.

Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ. Наразі не зовсім зрозуміло, як буде використовуватися  цей метод у зв’язку із введенням  обов’язкового мінімально допустимого  строку амортизації ОЗ.[14, c. 238-145]

Відповідно  до П(С)БО 7, нарахування амортизації  починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного  використання. Нарахування амортизації  припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта  основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію  щодо об’єктів основних засобів, які  обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”, Планом рахунків передбачений рахунок 131 “Знос основних засобів”. За кредитом рахунку 131 відображається нарахування амортизації основних засобів, за дебетом – її зменшення. Аналітичний облік ведеться за видами основних засобів.

При нарахуванні  амортизації збільшується сума витрат підприємства та сума зносу основних засобів. [6]  Кореспонденція рахунків з нарахування амортизації основних засобів наведена на рисунку 2.1

На підставі п. 27 П(С)БО 7 амортизація інших необоротних  матеріальних активів нараховується  з використанням прямолінійного або виробничого методу. Крім того, амортизація малоцінних необоротних  матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому  місяці використання об’єктів у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності  критеріям визнання активом або  в першому місяці використання об’єкта 100% його вартості. Тобто для малоцінних необоротних матеріальних активів  можуть застосовуватися прямолінійний  або виробничий метод нарахування  зносу, або існуюча раніше система  нарахування зносу.

Для відображення накопиченого зносу інших необоротних  матеріальних активів Планом рахунків передбачений субрахунок 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”. Бухгалтерські записи, що застосовуються для відображення нарахування зносу по інших необоротних матеріальних активах, ідентичні записам для накопичення зносу по основних засобах, які обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”.[3]

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів  зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Рисунок 2.1 Кореспонденція рахунків з нарахування амортизації  основних засобів [11, c.131]

Пояснення:

1     -     нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення;

2     -     нараховано амортизацію основних засобів, які обслуговують виробництво

3 - нараховано амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення

4     -     нараховано амортизацію основних засобів, що забезпечують збут;

5 - нараховано амортизацію основних засобів, що використовуються для досліджень і розробок

6     -     нараховано амортизацію основних засобів ЖКГ і соціальної сфери.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт  основних засобів став придатним  для корисного використання. Нарахування  амортизації при застосуванні виробничого  методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи  з місяця, наступного за місяцем  вибуття об'єкта основних засобів, переведення  його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при  застосуванні виробничого методу амортизації  припиняється з дати, що настає за датою  вибуття об'єкта основних засобів.[7]

Розділ 3.Міжнародний  досвід обліку амортизації основних засобів

Методи розрахунку амортизаційних нарахувань відрізняються в інших країнах. Так, у Росії для нарахування амортизації застосовуються єдині норми амортизаційних відрахувань. Норма амортизації визначена для кожного виду основних засобів.

Норму амортизації на повне відновлення розраховують за формулою

де Н_а - річна норма амортизації на повне відновлення; С_перв- первісна вартість основних засобів; Л - ліквідаційна вартість основних виробничих засобів; Д - вартість демонтажу ліквідованих основних коштів та інші витрати, пов'язані з ліквідацією; Т_а- термін корисного використання.

Норми амортизаційних відрахувань диференційовані по групах і видам основних засобів. Вони залежать також від умов, в  яких експлуатуються основні засоби.

Так, для  будинків вони коливаються від 0,4 до 11%, для силових і робочих машин  і устаткування приблизно від 3 до 50%, для теплообмінних апаратів у  виробництві пластмас з неагресивної середовищем - 6,7%, для тих же апаратів, що використовуються у виробництві пластмас з агресивним середовищем - 10%.

Норма амортизації  пов'язана з терміном корисного  використання об'єкта основних засобів. Можна вважати, що термін корисного  використання - це величина, зворотна нормі амортизації.

Протягом  терміну корисного використання об'єкта основних засобів нарахування  амортизаційних відрахувань не припиняється, крім випадків їх знаходження на реконструкції  або модернізації за рішенням керівника  організації. Нарахування амортизації  призупиняється також за основними  засобами, переведеним за рішенням керівника організації на консервацію  терміном більше трьох місяців.[7, c.285-289]

У деяких країнах (Німеччина, Бельгія) не застосовується окремий рахунок для відображення нарахованої амортизації. Тому нараховану амортизацію обліковують безпосередньо  на рахунку "Основні засоби" (субрахунок "Накопичена амортизація основних засобів"). За такого підходу залишок  за рахунком "Основні засоби" відображає балансову (залишкову) вартість основних засобів.[9, c.178]

Питання амортизації  в Угорщині регулюються Законом  Угорщини “Про систему бухгалтерського обліку” 2000 року № С, в якому зазначається мета, методи та особливості нарахування амортизації на вкладені засоби (необоротні активи) суб’єкта господарювання.

Відповідно  до Закону Угорщини “Про систему бухгалтерського обліку” вартість необоротних активів через амортизаційні відрахування переходить у вартість вироблених ними продуктів чи наданих за допомогою них послуг, робіт. Амортизація – це вартість виражена в грошовому вимірнику фізичного зношення та морального старіння необоротних активів. Відповідно до чинного законодавства амортизаційні відрахування необхідно нараховувати починаючи з моменту введення основного засобу в експлуатацію, протягом строку корисного використання відповідно до обраного підприємством методу.

В угорській  обліковій практиці розрізняють 3 види амортизаційних відрахувань:

1.планову амортизацію нараховують відповідно до визначеного підприємством темпу і методу та відображають у складі витрат звітного періоду;

2.понадпланову амортизацію застосовують у тому випадку, якщо балансова вартість (тобто первісна вартість за вирахуванням накопиченої амортизації) необоротних активів тривало і значно вища, ніж ринкова їх вартість на дату балансу, або якщо змінюється ефективність використання об’єкту (наприклад, псується). Суму понадпланової амортизації відображають у складі інших витрат. Однак суму раніше нарахованої понадпланової амортизації необхідно повернути, якщо ринкова вартість активу змінюється так, що вона перевищує його балансову вартість. Ця сума буде відображатися у складі інших доходів підприємства;

3.односумова амортизація – використовується для необоротних активів, первісна вартість яких не перевищує 100 тис. форинтів (близько 4000 грн.), списується у момент введення в експлуатацію.

Планову амортизацію  основного засобу угорські бухгалтери розраховують (планують) до моменту  введення його в експлуатацію. Планова  вартість амортизації визначається відповідно до строку корисного використання засобу або корисної (очікуваної) продуктивності.

Факторами, які впливають на річну суму планової амортизації, є: очікуваний строк корисного використання; фізичний знос та технічне старіння; особливості господарської діяльності; очікувана залишкова вартість.

Згідно параграфу 52 Закону “Про систему бухгалтерського обліку” амортизація розраховується на основі брутто (первісної) чи нетто (балансової) вартості необоротного активу, однак на практиці ці суми зменшують на залишкову вартість. Крім того, вартість засобу може списуватися: пропорційно за часом; пропорційно до виробництва; на основі абсолютної (визначеної) суми; одною сумою (списання вартості малоцінних активів).

Підприємства  Угорщини використовують наступні методи нарахування амортизації:

- лінійний – пропорційно розподілений між роками використання (річна сума амортизації стала);

- дегресивний (прискорений) – на початку строку корисного використання списується більша сума амортизації, яка в наступних роках поступово зменшується, зокрема метод суми років, метод множників тощо;

- прогресивний (сповільнений) – на початку строку корисного використання списується менша сума амортизації, яка в наступних роках поступово збільшується [21, с. 40].

Більша кількість  альтернативних варіантів методів  нарахування амортизації дає  можливість угорським суб’єктам  господарювання при розробці облікової  політики вибрати найбільш ефективний для кожного підприємства, залежно  від особливостей його функціонування, та для кожного об’єкту основних засобів. На нашу думку, слід розширити  перелік методів амортизацію, які  дозволяється використовувати у  вітчизняному обліку.

В Угорщині з метою дотримання принципу зіставності дозволено враховувати при розрахунку вартості, що амортизується:

- витрати на підтримання основних засобів у робочому стані;

- такі витрати, які відносять на результат діяльності, які не є складовою первісної вартості засобу, але пов’язані з придбанням засобу (наприклад, позикові відсотки, які оплачуються після введення засобу в експлуатацію, негативні курсові різниці по кредитам у валюті тощо.)