Облік грошових коштів. 3
Черкаський державний бізнес – коледж
Реферат
на тему:
“Облік грошових коштів ”
Вступ
На сьогоднішній день, однією з основних проблем, яку необхідно постійно вирішувати – це приведення системи обліку до ринкових умов та міжнародних стандартів обліку.
Важливу роль у цьому процесі відіграє дослідження досвіду, набутого провідними країнами світу, з розвинутою ринковою економікою. Це стає найбільш актуальним в умовах переходу обліку на міжнародні стандарти фінансової звітності.
Особливості формування систем обліку у зарубіжних країнах та в Україні, їх класифікацію за різними ознаками, необхідність та можливості їх зближення, гармонізації досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені І.Бенько, Ф.Бутинець, С. Голов, О.Губачова, М.Кужельний, М.Лучко, С.Мельник, Л.Нишенко, О. Амат, Дж. Блейк, Х.Гернон, Д. Мітчел, Г.Мюллер, Б.Нідлз, К.Ноубс, В.Палій, М.Ткач, В.Ткач, Я.Соколов та інші.
Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв'язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.
- Склад грошових коштів та відображення їх у звітності
Грошові кошти відносяться до найбільш ліквідної частини активів і характеризуються тим, що можуть бути негайно використані для оплати поточних зобов'язань. Вони складаються із наявної готівки в касі, чеків та грошових переказів, отриманих від клієнтів, і вкладів на рахунках в банку.
Згідно із загальноприйнятими принципами обліку США до складу грошових коштів включається також сума компенсаційного залишку, яку підприємство не може вільно використовувати. Компенсаційний залишок є мінімальною сумою готівки, яка зберігається підприємством на його рахунку на викоту банку в якості забезпечення кредитного договору.
Через обмеження у використанні ця сума готівки не має такої ліквідності, як решта грошових активів, тому підприємства повинні розкривати інформацію про суму компенсаційного залишку у примітках до фінансових звітів.Еквівалентами грошових коштів є високоліквідні короткострокові інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і мають незначний ризик зміни вартості. Прикладом є депозитні сертифікати, які можуть бути конвертовані у грошові кошти в термін до трьох місяців.
Як правило, в економічно розвинутих зарубіжних країнах розрахунки з партнерами здійснюються у безготівковому порядку (чеками, векселями, пластиковими картками, електронними платежами тощо).
А готівка використовується для здійснення різних дрібних платежів (поштові, телеграфні, представницькі та інші подібні виграти). Цю готівку називають фондом дрібних сум або малою касою.
Облік грошових коштів у країнах британо-американської облікової моделі (зокрема в США) ведеться на фінансовому рахунку "Грошові кошти"" ("Готівка"). У західноєвропейських країнах (континентальна облікова модель) грошові кошти обліковуються на двох фінансових рахунках: "Каса" і "Рахунки в банках" - в національній та іноземній валюті.
Надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів відбувається внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і відображається за звітний період у звіті про рух грошових коштів.
Згідно з міжнародними принципами оцінка грошових коштів та відображення їх у звітності здійснюється за оголошеною або фактичною номінальною вартістю. У балансі грошові кошти відображаються або по одній статті "Грошові кошти" (США), або по двох статтях - "Каса" і "Рахунки в банках" (західноєвропейські країни). Фонд дрібних сум у балансі додається до загальної суми грошових коштів або показується у складі інших залишків грошових коштів.
Облік та контроль грошових коштів у касі
Величина залишку готівки в касі підприємства залежить від специфіки його діяльності. На промислових підприємствах цей залишок зводять до мінімуму, а у касі торговельного підприємства можуть знаходитися значні суми. Тому підприємства (в першу чергу торговельні) розробляють системи внутрішнього контролю надходжень і витрачань готівки, які передбачають різні організаційні заходи та розподіл обов'язків. Вони запобігають зловживанням й спрямовані на збереження грошових коштів.
З метою захисту готівки слід дотримуватись таких чотирьох принципів:
- облік готівки потрібно здійснюватися в момент її надходження ;
- усю готівку, що надійшла, необхідно здавати в банк в той самий день або не пізніше наступного дня ;
- працівник, який одержує готівку, не повинен займатися її обліком у бухгалтерії ;
- працівник, який відповідає за одержання готівки, не повинен займатися її розподілом .
Конкретні контрольні заходи за виплатою готівки кожне підприємство розробляє самостійно.
Вони можуть передбачати наступне:
- санкціонування операцій - для виплати грошей необхідно одержати попередній дозвіл;
- належне документальне оформлення - усі чеки повинні мати серійний номер і обмежений доступ до них;
- розподіл обов'язків - бажано, щоб кожен чек підписували дві особи, а працівник, якого уповноважено оплачувати рахунки, не мав права підписувати чеки. У свою чергу, особи, які підписують чеки, не повинні мати доступу до них або займатися вивірянням рахунків;
- визначення відповідальності - під час оплати зобов'язань на первинних документах необхідно проставляти дату, номер чека і штамп "Оплачено";
- фактичний контроль - інвентаризацію грошових коштів у касі та на банківських рахунках доцільно проводити не рідше одного разу на місяць.
Рух готівки в торговельних підприємствах контролюється двома способами:
- шляхом використання касових апаратів;
- через систему м'яких чеків.
Касовий апарат одночасно з видачею чека покупцеві, фіксує надходження готівки на контрольній касовій стрічці. V кінці кожного дня касир підраховує суму виторгу і передає її старшому касирові.
Одночасно бухгалтер записує цю суму в журналі грошових надходжень. При цьому сума виторгу, здана касиром, повинна збігатись із сумою зафіксованою на контрольній касовій стрічці.
У багатьох випадках касові апарати приєднують прямо до комп'ютерної мережі, що значно спрощує систему обліку, оскільки дає змогу операції з надходження виторг}' зразу реєструвати в обліку.
Система м'яких чеків полягає в тому, що продавці мають завчасно пронумеровані чеки і в момент продажу заповнюють їх в двох примірниках - один видають покупцеві, другий - залишають собі. У кінці дня суми м'яких чеків підраховуються і звіряються із сумами відображеними у касовому апараті. Ці суми повинні бути однаковими.
Проте як при використанні касових апаратів, так і системи м'яких чеків можуть виникати нестачі або надлишки грошей. У випадку виявлення розходжень (нестачі або надлишки) вони відображаються на рахунку "Нестачі або надлишки грошей по касі": по дебету - на величину нестачі і по кредиту - на величину надлишку. Сальдо цього рахунка відображається у звіті про прибутки і збитки як операційні витрати (дебетове сальдо) або інші доходи (кредитове сальдо). Рух грошей в касі відображається в обліку відповідними бухгалтерськими проведеннями залежно від виду операцій.
Облік створення та використання фонду дрібних сум
Підприємства в процесі господарської діяльності, як правило, здійснюють частину регулярних витрат, сума яких є незначною (канцелярські, поштові, оплата обідів, оплата проїзду тощо). Виписувати на такі витрати чеки є досить незручно.
Тому для здійснення невеликих витрат на підприємстві створюється фонд дрібних сум (мала каса). Цю систему в окремих країнах ще називають авансовою або системою підзвітних сум. Операції з обліку фонду дрібних сум передбачають його створення, використання та поповнення.
Створення фонду дрібних сум відбувається шляхом визначення видів та планової величини дрібних витрат на певний період (з розрахунку на 2 - 4 тижні). Тобто встановлюється фіксований розмір фонду дрібних сум, який періодично поповнюється. При видачі розрахованої суми підзвітній особі виписується чек. Гроші видаються з каси і зберігаються у сейфі, столі або в конверті.
Одночасно з готівкою підзвітній особі також видають пронумеровані квитанції (чеки) або ваучери для відображення витрачання грошей з фонду.
Витрачання грошей здійснюється тільки на визначені цілі з оформленням квитанції (чека) або ваучера, де вказується дата, сума й призначення витрат та проставляється підпис особи, яка одержує гроші. У встановлені дати підзвітна особа на основі квитанцій (чеків) і ваучерів складає звіт про витрати, подає його в бухгалтерію і фонд дрібних сум поповнюється шляхом виписки чека на ім'я підзвітної особи.
Не використаний залишок фонду та сума квитанцій (чеків) і ваучерів повинні складати разом фіксовану величину фонду дрібних сум. Якщо при цьому встановлюються розбіжності (нестачі або надлишки) в готівці, то вони відображаються на рахунку "Нестачі або надлишки грошей по касі:
нестачі - по дебету, надлишки - по кредиту.
Після закінчення поточного місяця підзвітна особа складає звіт про витрати, прикладає квитанції і ваучери, які підтверджують витрачання грошей тільки на визначені цілі, та подає звіт і ці документи в бухгалтерію. Фонд дрібних сум (мала каса) при цьому поповнився до необхідної величини.
Фонд дрібних сум створюється на постійній основі, тому він завжди поповнюється сумою, необхідною для його відновленнЯ. При цьому жодні облікові записи на рахунку "Фонд дрібних сум9' або "Каса" не робляться. Така методика обліку фонду дрібних сум використовується багатьма країнами (зокрема США).
Проте в окремих країнах (Великобританія, Єгипет та ін.) в момент видачі грошей з малої каси робляться записи по дебету рахунків обліку відповідних витрат і кредиту рахунка "Фонд дрібних сум".
Витрачання грошей із фонду дрібних сум реєструється у журналі грошових виплат (касовій книзі).
Облік операцій на банківських рахунках
Для зберігання грошей в банку підприємство може відкривати декілька видів рахунків: банківські чекові рахунки, простий банківський рахунок, рахунок для розрахунків з персоналом, а також рахунки для кредитних ліній та ін. Всі ці рахунки поділяються на два типи - поточні і депозитні. Перші з них використовуються для здійснення щоденних банківських операцій та знімання готівки на поточні потреби, другі - для розміщення на визначений строк тимчасово вільних коштів з метою отримання доходів (відсотків). Для відкриття банківського рахунку фірма подає в банк картку із зразками підписів осіб, які мають право підписувати чеки та інші банківські документи. Власнику рахунка видається чекова книжка з пронумерованими чеками для здійснення розрахунків, а також депозитні бланки. Відкриття депозитних рахунків відбувається шляхом виписування на кожен депозит депозитного бланка у двох примірниках: один - для банку, другий - для депозитора. У депозитному бланку записується сума внеску готівкою, перераховуються внески чеками та проставляється загальна сума депозиту. Один раз на місяць банк надсилає вкладникові банківський звіт (виписку з його рахунка), де вказує суму грошових надходжень і перерахувань та залишок на рахунку після щоденних операцій з прикладенням первинних документів. Крім цього до звіту можуть додаватися меморандуми (авізо), які пояснюють інші записи по дебету та кредиту рахунка (наприклад, списання грошей за банківські послуги). Операції з надходження грошових коштів відображаються по дебету рахунка "Грошові кошти" ("Рахунки в банках") і кредиту різних рахунків. Кількість рахунків, що дебетуються, залежить від характеру операцій, які здійснюються на конкретному підприємстві. Операції, пов'язані з рухом грошових коштів на рахунках в банку, узагальнюються в спеціальних журналах грошових надходжень та грошових виплат.У більшості випадків мають місце розходження між залишком на банківському рахунку за даними обліку підприємства і за даними банківського звіту. Причини цього можуть бути різні: - окремі операції, що відображені в обліку підприємства та ще не знайшли відображення в обліку банку. Як приклад, можуть бути видані і відображені в обліку підприємства чеки, але не передані до оплати в банк чи депозити в дорозі, тобто ті, які відправлені до банку, але ним вчасно не отримані; - окремі операції, що відображені в обліку банку та ще не знайшли відображення в обліку підприємства. До таких операцій відносять: вартість послуг за банківське обслуговування; чеки, що передані до банку, по яких не можуть бути отримані гроші; зароблені відсотки, нараховані банком на залишок коштів підприємства на рахунку тощо; - помилки у записах як банку, так і власника рахунка. Для врегулювання таких розходжень між випискою банку і даними клієнта може складатися узгоджувальна таблиця з відображенням її результатів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Для зручності така таблиця розміщується на зворотній стороні банківського звіту. Процес врегулювання розходжень і складання узгоджувальної таблиці передбачає два етапи: 1. Коригування залишку грошових коштів згідно з банківським звітом шляхом додавання грошових коштів у дорозі та вирахування виданих, але не пред'явлених до оплати чеків. У результаті таких дій отримують скоригований залишок грошових коштів. 2. Коригування залишку грошових коштів згідно з обліковими записами і складання відповідних бухгалтерських проведень. При цьому від облікового залишку грошових коштів підприємства віднімають всі дебетові та додають всі кредитові меморандуми з подальшою реєстрацією проведень у Головному журналі. |
Ваучерна система - це система контролю за грошовими платежами, за якою кожна виплата і списання грошей мають бути розглянуті і затверджені раніше, ніж відбудеться сам факт оплати.Починається цей процес з дозволу на витрати або виплати, а закінчується випискою чека для оплати заборгованості, що виникла, або оплати тих чи інших витрат. Принципи внутрішнього контролю, які характерні для ваучерної системи передбачають:
Рисунок 5.1 Принципи внутрішнього контролю Основою ваучерної системи є заздалегідь підготовлені ваучери, які являють собою форму дозволу для здійснення певних видів грошових витрат. Підготовкою ваучерів займається відділ розрахунків з постачальниками. При цьому на титульній стороні ваучера записується інформація про заборгованість на основі товарних документів (рахунків) постачальника. Надалі перевіряються самі товарні документи (рахунки) постачальника з метою встановлення: відповідності одержаного рахунка постачальника, копії замовлення на закупівлю, надісланого постачальнику, а також копії звіту про отримані цінності (якщо вони вже отримані); правильності цін та підрахунків.
Після завершення перевірки ваучер затверджується відповідальною особою відділу і передається разом з товарними документами (рахунками) в бухгалтерію для обліку. Працівники бухгалтерії на зворотному боці ваучера записують бухгалтерське проведення для відображення операції в обліку, вказують номер і суму чека, якщо оплата була вже проведена. Затверджений старшим бухгалтером ваучер записується в реєстр ваучерів з відображенням всіх необхідних реквізитів.Після запису в реєстрі ваучери зберігаються в папці доплачених ваучерів (пам'ятній папці) або картотеці за датами оплати. При настанні дати оплати ваучер виймається з картотеки (папки) і затверджується до оплати. Відповідальна особа виписує чек, проставляє на ваучері суму до оплати і передає не підписаний чек разом з ваучером на підпис уповноваженій на це особі. Підписаний чек передається одержувачу грошей (постачальникові), а на ваучері і прикладених до нього документах проставляється штамп "Оплачено". Після цього погашений ваучер і копія чека повертається в бухгалтерію для обліку, де робиться запис у реєстр чеків про здійснену оплату та довідково у реєстр ваучерів (записується дата і номер чека). Після відмітки на зворотній стороні факту оплати ваучер зберігається на підприємстві в алфавітному порядку у "Файлі оплачених ваучерів". У випадку можливості отримання від постачальника знижки за дострокову оплату, ваучер виписується за чистою сумою, тобто за мінусом знижки. Якщо підприємство не погасило суму заборгованості постачальнику у термін, визначений для отримання знижки, то тоді воно зобов'язано сплатити усю суму боргу.При цьому не одержані суми знижки відображаються в обліку як збитки, а у звіті про прибутки і збитки - у складі інших витрат. |
Облік короткострокових фінансових інвестицій
В окремих випадках підприємство може мати грошових коштів більше, ніж йому необхідно для оплати поточних зобов'язань. Вільні грошові кошти можуть бути використані для одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків шляхом їх інвестування у короткострокові цінні папери. Особливо це є вигідним у період дії високих відсоткових ставок.Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою отримання вигоди в майбутньому. Залежно від терміну утримання на підприємстві інвестиції поділяють на короткострокові (до одного року) і довгострокові (більше одного року).
Для віднесення інвестицій до короткострокових вони повинні відповідати таким двом вимогам:
- вільно обертатися на ринку - це означає, що вони можуть бути легко перетворені на гроші або обмінені на щось інше, яке у свою чергу може бути легко перетворене на гроші;
- мати короткий період дієздатності, тобто вони призначені для утримання терміном не більше одного року.
Короткострокові інвестиції належать до високоліквідних активів і за цим показником посідають друге місце після грошових коштів.
До короткострокових фінансових інвестицій належать:
Рисунок 6.1 Короткострокові фінансові інвестиції
Депозитний сертифікат засвідчує надання підприємством позики банку з метою отримання доходу у формі відсотків, величина яких залежить від терміну і суми інвестиції. В більшості випадків відсоткова ставка зростає пропорційно сумі та терміну депозиту. У випадку дострокового зняття коштів підприємство сплачує штраф. Депозитні сертифікати обліковуються за вартістю їх придбання з нарахуванням наприкінці облікового періоду відсотків.
У випадку придбання облігацій та інших боргових зобов'язань підприємство стає кредитором фірми, яка випустила ці папери. За інвестування коштів у розвиток іншого підприємства власник таких цінних паперів отримує дохід у вигляді відсотків.
Придбавши акції іншого підприємства, їх покупець стає співвласником цього підприємства та здобуває право не тільки отримувати дохід у вигляді дивідендів, але й приймати участь в управлінні.
У більшості випадків придбання облігацій і акцій розглядається як довгострокові інвестиції, але у випадку віднесення їх до короткострокових головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора стосовно того, на протязі якого часу він бажає володіти цими цінними паперами.
Згідно із принципом собівартості короткострокові інвестиції, що надходять на підприємство у результаті купівлі, відображаються в обліку за первісною вартістю, яка включає в себе ціну придбання плюс усі витрати, понесені при купівлі цінних паперів (комісійні винагороди, мито, збори, податки, обов'язкові платежі тощо).
У випадку реалізації цінних паперів різниця між продажною і купівельною їх вартістю відображається як прибуток або збиток у складі фінансових доходів чи фінансових витрат.
Оцінка та облік короткострокових фінансових інвестицій здійснюється не за окремими об'єктами інвестування, а за типами інвестицій (портфелями).
Інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів оцінюєтьсяспочатку за вартістю придбання. Облігації як боргові цінні папери і в подальшому показуються у звітності за їх фактичною первісною вартістю. Акції, які класифікують як поточні активи, у міжнародній практиці можуть відображатися:
- за нижчою з двох оцінок - за собівартістю чи за ринковою вартістю;
- за ринковою вартістю.
Якщо поточна ринкова вартість портфеля акцій стає нижчою за вартість їх придбання, то в обліку робиться запис для коригування облікової вартості акцій до рівня їх ринкової вартості з відображенням суми різниці у вигляді нереалізованого збитку: Нереалізовані збитки за короткостроковими цінними паперами
Рахунок "Резерв на знецінення акцій" (або "Поправки на зниження до ринкової вартості короткострокових інвестицій") є регулюючим до рахунка "Короткострокові фінансові інвестиції". У балансі на суму цього рахунка зменшується вартість короткострокових інвестицій і у валюту балансу включається їх чиста реалізаційна вартість (за мінусом резерву).
Перевищення ринкової вартості акцій над вартістю їх придбання в обліку не відображається. Це пов'язано з консервативним підходом, відповідно до якого зразу визнаються можливі збитки, а визнання потенційного прибутку відтягується до моменту його фактичного отримання.
Тому у випадку подальшого підвищення ринкової вартості портфеля акцій буде зроблено зворотне проведення на збільшення ринкової вартості акцій, але лише в межах минулої собівартості.
У випадку використання альтернативного варіанту відображення у звітності короткострокових інвестицій в акції за ринковою вартістю, відхилення справедливої (ринкової) їх вартості від балансової визнають як інші фінансові доходи або інші фінансові витрати.
Висновки
Грошові кошти відносяться до найбільш ліквідної частини активів і характеризуються тим, що можуть бути негайно використані для оплати поточних зобов'язань. Вони складаються із наявної готівки в касі, чеків та грошових переказів, отриманих від клієнтів, і вкладів на рахунках в банку.
Для зберігання грошей в банку підприємство може відкривати декілька видів рахунків: банківські чекові рахунки, простий банківський рахунок, рахунок для розрахунків з персоналом, а також рахунки для кредитних ліній
В окремих випадках підприємство може мати грошових коштів більше, ніж йому необхідно для оплати поточних зобов'язань. Вільні грошові кошти можуть бути використані для одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків шляхом їх інвестування у короткострокові цінні папери. Особливо це є вигідним у період дії високих відсоткових ставок.
Список використаних джерел
- Облік грошових коштів
- Облік грошових коштів на рахунках у банку
- Облік дебіторської заборгованості
- Облік довгострокових зобовязань
- Облік довгострокових інвестицій в асоційовані підприємства
- Облік доходів і результатів діяльності малих підприємств
- Облік доходів цільового фінансування на підприємствах ЖКГ
- Облік витрат підприємства
- Облік відпусток
- Облік відстрочених податкових активів
- Облік власних надходжень бюджетних установ
- Облік власного капіталу
- Облік готової продукції
- Облік грошових коштів
