Облік власного капіталу

Одеський институт

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом  
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Облік власного капіталу» 
 
 

Виповнила:

Студентка III курсу  Б1МГТ

Коцупей В.В.

Перевірила:

Кузьміна Інна Глібовна 
 
 
 
 
 

Одеса 2011  
 

    Зміст

    Вступ

    Розділ I. Облік власного капіталу

    1.1. Поняття, економічна сутність  та класифікація власного капіталу

    1.2. Облік власного капітал

    Розділ II

    2.1. Документування господарських операцій  з обліку власного капіталу

    2.2. Синтетичний та аналітичний облік  власного капіталу

    Розділ III. Відображення власного капіталу у звіті

    3.1.Порядок  складання звіту про власний  капітал

    3.2. Розкриття інформації про власний  капітал у примітках до фінансових  звітів

    Висновки

    Список  літературних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Протягом  приблизно сімдесятьох років  в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої  форми власності, крім державної. При  цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим  підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в  органах державної влади. Це привело  до створення єдиної загальнодержавної  мережі розподілу і перерозподіли  фінансових ресурсів, вироблених товарів  і послуг.

    Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд  з державною утворилося багато приватних  форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень  для державних потреб.

    Змінилася і роль власного капіталу у житті  підприємств. У зв’язку з чим  відразу виникло багато питань:

    · як залучити засоби при утворенні  підприємства;

    · куди їх направити в першу чергу  на початку діяльності;

    · як профінансувати свою поточну виробничу  діяльність;

    · які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

    Ці  питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину  виникаючих проблем.

    Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

    Майно підприємства складається з різноманітних  матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності  окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал  є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

    Здійснюючи  підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

    Власний капітал – це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов'язань.

    Закон України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності  та поширюється на всіх юридичних  осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також  на представництва іноземних суб'єктів  господарської діяльності, які зобов'язані  вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

    Державне  регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні  здійснюється з метою:

    · створення єдиних правил ведення  бухгалтерською обліку та складання  фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і  захищають інтереси користувачів;

    · удосконалення бухгалтерського  обліку та фінансової звітності.

    Актуальність  теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя  України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає  грамотної політики в галузях  управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені  проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання  розглядались під призмою класового  підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських  питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити  аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий  вітчизняний і зарубіжний досвід.

    Метою курсової роботи є розгляд проблеми обліку власного капіталу.

    Об’єктом  вивчення даної курсової роботи є  проблеми обліку власного капіталу.

    Предметом вивчення є облік власного капіталу підприємства.

    Розділ I Облік власного капіталу

    1.1. Поняття, економічна  сутність та класифікація  власного капіталу

    Термін "капітал" походить від лат. Capitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

    З точки тору політекономії капітал  є вартістю, яка має властивість  само зростати, приносячи так звану  додаткову вартість.

    Представники  класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали  капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби  в зростанні вартості. Тобто, капітал  ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також  для неокласиків (А, Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С Фішера та інших).

    Марксистська  економічна теорія трактувала капітал  як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи  найманої праці, тобто відносин з  приводу привласнення власниками засобів  виробництва результату неоплаченої  праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні  капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

    Сучасний  монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал — це багатство, яке існує в формі грошей.

    Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб'єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

    Підсумовуючи  все вище сказане, можна дати узагальнене  визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи  дохід, тобто це - само зростаюча  вартість. Капітал, який приносить процент, - це капітал власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто  гроші, надані в кредит функціонуючим  підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить  дохід в формі відсотка, то капітал  функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається  після сплати відсотків.

    Отже, підприємство для забезпечення господарської  діяльності повинно володіти певним розміром капіталу.

    Враховуючи  принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених  для господарських цілей, виражених  в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

    Капіталу  притаманні наступні характеристики:

    1) він є основним фактором виробництва;

    2) характеризує фінансові ресурси  підприємства, що приносять прибуток;

    3) є головним джерелом формування  добробуту власників;

    4) є головним показником ринкової  вартості підприємства;

    5) його динаміка є важливим барометром  рівня ефективності господарської  діяльності підприємства.

    Класифікація  власного капіталу

    Власний капітал - це загальна вартість засобів  підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.

    Класифікацію  власного капіталу за формою та рівнем відповідальності наведено на рис. 1.1 «Класифікація  власного капіталу».

    Кожне підприємство для здійснення господарської  діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних  коштів (власного капіталу), то має місце  наступне балансове рівняння:

    Активи = Власний капітал (1)

    Активи  підприємства можуть поповнюватись  за рахунок коштів інших підприємств  і фізичних осіб. В цьому випадку  підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

    Активи = Власний капітал + Зобов'язання (2)

    У західній економічній літературі кредиторську заборгованість називають пасивом. В Україні пасив складається  з власного капіталу і кредиторської  заборгованості В усіх випадках власний  капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або  частиною його активів.

    Перетворюючи  рівняння (2), можна визначити власний  капітал наступним чином:

    Власний капітал = Активи - Зобов'язання (3)

    У формулі (3) величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

    Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам  підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у  фінансуванні його активів. Відповідно до МСФЗ це вартість активів, на які  не розповсюджуються фінансові зобов'язання кредиторів. На величину власного капіталу впливають:

    ♦ інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;

    ♦ вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;

    ♦ доходи, які призводять до зростання  власного капіталу;

    ♦ витрати, які зменшують величину власного капіталу. [6]

    1.2. Облік власного  капітал

    До  власного капіталу належать: статутний  капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал; резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

    Облік статутного капіталу.

    Статутний капітал — це сума грошових вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає  в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна.

    Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок  вкладів (внесків) засновника або учасників  та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні  папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а  також інші майнові права (зокрема  на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

    Бухгалтерський  облік статутного капіталу починається  з дня реєстрації підприємства (тобто  статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття  підприємства з державного реєстру  внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

    Бухгалтерський  облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку даних  та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати  розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

    Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі  акціонерних товариств, до рахунка  «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

    1) за видами акцій — прості, привілейовані;

    2) за ознаками внесків — оголошений  капітал, підписаний капітал,  оплачений капітал, вилучений  капітал.

    Облік пайового капіталу.

    Пайовий капітал утворюється за рахунок  пайових внесків спілок, кооперативних  підприємств і організацій. Члени  кооперативу чи спілки - це фізичні  та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал  формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських  підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

    Розмір  пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок  майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

    Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків  членів кооперативу) та у розрізі  колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати  дані розрахунків кожного члена  кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.

    Облік додаткового капіталу.

    Додатковий  капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

    - емісійний доход;

    - додатково вкладений засновниками капітал;

    - дооцінка активів;

    - безплатно отримані основні засоби, необоротні й нематеріальні

    Оскільки  статутний капітал є величиною  фіксованою у статуті а окремі господарські операції вимагають зміни  статутного капіталу, то такі зміни  обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому  рахунку відображається різниця  між номінальною вартістю випущених  акцій, що відповідай розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів  і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів  від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

    Облік резервного капіталу.

    Резервний капітал не реєструється підприємством  і може утворюватися за рахунок фінансового  результату підприємства і додаткового  капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний фінансовий резерв для погашення  можливих збитків у майбутньому  або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

    Для обліку резервного капіталу призначений  рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет  якого записується використання, а в кредит - створення резерву.

    Розмір  резервного капіталу визначається установчими  документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку.

    Політика  щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням  ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей  її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги  при оголошенні його банкрутом. При  недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини  прибутку чи додаткового капіталу з  обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу  підприємства недоотримання доходів  через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок  прибутку. Отже, необхідно вибрати  оптимальний варіант для створення  резервного капіталу.

    Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний  облік - в оборотній відомості  довільної форми за видами та напрямами  його використання.

    Облік вилученого та неоплаченого капіталу

    Не  зважаючи на те, що статутний капітал  є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються  в акціонерів раніше реалізовані  акції з метою їх перепродажу  або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з  акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

    У зв'язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:

    451 «Вилучені акції»;

    452 «Вилучені вклади і паї»;

    453 «Інший вилучений капітал».

    Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які  вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними  паперами, майном на суму, що зафіксована  у боргових зобов'язаннях.

    Повернення  паїв і вкладів може здійснюватися  у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді  позик.

    Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями  у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал».

    У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі.

    Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік  — у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням  сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

    Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

    Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.

    Облік нерозподілених прибутків(непокритих збитків).

    Метою всієї господарської діяльності господарюючих суб'єктів є одержання  прибутків, суми яких, після погашення  всіх зобов'язань, є власністю підприємства. Тобто, саме це і є власним капіталом, хоча він не зареєстрований в установчих документах.

    В бухгалтерському обліку прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто діяльності, яка є  метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат); інших фінансових доходів (витрат); інших доходів (витрат); надзвичайних доходів (витрат).

    Фінансовий  результат визначають за допомогою  рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток списують за кредитом рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".

    Розділ II

    2.1. Документування господарських  операцій з обліку  власного капіталу

    Суцільна  та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом  контролю за правильним формуванням  та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки  принципу превалювання сутності над  формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з  юридичної форми.

    Майно підприємства становлять необоротні й  оборотні засоби. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися  принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається  як юридична особа, відокремлена від  власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно  відображатися в обліку та звітності.

    Грошові кошти засновники вносять на тимчасовий рахунок у банку. Для надання  документів до органів реєстрації засновницький  опис майна нотаріально засвідчується.

    Враховуючи  те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими  коштами в національній (іноземній) валютах, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими  запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому  вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

    При реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю потрібно керуватися чинним законодавством. При  зменшенні статутного капіталу потрібно дотримуватися мінімальних вимог  до розміру статутного капіталу на момент реєстрації змін та документально  правильно їх оформлювати.

    2.2. Синтетичний та  аналітичний облік  власного капіталу.

    Для відображення формування, змін і використання власного капіталу та забезпечень зобов'язань  призначені наступні балансові та позабалансові  рахунки.

    Позабалансові рахунки:

    · 05 «Гарантії та забезпечення надані»;

    · 06 «Гарантії та забезпечення отримані».

    Балансові рахунки:

    · 40 «Статутний капітал»

    · 41 «Пайовий капітал»

    · 42 «Додатковий капітал»

    - 421 «Емісійний дохід»

    - 422 «Інший вкладений капітал»

    - 423 «Дооцінка активів»

    - 424 «Безоплатно одержані необоротні  активи»

    - 425 «Інший додатковий капітал»

    · 43 «Резервний капітал»