Облік довгострокових зобовязань

План 

     Вступ

1. Поняття і види довгострокових зобов'язань
2. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями
3. Облік довгострокових  орендних зобов’язань
4.  Облік пенсійних зобов’язань
5. Облік зобов'язань за довгостроковими векселями

 
Висновоки

Список  використаної літератури

Задача 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ

       Зобов’язання  є юридично регламентованим обов’язком компанії щодо виплат грошей і надання  товарів, робіт і послуг, які виникли  в результаті минулих подій.

       Міжнародного  стандарту, який був би присвячений  облікові довготермінових зобов’язань, не існує. Але стандарт 17 «Облік лізингу» визначає зобов’язання, що виникають у результаті довготермінової оренди; ці питання розглядає стандарт 19 «Затрати на пенсійне забезпечення», а фінансові зобов’язання регулює стандарт 32 «Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації».

         Довгострокові зобов'язання можна визначити як зобов'язання, які не будуть погашені протягом року або операційного циклу підприємства. До них відносять облігації до виплати; довгострокові векселі до виплати; деривативи; лізингові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; пенсійні зобов'язання.

Об'єктом  дослідження даної роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження – облік довгострокових зобов'язань.

Метою  роботи є дослідження особливостей обліку довгострокових зобов'язань. 
 
 
 
 
 

1. Поняття і  види довгострокових зобов'язань

       Довгострокові зобов'язання можна визначити як зобов'язання, які не будуть погашені протягом року або операційного циклу підприємства. Довгострокові зобов'язання не вимагають використання поточних активів чи створення поточних зобов'язань для їх погашення.

       Згідно  з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», а також ПС(С)БО 11 «Зобов'язання», до довгострокового зобов'язання відносять також зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців од дати балансу, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

       Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;
• не очікується виникнення подальших порушень кредитної 
  угоди протягом дванадцяти місяців од дати балансу.

       Класифікація  довгострокових зобов'язань, що закладена в балансі, у різних країнах дещо відрізняється.

      Наприклад, у США до складу довгострокових зобов'язань  входять:

• облігації до виплати;
• довгострокові векселі до виплати;
• деривативи;
• лізингові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• пенсійні зобов'язання.

       В Україні, згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання», до довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання (зобов'язання за 
  облігаціями, векселями виданими);
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання (зобов'язання з оренди та 
  інші).

      У вітчизняній та закордонній обліковій  практиці загальноприйнятим є відображення в балансі довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки, за їхньою теперішньою вартістю.

      Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх  платежів (за вирахуванням суми очікуваного  відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями

       У високорозвинених країнах, зокрема  у США, досить часто середні та великі корпорації, з метою фінансування своєї діяльності, здійснюють емісію облігацій.

        Облігації - цінні папери, які свідчать про внесення їхнім власником грошових коштів і є підтвердженням зобов'язання емітента відшкодувати власникові вартість цих цінних паперів у вказаний на них термін із виплатою фіксованих відсотків (за відсутності інших умов). У США термін погашення облігацій, як правило коливається в межах від 10 до 40 років, а відсотки виплачуються раз на півроку на визначену дату.

      Причиною  того, що закордонні корпорації частіше  вдаються до емісій облігацій, ніж до банківських кредитів, є те, що:

  - по-перше, відпадає необхідність  пошуку окремого кредитора, який має бажання і можливість надати одразу велику суму коштів (великі американські корпорації часто позичають сотні мільйонів доларів одразу) за прийнятну відсоткову ставку;

  -по-друге,  емісія облігацій дозволяє розподілити  велику суму боргу на дрібні частини. Корпорації вигідніше випустити, наприклад, 500 000 облігацій, номіналом 1000 доларів кожна, і продати їх великій кількості інвесторів, ніж узяти в банку кредит на суму 500 000 доларів..

       Відображення  в бухгалтерському обліку підприємств довгострокових зобов'язань за випущеними облігаціями залежить від таких факторів:

  1) дати продажу облігацій стосовно до дати їх випуску. Підприємство може продати облігації в день їх випуску або через певний період часу після дати їх випуску;

  2) ціни продажу стосовно номінальної вартості облігації. Підприємство може продати свої облігації за номінальною вартістю, з дисконтом або премією. Дисконт - різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їхньою вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості. Премія - перевищення вартості цінних паперів під час їхнього первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю.

      Випуск  облігацій супроводжується витратами, які включають витрати на друк облігаційних сертифікатів, комісійні збори за реєстрацію облігацій, комісійні за андерайтинг тощо. Згідно з американськими бухгалтерськими стандартами, витрати на випуск облігацій відображаються в обліку окремо й амортизуються впродовж терміну дії облігації рівними частинами на дату виплати відсотків.

      Відображення  в обліку довгострокових зобов'язань  за облігаціями розгляньмо на прикладі американських корпорацій. Якщо облігації продаються в день їх випуску за номінальною вартістю, то в обліку корпорації-емітента буде зроблено такі бухгалтерські записи:

Дт Грошові  кошти (ціна облігації - витрати на випуск)

Дт Витрати  на випуск облігацій

Кт Облігації  до сплати (номінальна вартість).

      У подальших прикладах (задля їх спрощення) витрати на випуск облігацій у бухгалтерських записах відображено не буде.

      У випадку, коли облігації продаються через певний період часу після дати їх випуску, покупець, окрім ціни облігації, повинен також сплатити емітентові нараховані відсотки за облігацією (за період від дати випуску до дати продажу).

Приклад 1.

       01.03.2005 р. закордонна корпорація продала  за номінальною вартістю 12%-ні облігації па загальну суму 500 000 доларів, через два місяці після дати їх випуску (01.01.2005 р.). Відсотки за облігаціями виплачуються раз на півріччя. У цьому випадку покупець повинен сплатити емітентові облігацій нараховані за два місяці відсотки: $500 000 х 12% х 2/12 = $10 000. В обліку корпорації-емітента операцію з продажу облігацій буде відображено такими проводками:

Дт Грошові  кошти 510 000

Кт Облігації  до сплати 500 000

Кт Проценти до сплати (нараховані проценти)         10 000

      Слід  зауважити, що на дату виплати процентів 30.05.2005 р. закордонна корпорація виплатить проценти за облігаціями за повних шість місяців (з 01.01.2005 - 30.05.2005 р.). Оскільки корпорація отримала авансом відсотки за два місяці, то чистий процентний дохід корпорації становитиме суму відсотків за чотири місяці. Сплата відсотків за облігаціями супроводжується такими бухгалтерськими записами:

Дт Процентні  витрати (500 000 х 12% х 4/12) 20 000

Дт Проценти до сплати 10 000

Кт Грошові  кошти 30 000

      Ціна  облігації в будь-який момент часу не завжди збігається з її номінальною  вартістю. Ціна облігації залежить від кредитоспроможності емітентів, а також ринкової або ефективної ставки відсотка, встановленого для цінних паперів. Із таким самим рівнем ризику і терміном погашення. Так, наприклад, якщо компанія випустила 11%-ні облігації, а на ринку обертаються аналогічні 14%-ні облігації, то компанія зможе продати свої 11 %-ні облігації за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість, тобто з дисконтом. З іншого боку, якщо ринкова процентна ставка - 9%, то 11%-ні облігації будуть досить привабливими для інвесторів, і компанія-емітент зможе продати їх із премією.

      Ринкова ціна облігації визначається як сума теперішньої вартості її періодичних процентних платежів (номінальна вартість облігації х номінальну % ставку) і теперішньої вартості її номіналу, дисконтованих за ринковою ставкою. Визначення ринкової ціни облігації та відображення продажу облігацій в обліку підприємства-емітента розгляньмо на прикладах.

Приклад 2

       01.01.2007 р. корпорація «Shark» випустили і продала 10%-ні облігації на загальну суму 1 000 000 доларів із-терміном погашення 3 роки. Відсотки за облігаціями виплачуються 2 рази на рік - 30.06 та 31.12 у сумі 50 000 доларів. Ринкова процентна ставка за облігаціями з таким самим рівнем ризику і терміном погашення становить 12%.

       Щоб визначити ціну, за якою корпорація «Shark» продала свої облігації, насамперед необхідно знати:

• теперішню вартість звичайного ануїтету однієї грошової 
  одиниці (РVА);
• теперішню вартість однієї грошової одиниці (РVA).

       Для цього можна скористатися спеціальними таблицями або провести розрахунки, скориставшись формулами (1) та (2).

де  і - процентна ставка; п - кількість періодів виплати процентів.

      Отже, теперішня вартість звичайного ануїтету однієї грошової одиниці (РVА), при періоді п=6 (3 роки х 2 рази в рік) і процентній ставці і - 6% (половина річної ринкової процентної ставки) становить 4,91732, а теперішня вартість однієї грошової одиниці (п = 6, і = 6%) - 0,70496. Далі обчислюємо:

- теперішню вартість періодичних процентних платежів за облігаціями:

$50 000x4,91732 = 5245 866;

-теперішню вартість номінальної ціни облігацій:

$1 000 000 х 0,70496 = $704 960;

-ціну облігацій:

$245 866 + $704 960 = $950 826.

      Операцію  з продажу облігацій з дисконтом (49 174 доларів) в обліку корпорації-емітента буде відображено такими бухгалтерськими записами:

Дт Грошові  кошти 950 826

Дт Дисконт  із облігацій до виплати         49 174 
Кт Облігації до виплати 1 000 000

Приклад 3

       01.01.2007 р. корпорація «Shark» випустили і продала 10%-ні облігації на загальну суму 1 000 000 доларів із-терміном погашення 3 роки. Відсотки за облігаціями виплачуються 2 рази на рік - 30.06 та 31.12 у сумі 50 000 доларів. Ринкова процентна ставка за облігаціями з таким самим рівнем ризику і терміном погашення становить 8%.

      Визначмо  ціпу, за якою корпорація продала свої облігації, враховуючи, що теперішня вартість звичайного ануїтету однієї грошової одиниці (n= 6, i= 4%) становить 5,24214, а теперішня вартість однієї грошової одиниці (n= 6, i=4%) - 0,79031. Далі обчислюємо:

- теперішню вартість періодичних процентних платежів за облігаціями:

$50 000 х  5,24214=$262 107;

-теперішню вартість номінальної ціни облігацій:

$1 000 000 х 0,79031 = $790 310;

 ціну  облігацій:   $262 107 + $790 310 = $1 052 417.

      Операцію  з продажу облігацій з премією (52 417 доларів) в обліку корпорації-емітента буде відображено такими проводками:

Дт Грошові  кошти 1 052 417

Кт Премія з облігацій до виплати 52 417

Кт Облігації  до виплати 1 000 000

      Дисконт і премія за борговими цінними паперами амортизуються протягом періоду від дати продажу до дати їх погашення. Існують два методи амортизації дисконту (премії):

• метод ефективної ставки відсотка;
• прямолінійний метод.

      Метод ефективної ставки відсотка - це метод обчислення амортизації із застосуванням ефективної ставки відсотка фінансового активу або зобов'язання. Ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів до строку погашення до поточної чистої балансової вартості фінансового актину чи фінансового зобов'язання.

       Із  застосуванням методу ефективної ставки відсотка нараховані процентні витрати за борговими цінними паперами визначаються множенням ефективної ставки відсотка на амортизовану собівартість заборгованості за цінними паперами на початок періоду, за який нараховуються відсотки. При цьому проценти виплачуються емітентом за борговими цінними паперами виходячи з номінальної вартості та номінальної процентної ставки. Сума амортизації дисконту або премії визначається як різниця між доходом за номінальною ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток. Оскільки сума нарахованих процентних витрат і амортизована собівартість заборгованості за цінними паперами на кожну дату нарахування будуть різними, то для зручності складають графік амортизації дисконту (премії).

      На  основі даних, наведених у прикладі 2, визначмо суми процентів за ефективною ставкою та суми амортизації дисконту (табл. 1).

Таблиця 1

Розрахунок  амортизації дисконту і відсотків  за випущеними корпорацією «Shrak» облігаціями

      Виплату процентів за облігаціями, що були продані  з дисконтом в обліку корпорації-емітента, буде відображено такими проводками (на 30.06.2007 р.):

Дт Процентні  витрати 57 050

Кт  Дисконт з облігацій до виплати 7050

Кт Грошові  кошти 50 000

       На  подальші дати виплати відсотків  за облігаціями емітентом буде зроблено аналогічні бухгалтерські записи, але  на інші суми (див. табл. 1). Зауважмо, що дисконт із зобов'язань за випущеними облігаціями збільшує процентні витрати компанії-емітента.На основі даних, наведених у прикладі 3, визначмо суми амортизації премії та суми процентів за ефективною ставкою (табл.2).

Таблиця 2 Розрахунок амортизації премії та відсотків за випущеними корпорацією «Shark» облігаціями

      Виплату процентів за облігаціями, що були продані  з премією в обліку корпорації-емітента, буде відображено такими бухгалтерськими записами (па 30.06.2007 р.):

Дт Процентні  витрати 42 097

ДтПремія за облігаціями до виплаи   7903                         
Кт Грошові кошти 50 000

      Як  видно з наведеного прикладу, премія із зобов'язань за випущеними облігаціями зменшує процентні витрати компанії-емітента. Слід також зауважити, що метод ефективної ставки відсотка є прямолінійним застосуванням принципу нарахування, за яким процентні витрати (чи доходи) нараховуються періодично за ефективною ставкою відсотка.

      Прямолінійний метод - метод амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається діленням дисконту (премії) на кількість періодів виплати відсотків впродовж терміну дії облігації. Списання рівними частинами дисконту (премії) протягом терміну погашення облігації призводить до однакових сум нарахованих процентних витрат.

       Застосування  прямолінійного методу розгляньмо па основі даних прикладу 2. Дисконт у сумі 49 174 долари, з яким було продано облігації корпорації «Shark», за прямолінійним методом розподіляється рівними частинами між шістьма періодами виплати процентів (3 роки):

$49 174 / 6 періодів = 8195,66 долара за період.

      На  кожну дату виплати відсотків  за облігаціями корпорація «Shark» робитиме такі бухгалтерські записи:

Дт Процентні  витрати 58 195,66

Кт Дисконт  із облігацій до виплати         8195,66 
Кт Грошові кошти 50 000

      Прямолінійний метод є досить простим, але його застосування в міжнародній практиці є обмеженим. Так, у США цей метод дозволяється використовувати лише у випадку, коли отримані результати суттєво не відрізняються від результатів, отриманих за методом ефективної ставки відсотка.

      Погашення випущених облігацій може здійснюватися  на дату погашення, вказану в облігаційному контракті або достроково, коли корпорація-емітент погашає свої облігації викупом їх на відкритому ринку.Якщо погашення облігацій здійснюється на дату погашення, вказану в облігаційному контракті, то в обліку емітента виконуються проводки:

Дт Облігації  до виплати (номінальна вартість)      

Кт Грошові  кошти.

      У випадку, коли емітент достроково погашає свої облігації, можуть виникати прибутки або збитки, які є різницею між ціною викупу облігацій та їхньою балансовою вартістю на момент викупу. Відображення в обліку дострокового погашення облігацій розгляньмо на прикладі 4

      01.01.2006 р. корпорація «Shark» достроково викупила свої 10%-ні облігації (загальна номінальна вартість 1 000 000 доларів) за ціною 970 000 доларів. Балансова вартість облігацій на момент їх викупу становила 965349 доларів. Викуп облігацій супроводжується такими бухгалтерськими записами:

Дт Облігації  до виплати 1 000 000 
Дт Збитки від дострокового погашення (970 000 - 965 349) =465 
Кт Дисконт із облігацій -до виплати (1 000 000 - 965 349) 34 651

Кт Грошові  кошти 970 000

       Згідно  з американським стандартом SFAS 4 «Відображення у звітності прибутків і збитків від погашення заборгованості прибутки (збитки) від дострокового погашення облігацій відображаються у звіті про фінансові результати як екстраординарні статті. 
 

3. Облік довгострокових  орендних зобов’язань.

       Одним із видів довгострокових зобов’язань  є довгострокова оренда, яка називається  фінансовим лізингом. Оренда – це договірне, строкове, платне володіння і користування майном, яке передається орендодавцем орендареві

для здійснення господарської діяльності. Взаємовідносини орендодавця з орендарем щодо    оренди майна регламентуються договором.

       В зарубіжних країнах довгостроковий фінансовий лізинг набув широкого застосування як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг – це оренда, за умови якої орендар бере на себе всі ризики та втрати, пов’язані з експлуатацією орендованого майна. Згідно МСБО 17 «Оренда», лізинг визнається фінансовим за умови, що в договорі на оренду передбачений хоча б один із таких чинників:

• Після закінчення строку оренди право власності на майно переходить до орендаря;
• Орендарю надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка значно нижча ринкової;
• Теперішня вартість орендних виплат складає суттєву частку ринкової вартості об’єкта на дату початку дії договору орнди;
• Строк оренди охоплює більшу частину терміну експлуатації  орендованого майна.

       В окремих передбачені різні критерії визнання фінансового лізингу. Так, наприклад, в Німечині фінансовим лізингом вважається оренда, термін якої за договором охоплює від 40 до 80 відсотків терміну експлуатації майна і за якою вартість опціону співвідносяться з вартістю об’єкта оренди. У Великобританії фінансовий лізинг визнається за умови, що договір оренди укладено на строк не менше 75% терміну експлуатації орендованого майна і в ньому передбачена повна виплата вартості орендованого об’єкта. Законодавством Франції передбачені такі критерії фінансового лізингу: