Облік запасів діяльності

Облік запасів  діяльності

1. Запаси, критерії  їх визнання, оцінка в балансі,  класифікація .

Запаси — активи підприємства, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Рахунки класу 2 «Запаси», якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов’язані з  їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження  запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням. До них включаються:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена  засновниками підприємства, під час  реєстрації підприємства і відображена  в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходження.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова  вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні  запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Так, не включаються до первісної вартості:

• понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;
• проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться  до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною  вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених  запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторони запис про попереднє зменшення вартості запасів.

Для ведення бухгалтерського  обліку запаси класифікують на такі групи:

• сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

Відповідно до наведеної  класифікації у плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені для обліку наявності і руху запасів рахунки класу 2, що відображено на рис.1.

Рис. 1. Рахунки класу 2 «Запаси»

2. Облік надходження  виробничих запасів

Запаси надходять на підприємство в результаті їх придбання  у постачальників відповідно до укладених  договорів із ними, внеску засновників  підприємства до статутного капіталу, обміну на неподібні активи, безоплатної  передачі, оприбуткування раніше не врахованих запасів на балансі.

Запаси, що надходять  від постачальників, супроводжуються  такими документами: накладна на відпуск  товарно-матеріальних цінностей, податкова  накладна, рахунок-фактура тощо.

Матеріально відповідальна  особа (завідувач складу, комірник), приймаючи запаси на складі, здійснює перевірку відповідності даних документів постачальника фактичній наявності цінностей. У разі повної відповідності здійснюється оприбуткування запасів на складі, тобто прийняття їх для зберігання. Це підтверджується складанням прибуткового ордера (форма № М-4).

Для обліку виробничих запасів  передбачено одноіменний рахунок 20. Цей рахунок призначений для  узагальнення інформації про наявність  і рух запасів сировини і матеріалів (в тому числі сировини і матеріалів, які знаходяться в дорозі і в переробці) (рис.2).

Рис.2. Зміст господарських операцій, що відображається за рахунком 20 «Виробничі запаси»

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів передбачено  одноіменний рахунок 22.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначений  для узагальнення інформації про  наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству (рис.3).

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) належать предмети терміном служби менше одного року незалежно  від їх вартості; предмети які за своєю вартістю не належать до основних засобів незалежно від термінів служби.

Рис.3. Зміст господарських операцій,що відображаються за рахунком 22 «МШП»

3. Облік витрат  виробничих запасів

Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для виробництва продукції, надання послуг, виправлення браку, обслуговування устаткування, пакування готової продукції тощо. Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.

Основними документами, на підставі яких здійснюється відпуск  виробничих запасів, є лімітно-забірні  карти (форми № 8 і 9) і накладні-вимоги (форма № 11).

Лімітно-забірна карта — це документ, який використовується для оформлення відпуску зі складу запасів, що споживаються у виробництві систематично.

Накладна-вимога використовується для разового або понадлімітного відпуску виробничих запасів зі складу у виробництво.

Наприкінці місяця всі  документи про видачу запасів  зі складу передаються за реєстром до бухгалтерії для відображення витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського  обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.

Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.

Причина використання облікових  цін — коливання ціни на один і той же вид запасів протягом звітного періоду.

Методи визначення облікових цін:

• ідентифікованої собівартості одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

За ідентифікованою  собівартістю оцінюються запаси, що використовуються для спеціальних замовлень і  проектів, а також запаси, які  не замінюють одне одного.

При цьому торговельна націнка  і її середній процент визначаються так:

Вибір методу визначення облікових цін є надзвичайно важливим питанням фінансового менеджменту, оскільки визначає підходи до розмежування витрат на придбання запасів між використаними у виробництві запасами і їх залишком на складі на початок нового звітного періоду.

4. Облік виробництва (облік залишків незавершеного виробництва)

Залишки незавершеного  виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства.

До незавершеного виробництва  відносяться продукція, роботи, що не пройшли всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

Витрати на незавершене  виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік операційних витрат виробничого характеру.

На рис.4. наведена схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво».

Рис.4. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

Величина витрат незавершеного  виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. З цієї причини для перевірки об’єктивності облікових даних про незавершене виробництво періодично проводиться його інвентаризація по всіх стадіях та переділах технологічного процесу. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Кореспонденція рахунків за дебетом рахунка 23 «Виробництво»  залежить від того, використовуються чи не використовуються для обліку витрат діяльності рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

5. Облік виробничого  браку

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умова і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За характером виявлених  дефектів брак поділяють на виправний  та остаточний.

Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Витрати на виправлення браку відображаються в документах на витрати матеріалів (накладні-вимоги) і про виробіток робітників (наряди).

Остаточний брак —  це такий брак, який технічно неможливо або економічно недоцільно виправити. Виявлення такого браку оформлюєтьсяОблік безоплатної передачі виробничих запасів. У цьому документі вказуються такі реквізити: назва продукції, її кількість, характер дефектів, винуватець і причина браку, розрахунок собівартості браку, можливі відшкодування браку (вартість матеріалів та напівфабрикатів за ціною можливого використання, утримання вартості бракованих матеріалів із заробітної плати винуватців браку, претензії постачальникам неякіс ної сировини), підписи контролера відділу технічного контролю, майстра, бухгалтера, винуватця браку (бригадира).

Рис.5. Зміст господарських операцій за рахунком 24 «Брак у виробництві»

За місцем виявлення  брак поділяється на внутрішній і  зовнішній.

Внутрішній брак —  це брак, виявлений на підприємстві контролерами відділу технічного контролю.

Зовнішній брак — це брак, виявлений споживачем продукції.

У собівартість внутрішнього виправного браку включається вартість витрачених на виправлення матеріалів і заробітна плата робітників, нарахована за виправлення. У собівартість зовнішнього виправного браку включаються ті ж витрати плюс витрати на перевезення продукції.

Для узагальнення інформації про брак використовується рахунок 24 «Брак у виробництві». За дебетом  цього рахунка відображається вартість остаточного браку, витрати, пов’язані з виправленням виправного браку, за кредитом — відшкодування браку. Різниця між сумами записів за дебетом і кредитом показує вартість втрат від браку, які списуються на дебет рахунка 23 «Виробництво».

6. Облік напівфабрикатів

До напівфабрикатів  належить продукція, що не пройшла всіх встановлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доопрацювання  або укомплектації.

У системі рахунків наявність  та рух напівфабрикатів на підприємстві відображається лише у тому разі, якщо частина напівфабрикатів власного виробництва реалізується на сторону.

Оприбуткування напівфабрикатів  на складі і відвантаження їх покупцю здійснюється на підставі тих саме документів, що використовуються для обліку руху готової продукції.

Для обліку напівфабрикатів призначений рахунок 25 «Напівфабрикати». Зміст записів за дебетом і кредитом цього рахунка відображений на рис.6.

Рис.6. Зміст господарських операцій, що відображаються на рахунку 25 «Напівфабрикати»

7. Облік готової  продукції

До готової продукції  належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни.

Випуск з виробництва  готової продукції і оприбуткування її на складі здійснюється на підставі накладної, яка складається у  двох примірниках. Один примірник використовується для оприбуткування продукції на складі, другий — повертається цеху, який випустив продукцію. Основні реквізити накладної: назва продукції, одиниця виміру, кількість, облікова ціна, вартість, підписи контролера відділу технічного контролю цеху, майстра чи начальника цеху, а також завідувача складу про приймання продукції.

Відвантаження готової продукції замовнику здійснюється на підставі накладної, яка виписується робітником складу і підписується представником покупця або робітником транспортно-експедиційного відділу. Підставою для виписки накладної є наказ комерційної служби підприємства транспортно-експедиційному відділу про те, кому і в якій кількості відвантажити продукцію. Іноді наказ і накладна поєднуються в один документ — наказ-накладну.

Після відбирання і відвантаження  продукції на підставі наказ-накладної, або накладної виписується рахунок-фактура, де вказується покупцю назва відвантаженої продукції, її кількість, належна сума з врахуванням податку на додану вартість.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової  продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція».

На рис. 5.18 відображено зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 26 «Готова продукція».

Рис.7. Зміст господарських операцій,що відображаються за рахунком 26 «Готова продукція»

8. Облік переоцінки  запасів і результатів їх інвентаризації

Первісна оцінка запасів  може суттєво змінюватися протягом звітного періоду. З цією причини на дату складання балансу запаси переоцінюються по чистій вартості реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

У разі уцінки запасів  різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації списується на витрати звітного періоду із відображенням в позабалансовому обліку.

У разі дооцінки запасів  різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації відноситься на збільшення додаткового капіталу.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, запис  про попереднє зменшення вартості цих запасів стосується.

Переоцінка запасів  завжди здійснюється після проведення інвентаризації.

Інвентаризація обов’язково  проводиться перед складанням річного звіту, в разі матеріально відповідальної особи, після стихійних лих, пожеж, у випадках ліквідації підприємства, передачі майна в оренду, при виявленні фактів крадіжок та зловживань, а також за розпорядженням судових і слідчих органів.

Результати інвентаризації, а також висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних  різниць комісія оформляє протоколом, який передається керівникові підприємства для затвердження. Керівник зобов’язаний протягом п’яти днів після завершення інвентаризації прийняти рішення про оприбуткування надлишків і списання нестач і затвердити протокол інвентаризації.