Оформлення і реєстрація нотаріальних документів

Оформлення  і реєстрація нотаріальних документів

План

1. Прийом, розгляд і був  реєстрація кореспонденції

2. Упорядкування й службових  документів

3. Видача свідчень на  право на спадщину

4. Загальні правила посвідчення  угод

5. Здійснення виконавчих  написів

1. Прийом, розгляд і був  реєстрація кореспонденції

Уся кореспонденція, адресована державною нотаріальною конторі, державному нотаріальному архіву чи приватному нотаріусу, приймається обличчям, відповідальних діловодство, яка розкриває все  конверти, окрім тих, які мають  напис "особисто", і перевіряє  наявність документів і майже  додатків до них.

За відсутності в конверті документа чи додатків щодо нього  складається акт у двох примірниках, одна з яких надсилається відправнику.

Про ушкодженні конверта робиться позначка на поштовому реєстрі і  конверті.

Конверти, зазвичай, знищуються, крім випадків, що вони необхідних встановлення адреси відправника, часу відправлення й одержання кореспонденції.

Неправильно оформлені (не підписані, не засвідчені), пошкоджені чи надіслані  неправильно документи повертають відправнику чи пересилаються за приналежністю.

Реєстрації підлягають все  вхідні, вихідні і найважливіші внутрішні  документи (накази, протоколи, доповідних записок, заяви працівників), крім документів оперативного характеру.

Вхідні документи реєструються щодня надходження, внутрішні і  вихідні - щодня їх підписання.

Реєстрація документів ввозяться  журналах встановленої форми. Установи державного нотаріату ведуть такі реєстраційні журнали:

журнал реєстрації вхідних  документів;

журнал реєстрації вихідних документів;

журнал реєстрації власних  наказів (розпоряджень).

Приватні нотаріуси повинні  поводитися журнали реєстрації вхідних  і вихідних документів і майже  власних наказів (розпоряджень).

Заяви ухвалення спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про усунення спадщини, оплату витрат за рахунок спадкового майна, про вживання заходів до охорони  спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення судових і слідчих органів  про накладення арешту, якщо вони надійшли поштою, реєструються у журналі вхідних  документів. Після цього підлягають наступній реєстрації за правилами, встановленими Інструкцією "Про  порядок скоєння нотаріальних дій  нотаріусами України".

На вхідних документах у правому нижньому розі першої сторінки проставляється реєстраційний штамп (додаток N 6).

У штампі вказуються дата надходження  документи й його індекс, що складається  з порядкового номери за реєстраційним  журналом і номери справи (вбрання) за номенклатурою справ, у якій зберігатися  документ.

2. Упорядкування й службових  документів

Для складання слу... жбових документів використовується папір форматів А4 (210 x 297) і А5 (148 x 210). Упорядкування документів на папері довільного формату не дозволяється.

Службові документи оформляються на бланках установ та порожніх приватних  нотаріусів. Бланки виготовляються відповідно до вимог нормативної документації.

Кожен вид документа повинен  мати певний комплекс реквізитів і  стабільний порядок розміщення.

Найменування виду документа (крім листів обгрунтовується бланку).

До кожного документа, який друкується на папері формату  А4, незалежно з його призначення, складається заголовок, що має бути максимально коротким, точно відображати  зміст документи й відповідати  питанням "Про що документ".

Заголовки не складаються  до текстів телефонограм, повідомлень  і до документів, які на папері формату  А5.

Документ адресується  установі, її структурному підрозділу чи конкретному посадової особи.

Найменування закладу  і його структурного підрозділу, яким адресується лист, відзначаються  в називному відмінку.

При адресації документа  керівнику заклади, чи його заступнику найменування установи повинно входити  у складі найменування посади адресата.

Поштовий адресу кореспондента  вказується повністю після назви  установи, якого надсилається документ.

При адресації документа  громадянинові спочатку відзначається  поштову адресу, і потім ініціали та прізвище одержувача.

Датою документа є дата підписання чи твердження. Дата на документі  проставляється трьома парами арабських  цифр (10.12.93), які поділяються точками. Якщо початковий номер місяця або  числа складається з однієї цифри, та над ними належить нуль.

Допускається також така послідовність написання дати: рік, потім місяць і кількість місяці. За наявними тестами документів, які  містять відомості фінансового  характеру, допускається застосування словесно-цифрового способу оформлення дат: 15 січня 1994 р. Якщо він складено не так на бланку, дата проставляється нижче підписи, по лівий бік.

До складу підписи входять: найменування посади особи, яке підписує документ (повне, якщо документ оформлений не так на бланку, і скорочена - на документі, складеного на бланку), особиста підпис і його розшифровка.

Під час підписання документів, складених комісією, відзначаються  не посади осіб, які склали документ, а розподіл обов'язків у складі комісії.

Інколи справа, передбачених діючих законодавством, свій підпис на документах нотаріус скріплює відповідної  печаткою.

Віддзеркалення друку  проставляється в такий спосіб, що він охоплював частина найменування посади особи, яке підписало документ.

Якщо він має докладання, повна його назва яких наведено у  його тексті, то додатку слід зазначити  лише кількість листів, і число  примірників.

Якщо він має докладання, які згадуються тексті, їх найменування необхідно перелічити після тексту із кількості листів на кожному додатку  і кількості примірників, наприклад: "До... даток: дублікат договора-купли продажу на 2 арк. У 1 прим. " При відповіді на запит треба робити посилання номер документа-запроса.

На документах, які виконані, проставляється позначка про виконання, яка розміщається на нижньому полі першого аркуша чи обороті першого  аркуша документи й включає у  собі коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що про  виконанні), і навіть слова "Доречне" і номер справи (вбрання), у якому  може бути підшитий виконаний документ.

На вихідному документі  проставляється номер, що відповідає порядковому  номера за журналом реєстрації вихідних документів і майже номера справи (вбрання), у якому зберігатися  примірник вихідного документа.

Кореспонденція надсилається адресатам поштою чи передається  кур'єром. У разі вона вручається адресата під розписку в розносної книзі.

Видача дублікатів документів виробляється у порядку, передбаченому  Інструкцією про порядок скоєння  нотаріальних дій нотаріусами України.

3. Видача свідчень на  право на спадщину

Порядок видачі свідоцтва  про право на спадщину регулюється  статтями 66-69 закону України "Про  нотаріат", пунктами 108-125 Інструкції про порядок скоєння нотаріальних дій нотаріусами України. З іншого боку, під час видачі свідоцтва  про право на спадщину слід керуватися нормами спадкового права (статті 524-564 ЦК України).

Свідчення на право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна  контора. Громадянам України, котрі  проживають по закордонах, таке посвідчення  може видавати консульське установа або дипломатичне представництво. Приватний  нотаріус і особи виконкому місцевих рад такої можливості немає. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину, ніяким терміном не обмежується, і вони можуть обертатися над його отриманням коли відразу після закінчення шестимісячного терміну.

Заява щодо видачі свідоцтва  про право на спадщину мусить бути оформлена письмово. Прохання про  видачу свідоцтва можна викласти у "заяві ухвалення спадщини чи окремому заяві. Заява до нотаріальної конторі найчастіше містить волевиявлення  ухвалення спадщини і прохання видати свідоцтво про право на спадщину. На заяві справжність підписи  спадкоємця повинен засвідчити нотаріус. Засвидетельствование непотрібно, якщо спадкоємець особисто з'явиться  до нотаріальної конторі і подасть  заяву. У разі нотаріус встановлює обличчя  спадкоємця і перевіряє справжність  підписи, що робить оцінку на заяві. Якщо така заяву вступає у нотаріальну  контору поштою, а підпис спадкоємця не посвідчено, вона приймається нотаріусом, але наступникові пропонується надіслати  заяву, оформлене як слід, чи прибути  до нотаріальної конторі особисто.

Беручи заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям  їхніх прав й обов'язки, порядок  оформлення усіх необхідних документів, а окремих випадках витребувати  їх самому.

З щ... о був заяви до нотаріальної конторі заводиться спадкове справа, у якому містяться всі документи, які підтверджують наявність юридичних фактів видачу такого свідоцтва, і навіть інших документів; наприкінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину.

Свідчення на право на спадщину є окремий документ, що видається  з ім'ям всіх спадкоємців чи, за бажанням, кожному окремо. У разі у кожному  свідоцтві відзначається все  спадкове майно, перераховуються все  спадкоємці й частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право  на спадщину. З іншого боку, кожному  наступникові (також за його бажанню) можуть бути видані окремі свідоцтва  визначений вид спадщини.

Особиста явка спадкоємця по одержання свідоцтва перестав бути обов'язкової. Його може мати простий  представник за дорученням чи, на прохання спадкоємця, це може надіслати поштою.

У окремих випадках можлива  видача додаткового свідоцтва про  право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво  на певну частину майна. Але вони заслуговують отримати свідоцтва інше майно, не вказаний у виданому свідоцтві.

Видача свідоцтва про  право на спадщину за заповітом має  й певні особливості. Видаючи  таке посвідчення, нотаріус повинен  перевірити, чи правильно складено і посвідчено заповіт, чи відповідає він вимогам закону. У протилежному разі нотаріус відмовляє прийнятті  заповіту й видачі свідоцтва про  право на спадщину. З іншого боку, треба з'ясувати, або скасовано  заповіт, що необхідна позначка нотаріуса.

Видаючи свідоцтво про  право на спадщину за заповітом, нотаріус зобов'язаний перевірити наявність  спадкоємців, які мають право  обов'язкову частину - у спадщину. Такими особами є неповнолітні чи нетрудоспособные діти, нетрудоспособные дружина, батьки та утриманці, які незалежно від  змісту заповіту успадковують щонайменше ніж 2/3 частки, яка належала б кожному  їх у разі наслідування згідно із законом (ст. 535 ЦК).

З переходом спадкового майна  державі заяву щодо видачі свідоцтва  про право на спадщину надсилається до нотаріальної конторі відповідним  фінансовим органом, біля якої перебуває  спадкове майно. Свідчення на право  держави щодо спадщину видається  після закінчення шість місяців  з відкриття спадщини.

Відмова фінансового органу від спадщини законом не передбачається.

Держава стає спадкоємцем: якщо спадкодавець усе майно чи частину  його заповідав державі; якщо в спадкодавця  немає спадкоємців ні за законом, ні з заповіту; коли всі спадкоємці відмовилися від спадщини; коли всі  спадкоємці, позбавлені права наслідування відповідно до статей 528 і 534 ЦК; якщо жодного  з спадкоємців прийняв спадщини; хто з спадкоємців відмовився від спадщини користь держави  і переходить до держави; якщо відсутності  спадкоємців згідно із законом заповідано лише деякі з майна спадкодавця, то здавання майна переходить до держави (ст. 555 ЦК).

За видачу свідоцтва про  право на спадщину стягується державне мито... вигляді 0,5% суми спадщини, незалежно від цього, хто є спадкоємцем.

4. Загальні правила посвідчення  угод

Соглашениями зізнаються дії громадян і організації, створені задля встановлення, зміну або  припинення цивільних правий чи обов'язків (ст. 41 ЦК УРСР).

Згідно з законодавством обов'язковому нотаріальному засвідченню  підлягають:

договори відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) житловий будинок, іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 ЦК);

угоди про заставі нерухомого майна, транспортних засобів, космічних  об'єктів (ст. 13 закону України "Про  заставу");

договори відчуження земельних  ділянок, що у колективної чи приватної  власності (ст. 4 декрету Кабінету міністрів  України "Про приватизацію земельних  ділянок" від 26 грудня 1992 р. № 15-92;

договори купівлі-продажу  майна державних підприємств (ст. 27 закону України "Про внесенні змін у закон України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 23 закону України "Про внесення і доповнень до Закону України " Про приватизацію невеликих державних  підприємств (малу приватизацію);

шлюбні контракти (ст. 27и  Кодексу одруження та сім'ї);

заповіту (ст. 541 ЦК);

доручення на укладання угод, які потребують нотаріальної формі, і навіть скоєння дій щодо підприємств, установ, організацій (крім випадків, коли законом чи спеціальними правилами  припущена інша форма доручення (стаття 64 ЦК);

доручення, що видаються  гаразд передоручення (ст. 68 ЦК);

інші угоди, котрим чинним законодавство передбачає обов'язкову нотаріальну форму.

За бажання сторін запевняють та інші угоди, котрим законодавством встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як, скажімо, угоди учасників  загальної часткової власності  виділення частки загальному майні, встановити порядку користування загальним  майном (житловим домом, квартирою, садовим  домом, дачею, земельною ділянкою тощо.), встановити розміру часткою чи про  зміну часткою, договори позики, доручення, зберігання, найму житлового приміщення тощо.

Коли нотаріальному порядку  запевняють угоди, які потребують обов'язкової  нотаріальної формі посвідчення, це буде добровільне нотаріальне посвідчення  угоди, яке всі частіше використовують у практиці.

Нотариальное проведення по засвідченню будь-якого угоди  починається із встановлення нотаріусом волевиявлення сторін на висновок цієї, а чи не іншої угоди, встановлення, які саме слідства боку передбачають собі після посвідчення угоди, не помилилися вони у назві угоди. І  тому нотаріус повинен детально обговорити з сторонами оборудки, її суттєві  моменти, роз'яснити правничий та обов'язки сторін, які випливають із угоди, аби  юридична непоінформованість не викликала  порушення правий і законних інтересів  осіб, які звертаються щодо нього.

Коли нотаріус з'ясує справжні наміри сторін і проявить суттє... ві моменти угоди, він перевірити, чи відповідає зміст цієї угоди вимогам закону.

Наступними моментами  підписання угоди, котрий впливає значно її посвідчення, є встановлення особи  громадянина, перевірка його дієздатності чи правоздатності юридичних, представники яких звернулися до нотаріуса.

Якщо в нотаріуса є  підстави вважати, що хтось із учасників  угоди внаслідок таки душевну  хворобу чи недоумства неспроможна  зрозуміти значення своїх дій  чи керувати ними, чи внаслідок зловживання  спиртними напоями чи наркотичними речовинами ставить власну сім'ю  у важке матеріальне становище, а відомостей про визнання особи  недієздатною чи обмежено дієздатної немає, нотаріус відкладає вчинення угоди, і з'ясовує, чи існує рішення про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатної. Якщо така рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущенні жодну з осіб, або одне із органів, вказаних у ст. 256 Цивільного процесуального кодексу, які можуть опинитися звернутися в суд із заявою про визнання цієї особи недієздатною чи обмежено дієздатної.

У листі нотаріус просить  повідомити його про винесеному рішенні. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус чи запевняє угоду, чи зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляд справи у суді.

Якщо угоді бере участь юридична особа, нотаріус повинен перевірити її правоздатність. Перевіряючи правоздатність юридичних, які беруть участь угодою, нотаріуси зобов'язані ознайомитися з їхньої статутом (становищем).

Якщо угоду відбувається з участю представника, то перевіряються  його повноваження. Доручення, у якому  базуються повноваження представника, подається нотаріусу. Нотаріус повинен  ознайомитися з оригіналом доручення  і побачити обсяг повноважень  представника. Дійсність доручення, засвідченій в нотаріальному  порядку, перевіряється за даними Єдиного  реєстру доручень.

Нотаріус не вимагає уявлення доручень скоєння угод та інших дій  від імені керівників юридичних, яким за статутом (становищем) дозволили  укладати угоди. У таких випадках залишається лише документ, котрий запевняє їх посадове становище.

Якщо від імені юридичної  особи діє колегіальний орган, потрібно документ, який стверджує його повноваження щодо розподілу обов'язків між  членами колегіального органу, (статут, установчого договору, постанову  про обрання посадових осіб та інших.).

Угоди відчуження чи заставі  майна, що є спільною власністю, які  підлягають обов'язковому нотаріальному  засвідченню, підписуються усіма співвласниками цього майна чи уповноваженими особами.

Коли предметом угоди  відчуження і заставі є майно, що підлягає реєстрації, якось: житловий будинок, квартира, дача, садовий будинок, інше нерухомого майна чи автотранспорт, то нотаріусу обов'язково подаються  документи, які підтверджують право  власності на майно, яке відчужується чи заставляется. Такі документи нотаріус ухвалює лише за наявності ними записи реєстрацію.

Угоду щодо м... айна, яке потребує спеціальної реєстрації, запевняє без витребування документів, які право власності (меблі, картини, цінності й т.п.).

Угоди відчуження чи заставі  майна шлюбу, що належить їм у праві  спільною власності, які потребують обов'язковому нотаріальному посвідченні, може бути засвідчені нотаріусом лише за письмової згоди другого.

Потому, як нотаріус витребував і оформив все згоди, вирішення  і заяви, а сторони підписали  всі екземпляри угоди, нотаріус її запевняє. Посвідчення угоди полягає у  скоєнні на угоді удостоверяющей написи. Такі написи відбуваються над  довільній, а чітко визначеної для  для певних обставин формі. Усі форми  що засвідчують записів, викладені  у Формах реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідчень, що засвідчують написів на угодах і засвідчених документах, затверджено  наказом Мін'юсту України від 7 лютого 1994 р. № 7/5.

Договір відчуження майна, що підлягає реєстрації, може бути представлений  для реєстрації за місцем урахування цієї майна, що нотаріус зазначає у  удостоверительной написи і роз'яснює  сторонам.

Якщо боку добровільно  бажають розірвати нотаріально  засвідчене угоду, можуть зробити це у нотаріальному порядку. Угоду  сторін про розірвання нотаріально  посвідченого договору відчуження майна  може або оформлена составлениям окремого документа, який додається  до примірнику договору, що у справах  державною нотаріальною контори  чи приватного нотаріуса, чи викладена  на договорі. Угоду підписується сторонами  і завіряє нотаріусом. На всіх примірниках  договору робиться позначка про розірвання договору вказавши номер по реєстру, і дати посвідчення домовленості про розірвання.

Пометку підписує нотаріус і скріплює його печаткою. Про розірвання договору відчуження майна робиться запис в реєстрі нотаріальних дій.

Якщо запевняє угоду про  розірвання договору відчуження житловий будинок, квартири, дачі, садового вдома, гаражу, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, перевіряється також відсутності  заборони відчуження чи арешту.

Якщо угоду про розірвання договору відчуження житловий будинок, квартири, дачі, садового вдома, гаражу, земельних ділянок, іншого нерухомого майна запевняє після реєстрації договору відчуження, нотаріус вимагає  справку-характеристику БТІ.

Отримавши рішення про  визнання договору відчуження майна  недійсним, нотаріус робить звідси оцінку на примірнику договору, який зберігається у державною нотаріальною конторі  або в приватного нотаріуса, долучивши  щодо нього рішення арбітражного суду, і навіть робить позначку реєстрі  нотаріальних діянь П.Лазаренка  та, якщо може бути, на здачі примірників  договору.

Правоустанавливающий документ повертає отказчику майна з його вимога. Державний збір чи Плата  посвідчення договору відчуження майна  у разі розірвання сторонам не повертає.

Про розірвання договору відчуження майна, що підлягає реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган, що здійснює реєстрацію, якщо такий д... оговір для її розірвання було Палатою зареєстровано.

5. Здійснення виконавчих  написів

До виконавчого напису потрібно здійснити перевірку наявності  певних умов, у яких то, можливо скоєне це нотаріальне дію.

Першим умовою є перевірка  нотаріусом той факт: входить у  Перелік незаперечних заборгованостей  заборгованість, щодо якому треба  зробити виконавчу напис. Наявність  його запровадження перевіряється  шляхом ознайомлення і звірку із вмістом  названого Переліку.

Друге умова стосується перевірки  пред'явлення усіх з метою виконавчого  напису документів, які підтверджують  наявність зобов'язання та її безперечність. Встановлення його запровадження також  провадиться шляхом ознайомлення із вмістом Переліку, де у кожний розділ після найменування вказуються документи, які потрібно пред'явити з метою  виконавчого напису з кожної заборгованості.

Третє умова стосується перевірки  ні спору щодо наявності чи змісту зобов'язання або інший відповідальності між взыскателем і боржником.

Це умова перевіряється  виходячи з представлених документів, які вказаних у Перечне і який підтверджують існування зобов'язання і безперечність заборгованості. За наявності спору між сторонами  нотаріус відмовляє скоєнні виконавчого  напису і роз'яснює порядок стягнення  заборгованості в судовому порядку.

Дані про наявність  спору може бути зазначені й у  представлених документах.

Четвертим умовою є звернення  до нотаріуса за скоєнням виконавчого  напису в встановлені законом  терміни.

За загальним правилом виконавча напис можна зробити, якщо з дня виникнення права вимоги минуло максимум трьох років, а стосунках  між підприємствами, установами i організаціями - максимум один рік.

Якщо вимоги, на яких відбувається виконавча напис, встановлено законом  інший термін, то виконавча напис  відбувається не більше цього часу.

Окремо слід зупинитися за умов, які слід дотримуватися під  час проведення виконавчих написів  на чеках. Крім названих вище загальних  умов, потрібно перевірка ще певних специфічних.

По-перше, вчинення виконавчих написів на чеках можливе лише з проханні чекоутримувача.

По-друге, необхідна напис  Платника про те, що чек показали до оплати із зазначенням дати пред'явлення, але у визначений термін ні оплачений.

По-третє, потрібно перевірити своєчасність пред'явлення чека до платежу. Нотаріус приймає для пред'явлення  до платежу чеки, представлені після  закінчення днів, а іноземні чеки - після  закінчення шість місяців з видачі чека, але з пізніше 12-ої години наступного цього часу дня (ст. 93 закону України "Про нотаріат").

Процесуальний порядок скоєння  виконавчих написів регулюється  ст. 87-91 закону України "Про нотаріат" і в.п. 164-172 Інструкції про порядок  скоєння нотаріальних дій нотаріусами  України.

Здійснювати виконавчі написи вправі державні нотаріальні контори  й потужні приватні нотаріуси. Службові о... соби виконкомів місцевих рад сьогодні такої можливості немає.

У результаті те, що під час  проведення цього нотаріальної дії  діє загальне правило територіальної компетенції, можна до її скоєнням до будь-якої державною нотаріальною конторі  і до будь-якого приватному нотаріусу  незалежно від місця перебування  взыскателя і боржника. Тільки за скоєнні  виконавчого напису на чеках діє  виняток із загального правила територіальної компетенції. У разі виконавча напис відбувається за місцем розташування платника, тобто. за місцем посвідчення несплати чека.

Право скоєння виконавчих написів мають також консульські  установи. Вони роблять виконавчі  написи на боргових документах, які  від організацій України, що у  межах їхніх консульського округу. І можуть назвати їх здійснювати  лише до громадян України, котрі проживають України.

Заява про виконавчого  напису мусить бути викладена в письмовій  формі й утримувати всі необхідні  відомості про взыскателя, боржника, їх адреси, зміст зобов'язання та інші. До заяви додаються всіх передбачених Переліком документи, які свідчать про наявність зобов'язання та її безперечність.

Виконавча напис відбувається на оригіналі документи й має  вигляд штампу встановленого зразка і скріпленого підписом і гербовою печаткою нотаріуса. Окремо від документа, яким установлено заборгованість, виконавча  напис не відбувається. Тільки тому випадку, коли на оригіналі документа  недостатньо місця для виконавчого  напису, може бути вчинено на на окремому листі, що має бути підшитий до документа, виходячи з якого содеяна виконавча  напис, пронумерована і скріплений підписом і печаткою нотаріуса.

Не то, можливо вчинена  виконавча напис на дублікаті  документа, позаяк у цьому випадку  відсутній елемент безперечності. Та заодно допускаються певні винятки  з загальне правило, які виправдані певними особливостями скоєння  цього нотаріальної дії.

Виконавча напис мусить мати передбачені Законом реквізити, які зазначені у п. 167 Інструкції про порядок скоєння нотаріальних дій нотаріусами України. Наказом  Мін'юсту України від 29 липня 1999 р. на виконання закону України "Про  виконавчому проведенні" від 1 липня 1999 р. внесено зміни у п. 167 Інструкції. Зважаючи на ці зміни, виконавча напис  мусить мати:

- дату (рік, місяць, число)  вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по  батькові нотаріуса, який робить  виконавчу напис;

- найменування й адреса  взыскателя;

- найменування і адресою  боржника, дату і важливе місце  народження його, місце роботи (громадянам), номери рахунків в кредитних  установах (для юридичних);

- вказівку терміну, протягом  якого виробляється стягнення;

- вказівку сум, які  підлягають стягненню, чи предметів,  які підлягають витребуванню, зокрема  пені, відсотків, коли такі належать;

- вказівку величини плати,  сум державного мита, що її  виплачують взыскателем, чи мита, якої підлягає стягненню з  боржника;

- вказівку статті Закону "Про нотаріа... т" і пункту Переліку документів, виходячи з яких видана виконавча напис;

- номер, під яким виконавча  напис зареєстрована реєстрі;

- підпис нотаріуса, який  зробила виконавча напис, печатку.