Охорона праці жінок. 3

                                                             ЗМІСТ    

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Охорона праці жінок

1. Важкі умови праці та роботи із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботи, на яких забороняється ручна праця…………………………………….4

2. Граничні норми підіймання  і переміщення важких речей  жінками………..9

3. Соціальні гарантії праці жінок……………………………………………….10

Висновки…………………………………………………………………………13

Задачі……………………………………………………………………………..14

Список використаних джерел…………………………………………………..17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        ВСТУП

Одна з найважливіших  державних задач – охорона  життя та здоров’я громадян в процесі  їх трудової діяльності, створення  безпечних та нешкідливих умов праці.

Коли люди гинуть на війні або вмирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча і важко примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей найчастіше молодого і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляхи продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно захищати людину, її здоров'я в процесі повсякденної праці. Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в Україні (1998—2001 рр.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30—35% усіх смертей у цьому віці).

Тому зрозуміло, що охорона  праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя — те і інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди — годувальники сімей, батьки та матері дітей. Особливо важливої ролі набуває охорона праці коли йдеться про жінок.

Саме тому, основна  мета нашої роботи – розкрити особливості охорони праці стосовно жінок в Україні.

1. Важкі умови праці та роботи із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботи, на яких забороняється ручна праця

 

Згідно закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року №2694-XII зі змінами від 15 травня 1996 р., від 30 червня 1999 р. N 783-XIV) забороняється застосування праці жінок на важких  роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на  підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких  перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими  і  небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок,  а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України  за  погодженням з Державним комітетом України по  нагляду  за  охороною праці (ст. 14 закону) в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. №256 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 р. за N9 51/260 “Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.

Перелік цих робіт  в наказі розбитий за декількома підрозділами й пунктами:

металообробка;

-   ливарні роботи;

-  зварювальні роботи;

-  котельні, холодно-штампувальні  волочильні, давильні роботи;

-  ковально-пресові  і термічні роботи;

-  металопокриття і  фарбування;

-  слюсарні і складальні  роботи;

-  роботи зі свинцем;

будівельні, монтажні і  ремонтно-будівельні роботи;

гірничі роботи;

-  загальні професії  гірничих і гірничокапітальних  робіт

-  загальні професії  збагачення, агломерації, брикетування

- будівництво метрополітенів, тунелів і підземних споруд  спеціального призначення

-  Добування руд

-  Добування і переробка  торфу

Геологорозвідувальні і топографогеодезичні  роботи

Буріння свердловин

Видобуток нафти і  газу

Чорна металургія

-  Загальні професії  чорної металургії

-  Доменне виробництво 

-  Сталеплавильне виробництво

-  Прокатне виробництво 

-  Трубне виробництво

-  Феросплавне виробництво

-  Коксохімічне виробництво

Кольорова металургія

-  Загальні професії  кольорової металургії

-  Виробництво кольорових  і рідких металів, виробництво  порошків із кольорових металів

-  Виробництво алюмінію  електролітичним способом 

-  Виробництво глинозему

-  Обробка кольорових  металів давленням

Ремонт обладнання електростанцій і мереж

Виробництво абразивів

Електротехнічне виробництво

-  Загальні професії  електротехнічного виробництва 

-  Електровугільне  виробництво 

-  Кабельне виробництво

-  Виробництво хімічних  джерел струму

Радіотехнічне і електронне виробництво

-  Загальні професії  електронної техніки

Виробництво та ремонт літальних  апаратів

Суднобудування та судноремонт

Хімічні виробництва

-  Загальні професії  хімічних виробництв 

-  Виробництво неорганічних  продуктів

-  Виробництво карбіду  кальцію

-  Виробництво фосгену

-  Виробництво ртуті та її сполук

-  Виробництво жовтого  фосфору

-  Виробництво трихлористого фосфору та п'ятисірчастого фосфору

-  Виробництво хлору  ртутним способом 

-  Виробництво рідкого  хлору ти двоокису хлору 

-  Виробництво сірковуглецю

-  Роботи з фтором, фтористим воднем і фторидами

-  Виробництво миш'яковистих  і миш'якових сполук 

-  Виробництво чотирихлористого  кремнію

-  Виробництво йоду  технічного 

-  Виробництво бензотрону  і його хлорбромпохідних, вижонтрону

-  Виробництво бензидину  та його аналогів

-  Виробництво чотирихлористого вуглецю, головаксу, рематолу, соволу

-  Виробництво хлорпікрину

-  Виробництво каталізаторів,  що містять миш'як 

-  Виробництво цираму  та пестицидів, що містять у  собі ртуть і миш'як

-  Виробництво хлоропрену

-  Виробництво хлоропренового каучуку та латексу

-  Виробництво етилової  рідини

-  Виробництво бензолу,  толуолу, ксилолу

-  Лакофарбове виробництво

-  Виробництво свинцевого  глету та сурику, свинцевих кранів, білил, свинцевої зелені та ярь-мідянки

-  Виробництво хімічних  волокон і ниток

-  Виробництво виробів  із склопластиків на основі  синтетичних смол (феноло-формальдегідних,  епоксидних, поліефірних та ненасичених  смол)

-  Виробництво антибіотиків

-  Одержання морфіну  із опію-сирцю

-  Виробництво андрогічпа

Переробка гуми

-  Загальні професії виробництва гумових сумішей та їх переробки

-  Виробництво, відновлення  та ремонт шин

Переробка нафти, газу, сланців  і вугілля, виготовлення синтетичних  нафтопродуктів, нафтових масел і  мастил

Лісозаготівельні роботи, лісосплав і підсочка лісу

-  Лісозаготівельні роботи

-  Лісосплав

Виробництво целюлози, паперу, картону  і виробів із них

Виробництво будівельних матеріалів

-  Виробництво цементу 

-  Обробка каміння  і виробництво каменеливарних  виробів

-  Виробництво залізобетонних  і бетонних виробів та конструкцій

-  Виробництво теплоізоляційних  матеріалів

-  Виробництво м'якої покрівлі  і гідроізоляційних матеріалів

Виробництво скла і виробів Із скла

Текстильна і легка промисловість

-  Загальні професії виробництва  текстилю

-  Первинна обробка бавовни Пресувальник

-  Льняне та конопледжутове  виробництво 

-  Вовняне виробництво

-  Валяльно-повстяне виробництво 

-  Шкіряне і шкіросировинне  виробництво 

-  Виробництво шкіряного взуття

-  Дубильно-екстрактове виробництво 

Харчова промисловість

-  Загальні професії  виробництв харчової продукції

-  Виробництво м'ясних  продуктів

-  Добування і переробка  риби

-  Хлібопекарне виробництво 

-  Тютюнова-махоркове  і ферментаційне виробництво 

-  Парфюмерно-косметичне  виробництво 

Залізничний транспорт  і метрополітен

Автомобільний транспорт

Морський транспорт

Річковий транспорт

Експлуатаційні, учбово-льотні підприємства (організації) 1 льотно-випробувальні  станції цивільної авіації

Зв'язок

Поліграфічне виробництво

-  Роботи, пов'язані  із застосуванням свинцевих сплавів

-  Цехи глибокого  друку

Виробництво музичних інструментів

Сільське господарство

 

 

 

 

2. Граничні  норми підіймання і переміщення  важких речей жінками

 

Наказом Міністерства охорони здоров'я  України від 10 грудня 1993 р. № 241 було затверджено граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками

Характер робіт	Гранично допустима  вага вантажу, кг
Підіймання і переміщення  вантажів при чергуванні з іншою  роботою (до 2 разів на годину)	10
Підіймання і переміщення  вантажів постійно протягом робочої  зміни	7
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати
З  робочої  поверхні	350 кг
З  підлоги	175 кг

 

При цьому у вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра стола, верстата тощо згідно з ГОСТами 12.2.032-78 та 12.2.033-78.

 

 

 

 

 

 

3. Соціальні гарантії  праці жінок

 

Соціальні гарантії жінок не закінчуються обмеженням норм підіймання і переміщенням важких речей та встановлення переліку професій, на яких жінкам заборонено працювати  у зв’язку з їх тяжкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

До соціальних гарантій можна віднести також “Положення про порядок й умови праці  жінок, маючих дітей та працюючих  неповний робочий час” №111/8-51 від 29 квітня 1980 року. В цьому положенні  вказується, що скорочений робочий день, режим праці у жінок, маючих дітей може бути встановлений по згоді з адміністрацією. При цьому полегшення умов праці може бути виражене в зменшенні тривалості робочого дня, кількості днів в робочому тижні, збільшеній перерві на відпочинок та обід. Матерям, які кормлять груддю надають через кожні три години роботи перерви для кормління дитини на 30 хвилин кожна (при наявності двох дітей – 1 година). Така перерва включається до робочого часу й повністю оплачується. При цьому не обмежується кожнорічна відпустка, нарахування стажу, другі права. Інші особливості регулюються в трудовому договорі.

Дуже важливою соціальною гарантією  для жінок виступає право на відпустку  у зв’язку з вагітністю і пологами, що регулюється законом “Про відпустки”.

На підставі медичного  висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів — 70 календарних днів;

2) після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили  новонароджених дітей безпосередньо  з пологового будинку, надається  відпустка з дня усиновлення  тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

Після закінчення відпустки  у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надасться відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок  власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку  без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами  також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Жінці, яка працює і  має двох і більше дітей віком  до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова  оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на умовах і в порядку, встановлених частиною першою цієї статті.

Тривалість відпустки  у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник  або уповноважений ним орган  зобов'язаний за заявою жінки приєднати  щорічну відпустку незалежно  від тривалості її роботи в поточному  робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Крім того, з метою  запобігання розвиткові ускладнень перебігу вагітності, патології плоду, мертвонародженості і народжуваності дітей з спадковими захворюваннями законодавством встановлено:

1. Установити, що за вагітними жінками, зайнятими на роботах, які входять до переліку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також жінками, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологів, на весь період обстеження в спеціалізованих медичних закладах у ранні строки вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата за місцем основної роботи.

2. Міністерству охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством фінансів України і Радою Федерації незалежних профспілок України у місячний строк затвердити порядок направлення зазначених вагітних жінок на обстеження до спеціалізованих медичних закладів, в якому передбачити, що листок непрацездатності обстежуваним не видається, а за ними зберігається їх середній заробіток за місцем основної роботи на підставі довідки, виданої медичним закладом.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Висновки

Підводячи підсумки можна стверджувати, що в Україні  багато уваги приділяють охороні  праці жінок. Це обумовлено законодавством, а саме такими законам, як “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року №2694-XII, “Про відпустки”, Кодексом законів про працю, різними постановами, інструкціями, правилами та іншими актами. При цьому забороняється використання праці жінок на важких  роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на  підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких  перевищує встановлені для них граничні норми. Що затверджено в “Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.

Законодавчо обмежуються також норми підіймання і переміщення важких речей жінками.

До соціальних гарантій жінкам крім вищенаведених  прав можна віднести гарантію державою скороченого робочого дня, полегшення умов праці, додаткові перерви на кормління дитини, відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, відпустки за доглядом за дитиною та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 1

 

У повара столової Гордійчук  П. перевірка вилучила із холодильника 50 кг зіпсованого м’яса за роздрібною ціною 3,5 гривень. Зіпсоване м’ясо було відправлено на корм свиням по ціні 1,5 гривень за кілограм.

Директор столової видав  наказ про стягнення із заробітної плати повара 60 гривень. Чи правомірний наказ?

 

Працівник не може нести відповідальність за незбереження майна, переданого йому для зберігання, використання в процесі роботи або з іншою метою, в період після закінчення робочого часу та до його початку. Якщо збереження майна в цей період не забезпечено, працівника можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за умови, що він порушив свої трудові обов’язки (після закінчення робочого часу не здав матеріальні цінності під охорону згідно зі встановленим на підприємстві порядком, не сховав речі в виділені для цього приміщення, сейфи і т. д.). Якщо виявлено факт незбереження матеріальних цінностей в період між змінами, працівник повинен відразу ж повідомити про це особам, які виконують функцію власника. В іншому випадку не виключена можливість притягнення його до матеріальної відповідальності.

Стаття 131 КЗпП зобов’язує власника створити працівникам умови, необхідні для забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Якщо він цього не виконав і шкоду завдано не тільки в результаті винності працівника, але і внаслідок не забезпечення умов збереження матеріальних цінностей, розмір покриття шкоди згідно статті 137 КЗпП повинен бути відповідно зменшений.

Для правомірності наказу виникає ряд питань:

- що послужило причиною псування (наприклад не якісна робота холодильника, за техстан якого повар не відповідає);

- чи маються документи підтверджують, що безпосередньо поваротримав м’ясо (з підписом про отримання);

- наявність сертифікату якості при отриманні м’яса.

Навіть якщо повар винен, то збиток не 60 грн., а (3,5-1,5)*50 = 100 грн.

Опротестувати можна  через прокуратуру

 

                                                             Задача 2

 

На речовому складі працювала  бригада із семи працівників –  один товарознавець, три старші комірники і три комірники. При плановій ревізії була виявлена недостача на суму одна тисяча гривень.

Ніхто із членів бригади  добровільно не погодився покрити  недостачу. Адміністрація стягнула відшкодування із заробітної плати  працівників у рівних долях, оскільки у них булла колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Чи правомірні дії адміністрації.

 

Згідно ст.135-2 КЗпП України  при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Підставою для притягнення  членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, завдана підприємству, установі, організації розкраданням, недостачею, умисним знищенням або псуванням матеріальних цінностей, а також їх знищенням або псуванням через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами. Шкода, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами даного колективу пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. При цьому звільнення працівника не припиняє його обов’язку відшкодування розміру недостачі, що складає його долю.

Члени бригади звільняються від відшкодування шкоди, якщо:

- шкоду заподіяно не з їх вини або

- встановлено конкретних винуватців заподіяної шкоди серед членів колективу (в цьому разі відшкодування здійснюватиметься за правилами, що регулюють застосування індивідуальної матеріальної відповідальності).

Отже, оскільки конкретних винуватців заподіяної шкоди серед членів бригади не виявлені – дії адміністрації правомірні.

 

                       Список використаниХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України  // Відомості Верховної Ради України.  – 1996. – № 30. – С. 380-418.

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

3. Закон України «Про  охорону праці» від 14 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України.  – 1992. – № 49. – ст. 668.

4. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1985. – 319 с.

5. Жидецький В.П., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. – 349 с.

6. Кобевник  В.Ф. Охрана труда. – К.: Вища  школа, 1990. – 286 с.

         7. Купчик М.П. Основи охорони  праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

         8. Луковников А.В. Охрана труда.  – м.: Агропромиздат, 1991. – 312 с.

         9. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності.  – К.: Основа, 2000. – 186 с.