Організація трудового процесу

 

 

ВСТУП

 
   У рішення задач науково-технічного прогресу важливе місце належить зварюванні. Зварювання є технологічним процесом, широко застосовувана практично у всіх галузях народного господарства.

   Із застосуванням зварювання створюються серійні та унікальні машини. Зварювання внесла корінні зміни в конструкцію і технологію виробництва багатьох виробів. При виготовленні металоконструкцій, прокладці трубопроводів, встановлення технологічного обладнання, на зварювання доводиться четверта частина всіх будівельно-монтажних робіт. Основним видом зварювання є дугове зварювання.

Основоположниками зварювання є російські вчені та інженери - В.В. Петров, М.М. Бенардос і Н.Г.Славянов. У 1802р. професор фізики Петров відкрив і спостерігав дуговий розряд від побудованого їм потужного «вольтового стовпа». Цей стовп або батарея був найпотужнішим джерелом електричного струму того часу. У той час електротехніка тільки починала створюватися, і відкриття Петровим дугового розряду значно випередило свій вік.       

До практичного застосування дуги для цілей зварювання пройшло 80 років. Н. Н. Бенардос вперше застосував електричну дугу між вугільним електродом і металом для зварювання. Він застосував створений ним спосіб не тільки для зварювання, а й для наплавлення і різання металів.

Винаходи Бенардоса і Славянова знайшли помітне застосування на ті часи, і в першу чергу на залізницях, а потім на кількох великих машинобудівних і металургійних заводах Росії. 
Однак, незважаючи на початкові успіхи російських винахідників у справі розробки та впровадження дугового зварювання, до початку XX століття країни Європи випередили Росію.          

Тільки після революції 1917р. зварювання отримала інтенсивний розвиток в нашій країні. У нашій країні тоді вперше в світі були розроблені нові високопродуктивні види зварювання, це електрошлакове, в вуглекислому газі, дифузна та інші. Фундаментальні дослідження з розробки нових процесів і технології зварювання проводяться у ряді науково-дослідних організаціях, ВНЗ і великих підприємствах суднобудівної, авіаційної, нафтохімічної, атомної та інших. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1.Організація трудового процесу

 

При проектуванні методу праці необхідно дотримуватися таких основних принципів організації трудового процесу. 
 1) Принцип оптимального змісту і побудови трудового процесу свідчить: до складу ставкового процесу повинні включатися елементи, що забезпечують найбільш сприятливе для людини поєднання розумової і фізичної діяльності, рівномірне навантаження на різні органи і ритмічність трудового процесу. Руки працівника повинні звільнятися від неефективної роботи (наприклад, використання їх в якості підтримки). Такі види робіт можуть бути зроблені за допомогою спеціальних пристосувань чи механізмів, у тому числі при використанні механізмів, що приводяться в дію ногою. 
 2) Принцип одночасності свідчить: трудові прийоми повинні бути такими, щоб обидві руки починали і завершували рух одночасно, і руху відбувалися в оптимальній зоні. 
 3) Принцип паралельності говорить: повинні бути забезпечена одночасна робота людини і машини, одночасна робота декількох машин і участь в трудовому процесі обох рук робітника, а якщо потрібно, одночасна робота рук і ніг.          Дотримання принципу паралельності скорочує витрати часу на виконання операцій. З точки зору фізіології, паралельні дії різних органів людини не підвищують його стомлення, а при частковому поєднанні дій та наявності деяких мікропауз сприяють його зниження. 

4) Принцип економії м'язової  і нервової енергії говорить: слід передбачати виключення з трудового процесу зайвих прийомів, трудових рухів і дій.

 
 5) Принцип безперервності  говорить: трудовий процес повинен  бути побудований таким чином, щоб кожний наступний прийом, трудове дію або рух природно  продовжували попередні їм елементи  трудового процесу; порядок виконання рухів повинен бути таким, щоб останній рух однієї дії плавно пере ¬ ходило в початок руху наступного дії. 
 6) Принцип синхронності свідчить: необхідно встановити зміст і послідовність виконання трудових і технологічних процесів, що забезпечують найбільш повне завантаження в часі робітників і устаткування. Дотримання цього принципу має особливо велике значення для колективних трудових процесів, на потокових і авто ¬ тичних лініях. 

7) Принцип ритмічності говорить: для меншої стомлюваності працівника трудові прийоми повинні забезпечувати ритмічність рухів. Ритм і автоматизм легко виробляються, якщо рухи рук відбуваються одночасно, в протилежних напрямках, при симетричному розмаху. 

8) Принцип звичності говорить: новий  метод роботи необхідно проек ¬ тувати з урахуванням колишньої послідовності виконання рухів. Це допомагає швидше виробляти і закріплювати нові рухи при новому методі роботи, знижує стомлюваність і напруженість в про ¬ цесі праці. 

9) Принцип плановості та запопадливості обслуговування робочих місць. 

10) Принцип вибору сприятливої  ​​робочої пози і траєкторії  руху робітника. 

11) Принцип відповідності працівника  виконуваній роботі говорить: ра  ¬ ники за своїми психологічним  і фізіологічним даними і професійної  підготовки повинні найбільшою мірою відповідати характеру і змісту виконуваної роботи. 
 12) Принцип оптимальної інтенсивності праці, роботи обладнання та інструментів.

13) Принцип оптимального режиму  праці та відпочинку. 

 

 
1.2. Організація робочих місць та їх обслуговування

 
 У комплексі заходів НОТ велике значення має раціональна організація робочого місця, що забезпечує зниження витрат робочого часу та створення зручних і безпечних умов для виконання роботи. При цьому важливе значення мають раціональне планування робочого місця і механізація трудомістких процесів.

Під робочим місцем розуміється обмежена зона виробничої площі, призначена для виконання певного кола операцій одним робітником або групою робітників і оснащена необхідними матеріально-технічними засобами праці (устаткуванням, пристосуваннями, інструментом, інвентарем, технологічною документацією, засобами зв'язку тощо). Робочою зоною ремонтника вважається простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якій знаходиться робоче місце. Робочі місця поділяються на індивідуальні (обслуговуються одним робітником) і групові (на яких трудиться бригада або кілька робітників, наприклад, в зоні ТО автомобілів, агрегатному відділенні). Під час роботи робітник не повинен здійснювати зайві рухи, часто переходити від одного об'єкта до іншого. Якщо робітникові доводиться часто виходити з оглядової канави, знову спускатися в неї і переходити канаву, то це викликає підвищену стомлюваність і може призвести до травматизму.

При плануванні робочого місця необхідно забезпечити найбільш зручну позу, маючи на увазі, що робота стоячи вимагає великих витрат енергії, ніж робота сидячи, а робота в похилій позі утомительнее, ніж робота стоячи. В окремих випадках тільки заміна стоячій пози на сидячу підвищує продуктивність праці до 10%. 
Якщо при технічному обслуговуванні автомобіля ремонтник працює лежачи, то у нього швидко втомлюються руки, тому що від них відливає кров. Коли працюють зігнувшись, кров приливає до голови, зміщується центр ваги тіла і для підтримки рівноваги людині доводиться перенапружувати мускулатуру спини, в результаті відбувається стомлення м'язів спини та попереку. Якщо ремонтник працює сидячи навпочіпки, то становище його тулуба також нестійка, м'язи ніг навантажені нерівномірно і перенапружені.

Всі три перераховані пози призводять до швидкої стомлюваності. У зв'язку з цим при технічному обслуговуванні та ремонті автомобілів рекомендується застосування таких підйомно-транспортних пристроїв або таке планування робочого місця, при яких забезпечуються найбільш сприятливі умови для працюючих. Дуже корисна зміна поз під час роботи.

Застосовуючи нормативи ступеня зручності виконання трудових рухів на робочому місці (рис. 104), можна визначити, на якій відстані від робочого слід розмістити основне і допоміжне обладнання. На робочому місці має бути чітко визначений і постійне розміщення інструменту, пристосувань, деталей, креслень. При цьому у робітника виробляються навички і автоматизм рухів, що зменшують напругу і розумову стомлюваність. Предмети на робочому місці розміщують з урахуванням максимального скорочення непродуктивних рухів: все те, що робітникові доводиться брати лівою рукою, повинно бути розташоване зліва від нього, а те, що він бере правою - справа. Предмети, частіше використовуються в роботі, розміщують ближче до робочого. При технічному обслуговуванні автомобілів найбільш доцільно розташовувати обладнання та пристосування в безпосередній близькості від робочого місця. Наприклад, близько поста, де виконуються кріпильні роботи, встановлюють верстак з лещатами, по обидві сторони верстата - секційні стелажі (вертушки з нормалями), поряд зі стелажами - ларі для чистих і використаних решт. Тут же встановлюють підставку с. набором нестандартних ключів і переносну лампу на напругу 12 В.

 

 

 

Рис.104. Нормативи ступеня зручності трудових рухів на робочому місці

 

Верстат шириною не менше 0,75 м (для стійкості) повинен бути покритий листовою сталлю товщиною 0,5-0,7 мм і мати вільно висуваються ящики (з обмежувачами) для зберігання інструменту, а також полицю для укладання дрібних деталей. Лещата повинні знаходитися ближче до правого краю верстака з тим, щоб було зручно працювати і розміщувати слюсарні приналежності. Для зниження стомлюваності лещата по висоті встановлюють так, щоб верхня площина затискних губок знаходилася на рівні ліктя слюсаря. Підгонку по зростанню здійснюють за рахунок зміни висоти дерев'яної решітки, на якій стоїть робочий у верстата.          

Однорядні верстаки з заднього боку захищають захисною сіткою, якщо ця сторона звернена до проходам або робочих місць; дворядні - розділяють металевими запобіжними сітками висотою 750-800 мм. Верстати обладнають місцевим освітленням, встановлюючи світильники на шарнірному кронштейні, що дозволяє направляти світло на робоче місце ліворуч або попереду.

Особлива увага повинна бути приділена раціональної організації робочих місць з розбирання та збирання найбільш складних вузлів і агрегатів, що вимагають значної кількості спеціалізованого обладнання та оснащення. При цьому рекомендується максимальна спеціалізація робочих місць по вузлах і агрегатам автомобілів, що є необхідною передумовою підвищення продуктивності праці і досягнення високої якості ремонту.

Крім спеціалізованого обладнання для розбирання, складання я випробування агрегатів і вузлів в агрегатному відділенні повинно бути передбачено технологічне обладнання загального призначення: прес гідравлічний 40 т, настільно-свердлильний верстат, прес верстачной, а також столи для приймання вузлів і дефектації, ванна для масла (з підігрівом), стелажі, верстати, а також підйомно-транспортні засоби. Зручний пересувний стелаж-візок (рис. 105) для дрібних деталей і кріплення, стелажі для колінчастих і розподільних валів.

Кількість інструменту і пристосувань на робочому місці має забезпечувати безперебійну роботу з найменшими витратами часу на отримання та заміну їх.

 

Рис. 105. Стелаж-візок для дрібних деталей і кріплення

 

Культура робочого місця залежить насамперед від порядку на ньому. У набір інструменту, який завжди зберігається на робочому місці, повинен включатися тільки постійно використовуваний інструмент. Всі деталі, вузли, матеріали повинні зберігатися на столах, підставках, стелажах або спеціально відведених майданчиках. Підтримання чистоти та порядку на робочому місці входить в обов'язки робітника. Прибирання обладнання, інвентарю та інструменту повинна проводитися самим робітникам в кінці кожної зміни. Догляд за обладнанням також обов'язок робітника. Видача кожному робочому змінного завдання проводиться майстром або бригадиром на початку зміни. Дані про результати праці робітників рекомендується щозмінно записувати на спеціальній дошці показників. Запасні частини та матеріали, заготовки і вузли повинні доставлятися на робоче місце до початку роботи або протягом зміни (кількома партіями). Доставка запчастин, вузлів і матеріалів, на робочі місця, вивезення відремонтованих деталей і відходів виробництва повинні здійснюватися централізовано - лодсобним робочим. На робочих місцях рекомендується зберігати триденний запас запчастин і матеріалів, облік витрачання яких повинен вестися по кожному виробничому ділянці. Заточення і ремонт нескладного інструменту повинні проводитися централізовано в інструментальній коморі. Там же комплектується інструмент і оснащення постійного користування, що зберігаються на робочих місцях; видається цей інструмент і оснащення на письмову вимогу майстра або бригадира / і під розписку робітника в його особистій інструментальній картці.

 

1.3. Системи обслуговування робочих місця

 

Винятково важливим напрямом діяльності з організації робочих місць і в цілому по організації праці є організація їх обслуговування. Будь-яка робота з наукової організації праці, з будь-якого з її на ¬ правлінь виявиться малоефективною, якщо виконавець постійно відволікається від своєї основної роботи для виконання допоміжних, підсобних функцій, або простоює в очікуванні їх виконання. 
 Від ефективності організації системи обслуговування робочих місць залежить продуктивність праці, ритмічність виробництва, якість робіт і продукції. 
 Система обслуговування - це найбільш активна складова частина виробничого процесу по регламентованому забезпечення робочих місць всім необхідним, націлена на забезпечення його безперебійного та ефективного функціонування.

 
 Об'єктами обслуговування є всі елементи робочого місця:

 
         1) засоби праці; 

2) предмети праці; 

3) суб'єкти праці (працівники).

 
 Виходячи з цього, всі функції обслуговування групуються за такими напрямками. 

1. Функції з обслуговування засобів  праці: 
 інструментальна (забезпечення інструментом, заточка і ремонт інструменту);  

налагоджувальна (наладка та Підналагоджує обладнання); енергетична (забезпечення робочих місць всіма видами енергії); підтримки в робочому стані устаткування (профілактичне обслуговування обладнання, його ремонт);

ремонтно-будівельне (поточний ремонт виробничих приміщень та оргоснастки).  

2. Функції з обслуговування предметів  праці: 

• складська (прийом, облік, зберігання, комплектування і видача матеріалів, деталей, інструменту); 

транспортна (роботи вантажно-розвантажувальні, по доставці до робочих місць предметів і засобів праці та вивезення з робочих місць готової продукції); контрольна (контроль якості сировини, матеріалів, продукції). 

Функції з обслуговування працівників: 
 - Інформаційне обслуговування, виробничий інструктаж розподіл робіт, видача виробничих завдань; санітарно-гігієнічне обслуговування; господарсько-побутове обслуговування, громадське харчування;

 
 - Медичне обслуговування;  

- Культурне обслуговування;  

- Охорона праці.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

 
2.1. Організація робочого місця

 
 Робочим місцем електрозварника є закріплений за робітником або бригадою ділянка виробничої площі, оснащеної відповідно до вимог здійснюваного технологічного процесу певним обладнанням, інструментом, пристосуваннями і т.д.

При обслуговуванні робочого місця необхідно:

- Своєчасно отримувати змінні  завдання, наряди і креслення; 
- Підтримувати устаткування в працездатному стані;

- Своєчасно доставляти на робоче  місце матеріали, заготовки, електроди  і т.п.;

- Контролювати якість продукції, що виготовляється;

- Підтримувати належний порядок  на робочому місці. 

Робоче місце електрозварника називають зварювальним постом. Він може бути стаціонарним або пересувним. 
 В залежності від виконуваної роботи і габаритів зварюваних конструкцій зварювальний пост розташовують в спеціальних зварювальних кабінах або безпосередньо на виробі. 
Робочі кабіни служать для захисту зварювальників від випромінювання дуги в постійних місцях зварювання. 
При зварюванні невеликих виробів робочі місця обладнають зварювальними кабінами розміром 2000x2000 або 2000х3000 мм. Стіни кабін мають висоту 1800 ... 2000 мм, а для кращої вентиляції підняті над підлогою на 200 ... 300 мм. Як матеріал для стін використовують тонколистову сталь або вогнетривкі матеріали.

Стіни фарбують у світлі тони вогнестійкою фарбою, добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний отвір в кабіні закривають брезентовим завісою на кільцях, просоченим вогнестійким складом. Підлога в кабінах настилають з вогнетривкого матеріалу: цегли або бетону. Кабіни повинні бути освітлені денним або штучним світлом, а також оснащені вентиляцією. Крім загальної вентиляції в них встановлюють місцеві відсмоктувачі, що поглинають шкідливі гази і пил безпосередньо із зони зварювання.

Для складання і зварювання деталей всередині кабіни встановлюють металевий зварювальний стіл висотою 500 ... 600 мм для роботи сидячи і близько 900 мм для роботи стоячи площею близько 1м2. До столу приварюють сталеві болти для кріплення струмопідвідного проводи від джерела зварювального струму і для проводу заземлення столу. Збоку столу є гнізда для зберігання електродів або присадочной дроту. У шухляді стола зберігають інструмент, а також технологічну документацію. Для зручності роботи в кабіні встановлюють металевий стілець з підйомним гвинтовим сидінням, виготовленим з неелектропровідних матеріалу (дерево, пластмаса та ін.) Під ногами у зварника повинен знаходитися гумовий килимок.

Основний вид обладнання зварювальних постів - джерела живлення дуги. Вони можуть бути одно-або багатопостовими. На робочому місці зазвичай розміщують однопостові джерела живлення. При харчуванні зварювальних постів від багатопостових джерел зварювальний струм розводять по кабінах за допомогою токоподводящіх проводів або шин. У кабіні встановлюють рубильник або магнітний пускач для включення зварювального струму.

При механізованої зварюванні в кабіні розміщують напівавтомати і автомати для дугового зварювання і необхідне допоміжне обладнання та пристосування.

Для виконання зварювальних робіт зварник повинен мати певний набір інструментів і приладдя.

Електродотримачі. Це один з основних інструментів електрозварника, від якого багато в чому залежать продуктивність і безпечні умови праці. Елетрододержатель повинен бути легким (не більше 0,5 кг) і зручним, мати надійну ізоляцію, не нагріватися при роботі, забезпечувати швидке і надійне закріплення електрода. В залежності від способу кріплення електродів розрізняють защелочние, пассатіжние, ексцентрикові й інші

 

 

Щитки та шоломи. Це обладнання виготовляють відповідно до ГОСТ 12.4.035-78 з струмонепровідних матеріалів - фібри або пластмаси. Маса щитка не повинна перевищувати 0,48 кг, шолома - 0,6 кг. Їх внутрішня поверхня повинна бути гладкою, матовою, чорного кольору. Щиток складається з корпусу з оглядовим вікном і ручки, що має кругле поперечний переріз і довжину не менше 120 мм. Шолом являє собою захисне пристосування, що надягають зварювальником на голову. Він складається з корпусу з оглядовим вікном і наголовника, який повинен забезпечувати два фіксованих положення корпуса: опущене (робоче) і відкинуте назад.

Для захисту очей від шкідливих випромінювань щитки та шоломи забезпечені світлофільтрами типу С темно-зеленого кольору, які випускають (замість світлофільтрів типу Е) 13 класів для зварювання із застосуванням струмів силою 13 ... 900 А.

Для захисту світлофільтру від бризок металу використовують покривні органічні скла, які в міру пошкодження замінюють новими.

 

 

 

Зварювальні дроти. Ток від силової мережі підводиться до зварювальних апаратів по проводах марки КРПТ. Від зварювальних апаратів до робочих місць зварювальний струм надходить за гнучким проводу марки ПРГ, АПР або ПРГД з гумовою ізоляцією. До електротримачі повинен бути підключений гнучкий мідний провід марки ПРГД довжиною не менше 3 м.

Довжина проводів від зварювальних апаратів до робочого місця не повинна бути більше 30 ... 40 м, тому що при великій довжині проводів напруга в них значно падає, що призводить до зменшення напруги дуги. Для з'єднання зварювальних проводів застосовують спеціальні муфти, мідні наконечники і болти. Температура нагріву проводів не більше 70 ° С.

 

 

У таблиці наведено дані по вибору перетину гнучких зварювальних проводів.

 

Одяг зварника. У комплект одягу входять куртка, брюки та рукавиці. Куртку і штани шиють з брезенту, сукна або азбестової тканини. Одяг із прогумованого матеріалу не застосовують, оскільки її легко пропалити нагрітими металевими частинками. Штани повинні прикривати взуття для запобігання ніг від опіку. Рукавиці можуть бути брезентовими або спілкові.

Додатковий інструмент зварника. Для зачистки крайок перед зварюванням і видалення з поверхні швів залишків шлаку застосовують сталеві щітки - ручні або з електроприводом.

Для під'єднання «маси» до заготівлі служать гвинтові або пружинні затиски, в які струмопровідний провід впаивают високотемпературним припоєм або закріплюють механічно. 
Для таврування швів, вирубки дефектних місць, видалення бризок і шлаку застосовують відповідно клейма, зубила і молотки. Складальні операції перед зварюванням виконують за допомогою шаблонів, схилів, лінійок, косинців, чертілок і спеціальних пристосувань. При монтажних зварювальних роботах зварювальники використовують надягають через плече брезентові сумки, в які поміщають електроди.

 

2.2. Технологічна карта

 

 

«Согласовано» Главный сварщик ЗАО «НК НПЗ» ________________ Е.Н.Ушарев «___»___________2009г.	«Утверждаю» Главный инженер ЗАО «Энергохимзащита» __________А.А.Масенькин «___»___________2009г.	ТК- C21
ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ КАРТА на ручную дуговую сварку углеродистых и низколегированных сталей
Объект:___________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________
Производственная аттестация технологии сварки   ТИ.РД1-1.1,14__________________________
Сварочное оборудование ____Выпрямитель_сварочный_ВД-401__УЗ_____

 

Вид сварки     РД                                                       Основной материал (марка)____1( МО1)_____

 

Наименование НД (шифр)__ГОСТ 5264-80___    Тип шва _________СШ_____   _____________

 

Тип соединений (по НД) __С21___(стыковое)__________

 

 

Конструктивные размеры, мм

Условное обозначение сварного соединения	Конструктивные элементы		s = s1	e		e1±2	g = g1
	подготовленных кромок свариваемых деталей	сварного шва		Номин.	Пред. Откл.		Номин.	Пред. Откл.
С21			От 3 до 5	8		8
			Св.5 до 8	12	±2			+1,5
			Св.8 до 11	16				-0,5
			Св.11 до 14	19
			Св.14 до 17	22
			Св.17 до 20	26		10
			Св.20 до 24	30
			Св. 24 до 28	34	±3		0,5
			Св. 28 до 32	38

 

 

 

Сварочный материал

Марка электродов	Режим прокалки
УОНИ 13/45	3500С в течение 1 ч.
УОНИ 13/55	3500С в течение 1 ч.

 

 

 

Режим сварки

Диаметр электрода	Положение шва в пространстве
	Горизонтальное	Вертикальное	Потолочное
3 4	80-100 130-160	60-80 100-130	70-90 120-140
Род тока, полярность	Постоянный, обратная

 

 

 

            

Последовательность наложения валиков

 

 

          однопроходный                          многослойный                              многопроходный

 

 

 

 

Требования к контролю качества

Метод контроля		Наименование (шифр) НД	Нужное отметить
1.	Визуальный и измерительный	РД 03 – 606 - 03	100%
2.	Радиографический	ГОСТ7512-82; ГОСТ23055-83
3.	Ультразвуковой	ГОСТ14782-86
4.	Капиллярный	ГОСТ18442-80
5	Магнитопорошковый	ГОСТ21105-87

 

Общие требования .

1.Пооперационный  контроль постоянно проводят  сварщик и руководитель сварочных  работ.

2.Электроды применять  только после контрольной проверки их качества согласно ГОСТ9466

3.При атмосферных  осадках или ветре со скоростью  свыше 10 м/с сварочные работы выполнять  при наличии инвентарных укрытий.

4.При температуре  наружного воздуха ниже -200 С сварочные работы не производить.

5.Перед сваркой  электроды прокалить по режиму , указанному в таблице. Электроды  хранить в термопеналлах.

 

 

Разработал:

Специалист сварочного производства III уровня                                         

 

 

 

С технологической картой ознакомлены:

 

Мастер                ___________   ______________________  «____»__________200

 

Бригадир            __________________   _________________  «____»__________200  г.

 

Сварщик            __________________       ______________  «____»__________200  г.

 

Сварщик            __________________          _____________  «____»__________200  г.

 

Общие требования .

1.Пооперационный контроль  постоянно проводят сварщик и  руководитель сварочных работ.

2.Электроды применять  только после контрольной проверки  их качества согласно ГОСТ9466

3.При атмосферных осадках  или ветре со скоростью свыше 10 м/с сварочные работы выполнять  при наличии инвентарных укрытий.

4.При температуре наружного  воздуха ниже -200 С сварочные работы не производить.

5.Перед сваркой электроды  прокалить по режиму , указанному в таблице. Электроды хранить в термопеналлах.

 

 

Разработал:

Специалист сварочного производства III уровня                                         

 

 

 

С технологической картой ознакомлены:

 

Мастер                ___________   ______________________  «____»__________200

 

Бригадир            __________________   _________________  «____»__________200  г.

 

Сварщик            __________________       ______________  «____»__________200  г.

 

Сварщик            __________________          _____________  «____»__________200  г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХОДІВ з раціоналізації ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ 

3.1. Обгрунтування наукової організації праці 

Організацією прийнято називати спрямований вплив на об'єкт з метою прискорення його розвитку. Домогтися прискорення розвитку промислового підприємства як з ціалию економічної системи можна, впливаючи на нього через предмети праці, засоби праці, через самих працівників підприємства і, нарешті, через ті відносини, в які вступають працівники в процесі праці, в процесі перетворення сировини в готову продукцію.