Основи підприємницької діяльності

Реферат

з курсу « Економіка  підприємства »

на тему: Основи підприємницької  діяльності

План

   Вступ

1. Підприємництво як сучасна  форма господарювання

2. Договірні взаємовідносини  і партнерські зв’язки у підприємницькій  діяльності

3. Міжнародна підприємницька  діяльність

   Висновки

   Список використаної  літератури

Вступ

      У минулому виокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник - підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу - це практично і є суттю поняття "підприємництво", яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

     Підприємництвом, як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

     Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

1) творчу - генерування й активне  використання новаторських ідей  і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2) ресурсну - формування й продуктивне  використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних  і трудових ресурсів;

3) організаційно-супровідну - практична  організація маркетингу, виробництва,  продажу, реклами та інших господарських  справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

1. Підприємництво як сучасна форма господарювання

         Як відомо, у минулому виокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник - підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу - це практично і є суттю поняття "підприємництво", яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

         Підприємництвом, як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

       Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

1) творчу - генерування й активне  використання новаторських ідей  і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2) ресурсну - формування й продуктивне  використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних  і трудових ресурсів;

3) організаційно-супровідну - практична  організація маркетингу, виробництва,  продажу, реклами та інших господарських  справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

      Згідно Господарського кодексу України ст.49 « Про відповідальність суб'єктів підприємництва »  існує така відповідальність суб’єктів:

     1. Підприємці  зобов'язані  не  завдавати шкоди довкіллю,  не порушувати права та законні  інтереси  громадян  і  їх  об'єднань, інших   суб'єктів господарювання,  установ,  організацій,  права місцевого самоврядування і держави.

      2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу  
встановлену законом відповідальність.

      Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися за науково обгрунтованими принципами.

     До цих принципів належать:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних  засадах ресурсів (грошових коштів  і майна) індивідуальних підприємців  та юридичних осіб для започаткування  й розгортання такої діяльності;

3) самостійне формування програми  діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників;

4) вільне розпоряджання прибутком  (доходом), що залишається після внесення обов'язкових платежів до відповідних бюджетів;

5) самостійне здійснення підприємцями - юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

         Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо).

         Поряд з цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі можливі види останньої, як:

а) малий бізнес (мале підприємництво), що базується на особистій власності або оренді майна;

б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності;

в) корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонерна власність.

        Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

         Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає також із визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання. Воно (значення) полягає насамперед у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

        Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників (мірою відповідальності, системою оподаткування, потребою у фінансових коштах, можливістю зміни власника, управлінськими здібностями підприємця тощо). В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) одноосібна власність; 

2) товариства (партнерства);

3) корпорації (акціонерні товариства).

        Одноосібне володіння— це одна з найдавніших форм організації підприємництва, яка була розповсюджена в часи НЕП у нашій країні.

      Це підприємство, власниками якого є одна особа або одна сім'я, які отримують весь доход (після відрахування всіх витрат і виплати податків) і які несуть весь ризик від бізнесу. Як правило, власники такого підприємства одночасно є його активними менеджерами. Найближчим близьким аналогом цієї форми є діяльність, яка заснована на власній праці. У зв'язку з прийняттям закону про власність можливості для використання такої форми розширюються.

      Переваги одноосібної форми підприємництва:

1. Простота в організації. Не  потрібно розробляти статуту  та інших юридичних документів. Для початку необхідно тільки отримати ліцензію або патент, якщо ваш бізнес довгостроковий. Єдина умова для довготривалого бізнесу — його легальність.

2. Повна самостійність, свобода  та оперативність дій. Ця форма передбачає максимальну свободу дій підприємця. У разі прийняття рішень йому не потрібно звертатися до ради директорів або ж добиватися згоди партнерів. Він сам розробляє політику своєї фірми. Ця форма підприємництва підходить людям з індивідуальними рисами.

3. Максимум спонукальних мотивів.  Одноосібна форма власності забезпечує  максимум спонукальних мотивів для зацікавленості в успіху бізнесу. Оскільки доходи надходять до єдиного власника підприємства, він зацікавлений у кропіткій праці, старанному контролі над справами, у прийнятті рішень і максимальному розширенні ділових операцій.

4. Конфіденційність діяльності. В  деяких видах бізнесу основний капітал фірми становлять спеціальні секретні формули і технологія виробничого процесу. Одноосібний вид власності значно більше, ніж інші організаційні форми, дає змогу зберегти їх у таємниці від інших.

5. Низькі організаційні витрати.  Організаційні витрати в цьому  виді бізнесу дуже низькі. Наприклад,  корпорація повинна оплачувати  витрати юридичних служб при  своєму формуванні, а також платити  гонорари за розробку статуту,  інші організаційні підприємства; товариства несуть витрати за оформлення юридичної згоди про своє створення. Одноосібна форма не потребує таких витрат.

6. Гнучкість. Одноособовий підприємець має можливість бути максимально гнучким у веденні справ. Методи і способи можуть швидко змінюватися залежно від ситуації на ринку, умов конкуренції, смаків і запитів клієнтів, економічного положення в країні і та ін.

        Недоліки бізнесу заснованого на одноосібній власності:

1. Труднощі привертання великих капіталів. Серйозним недоліком цього виду бізнесу є труднощі в привертанні великих капіталів для початку і розширення масштабних проектів або ділових операцій. Звичайно сумарний капітал, який вкладений у підприємстві одноосібним власником, складається з його власних коштів, коштів його друзів і родичів або кредитів банку.

2. Невизначеність термінів діяльності. Діяльність одноосібної фірми  юридично закінчується зі смертю  власника, його банкрутством, тюремним  ув'язненням або психічним захворюванням, а саме — одноосібні фірми прибуткові, доки активні їхні власники.

3. Необмежена відповідальність  за борги. Це, з одного боку, перевага одноосібного виду підприємництва, тому що кредитори охоче дають гроші індивідуалам, чия приватна власність є гарантією оплати боргів у випадку банкрутства або невдачі в бізнесі. В той же час у випадку невдачі єдиновласний підприємець може втратити всі свої власні заощадження і власність.

4. Недолік спеціалізованого менеджменту.  Звичайно, єдиноосібний підприємець  виконує сам усі види менеджменту,  частіше виступаючи в ролі  генерального менеджера, менеджера  з продажу, збуту і реклами,  фінансиста, кадровика і постачальника.  Однак лише деякі володіють якостями, необхідними для такої професійної та ефективної діяльності.

5. Функціональні недоліки. З вигляду  труднощів отримання капіталу  в одноосібних фірмах є проблеми  оперативного характеру, наприклад:  невдале місце знаходження самої  фірми, непідходяща споруда і  обладнання; неможливість платити  таку заробітну плату, яка привернула  б найбільш працездатних, цілеспрямованих  людей, неспроможність придбати  товари для фірми в такій  кількості, яка гарантувала б  від проблем дефіциту в постачаннях.

     Товариства

     Є три основні види товариств: загальне (просте) з необмеженою відповідальністю, з обмеженою відповідальністю і договірне (повне або змішане).

    Загальне (просте) товариство є асоціацією двох або великої кількості людей як співвласників бізнесу з метою отримання прибутку.

     Більшість товариств мають тільки двох або трьох членів, хоча обмежень для їхньої кількості немає. Члени товариств можуть погодитися ділити прибуток будь-яким обраним способом але у випадку відсутності згоди вони змушені ділити його порівну. Не обов'язково, щоб усі партнери товариства вклали рівні частини в капітал. У деяких випадках капіталом партнера можуть бути досвід або професійні знання в якій-небудь сфері. Товариства, як і одноосібні форми, створюються, як правило, в роздрібній торгівлі, сільському господарстві, сфері послуг (наприклад, юридичні контори, консультації), фінансів, в області медицини, брокерської діяльності і т. п. Товариства не підходять для великих справ. У той же час елементи товариств використовуються при створенні різних ділових асоціацій із двох або декількох невеликих корпорацій.

     Переваги загального товариства:

1. Фінансова сила. Порівняно  з одноосібною формою підприємництва товариства звичайно міцніше з фінансової сторони, тому що в бізнесі беруть участь декілька власників. А це дає змогу привертати значні кошти.

2. Свобода та оперативність  дії. З цієї сторони товариство мало відрізняється від одноособової форми. Два або декілька партнерів звичайно легко і швидко приймають управлінське рішення без контролю з боку вищих органів.

3. Допоміжні можливості  в менеджменті. Одним із основних  недоліків одноосібної форми  бізнесу є те, що підприємець повністю бере на себе всі менеджерські обов'язки, хоча до виконання деяких він абсолютно не готовий. У товариствах, де часто збираються люди зі здібностями і досвідом, які доповнюють один одного, менеджерські функції можуть бути поділені.

4. Простота в організації.  Організувати товариство не на  багато складніше від одноосібного  підприємства. Головне — наявність згоди між партнерами. Юридична допомога в підготовці такої згоди бажана але необов'язкова.

5. Власна зацікавленість. Товариства дають можливість  зберегти такий самий високий  ступінь зацікавленості, як і  в одноосібній формі. 

      Недоліки загального товариства:

1. Необмежена відповідальність  партнерів. Якщо це не обговорено  в згоді, то кожен партнер  несе повну відповідальність  за всі борги товариства незалежно  від розмірів інвестицій. Звичайно, якщо товариство потерпіло невдачу, то кожний партнер несе відповідальність пропорційно своїй частці в інвестиції.

2. Ймовірність взаємної недовіри. Ще один недолік товариства, який  випливає з попереднього, пов'язаний  з необхідністю високої довіри  між партнерами. Для цього необхідно, щоб ділові операції відбувалися без перешкод. Велика помилка одного з партнерів може розорити інших.

3. Недостатність досвіду. Товариство  — не постійна форма підприємництва. Смерть або вихід одного з партнерів веде до ліквідації товариства, а ті партнери, які залишилися в частці, можуть організувати нову форму бізнесу, але на практиці цього, звичайно, не трапляється. У більшості випадків партнеру, який залишився, або партнерам не вистачає фінансових ресурсів, щоб купити частку, яка залишилась після смерті або виходу із справи партнера. Така неможливість затрудняє заключення довгострокових угод з іншими бізнесменами та фірмами.

       Товариства з обмеженою відповідальністю

      Це такий вид товариств, у згоді про створення яких фігурують один або декілька партнерів, чия відповідальність не обмежена, і один або декілька партнерів, відповідальність яких обмежена у межах вкладеного ними капіталу, якщо друге не оговорене в згоді. Партнерами можуть виступати як індивідуальні підприємства, так і корпорації. Товариствам з обмеженою відповідальністю наявність партнерів з необмеженою відповідальністю — не завада. Для створення такого товариства потрібна формальна згода.

       Головна перевага обмеженого партнерства — це можливість інвестувати капітал, а саме воно виступає засобом залучення капіталів. Партнери ризикують тільки втратити свої першопочаткові інвестиції. Таким чином, подібне партнерство залучає людей, які хочуть вкласти свої капітали, але не бажають брати участі в менеджменті цього підприємства.

        Договірне товариство

       Створюють юридичні та фізичні особи, які знаходять вигоду в сумісних діях на ринку, але не хочуть втратити своєї самостійності — зливати свій капітал або створювати нову юридичну особу з відокремленою від засновників власністю. Укласти договір про повне товариство, який передбачає сумісну підприємницьку діяльність або при досягненні якої-небудь мети (скажімо, сумісні оптові закупки сировини), можуть тільки ті юридичні та фізичні особи, які вже мають право володіти, займатися підприємницькою діяльністю.При цьому учасники договірного товариства зберігають свою господарську та юридичну самостійність: мають самостійні баланси, право розпоряджатися виробленою продукцією, вибирати постачальників і т. п. Форми власності учасників значення не мають. Нової юридичної особи члени товариства не засновують, його учасники лише передають на підставі договору про сумісну діяльність загальну власність під управління одного з них.

        Наприклад, дві ткацьких фабрики об'єднують свої зусилля для оптових закупок сировини. Це приносить відчутну вигоду: чим більша закупочна партія, тим вища скидка. Або підприємства, які належать різним власникам, укладають договір про повне товариство для сумісної діяльності на ринку, скажімо, під одною фірмовою назвою. Діють вони окремо, кожен несе, згідно з обов'язками, повну відповідальність усією власністю перед кредиторами.

        У повному товаристві у зв'язку з договором про необмежену солідарну відповідальність, згідно з обов'язками товариства, несуть усією своєю власністю всі учасники, в змішаному товаристві — один або декілька дійсних членів, а члени-вкладники відповідають за обов'язки товариства лише в межах своїх вкладів.

          Корпорації

       Корпорація з'являється тоді, коли є в цьому необхідність, і вмирає, коли ця необхідність відпадає. Вона може володіти власністю, грошима та іншими корпораціями; може навіть "купувати та продавати" талановитих людей. Вона може наймати юристів, подавати до суду і відповідати по суду, позичати гроші. Якщо її борги перевищують її активи, це дуже прикро для кредиторів. Так вважає американський вчений Майєр.

      Існують різні види корпорацій.

    Некомерційні корпорації. Це корпорації, які не розраховані на отримання прибутку: урядові, міські, муніципальні, політичні створення, а також благодійні, релігійні, просвітницькі та подібні інститути. Форма корпорації приваблива у випадках, головним чином, через обмежену відповідальність інвесторів (наприклад, у випадку, коли відповідальний за який-небудь збиток).

     Комерційні корпорації. Поділяються на відкриті та закриті. Відкрита корпорація — це компанія, акції якої відкриті для вільного продажу. Якщо акції корпорації не належать відкритому продажу, тоді вона закрита.

    Змішана корпорація — це компанія, вякій беруть участь як приватні власники, так і держава.

        Переваги корпорації

1. Обмежена відповідальність власників.  Серйозним недоліком товариств  і одноосібної форми підприємництва є те, що приватна власність власника може бути використана для погашення боргів фірми у випадку фінансового краху

2. Друга важлива перевага корпорації  — простота операцій щодо передачі  права власності. Організованим  ринком для таких операцій є фондова біржа.

3. Можливість придбання допоміжних  капіталів. Корпорація може легко  і оперативно залучати капітали. Цьому сприяє декілька факторів: обмежена відповідальність власника, легкість операцій щодо передачі  права власності, тривалий період  існування корпорацій.

4. Спеціалізований кваліфікаційний менеджмент. Від того, що корпорації звичайно більші від інших підприємницьких утворень, вони можуть собі дозволити залучати значну кількість спеціалістів. У товариствах та одноосібних формах один або декілька індивідів повинні виконувати всі менеджерські функції.

       Недоліки корпорацій

1. Витрати і труднощі організації.  Технічно організувати корпорацію значно складніше, ніж вищевказані форми підприємництва.

2. Юридичні обмеження активності. Корпорації дозволяється займатися  тільки тією діяльністю, яка обумовлена  в статуті. Юристи намагаються  визначити в статуті як можна  ширше мету підприємства.

3. Оподаткування. Найважливіший  недолік підприємництва в формі корпорації — створення феномена подвійного оподаткування доходу корпорації.

4. Недостатня увага власників  і службовців. У багатьох корпораціях  є тисячі дрібних власників  акцій, які не проявляють великої  зацікавленості до її проблем.Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.

        Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги).

       Практика господарювання підтверджує можливість здійснення двох основних видів (типів) підприємницької діяльності - виробничої та посередницької. Виробнича підприємницька діяльність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя. Загальну типологію виробничої та посередницької підприємницької діяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їх групування в певні блоки.

Підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів має орієнтуватися на продукування й просування на ринок традиційних або інноваційних видів цих товарів. Така діяльність буде ефективнішою, якщо здійснюватиметься з використанням техніко-технологічних новацій, більш якісних характеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесів тощо. У цьому разі йдеться про виробництво традиційних видів продукції із застосуванням часткових інновацій. Коли ж виробництво повністю базується на інноваціях, то результатом такої його організації є поява продукту з принципово новими властивостями чи навіть сферами використання.

          Формування і функціонування соціальне орієнтованого та економічно ефективного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького середовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні (регіоні), спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Основними параметрами належного бізнесового середовища треба вважати:

1) стабільність національної кредитно-грошової  системи; 

2) пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окремих підприємців);

3) державну фінансову та інфраструктурну  підтримку різномасштабного і насамперед малого підприємництва;

4) ефективний правовий захист  інтелектуальної і промислової  власності; 

5) науково обгрунтоване й ринкове  спрямоване ціноутворення; 

6) сформованість колективних та  індивідуальних матеріальних стимулів;

7) інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

8) достатню привабливість іміджу  підприємницької діяльності.

       Господарський кодекс України ст.51Припинення підприємницької діяльності, передбачає припинення підприємницької діяльності:

     1. Підприємницька  діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

-у разі припинення існування підприємця;

- на підставі  рішення суду  у випадках,   передбачених   цим Кодексом та іншими законами.

     2. Порядок   припинення  діяльності  підприємця встановлюється  
законом відповідно до вимог цього Кодексу.

      Законодавство України передбачає Державну підтримку підприємництва:

     1. З    метою   створення   сприятливих   організаційних   та економічних умов  для  розвитку  підприємництва  органи  влади  на умовах і в порядку, передбачених законом:

- надають  підприємцям  земельні ділянки,  передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють  підприємцям  в  організації  матеріально-технічного забезпечення  та  інформаційного  обслуговування  їх   діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють   первісне   облаштування   неосвоєних   територій об'єктами  виробничої і соціальної інфраструктури з  продажем  або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

- стимулюють  модернізацію технології, інноваційну  діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

- подають підприємцям інші види допомоги.

     2. Держава   сприяє  розвитку  малого підприємництва,  створює  
необхідні умови для цього.

2.Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності

        У всіх галузях економічного, соціального, культурного і політичногожиття суспільства взаємовідносини юридичних і фізичних осіб маютьпереважно договірний характер. При цьому варто окремо наголосити, що вусіх сферах господарювання організація підприємницької діяльностібазується виключно на договірних взаємовідносинах.