Основи валеології

Міністерство освіти і науки  молоді та спорту України

Львівський інститут економіки  і туризму

Самостійна робота на тему:

«Основи валеології»

                                                                              Виконав:

                                                                               Студент групи ТХ-11

                                                                               Хом’якевич Н.В.

Львів 2012

План

1. Основи теорії культури і  здоров’я людини.

2. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.

3. Духовний,психічний,фізичний,соціальний аспекти здоров’я людини.

4. Проблеми здоров’я в житті людини.

5. Показники індивідуального здоров’я і здоров’я колективу.

6. Фактори що забезпечують стабільність здоров’я людини.

7. Захворюванність та смертність як показники стану здоров’я населення.

8. Фактори ризику.

9. Методи протидії залученню до тютюнопаління,вживання алкоголю.

10. Здоров’я людини.

11. Репродуктивне здоров’я,вагітність,попередження спадкових хвороб.

12. Профілактика психоневрологічних і фізичних порушень.

13. Оздоровчі традиційні та нетрадиційні системи.

14. Методика визначення рівня здоров’я людини.

1. Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб. Під час своїх досліджень ролі адаптогенів, наслідком чого став запропонований ним новий науковий напрям — фармакосанація (“ліки” для здорових), він дійшов висновку про необхідність зміни всієї стратегії охорони здоров’я шляхом вивчення етіології, діагностики якості та кількості здоров’я індивіда. В узагальненому вигляді І.І.Брехман назвав це “валеологією” (від лат. valeo — бути здоровим) і 1987 р. видав монографію “Введення до валеології — науки про здоров’я”. В книзі автор стверджував, що наука про здоров’я не може обмежуватися тільки медициною, а повинна формуватися також на основі екології, біології, психології та інших наук, тобто бути інтегративною. Другим після Владивостока центром розвитку валеології став Київ, де формування валеологічного напряму було пов’язано із спортивною медициною і де 1985 р. на виїзному засіданні Бюро Наукової Ради АМН СРСР “Медичні проблеми фізичної культури та спорту” вперше було представлено модель для оцінки рівня соматичного здоров’я індивіда (Г.Л.Апанасенко).Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у «третьому стані». Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у «третьому стані», а її предметом – здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або «третього стану».Завданням, валеології є не тільки констатація «третього стану» організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню.Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства.

2. Екологічні аспекти того чи іншого захворювання залежать від його причин, які ділять на декілька категорій.

Безпосередньою  причиною   порушення  нормальної  життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань, пов'язаних з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщенням повітря, атмосферним тиском тощо.

Біотичний компонент навколишнього  середовища у вигляді продуктів  метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

До цієї категорії відносять  патологічні стани, пов'язані з  ан-тропогенними чинниками забруднення  навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу   (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики, мікробні та антибактеріальні інсектициди тощо).

Крім наведених вище чинників суттєва роль середовища відбивається у різних порушеннях, пов'язаних з харчуванням, які зумовлені нестачею харчових ресурсів тваринного і рослинного походження, а також мінеральних солей.Окрім хвороб, які виникають безпосередньо під впливом несприятливих умов навколишнього середовища, існує велика група захворювань, які проявляються поганим пристосуванням організму, його окремих органів і систем через генетичний дефект, особливості імунітету тощо.

3. Зміцнення здоров’я  є активним процесом із запобігання  захворюванням, який охоплює освітні  компоненти, що разом із зміною  навколишнього середовища, законодавчим  та організаційним втручанням  сприятиме розробці стратегії  покращення здоров’я.У реальному  житті всі складові здоров’я  – фізичний, психічний, духовний  і соціальний аспекти - діють  одночасно, і їхні інтегровані  впливи визначає стан Здоров’я  людини як цілісного складового  феномену

4. Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні

соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та

видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.

Покоління наших предків  жили в тісному спілкуванні з  природою. Уклад

життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі

світанковою і засинали з  вечірньою зорею. Кожна пора року мала

притаманні тільки їй трудову  налаштованість і ритм життя.Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Цепояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості  поступово, під впливом природних  умов життя і була важливим елементом  загальної культури людини.У даний  час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно

впливають на її здоров'я, вимагає  іншого підходу до проблеми формування

здоров'я.Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу  однаково в будь-яку поруроку.Умови  життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.Забруднення  навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами,таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначиласьна стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції.Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовиврізке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервовихнавантажень.Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршенняекологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичнихзмін).Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб,вилікування яких,на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідкозалишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримуватиздоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить уцей світ.Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні тарозумінні нею низки проблем (формування, збереження,зміцнення івідновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правилздорового способу життя.

5. Громадське здоров'я та охорону здоров'я як самостійна медична наука вивчає вплив соціальних умов і факторів зовнішнього середовища на здоров'я населення з метою розробки профілактичних заходів щодо його оздоровлення і вдосконалення медичного обслуговування. Громадське здоров'я займається вивченням широкого кола медичних, соціологічних, економічних, управлінських, філософських проблем у конкретних історичних умовах.  
На відміну від різних клінічних дисциплін громадське здоров'я вивчає стан здоров'я не окремих індивідів, а людських колективів, соціальних груп і суспільства в цілому у зв'язку з умовами та способом життя. При цьому умови життя, виробничі відносини, як правило, є визначальними для стану здоров'я людей. Наприклад, соціально-економічні перетворення, науково - технічний прогрес, можуть принести суспільству певні блага, але одночасно можуть надавати і негативний вплив на його здоров’я.  
Відкриття в області фізики, хімії, біології, урбанізація, бурхливий розвиток промисловості в багатьох країнах, великі обсяги будівництва, хімізація сільського господарства і т.д. нерідко призводять до серйозних порушень в області екології, що згубно позначається, насамперед, на здоров'я людей. Тому, одним із завдань громадського здоров'я є розробка рекомендацій з профілактики негативних явищ, які негативно впливають на здоров'я суспільства. Для планомірного розвитку економіки будь-якої країни величезне значення має інформація про чисельність, віково-статевій структурі населення, визначення його прогнозів на майбутнє. Громадське здоров'я виявляє закономірності розвитку народонаселення, досліджує демографічні процеси, прогнозує перспективу, розробляє рекомендації щодо державного регулювання чисельності населення.  
Провідне значення при вивченні даної дисципліни має питання про ефективність впливу на здоров'я населення всіх заходів, які проводить держава, і ролі в цьому охорони здоров'я, окремих медичних установ.  
За прийнятими поняттями, медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення та збереження здоров'я, продовження життя людей, попередження і лікування хвороб людини. Таким чином, в основі медицини лежать два основних поняття - «здоров'я» і «хвороба». Ці два поняття, будучи основними, є й самими важкими у визначенні.  
У сучасній літературі існує велика кількість визначень і підходів до поняття «здоров'я».  
Відправним пунктом для медико-соціальної інтерпретації здоров'я є визначення, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ):«Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних дефектів».  
Це визначення відображено в Статуті ВООЗ (1948 р.). ВООЗ проголошений принцип, відповідно до якого «... мати найвищий досяжний рівень здоров'я є одним з основних прав кожної людини». 

6. Здоров'я людини є важливою медико-біологічною і соціальною категорією людини в процесі його існування в системі "людина – середовище існування".

По своїй біологічній  і соціальній сутності здоров'я є  процесом адаптації організму людини до впливу позитивних і негативних факторів середовища існування і  виробничого середовища.

У розглянутому випадку адаптація  організму людини до умов середовища існування містить у собі наступні основні елементи:

• генетичний рівень – генетичний природний добір, який забезпечує збереження популяції;

• фенотиповой рівень – індивідуальна пристосовність людини до нових умов існування в результаті функціонування ієрархічної системи природних адаптивних механізмів;

• метаболізм – обмін речовин, який містить у собі процеси засвоєння речовин, їхній розпад в організмі людини і побудову нових живих тканин чи їхнє відновлення для збереження стабільності функціонування організму;

• гомеостаз – відносна динамічна сталість складу й особливостей внутрішнього середовища організму людини і стійкість його основних фізіологічних функцій, збереження сталості видового складу і регулювання народжуваності;

• імунітет – підтримка  існуючих і розвиток захисних властивостей організму проти впливу інфекцій, що надходять зовні чи створюються  в ньому під впливом різних факторів;

• регенерація здоров'я  – відновлення здоров'я, що порушується  через дію негативних факторів, відновлення  структури ушкоджених органів чи тканин організму;

• умовні чи умовно-рефлекторні  реакції організму людини на зовнішні подразники, що сприяють адаптації  людини до умов його існування в  системі "людина – машина – середовище існування".

7. Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров’я людини впливає  біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму  рослин та мікроорганізмів, вірусів, бактерій, грибів , отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього  середовища: повітря, ґрунтів, води продуктами промислового виробництва. Сюди також  віднесено патологію, пов’язану  з біологічними забрудненнями від  тваринництва, виробництва продуктів  мікробіологічного синтезу (кормові  дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники  соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні  відносини, конфлікти,тзасоби масової  інформації, урбанізація, гігантські темпи  індустріалізації тощо.

Істотне значення має стан генетичного фонду, схильність до спадкових  хвороб.

Шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода  в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень – ось широко розповсюджені побутові причини  виникнення хвороб. Вони ж, в свою чергу, пов’язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави.

Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення  повітря, води, ґрунту, а також складні  природнокліматичні умови.

Перелічені вище умови  середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод  і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя  і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи  і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у  шахтах, на заводах і у полі спостерігається  професійні захворювання і рання  смерть.

Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення  питань про вплив навколишнього  середовища на здоров’я – в надрах економіки, політики, у способі життя  і взаємовідносин людей з їх природним  оточенням.

Дуже важко створити абсолютно  ідеальні умови для здоров’я. Із розвитком людського суспільства  розвиваються їх хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні  умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується  природна рівновага.

Фактори ризику для здоров`я  населення, що зустрічаються в навколишньому  середовищі України, різноманітні. У  спадок від колишнього СРСР Україні  залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими  енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні  у 9 разів вища, ніж у країнах  Європейського союзу.

Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання або регламентують  їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації  приймається згідно концепції “користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство  від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує.

І все ж в усіх цих  факторах, при глибокому їхньому  аналізі, прослідковується все той  же особистісний фактор. Бути чи не бути здоровому – це, насамперед, залежить від самої людини. І не можливо  не погодитись із твердженням римського  філософа Сенеки: "Уміння продовжити життя – в умінні не скорочувати  його".

8. Серед факторів, які сприяють підвищенню АТ, виділяють наступні: старший вік, обтяжена спадковість, чоловіча стать, куріння, порушення жирового, водного та сольового обміну, атеросклероз, стрес, гіподинамія, споживання певних продуктів, які можуть підвищувати АТ, алкоголю та деяких медикаментів. На деякі з цих факторів людина має можливість впливати, тим самим зменшуючи ризик розвитку АГ та її ускладнень. Недаремно вважають, що найкраща профілактика гіпертонічної хвороби – це здоровий спосіб життя! 

Зупинимося дещо детальніше на деяких факторах ризику розвитку гіпертонії.

Вік – один з важливих факторів виникнення гіпертонічної хвороби – “хвороби осені життя, яка позбавляє можливості дожити до зими” (О. Богомолець). Встановлено, що підвищення АТ прямо залежить від віку і, зазвичай, АГ з’являється у віці 30-50 років. На жаль, безпосередньо впливати на вік ми не маємо змоги, однак, слід пам’ятати, що саме стан судин значною мірою, визначає вік людини. Змінивши свій спосіб життя, ми можемо покращити загальний стан і, зокрема, стан судин, попередити передчасне старіння організму.

Стать – ще один з важливих факторів ризику виникнення гіпертензії.  Відомо, що на гіпертонічну хворобу в молодому та середньому віці частіше хворіють чоловіки, однак з настанням менопаузи у жінок ця відмінність нівелюється. Це так звана клімактерична гіпертонія, яка є наслідком порушень гормонального балансу в організмі. Якщо така гіпертонія зумовлена лише клімаксом, то АТ нормалізується самостійно після того, як «важкі часи» для жінки минуть.

Спадковість - наявність АГ у батьків або близьких родичів, підвищує ймовірність захворювання. Втім, навіть при обтяженій спадковості, дотримуючись основних правил здорового способу життя, можна значно знизити ризик розвитку хвороби. Як напівжартома висловився доктор А.Дойл з Австралії щодо профілактики гіпертонічної хвороби: «потрібно скоротити вживання солі, калорій, побільше рухатися і ... розумно обирати предків».

Ожиріння  та надмірна вага тіла –  також дуже важливі фактори ризику розвитку захворювань серця та судин. Тішить те, що майже не існує людей (за відсутності важкої ендокринологічної патології), які, дотримуючись певних правил здорового харчування, не могли б схуднути. Однак, пам’ятайте, що при переході на оздоровче харчування важливо дотримуватися системності і поступовості при обов’язковому спостереженні лікаря. Характер розподілу жирової тканини в організмі має суттєве значення в розвитку хвороб серця.

Ризик серцево-судинної патології є найбільшим при відкладенні жиру в ділянці живота, грудей, шиї, при цьому руки і ноги непропорційно худі. Таке ожиріння називається черевним, центральним (яблукоподібним). Існує й інший тип ожиріння, при якому жирова тканина відкладається відносно пропорційно по всьому тілі – периферичний тип (грушкоподібний). Ожиріння черевного типу часто пов’язане з гіпертензією та ішемічною хворобою серця. При обстеженні у таких людей (з черевним типом відкладення жиру) виявляється порушення рівня ліпідів, підвищення фібриногену, сечової кислоти в крові і, як правило, приховане або явне порушення вуглеводного обміну.   Це не лише зростання рівня цукру в крові, а й підвищення рівня інсуліну та зниження чутливості клітин організму до нього. При центральному типі ожиріння частіше спостерігається діабет II типу, жировий гепатоз, передтромботичний стан, гіпертрофія лівого шлуночка, серцева недостатність, альбумінурія (наявність білку в сечі). Суб’єктивно у таких хворих набір скарг досить типовий – задишка, підвищена втомлюваність, поганий нічний сон і сонливість вдень, набряки та ін. Втішним є те, що при такому типі ожиріння схуднути легше. Скористайтеся сантиметровою стрічкою і виміряйте окружність своєї талії та стегон.

До 2005 року окружність талії у чоловіків більше 102 см, у жінок більше 88 см вважалося  критерієм черевного, яблукоподібного  типу ожиріння (Національний інститут здоров’я США, АТР ІІІ, 2001 рік). Пізніше  були запропоновані більш жорсткі  критерії ожиріння черевного типу, не на користь власників довгих ременів, зокрема, для європейців окружність талії більше 94 см у чоловіків  і талія більше 80 см у жінок (Міжнародна федерація діабету, 2005 рік). Величина окружність талії/окружність стегон становить  при такому типі ожиріння більше 0,85 у жінок та більше 1 у чоловіків. Окружність талії може бути трохи  більшою при високому зрості. Зниження маси тіла на 1 кг призводить до зменшення  артеріального тиску на 1,3 – 1,6 мм рт. ст. При цьому більш виразне  зниження тиску спостерігається  у пацієнтів з АГ, ніж у здорових осіб. Вважають, що зменшення ваги тіла в осіб, які одночасно страждають ожирінням і мають підвищений тиск, є одним найбільш ефективним засобом немедикаментозної терапії. Також зниження маси тіла супроводжується  зменшенням гіпертрофії лівого шлуночка і потреби в гіпотензивних засобах. Ожиріння є розповсюдженим хронічним захворюванням, яке дуже часто призводить до розвитку уражень серцево-судинної системи. Але пов’язувати ожиріння та серцево-судинні захворювання можна не завжди.

Харчові фактори – ряд продуктів, особливо у надмірній кількості, сприяють підвищенню АТ. Зокрема, кухонна сіль, кава, міцний чай, алкоголь, смажені та копчені страви, цукор, солодощі, здоба, рафіновані продукти, консерванти, барвники, стабілізатори, ароматизатори. Одні з них викликають швидкий підйом АТ, а інші створюють підгрунтя для розвитку гіпертонічної хвороби. Саме тому, практично у всіх рекомендаціях з лікування та профілактики АГ, неодноразово наголошується на необхідності обмеження цих речовин у щоденному раціоні. Однак, лише незначна частина пацієнтів відмовляється від спокуси поїсти соленого, смаженого, копченого та поласувати солодким. А наслідок – залежність від прийому ліків, порушення функції печінки, нирок, інших органів та систем. Напевно, слід добре подумати, якою ціною обходяться нам ці щоденні спокуси.Також перенасичення раціону білковою їжею (напр., м`ясом) може бути харчовим фактором ризику.

Тютюнопаління - нікотин та компоненти диму підвищують АТ, погіршують еластичність судин, порушують в’язкість крові, прискорюють частоту серцевих скорочень, і це далеко не всі негативні наслідки дії цигарок. При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та ішемічна хвороба серця в осіб, що палять, виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.

Психосоціальні  фактори – стрес, особливо хронічний, сприяє підвищенню АТ. Хочемо звернути увагу на те, що певний стиль поведінки, який характеризується тенденцією до суперництва, безкомпромісною боротьбою за успіх, надмірними амбіціями, перебільшеним відчуттям обов’язковості та відповідальності, агресивністю (нерідко прихованою у собі), постійним поспіхом та нетерпеливістю, часто притаманний особам з підвищеним АТ.

Фізична активність – ще один фактор, на який можна активно впливати. Слід зазначити, що в осіб, які ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виникнення АГ на 20-50% вищий, ніж у фізично активних.

Атеросклероз (ураження судинної стінки жировими нашаруваннями) –  небезпечний фактор порушення нормального функціонування судинної системи та підвищення АТ, в основі якого лежить порушення ліпідного обміну. Слід зазначити, що сама АГ сприяє розвитку та прогресуванню атеросклерозу. І, навпаки, атеросклероз є одним із основних чинників розвитку АГ. При атеросклеротичному ураженні судин різко зростає судинний периферичний опір, що веде до підвищення АТ. У здорової людини судину можна порівняти з гумовою трубкою, здатною звужуватися і розширюватися залежно від потреб. Судина, уражена атеросклеротичним процесом, нагадує скляну трубку, що не може реагувати на зміни потреб кровообігу. Дотримання основних рекомендацій зі здорового способу життя та чітке виконання лікарських призначень дозволять до певної міри “очистити” судинне русло та повернути судинам втрачену еластичність, забезпечивши стабілізацію АТ. На мал. 3 представлені ступені ризику розвитку атеросклерозу, асоційовані з курінням, артеріальною гіпертензією та гіперхолестеринемією. Так, при наявності усіх трьох факторів ступінь ризику атеросклерозу зростає у 16 разів.

9. Куріння:

 Для того, щоб допомогти курцеві, фахівець має зрозуміти, чому молода людина продовжує курити. Існує дві головні причини постійного куріння: психологічний стрес та нікотинова залежність. За допомогою таких запитань, як "Коли Ви найбільше курите?" та "Що заважатиме Вам кинути курити завтра?", часто можна знайти відповідь щодо мотивації куріння. Нікотинова залежність пов'язана з кількістю та тривалістю куріння і у разі утримання людини від куріння проявляється симптомами відмови (депресивний стан, дратівливість або злість, ускладнення концентрації уваги, зменшення частоти серцескорочень, зростання апетиту чи збільшення ваги та ін.).

Існує ряд чинників, які  можуть спонукати курця кинути курити. Фахівець має допомогти людині зрозуміти, що куріння не тільки шкідливе для  здоров'я, а й є непродуктивним засобом розв'язання проблем. Треба  дати інформацію, що можна застосувати  кращі альтернативні засоби розв'язання проблем.

Курців, які мають нікотинову залежність, слід проінформувати про  існуючі фармакологічні та інші засоби, що можуть допомогти кинути курити. У разі усвідомлення курцем своєї  звички і за наявності мотивації  до припинення куріння шанси на успіх  гарні.

Визначальні складові фактори  вдалого припинення куріння у  мотивованої людини - це самозобов'язання (день припинення куріння), наявність  стратегічного плану та сторонньої підтримки рідних і друзів.

Курець має встановити день, коли він кине курити, зазвичай -у межах одного місяця, а оптимально - протягом двох тижнів з моменту  прийняття рішення або консультації лікаря. Періоди найбільшого стресу або депресії не є оптимальними для  спроби припинити куріння.

Ефективне припинення куріння  вимагає зміни поведінки. Куріння  звичайно пов'язане з різними  факторами (стрес, телефонний дзвінок, їда або життя, водіння автомобіля тощо). Коли людина може визначити ці фактори (тригери), то їй можна порадити уникати ситуацій, що провокують куріння. Зменшення кількості викурених  сигарет може зменшити і кількість  симптомів відмови від нікотину та збільшити тривалість утримання.

Курці з будь-якими хронічними захворюваннями потребують підтримки  з боку лікарів, родини та інших людей. Якщо у курця вдома є інші курці, фахівець має заохотити їх кинути курити одночасно з цією людиною. Людині дуже важко утримуватися від  куріння тривалий час, коли інший  член подружжя або член родини продовжує  курити. Шанси на успіх збільшуються, коли подружжя вирішує кинути курити разом.

Медичний та психологічний  супровід тих, хто кинув курити, не тільки корисний, а й необхідний. Практика показує, що тривале припинення куріння часто потребує підкріплюючих  сеансів принаймні протягом перших шести місяців. Фахівець може зробити  підтримуючий телефонний дзвінок за тиждень після припинення куріння. Багато людей, які кидають курити, повертаються до звички протягом одного-двох тижнів. Людині, яка кинула курити, доцільно прийти у кабінет до фахівця за один та за три місяці після припинення куріння. Багатьом курцям, щоб остаточно  припинити куріння, потрібно декілька спроб.

Фізичні симптоми відмови, пов'язані  з різким припиненням надходження  нікотину, рідко тривають більш як тиждень. Використання нікотинзамісної  терапії (НЗТ) допомагає пом'якшити ці симптоми. Чим вищою є нікотинова залежність, тим сильнішими будуть симптоми відмови, складнішим - припинення куріння, а дози нікотинзамісних  препаратів мусять бути вищими.

Найпоширенішими в нашій  країні нікотинзамісними препаратами  є жувальні гумки "Нікоретте" з  дозою по 2 або 4 мг у подушці. Ефективність цих засобів неодноразово перевірялася у спеціальних дослідженнях, що їх було проведено на декількох тисячах  осіб. Ці дослідження показали досить велику ефективність НЗТ: порівняно з плаце-бо кількість утримань від куріння була у два-три рази більшою у тих пацієнтів, що їх використовували. Ще більший ефект має НЗТ разом з консультацією лікаря та його підтримкою. Деяким пацієнтам необхідно призначати антидепресанти. Таким специфічним препаратом саме для допомоги у припиненні куріння є зібан (бупропіон).

Важливі елементи короткої консультації, яку має надати фахівець, можна  узагальнити у п'ятьох пунктах:

1. Поцікавитися, курить чи  ні людина на даний момент, і якщо курить, то чи хоче  вона кинути курити.

2. Порадити й розповісти  про необхідність припинення  куріння та про ризик для  здоров'я через продовження куріння.

3. Проаналізувати мотиви  курця стосовно припинення куріння.

4. Допомогти кинути курити. Для цього необхідно визначити  день і повністю припинити  куріння саме в цей день. Проаналізувати  минулі спроби припинення куріння  і визначити, що цьому допомагало, а що заважало. Скласти індивідуальний  план дій по припиненню. Виявити  можливі проблеми і спланувати, якїх подолати. Попросити підтримки  у родини та друзів. Доповнити  консультацію можна інформаційними  матеріалами. Всім курцям слід  надати інформацію про фармацевтичні  засоби проти куріння (НЗТ,  зібан та ін.), а тим, хто курить  більш як 10 сигарет на день, - порадити  використовувати їх.

5. Організувати подальші  консультації або направити до  спеціалістів по припиненню куріння.  Це дуже важливо для підтримання  мотивації і надання постійної  підтримки. Подальші консультації  створюють також умови для  надання допомоги у разі зриву.

Головні передумови у боротьбі з цим фактором ризику є висока інформованість медиків, психологів, педагогів  та соціальних працівників і усвідомлення ними їхньої ролі у наданні цієї інформації.

Важливим у роботі з  курцем є партнерський підхід, коли фахівець не примушує людину кинути курити, а шляхом переконання формує рішення  кинути курити.

Необхідно дати курцям усвідомити переваги припинення куріння. Користь, яку приносить відмова від  куріння для здоров'я: Після припинення куріння через 20 хв.:

• Нормалізується кров'яний тиск

• Пульс уповільнюється до норми

• Температура долонь і  підошов підвищується до нормальної

Через 8 год.: