Основні засоби підприємства. 2

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1.Поняття, класифікація та структура основних засобів підприємства………..4

2.Методи оцінки основних засобів підприємства………………………………..8

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основні засоби – це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Будь-яка господарська діяльність потребує наявності та комбінації ресурсів. При створенні підприємства власні або запозичені кошти його засновників інвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійснення діяльності. Безумовно, щоб відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел.  Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруд, машин, знарядь й інших засобів праці, що приймають участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне використання основних фондів є першочерговою задачею підприємства.

Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі засоби. В умовах ринкової економіки початкове формування основних засобів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється при участі фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, що опосередковують придбання, експлуатацію і відновлення засобів праці.

Стан та ефективність використання основних засобів можна об'єднати в три групи показників, які характеризують:

1) забезпечення підприємства  основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефективність використання  основних засобів.

 

 

 

1. Поняття, класифікація та структура основних засобів підприємства

 

Створення підприємства потребує інвестування значної частини капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називаються основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк.

Основні засоби – це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби – це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу [4].

Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають в процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція – за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Інвестування капіталу в засоби праці тривалий час забезпечує отримання доходу.

Основні засоби не обертаються у своїй споживні й формі, обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами. Тою мірою, як вона переноситься на продукцію. Вартість засобів праці, спожитих за період їх використання, має бути відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що виготовляється.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. земельні ділянки;

2. капітальні витрати на покращення земель (іригація, осушення, збагачення та інші поліпшення землі);

3. будівлі, споруди та передавальні пристрої;

4. машини й устаткування;

5. транспортні засоби;

6. інструменти, прилади, інвентар;

7. робоча і продуктивна худоба;

8. багаторічні насадження;

9. інші основні засоби.

Необхідність поділу основних засобів на групи зумовлена тим, що за своїм економічним змістом основні засоби однорідні, але водночас вони різні за виробничо-технічним призначенням і часом відтворення. Чим довговічніший засіб праці, тим повільніше він зношується, тим довше передає свою вартість продукції, яку виготовляє. До однієї класифікаційної групи з метою зручності нарахування амортизації відносять основні засоби, які мають однаковий строк та інтенсивність експлуатації.

Серед основних виробничих засобів виділяють активну і пасивну частини. До активної частини належать основні засоби, які безпосередньо діють на предмети праці (наприклад, устаткування, інструменти, пристрої та прилади вимірювання тощо). Основні елементи активної частини визначають величину виробничої потужності підприємства, технічний рівень виробництва та продуктивності праці.

До пасивної частини належать основні засоби, які створюють умови для здійснення процесу виробництва і забезпечують його нормальне функціонування (наприклад, будівлі і споруди). Як правило, строк експлуатації об’єктів активної частини основних засобів коротший за відповідний показник за об’єктами пасивної частини. Тому за інших рівних умов, інвестуючи капітал переважно в пасивну частину основних засобів, підприємець не очікує на швидке його відшкодування. З цієї причини для ведення бізнесу застосовуються орендовані будівлі та приміщення, що не передбачає відволікання з обороту значних коштів і заморожування їх на тривалий строк. У цьому разі у складі основних засобів переважає активна частина.

З метою наочного зображення сукупності основних засобів підприємства і зручності аналізу їх складу застосовується категорія структури. Структура основних засобів – це співвідношення між вартістю окремих груп основних засобів та їх загальною вартістю, виражене у відсотках.

Категорія структури характеризує внутрішню будову і зв'язок складових певної сукупності величин (наприклад, основних засобів, доходів, витрат) і застосовується в економіці для відображення і здійснення економічного аналізу цієї сукупності. Структура основних засобів визначає темпи повернення основного капіталу, інвестованого в підприємство. Чим більша частка пасивних елементів основних засобів у її складі, тим на довший строк повернення основного капіталу має розраховувати підприємець. Особливості структури основних засобів зумовлені специфікою галузі економіки, до якої належить підприємство, метою підприємницької діяльності, характером процесу відтворення основних засобів, методикою їх оцінки тощо [6].

Отже, основні засоби - це такі засоби виробництва, які відносяться до засобів праці, беруть участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допомогою продукції частинами, у міру зношування, зберігають натуральну форму та можуть відновлюватися як повністю, так і частково. При цьому виробничим циклом вважається завершений склад операцій з виготовлення виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи оцінки основних засобів підприємства

 

Власник підприємства або потенційний інвестор отримує у разі потреби інформацію про вартість необоротних активів, у тому числі, основних засобів, з балансу підприємства та приміток до фінансової звітності.

Формування об’єктивності оцінки вартості основних засобів залежить від способу їх оцінки. Помилки при визначенні вартості основних засобів створюють неправдиве враження у власників підприємства стосовно величини їх основного капіталу, призводять до невірного нарахування суми амортизації, необ’єктивної оцінки стану основних засобів з використанням системи показників, а також недостовірної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства. Наслідком цього може бути прийняття помилкових рішень щодо стратегії ведення бізнесу. Інтерес власника або менеджменту підприємства до проблем оцінки вартості основних засобів зумовлений потребою мати достовірну інформацію [7].

У балансі підприємства основні засоби відображаються за первісною і залишковими вартостями. Якщо виникає потреба у здійсненні переоцінки основних засобів, то вони можуть обліковуватися за відновною вартістю.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи такі види вартості :

• первісна (до переоцінки);

• залишкова (до переоцінки);

• відновна (переоцінена);

• залишкова відновна (переоцінена);

• ліквідаційна;

• справедлива.

На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю. Первісна вартість – це вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об’єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через якісь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом усього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з таких елементів:

• сум, сплачених постачальникам активів;

• витрат на доставку об’єктів основних засобів;

• вартості будівельно-монтажних робіт;

• витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

• ввізного мита;

• витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

• інших витрат, пов’язаних з доведенням об’єктів основних засобів до стану, придатного до використання [2].

Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів, отриманих у результаті інших операцій, наведені на рис.1.1.

Рис.1.1 Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів

 

Після деякого строку експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на певний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на певний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішення проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість – вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю [3].

Відновна (переоцінена) вартість – це вартість відтворення об’єкта основних засобів у сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість – це вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на певний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об’єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У разі вимушеного продажу об’єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не меншою, ніж величина відновної залишкової вартості.

Правила переоцінки регламентовані державою. Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів за умов суттєвих відмінностей між його справедливою та залишковою вартістю.

У разі переоцінки одного об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об’єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об’єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об’єкта ї його залишкової вартості [5].

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Категорія ліквідаційної вартості використовується при обчисленні суми амортизаційних відрахувань за деякими системами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Якщо величину ліквідаційної вартості можна передбачити (спрогнозувати), то амортизувати слід різницю між первісною і ліквідаційною вартостями. Інколи витрати з ліквідації об’єкта основних засобів можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості активу. Тому для багатьох довгострокових активів ліквідаційну вартість зовсім не визначають.

За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення строку його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснено обмін об’єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами (рис. 1.2).

Рис.1.2 Формування справедливої вартості основних засобів

 

У податковому обліку застосовується поняття балансової вартості – величини залишкової (первісної чи відновної) вартості основних засобів, визначеної за правилами податкового обліку для нарахування амортизації [4].

Отже, існує багато проблемних питань в оцінюванні основних засобів, які потребують вирішення. Насамперед це саме визначення оцінки основних засобів. Адже чинна в Україні нормативно-законодавча база не дає повною мірою реалізувати всі пріоритети оцінки основних засобів. Система оцінки основних засобів підприємства, яка є одним з основних елементів методу бухгалтерського обліку на сьогоднішній день є засобом досягнення стратегічних цілей підприємства, а також виступає інструментом формування інформаційної бази економічного аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що основні                        засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби класифікуються за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на покращення земель (іригація, осушення, збагачення та інші поліпшення землі); будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини й устаткування; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

Оцінка основних засобів підприємства формується за допомогою використання таких видів вартості як: первісна (до переоцінки), залишкова (до переоцінки), відновна (переоцінена), залишкова відновна (переоцінена), ліквідаційна, справедлива.

Важливе місце в оцінці основних засобів підприємства займає амортизація. Проте не існує чітких рекомендацій щодо використання того, чи іншого методу нарахування амортизації, який був би кращим за інші у конкретній ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. - №92.
2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посібник / О.О. Гетьман,               В. М. Шаповал. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.
3. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навч. посібник /                               В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.
4. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: навч. посібник / І.В. Ковальчук. - К.: Знання, 2008. - 679 с.
5. Круш П.В. Інфляція: суть, форми та її оцінка: навч. посібник / П.В. Круш, О.В. Клименко. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 288 с.
6. Черевко Г.В. Економіка підприємств: підручник / Г.В. Черевко,                        Ф. В. Горбонос, Г.Б. Іваницька, Н.Ф. Павленчик. - К. : Знання, 2010. - 463 с.
7. Мироненко Л.М. Необхідність проведення оцінки вартості основних засобів підприємства / Л.М. Мироненко // Управління розвитком. - 2013. - № 15. - С. 78-80.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Вінницький торговельно - економічний інститут

Київського національного торговельно - економічного університету

Факультет економіки, маркетингу та менеджменту

Кафедра економіки підприємcтва та міжнародної економіки

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи МО-41

Павленко Віта

Перевірила:

асис. Чайка І.В.

 

 

 

Вінниця – 2014