Основні засади організації ведення бухгалтерського обліку

    Тема 1.1. Основні засади організації ведення  бухгалтерського  обліку

    План 

    

1. Загальні  положення організації обліку
2. Функції керівника підприємства з організації бухгалтерського обліку
3. Зміст наказу про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві
4. Організація обробки облікової інформації
5. Організація документообороту
6. Робочий план рахунків підприємства

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.Загальні  положення організації обліку

    Згідно  із законом України про бухгалтерський облік і фін звітність (№996) в Україні всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік за даними якого складається вся звітність (фінансова, статистична, податкова), що використовує грошовий вимірник.

      Бухгалтерський облік ведеться  з дня реєстрації підприємства  до його ліквідації. Відповідно  до статті 6 цього закону порядок  ведення бухгалтерському обліку, складання фінансової звітності   регулює МФУ:

    Розробляє План рахунків з бухгалтерському  обліку;

    Порядок його застосування;

    Затверджує  національні положення (стандарти )бух. обліку;

    Інші  нормативно – правові акти.

    Важливу роль в організації бухгалтерського  обліку відіграє Державний комітет  статистики України, який розробляє  форми статистичної звітності. 

    2. Функції керівника підприємства  з організації бухгалтерського  обліку

    Згідно  із статтею  8 закону №996 керівництво  підприємства відповідно до законодавства  несе відповідальність за:

    Організацію бухгалтерському обліку та забезпечення фіксування фактів (господарські операції), здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

    Збереження  оброблених документів, реєстрів і  звітностей протягом встановленого  терміну, але не менше 3 років.

    До  функцій підприємства входить забезпечення облікового процесу та формування облікового апарату.

    Обліковий процес полягає:

    Реєстрація  господарських операцій в момент їх здійснення ;

    Оформлення  первинних документів та реєстрація господарських операцій;

    Відображення  операцій шляхом подвійного запису на рахунках бухгалтерському обліку;

    Узагальнення  обліком інформації в реєстрах (журнали  – ордери, карточки, відомості, Головна  книга і т.д.);

    Складання на підставі даних  обліку фінансової, статистичної, податкової звітності  – це завершальний етап облікового процесу.

    Керівник  підприємства відповідає за обліковий  процес. Він зобов’язаний створити необхідні умови для правильного  ведення бухгалтерському обліку. Забезпечити не ухильне виконання  розділами, службами, працівниками, правомірних  вимог бухгалтера з дотриманням  порядку оформлення та подання  до обліку відповідних документів.

    Відповідальність  за не своєчасність складання документів та реєстрів, не достовірність у  них даних несуть особи,які склали і підписали ці документи.

    Визначаючи  організацію бухгалтерському обліку керівництво підприємства самостійно :

    Обирає  форму бухгалтерському обліку з  додержанням єдиних засад, встановлених ЗУ про бухгалтерський облік і  фін звітність №996 в Україні  з врахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових  даних.

    Визначає  облікову політику підприємства.

    Розробляє систему і форму управлінського контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бух.документів.

    Затверджує  правила документообігу і технологію обробки облікової інформації ,додаткову  систему рахунків і реєстрів аналогічного обліку.

    Може  виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення. 

    3. Зміст наказу про організацію  бухгалтерського обліку на підприємстві

    Наказом керівника затверджується порядок  організації бухгалтерському обліку, а саме :

    Хто веде облік? (чисельність, структура, облікового апарату, його підпорядкованість і  розміщення)

    Як  ведеться облік? (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які  реєстри обліку використовуються, яка  техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації)

    В які терміни та як здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації.

    План  інвентаризації

    Робочий план рахунків та їх кореспонденція та інше. 

    4. Організація обробки облікової  інформації

    Технологія  обробки облікової інформації, яка  включає ручний чи комп’ютерний спосіб залежить від форми і методів  бухгалтерському обліку зазначених в наказі про організацію бух .обліку. Вибір ті чи іншої форми  покладений на головного бухгалтера і керівника підприємства. (бухгалтер: перевіряє документи по формі,по сутті, арифметично). Первинний документ є основою бухгалтерському обліку, тому від правильного оформлення і використання відповідних його форм залежить : своєчасність, повнота  та об'єктивність інформації, яка потрібна для управління підприємства.

       В плані документації вказується  перелік типових (уніфікованих) та  самостійно розроблених форм  документів. Складається розрахунок  потреби  в бланках, зазначеної  форми документів для внутрішньої  бух.звітності та перелік осіб, що мають право підпису первинних  документів.

      Грошові і розрахункові, фінансові  і кредитні документи без підпису  головного бухгалтера вважаються  не дійсними і не повинні  прийматися до обліку.

       Підприємство повинно забезпечити  заходи для запобігання не  санкціонованих і не обумовлених  виправлень записів в первинних  документах і реєстрах бухгалтерському  обліку та забезпечити їх належне  зберігання протягом встановленого  терміну. 

    5. Організація документообороту 

    Для організації раціонального руху документів розробляється графік документообігу, який затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді  схеми чи переліку робіт зі створення  перевірки і обробки документів виконуваних кожним із підрозділів  підприємства, а також всіма виконавцями  із зазначеного взаємозв’язку і  терміну виконання цих робіт.

        Звіряння облікових документів  з фактичною наявністю активів  проводиться при інвентаризації. Графік проведення інвентаризації  затверджує керівник, цей графік обов’язково зазначений в наказі про облікову політику. 

6. Робочий план рахунків підприємства

 

    Специфіка і обсяг діяльності кожного підприємства зумовлюють необхідність розробки робочого Плану рахунків. МФУ розроблений  План рахунків бухгалтерському обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, який є типовим для всіх підприємств різних форм власності.

      Цей План рахунків містить значну кількість альтернативних варіантів обліку за багатьма розділами і напрямками.

    В робочому Плані потрібно передбачити  не обхідний цьому підприємству перелік  документів першого і другого  порядку, а також додаткову систему  рахунків та реєстрів аналітичного обліку із збереженням нумерації Плану  рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденція рахунків не наведених в Інструкції про застосування Плану рахунків, встановлюється підприємством  відповідно до норм чинного законодавства  та власних управлінських потреб. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Тема 1.2. Формування облікової  політики підприємства

    План 

    

1. Суть та значення облікової політики підприємства
2. Структура і зміст наказу про облікову політику підприємств
3. Визначення суттєвості в бухгалтерському обліку

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.Суть та значення облікової політики підприємства 

    Бухгалтерський  облік повинен бути відповідно організований. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики. Згідно із ст.1 Закону №996 та п.3 П(С)БО 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності» облікова політика – це сукупність принципів  методів і процедур, що використовуються підприємством для складання  та подання фінансової звітності.

       Основне призначення облікової  політики полягає в :

    Упорядкування облікового процесу на підприємстві;

    Методологічному та методичному відображенні майна  підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

    Надані  бухгалтерського обліку правомірності  та цілеспрямованості;

    Забезпеченні  ефективності обліку.

    Облікова  політика будь - якого підприємства повинна дотримуватись принципів  організації бухгалтерського обліку та складання фін звітності.

    Кожне підприємство спираючись на закон №996 і національні П(С)БО самостійно визначає свою облікову політику, яку  воно повинно застосовувати постійно, тобто з року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається  у примітках до фін. звітності (форма№5), де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику через опис принципів оцінки статей звітності  та методів обліку за окремими статтями.

    Змінна  облікової політики можлива лише у випадках передбачених у П(С)БО 6 «Виправлення помилок та зміни  в фін. Звітах», і повинна бути обґрунтована та розкрита у фін звітності. Такими випадками можуть бути:

    Доповнення  та зміни в статуті підприємство;

    Зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО;

    Якщо  зміни сприятимуть більш повному  та об’єктивному відображенню операцій у фін звітності підприємство

    Якщо  відбулися зміни облікової політики то в примітках до фінансової звітності  слід розкрити причини та сутність змін. Вони повинні бути обґрунтовані  і оформленні наказом керівника.

      На вибір облікової політики  підприємство чинять вплив значна  кількість різноманітних факторів, основні з них:

    Специфіка та обсяг діяльності;

    Організаційно – правова побудова;

    Стратегія та тактика фін. - господарського розвитку;

    Аспекти системи оподаткування ;

    Свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення  та вибору партнерів;

    Забезпеченість  технічними засобами функцій менеджменту;

    Рівень  інформаційного забезпеч підприємство;

    Рівень  кваліфікації бухгалтерів;

    Чисельність працівників та матеріальних осіб;

    Віддаленість  структурних одиниць та ін. 

    2. Структура і зміст наказу про  облікову політику підприємств 

    Зміст облікової політики оформляється спец наказом або розпорядженням про  облікову політику, що затверджується керівником підприємства. В практиці багатьох підприємство наказ про організацію бухгалтерського обліку та наказ про облікову політику оформляється як один документ – Положення про облікову політику підприємство

        Важливим аспектом формування  наказу є розкриття методики  ведення обліку окремих фактів  господарської діяльності, якщо  стандарти та інші нормативні  акти не містять конкретних  рекомендацій, щодо правил їх  обліку. Особливу увагу приділяють  визначенню тих методів (способів  ведення обліку , без яких зовнішнім  і внутрішнім користувачам інформації  не можлива оцінка фінансового  стану,руху грошових коштів, визначення  кінцевих фінансових результатів  діяльності підприємство

       Розпорядчий документ про облікову  політику може бути прийнятий  як базисний на час діяльності  підприємство, до якого за необхідності  вносять зміни з визначеного часу. Якщо обсяг змін охоплює більшу частину наказу, то доцільно наказ викласти у новій редакції.

      Особливості ведення бухгалтерського  обліку, які обранні підприємство  застосовуються з 1/01 нового року. Наказ про облікову політику  також має визначати застосування :

    Клас 8 або 9 плану рахунків;

    Межі  суттєвості що до окремих об’єктів обліку;

    Тривалості  операційного циклу;

    Засади  ціноутворення у внутрішньо –  господарських розрахунках;

    Порядок обліку фінансових витрат;

    База  розподілу витрат;

    Порядок складання окремого балансу філіями,представництвами, відділеннями. 

    

3. Визначення  суттєвості в бухгалтерському обліку

 

    Суттєвість  – характеристика облікової інформації, які визначають їх здатність впливати на рішення користувачів фін. звітності.

      Поріг (межа) суттєвості – це абсолютна або відносна величина , яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.

      Суб’єктами визначення суттєвої  облікової інформації є керівництво  підприємство

    Об’єктами застосування суттєвості є:

    Діяльність  підприємство в цілому;

    Окремі  господарські операції та об’єкти  обліку;

    Статті  фінансової звітності.

      Для визначення суттєвості окремих  об’єктів обліку, що відносяться  до активів, зобов’язань і  власного капіталу підприємство  за орієнтований поріг суттєвості  приймається величина у 5% від  підсумку відповідно всіх активів,  зобов’язань і власного капіталу.

      Для визначення суттєвості окремих  видів доходів і витрат орієнтованих  порогом суттєвості є величина ,що дорівнює 2% чистого прибутку  підприємство

      Порогом суттєвості з метою  відображення переоцінки або  зменшення корисності об’єктів  обліку може бути величина, що  дорівнює 1% чистого прибутку та  збитку.

      Для інших господарських операцій  та об’єктів обліку поріг суттєвості  доцільно визначати в межах  1-10% з врахуванням обсягу діяльності.

      Статті, які мають суттєву величину  і відрізняються за характером  або функціями слід надавати  окремо. Наприклад , не можна об’єднувати  такі статті фін. звітності:  монетарні та не монетарні  , поточні та не поточні , операційні  та не операційні, відсоткові  та не відсоткові.

      Стаття , яка не є суттєвою для  окремого подання у фін звіті,  може бути достатньо суттєвою  для її розкриття у примітках.

      При визначенні суттєвості окремих  статей  за поріг суттєвості  може прийматися частка відповідної  статті у базовому показнику.  За базовий показник рекомендується  використовувати:

    Для статей балансу - суму власного капіталу та підсумок відповідного класу активів  або зобов’язань.

    Для статей звіту про фін. результати  - сума прибутку(збитку) від операційної  діяльності або суму доходу (витрат)за звітний період.

    Для статей звіту про рух грошових коштів – чистий рух грошових коштів відповідно до операційної , інвестиційної  та фін. діяльності  за звітний період.