Основні завдання представництва прокурора у цивільному процесі
План.
Вступ.
1. Відмінність адвоката (процесуального представника) і прокурора.
2. Основні завдання та пріоритетні напрями представництва прокуратурою
в суді.
2.1Основні завдання
2.2. Пріоритетні напрями.
3.Шляхи здійснення представницької діяльності.
4. Зміни в законодавстві.
Висновок.
Список використаних джерел.
Вступ.
Інститут прокуратури (від латинського «procure» — запобігаю, забезпечую, проявляю турботу) у сучасному розумінні виник у середньовічній Франції. Упродовж XVІ—XІX століть він поступово поширився на інші країни Європи та світу.
На сьогодні прокуратура є важливою складовою всіх відомих правових систем (романо-германської, англосаксонської, традиційної тощо). Проте, на відміну від багатьох інших органів влади та державних установ, єдиних стандартів побудови і діяльності прокуратури у світі не склалося. Відсутній спільний термін для позначення цього органу. В різних країнах він називається як «прокуратура», «служба державного представництва», «аторнейська служба», «фіскалія» тощо.
Формування конкретної моделі прокуратури в тій чи іншій країні залежало від національної правової системи, соціально-політичних умов, правової культури населення, національних правових та історичних традицій.
Дискусія про роль прокуратури у розбудові держави та її повноваження в суспільстві триває давно. І це зрозуміло, адже йдеться про питання загальнодержавної ваги. У вересні 2012-го у фундаменті нової прокурорської системи України з’явився Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури». [5,6]
1. Відмінність адвоката (процесуального представника) і прокурора.
В юридичній літературі прокурорське представництво інтересів громадянина
або держави в суді розглядається по різному: одні науковці вважають, що це судово-процесуальне представництво, інші, як окремий вид представництва, що передбачений п. 2 ст. 121 Конституції України , треті називають це офіційним представництвом конституційного рівня
Відмінність адвоката (процесуального представника) і прокурора є очевидною.
Прокурор завжди є представником так званої публічної влади, а законодавство про прокуратуру – складова частина публічного права. При здійсненні нагляду і реалізації інших функцій прокурор використовує надані йому законом владні
повноваження. Адвокат не має державного статусу і представляє інтереси фізичних та юридичних осіб (а не держави в цілому) як у публічно-правовій, так і в приватній сфері відносин. Навіть якщо прокурор виступає на захист інтересів окремої фізичної особи, він поряд з приватними захищає, насамперед, публічні інтереси, виходячи з того, що права особи є предметом публічного інтересу, так як вони перебувають під захистом держави. Однак це не дає підстави ввжати представництво прокурора особливим видом процесуального представництва. Це підтверджує і Конституційний Суд України. У Рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 Справа N 1-1/99 зазначено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді є одним з видів судового представництва, що за своєю правовою природою є правовідносинами, у яких одна особа (представник) на підставі визначених повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і здійснює процесуальні дії в суді в його інтересах здобуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права і обов’язки. Також у цьому рішенні було зазначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави в суді слід розуміти правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Відповідно до Закону України “Про прокуратуру” прокурор має право представляти в суді інтереси громадян, які за станом свого здоровя, а також з інших поважних причин не можуть самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження. Державні інтереси прокурор представляє за наявності їх порушень чи загрози порушень економічних, політичних та інших аспектів таких інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ст.–36-1 ЗУ “Про прокуратуру”). [1,6,8.]
Слід підкреслити, що на відміну від органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прокурор вправі відстоювати інтереси не усіх фізичних осіб, а лише громадян. [5]
Згідно ст..45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом,
звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. [2]
2. Основні завдання та пріоритетні напрями представництва прокуратурою в суді.
2.1. Основні завдання
Основними завданнями представництва в суді є реальний захист та поновлення прав і законних інтересів громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, а також захист інтересів держави, що порушуються або можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних і юридичних осіб, фактичне усунення порушень закону.
2.2. Пріоритетні напрями.
Пріоритетними напрямами представницької діяльності є:
- захист соціальних прав громадян;
- захист інтересів держави у бюджетній системі та у сфері земельних відносин.
- отримувати відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень з:
- матеріалів наглядових перевірок;
- інформації, що надходить до прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування і державного нагляду (контролю);
- матеріалів кримінальних проваджень, справ про адміністративні, у тому числі корупційні правопорушення;
- публікацій у засобах масової інформації, мережі Інтернет;
- документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- звернень фізичних і юридичних осіб, депутатів усіх рівнів, громадських об’єднань та організацій;
- інших джерел. [3,9]
3. Шляхи здійснення представницької діяльності.
Представницька діяльність здійснюється шляхом:
- підготовки і пред’явлення позовів, заяв, подань;
- вступу у справи, порушені за позовами, заявами, поданнями інших осіб на будь-якій стадії їх розгляду;
- ініціювання перегляду судових рішень;
- участі у справах, порушених за позовами, заявами, поданнями прокурорів, та у справах, у яких прокурором здійснено вступ чи ініційовано перегляд судових рішень;
- захисту прав громадянина або інтересів держави при виконанні рішень судів.
Під час застосування представницьких повноважень не допускаться підміна органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державного нагляду (контролю), а також інших органів, яким законом надано право захищати інтереси громадян та держави в суді.
У разі виявлення бездіяльності уповноваженого органу державного нагляду (контролю) одночасно із заходами представницького характеру вживаються відповідні заходи прокурорського реагування.
При підготовці процесуальних документів забезпечується їх повнота та обґрунтованість, додержуються вимоги закону щодо форми і змісту, підвідомчості та підсудності спорів. Використовуються норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, а також долучаються до позовів (заяв, подань) належні та допустимі докази. Дотримуються визначені законом процедури направлення позовів (заяв, подань) до суду.
Позови, заяви надсилаються до суду за підписом керівників прокуратур усіх рівнів – Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Дніпровського екологічного прокурора, прокурорів регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, міських, районних, міжрайонних, районних у містах та прирівняних до них прокурорів, їх перших заступників та заступників.
Позови в інтересах держави в особі Верховної Ради України пред’являються Генеральной прокуратурою України. Керівникам прокуратур обласного та районного рівнів у разі встановлення підстав для пред’явлення таких позовів направляються відповідні матеріали до прокуратури вищого рівня.
Позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та інших органів центральної влади пред’являються Генеральной прокуратурою України та прокуратурамі обласного рівня. Керівникамі прокуратур районного рівня у разі виявлення обставин, які потребують вжиття заходів прокурорського реагування шляхом пред’явлення позову в інтересах держави в особі центрального органу влади, матеріали перевірки надсилаються до прокуратур обласного рівня з документами, оформленими та засвідченими відповідно до чинного законодавства, що подаються до суду як докази.
До пред’явлення позову за наявності підстав відповідно до вимог законодавства ініціюється питання про вжиття запобіжних заходів та заходів забезпечення доказів.
При пред’явленні позову (заяви, подання) ініціюється забезпечення позовних вимог у порядку, передбаченому законом. Указуються конкретні види та способи цих заходів, належно мотивуються необхідність їх застосування.
Звертаючись із позовом (заявою, поданням) до суду не за місцем розташування прокуратури, його копію з доданими документами одночасно надсилається прокурору, який братиме участь у розгляді справи. У письмовій формі інформується відповідний суд про необхідність повідомлення цього прокурора про рух справи. Прокурор, який забезпечував участь у суді, про рух справи та результати розгляду невідкладно повідомляє прокурора, який подав позов (заяву, подання).
Прокуратурою забезпечується своєчасне реагування на факти безпідставної відмови судами у прийнятті та поверненні позовів (заяв, подань), тяганини при їх розгляді.
У разі набрання рішенням суду, постановленим за позовом прокурора, законної сили, отримувються в суді виконавчі документи або контролюється їх своєчасне отримання стягувачами. При постановленні судового рішення не за місцезнаходженням прокуратури, яка пред’явила позов, виконавчі документи отримувються прокурором, який забезпечував участь у суді.
Прокуратурою застосовуються надані законом повноваження щодо вступу та участі за своєю ініціативою в розгляді будь-якої справи, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів громадянина або держави.
Рішення про вступ у справу приймаються керівниками прокуратур, як правило, за результатами вивчення справ. Про вступ у розгляд справи, порушеної за ініціативою інших осіб, повідомляється суд письмово.
Забезпечується обов’язковий вступ та участь прокурорів за своєю ініціативою при розгляді судами справ про:
- стягнення шкоди за рахунок коштів державного бюджету;
- звільнення від арешту майна, яке стягується в дохід держави;
- надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Прокурорами усіх рівнів у межах своєї компетенції забезпечується своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
В своїй діяльності прокуратура має дотримуватися визначених процесуальним законодавством строків подання скарг, заяв до суду, за наявності підстав подавати клопотання про їх поновлення, указуючи поважні причини їх пропуску. Ураховувати присічні строки, встановлені законодавством, для подачі скарг, заяв до суду.
З метою забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси громадян і держави та постановлені без участі прокурора, постійно вивчатється інформація, розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також отримана від органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Апеляційні скарги вносяться керівником прокуратур, працівники яких брали участь у розгляді справ або які виявили незаконні судові рішення, постановлені без участі прокурора. Скарга також може бути подана керівниками прокуратури вищого рівня та прокурором, який подав позов.
Касаційні скарги вносяться керівниками прокуратур обласного рівня, працівники яких брали участь у розгляді справ в апеляційній інстанції або які виявили незаконні судові рішення, постановлені без участі прокурора. Керівниками прокуратур районного рівня вносяться касаційні скарги на ухвали про повернення або залишення апеляційної скарги без руху, відмову у відкритті апеляційного провадження. Скарга також може бути подана керівниками прокуратури вищого рівня.
У разі якщо справу розглянуто без участі прокурора, внесення апеляційної чи касаційної скарги забезпечється прокурором, який подав позов, заяву, скаргу або вступив у справу.
Заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України вносяться за підписом керівників Генеральної прокуратури України відповідно до розподілу обов’язків та вимог процесуального законодавства.
Прокурорами обласного рівня за наявності підстав для внесення заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України не менш як за місяць до закінчення процесуального строку на внесення заяви надсилється до Генеральної прокуратури України вмотивоване клопотання із долученням копій судових рішень. У разі пропуску строку з поважних причин надаються докази на їх підтвердження.
Участь у розгляді цивільних та адміністративних справ у місцевих загальних судах забезпечується прокурорами районного рівня за місцем розташування суду.
Підрозділи представництва та інші підрозділи прокуратур обласного рівня відповідно до їх компетенції забезпечують участь у розгляді справ в апеляційних судах за їх місцезнаходженням, у судах першої інстанції у справах за власними позовами, а також у найбільш актуальних та резонансних справах за позовами підпорядкованих прокурорів.
Організація участі прокурорів у розгляді справ у касаційній інстанції у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищому господарському суді України, Вищому адміністративному суді України, а також у Верховному Суді України покладена на Головне управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень та інші підрозділи Генеральної прокуратури України відповідно до їх компетенції.
Підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах та інши підрозділи згідно з їх компетенцією за наявності підстав готують позови, заяви, скарги та надсилають їх до суду за підписом керівників прокуратур, організовують участь у їх розгляді, вступають в розгляд справ за позовами, заявами інших осіб. У разі необхідності витребують додаткові матеріали.
Прокурором також забезпечється своєчасне та принципове реагування на виявлені під час реалізації представницьких повноважень факти незаконних дій (бездіяльності) суддів, постановлення ними неправосудних рішень, тяганини з розглядом справ. У разі встановлення даних про вчинення суддею дисциплінарного проступку прокурорам обласного рівня в межах визначених законом строків застосування дисциплінарного стягнення ініціюється питання про притягнення судді до відповідальності шляхом звернення у встановленому законом порядку із заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У випадку виявлення фактів порушення суддею присяги прокурорам обласного рівня надсилається до Генеральної прокуратури України вмотивоване клопотання щодо ініціювання питання про звільнення судді з посади. До клопотання долучаються копії матеріалів справи, у тому числі судових рішень, які підтверджують висновки про порушення суддею присяги, та документи, що свідчать про настання негативних наслідків.
Прокурор також має право на відкриття виконавчого провадження за його заявою на підставі виконавчого документа. У випадках відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора, який набуває статусу учасника виконавчого провадження, користуватися правами, визначеними Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» має право перевіряти додержання законодавства щодо виконання судових рішень у діяльності органів виконавчої, казначейської та податкової служб, банківських, кредитно-фінансових установ, інших суб’єктів, які виконують рішення, та їх посадових осіб, крім постанов суду у справах про адміністративні правопорушення. При виявленні в ході здійснення захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень порушень закону в діяльності органів, установ та організацій, а також у діях фізичних осіб вживаються заходи щодо їх усунення відповідно до повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру». [3,9]
4. Зміни в законодавстві.
З 01.12.2012 року набрав чинності закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури". Торкнулися дані зміни і в частині порядку представництва прокурором інтересів держави та громадянина в суді. Зокрема, на даний момент в цивільному процесі прокурором самостійно визначається, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Аналогічні зміни внесено і до кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідні зміни внесено і до закону України "Про прокуратуру". Так, ст.36 вказаного закону визначено, що прокурор має рівні права з іншими учасниками процесу. Підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.
Слід зазначити, що до даних змін прокурор міг звертатись до суду в інтересах громадянина з урахуванням і матеріального стану особи (відсутність постійного заробітку, наявність статусу безробітного, тощо). На сьогодні такі підстави будуть взяті судом до уваги лише за умови відсутності на території адміністративно-територіальної одиниці центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Тобто, якщо такий центр не розпочав надавати такого виду правової допомоги жителям міста та району, міжрайонна прокуратура може здійснювати представництво у суді інтересів громадян з такої підстави, як неспроможність громадянина через свій матеріальний стан самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
У будь-якому випадку, обираючи форму представництва, передбачену законодавством, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. [3,4]
Висновок .
Конституційний суд України ще у 1999 році визначив, що представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва не лише складом представників і колом суб’єктів, інтереси яких вони представляють, а й обсягом повноважень та формами реалізації. За цими визначеннями стоять суспільні та державні інтереси, які часто можуть бути захищені лише прокурором. Тільки прокурорське представництво у правовідносинах надає можливість уникнути вузького трактування відомчих інтересів окремих органів і комплексно захистити порушені права, лише прокурор може наполягати на розгляді судом вимог у разі самоусунення посадовців, уповноважених представляти державу або громадян, особливо коли ці посадовці самі сприяли порушенню закону.
З прийняттям нового закону точніше визначаються статус та права прокурора у процесі. Конкретизація повноважень надає можливість ефективніше захищати інтереси держави і громадянина в суді. Усуваються прогалини у законодавстві, порушники закону позбавляються можливості уникнути відповідальності через формальні «зачіпки». Приміром, раніше у прокурорів під час виявлення грубих порушень закону виникали труднощі з визначенням позивача за своїми позовами. В одних випадках не було уповноваженого державного органу, в інших — такий орган не був уповноважений звертатися до суду. Зі змінами до закону прокурор зможе звертатися до суду, самостійно набуваючи статусу позивача.
Розмежування компетенції прокурорів різних рівнів у питанні ініціювання перегляду судових рішень дає змогу більш виважено підійти до застосування цього процесуального важеля. Скажімо, ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами зможуть прокурори обласного і вищого рівня, а право внесення заяв про перегляд Верховним судом надано лише Генпрокурору та його заступникам. Прокурор отримав змогу знайомитися з матеріалами справ на будь-який стадії, що дає змогу уникнути його необґрунтованої участі у розгляді судових справ, порушених за позовами інших осіб.
Важлива законодавча новація — право прокурора отримувати виконавчі документи за своїми позовами для ефективнішого контролю за виконанням судових рішень.
Така чітка регламентація прав та обов’язків прокурора відповідає вимогам прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року «Рекомендацій щодо ролі прокурорів за межами кримінального правосуддя», у яких наголошено на необхідності уникнення будь-якого різного трактування обов’язків та повноважень прокурорів у суді.
Список використаних джерел:
1.Про прокуратуру. Верховна Рада України; Закон від 05.11.1991 № 1789-XII.
http://zakon1.rada.gov.ua/
2.Цивільний процесуальний
кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України,
Кодекс, Закон від 18.03.2004 № 1618-IV. http://zakon1.rada.gov.ua/
3. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України з питань удосконалення
діяльності прокуратури. Верховна
Рада України; Закон від 18.09.2012 № 5288-VI. http://zakon4.rada.gov.ua/
4. Пояснювальна записка до проекту Закону
України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань удосконалення
діяльності прокуратури" http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/
5. Лемик Р., Завдання і форми участі прокурора в цивільному процесі. Вісник Лвів. Ун-ту.Серія юрид. 2011. Вип. 54. С. 232–238
http://www.nbuv.gov.ua/portal/
6. Анатолій Головін, Голова Конституційного
Суду України. Діяльність прокуратури
щодо захисту конституційних прав і свобод
людини і громадянина у рішеннях Конституційного
Суду України. газета ВР України «Голос
України». 18 вересня 2012 р. №174 (5424) http://www.golos.com.ua/
7. Заступник Генерального прокурора
України Михайло Гаврилюк: «Прокуратура
ефективніше захищатиме інтереси держави
і громадянина» «Урядовий кур’єр»18 жовтня
2012. http://ukurier.gov.ua/uk/
8. Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням
товариства з обмеженою відповідальністю
"Амальгама Люкс" щодо офіційного
тлумачення положення частини четвертої
статті 21 Закону України "Про прокуратуру".
12 жовтня 2011 року. Справа N 1-20/2011. http://document.ua/u-spravi-
9 Генеральна прокуратура України. Наказ 28.11.2012 № 6гн
Про організацію
роботи органів прокуратури
http://zakon.nau.ua/doc/?code=
- Основні завдання стандартизації туристичної галузі
- Основні завдання фізичного виховання
- Основні задачі міжнародних маркетингових досліджень
- Основні закони екології і їх особливості
- Основні засади господарсько-правової відповідальності
- Основні засади дисципліни “Економічна кібернетика” як загальносистемної науки
- Основні засади організації ведення бухгалтерського обліку
- Основні етичні категорії
- Основні завдання банків як суб'єктів первинного фінансового моніторингу
- Основні завдання комерційної роботи АТП при підготовці перевезень
- Основні завдання криптографії
- Основні завдання ЛФК при плевритах
- Основні завдання національного виховання
- Основні завдання організації праці в магазині
