Основные способы защиты в ЧС

Загальні  засади захисту населення в умовах НС

План

Вступ

1. Основні заходи і  засоби захисту населення і  територій

2. Інженерний  захист

3. Медичний  захист

4. Біологічний  захист

5. Радіаційний  та хімічний захист

6. Інформація  та оповіщення

7. Укриття  населення в захисних спорудах

8. Евакуаційні  заходи

Висновок

Список літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Державна політика України у сфері захисту населення і територій базується на Конституції України, відповідних законах, актах Президента України і урядових рішеннях. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю, — визначає стаття 3 Конституції України.

8 червня 2000 р. Президент  України підписав Закон України  "Про захист населення і  територій від надзвичайних ситуацій  техногенного та природного характеру". Цей Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України та громадян інших держав, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру це — система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності й господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля. Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру базується на Конституції України, цьому Законі й Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану" та інших нормативно-правових актах.

Основними завданнями у сфері  захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є: здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них; забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Для забезпечення реалізації державної політики захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система органів виконавчої влади  з питань запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них (далі єдина державна система), яка складається  з територіальних і функціональних підсистем. Завдання єдиної державної  системи, склад сил і засобів  визначені в Положенні Кабінету Міністрів України № 1198 (1998 р.) «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні», а також у розділі VIII Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», № 1809-ІИ від 8 червня 2000 р.

Об’єктом дослідження  є суспільні відносини, що виникають  у процесі захисті населення  у надзвичайних ситуаціях.

Мета роботи полягають  у досліджені питань захисту населення  у надзвичайних ситуаціях.

Методологічною основою  дослідження є комплекс загальнонаукових методів діалектичного пізнання: аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, узагальнення, моделювання.

1. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення — це створення  необхідних умов для збереження життя  і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів —  уникнути або максимально знизити  ураження населення.

До системи захисту населення  і територій, що проводяться в  масштабах держави у разі загрози  та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження  і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні  засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

2. Інженерний захист

З метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру здійснюються заходи інженерного захисту під  час проектування й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення і  довкілля.

Заходи інженерного захисту  населення і території мають  передбачати: під час розроблення  генеральних планів забудови населених  пунктів і ведення містобудування враховувати можливі прояви небезпечних  і катастрофічних явищ і раціональне  розміщення об'єктів підвищеної небезпеки  з урахуванням можливих наслідків  їхньої діяльності у разі виникнення аварії; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями  безпеки та надійності; розроблення  і здійснення заходів безаварійного  функціонування об'єктів підвищеної небезпеки, створення комплексної схеми захисту населення пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів; розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення; реалізацію заходів санітарної охорони території.

3. Медичний захист

Для запобігання ураженню людей  або зменшення його ступеня, своєчасного  надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно  проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і  засобів закладів охорони здоров'я  незалежно від форм власності  й господарювання; розгортання в  умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і  джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу  та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів  захисту, медичного та спеціального майна і техніки, навчання населення  способів надання першої медичної допомоги; недопущення впливу на здоров'я людей  шкідливих факторів навколишнього  середовища та наслідків надзвичайних ситуацій.

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і іх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах  надзвичайних ситуацій техногенного і  природного характеру повинні передбачати:

• планування і використання існуючих сил і засобів установ охорони здоров‘я незалежно від форм власності і господарювання;
• введення в дію національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;
• розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру необхідної кількості лікувальних установ;
• завчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів;
• контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питною водою і джерелами водопостачання;
• контроль за станом атмосферного повітря й опадів;
• завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;
• нагромадження медичних засобів захисту, медичного і спеціального майна і техніки;
• контроль за станом навколишнього середовища, санітарно-гігієнічною й епідемічною ситуацією;
• підготовку медичного персоналу і загальне медико-санітарне навчання населення.

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру громадянам, рятувальникам  і особам, які беруть участь у  ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий  вид державних аварійно-рятувальних  служб. Державна служба медицини катастроф  складається з медичних сил і  засобів та лікувальних установ  центрального і територіального  рівнів незалежно від виду діяльності і галузевої приналежності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за узгодженням зі спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені  питання захисту населення і  території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об‘єктового) рівня, утворені згідно із Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється  центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я і спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади, до компетенції  якого віднесені питання захисту  населення і території від  надзвичайних ситуацій техногенного і  природного характеру і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постраждалому населенню, особливо дітям, а також людям, які залучені, до виконання аварійно-рятувальних  робі у випадку виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру за висновками Державної  Служби медицини катастроф чи лікарняно-трудової комісії, рятувальникам аварійно-рятувальних  служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних  служб надається гарантоване  забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у  санітарно-курортних установах, при  яких створені центри медико-психологічної  реабілітації.

Центри медико-психологічної  реабілітації створюються при діючих санаторно – курортних установах. Перелік центрів медико-психологічної  реабілітації, положення про медико-психологічну реабілітацію, відповідність санітарно-курортних  установ вимогам медико-психологічної  реабілітації щорічно визначаються у відповідних положеннях, які  розробляються центральним органом  виконавчої влади з питань охорони  здоров‘я і затверджуваних спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення і території від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

4. Біологічний захист

Біологічний захист передбачає своєчасне  виявлення біологічного зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних  протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає проведення колективних індивідуальних заходів  захисту; запровадження карантину  та обсервації; знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчасну  локалізацію зони біологічного ураження; проведення екстреної та специфічної  профілактики; запровадження та додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно  від форм власності й господарювання та населенням; прогнозування масштабів  розвитку наслідків біологічного зараження.

Захист від біологічних  засобів ураження включає своєчасне  виявлення факторів біологічного ураження в залежності від їх виду і ступеня  ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських  режимно-обмежувальних і спеціальних  протиепідемічних і медичних заходів. Біологічний захист передбачає: своєчасне  використання колективних та індивідуальних засобів захисту; ведення режимів  карантину і обсервації; знезаражування вогнища ураження; необхідне знеражування людей, тварин і т.п.; своєчасну локалізацію зони біологічного ураження; проведення екстреної і специфічної профілактики; дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання і населенням.

5. Радіаційний та хімічний захист

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання радіаційної  та хімічної обстановки, організацію  та проведення дозиметричного і хімічного  контролю, розроблення типових режимів  радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи радіаційного і хімічного  методу забезпечуються: завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів  індивідуального захисту, приладів дозиметричного і хімічного контролю, якими забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які беруть участь в аварійно-рятувальних та інших  невідкладних роботах, а також персонал радіаційно і хімічно небезпечних  об'єктів і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження  та біля них; терміновим впровадженням  засобів, способів і методів виявлення  та оцінювання масштабів і наслідків  аварії на радіаційно та хімічно небезпечних  об'єктах; створенням засобів захисту  і приладів дозиметричного і хімічного  контролю; підготовкою об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств  для проведення санітарної обробки  людей та спеціальної обробки  одягу, майна і транспорту; завчасним  створенням, пристосуванням та використанням  засобів колективного захисту населення  від радіаційного та хімічного ураження, організацією допомоги населенню в  придбанні в особисте використання засобів індивідуального захисту  і дозиметрів.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення  й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

• завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження і навколо них;
• своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктах господарювання;
• створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
• надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;
• завчасного пристосування об‘єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
• розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
• завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
• пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.

6. Інформація та  оповіщення

Головним і невід'ємним елементом  всієї системи захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити  відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а  також заходи реагування на них.

Оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки зобов'язані надавати населенню  через засоби масової інформації центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них населення забезпечується шляхом:

— завчасного створення, підтримання  в постійній готовності загальнодержавної  і територіальних автоматизованих  систем централізованого оповіщення населення;

— організаційно-технічного з'єднання  територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

— завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання із системами спостереження  і контролю постійно діючих локальних  систем оповіщення та інформування населення  в зонах можливого катастрофічного  затоплення, районах розміщення радіаційних  і хімічних підприємств та інших  об'єктів підвищеної небезпеки;

— централізованого використання загальнодержавних  і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів  передавання інформації.

Оповіщення населення про загрозу  і виникнення надзвичайної ситуації у мирний, в особливий період та постійне інформування його про наявну обстановку — одне з важливих завдань  цивільного захисту України. Для  цього створюється система, організаційно-технічне об'єднання засобів для передачі сигналів і розпоряджень органів  управління цивільного захисту.

Система оповіщення та інформативного забезпечення створюється завчасно в усіх ланках пунктів управління.

Основу системи оповіщення утворюють  автоматизована система централізованого оповіщення мережі зв'язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

Автоматизована система оповіщення створюється завчасно на базі загальнодержавної  мережі зв'язку та радіомовлення і  поділяється на державну та територіальну. Вона може забезпечити оповіщення населення, поєднавши місцеву телефонну  мережу для подачі сигналу "Увага  всім!" та повну інформацію за допомогою  засобів радіомовлення й телебачення.

Оповіщення підпорядкованих штабів, органів управління цивільного захисту  і населення організовується  і забезпечується старшими органами управління.

Додатково в Україні створюється  локальна державна система оповіщення про загрозу катастрофічного  затоплення в разі руйнування гідроспоруд  на р. Дніпро.

Відповідальним за організацію  оповіщення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації і постійне інформування населення про становище є  органи управління цивільного захисту  відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Сигнали передаються каналами зв'язку, радіотрансляційними мережами і  засобами телебачення. Одночасно з  інформацією про надзвичайну  ситуацію передаються вказівки про  порядок дій формувань цивільного захисту і населення. Сигнали, подані вищим органом управління цивільного захисту, мають дублюватися всіма  підпорядкованими підсистемами. Дублювати  сигнали на об'єктах і в населенних пунктах можна за допомогою місцевого  радіотрансляційного вузла, гудків підприємств, сирен транспорту, ударами  в рейку, дзвони.

Для своєчасного попередження населення  введені сигнали попередження населення  у мирний і воєнний час.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє населення про надзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози  нападу противника у воєнний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомогою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст  інформації про дії населення  після одержання сигналу. Якщо немає  радіо, телевізора або вони не працюють, слід з'ясувати значення і зміст  інформації у сусідів або інших  людей, які знають про неї.

Після одержання інформації необхідно  виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали і варіанти оповіщення населення  в мирний час такі. "Аварія на атомній  електростанції". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про  радіаційну обстановку та дії населення. Якщо є загроза забруднення радіоактивними речовинами, необхідно провести герметизацію житлових, виробничих і складських приміщень. Провести заходи захисту  від радіоактивних речовин сільськогосподарських  тварин, кормів, урожаю, продуктів харчування та води. Прийняти йодні препарати. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів цивільного захисту.

"Аварія на хімічно небезпечному  об'єкті". Повідомляються місце,  час, масштаби аварії, інформація  про можливе хімічне зараження  території, напрямок та швидкість  можливого руху зараженого повітря,  райони, яким загрожує небезпека.  Дається інформація про поведінку  населення. Залежно від обставин: залишатися на місці, у закритих  житлових приміщеннях, на робочих  місцях чи залишати їх і,  застосувавши засоби індивідуального  захисту, вирушити на місця  збору для евакуації або в  захисні споруди. Надалі діяти  відповідно до вказівок штабу  органів управління цивільного  захисту.

"Землетрус". Подається повідомлення  про загрозу землетрусу або  його початок. Населення попереджується  про необхідність відключити  газ, воду, електроенергію, погасити  вогонь у печах; повідомити  сусідів про одержану інформацію; взяти необхідний одяг, документи,  продукти харчування, вийти на  вулицю і розміститися на відкритій  місцевості на безпечній відстані  від будинків, споруд, ліній електропередачі.

"Затоплення". Повідомляється  район, в якому очікується затоплення  в результаті підйому рівня  води в річці чи аварії дамби.

Населення, яке проживає в даному районі, повинне взяти необхідні  речі, документи, продукти харчування, воду, виключити електроенергію, відключити газ і зібратись у вказаному  місці для евакуації. Повідомити сусідів про стихійне лихо і надалі слухати інформацію штабу органів  управління цивільного захисту.

"Штормове попередження". Подається  інформація для населення про  посилення вітру. Населенню необхідно  зачинити вікна, двері. Закрити  в приміщеннях сільськогосподарських  тварин. Повідомити сусідів. Населенню,  по можливості, перейти в підвали,  погреби.

Сигнали оповіщення населення у  воєнний час такі.

Сигнал "Повітряна тривога" подається  для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником  даного району. По радіо передається  текст: "Увага! Увага! Повітряна тривога! Повітряна тривога!" Одночасно  сигнал дублюється сиренами, гудками  підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2—3 хв.

При цьому сигналі об'єкти припиняють роботу, транспорт зупиняється і  все населення укривається в  захисних спорудах. Робітники і службовці  припиняють роботу відповідно до інструкції і вказівок адміністрації. Там, де неможливо  через технологічний процес або  через вимоги безпеки зупинити виробництво, залишаються чергові, для яких мають  бути захисні споруди.

Сигнал може застати у будь-якому  місці й будь-який час. В усіх випадках необхідно діяти швидко, але спокійно, впевнено, без паніки. Суворо дотримуватися  правил поведінки, вказівок органів  цивільного захисту.

Сигнал "Відбій повітряної тривоги". Органами цивільного захисту через  радіотрансляційну мережу передається  текст: "Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!". За цим сигналом населення залишає захисні споруди  і повертається на свої робочі місця  і в житла.

Сигнал "Радіаційна небезпека" подається  в населених пунктах і в  районах, в напрямку яких рухається  радіоактивна хмара, що утворилася від  вибуху ядерного боєприпасу.

Почувши цей сигнал, необхідно з  індивідуальної аптечки ЛІ-2 прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату  № 1 із гнізда 4, надіти респіратор, протипилову  пов'язку, ватно-марлеву маску або  протигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої потреби і направитися у сховище  або ПРУ.

Сигнал "Хімічна тривога" подається  у разі загрози або безпосереднього  виявлення хімічного або бактеріологічного  нападу (зараження). При цьому сигналі  необхідно прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату  при отруєнні фосфорорганічними  речовинами з пенала з гнізда 2 або 5 таблеток протибактеріального препарату  № 1 із гнізда 5, швидко надіти протигаз, а за необхідності — і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких  поблизу немає, то від ураження аерозолями отруйних речовин і бактеріальних  засобів можна сховатися в  житлових чи виробничих приміщеннях.

При застосуванні противником біологічної  зброї населенню буде подана інформація про наступні дії.

Успіх захисту населення залежатиме від дисциплінованості, своєчасної і правильної поведінки, суворого дотримання рекомендацій і вимог органів  цивільного захисту.

7. Укриття населення в захисних спорудах

Укриття населення в захисних спорудах — це комплекс заходів із завчасним  будівництвом захисних споруд, а також  пристосуванням наявних приміщень  для захисту населення та підтримання  їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях підлягає все населення  України. Фонд захисних споруд створюється  шляхом обстеження й обліку підземних  та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених  приміщань; обстеження І взяття на облік  підземних і наземних будівель та споруд гірничих виробок і природних  порожнин, що відповідають вимогам  захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених  споруд пристосованих для захисту, що окремо розташовані від об'єктів  виробничого призначення; масового будівництва в період загрози  надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих  сховищ та протирадіаційних укриттів.

Центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання  захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій визначає перелік сховищ, протирадіаційних укриттів та інших захисних споруд, які необхідно  будувати, що затверджується Кабіно том  Міністрів України.