Переклад художнього тексту. 3
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Переклад художнього тексту»
напряму підготовки 06.020303
спеціальності «Переклад»
Журавльової К.О.
Керівник:
Муратова В.Ф.
ст. викл., канд.. філол. н.
Національна шкала____________________
Кількість балів:_____ Оцінка ECTS:_____
Члени комісії:
______________________________
(підпис)
______________________________
(підпис)
______________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Миколаїв - 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
Розділ I. ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ……………...................
1.1 . Суспільно - перетворююча функція…………………………………..
1.2 Художньо - концептуальна функція …………………………………...
1.3 Пізнавально - евристична функція ……………………………………..
1.4 Інформаційно - комунікативна функція ………………………...........
1.5 Виховна функція………………………………………………………..
1.6 Передбачення майбутнього …………………………………………...
1.7 Естетична функція ……………………………………………………..
1.8 Гедоністична функція ………… ………………………………..........
1.9 Компенсаторна функція … ……………………………………………
1.10 Сугестивна функція……………………………………………......
Висновки до першого розділу………………………………………
Розділ II. ВІДМІННІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ
ВІД ІНШИХ СТИЛІВ…………………………….............
Висновки до другого розділу………………………………………
Розділ III. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ІХ ПЕРЕКЛАДУ……………………………………………
Висновки до третього розділу…………………………………….........
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………
ВСТУП
Глобалізація, у зв’язку з якою відбувається взаємопроникнення культур, актуалізує такі поняття як міжнаціональна та міжкультурна комунікація. На сучасному етапі суспільно - політичні умови породжують проблему адекватної, толерантної міжкультурної комунікації, яка виникає тільки за умов повного взаєморозуміння носіїв різних культур. Адже, народи та нації є самобутніми носіями культур, у результаті міжкультурної взаємодії яких твориться світова культура.
Переклад творів художньої літератури – один з важливих засобів збагачення скарбниці національних літератур. Розширення літературних горизонтів відбувається шляхом запозичення моделей, концепцій, мотивів, образів, форм і жанрів. Кожна національна література може запропонувати щось своє, специфічне, притаманне лише їй, або властиве їй в особливому вираженні.
Художній переклад є духовним надбанням народу цільової культури, а також автономним твором, що функціонує в чужій культурі невіддільно від оригінальної літератури. Переклад забезпечує спілкування між двома національними літературами, знайомить із здобутками світової культури, єднає народи та епохи. Переклад є засобом міжкультурної комунікації, за допомогою якого відбувається інтегрування культур у єдину світову культуру, ознайомлення читачів з реаліями, притаманними іншій культурі, що сприяє розширенню їх кругозору і виховує повагу до цих культур.
Актуальність вивчення цієї теми визначається, по-перше, зростанням уваги до художніх текстів та проблеми їх перекладу, по-друге, важливостю адекватного перекладу реалій інших країн. І нарешті, необхідністю формування правильного сприйняття у читача того, що хотів передати автор твору.
Об’єктом дослідження є вивчення особливостей художнього тексту та його перекладу.
Предметом є аналіз кожної фунції художнього тексту, виконання порівняльної стилістики та розгляд стилістичних засобів, проблематика їх перекладу.
Мета дослідження – дослідити особливості перекладу художнього твору.
Завдання
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
- дослідити різновиди функцій художнього тексту;
- охарактеризувати особливості стилістики художнього тексту;
- проаналізувати специфіку перекладу стилістичних засобів художнього тексту.
Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні загальнонаукових і лінгвістичних методів, що зумовлено метою та конкретними завданнями. Дослідження здійснено на засадах загальнонаукових методів, таких як типологічний метод, дедукція, індукція; структурно - функціональний аналіз еквівалентності художнього перекладу.
Порівняльний метод, що виразився у зіставленні стилістики творів.
Очікувана наукова новизна – теоретичний внесок у подальше вивчення цієї теми . Вперше у роботі робиться спроба систематизувати основні особливості , що виникають у ході перекладу художнього тексту.
Практична значущість:
- сприятиме подальшим дослідженням у цій галузі;
- слугуватиме базою для написання курсових робіт на старших курсах.
Структура. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури.
Загальний обсяг курсової роботи становить сторінки, з яких сторінок складає основний текст, 29 сторінок – список використаних .
Розділ I.
ФУНКЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
Слово текст латинського походження (Textus) і у мові - продуценті позначало «тканину, сплетіння, з’єднання». Саме поняття тексту не зовсім чітко окреслене у сучасній науці. Під нього можна підвести найрізноманітніші висловлювання, часто не сумірні ні обсягом, ні побудовою, ні способом викладу – від лозунгу чи прислів’я до монографії чи багатотомної епопеї [10, с.11].
Текст (від лат. textus – тканина, поєднання, в’язь) – це послідовність мовленнєвих одиниць: висловлювань, абзаців, розділів і т. д. [22, с. 34].
У тексті знаходить своє втілення мовленнєва діяльність як форма існування мови. Функціонування у певний період життя мови її структурних стилів відображується в текстах як мовленнєвих витворах. У сфері організації різних текстів виділяються певні принципи застосування мовних одиниць, що визначають можливий статус їхньої стилістичної відмінності.
Одним із різновидів стилістичної організації мовних засобів є тексти художньої літератури. Як і інші тексти, художній текст відображує свій «стилеутворюючий стрижень», властивий стилеві художньої літератури.
Словесно - художній твір широко використовує елементи всіх стилів літературної мови і навіть ті, що перебувають поза її нормами.
Основним принципом
організації художнього тексту є
забезпечення образного відображення
об’єктивної дійсності засобом
слова [18. с. 33].
Для чого ж потрібні художні тексти? Адже
вони не слугують ніяким практичним задачам.
Але ми їх читаємо, тянемось до них, а деякі
люди і дня не можуть прожити без них. Більше
того, усі інші тексти живуть недовго:
наукова стаття живе декілька десятків
років, інструкція - декілька років, діловий
лист - декілька днів. Художні тексти живуть
століттями
[8, с. 95].
- 1 Суспільно-перетворююча функція
У процесі творчості митець переробляє, перетворює факти та уявлення реального життя і створює нову реальність — художній світ. Згадаймо, як побутову історію Антуана Берте, засудженого до страти в 1827 р. у Греноблі, Стендаль перетворив у соціально-політичний роман, де Жульєн Сорель, талановитий, розумний, завзятий представник низів суспільства, був позбавлений у добу Реставрації змоги зробити кар'єру, проявити свої здібності.
Література допомагала українському народові, який упродовж віків не мав державності, здійснювати свої задуми, створювала художній світ, що не збігався з реальним. Українські народні думи («Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Дума про козака Голоту», «Перемога Корсунська», «Хмельницький та Барабаш» та ін.) возвеличували героїв, оповідали про їхні подвиги та самопожертву заради рідної землі. Думи та пісні формували духовний світ українців, живили та зберігали їх патріотизм.
Митець обробляє слова, словесні літературні образи та перетворює їх у романи, повісті, поеми, новели тощо.
1.2 Художньо - концептуальна функція
Мистецтво завжди є своєрідним аналізом стану світу. Оноре де Бальзак створив «Людську комедію», що складається з багатьох творів, але об'єднаних однією темою про зіпсоване грішми суспільство. Людина, за Бальзаком, завжди стоїть перед вибором: залишитися моральною і бідною чи йти проти сумління та здобути багатство. Найчастіше герої майже не вагаються, обираючи гроші. Тому й суспільство у віртуальній державі французького письменника є зіпсованим. Такою була мистецька концепція Оноре де Бальзака.
Художній твір, яким би не був геніальним автор, не може вирішити всіх питань буття. Але одна з його таємниць — влада грошей над людиною — знайшла своє віддзеркалення та аналіз у «Людській комедії».
Власну систему поглядів,
концепцію про жіноче питання, емансипацію
жінок Ольга Кобилянська
- 3 Пізнавально - евристична функція
Мистецтво несе людству знання про різноманітність та багатство світу, виконує і просвітительську функцію. У 1840 р. вийшов «Кобзар» Тараса Шевченка. Українці, які прочитали книгу, ніби вперше побачили себе, своїх предків, свою трагічну історію, почули красу і милозвучність рідної мови, задумались над своєю долею. Хтось інший уже в наш час відкрив для себе минуле України за допомогою романів Павла Загребельного «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан» та ін.
Еміграційна література — Іван Багряний «Сад Гетсиманський», «Тигролови», Улас Самчук «Марія», Василь Барка «Жовтий князь» та ін. — багатьом уперше розповіла про трагічну долю українців у XX ст.
Літературні переклади виникли та існують певною мірою з потреби пізнання та отримання інформації про нову художню культуру інших народів.
- 4 Інформаційно-комунікативна функція
Література несе інформацію, вона є засобом художнього спілкування, вона не має кордонів, нею не володіє час. Через книги ми спілкуємося, засвоюємо культуру інших народів, інших епох.
Коли народи не мали державності, як свого часу італійці, німці, поляки, українці, грузини, література та мистецтво, об'єднували націю, зберігали мову, народний патріотичний дух.
«Сад Гетсиманський»
І. Багряного був першою в світі
книжкою про антигуманну радянс
Кожен митець певною мірою володіє інформацією про власну добу і віддзеркалює її у своїх творах. Скажімо, з історії відомо, що під час Реставрації у Франції розбещеність суспільства, корупція влади не мали меж. Як це конкретно виглядало? Відповідь шукайте в романах Стендаля («Червоне та чорне»), Бальзака («Батько Горіо», «Гобсек» та ін.).
Використання і поширення світових сюжетів, мотивів і образів, зокрема біблійних і античних, як моделей для втілення власних смислобуттєвих концепцій свідчить про те, що літературі одвічно притаманна, крім того, інформаційно - комунікативна функція. Згадаймо «Енеїду» І. Котляревського, «Мойсея» І. Франка та ін.
- 5 Виховна функція
Література формує світогляд і виховує читачів у певному ідейному дусі. Радянські ідеологи добре розумілися саме на цьому питанні і виховували молодь на взірцях літературних героїв, які, мов Павло Корчагін, свідомо віддавали своє життя за комуністичну ідею. З української класики до шкільних програм вводилися твори про важке трудове буття, героїв, які були зламані цим буттям, пиячили, лаялися, билися, ладні були, нехай з відчаю, вбивати, топити рідних, як - от Кайдаші, Чіпка, Гриць Летючий та ін. Навмисно таким чином формувався з юнацьких вразливих років комплекс знедоленого молодшого брата, ніби в українській літературі справжніх героїв, переможців (пригадаємо із сучасної програми хоча б Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного «Тигролови») й не було.
- 6 Передбачення майбутнього
Ця функція літератури загальновідома. Треба лише згадати прізвища Ф. Достоєвського, Ж. Верна, Г. Уеллса, Ф. Кафки, К. Чапека, О. Хакслі, Д. Оруела, І. Замятіна та ін. Але ми звернемося до своїх вітчизняних митців. Згадаймо хоча б твори, які стосуються передбачень І. Франка щодо розвитку суспільства та української державності. Надто добре знав майстер свій народ, ще краще знав його лідерів. Прочитаємо поему «Похорон», що була надрукована 1899 р., і побачимо себе сьогодні. Франко ніби застерігав нас від того, що маємо в Україні тепер. Художник звертається до співвітчизників: найголовніші проблеми, найстрашніші причини - в нас самих...
Радянські дослідники звинувачували Івана Франка в тому, що він не здатен був піднятися до повного розуміння марксизму. Мовляв, його погляди на теоретичні питання щодо соціалістичної державності цілком хибні. Прочитаймо Франкову статтю «Що таке поступ?» і побачимо: ще й як розумів, недаремно ж багато чого передбачив, мов у воду дивився.
- 7 Естетична функція
Література як вид мистецтва формує творчий дух, естетичний смак та ідеал, орієнтує людину в світі щодо його цінностей. З дитячих літ книга супроводжує людину; завдяки казкам, що їх читають дорослі, дитина навчається співчувати, любити героїв, радіти чи жахатися їхніх вчинків, а то й сміятися над ними. Люди, сповнені переживань від читання високомистецьких творів, шукають саме такі книги, де є серйозні думки, справжні герої. Так формується певний смак до художньої літератури. Той, хто багато читає, будує речення за законами краси, його приємно слухати [4, c. 59].
Мистецтво, зокрема література, дарує читачеві відчуття естетичної значущості художнього світу. Саме тому людина здатна переживати, відчувати прочитаний твір знову і знову, коли перечитує, коли згадує. Недаремно Е. Хемінгуей писав: «Усі добрі книги схожі в одному — коли ви дочитуєте до кінця, вам здається, що все це відбулося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться: добре і погане, захоплення, сум і жаль, люди та місця...» Читач ніби носить той художній світ у собі.
1.8 Гедоністична функція (література як насолода)
Добра книжка — насолода для справжнього читача. Можна зробити насолоду тривкою: читати повільно, декілька разів перечитувати, запам'ятовувати окремі вислови, певні абзаци, відшукувати потаємні і водночас, наче власні думки...
Людина, яка вступає
в акт співтворчості з
- 9 Компенсаторна функція
Читання, від якого
отримується естетична
- 10 Сугестивна функція
Сугестія (від лат. навіювання) так чи так притаманна усім видам мистецтва, зокрема літературі.
Це було добре відомо давнім грекам. Герой міфології, музикант і співець Орфей мав цей надзвичайний дар. Від його пісень заспокоювалося розбурхане море; звуки його ліри зачаровували людей, тварин, дерева та скелі. Коли його дружина німфа Еврідіка померла від укусу гадюки, Орфей нібито спускався за нею у потойбічний світ. Старий Харон не хотів везти його до Аїду, але, почувши дивну гру на кітарі та солодкий спів, не встояв — переправив митця через Стікс. Аїд, володар того світу, розчулився натхненним співом Орфея і погодився відпустити Еврідіку за умови, що майстер не гляне на дружину, поки не ввійде до свого будинку. Орфей порушив заборону і втратив кохану... З того часу його скорботні пісні на всіх навіювали сум...
Маруся Чурай з роману Ліни Костенко своїм глибоко душевним мистецтвом саме підвищувала бойову активність козаків, навіювала впевненість у перемозі. Загальновідома сугестивна роль гімнів, маршів, релігійних, народних, маршових пісень під час відповідних заходів. Самі твори мистецтва часто надихають інших митців. Той же Орфей з'явився у драмах Есхіла та Еврипіда, на картинах Рубенса та Кардуччі, у статуї Родена, у музиці Ліста, Гайдна, Глюка, Оффенбаха, Стравінського, в поезіях Рільке та ін.
Ольга Кобилянська в багатьох творах («Людина», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique» тощо) розповідала про вплив музики, майстерної гри на фортепіано на її героїв. Письменницю, очевидно, цікавила сугестивна функція мистецтва.
До речі, саме ці твори сповнені замилування, вони зачаровують читача. Колись «Експромт» Шопена спонукав Стефана Лієвича (повість «Людина») освідчитися Олені Ляуфлер у коханні [10, c. 59].
Висновок до першого розділу
Кожен художній текст являє собою ту чи іншу інформацію, яка завжди переслідує певні практичні цілі. Мистецтва для мистецтва не існує. Навіть тоді, коли його складають для себе. Повідомляючи що-небудь, письменник одночасно так чи інакше впливає на читача.
Систематизовано фунції художнього твору, так як дослідники – літретатурознавці по - різному їх окреслюють, називають відмінну кількість. Однак, беззаперечно, до основних функцій зараховують: естетичну і духовнотворчу.
На основі вивчення різних джерел, основною функцією художнього твору було визначено естетичну фунцію. Вона полягає у наданні читачеві неповторної естетичної насолоди, насолоди від спілкуванням з прекрасним. Поруч із естетичною в художньому творі неминуче присутня інша основна функція – духовнотворча. Ця загальнокультурна функція полягає у тому, що художній твір, щоб відрізнятися від просто гарних (естетичних) предметів, повинен не просто задовольняти естетичні переживання людини, а й при цьому робити її кращою, духовно багатшою, розвивати її внутрішній світ.
Окрім вище зазначених функцій, на думку деяких дослідників, цей перелік доповнюється такими функціями як: суспільно-перетворююча, художньо – концептуальна, пізнавально-евристична функція, інформаційно -комунікативна, виховна, передбачення майбутнього, компенсаторна, сугестивна.
Розділ II.
Відмінність художнього стилю від інших.
Порівняльна стилістика.
Стиль (франц. style, від лат. stilus, stylus – спочатку загострена паличка для письма, згодом – манера письма) – різновид, видозміна літературної мови; манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писемній) спілкування; мистецтво слова [3, с. 20].
Користуючись мовою
в своєму повсякденному житті, люди
залежно від потреби вдаються
до різних мовних засобів. Відповідь
на практичному занятті
Функціонуючи у різних сферах суспільного життя, мова набуває типових стильових ознак. Ці колективно усвідомлені різновиди мови, що об’єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури, становлять систему функціональних (або структурно-функціональних) стилів. Кількість і структура останніх залежить від ваги літературної мови в державному, політичному, науковому, культурному житті нації.
Переклад художньої літератури кардинально відрізняється від інших видів. Адже головним принципом художнього перекладу є домінування поетичної комунікативної функції. Це означає, що окрім донесення до читача інформації, літературний переклад тексту несе естетичну функцію. Створений у творі художній образ (будь то образ героя або ж природи), покликаний вплинути на читача. Так що майстри літературного перекладу повинні враховувати таку особливість тексту. Саме поетична направленість в перекладі художніх текстів відрізняє даний вид перекладу від, скажімо, інформативного виду [6, с. 35].
Читаючи оповідання, поему або будь-який інший твір, який перекладено з іноземної мови, ми сприймаємо сам текст, з його емоціями та героями. Досягнення первинної цілі літературного перекладу – створення у читача певного образу, - достатньо складна задача. Тому в літературному перекладі тексту використовуються деякі відхилення від стандартних правил. Дослівний переклад не може виразити глибину та смисл тексту художніх творів. Художній перекладач відтворює не буквальний текст оригіналу, а те як він сам розуміє цей текст. Буквально заново оброблює матеріал від початку до кінця. Цей принцип діє, наприклад, коли очевидний вираз замінюється синонімами, або ж змінюється структура речення.
Робота відбувається за звичайним алгоритмом. Текст читається повністю, потім виділяються окремі терміни, текст розбивається на логічні частини, після чого йде безпосередньо переклад цих частин. Окрім того, велику увагу приділяємо стилістичному перекладу. Готовий документ проходить декілька стадій обробок [18, с. 28].
Художній переклад – справа дуже мистецька. Варто не забувати, що переклад книжки або вірша, можливо, прочитають тисячі читачів. Тому потрібно слідкувати не просто за адекватністю вірша, а ще й за тим, щоб під час читання перекладеного документа створювався такий самий образ, як і під час читання оригіналу. Чудово виконана робота часто робить перекладачів знаменитими. А гільдія майстрів літературного перекладу серед багатьох домінантів визначає найкращих перекладачів року.
Літературний або художній переклад передає зміст оригіналу у формі правильної літературної мови, але при цьому викликає найбільшу кількість розбіжностей в науковому середовищі, оскільки багато мовознавців і лінгвістів вважають, що художній переклад, на відміну від інших спеціальних перекладів, повинен використовувати не стільки лексичні і синтаксичні відповідності, скільки творчий підхід в художньому перекладі, передаючи в процесі перекладу сенс, ідею, відчуття, вкладені в оригінал твору автором, де лінгвістична відповідність повинна грати другорядну роль. Опоненти ж вважають, що будь-який переклад повинен залишатися перекладом, який повинен практично дослівно передавати сенс оригіналу, але в зв'язку з цим виникає проблема, точний літературний переклад художніх творів нечитабельний, а душевний та красивий переклад, в основному не точний, тому визначення художнього перекладу розділилося на дві позиції: лінгвістичну та літературознавчу.
Лінгвістичний принцип літературного перекладу ставить своє метою формально передати структуру оригіналу твору, але якщо в художньому перекладі брати за принцип лінгвістичний спосіб, то текст перекладу ризикує бути дуже дослівним, що віднесе його в розряд точного в мовному відношенні, але абсолютно не придатного в художньому сенсі. Тому кращим літературним перекладом буде, напевно, той, який перекладений точно, а потім стилізований і літературно оброблений художнім редактором, адже збіг синтаксичних засобів в двох різних мовах зустрічається дуже рідко, при дослівному перекладі може відбуватися так званий розрив між змістом та формою, тобто думка автора зрозуміла, але форма її виразу в перекладі не адекватна [22, с. 112].
Дослівний літературний переклад практично ніколи не дає і не відтворює емоційний ефект оригінального твору, тому, можна сказати, що точність і художність в перекладі практично не сумісні речі. Звичайно, ми не закликаємо, не слідувати правилам граматики і стилізації, законам і закономірностям співвідношення обох мов, оскільки художній переклад теж спирається на граматичні і синтаксичні правила і не може існувати поза перекладом слів та словосполучень. Але художній переклад теж не може бути без емоційного забарвлення і художнього стилю.
Літературний переклад знаходиться в самому серці багатьох культур. Крізь сторіччя світова література вбирала в себе величезну кількість літературних шедеврів зарубіжних країн, які часто ставали невід'ємною частиною розвитку тієї або іншої культури, стаючи шедеврами класичної літератури. Тому художній переклад також є невід'ємною частиною роботи будь – якого перекладача. Художній переклад ставить за завдання передачу сенсу і емоційної сторони твору.
Зазвичай в контексті бізнесу літературний переклад визначають, у загальних рисах, як переклад складних текстів, які призначені для використання широкою публікою і не є технічними. Але загальноприйняте поняття літературного перекладу, все-таки має на увазі естетичні цілі, зв'язна розповідь із стилістичними ефектами. Ми ж під художнім та літературним перекладом, перш за все, розуміємо переклад художньої літератури, поезії і драматичних творів [21, с. 85].
Перекладачі художньої літератури зазвичай самі є письменниками або поетами, тому доказом слугують переклади шедеврів світової літератури нашими знаменитими письменниками, такими як Жуковський в перекладах Грея, Гете, Шиллера, Байрона; Тютчева в перекладах Шиллера, Гете, Гейне; Цвітаєва в перекладах французької лірики та шотландських балад; Маршака в сонетах Шекспіра та багато інших. Також до перекладів художньої спрямованості залучаємо перекладачів з творчою натурою, схильних до написання розповідей, статей та поем [16, с.147].
- Переклад художнього тексту
- Переклад художнього тексту
- Переключатели аппаратуры до 1000В
- Переключение внимание на другой вид деятельности
- Переключения в электрических установках
- Перекрёстное опыление растений
- Перекрытия каркасных монолитных зданий
- Переклад Бібілії в Україні
- Переклад герундіальних конструкцій
- Переклад науково-технічного тексту
- Перекладознавство
- Переклад термінів
- Переклад у середньовіковій Німеччині
- Переклад у середньовіковій Німеччині
