Переваги та недоліки впровадження корпоративної соціальної відповідальності на рівні підприємства, суспільства, держави

 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Національний  технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу 
 
 
 
 

Реферат

на тему: «Переваги та недоліки впровадження корпоративної соціальної відповідальності на рівні підприємства, суспільства, держави» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка гр.УЕ-92

Сергієнко Т.С.

Перевірила:

асистент  кафедри менеджменту

Панченко  В.П. 
 
 
 
 

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні відомості про корпоративну соціальну відповідальність……...4
2. Переваги та недоліки корпоративної соціальної відповідальності………...8
3. Впровадження корпоративної соціальної відповідальності та перспективи її розвитку в Україні...………………………………………….…………….11

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….15

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………..16

     ВСТУП

    Процеси трансформації економіки України  в ринкову призвели до зміни розуміння  ролі держави як на рівні відносин держава-громадянин, так і у стосунках  держава-підприємство. Головним чином  ці зміни проявляються у різкому  відході від практики державного патерналізму, яка була характерною  для суспільства. В результаті, початковий етап економічної трансформації  в Україні перетворився на процес первинного нагромадження капіталу, де головною рушійною силою виступало  прагнення до максимізації прибутків  без огляду на негативний, а, подекуди і шкідливий, вплив на суспільство  та оточуюче середовище.

    Розвинена система соціального захисту, в  даному випадку, сприймалася підприємствами лише як джерело необґрунтованих  додаткових витрат. Зважаючи при цьому  на фінансову неспроможність держави  підтримувати її у належному стані, легко було спрогнозувати різке  зменшення рівня соціального  захисту населення – скорочення кількості об’єктів соціальної інфраструктури, погіршення якості соціальних послуг.

    Натомість, в останні роки, завдяки досягненню певної стабільності економічного розвитку та зростанню рівня життя населення, відбувається зміна суспільних цінностей  та пріоритетів. Поряд із економічними чинниками все більшу роль у забезпеченні конкурентоздатності, досягненні високої продуктивності та прибутковості виробництва починають відігравати неекономічні показники роботи підприємства – рівень соціального забезпечення працівників, розробка та реалізація програм підтримки інтернатів, лікарень та шкіл, запровадження на підприємстві механізму контролю якості, впровадження екологічно безпечних та енергозберігаючих технологій тощо.

    Подібний  підхід до ведення підприємницької  діяльності набув за останні 50 років  значного розвитку у країнах ринкової економіки, сформувавшись у концепцію  корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), у якій знайшли відображення культурні, історичні та соціальні особливості різних країн. Різноманіття підходів до розуміння корпоративної соціальної відповідальності знайшло своє відображення у роботах Говарда Боуена, Кіта Девіса, Мільтона Фрідмана, Едварда Фрімен, Джон Елкінгтона, Арчі Керолла, Джеремі Муна, Пітера Друкера, Томаса Бредгарда, Філіпа Котлера, Ю. Благова, С. Літовченко, А. Горошилова, М. Кормакова та багато інших. В той же час в Україні лише в останні роки почали приділяти увагу даному питанню та робити перші кроки на шляху формування власного бачення корпоративної соціальної відповідальності підприємств враховуючи особливості економічного, політичного, культурного та соціального розвитку нашої держави. Серед вітчизняних дослідників даного напрямку можна назвати Ф. Євдокимова, Ю. Саєнко, П. Яницького, Г. Назарова, Г. Попович, І. Акімова, О. Осінкіна, О. Філіпченко та інші.

    Однак, у науковій літературі не існує єдиної думки щодо базових складових  концепції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), їх ієрархічної  підпорядкованості, впливу на конкурентні  позиції підприємства на ринку та загальні результати діяльності підприємницьких  структур. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  відомості про  корпоративну соціальну  відповідальність

    Корпоративна  соціальна відповідальність (КСВ) — це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, за тих, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Соціальна відповідальність — це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, стейкохолдерів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності.

    Соціальна відповідальність бізнесу – відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

    Проводячи розмежування понять «соціальна відповідальність»  та «корпоративна соціальна відповідальність» один російський науковець Корчагін О.В. пропонує визначити їх як [6,с.16]:

1) соціальна відповідальність є ланцюгом добровільних, рівноправних та взаємовигідних відносин між державою, суспільством, профспілками та підприємцями, які беруть участь у системі соціального партнерства та забезпечують покращення рівня життя населення (наголошується на взаємодії усіх рівнів);

2) корпоративна соціальна відповідальність, по-перше, є конкретною рівневою формою виявлення соціальної відповідальності бізнесу, яка базується на концепції «стейкхолдерства» та є системою взаємовідносин і врахування інтересів груп та окремих особистостей, які значно впливають на функціонування підприємства чи опиняються в зоні його безпосереднього впливу; по-друге, є природним явищем, що полягає в задоволенні внутрішніх та зовнішніх потреб самореалізації підприємства, які знаходяться в основі її організаційних пріоритетів; по-третє, передбачає відповідальність підприємства як роботодавця, ділового партнера, «громадянина» певної території, країни, благодіяча.

Крім  того,  Корчагіним  О.  В.  сформовано основні     принципи     корпоративної     соціальної відповідальності [6, с. 15]:

1. налагодження тісних та довгострокових відносин зі споживачами, робітниками, постачальниками та іншими діловими партнерами;
2. отримання репутації надійної організації, яка відповідально відносить ся до соціальних та екологічних проблем;
3. орієнтація на споживача, лідерство у якості, сервісному обслуговуванні та надійності;
4. прискорення розробки високоякісних товарів і послуг та скорочення термінів їх просування на світовий ринок;
5. новаторство, безперервне удосконалення;
6. формування банку кваліфікованої та мотивованої на високу продуктивність робочої сили.

2. Переваги  та недоліки корпоративної  соціальної відповідальності

    Проблему  переваг та недоліків корпоративної  соціальної відповідальності досліджувало багато іноземних та вітчизняних науковців.

    Наприклад, Ковалевим О.І. було  встановлено такі переваги, які отримує підприємство, яке створило     систему     соціального     та     етичного менеджменту:

    по-перше, для робітника: збільшення безпеки та покращення умов праці, охорона трудових прав;

    по-друге,    для    роботодавців:    покращення репутації компанії, додаткові можливості залучати та утримувати робітників, покращення відносин зі споживачами та суб’єктами різних форм власності;

    по-третє,    для    споживачів    та   інвесторів: підтвердження якості продукції та її відповідності стандартам,   отримання   корисної   інформації   для соціально відповідальних інвесторів та ін..

    Кузьмін О.Є  виділяє на рівні підприємства також певні недоліки:

• порушення принципів максимізації прибутку;
• зростання собівартості продукції у зв'язку зі збільшенням витрат на соціальні потреби;
• неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;
• застосування соціальної відповідальності тільки з рекламною метою.

    Але ж корпоративна соціальна відповідальність в бізнесі створює переваги не тільки для підприємств, але і для держави і суспільства (табл.1). Тоді ж як аргументи «проти» стосуються переважно фірм, які реалізують дані програми, та суспільства.

    Отож  сформуємо основні позитивні та негативні наслідки корпоративної соціальної відповідальності на рівні зовнішнього та внутрішнього середовища суб’єктів господарювання в Табл. 1 

Як бачимо з таблиці, кількість недоліків  від застосування соціально-відповідального  бізнесу є набагато меншою за кількість  переваг, при цьому їх вплив можна  суттєво знизити або взагалі  нівелювати. Скажімо, витрати на певні  соціальні програми, направлення  частини ресурсів на соціальні потреби  у більшості випадків нівелюються  за рахунок скорочення оперативних  витрат, підвищення довіри до підприємства, його продукції, відповідного збільшення обсягів продажів тощо.

    Брак  досвіду роботи працівників з  питань соціальної відповідальності зменшується  шляхом проведення різного роду тренінгів  та безпосередньої участі у проектах направлених на посилення корпоративної  соціальної відповідальності. Проблема недостатнього рівня звітності  широкій публіці вирішується  за допомогою побудови взаємозв’язків та формування партнерських відносин із ЗМІ; в даному випадку при побудові трьохсторонніх відносин із залученням держави також посилюється її імідж, як одного із основних реалізаторів соціальних програм. Таким чином, за умови існування бажання змінювати  існуюче положення, можна трансформувати негативні чинники у позитивні  або хоча б у нейтральні.

Табл.1 Переваги та недоліки впровадження соціальної відповідальності  в бізнесі

    Визначення  підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка  мають свої преваги та недоліки; зокрема визначає такі переваги :

• забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства;
• створює можливості впливу на зміни суспільства;
• допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації;
• формує норми моралі в організації;
• забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями(менеджерами) та іншими членами суспільства тощо;

    Недоліки:

• порушення принципів максимізації прибутку;
• зростання собівартості продукції у зв'язку зі збільшенням витрат на соціальні потреби;
• неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству.

    В свою чергу Косовська І.В. додає  до них:

Переваги:

• зміна потреб і надій широкої публіки;
• наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем.

Недоліки:

• нестача вміння вирішувати соціальні проблеми, тобто невміння задовольнити соціальні потреби, непрофесіоналізм;
• застосування соціальної відповідальності тільки з рекламною метою.

    Підсумовуючи  можливі результати від реалізації соціальної відповідальності  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Впровадження корпоративної  соціальної відповідальності  та перспективи  її розвитку в  Україні

     Орієнтація  України на інноваційний розвиток економіки, без якого є неможливою успішна інтеграція України у світову економічну систему, ставить перед вітчизняними компаніями нові завдання, важливість яких пов’язана саме із соціальною відповідальністю, тобто, на державному рівні – відповідальність перед суспільством і, окремо перед кожним громадянином, та на підприємницькому рівні – відповідальність перед, самою державою, своїм колективом та споживчим сектором економіки.

     Підприємницька  діяльність виступає елементом загальнокультурного  й економічного розвитку країни. Цей вид діяльності має вирішувати конкретні соціальні проблеми на підґрунті морально-етичних уявлень про цінність підприємництва. Інакше кажучи, підприємець несе соціальну відповідальність за розпочату справу та її розвиток не тільки перед собою, а й перед людьми, з якими він веде свій бізнес, та перед суспільством у цілому.

     Донедавна витрати, пов’язані з корпоративною  соціальною відповідальністю, могли собі дозволити лише великі, транснаціональні компанії, але у зв’язку з підвищенням вимог до підприємства – до непрямої відповідальності за своїх постачальників та використовувані ними ресурси, як з боку законодавства, так і з позицій стандартизації та сертифікації, малі підприємства також змушені інтегрувати в свою систему менеджменту принципи КСВ, аби втриматися на конкурентному ринку.

     На  сьогодні, головна проблема, яка  заважає ефективному становленню  умов для інноваційного розвитку, полягає у слабкості політики нашої держави щодо підтримки відтворення промислового капіталу. Сектор малих та середніх підприємств не в змозі на сьогоднішній день вийти на позиції, порівняні з ТНК високо розвинутих країн, і не слугує базою для створення ефективних господарських структур. Проблема ефективного соціального підприємництва не може бути розв’язана лише в площині надання державою значних свобод приватному капіталу.

    Для забезпечення швидкого зростання соціально-орієнтованого  корпоративного сектора, держава повинна дотримуватись досить складної стратегії, вибираючи кожного разу політику, адекватну тій чи іншій стадії модернізації, і своєчасно змінюючи її при переході від однієї стадії до іншої.

    Для досягнення високих темпів соціально-економічного зростання українській економіці необхідна система інститутів, що забезпечує зусилля держави і приватного бізнесу. Ми говоримо не лише про участь у окремих спільних проектах, створення фондів розвитку, а й про масштабні за розмірами програми, переозброєння старих і створення нових галузей. Необхідна система широкомасштабної державної програми розвитку, тобто сучасна система індикативного планування, що започатковується при взаємодії уряду з окремими галузевими асоціаціями бізнесу та соціально відповідальними підприємствами, а також зближення процедур макроекономічного прогнозування і програмування, суб’єктами яких виступають органи влади, і стратегічного корпоративного планування, яке здійснюється провідними компаніями, що функціонують в стратегічно значимій та відповідальній сфері.

    В Україні ключовою проблемою регулювання  КСВ є впровадження та виконання  вимог чинного законодавства, пов’язаного із КСВ. Якщо закони не працюють на практиці (незадовільне фінансування, нерівномірність розподілу витрат, тощо), увесь процес законодавчого регулювання не досягне поставлених цілей та стратегій розвитку. Справедливим є твердження, що в Україні деякі вимоги навіть жорсткіші за такі ж вимоги, як і в ЄС та зафіксовані в законодавстві, але на жаль, вони не діють на практиці [6].

    Україні потрібно було б зробити розробки основних законодавчих положень формування українських інтегрованих корпоративних структур та порядку застосування їхнього інноваційно-інвестиційного потенціалу.

    Передбачається, що найближчим часом такі структури  в країні будуть створюватися в авіабудуванні, галузях засобів масової інформації та телекомунікаціях, біотехнології та інших високотехнологічних сферах сучасної економіки. Варто зазначити, що які б підходи не використовувались, завжди є місце таким процесам як злиття та поглинання, і для збільшення ефективності, вони повинні підлягати державному регулюванню. Тому, держава повинна приділяти велику увагу розвитку корпоративного законодавства, адже в Україні воно потребує термінового, докорінного реформування, і основна робота повинна бути спрямована на удосконалення законодавства, котре забезпечує: підвищення ефективності антимонопольного регулювання, управління державною власністю, активізаціях інноваційної та інвестиційної діяльності, створення сприятливих умов для ринкової конкуренції тощо. На прикладі зарубіжного досвіду, можна зазначити, що корпоративні структури регулюються значною кількістю законодавчих актів.

    Аналізуючи  сучасну практику впровадження принципів  КСВ на підприємствах в Україні, було виявлено значну різноманітність методик щодо розроблення та застосування програм, що включають соціальну відповідальність. На українському ринку діє приблизно 63 підприємства, котрі називають себе соціально відповідальними, і їх кількість постійно збільшується [3].

    На  нашу думку, виведення української  економіки на шлях створення реальних умов для її стійкого розвитку вирішальною  мірою також залежить від формування та успішної діяльності великих корпоративних структур як провідників промислової, науково-технологічної та соціальної політики в умовах постійного дефіциту державних фінансових ресурсів, які направляються на підтримку та забезпечення інноваційної діяльності. Для успішної реалізації такої перспективи необхідно було б розробити системний механізм взаємодії держави з корпоративним сектором економіки та споживачем, який включав би фінансово-економічні, інституційні та соціально-відповідальні важелі, спрямовані на забезпечення стимулюючого середовища розвитку всіх етапів інноваційного процесу. Розробка такого механізму повинна базуватись на методологічних підходах, які перевірені практикою [1].

Майбутнє  соціальної відповідальності бізнесу в Україні залежить від важливості соціальних питань для компаній. Посилення ролі держави в інноваційній сфері української економіки повинне бути націлене на підвищення ефективності державної інвестиційної політики при стимулюванні    корпоративних    інвестицій.    Тільки    за    рахунок    використаня потужностей, що сьогодні простоюють, можна забезпечити зростання промислово-технічного виробництва. Нам потрібно брати до уваги досвід від іноземних компаній, проте не забувати й про власні історичні традиції з метою підвищення ефективності програм і процесів всередині підприємства, саме тоді, коли корпоративна соціальна відповідальність знайде позитивний відгук серед великих підприємств, можна буде говорити про поступовий розвиток концепції соціальної відповідальності у вітчизняних реаліях і розглядати цей процес механізмів, як становлення національної інноваційної моделі економіки, яка б забезпечувала врахування та реалізацію інтересів великих корпоративно-відповідальних структур, держави та споживачів.  
 

Висновок: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література:

1. Кульман А. Экономические механизмы: Пер. с франц. / Под общ. ред. Н.И.Хрусталевой. - М.: Прогресс; Универс, 1993. - 192 с.
2. Курашвілі Б.П. Нарис теорії державного управління. - М.: Наука, 1987. - 294 с.
3. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку / О.Ю.Амосов // Державне управляя та місцеве самоврядування: Збірник наукових праиць: У 2 ч. / За заг. ред. Г.І.Мостового, Г. С. Одінцової. - Харків: ХарРІДУ УАДУ, 2001. - Вип. 2. - С.10-16.
4. Астапова Г.В. Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реоормирования экономики Украины / Г.В.Астапова, Е.А.Астапова, Д.П.Лойко. - Донецк, 2001. - С.279.
5. Булєєв И.П. Формирование организационно-экономического механизма управления предприятием по обработке цветных металлов / И.П. Булєєв. - Донецк: ИЕП НАН Украины, 1993. - С.32-34.
6. Державне управління і менеджмент: Навчальний посібник у таблицях і схемах / Г С.Одінцова, ГЛ.Мостовий, О.Ю.Амосов та інш. / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С.Однцової. - Харків: ХарРІДУ УАДУ, 2002. - 492 с.
7. А.Лисенко Ю. Організаційно-економічний механізм управліня підприємством / Ю.Лисенко, П.Егоров // Економіка України. - 2001. - №1. - С.86-87.
8. Ю.Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком України: [монографія] / О.Б.Коротич. - Харків: Видавництво ХарРГДУ НАДУ „Магістр", 2006. - 220 с.
9. Теория управления социалистическим производством / Под ред. О. В. Козловой. — М., 1983