Планування діяльності АТП

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра регіонального управління 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни

«Планування діяльності АТП»

Варіант №19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                Виконав: студент 5-го курсу

                                                гр. ОПУАТ-51,ФМ

                                                Радкевич Олександр

                                                Перевірила: Гуменюк О.О. 
 
 
 
 
 
 

Рівне – 2011

    Сутність поняття  планування 

    Планування  діяльності АТП – це управлінський процес направлений на перевезення вантажів та пасажирів, надання інших транспортних послуг з метою задоволення потреб споживачів та народного господарства для отримання прибутку при повному забезпеченні матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

    Підприємство, яке не вміє і не вважає за потрібне планувати свою діяльність, саме стає об'єктом планування, засобом для досягнення кращих результатів іншими підприємствами та іншими учасниками ринкових відносин. Тому управління підприємством є процесом планування, організації, мо­тивації та контролю, необхідних для того, щоб сформулювати мету діяльності підприємства та шляхи її досягнення.

    Таким чином, в управлінні господарською  діяльністю підприємства планування займає основне місце, вбираючи в себе організаційний початок всього процесу реалізації обґрунтованих напрямів подальшого розвитку підприємства.

    Планування - це процес формування мети діяльності підприємства, визначення пріоритетів, засобів і методів її досягнення, на основі виявлення комплексу завдань  і робіт, а також впровадження ефективних методів, способів, ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановлені терміни.

    Планування  діяльності підприємства зводиться  до розробки плану. План - це конкретне  завдання з визначеними вихідними  даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв'язання.

    В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, строки поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри  і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Діяльність щодо розробки планів охоплює всі сторони життя, всі етапи діяльності підприємства.

    Сутність  планування в умовах ринкової економіки  полягає в науковому обгрунтуванні  на підприємствах майбутніх економічних цілей їх розвитку та форм господарської діяльності, вибору найкращих способів їх здійснення, на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів, обсягів і термінів випуску товарів, виконання робіт і надання послуг і встановлення таких показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів. На нинішньому етапі розвитку для більшості російських підприємств головною метою планування є отримання максимального прибутку. За допомогою планування керівники підприємств забезпечують напрямок зусиль усіх працівників, які беруть участь у процесі виробничо-господарської діяльності, на досягнення поставлених цілей.

    Програмно-цільовий метод 

    Програмно-цільовий метод — метод розробки планів, який забезпечує їхню орієнтацію на розв'язання актуальних народногосподарських проблем. Програмно-цільовий метод застосовують як складову частину загальної методології розробки народногосподарських. планів і як метод розробки особливих планових документів — цільових комплексних програм. Реалізація Програмно-цільовий метод в розробці народногосподарських. планів в цілому забезпечується на основі визначення соціально-економічних цілей розвитку, а також шляхів і засобів досягнення їх на стадії довгострокового (перспективного) планування і наступної конкретизації цих цілей на стадіях середньострокового (п'ятирічного) і поточного (річного) планування.

    Використання програмно-цільового методу планування передбачає:

• визначення проблеми та формулювання цілей;

• розробку й реалізацію програми, спрямованої  на досягнення цілей;

• систематичний  контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою;

• коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей. Застосування програмно-цільового підходу зумовлене багатьма факторами: наявністю незадоволеного попиту на продукцію (роботи, послуги); надмірними витратами ресурсів і, як наслідок, виникненням негативних зовнішніх ефектів (екстерналій); потребою в глибоких структурних перетвореннях; реакцією на політичний тиск або підприємницьку ініціативу і т. п.

      Програмно-цільового характеру набувають  і окремі розділи народногосподарського плану, наприклад, "Комплексний план соціального розвитку і підвищення рівня життя народу", "План охорони природи і раціонального використання природних ресурсів". Важливим напрямом забезпечення цільової орієнтації планів є розробка єдиних планів для взаємопов'язаних груп галузей (агропромислового комплексу, паливно-енергетичного тощо). Для розв'язання найважливіших міжгалузевих і територіальних проблем як складові частини державних планів економічного і соціального розвитку розробляються цільові комплексні наук.-тех., соціально-економічної програми та програми розвитку окремих регіонів і територіальних комплексів. Цільова комплексна програма є директивним і адресним плановим документом, який включає взаємопов'язаний за ресурсами, виконавцями і строками здійснення комплекс соціально-економічних, виробничих та ін. заходів, що забезпечують найефективніше розв'язання народногосподарських проблем.  В Українській РСР розроблено шість республіканських програм, а також 140 галузевих і міжгалузевих, близько ста регіональних. Реалізація їх має забезпечити зміцнення тех. бази галузей паливно-енергетичного комплексу, підвищення ефективності використання енергоресурсів, поліпшення якості металу, зниження матеріаломісткості, дальше підвищення ефективності сільського господарства, виробництва, поліпшення використання трудових ресурсів.

    Функції стратегічного планування 

    Стратегічне планування є набором дій і  рішень, зроблених керівництвом, які  ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти  організації досягти своїх цілей.

    Його  завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації достатньою мірою Стратегія є детальним усебічним комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей. Стратегічні плани мають бути розроблені так, щоб вони залишалися не лише цілісними впродовж тривалого часу, але і зберігали гнучкість. Загальний стратегічний план слід розглядати як програму, що направляє діяльність фірми впродовж тривалого періоду часу, з урахуванням постійних коригувань у зв'язку з діловою і соціальною обстановкою, що постійно міняється.

    Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття  управлінських рішень відносно стратегічного  передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

    Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані  на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації.

    Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої  на придбання та використання цих ресурсів.

    Функції стратегічного планування :

    1.Стратегічний план задає напряму для діяльності організації і дозволяє їй краще розуміти структуру маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, планування продукції, її просування і збуту, а також планування цін.

    2.Стратегічний план забезпечує кожному підрозділу в організації чіткі цілі, які ув'язуються із загальними завданнями компанії.

    3.Стратегічний план стимулює координацію зусиль різних функціональних напрямів.

    4. Стратегічний план примушує організацію оцінювати свої сильні і слабкі сторони з точки зору конкурентів, можливості і загрози в довкіллі.

    5.Стратегічнийплан визначає альтернативні дії або комбінації дії, які може зробити організація.

    6.Стратегічний план створює основу для розподілу ресурсів.

    7.Стратегічний план демонструє важливість застосування процедур оцінки діяльності. 
 

    Зміст плану по праці та персоналу 

    План  праці — один із розділів поточного  плану господарсько-фінансової діяльності фірми. Метою його розробки є визначення необхідної кількості і складу персоналу підприємства, а також планування коштів на оплату і стимулювання праці. У плані праці й заробітної плати слід передбачити:

    ♦ планування кількості персоналу  за категоріями;

    ♦ планування фонду заробітної плати;

    ♦ план підготовки і підвищення кваліфікації персоналу;

    ♦ визначення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій рацівників фірми (аудиторів, асистентів, фахівців інших спеціальностей);

    ♦ зниження трудомісткості за рахунок  удосконалення інформаційних систем і методик перевірок;

    ♦ забезпечення приросту клієнтів та аудиторських послуг без збільшення кількості  персоналу;

    ♦ удосконалення форм і систем заробітної плати;

    ♦ встановлення найраціональнішого співвідношення в оплаті праці окремих категорій  працівників відповідно до кількості та якості їхньої праці;

    ♦ зіставлення показників із праці  й заробітної плати з іншими показниками  поточного плану;

    ♦ дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці Й зростанням заробітної плати. Схема розробки плану із праці наведена на рис.

    Планування  кількості персоналу необхідно починати з оцінки його наявності на фірмі. Для цього проводять інвентаризацію робочих місць, визначають кількість працівників, зайнятих на виконанні аудиторських послуг та обслуговуючих операцій. Аналіз і подальші розрахунки проводять стосовно окремих категорій персоналу (аудитори, асистенти, юристи, консультанти, керівники, службовці). Що стосується аудиторів, то доцільно застосовувати систему інвентаризації професійних навичок та стажу роботи—тобто реєструвати професійні навички службовців із визначенням кількості працівників, котрі володіють цими навичками.

    Розрахунок  кількості повинен грунтуватися не тільки на кількісній і якісній  оцінці персоналу, а й на аналізі  впливу окремих факторів (технічних, організаційних, соціально-економічних) на рівень використання трудових ресурсів.

    При цьому доцільно проводити аналіз:

    ♦ номенклатури послуг, що надаються;

    ♦ інформаційного забезпечення;

    ♦ прогресивності й відповідності  сучасним вимогам організації праці;

    ♦ рівня мотивації праці;

    ♦ потреб ринку в аудиторських послугах в асортименті;

    ♦ залежно від планового обсягу послуг. 
 

    Планування  виробничої програми по ТОіР рухомого складу 

    Друге технічне обслуговування автомобіля, або ТО-2 — це комплекс робіт щодо технічного обслуговування автомобілів, яке проводиться із періодичністю 20000км для легкових автомобілів та 16000км для вантажних і автобусів створених на їхній базі.

    Перше технічне обслуговування автомобілів, або ТО-1 — це комплекс заходів щодо технічного обслуговування автомобілів, що проводиться із періодичністю 5000км для легкових транспортних засобів та 4000км для вантажних і автобусів створених на їхній базі.

    Щоденне технічне обслуговування автомобіля, або ЩТО — це комплекс заходів  щодо підтримання нормального робочого стану автомобіля, гарантування безпеки руху.

    Вихідними даними для розробки плану по технічному обслуговуванню служить:

• виробнича програма по експлуатації рухомого складу
• прийняті системи та методи по технічному обслуговуванню
• норми пробігу рухомого складу до проведення технічного обслуговування та ремонту рухомого складу
• норми трудоємності робіт відповідно до умов експлуатації рухомого складу

    При розробці плану необхідно встановити:

• кількість технічних обслуговувань та ремонтів різних видів транспортних засобів
• визначити загальну трудоємність робіт по технічному обслуговуванню та ремонту
• виявити ступінь забезпечення програми по технічному обслуговуванню та ремонту виробничими площами та відповідним обладнанням

    Кількість технічних обслуговувань та ремонтів розраховують діленням річного пробігу всіх автомобілів даної марки на  норму пробігу до відповідного виду технічного обслуговування, тому розрахунок виробничої програми починають із визначення необхідної кількості капітальних ремонтів, яку находять діленням загального пробігу автомобілів даної марки на норму пробігу до наступного ремонту або технічного обслуговування.

    Загальна  трудоємність робіт по технічному обслуговуванню визначається множенням кількості  обслуговувань кожного виду на трудоємність одиниці даного виду обслуговувань з подальшим сумуванням результатів.

    Загальна  трудоємність робіт по поточним ремонтам для всіх автомобілів розраховується множенням норми часу в людино-годинах  на 1000 км. на загальний пробіг автомобіля.

    Система показників плану  роботи АТП 

    Основними техніко-економічними показниками  роботи транспортного господарства є:

    – об'єм перевезень вантажів (виконання  плану перевезень вантажів);

    – собівартість 1 т∙км;

    – продуктивність праці;

    – собівартість 1 машино-часа роботи транспортного засобу;

    – питома вага транспортно-складських витрат в собівартості продукції.

    Ефективність  використання транспортних засобів  характеризується:

    – коефіцієнтом використання часу роботи транспортного засобу (відношення фактичного часу роботи транспортного засобу в році до календарного фонду робочого часу в році);

    – коефіцієнтом використання вантажопідйомності транспортних засобів (відношення середнього завантаження транспортного засобу до його вантажопідйомності);

    – коефіцієнтом використання пробігу транспортних засобів (відношення довжини пробігу з вантажем до загальної довжини пробігу).

    Основними напрямами підвищення ефективності роботи транспортного господарства є:

    – економічне обгрунтування вибирання  транспортного засобу;

    – оптимізація вантажопотоків;

    – підвищення рівня механізації і  автоматизації навантажувально-розвантажувальних  робіт;

    – поліпшення системи планування перевезень і диспетчерського регулювання;

    – вдосконалення технічного обслуговування внутрішньозаводського транспорту;

    – вдосконалення нормування, обліку і  контролю використання транспортних засобів, мотивація підвищення ефективності їх експлуатації.

    У системі планування на підприємстві особливе місце займає планування трудових показників. Воно здійснюється у вигляді розробки плану з праці, який є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства. Планування трудових показників здійснюється з метою:

    – забезпечення неухильного зростання продуктивності праці і перевищення темпів її зростання над темпами зростання середньої заробітної плати;

    – посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу загалом в поліпшенні технічно-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;

    –  забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також підвищення кваліфікації працівників підприємства. 

    Хід розрахунку виробничої програми по експлуатації рухомого складу 

    Виробнича програма по експлуатації автомобільного парку розраховується на основі планових об’ємів перевезень та вантажообороту, які може здійснити автотранспортне підприємство наявним рухомим складом в плановому році.

    При цьому необхідно враховуючи надходження  та вибуття автомобілів в плановому  році.

    Виробнича програма по експлуатації рухомого складу автотранспортного підприємства передбачає розрахунок наступних експлуатаційних показників:

• коефіцієнт випуску автомобілів на лінію;
• середня тривалість перебування автомобіля в наряді;
• час навантажувально-розвантажувальних робіт;
• технічна швидкість;
• коефіцієнт використання пробігу;
• коефіцієнт використання вантажопідйомності;
• виробіток в тоннах та тонно-кілометрах на середньоспискову тонну автомобіля.

    Розробка  та планування виробничої програми по експлуатації дозволяє визначити перевізну  можливість автомобільного парку автотранспортного підприємства та його внутрішні резерви.

    Під перевізною можливістю автомобільного парку автотранспортного підприємства розуміють об’єм перевезень та вантажооборот, які можуть здійснити автотранспортні підприємства в плановому році при максимальному використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

    Планування  виробничої програми починають з  визначення коефіцієнта випуску  автомобілів на лінію.

    Коефіцієнт  випуску автомобілів на лінію  визначається як відношення автомобіле-днів роботи рухомого складу до автмобіле-днів находження автомобіля в автогосподарстві.

    Коефіцієнт  використання пробігу визначається по марках автомобілів і залежить від організації перевезень вантажів, можливої маршрутизації, завантаження в зворотному напрямку. Даний коефіцієнт показує ступінь використання номінальної вантажопідйомності автомобіля, планується по марках автомобілів, виходячи  з номенклатури вантажу, його класу, величини партії вантажу.

    Час перебування автомобіля в наряді складається з часу руху автомобіля, часу простоїв під навантаженням та розвантаженням протягом дня та часу, необхідного для під’їзду автомобіля до місця першого завантаження та повернення з лінії в гараж. 

      Зміст, структура плану матеріально-технічного забезпечення АТП 

    У плані підприємства встановлюється необхідний для виконання річного обміну робіт кількість основних і допоміжних матеріалів, інструменту, палива та інших матеріальних ресурсів.

    В економічному відношенні це найбільш значима частина витрат на виробництво продукції (до 60 -70%). Економне витрачання матеріалів, ресурсів є досить суттєвим фактором зниження собівартості продукції і зменшення потрібних підприємству оборотних коштів.

    Розробці  передує аналіз виконання плану за обсягом та асортиментом, аналіз якості надійшли матеріалів.

    План  матеріально-технічного забезпечення розробляється на основі виробничих програм, нормативів і норм витрат сировини, палива, енергії, комплектуючих виробів, заходів з економії, залишків матеріалів на початок і кінець року, зв'язків кооперації, цін на всі види ресурсів.

    Відділ  матеріально-технічного забезпечення визначає потребу підприємства в  ресурсах, норми їх зберігання, а  також бере участь у розробці плану  матеріально-технічного забезпечення, заходів з економії, організовує складські операції з приймання, зберігання, обліку та видачі матеріалів, стежить за відповідністю їх якості, забезпечує своєчасне і комплектне надходження в цехи матеріалів у межах встановлених лімітів, виконує оперативний і зведений облік і аналіз постачальницьких і складських операцій.

    Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства планується у річному, квартальному та місячному  розрізах. Річний план повинен забезпечити  баланс річної потреби виробництва у матеріальних ресурсах. У квартальному плані за номенклатурою споживаної сировини конкретизується їх надходження на підприємство. Місячні плани передбачають оперативне забезпечення виробництва сировиною відповідно до виділених фонді і встановлених термінів постачання.

    Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є: обсяг випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, план науково-дослідних і  конструкторських розробок, нормативи  і норми витрат сировини.

    У даному розділі плану передбачається забезпечення підприємства сировиною, основними і допоміжними матеріалами, напівфабрикатами, інструментом, оснащенням, устаткуванням та усіма видами енергетичних ресурсів. Визначення потреби у матеріально-технічних та енергетичних ресурсах  здійснюється як у матеріальному, так і у вартісному вираженні з метою поєднання цього розділу плану з планами собівартості, прибутку, рентабельності і фінансовим планом. 
 

    Зміст і завдання плану  праці та персоналу  АТП 

     У системі планування на підприємстві особливе місце займає планування трудових показників. Воно здійснюється у вигляді розробки плану з праці, який є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства. Планування трудових показників здійснюється з метою:

    - забезпечення неухильного зростання  продуктивності праці і перевищення  темпів її зростання над темпами  зростання середньої заробітної  плати;

    - досягнення економії праці і  фонду заробітної плати;

    - дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості і якості їх праці при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати;

    -  посилення матеріальної зацікавленості  кожного працівника і колективу  загалом в поліпшенні технічно-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;

    - забезпечення потреби в кадрах  необхідної кваліфікації, а також  підвищення кваліфікації працівників  підприємства.

       План з праці складається з  двох розділів: промислово-виробнича  діяльність і непромислова группа.

       Перший розділ включає наступні  планові показники:

    - зростання продуктивності праці  (планується в грошових одиницях  і у відсотках до попереднього  періоду);

    - чисельність промислово-виробничого  персоналу (ПВП);

    - норматив витрат зарплати на одиницю продукції за показником, що вживається для планування продуктивності праці;