Податкова система України: проблема оподаткування і розвитку

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

               Кафедра фінансів

Реферат

з дисципліни:

«Податкова система»

на тему:

«Податкова система  України: проблема оподаткування і  розвитку»

Херсон 2010

План

1. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування
2. Аналіз податкової системи України.
3. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.
4. Система податків та зборів, встановлювана в Україні
5. Список використаної літератури

1. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування .

В умовах ринкової економіки  держава може приймати досить автономні  рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так  найважливішим джерелом державних  доходів - податків. Завданням держави  стає формування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б йому змогу найкращим чином  виконувати свої функції .

Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних  суб`єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозволяють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподаткування ), яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування .

Перші – фіскально–бюджетні принципи

Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати  покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків.

Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане  з рядом негативних наслідків. Так  у випадку фінансування за рахунок  випуску урядових цінних паперів  виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх  доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання  процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу.

Необхідно підкреслити, що залучення  зовнішніх позик означає зростання  зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливостей  фінансування майбутніх державних  витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джерелом інфляції. Кожен  з цих наслідків не бажаний  для країн перехідної економіки, тому отримання принципу достатності  є для України особливо актуальним.

Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві  принципові можливості :

1) збільшення бази оподаткування; 

2) збільшення податкових  ставок.

Збільшення бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг  по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних  доходів, ніж спроби вибіркового  розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

В існуючій податковій системі зменшення оподаткованого прибутку відбувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підприємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів

бюджету в середньостроковій  перспективі є не введення нових  податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання  платоспроможності населення і  кількості прибутково працюючих  підприємств .

Збільшення  податкових ставок.

Податкові надходження мають  бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такою мірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою. Наприклад, у Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ,

оскільки його тимчасове  підвищення не справляє істотного впливу на поведінку платників податку  і оподаткування споживання становить  меншу небезпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995 р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 - 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш прийнятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів.

Друга категорія  принципів – політико-економічні

Націленість на економічне зростання .

Оподаткування не повинне  створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти  економічному зростанню.

За період проведення реформ в Україні з 1992 по 1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків  по соціальному страхуванню у  ВВП ) зросла з 35,1 до 40,6 %. На 1996 р. передбачалось  їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП.

Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно :

 по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку; по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призводили б до оподаткування фіктивного прибутку; по-третє, створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток.

Нейтральність щодо конкуренції.

  Оподаткування не повинне викривляти конкуренцію як між підприємствами та галузями всередині країни , так і між галузями вітчизняними і зарубіжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюджету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства. Наприклад , звільнення від податку на прибуток сільського господарства та будівельних організацій , які споруджують об`єкти у сільській місцевості і використання пільгової ставки для підприємств АПК, які обслуговують сільське господарство, погіршують становище інших галузей без помітного полегшення ситуації в сільському господарстві .

Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції  тобто являють собою багатоступінчасті  брутто-податки з обороту. До них  належать: по-перше, внески до інноваційного фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції ); по-друге, відрахування на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг ( 1,2 % від обсягу реалізованої продукції); по-третє, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реалізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністерства промисловості ).

 Ці податки стягуються  з усієї вартості продукції  на кожній стадії її виробництва  і обігу, і тому призводять  до поступового збільшення податкового  навантаження в результаті нарахування  податку на раніше сплачені  податки. При цьому в гіршому  становищі , з точки зору умов  конкуренції, виявляються дрібніші  підприємства ( порівняно з більшими ), а також підприємства з більшою  матеріалоємністю виробництва, оскільки таки податки на їх продукцію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить - і менш конкурентоспроможною.

          Третя категорія – соціально-етичні

Основу цієї групи принципів  становлять ідеї справедливого оподаткування , реалізація яких передбачає загальний  характер оподаткування (всі особи, які є платоспроможними, мають залучатися до сплати податків) та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогічних обставин, а з різних - відповідним чином диференційоване.

Послідовне втілення принципів  справедливого оподаткування передбачає відмову від податкових пільг. Так, світова практика застосування податкових пільг і досвід самої України  показують, що вони часто призводять зовсім не до тих результатів, досягнення яких декларувалося або на які розраховували при їх введені. Нерідко пільги в оподаткуванні стають одним із засобів ухилення від сплати податків. З практики роботи податкових служб України добре відомі факти використання комерційними структурами пільг, наданих, наприклад, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Принцип відносності.

Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб  при цьому платоспроможність  платника зменшувалася відносно рівною мірою.

Посилення податкової прогресії  має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу  доходів.

Остання група принципів - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків.

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має  бути транспарентними і практичним. Транспарентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практичного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними витратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незручний час або форма стягування податку можуть стати причиною його несплати.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують  регулюючу функцію. Її суть полягає  в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава  може свідомо використовувати цю функцію для регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Використання податків як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись  різні податки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також  надання пільг.

На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають  не тільки теоретичне значення, а й  використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковій системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцитність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави  стоїть вибір збільшувати доходну  частину бюджету за рахунок високих  податків ( т.б. податкового пресу ”, використовуючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької діяльності, яка забезпечить зменшення дефіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує  лиш тимчасові проблеми і безперспективним для розвитку економіки. Другий - стимулює виробництво, що само по собі скоротить  дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєднуватись дві функції: фіскальна і регулююча. З позиції фіскальної - податкова система повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується в усіх податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має  включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість безперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулююча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

2. Аналіз податкової  системи України.

Чинному податковому законодавству  України притаманно включення його до бюджетного права, що й виділяє  у податковому регулюванні фіскальні  функції. Розповсюджена ідея про  те, що податки – це лише засіб  для наповнення державного бюджету  або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави –  безпідставна та обмежена. В дійсності  податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб’єктів, податкова система виконує функцію  структурування економіки, створює  та посилює одні зв’язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу  лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про розробку такої  податкової системи, яка би забезпечувала  або, хоча б, не стримувала розвиток економіки.

Існуюча податкова система  не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств  щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі  промислової, політики держави.

Податки не люблять платити  всі і це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто  не сплачує податки не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їх сума не відповідає тій корисності, що отримується від держави. Закони, що регламентували податкову систему  в Україні, весь час змінювались  з метою їх погодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Закони про нові податки, збори та обов’язкові платежі приймалися відповідно до поточних потреб в фінансуванні доходної частини бюджету (станом на кінець 1999 року в Україні встановлено 23 загальнодержавних і 16 місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів). За таких умов суб’єкти господарювання та фізичні особи опиняються в  критичному становищі – більшість  громадян в державі просто не в  змозі встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом вони повинні сплачувати.

Існуюча податкова  система України характеризується наступними негативними рисами:

1. Велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини – станом на початок 2000 року налічується близько 500 нормативних документів, пов’язаних з оподаткуванням.
2. Нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів. Тільки відносно податку на додану вартість за два роки було прийнято 40 законів про внесення змін та видано більше 100 роз’яснень та уточнень.
3. Відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків.
4. Наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.
5. Відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин. Так, відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", платники податків та зборів мають право подавати документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування, одержувати та ознайомлюватися з актами податкових перевірок та оскаржувати рішення податкових органів. Права ж податкових органів налічують 16 пунктів на шести сторінках у законі "Про державну податкову службу".

Поширеними вадами вітчизняної  податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим  недоліком є те, що існуюча система  пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Україні відповідно до закону України "Про систему оподаткування" налічується 39 податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборів підприємство зобов’язано перераховувати до бюджету 40-46% створюваної на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально-економічним становищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низьких темпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового режиму це маловірогідне, що і підтверджується вітчизняною практикою.

Крім того, велика кількість  податків та численних бюджетних  і позабюджетних фондів цільового  призначення істотно ускладнює  сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності. Така громіздка система створює  значні незручності безпосередньо  для платників податків. Численні зміни та поправки до податкових законів  не дають можливості підприємствам  нормально функціонувати, впроваджувати  нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію.

За існуючої податкової системи  стає невигідно здійснювати амортизацію  та модернізацію основних засобів, адже законодавчо встановлені норми  амортизації дуже низькі, а враховуючи застосування понижуючого коефіцієнту  взагалі унеможливлюють оновлення  матеріально-технічної бази виробників. Зовсім не застосовується таке поняття  як реінвестування. Це у свою чергу  призводить до падіння рентабельності та конкурентоспромож­ності суб’єктів  господарювання.

Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом  і напрямом діяльності відповідних  державних структур протягом тривалого  часу було створення умов значного податкового навантаження на суб’єктів  підприємницької діяльності. Податкова  система характеризувалась посиленням адміністративного контролю за сплатою  податків та зборів. При цьому не враховувалося, що дохід, який отримує  держава внаслідок збільшення податкового  тиску та адміністративного контролю, є менший, ніж економічний збиток, що завдається такими діями господарюючим  суб’єктам. Створюється замкнене коло, в якому опиняються держава з  постійним і значним дефіцитом  бюджету та господарство із спадаючим  темпом виробництва.

Намагаючись вирішити проблему податкового тиску та надмірного адміністративного контролю, господарюючі суб’єкти переносять відносини між  споживачем та виробником, а також  свої доходи у тіньовий сектор економіки, частка якого за різними підрахунками становить від 45% до 65% валового внутрішнього продукту. Результатом цього становиться  недоотримання державою частини  податкових надходжень та намагання  компенсувати це знову ж за рахунок  введення нових податків та зборів – наприклад, гербового збору, збору  на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу  валют, з торгівлі ювелірними виробами та при відчуженні легкових автомобілів, відрахувань у Пенсійний фонд користувачами послуг стільникового зв’язку та ін.

Але збільшення податкового  навантаження означає або банкрутство  платників податків, або значно більшою  мірою, їх відхід до тіньової економіки. Таким чином, діюча податкова  система – це та сила, яка підриває національну економіку.

Згідно з рейтингом  “Paying Taxes 2010”, складеним Світовим банком, українська система оподаткування  є однією з найбільш обтяжливих у  світі. Підприємцям в Україні  доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі).

Експерти Міжнародної  фінансової корпорації у своєму дослідженні  “The Costs of Tax Compliance in Ukraine” відмічають, що на адміністрування податків український  бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватний бізнес, окрім сплати безпосередньо  податків та зборів, передбачених законодавством, витратив ще як мінімум 7,8 млрд. гривень  на заходи, пов’язані з їх адмініструванням, що складає приблизно 1% ВВП України за 2007 рік.

Дисбаланси податкової системи  України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового  сектору економіки, ухиленню від  оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися  з початком фінансово-економічної  кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного  систематизованого законодавчого  акту прямої дії, який охоплюватиме всі  без виключення питання податкового  права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно  віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати  світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати  податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи  оподаткування, зменшення податкового  тягаря і забезпечення збалансованості  інтересів держави та інтересів  суб’єктів господарювання.

3. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.

В процесі реформування податкової системи України чинні норми  та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності  до обраних пріоритетів та напрямків  розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно  узгодженої системи.

Проведення податкової реформи в Україні повинно  ґрунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування:

1. загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування;
2. уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);
3. зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення;
4. зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків;
5. зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;
6. збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;
7. застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, направлених на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток пріоритетних галузей господарства України;
8. підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва;
9. стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та впровадження нововведень;
10. урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах.

Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи  в Україні, направлені на вирішення  наступних завдань реформування податкової системи України:

1. Побудова стабільної, зрозумілої  та прозорої податкової системи,  встановлення правових механізмів  взаємодії всіх її елементів  у рамках єдиного податкового  простору.

З метою забезпечення стабільності податкового законодавства після  закінчення проведення податкової реформи  передбачається встановлення 5‑річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування, якщо такі зміни торкаються основних складових податкової системи (переліку податків і зборів, їх ставок (крім акцизів), принципів нарахування, заборони безспірного стягнення коштів з рахунків платників податку). Щодо ставок акцизного податку, то будуть визначені їх граничні значення, в межах яких за поданням Кабінету Міністрів України будуть встановлюватись та затверджуватись Верховною Радою України конкретні величини ставок акцизного податку.

Після закінчення терміну  мораторію нормативно-правові акти, які регулюють податкові правовідносини, приймаються не пізніше, ніж за шість  місяців до початку нового бюджетного року, та набирають чинності не раніше, ніж з початку нового бюджетного року.

Що стосується дії податкового  законодавства у часі, то буде встановлено, що акти податкового законодавства  не можуть мати зворотної дії у  часі, крім випадків, коли такі акти скасовують податки, зменшують розміри податкових ставок, скасовують чи пом’якшують  відповідальність за правопорушення в  сфері оподаткування при умові, що в зворотна дія передбачено  цим актом.

Зрозумілість норм та положень податкового законодавства України  – це необхідна передумова його життєздатності та прийняття до застосування всіма суб’єктами відносин, що виникають  в процесі оподаткування. Положення  законодавчих актів, які регулюють  питання оподаткування, повинні  викладатися із використанням загальноприйнятої  та широковживаної лексики. Поняття  та терміни, які визначені в інших  галузях законодавства, вживаються в тому ж самому значенні в податковому  законодавстві України. Специфічним  поняттям та термінам надається повне  та однозначне визначення, яке використовується в усіх законодавчих актах, які торкаються системи оподаткування.

Спрощення податкової системи  досягається зменшенням загальної  кількості податків і зборів, зокрема  шляхом об’єднання тих податків і  зборів одного рівня, які мають однакову податкову базу, а також скасуванням  неефективних та безпідставних податків з незначними частками в бюджетних  доходах. Для спрощення процесу  обліку та нарахування податків (зборів) і зменшення витрат на контроль за їх сплатою, для основних податків і  зборів встановлюються однакові податкові  та звітні періоди.