Показники ліквідності

Дніпропетровська  державна фінансова академія

Заочний факультет 
 
 
 
 

Індивідуальне завдання

На  тему: 

Показники ліквідності. 
 

Курс                 V   
 

Шифр  групи   -   Фп-07-2з (д-з) 
 

Студента  -  Таган Валентина Григоровича 
 
 

Дисципліна 

Управління  корпоративними фінансами 
 
 
 

Дата  реєстрації______________________________________ 
 

Дата  повернення викладачем______________________________________________________ 
 

Оцінка________________________________________________ 
 

Підпис  викладача_________________________________________ 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011 
 

     Зміст

     Вступ

     1. Поняття платоспроможності й  ліквідності підприємства

     2. Аналіз ліквідності балансу

     3. Оцінювання платоспроможності підприємства

     Висновок

     Список  використаної літератури

      
Вступ

     Забезпечення  ефективного функціонування підприємств потребує економічно грамотного управління їхньою діяльністю, яке багато в чому визначається умінням її аналізувати. За допомогою аналізу вивчають тенденції розвитку, глибоко і системно досліджують фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовують плани та управлінські рішення, здійснюють контроль за виконанням їх, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюють результати діяльності підприємства, виробляють економічну стратегію його розвитку.

     Аналіз  господарської діяльності — це наукова  база прийняття управлінських рішень у бізнесі. Для обґрунтування їх необхідно виявляти і прогнозувати наявні і потенційні проблеми, виробничі і фінансові ризики, визначати вплив управлінських рішень на рівень ризиків і доходів суб'єкта господарювання. Тому опанування методики мікроекономічного аналізу для менеджерів усіх рівнів є складовою їхньої фахової підготовки.

     Обов'язок кваліфікованого економіста, фінансиста, бухгалтера, аудитора та інших спеціалістів економічного профілю — добре володіти сучасними методами економічних досліджень, майстерно виконувати комплексний мікроекономічний аналіз. Завдяки знанню техніки і технології аналізу вони зможуть легко адаптуватися до змін ринкової ситуації і знаходити правильні рішення та відповіді.

     З огляду на це засвоєння основ економічного аналізу корисне для кожного, кому доводиться брати участь в ухваленні рішень або давати рекомендації для прийняття їх чи зазнавати на собі їхніх наслідків.

     1. Поняття платоспроможності  й ліквідності  підприємства

     Одним з індикаторів фінансового стану  підприємства є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.

     Поточна (технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобов'язань.

     Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, у свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов'язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на основі вивчення показників ліквідності.

     В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність  балансу і ліквідність підприємства.

     Під ліквідністю активу розуміється здатність його до трансформації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність. Тут мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу, перш ніж трансформуватися в готівку:

     Так, наприклад, грошові засоби (ГЗ ), вкладені у виробничі запаси (ВЗ), повинні  послідовно пройти стадії незавершеного виробництва (НВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ), і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми (у наведеному прикладі через 100 днів).

     Ліквідність балансу — можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку  і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов'язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу.

     Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку і т. ін.

     Таким чином, поняття платоспроможності  й ліквідності дуже близькі, але  друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. 

     Рис. 1. Взаємозв'язок між показниками  ліквідності й платоспроможності  підприємства

     На  рис. 1 показано блок-схему, що відбиває взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, у якому всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій — без першого і другого. Якщо завалиться перший, то розваляться і всі інші. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є основою (фундаментом) платоспроможності й ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це спосіб підтримки платоспроможності. Але разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

     2. Аналіз ліквідності  балансу

     Порядок визначення показників ліквідності. Фактори зміни показників ліквідності. Визначення показника поточної ліквідності з урахуванням швидкості конвертації оборотних активів у грошові засоби і з урахуванням термінів погашення короткострокових зобов'язань.

     Аналіз  ліквідності балансу полягає  в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності (табл. 1), з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення.  

     Таблиця 1. Групування активів за ступенем ліквідності   

     До першої групи (А1) входять абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

     До другої групи (А2) належать швидкореалізовані активи: векселі отримані і всі види поточної дебіторської заборгованості. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від вчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т. ін.

     До третьої групи (А3) відносять активи, що повільно реалізуються, до яких належать запаси сировини, матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва товарів, для трансформування яких у готівку потрібен значно більший термін.

     Четверта  група(А4) — це важкореалізовані активи, до яких входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців, відстрочені податкові активи, видатки майбутніх періодів, інші необоротні активи.

     Відповідно  на чотири групи поділяються і  зобов'язання підприємства:

     П1 — найбільш термінові зобов'язання, які слід погасити протягом поточного місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали);

     П2 — середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку);

     П3 — довгострокові зобов'язання (довгострокові  кредити банку і позики);

     П4 — власний капітал, що постійно перебуває  в розпорядженні підприємства (розділ І, II і V пасиву балансу).

     Баланс  вважається абсолютно ліквідним, якщо:

     Вивчення  співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності .

     При цьому слід враховувати ризик  недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідних засобів для  погашення зобов'язань, і ризик  зайвої ліквідності, коли через надлишок високоліквідних активів, що, як правило, є низькодохідними, відбувається втрата прибутку для підприємства.

     Поряд з абсолютними показниками для  оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності (табл.2).

     Ці показники являють інтерес не лише для керівництва підприємства, а й для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності являє інтерес для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків, коефіцієнт поточної ліквідності — для інвесторів.   

     Таблиця 2. Показники ліквідності підприємства  

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням  коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. На даному підприємстві його величина на початок року — 0,3 (5040 : 14 800), на кінець — 0,25 (5505 : 21 500). Його рівень показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути погашено за рахунок наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Тому ніяких загальних нормативів і рекомендацій щодо рівня цього показника не існує. Доповнює загальну картину платоспроможності підприємства наявність чи відсутність у нього прострочених зобов'язань, їхня частота і тривалість.

     Коефіцієнт  швидкої (термінової) ліквідності —  відношення коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі  за якою очікуються протягом 12 місяців  після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. У нашому прикладі на початок року величина цього коефіцієнта становить 0,87 (12 955 : 14 800), а на кінець — 0,81 (17 505 : 21 500). Зазвичай задовольняє співвідношення 0,7—1. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо велику частку ліквідних засобів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко вчасно стягнути. У таких випадках потрібне більше співвідношення. Якщо у складі оборотних активів значну частку займають кошти і їхні еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим.

     Коефіцієнт  поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) — відношення всієї  суми оборотних активів виключно із запасами за мінусом витрат майбутніх  періодів до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь покриття оборотними активами оборотних пасивів.

     Перевищення оборотних активів над короткостроковими  фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації  збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більша величина цього запасу, тим більша впевненість кредиторів, що борги буде погашено. Зазвичай задовольняє коефіцієнт >2. У нашому прикладі величина його на початок року становить: 1,86 (27 500 : 14 800), на кінець — 1,73 (37 300 : 21 500), тобто намітилася тенденція до зниження його рівня.

     Однак обґрунтувати єдиний норматив цього  показника для всіх галузей практично  неможливо, тому що його рівень залежить від сфери діяльності, структури і якості активів, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості тощо.

     У Республіці Білорусь, приміром, установлений мінімальний його рівень: для промислових підприємств — 1,7, для сільськогосподарських підприємств — 1,5, для будівельних організацій — 1,2, для транспорту — 1,3, для торгівлі — 1,0 і т. ін.

     Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може статися у зв'язку зі збільшенням або зменшенням суми за кожною статтею поточних активів і поточних пасивів. В умовах інфляційного середовища, щоб уникнути спотворювального впливу інфляції при визначенні впливу факторів на зміну коефіцієнта ліквідності слід брати в розрахунок не абсолютний приріст поточних активів і пасивів, а зміну їхньої частки в загальній валюті балансу (рис. 2).

     Рис. 2. Структурно-логічна модель факторного аналізу коефіцієнта поточної ліквідності   

     У першу чергу необхідно визначити, як змінився коефіцієнт ліквідності за рахунок факторів першого порядку:

     Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності загальна:

     1,73 - 1,86 = -0,13,

     у тому числі за рахунок зміни питомої ваги:

     оборотних активів                                 2,03 - 1,86 = +0,17

     поточних  зобов'язань                            1,73 - 2,03 = -0,30  

     Потім способом пропорційного поділу ці прирости можна розкласти за факторами другого порядку. Для цього частку кожної статті оборотних активів у загальній зміні їхньої суми слід помножити на приріст коефіцієнта поточної ліквідності за рахунок цього фактора. Аналогічно розраховується вплив факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта ліквідності й за поточними пасивами. Результати розрахунків подано в табл. 3.

     Таблиця 3. Розрахунок впливу факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта поточної ліквідності

     Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх досить умовна, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань за бухгалтерським балансом можна визначити доволі приблизно. Так, ліквідність запасів залежить від їхньої оборотності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової  продукції. Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від  швидкості її оборотності, частки прострочених і нереальних для стягнення платежів. Збільшення частки неліквідних запасів, простроченої дебіторської заборгованості, прострочених векселів і т. ін. свідчить про погіршення ліквідності активів. З цих причин підприємство може мати високе значення коефіцієнта ліквідності, а насправді бути неплатоспроможним. Тому радикального підвищення точності оцінки ліквідності досягають у ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.

     У ході внутрішнього аналізу можна  визначити не лише міру погодженості обсягів оборотних активів з обсягами платіжних зобов'язань, а й швидкість трансформації оборотних активів у готівку, і реальні терміни погашення кредиторської заборгованості.

     Середня кумулятивна швидкістьдозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення визначається в такий спосіб:

     а середня сума дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення

     де ti — термін до погашення і-го виду кредиторської заборгованості, дні;

     КЗІ— сума і-го виду короткострокових зобов'язань.

     Приміром, заборгованість у сумі 2700 тис. грн. підприємству варто погасити через 90 днів, 1500 тис. грн. – через 30 днів, 800 тис. грн. — через двадцять днів, 600 тис. грн. — через десять днів і 200 тис. грн. — через п'ять днів. Середня швидкість і сума дозрівання цих боргів становитимуть.

     Аналогічним чином визначаються середньозважена  швидкість і сума конвертованості  оборотних активів у готівку, якщо абсолютно ліквідні активи (кошти) прийняти за одиницю:

     де ti— термін до трансформації і-го виду оборотних активів у готівку, дні;

     1/t1 — коефіцієнт (ступінь) ліквідності активу, значення якого зменшується в міру зниження здатності активу перетворюватися в готівку;

     ОАі — величина і-го виду оборотних активів.

     Приклад   

     Середня швидкість трансформації оборотних  активів у гроші становить  відповідно 74,8 дня, а середня сума — 235 тис. грн.

     Співвідношення цих показників дозволить більш реально оцінювати здатність підприємства відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями.

     Разом з тим слід мати на увазі, що показники  ліквідності відбивають тільки статичну картину фінансової стабільності підприємства. Якщо орієнтуватися тільки на них, то можна не помітити загрози технічної неплатоспроможності підприємства, що є основною причиною банкрутства суб'єктів господарювання.

     3. Оцінювання платоспроможності  підприємства

     Для оперативного внутрішнього аналізу  поточної платоспроможності, щоденного  контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку — платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 міс).

     Оперативний платіжний календар складається  на основі даних про відвантаження  і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та інших (табл. 4).

     Для визначення поточної платоспроможності  необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов’язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше. У цьому прикладі він становить 1,1.

     Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надходженням і витратою коштів, дозволяє синхронізувати позитивні  й негативні грошові потоки, визначити  пріоритетність платежів за ступенем їхнього впливу на фінансові результати. Таким чином, він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю підприємства.

     Таблиця 4. Оперативний платіжний календар на 10.01