Показники оцінки фінансового стану та методика їх обчислення

Зміст

Вступ 3

Роль і завдання економічного аналізу господарської діяльності підприємства 4

Види та напрямки економічного аналізу 6

Баланс та економічний аналіз підприємства 11

Показники оцінки фінансового стану та методика їх обчислення 13

Висновки 15

Використана література 18

Вступ

На стабільність економічного розвитку держави позитивно впливає  налагодження тісних господарських  зв’язків між суб’єктами господарювання. У цьому контексті важливо  забезпечити високу фінансову стійкість  суб’єктів ринку, що сприятиме мінімізації  фінансових ризиків для всіх учасників  розрахунків, скороченню неплатежів, активізації  кредитних відносин і, врешті, підвищенню ефективності економічних процесів у господарському обороті України. Об’єктивною умовою підтвердження  ефективної діяльності підприємства протягом року є дотримання показників фінансової стійкості, основні з яких розраховуються на підставі балансу.

Складання та аналіз балансу  слід розглядати як єдиний процес, що сприятиме  підвищенню якості аналізу фінансової стійкості. Форма балансу має  відповідати потребам його наступного аналізу, тобто оцінка статей та розміщення їх у балансі має максимально  спрощувати процедуру аналізу, підвищувати  його інформативність та достовірність. У свою чергу принципи та методика аналізу фінансової стійкості мають  розроблятися, виходячи із природи, сутності та форми діючого балансу. Комплексне вивчення сутності балансу, процесів його складання та аналізу дозволить  максимально ефективно використовувати  балансову інформацію для аналізу  фінансової стійкості підприємства.

Суттєвий вклад у розвиток теоретичних питань балансу як елементу методу бухгалтерського обліку внесли вітчизняні науковці, зокрема Ф.Ф. Бутинець, Й.Я. Даньків, О.А. Дубінін, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, М.Я. Остап’юк, В.В. Сопко, В.П. Солдатов, Л.В. Чижевська, а також російські вчені: Н.О. Бреславцева, В.І. Ткач, В.А. Кузьменко, Я.В. Соколов, Н.О. Сергєєва.

Гладких Т. В. дане питання  висвітлює так:

Дані Балансу та Звіту  про фінансові результати використовують для проведення:

- Горизонтального аналізу  - це порівняння показників звітності  попереднього і поточного року. При цьому здійснюється постатейне  зіставлення звітів і визначається  абсолютна і відносна зміна  статей.

Для визначення змін у господарській  політиці підприємства не за два роки, а за декілька послідовних років  застосовується аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), який є варіантом горизонтального аналізу. Він застосовується для виявлення тенденцій що домінують у динаміці основних показників

- Вертикального аналізу  — це аналіз внутрішньої структури  звітності. При проведенні такого  аналізу ціла частина прирівнюється  до 100% і обчислюється питома вага  кожної її складової. За допомогою  цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі  становить конкретна стаття, що  дозволяє визначити вплив показника  цієї статті на діяльність  підприємства.

- Аналізу зі застуванням  коефіцієнтів, який дозволяє вивчити:  рівень і динаміку відносних  показників фінансового стану  підприємства, які порівнюють з  базисними величинами. Розрахунок  відносних показників - коефіцієнтів  надає можливість оцінити ліквідність,  платоспроможність, рентабельність  та інші показники фінансового  стану підприємства.

Роль  і завдання економічного аналізу  господарської діяльності підприємства

економічний фінансовий баланс

Питання економічного аналізу  відіграють важливу роль при оцінці ефективності господарської діяльності та пошуку шляхів її підвищення. Будь-яка  підприємницька діяльність потребує постійного контролю за своїм розвитком, аналізу  процесів, під дію яких потрапляє  підприємство в сучасних умовах господарювання. Це пов'язано із зміною економічних  умов, в яких працює підприємство, кон'юнктури  ринку, податкового законодавства  тощо.

Економічний аналіз є складовою  частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи.

Економічний аналіз, який дає  змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити  причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня  всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва. аналіз забезпечує можливість об’єктивної  оцінки економічних результатів  діяльності трудових колективів, визначення їхнього місця в галузі, регіоні, а також визначення внеску кожного  робітника в загальний економічний  результат діяльності підприємства відповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює підґрунтя  для розроблення системи матеріального  заохочення працівників на підприємстві за рахунок фонду оплати праці  та інших джерел [21, с. 147].

Економічний аналіз необхідний на всіх етапах підприємницької діяльності: від формування підприємства, до реалізації кожного етапу його функціонування, дотримуючись принципів етапності  самого аналізу.

Мета економічного аналізу  – сприяння виконанню планів підприємств  і їх підрозділів, а також інших  господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної  роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

• об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;
• виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;
• пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;
• опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;
• узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень [21, с. 150].

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів  – виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.

Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна  назвати ще й такі:

• оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;
• виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;
• оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;
• вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;
• дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон’юнктури ринку.

Отже, понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії  – ресурси, фактори, причини, резерви  виробництва.

Види  та напрямки економічного аналізу

За характером проведення й охопленням питань економічний  аналіз поділяють на фінансовий та управлінський. Такий поділ обумовлюється  існуванням фінансового й управлінського обліку.

Залежно від глибини дослідження  та призначення результатів економічного аналізу виділяють такі три його види: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний.

Загальноекономічний аналіз виконують керівники та спеціалісти  підприємств, керівних, фінансових, кредитних  і статистичних органів за даними загальної звітності. Його метою  є оцінка господарської діяльності, виявлення основних напрямків і  тенденцій її розвитку, способів підвищення ефективності використання наявних  ресурсів і якості роботи. За характером і колом питань склалось два напрямки проведення загальноекономічного аналізу: фінансово-економічний і статистико-економічний [11, с. 223].

Фінансово-економічний аналіз здійснюють фінансові та кредитні органи. Фінансові установи проводять, в  основному, зовнішній аналіз діяльності підприємств на підставі квартальної  і річної звітності, звертаючи головну  увагу на фінансові результати: виконання  фінансового плану, ефективність використання фінансових ресурсів, рентабельність, платоспроможність, виконання зобов'язань  перед бюджетом, фінансовий стан і  резерви його поліпшення, збільшення платежів до бюджету. Такий аналіз проводиться  одночасно з аналізом виконання  виробничої програми.

Статистико-економічний аналіз проводиться на підставі статистичної звітності підприємств. Органи статистики аналізують розвиток окремих галузей, економічних і адміністративних районів. За даними статистико-економічного аналізу вивчаються масові явища, проводиться  загальна оцінка розвитку економіки, робляться  узагальнення, виявляються тенденції  розвитку.

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної  звітності. Його метою є оцінка господарської  діяльності, виявлення причинних  взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів  для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз – це, в основному, внутрішньогосподарський  аналіз. У процесі такого аналізу  досліджується діяльність усіх структурних  підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих  місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського  обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Функціонально-вартісний  аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.

ФВА проводиться з метою  виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів  виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він  базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

ФВА – це метод одночасного  і взаємозв'язаного дослідження  функції об'єкта і вартості цих  функцій. Функції і їхня вартість становлять об'єкт ФВА [11, с. 229].

Економічний аналіз господарської  діяльності за часом дослідження  процесів і явищ поділяють на попередній, оперативний, послідовний і стратегічний.

Попередній аналіз вивчає майбутні процеси і явища. Він  проводиться для опрацьовування проектів, обґрунтування бізнес-планів, визначення оптимальних розмірів виробництва, раціонального використання наявних  ресурсів, підвищення ефективності виробництва  з метою запобігання схваленню  економічно неефективних, хоч і технічно прогресивних рішень. Він пов'язаний з прогнозуванням, перспективним  і поточним плануванням, з вибором  і обґрунтуванням варіантів планів і управлінських рішень: його проводять  до початку будь-яких господарських  операцій. Головним завданням попереднього аналізу є вивчення тенденцій, оцінка варіантів і пошуки найліпшого з  них, виявлення недоліків, утрат, непродуктивних витрат і запобігання таким. На підставі аналізу обґрунтовується економічна стратегія управлінських рішень, перспективних і планових прогнозів; досліджується забезпеченість матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами  перед початком виробництва, опрацьовуються запобіжні щодо можливих недоліків  заходи, виявляються причини та фактори, які можуть негативно впливати на результати, вивчається попит на продукцію  і досліджується портфель замовлень.

Основна функція попереднього аналізу – сприяння підвищенню ефективності виробництва, його інтенсивності і  конкурентоспроможності підприємства.

Оперативний аналіз проводиться  безпосередньо в ході господарської  діяльності або одразу після підбиття її підсумків з метою оперативного впливу на техніко-економічні показники  підприємства і його структурних  підрозділів. Він дає змогу безпосередньо  в процесі діяльності виявити  негативні фактори та визначити  їх вплив на виробництво, оцінити  можливі наслідки цього впливу і  застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання  ним. Інакше кажучи, цей аналіз дає  можливість оперативно обґрунтувати управлінські рішення, координувати виробництво, своєчасно  оцінювати ситуацію з формуванням  собівартості, виявити недоліки в  роботі, знайти внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничих ресурсів, оперативно усунути негативні  тенденції. У процесі проведення аналізу необхідно виявляти й  вивчати не всі фактори, що впливають  на виробництво продукції і її собівартість, а лише основні, вирішальні на даний час і в даній ланці  виробництва, тобто ті, які призводять до суттєвих відхилень від програми виробництва й собівартості продукції. Вибірковий підхід спричинено такими умовами: неможливістю оперативного аналізу  впливу всіх факторів і часто великою  залежністю від якогось одного фактора (невихід кількох робітників на зміну, брак матеріалів, електрики тощо). Своєчасно  прийняте в даній ситуації рішення  уможливить швидке усунення негативних факторів і створення сприятливих  умов для закріплення й розвитку позитивних [11, с. 229].

Джерелами інформації для  оперативного аналізу є щоденні  первинні дані, які економічно правильно  відбивають справжнє становище на дільниці, в цеху, на підприємстві.

Поточний аналіз відрізняється  від оперативного тим, що тут використовується звітна, облікова й позаоблікова інформація. Оперативна інформація не використовується, бо вона часто нівелюється, й у звітності та в обліковій інформації не виявляється.

Завершальний аналіз проводиться  після закінчення певного циклу  діяльності та одержання відповідної  звітності. Його завдання – це всебічне вивчення економіки підприємства, об'єктивна оцінка результатів діяльності, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку господарства, викриття внутрішньогосподарських резервів та опрацювання конкретних заходів щодо їх реалізації.

Стратегічний аналіз застосовується для з'ясування основних довгострокових тенденцій діяльності. Його метою  є прогнозування напрямків дальшого розвитку районів, галузей та економіки  в цілому. Він забезпечує вибір  найоптимальніших перспективних рішень. Як бачимо, види й напрямки аналізу  доповнюють один одного.

За місцем проведення економічний  аналіз поділяється на внутрішньогосподарський  і міжгосподарський; галузевий і  міжгалузевий. Внутрішньогосподарський  аналіз вивчає показники діяльності підприємства та його структурних підрозділів. У проведенні аналізу беруть участь усі служби підприємства. Він може бути функціонально-вартісним, попереднім, оперативним і завершальним. Крім загальної методики, він користується також і прийомами порівняльного  аналізу. Внутрішньогосподарський  аналіз комплексно досліджує діяльність підприємства, цеху, дільниці, бригади, відділу. Рівень деталізації та глибина  досліджень залежать від мети, рівня  управління, строків та інших причин. Результати аналізу дають можливість правильно вибрати варіант плану, дати правильну оцінку ефективності прийнятого рішення і всієї діяльності об'єкта, що аналізується.

Міжгосподарський аналіз вивчає показники роботи підприємства порівняно з показниками інших  підприємств. Він спрямований на виявлення відмінностей у роботі порівнянних виробництв, поширення  передового досвіду, виявлення й  мобілізацію глибинних резервів, об'єктивну оцінку діяльності. За обсягом дослідження та мірою охоплення даних економічний аналіз поділяється на комплексний (повний) і тематичний (частковий, експрес-аналіз) [11, с. 233].

Повний (комплексний) аналіз охоплює всі сторони діяльності, частковий – досліджує тільки найбільш актуальні для даної  ситуації (трудова дисципліна, робота цеху, каси тощо).

Баланс  та економічний аналіз підприємства

Головним джерелом інформації для проведення аналізу фінансового  стану підприємства є Баланс підприємства (форма №1). Аналіз треба проводити за даними річного, квартального, місячного балансів. Баланс містить повну інформацію, необхідну для проведення аналізу, і тому на практиці йому необхідно приділити особливу увагу. Для більш глибокого з’ясування причин тих чи інших відхилень фінансових показників від розрахункових використовують також дані форми №2 «Звіт про фінансові результати і їх використання» [18, с. 198].

Для деталізації окремих  питань, які виникають у процесі  аналізу, використовують ще такі джерела  інформації: реєстри бухгалтерського  обліку, первинну документацію обліку, листування з банками, фінансовими  органами, претензійні і арбітражні матеріали. Для полегшення розрахунку показників треба складати аналітичні таблиці, куди вносяться дані звітності, необхідні для розрахунків того чи іншого конкретного показника. Слід також зауважити: при аналізі  треба виділяти фінансові і загальноекономічні показники. Всі ці показники –  як абсолютні (прибуток, сума балансу, обсяг реалізації та ін.) необхідно  розділити на три групи:

– показники ефективності діяльності;

– показники конкурентоспроможності;

– показники фінансового  стану [18, с. 199].

Основну увагу потрібно приділити  першій і третій групі показників, адже фінансовий стан знаходиться в  прямій залежності від господарсько-виробничої діяльності підприємства. Порівнюючи показники фінансового стану  з показниками рентабельності, можемо прослідкувати логічний зв’язок  між різними сторонами діяльності підприємства, виявити, наскільки на фінансовий стан впливають ті чи інші виробничі процеси і, навпаки, як ефективність виробничої діяльності впливає на фінансовий стан. Як правило, незадовільні показники фінансового стану спричинені негативними явищами у виробничій діяльності. Треба також урахувати, що фінансовий стан залежить не тільки від виробництва, але й від продукції.

Вибір напрямів аналізу фінансового  стану залежить від того, які конкретні  задачі аналізуються. Також важливо  і те, хто є суб’єктом аналізу: чи підприємство, чи аудиторська компанія, чи податкова інспекція, чи банк.

Найбільш повний аналіз проводиться  на підприємстві і повинен охоплювати всі сторони його фінансової діяльності і фінансового стану.

Починати аналіз фінансового  стану треба з характеристики бухгалтерського балансу. Сучасний баланс значною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Перед початком лекції слід отримати у викладача 3–4 примірники балансу з цифровими  даними на кожну академічну групу. Вивчається загальна структура балансу за основними  розділами активу і пасиву. Активи підприємства відображені у балансі  як вартість майна і боргових зобов’язань, якими розпоряджається і які  регулює підприємство на звітну дату.

Пасиви – зобов’язання підприємства по позиках і кредиторській  заборгованості, погашення яких призведе до зменшення вартості майна.

Найбільш повну й глибоку  інформацію про фінансовий стан і  його динаміку можна одержати, побудувавши  на основі балансу підприємства порівняльний аналітичний баланс. Він будується  на основі бухгалтерського балансу  шляхом доповнення його показниками  структури, динаміки і структурної  динаміки вкладень і джерел засобів  підприємства за звітний період. Обов’язкові  показники порівняного аналітичного балансу:

• абсолютні величини по статтях звітного балансу на початок і кінець періоду;
• питома вага статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду;
• зміна в абсолютних величинах;
• зміна у питомій вазі;
• зміна їх (в%) до величин на початок періоду (темп приросту статті балансу);
• зміна (в%) до зміни валюти балансу (темп приросту структурних змін);
• ціна одного процента збільшення валюти балансу і кожної статті – відношення величини абсолютної зміни до процента абсолютної зміни на початок періоду [11, с. 237].

Порівняльний аналітичний  баланс дає можливість звести одночасно  і систематизувати ті розрахунки, які виконуються при первісному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного  балансу охоплено багато важливих показників, які характеризують статику й  динаміку фінансового стану. Порівняльний аналітичний баланс включає показники  горизонтального і вертикального  аналізу, активно використовуваного  в практиці капіталістичних фірм. При горизонтальному аналізі  визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу  за звітний період, а при вертикальному  – вираховують питому вагу –  нетто кожної статті. Всі показники  порівняльного аналітичного балансу  необхідно розділити на три групи:

• показники структури балансу;
• показники динаміки балансу;
• показники структурної динаміки балансу.

Показники оцінки фінансового стану та методика їх обчислення

Коефіцієнт покриття - коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів  підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні  активи перевищують за величиною  поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно  функціонує.

Коефіцієнт покриття = (Оборотні активи (ряд. 260ф.№1) + Витрати майбутніх  періодів (ряд. 270 ф. № 1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. № 1))

Коефіцієнт швидкої ліквідності - він враховує якість оборотних  активів, показує яка частина  поточної заборгованості може бути погашена за рахунок готівки та надходжень від дебіторів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності = (Оборотні активи (ряд 260 ф. № 1)- Запаси (ряд. 100-ряд.140)+Витрати

майбутніх періодів (ряд. 270 ф. №1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620ф. №1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. № 1))

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

Коефіцієнт абсолютно  ліквідності = (Поточні фінансові  інвестиції (ряд.220) + Грошові кошти  та їх еквіваленти (ряд. 230 + ряд.240ф. № 1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. №1))

Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає частку коштів власників підприємства в загальній  сумі коштів, вкладених в майно  підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу = Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1) / Активи підприємства (ряд. 080 + ряд.260 + ряд. 270 ф. № 1)

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній  сумі коштів, вкладених у майно  підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 ф. № 1) / Активи підприємства (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 ф. №1)

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частину власного капіталу в сукупному капіталі.

Коефіцієнт фінансової незалежності = Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1) / Сукупний капітал (ряд. 640 ф. №1)

Коефіцієнт фінансової стійкості  характеризує пропорцію різних джерел фінансування господарської діяльності.

Коефіцієнт фінансової стійкості = Довгострокові зобов'язання (ряд. 480 + Поточні Зобов'язання (ряд.620) ф. № 1) / Власний капітал (ряд. 380 ф. №1)

Рентабельність продажу  показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємств.

Рентабельність продажу = Прибуток до оподаткування (ряд. 170 ф. №2) / Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2)

Рентабельність активів - характеризує наскільки ефективно  підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто  показує, який прибуток приносить кожна  гривня, вкладена в активи підприємства, визначається як відношення чистого  прибутку до середньорічної вартості активів.

Рентабельність активів = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / [Активи на початок періоду (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 гр. З ф. № 1) + Активи на кінець періоду (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 гр. 4ф. № 1)] / 2

Рентабельність власного капіталу - характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу, визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / [Власний капітал на початок  періоду (ряд. 380 гр. 3 ф. № 1) + Власний  капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)] / 2

Висновки

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального  виробництва є основою суспільного  відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного  життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного  управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз.

Поєднання інтересів підприємств  та їх колективів із загальнонародними  найбільш повно проявляється у системі  комерційного розрахунку, який базується  на принципах господарювання та означає  максимальне використання економічних  важелів для підвищення ефективності виробництва. Впровадження комерційного розрахунку неможливе без глибокого  аналізу діяльності підприємства. Економічний  аналіз сприяє розповсюдженню передового досвіду, прогресивних організаційних форм управління, впровадженню передової  техніки і технології, забезпечує можливість розпізнати закономірності, прогресивні явища, що мають місце  в господарському житті, та надати їм необхідного додаткового імпульсу розвитку.

За характером проведення й охопленням питань економічний  аналіз поділяють на фінансовий та управлінський. Такий поділ обумовлюється  існуванням фінансового й управлінського обліку.

Залежно від глибини дослідження  та призначення результатів економічного аналізу виділяють такі три його види: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний.

Балансовий спосіб – це спеціальний прийом зіставлення  взаємозв'язаних показників господарської  діяльності. Використання балансового  способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено  у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих, у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.