Поняття фінансового менеджменту корпорацій

Зміст

Вступ

1. Поняття міжнародного  фінансового менеджменту

2. Теоретико-методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях

3. Чинники формування фінансових процедур в менеджменті корпорацій

4. Особливості фінансового менеджменту в транснаціональних корпораціях

5. Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності

6. Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Створення ефективного механізму функціонування сучасного підприємства ґрунтується як на відомих вітчизняній економічній науці підходах, так і на нових елементах сучасної системи управління економікою та окремими її галузями. Серед останніх вагоме значення має механізм фінансового управління підприємствами. Акціонерна організаційно-правова форма управління, переваги якої визнані у всій світовій системі господарювання, водночас має певні особливості, вивчення яких є пріоритетним для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної діяльності корпорації.

Третє тисячоліття характеризується стрімкими процесами глобалізації та інтеграції господарської діяльності, що є передумовами формування єдиного глобального світового господарства, одним з основних суб’єктів якого виступає транснаціональна корпорація (ТНК), а отже, набуває актуальності й проблема фінансового менеджменту на цьому рівні. Слід зазначити, що в ТНК управлінська діяльність відрізняється певною специфікою, хоча суть її, як і в національних компаніях, зводиться до налагодження ефективної співпраці співробітників компанії.

Ціллю даного дослідження є виявлення та характеристика особливостей фінансового менеджменту в сфері міжнародного бізнесу на рівні ТНК. Сутність менеджменту у міжнародних корпораціях полягає в тому, що він є процесом застосування управлінських концепцій та інструментів у міжкультурному середовищі та одержанні, завдяки цьому, додаткових вигід і економії часу. Завдяки більш досконалому менеджменту, порівняно з національними компаніями, транснаціональні не тільки нарощують свою присутність на міжнародних ринках, але й активно впливають на розвиток міжнародного бізнесу, діяльність національних фірм на світових ринках.

У свою чергу, фінансовий менеджмент у ТНК є сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках.

1. Поняття міжнародного фінансового менеджменту

Міжнародний менеджмент - це теорія і практика управління міжнародним бізнесом, тобто діяльністю, пов'язаною з переміщенням ресурсів (сировини, капіталу, технології, людей), товарів та послуг за межі національних кордонів.

Основними видами міжнародного бізнесу є міжнародна торгівля і зарубіжні інвестиції, насамперед прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Одним з головних суб'єктів міжнародного бізнесу є міжнародна фірма, що виступає як частина системи глобального підприємництва, яка включає в себе постачальників, клієнтів, конкурентів. Міжнародна фірма відрізняється від національної тим, що на її діяльність безпосередньо виливають: відстані, тарифні бар'єри, валютні курси, відмінності в рівнях відсоткових ставок і темпів інфляції в різних країнах, мова, політичні проблеми . Ареною діяльності міжнародних фірм можуть бути науково-технічна, виробни-чо-інвестнційна, торговельна, валютно-фінансова та кредитна сфери. Міжнародні корпорації глобальної орієнтації звичайно охоплюють усі види і сфери діяльності.

Основною організаційною і правовою формою великої фірми є акціонерне товариство, що ґрунтується на корпоративній власності, акціонерному капіталі, котрий формується за рахунок емісії акцій. Характерною рисою акціонерної форми організації бізнесу є обмежена відповідальність та професіональне управління. Тримачі акцій особисто не несуть відповідальності за борги корпорацій, вони можуть втратити лише свій капітал. Така правова і організаційна структура робить акціонерне товариство найбільш адекватною нормою транснаціонального бізнесу. Ця форма дає змогу: 1) здійснити в широких масштабах ПІІ, створюючи філії і дочірні підприємства в багатьох країнах і регіонах світу; 2) призводить до створення фондового ринку (вторинного ринку цінних паперів), за допомогою якого відбувається переливання капіталу, перетворення фіктивного капіталу в реальні гроші; 3) створює мо-жливість для інвестора вкласти свої гроші зразу в декілька фірм і тим самим скоро ги ги ризик інвестування. Ця форма стала звичайною нормою організації компаній, відомих як транснаціональні корпорації (ТНК), котрі займають панівне становище в міжнародному бізнесі В практиці управління корпоративними фінансами ТНК специфіка міжнародного фінансового менеджменту та його функцій представлена в найповнішому вигляді.

Міжнародний фінансовий менеджмент - це система прийняття економічних рішень, які виникають при реалізації завдань фінансового менеджменту в умовах інтернаціоналізації господарчої діяльності фірми, ТНК.

Підприємницька стратегія ТНК будується, виходячи з її глобальної мети (місії); вона має п'ять напрямів:

1) стратегію в галузі  дослідження і розвитку;

2) операційну стратегію;

3) фінансову стратегію;

4) маркетингову стратегію;

5) стратегію людських  відносин.

Відповідно до цього виділяються три основні функції менеджменту: виробничий менеджмент, котрий охоплює перший, другий і п'ятий напрямки, маркетинговий менеджмент та фінансовий менеджмент.

В управлінні ТНК ці функції утворюють систему, в якій усі функції - головні, рівнозначні і взаємообумовлені підсистеми (підрозділи) єдиної системи управління, котрі діють (повинні діяти) в інтересах організації в цілому. її загальним завданням є досягнення поставленої мети якомога ефективніше і продуктивніше, ніж конкуренти. Управління виробництвом покликане забезпечити ефективне функціонування виробничих систем для реалізації загальної мети фірми в заданих межах щодо витрат і прибутку. Виробничий менеджмент пов'язаний з функцією пропозиції. Маркетинг безпосередньо пов'язаний з функцією попиту, що визначає зміст виробничої діяльності фірми. Ного місце визначається тим, що загальна стратегія забезпечення конкурентоспроможності фірми і стратегічні рішення в галузі виробничої і фінансової діяльності приймаються тільки після ретельного аналізу і визначення потреб і самого продукту. Функцією фінансового менеджменту є взаємопов'язання попиту і пропозиції в рамках фінансів фірми. Управління щодо ефективного розподілу коштів в активах підприємства та їх збільшення є головним завданням фінансового менеджменту. В його віданні знаходяться важелі фінансового регулювання, а також фінансовий облік і контроль, який дозволяє кожну операцію в корпорації виміряти в показниках прибутку і збитків і кожному менеджеру пред'явити позов за успіх або невдачу на довіреній йому дільниці. Зв'язок фінансового менеджменту з виробничниками йде по лінії управління матеріально-технічними засобами, насамперед у частині системи управління запасами "точно в строк", котра залежить від коливань валютного курсу, обмеження експорту, великих відстаней, відмінностей у відносних витратах на робочу силу і валюти оплати праці в різних країнах. З маркетингом фінансовий менеджмент пов'язаний по лінії фінансування міжнародної торгівлі, ціноутворення і коливань обмінних курсів. Фінансовий менеджмент ТНК виконує як загальні для всіх фірм функції (хоча вони н мають свої особливості в рамках ТНК), так і функції, притаманні лише міжнародному менеджменту, котрі зумовлені функціонуванням в неоднорідному середовищі, в умовах валютного ризику, обмежень на міжнародну торгівлю й інвестиції, політичного ризику, особливих умов оподаткування й обліку.Якщо фірму розглядати як сукупність капіталів, що надходять з різних джерел (від інвесторів, що вкладають свої кошти в капітал компанії, кредитів, доходів, отриманих внаслідок діяльності фірми) і спрямовуються на різні цілі (придбання основних коштів, створення товарних запасів, придбання цінних паперів, готівкові гроші тощо), то управління таким рухом капіталу і є функцією фінансового менеджменту.

2. Теоретико-методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях

Ключовим фактором розвитку акціонерного товариства є ступінь відповідності та погодженості інтересів учасників корпоративних відносин, який у цілому обумовлює продуктивність використання акціонерного капіталу в ході досягнення стратегічних цілей економічного, фінансового, соціального та виробничого характеру. Основу всієї системи управління корпорацією складає менеджмент, який передбачає постійний розвиток виробничої системи. Важливого значення в даний час набуває фінансовий менеджмент, основна мета якого - здійснення підприємством успішної фінансової діяльності. Фінансовий менеджмент не є окремою сферою менеджменту на підприємстві. Ця система тісно переплітається з іншими аспектами управлінської діяльності, серед яких: стратегічний менеджмент, інвестиційний менеджмент, управління персоналом та інші види глобального менеджменту корпорації.

Проведений аналіз економічного механізму фінансового менеджменту засвідчує, що серед його економічних параметрів найбільший вплив на господарську діяльність корпорації мають склад акціонерів і дивідендна політика акціонерного товариства. Безпосередньо управлінські рішення стратегічного й тактичного характеру реалізуються в ході підготовки та проведення загальних зборів акціонерів. Залучення нового капіталу може здійснюватися через процедуру проведення додаткової емісії акцій, однак безпосередньо економічна мета функціонування корпорації – максимізація прибутку – реалізується через формування оптимального співвідношення між коштами на реінвестування виплату дивідендів, розробку стратегій дивідендних виплат, які в свою чергу визначаються інтересами основних груп акціонерів.

Серед акціонерів великих корпорацій, як за кордоном, так і в Україні, значну роль відіграють інституційні інвестори. Будучи інституційними інвесторами банки, страхові компанії, інститути спільного інвестування в силу своєї економічної природи спеціалізовано працюють з акціонерними товариствами і цей взаємозв'язок підвищує ефективність функціонування корпоративних структур. Кожен вид інституційних інвесторів має свої особливості функціонування в сфері інвестиційної діяльності, фінансів, але в цілому, дослідженнями виділено такі їх основні функції: залучення коштів, управління інвестиціями, впровадження методів оцінки активів та моделі розрахунку дивідендів, визначення пріоритетів роботи на ринку цінних паперів.

Винятково з акціонерними товариствами працюють незалежні реєстратори, основна задача яких - ведення реєстрів акціонерів. Крім роботи з інституційними інвесторами і реєстраторами, акціонерні товариства вступають в економічні відносини з іншою категорією учасників фінансової системи - спеціалізованими оцінювачами, фондовими консультантами, аудиторськими компаніями, фінансовими аналітиками, які повинні підказати оптимальні шляхи і методи оцінки вартості майна в інвестиційному проекті, допомогти при підготовці і проведенні загальних зборів акціонерів.

Встановлено, що одним з найважливіших елементів механізму фінансового управління корпораціями на сучасному етапі як в Україні, так і в закордонних корпоративних моделях є процедури роботи корпорації на ринку цінних паперів. Пріоритетність переходу прав власності через цінні папери, пріоритетність інвестування через цінні папери й обумовлює значимість для сучасної корпорації ступеня її інтеграції в процеси, що відбуваються на ринку цінних паперів та ступеня залучення інституційних інвесторів у систему фінансового управління.

Вагоме значення в фінансовому менеджменті корпорацій мають фінансові інвестори (акціонери та кредитори) - особи, що здійснюють найбільші внески власних коштів у розвиток акціонерного товариства. Акціонерний капітал створює основу для формування та розвитку корпоративних відносин, навколо нього відбувається об’єднання вкладень інших учасників.

3. Чинники формування фінансових процедур в менеджменті

корпорацій

Акціонерна організаційно-правова форма управління, яка одержала широке поширення і має загальновизнані переваги в світовій системі господарювання, разом з тим, несе в собі деякі особливості, вивчення яких має пріоритетне значення для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної фінансової діяльності корпорації. До таких особливостей можна віднести наступні: система фінансового менеджменту в акціонерних товариствах є більш громіздкою в порівнянні з підприємствами інших організаційно-правових форм господарювання: приватними підприємствами і підприємствами державного сектора економіки; склад акціонерів може постійно змінюватися; якщо кількість акціонерів є значною, а корпорація інвестиційно-привабливою, то у якості номінальних власників акцій неминуче з'являються інституційні інвестори; діяльність акціонерного товариства як емітента обов'язково припускає його взаємодію с професійними операторами фондового ринку, а також органами державного регулювання, що регламентують діяльність учасників фондового ринку.

Зазначені особливості визначають необхідність вивчення процесу перерозподілу фінансових функцій управління в великих акціонерних товариствах.

Новий перерозподіл функцій передбачає наділення правління товариства функціями представницького характеру та посилення взаємодії з органами державного регулювання. Разом з тим, значну увагу необхідно приділити завданню побудови ефективної системи фінансового управління акціонерним товариством.

Аналіз фінансових елементів сформованих процедур менеджменту в корпораціях України неможливо провести без вивчення досвіду функціонування закордонних корпорацій. Зокрема, основним питанням функціонування будь-якої корпорації є створення ефективної системи залучення фінансових інвестицій. В корпоративній моделі Німеччини основним методом залучення інвестицій є банківське кредитування. В Японії банки також є основними кредиторами промислових корпорацій і форми залучення інвестицій за допомогою емісії акцій не одержали тут достатнього поширення в силу специфічних прийомів і методів японського стилю управління та менталітету працівників, які прагнуть бути не співвласниками корпорації, а скоріше почувати себе членами однієї великої родини - корпорації. Із закордонних моделей корпоративній системі України найбільш близька англо-американська модель залучення фінансових коштів, для якої характерна тенденція зростання числа інституційних акціонерів порівняно з індивідуальними.

В Україні роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і формування системи фінансового менеджменту корпорацій. Проте приватизація не була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення змінювалися відповідно до державних пріоритетів ринкового реформування економіки. Основними етапами приватизації у 1991-2004 рр. стали наступні: колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 рр.), масова сертифікатна приватизація (1995-1998 рр.), приватизація за грошові кошти (1999 р. - теперішній час). Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою позначилися на формуванні корпоративних відносин і системі фінансового управління.

4. Особливості фінансового менеджменту в транснаціональних корпораціях

Фінансовий менеджмент формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління корпорацією, оскільки фінанси ТНК є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал. Тому управління фінансовими потоками міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування, організаційної структури, керівництва та ін.

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Відмітимо, що управління внутрішніми фінансовими потоками ТНК є, по суті, оперативним фінансовим менеджментом компанії або управлінням її грошовими потоками. Для цього ТНК використовують певні специфічні моделі та структури, які обираються з огляду на досягнення оптимального розміщення та управління фінансовими ресурсами у глобальному масштабі. Найменш поширеним (переважно у глобальних торговельних ТНК) є децентралізований фінансовий менеджмент. У цьому випадку кожна філія самостійно приймає рішення і здійснює управління всіма фінансовими трансакціями. Система централізованого депозитарію у ТНК характеризується тим, що кожна філія підтримує мінімальний фінансовий баланс лише на невідкладні виробничі потреби. Всі інші грошові кошти централізуються та управляються на рівні ТНК (або регіональної управляючої компанії ТНК). Це дає змогу мінімізувати валютні ризики і зменшити витрати на зовнішні залучення, отримати додатковий прибуток від розміщення надлишкової ліквідності на депозитних рахунках чи від коротко- і середньострокового інвестування на міжнародних фінансових ринках.

Значна кількість ТНК, які здійснюють трансграничне виробництво з великим обсягом постачання спеціалізованої продукції, використовують корпоративний багатосторонній кліринг. Він передбачає розрахунки за постачання продукції між філіями централізовано, через багатосторонній взаємний облік платіжних зобов'язань.

Логічним розвитком такої системи є застосування так званого внутрішньокорпоративного банку. Ним є або корпоративна фінансова компанія, або фінансовий департамент ТНК, який веде спеціальні корпоративні клірингові та фінансові рахунки в банку, або корпоративний банк, в якому ТНК - контролюючий акціонер.

Таким чином, ключовим завданням міжнародного фінансового менеджменту є оптимізація умов залучення фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вибір ТНК тієї або іншої схеми залучення фінансових ресурсів визначається співвідношенням вартості приваблюваних коштів і ризиками, яким піддається компанія при проведенні даних операцій. Світова практика розглядає емісію акцій ТНК як один з найбільш об'ємних її внутрішніх фінансових ресурсів. А для залучення зовнішніх фінансових ресурсів у більшій мірі, чим для внутрішніх, доцільно використати брендовий інструмент. Бренд ефективної, стабільної, що динамічно розвивається корпорації, грамотно побудований і правильно оформлений, не тільки сприяє розширенню сегментів ринку, росту обсягів продажів й у підсумку збільшенню рентабельності, але й забезпечує підвищення її привабливості як об'єкта кредитних і портфельних інвестицій. Високі рейтинги транснаціональних корпорацій, що володіють ефективними брендами, визначають більше сприятливі оцінки їхньої кредитоспроможності й, відповідно, більші ліміти кредитування, а також більше об'ємне й швидке розміщення фондових інструментів, що ними емітуються.

5. Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління транснаціональними компаніями (менеджмент зовнішньоекономічної діяльності), оскільки фінанси ТНК є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал.

Тому управління фінансовими потоками міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування, організаційної структури, керівництва та ін. Про це йтиметься в розділі "Менеджмент у міжнародних корпораціях". Фінансовий менеджмент у сфері ЗЕД у зв'язку з цим деталізує загальні функції управління стосовно фінансових потоків транснаціональної корпорації (ТНК).

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Отже, управління фінансовими потоками ТНК залежить від міжнародних фінансів.

Типовим прикладом може бути провідна у сфері безалкогольних напоїв міжнародна компанія "Кока-Кола". Вона проводить свої фінансові операції і продає власну продукцію в 160 країнах, в тому числі і в Україні. Таким чином, компанія оперує у своїй фінансовій діяльності з валютами 160 країн. В 16 країнах, включаючи Україну, "Кока-Кола" робить концентрат, що потім перетворюється на готовий продукт у вищезгаданих 160 країнах. У міжнародних операціях компанія оперує з 40 різноманітними валютами. Близько 80 % усіх прибутків компанія одержує за межами США. Істотна частина цих прибутків формується шляхом вдалого продажу і купівлі валют. Загальна схема фінансової діяльності міжнародних компаній подана на рис. 16. Як видно з цієї схеми, ТНК здійснюють три основних види діяльності, що опосередковуються міжнародними валютними ринками: експортно-імпортна діяльність, діяльність дочірніх фірм за кордоном, операції на міжнародних фінансових ринках. У кожному з цих напрямків використовуються свої інструменти, валюти, форми розрахунків, фінансові схеми та ін. У кожній ТНК у кожен конкретний момент складаються і свої співвідношення між зазначеними напрямками.

У сучасному економічному світі жодна компанія, жодний інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне положення окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародною діяльністю чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різноманітні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утруднюється ще й національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, засобах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні інвестори, якщо вони прагнуть збільшити прибутки від своїх вкладень і зменшити ризики, теж повинні уявляти, як впливає значення обмінних валютних курсів на їхні інвестиції. Тому вивчення законів міжнародних фінансів є необхідною складовою навчання в сучасному бізнесі. Інтеграція світової економіки відбувається більш прискореними темпами.

Національні кордони навіть найбільших країн вже не ізолюють бізнес, не захищають інвесторів від іноземної конкуренції, але і не перешкоджають новим можливостям. У даний час фінансова система США займає друге місце, поступаючись першістю Японії. З утворенням у 1992 році об'єднаного ринку Європейське Економічне Співтовариство зайняло місце США як найбільшого спільного ринку товарів і послуг.

Бізнесмени та інвестори, що не знайшли часу вивчити закони міжнародних фінансів, мають мало шансів для ефективної конкуренції або отримання оптимальних показників. Нижче розглядаються проблеми, вирішення яких потребує розуміння основних принципів міжнародного фінансування і методів, які застосовуються при їхньому здійсненні. Ознайомимося з діяльністю менеджера американської компанії "Кока-Кола", яка відкрила своє виробництво в м. Бровари Київської області. Ця компанія повинна вирішити, чи варто розширювати свої виробничі потужності для задоволення зростаючого попиту на безалкогольні напої в Україні, Росії та в країнах Східної Європи. Комітет з фінансового планування ради директорів доручив своєму менеджерові оцінити доцільність відкриття нового заводу в Броварах. У такому випадку менеджеру, безумовно, будуть потрібні глибокі знання у сфері міжнародних фінансів.

По-перше, йому необхідно з'ясувати, які чинники, що належать до можливого інвестування, впливають на політичні і кредитні ризики. Які відповідні податкові закони в Україні? Як вони можуть змінитися за інвестиційний період? Обрання нового парламенту в Україні нерідко призводить до істотних корекцій валютного й інвестиційного законодавства. Яка можливість виникнення хаосу, введення військового стану і прояву рис, характерних для нестабільної ситуації в країні, куди планується інвестування? Чи існують обмеження на експорт та імпорт, наскільки імовірно, що існуючий сьогодні стан не зміниться в майбутньому?

Які відповідні норми з охорони здоров'я, безпеки у виробництві, екології, яким чином вони в цій країні змінюються? Які закони і звичаї з практики роботи з рахунками до оплати і рахунками до одержання? Чи існують необхідні банківські послуги і яка їхня вартість? Чи є обмеження на обмін валюти і яка можливість зміни сьогоднішньої ситуації в майбутньому? Після з'ясування відповідних чинників ризику менеджер мусить оцінити як загальні витрати компанії на контролювання цих ризиків, так і фінансові витрати на інші неминучі втрати.

По-друге, нашому гіпотетичному менеджеру необхідно проаналізувати потенційний валютний ризик, що можливий для компанії за цих умов. Який обмінний курс конвертації гривні в долари? Які обмінні курси між українською валютою і валютами інших європейських країн, куди завод зможе експортувати свою продукцію? Які прогнози стосовно ставок валютних курсів у майбутньому? Які фінансові інструменти і прийоми доступні для хеджування зазначених валютних ризиків? Оцінивши ці чинники ризику, наш менеджер повинен зайнятися розрахунком витрат на хеджування, зважаючи при цьому на всю сукупність поточних вартостей, розрахованих у доларах.

По-третє, менеджеру потрібно вивчити процентні ставки і темпи інфляції у всіх країнах, що мають відношення до даного проекту. В яких країнах варто отримувати фінансування? Скільки коштів одержати за рахунок позик, а скільки - за рахунок акціонерного капіталу? Який термін повернення позичкових коштів найбільш прийнятний? Чи необхідно компанії одержувати позику в євровалюті? На яку величину зростуть операційні витрати? Чи збільшаться ціни конкурентів тією ж мірою і як швидко? Після цього менеджеру потрібно оцінити можливість і доступність рефінансування як у США, так і за кордоном. Це лише основні проблеми, що виникають перед менеджером міжнародної компанії, який відкриває нове виробництво в іншій країні.

На рис. 17 представлена система діяльності ТНК на міжнародних ринках, з якої видно, що для різних напрямків використовуються різні інструменти. Для експортно-імпортних операцій достатньо купівлі-про-дажу валют. Для різних видів інвестицій потрібно використовувати ринки евровалюта, єврокредитів, цінні папери та ін.

З усього цього випливає, що багатонаціональний бізнес - не для слабких і неосвічених. Проте доти, доки потенційні вигоди якогось проекту не перекривають його витрати і ризики, компанії завжди прагнуть уникнути затрат і ускладнень, пов'язаних із веденням багатонаціонального бізнесу. І тут знання фінансового менеджменту у сфері ЗЕД і є тим самим ключем до контролю над супутніми риіиками і оцінки прибутків і витрат, властивих міжнародним операціям.

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що цілі фінансового менеджменту у сфері ЗЕД залишаються старими: ми хочемо, щоб наші активи коштували більше, ніж ми за них заплатили, і щоб при цьому ми сплачували за них за допомогою випуску зобов'язань менше, ніж вони коштують насправді. Застосування таких критеріїв до міжнародного бізнесу пов'язане з низкою додаткових проблем.

Специфічною рисою міжнародного управління фінансами є та обставина, що необхідно мати справу з більш ніж однією валютою. Тому ми розглянемо, як функціонують міжнародні валютні ринки, чому змінюються валютні курси і що необхідно зробити, щоб захиститися від валютних ризиків. Фінансовий менеджер повинен також враховувати розходження в країнах за рівнем процентних ставок. Наприклад, навесні 2001 р. процентна ставка в США становила близько 8 %, у Німеччині - 4,5 %, в Гонконзі - 7,5, в Японії - 0,25 %. Варто враховувати причини цих розбіжностей у процентних ставках і те, як вони позначаються на міжнародних фінансових операціях. Чи необхідно материнській компанії надавати кошти, чи їй слід спробувати профінансувати операцію, спираючись на місцеві ресурси? А може, краще "ковтати" світ, як устриць, і позичати гроші скрізь, де пропонують найнижчі відсотки? Це залежить, насамперед, від стану міжнародних валютних ринків. Без розуміння причин того, чому існують розбіжності у валютних курсах і процентних ставках, неможливо виробити фінансову політику на міжнародних ринках.