Поняття, форми держави та її елементи

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з предмету

«Актуальні проблеми теорії держави і права»

на тему:

Поняття, форми держави 

та її елементи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

План

 

Вступ………………………………………………………………………............3

 

1. Поняття «форма держави», основні ознаки………………………………6

 

2. Елементи форми держави…………………………………………………...9
1. Державне правління………………………………………………………..9
2. Державний устрій…………………………………………………………10
3. Державний режим………………………………………………………...12

 

3. Особливості елементів форми української держави…………………...14

 

Висновок…………………………………………………………………………15

Література……………………………………………………………………….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Своєрідність конкретної форми  держави будь-якого історичного  періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами й цілями, що ставить  перед собою держава. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо  залежить від його змісту і визначається ним.

Будь-яка держава є єдина по суті, змісту й формі. Щоб вона активно  функціонувала, щоб якісно й корисно  діяв її механізм, потрібна чітко організована державна влада, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснювала  б керівництво суспільством в  інтересах домінуючої частини населення, а також управління загально –  суспільними справами. На думку відомого юриста й філософа І.А. Ільїна, форма  держави не “політична схема”, байдужа до життя людей, а жива організація влади народу. “Потрібно, щоб народ розумів свій життєвий устрій, вмів організовуватися, щоб поважав закони цього устрою і вкладав свою волю в цю організованість”.[1]

Типологія держав тісно зв'язана  з поняттям форми держави. Особливості  кожного конкретного типу держави  встановлюються на основі аналізу його організаційного апарату, методів  здійснення державної влади.

Базовою основою державно-правового  будівництва в Україні є українська політико-правова доктрина, яка базується  на гарантії прав людини й нації, а  саме питання дотримання прав і свобод людини й громадянина є тісно  пов’язане з поняттям форми держави, способу правління в тій чи іншій державі, політичного режиму держави.

На межі двох тисячоліть у світі  проходять складні, заперечливі  й глибокі зміни й перетворення. Сказане відноситься перш за все  до України, яка лише десятиліття  тому вирвалась з радянської імперії, відмовившись від політики соціалістичної країни. Адже саме в нашій країні триває перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, саме тут поступово  формується громадянське суспільство і правова держава. Подібні перетворення потребують адекватних змін у державному управлінні і правовому регулюванні. В перехідний період порівняно швидко змінюються суспільні відносини, державні органи і діюче законодавство. Усе це ставить перед нами непрості проблеми.

Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні – одне з найосновніших  питань сьогодення для кожного громадянина  України, зокрема, та держави в цілому.

Врахування цих закономірностей  – необхідна передумова побудови в Україні саме такої держави, яка могла б посісти гідне  місце в Європейській та у світовій співдружності держав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ «ФОРМА ДЕРЖАВИ», ОСНОВНІ ОЗНАКИ

 

Поняття форми держави характеризує державу з погляду існуючих у ній форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму. Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу - вони фіксуються в конституціях, законах, підзаконних актах.

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має  відбуватися певними способами, методами. В даному розділі, як у  вступному, дамо визначення поняття  “форма держави”, приведемо основні ознаки форми держави, спробуємо пояснити сутність та роль цих понять у житті та діяльності тої чи іншої держави, а особливо їхнє значення для прав і свобод населення країни.

Серйозний вплив на форму держави  робить культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійних міркувань, національні особливості, природні умови проживання й інші фактори. Окрім того, варто відмітити, що специфіку й особливості форми  держави визначає також характер взаємин держави і його органів  із недержавними організаціями (партіями, профспілками, суспільними рухами, церквою й іншими організаціями).

З одного боку, в межах держави  можуть зустрічатись різні форми  організації й діяльності державної  влади, а з другого – різні  держави можуть приймати однакову форму. Ця різноманітність конкретної форми  держави будь – якого історичного  періоду визначається перш за все  рівнем розвитку суспільства, задачами й цілями, яке воно ставить перед  собою. Іншими словами, категорія форми  держави безпосередньо залежить від її змісту і визначається ним.[2]

Відмітимо інформаційний-сутнісний  зміст розглядуваного поняття: форма  держави відповідає на запитання, на яких принципах і як територіально побудована державна влада, як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою та населенням, якими методами вона здійснюється.

Ознаки держави в ході історичного  процесу розвиваються у форму  держави.

Пригадаємо, що держава є універсальною  політичною формою організації суспільства, центральним елементом політичної системи, тому що:

• В кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;
• Лише держава може вирішувати будь-які загально-суспільні справи, а решта організацій вирішують, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства:
• Лише держава має право виступати від імені свого народу;
• Лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов’язковими для всього населення країни.[3]

Отже, в ній (формі держави) перш за все втілюється зв’язок населення  в політичне ціле, тобто ті публічно – владні відносини, що дозволяють розглядати державу, як об’єднання індивідів, одномасштабне суспільству, основаному на обміні товарами і діяльностями. В формі держави втілюється природа й організація публічної влади – система закладів, що управляють справами суспільства. Нарешті, в ній виражається внутрішній територіальний поділ суспільства.

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу – вони фіксуються у конституції, законах, підзаконних  актах. Хоча слід мати на увазі, що закріплені у конституційні закони правила  і реальна дійсність можуть не збігатись і не відповідати дійсному характеру існуючих відносин. Слід відзначити, що поняття “форма держави” відображає єдність, взаємообумовленість об’єднаних у ній елементів, в результаті чого народжується нова якість, що не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим – її функціональний аспект.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЕЛЕМЕНТИ ФОРМИ ДЕРЖАВИ

 

У різних країнах державні форми  мають свої особливості, характерні ознаки, що у міру суспільного розвитку наповняються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку й взаємодії. Разом  із тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми  держави.

 

Перерахуємо три основні структурні елементи поняття форми держави:

 

2.1 Форма державного правління

У сучасних умовах чисті форми президентських чи парламентських республік порівняно  рідкі. Поширення дістали змішані  форми - президентсько-парламентські  та парламентсько-президентські республіки.

Україна має змішану форму правління.

Ознаки парламентської республіки - призначення Верховною Радою  Прем'єр-міністра України за поданням Президента України відповідно до пропозиції коаліції депутатських фракцій у  Верховній Раді України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів  України; усунення Президента України  з поста в порядку особливої  процедури (імпічменту) та ін.

Ознаки президентської республіки – вибори Президента населенням країни; можливість припинення повноважень Верховної Ради України; зупинення дії актів Кабінету Міністрів України; право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України та ін.

 

2.2 Державний устрій

Форма державного устрою – національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою. Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою

Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених  державних утворень, які користуються певною самостійністю (не мають ознак  суверенітету).

Ознаки унітарної держави:

1) не входять державні утворення  з ознаками суверенітету;

2) єдина система державних органів;

3) єдина конституція і єдина  система законодавства;

4) єдине громадянство;

5) у міжнародних відносинах держава  виступає як єдиний представник.

Простими (унітарними) державами називають  себе країни Балтії, Польща, Білорусь та ін. Згідно з ч. 2 ст. 2 Конституції  нашої держави Україна є унітарною  державою

 

Форми державного устрою – федерація і конфедерація.

Федерація – це складна держава, до якої входить кілька територіальних утворень (суб'єктів федерації), що володіють суверенітетом або мають ознаки державності.

 

Два різновиди федерації:

а) союзна федерація (заснована на договорі), суб'єктами якої є суверенні  держави, що зберігають за собою значний  обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації; приклад - колишній СРСР;

б) федерація, заснована на автономії, суб'єктами якої є державні утворення, що не мають суверенітету, але мають  певні ознаки державності у вигляді  повноважень самостійно вирішувати питання місцевого значення (приклад - Російська Федерація).

 

Конфедерація – союз держав, об'єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Ознаки конфедерації:

1) відсутність законодавчих органів; 

2) відсутність загального законодавства,  громадянства, судової та фінансової  систем;

3) рішення загальних конфедеративних  органів для членів конфедерації  не є обов'язковим і їх невиконання  не має ніяких санкцій; 

4) наявність безумовного права  виходу зі складу конфедерації  у кожного суб'єкта.

Конфедерація – це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави. Через етап конфедерації у своєму розвитку пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, яка і нині офіційно називається конфедерацією. З 1981 по 1989 рр. існувала конфедерація Сенегамбія, що об'єднувала Сенегал і Гамбію.

 

3.1 Державний режим

Державно-правовий режим – це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.

Важливим є те, які методи переважають  у процесі здійснення державної  діяльності та досягнення цілей, що стоять перед державою, а також наскільки  реально громадяни впливають  на стан державних і суспільних справ. Розрізняють демократичний і  антидемократичний державно-правові  режими.

Демократичний державно-правовий режим – стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється демократичними методами на основі широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, на неухильному дотриманні основних прав людини і громадянина.

Різновиди демократичного державно-правового  режиму – режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний та ін.

Антидемократичний державно-правовий режим – звуження або усунення можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управління державою, обмеження або порушення основних прав людини, зосередження влади в руках не контрольованої народом групи осіб чи однієї особи.

Різновиди: авторитарний, тоталітарний, вождізм, військово-диктаторський, фашистський, расистський та ін.

Авторитарний режим – державна влада концентрується в руках правлячої верхівки. Допускаються деякі розмежування політичних сил, існують легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо виникає різке протистояння політичних сил, спрацьовує механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

У більшості сучасних країн твердо встановилися певні різновиди демократичних  державно-правових режимів (країни Північної  та Західної Європи, Північної Америки). У небагатьох країнах, переважно  Близького Сходу, Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних  державно-правових режимів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

На сучасному етапі розвитку України питання про форму  держави набуває особливого значення, адже воно стосується найважливіших  аспектів організації та діяльності молодої суверенної держави. Тому правильне  розуміння відповідних теоретичних  положень, що виходять з аналізу  світового досвіду державно-правового  будівництва, застосування їх до конкретних умов і національних традицій може суттєво сприяти створенню життєздатної форми Української держави, яка  забезпечить прогресивний розвиток і розквіт усього суспільства.

В Україні відбуваються процеси  становлення і розвитку демократичного державно-правового режиму, основи якого знайшли своє закріплення  в Конституції України 1996 р.

Відповідно до ст. 1 Конституції  Україна проголошується суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція характеризує Україну  як демократичну державу, яка за формою правління є республікою (ст. 5). Про  демократичний характер нашої держави  свідчить те, що законодавчий орган, Президент  України, місцеві ради обираються громадянами  України на принципах періодичних, конкурентних, вільних виборів.

Україна має змішану форму правління. У результаті внесення змін і доповнень  до Конституції України законом  від 8 грудня 2004 р. Україна є парламентсько-президентською республікою.

Частина 2 ст. 2 Конституції закріплює  положення про те, що за своїм  державним устроєм Україна є  унітарною державою. Автономна Республіка Крим має статус адміністративно-територіальної одиниці, є невід'ємною складовою  частиною України. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки відповідає її етнічному  складу, історичному минулому, економічним  та культурним реаліям.

 

ВИСНОВОК

З огляду на розкриття питання форми  держави та на викладення таких важливих питань політичного життя кожного  суспільства, як питання про державну владу, методи її здійснення та регулювання  в даній курсовій роботі необхідно  підвести певні висновки.

При утворенні нової організації  суспільства – держави, виникли  різноманітні фактори, які сприяли  творенню сучасної форми держави, державного правління. А так, як показала історія, державна влада не може зводитись  до одноосібного органу, відбувся поділ  державної влади на структурні одиниці, поставлені на виконання певних функцій  та збереження правового характеру  суспільного життя.

Форма держави, яка сформувалася у  країні, проходячи через часові перешкоди, видозмінюється, розширюється, скорочується, відчуваючи на собі характер менталітету  нації, її моралі, впливу на нього зовнішніх  чинників, таких як міжнародні організації, але, маючи у своїй основі той  же принцип збереження прав людини.

В курсовій роботі розглянуто також  структурні елементи форми держави, тобто розкрито поняття форми  правління держави, організацію  державної влади, державний та територіальний устрій, види політичного режиму.

Якщо все це віднести до України, то можна сказати, що її державна форма  правління є адаптована до характеру  нації, до її менталітету і відображає принципи та взаємовідносини між  людьми.

Можливо даний тип форми держави  в контексті України та українців  не є найбільш досконалим, і безумовно  вимагає удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні, але він є  теперішньою найкращою спробою  у творенні держави, яка знаходиться  на перехідному періоді від авторитаризму  до демократії.

В умовах розбудови правової системи  України, що базується на дотриманні гарантій прав людини й громадянина, безсумнівно важливим є підняття рівня правосвідомості і правової культури населення України. А правовому вихованню і правовій освіті належить вагома роль у реалізації цього процесу. Дана курсова робота, на мою думку, також виступає засобом правового виховання.

Вищевикладені поняття дають змогу  зрозуміти принцип демократизму та гуманізму в правовій діяльності держави, тобто усвідомити вагомість  волі суспільства, силу держави, направлену на здійснення, охорону та захист основних прав людини; принцип національної рівноправності – визнання і рівною мірою сприяння здійсненню, охороні  та захисту основних прав “титульної” (корінної) нації та всіх інших націй, що живуть в даній державі; принцип законності – свою організацію і діяльність спрямовує на виконання законів, здійснює на підставі законів і у порядку, передбаченому законом; принцип суверенності державної влади – базується на основі єдності й незалежності державної влади як єдиного носія її виразника суверенітету народу, його права на самовизначення; принцип “розподілу влади” – розподіляє основні функціональні напрямки діяльності державного апарату (законодавство, законовиконання, судочинство, нагляд і контроль) між відповідно спеціалізованими системами органів; принцип ненасильства – у своїй діяльності основну роль відводить організаційним та виховним методам (методи примусу мають відносно другорядне, допоміжне значення); принцип “громадянськості” – свої функції виконує із залученням муніципальних органів та різноманітних громадських об’єднань, співпрацюючи з ним.

Отже, актуальність питань, розглянених у даній курсовій роботі є беззаперечною. Знання і розуміння цього правового матеріалу тільки зміцнює розуміння правової політики нашої держави, забезпечує знання і розуміння засобів, їх дотримання, - підносить правосвідомість і культуру населення України в цілому і кожного громадянина окремо.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Офіційне видання
2. Право України. Юридичний журнал. 1996р.
3. Правознавство. Навчальний посібник. За редакцією проф. В.В.Копейчикова, Київ, Юрінком Інтер, 2000
4. Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф.,Наум М.Ю. Основи правознавства: Навч. посібник.-К.: “Знання”, КОО, 2000.-426с.- (Вища освіта 21ст.)
5. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник – М.: “Проспект”, 1999 – 304с.
6. Петражицкий Л.И. Теория государства и права в связи с теорией нравственности. Т.1, СПб., 1997
7. Геродот. История в девяти книгах. – Л., 1982
8. Денисов А.И. Теория государства и права. М., 1984
9. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарев, Р.А.Калюжний,