Поняття ліквідації наслідків стихійних лих. 2

МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧОРНОМОРСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ім. ПЕТРА  МОГИЛИ

                                                     з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Реферат

Поняття ліквідації наслідків стихійних лих

Виконала:

студентка 244 групи

Хлистова Анастасія

Перевірила:

к.т.н., ст.. викладач 
Огородник Анна Миколаївна

Миколаїв-2013

План:

1. Вступ
1. Поняття стихійного лиха
2. Характеристика основних  стихійних лих
2. Основна частина
1. Основні правила поводження при надзвичайних ситуаціях
2. Наслідки стихійних лих
3. Ліквідація наслідків стихійних лих
4. Після надзвичайної ситуації
3. Висновки
4. Список використаної літератури 
   

Поняття стихійного лиха

Природа завжди була і залишається  джерелом небезпек, проявом яких є  стихійні лиха, що виявляються за характером їхньої дії - фізичними, хімічними, фізико-хімічними  та біологічними чинниками небезпеки, які часто стають основою соціально-психічної  небезпеки -паніки. Статистика стверджує, що кількість жертв, травмованих  була б набагато меншою, якби люди знали  як поводитися у певній небезпечній  ситуації.

Стихійні лиха – небезпечні природні явища, як правило раптового походження, хоча і прогнозовані за допомогою метеорології, але на інтенсивність яких люди впливати не можуть. Їх можна класифікувати: за швидкістю переміщення – землетруси, зсуви, цунамі, снігопади, ожеледі (швидкі); підвищення рівня води в ріках через інтенсивні опади або танення снігу, льоду (повені), звільнення внутрішньої енергії Землі, виверження вулканів (повільні). Часто виникають потужні, високошвидкісні потоки повітря через швидкий перепад значень атмосферного тиску (урагани, смерчі, циклони). Стихійні лиха речовинного характеру можуть ініціювати виникнення різноманітних полів, наприклад при землетрусі, які негативно впливають на здоров'я, самопочуття людини.

Стихійні явища часто  виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища визначаються трьома основними групами процесів - ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні.

Стихійні лиха, які характерні для України, за структурою можна  поділити на прості, що включають один елемент – наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус та складні. Вони складаються з декількох процесів однієї групи або кількох груп. Наприклад, негативні атмосферні та геодинамічні екзогенні процеси, ендогенні та екзогенних, гідрометеорологічні явища у поєднанні з техногенними. Найбільші збитки спричиняють повені – 40%, на другому місці – циклони (20%), на третьому – посухи та землетруси (15%).

Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви і навіть землетруси) можуть виникати в результаті дій  самих людей, тобто мають антропогенне походження, але наслідки їх завжди є діями сил природи. Для кожного  стихійного лиха характерно наявність властивих йому вражаючих чинників, що несприятливо впливають на стан здоров'я, життя людини.

Особливості географічного  положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі – до посушливого в південній степовій зоні. Серед стихійних явищ природного походження в Україні найчастіше трапляються: геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь); гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.); природні пожежі лісових та хлібних масивів.

Характеристика  основних  стихійних лих

Землетруси – коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів вглибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності.

Інтенсивність землетрусу вимірюється  за 9 бальною шкалою Ріхтера, або  за міжнародною 12-бальною шкалою МСК-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30-60 км, а інколи на глибині до 700 км. В залежності від причин і місця виникнення землетруси ділять на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська. В сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) в зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974-1976 рр. тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів. Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів в масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румунії. Починаючи з 1107 року до цього часу там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Кримсько-чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Осередки сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. За останні два століття на Південному узбережжі Криму зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.

Небезпечне морське дно, особливо його частини, де розташовані  гірські хребти. Сейсмічність тут  досить велика. Приблизно така ж  активність землетрусів біля архіпелагів. Прикладом такого землетрусу з утворенням гігантських хвиль – цунамі (яп. - велика хвиля), які вперше описав у 1737 році російський дослідник С.П. Крашенінніков. Прикладом є землетрус 26 грудня 2004 р. на дні Індійського океану, коли загинуло більше 300 тис. населення та без даху над головою залишилися більше п'яти мільйонів людей в Індії, Таїланді, Індонезії.

Попередити землетруси точно  поки що неможливо. Прогноз справджується  лише у 80 випадках і має орієнтовний характер. Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за результатами економічної шкоди та кількістю загиблих. Тільки за останні 100 років від землетрусів загинуло більше двох мільйонів людей. Тепер все частіше виникають і наведені, тобто антропогенні землетруси - з вини людства. Результати значних землетрусів приведені у Додатку 2.

Грізні природні стихійні лиха – виверження вулканів, які супроводжується забрудненням повітря отруйними газами – чадним, диоксидами сірки, азоту, а також попелом, пилом. Небезпечність виверження вулканів також в землетрусах.

Найбільш небезпечними в  цьому відношенні є Індонезія - 128 вулканів, з яких біля 70 надзвичайно  небезпечні, бо тут щільність населення 460 людей на квадратному кілометрі. На другому місці Японія - 30 вулканів, з яких найбільший - Фудзіяма, біля якого  розташовано три великих міста (Токіо, Іокагама, Кавасаки) з населенням біля 15 млн людей. Дуже небезпечний південний регіон Мексики – де близько 30 вулканів (розташовані міста Мехіко, Манагуа, Сан-Хосе з населенням біля 20 млн людей). На сході Росії, біля міста Петропавловсько-Камчатського діють два вулкани – Авача та Корякський. На території України діючі вулкани відсутні.

Велику небезпеку являють  собою урагани, в центрі яких швидкість вітру сягає 250-300 км/год, їх радіус дії може дорівнювати 900-1000 км. Урагани, тайфуни, смерчі, пов'язані з виникненням циклонів, антициклонів. Найчастіше урагани виникають в Японії, В'єтнамі, Китаї, Індії, Пакистані. На протязі року на планеті утворюється біля 100 ураганів, з яких 10 – катастрофічних. Наприклад у Бангладеші у 1970 р. ураган знищив 266 тис. людей. Вони завдають великої матеріальної шкоди: у США ураган Бетсі (1965 р.) та Камілла (1969 р.) нанесли шкоди по 1,4 млрд доларів кожний. Різновидами ураганів є смерчі – утворюються переважно над морями, торнадо – над сушею.

Сель – раптово сформований внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправильна організація обвалів та підвищень, загазованість повітря, що згубно діє на грунтово-рослинний покрив, який утримує грунт.

Рух селів – це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони мають у своєму складі тверді матеріали (10-75% від всього об'єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Об'єми селевого потоку можуть досягати сотень тисяч-мільйонів кубічних метрів, а розміри уламків до 3-4 м в поперечнику і масою до 100-200 тонн.

Найбільш широкого поширення  селеві процеси набули в гірських районах Карпат та Криму, на правому  березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11-12 років спостерігаються селі в  долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. Кількість  ураження селевими потоками складає  від 3 до 25% території України. В Криму  вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області – на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській – 33%.

Карсти (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які виникають в гірських породах через їх розчинення водою з утворенням провалів, печер, тунелів, підземних ік та озер. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Це явище пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід з утворенням пустот. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 кв. км, Рівненської – 214 кв. км, Хмельницької – 4235 кв. км.

Обвали, осипи. Це відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат послаблення зв'язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід. Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'язані з антропогенними факторами. Вони виникають переважно при неправильному проведенні робіт, при будівництві та гірських розробках.

Зсуви. Це найнебезпечніші і дуже поширені природні явища. Вони властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів. Зсуви - це зміщення вниз під кутом дії сил тяжіння великих грунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів викликані діяльністю людини, зокрема через розорювання прибережних схилів уздовж морів та річок. Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених водостійкими та водоносними породами грунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід, переважно в умовах зволоження, перевищує сили зчеплення грунтів. Виникають зсуви при крутизні схилу 10° і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5-7°.

Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у 5 разів. Вони поширені майже на половині території України. Найбільшого поширення вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму. Найбільше зустрічаються зсуви-видавлювання (розміром до 5 км) та зсуви-потоки. В горах Криму зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5 км та шириною 0,3-1,5 км. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ, де найбільш поширеними є зсуви-спливання, а також фронтальні зсуви, які ще існують на узбережжі Азовського та Чорного морів, що демонструє фотографія велетенського зсуву на узбережжі біля села Гурзуф Донецької області. Загалом на морських узбережжях довжиною 2630 км проявляються абразійні процеси - руйнується майже 60% узбережжя. В районах активної господарської діяльності, як Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові міські агломерації, зафіксовано 138 тисяч зсувів.

Метеорологічно небезпечні явища. Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.

 Небезпечні метеорологічні  явища, що мають місце в Україні – сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони). Дуже небезпечні посухи, які сприяють виникненню голоду на великих територіях.

Пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому виникає, велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%.

Більшість лісових, торф'яних і польових пожеж виникають поблизу  населених пунктів і шляхів через  необережне поводження з вогнем, від  непогашених вогнищ або жаринок  із вихлопних труб автомобілів, тракторів. Іноді пожежі виникають від фокусування  сонячних променів битим опуклим  склом, наприклад від пляшок. Особливо легко загоряються хвойні ліси, сухі торфовища, зрілий хліб, суха трава.

Тому не можна розводити  вогнище в лісах, особливо хвойних, на торфовищах, у заростях очерету, поблизу посівів зернових. Не дозволено  курити у лісі (можна на спеціально обладнаних площадках), біля скирт скошеного  хліба, під час роботи на комбайнах, тракторах, автомобілях. Всі машини повинні бути обладнані іскрогасниками. Небезпечна не тільки сама пожежа, а  і продукти горіння, які містять  надзвичайно отруйні речовини: бензопирени, диоксини - канцерогени, мутагени, тератогени.

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд  жителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих. 

Основні правила  поводження при надзвичайних ситуаціях

У випадку попредження про сель, зсув, снігову лавину треба швидко залишити приміщення і вийти в найнебезпечніше місце (узвишшя), надати допомогу людям, використовуючи дошки, палки, мотузки, виводячи їх в напрямку руху потоку, із наближенням до краю потоку. При захопленні сніговою лавиною плавальними рухами зробити все, щоб опинитися на її поверхні, звільнившись від вантажу. При неможливості цього за допомогою одягу створити повітряну подушку, щоб сніговий пил не забив дихальні шляхи.

При повідомленні про сильний  вітер, ураган слід щільно закрити двері  та вікна, з дахів та балконів прибрати предмети, що можуть при падінні  травмувати людину. У помешканні подалі триматися від вікон. Найбезпечнішими місцями є підвали, метро, внутрішні приміщення перших поверхів будинків. Якщо ураган застав людину на відкритій місцевості найбезпечніше місце – западина, улоговина, канава. Коли ураган супроводжується грозою, необхідно зменшити вірогідність ураження блискавкою – не стояти під деревом, не наближатися до окремо стоячих предметів, особливо металевих конструкцій, ліній електропередач.

При повені відключіть електрику, газ, воду та займіть найвище місце – горище, дах. Якщо людина опинилася у воді, то скиньте важкий одяг, взуття і використайте підручні плаваючі засоби – дошки, бочки і подавайте сигнали на допомогу.

В разі землетрусу перед  усім не панікувати. На відкритій місцевості триматися подалі від стін будинків, перебуваючи у приміщенні займіть найнебезпечніше місце – пройоми відчиненої двері, кути між капітальними стінами, сховатися під стіл, ліжко. Необхідно бути подалі від вікон, важких предметів, що можуть перекинутися чи зрушити з місця. Не поспішайте до ліфту та сходів, бо вони часто обвалюються. Не слід вибігати з будинку, коли землетрус у розпалі, бо уламки, що падають, є серйозною небезпекою. Виходьте з будинку після припинення поштовхів. Опинившись в уламках подавайте сигнали голосом, стуком.

Головне в будь-якій ситуації – не панікувати, зберігати ясний розум, надавати допомогу оточуючим.

Наслідки стихійних  лих

Значимість надзвичайної ситуації визначається можливими її наслідками. Залежно від умов одна і та ж подія може не мати ознак  надзвичайної ситуації та небезпечних  наслідків. Наприклад, землетрус, що відбувається у незаселеному регіоні переважно  не призводить до загрози життю людей, порушення господарської діяльності і може не призвести до порушення екологічної рівноваги.

Можливі наслідки надзвичайної ситуації є основою для прийняття  рішень щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Основними видами наслідків  є:

• загибель людей;
• захворювання людей;
• травматизм;
• матеріальні збитки населення;
• руйнування житла;
• знищення запасів продовольства;
• руйнування підприємств, систем зв'язку, транспортних магістралей, енерго- та комунальної систем;
• прямі та непрямі матеріальні та економічні збитки підприємств;
• витрати з держаного та регіональних бюджетів;
• радіоактивне забруднення місцевості;
• хімічне забруднення місцевості;
• забруднення води, в першу чергу, питної;
• біологічне зараження, в тому числі хворобами тварин, рослин, карантинними бур'янами та шкідниками;
• знищення сільськогосподарських посівів;
• захворювання чи загибель сільськогосподарських тварин;
• руйнування грунтів;
• порушення рівноваги в біоценозах аж до повного їх руйнування.

Для адекватного реагування на надзвичайну ситуацію необхідно  оцінити прямі, непрямі та віддалені  її наслідки, спрямувати зусилля на зменшення, перш за все, соціально небезпечних  наслідків (загибель і захворювання людей), а вже потім на всі інші.

Економічні збитки від  надзвичайних ситуацій поділяються на прямі та непрямі.

Прямі збитки - пошкодження  та руйнування будівель, доріг, тимчасова  зупинка виробничого циклу на підприємствах, що призводить до значних  фінансових втрат.

Непрямі збитки можуть бути пов'язані з простоями підприємств, що не знаходяться безпосередньо  в зоні надзвичайної ситуації, проте  залежать від підприємств чи транспортних магістралей, які розташовані у  зоні дії НС. Таким підприємствам  завдаються збитки в зв'язку з недоодержання  сировини, комплектуючих, напівфабрикатів  та через затримку доставки вантажів тощо. Для виконання умов контрактів це вимагає від підприємства оперативного пошуку інших партнерів.

Соціальні збитки пов'язані  з тимчасовим погіршенням забезпечення населення продовольчими та промисловими товарами, погіршенням трудових та житлових умов, стану здоров'я, прямими  матеріальними та економічними втратами населення. Більшість соціальних збитків  не може бути піддана економічній оцінці

Попередній прогноз наслідків  надзвичайних ситуацій та економічних  і соціальних збитків від них  потребує аналізу великої кількості  факторів (від густоти заселення  регіону до виробничих зв'язків підприємств). На основі прогнозу наслідків можна  розрахувати економічну ефективність капітальних вкладень, наприклад  у будівництво захисних споруд чи проведення інших заходів, направлених  на запобігання та зменшення негативних наслідків надзвичайної ситуації.

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Рятувальні роботи включають:

• розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;
• локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;
• пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;
• розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;
• подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;
• надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;
• виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;
• санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Рятувальні та невідкладні  роботи при ліквідації наслідків  стихійного лиха і аварії проводять  рятувальні формування, а також залучене працездатне населення.

Роботи, які потребують спеціальної  підготовки і залучення потужної техніки, виконують інженерні загони, створені на базі будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, шляхово-будівельних  організацій і відділів комунального господарства.

При стихійних лихах, які  не є катастрофічними, всі заходи організовують керівники районів, об'єктів, населених пунктів і  начальники загонів служби порятунку.

Начальник цивільного захисту (району, населеного пункту чи об'єкта) приймає рішення про проведення рятувальних і невідкладних робіт, в якому визначає: де зосередити основні зусилля, завдання рятувальних  загонів і порядок введення їх на об'єкти робіт, початок і тривалість робіт, управління силами, які ведуть роботи, і порядок забезпечення їх дій.

Рятування людей і матеріальних цінностей є основним завданням  при стихійних лихах. Послідовність  виконання цього завдання залежить від характеру лиха, його наслідків, наявності та підготовки сил цивільного захисту, періоду року, стану погоди та інших факторів.

У завчасно розроблених планах ЦЗ на об'єктах господарювання визначають порядок приведення у готовність і дію рятувальних формувань  при стихійних лихах. Плани складають  на основі прогнозування можливих стихійних  лих.

Ліквідація наслідків  будь-яких стихійних лих полягає  в таких діях: оповіщенні формувань  і населення про небезпеку  стихійного лиха; організації управління рятувальними силами в районі лиха; веденні розвідки, встановленні ступеня  і масштабів руйнувань, затоплення, зараження, пожеж та інших даних; виявленні об'єктів і населених  пунктів, яким загрожують наслідки стихійного лиха; визначенні складу, чисельності  сил і засобів, які залучаються  для рятувальних та інших робіт; організації медичної допомоги потерпілим і евакуації їх у лікувальні заклади, виведенні населення в безпечні місця та його розміщенні; забезпеченні громадського порядку в районі лиха; організації матеріального, технічного і транспортного забезпечення; проведенні інших заходів, спрямованих на підготовку і забезпечення рятувальних робіт; ліквідацію наслідків стихійного лиха.

Успіх дій формувань при  стихійних лихах значною мірою  залежить від своєчасної організації і проведення розвідки. Завдання для розвідки ставить начальник цивільного захисту об'єкта. Він визначає мету розвідки, які відомості та на який час необхідно одержати, де і на виконанні яких завдань слід зосередити основні зусилля, які для цього використати сили і засоби.

У районі стихійних лих  розвідка визначає: межі району лиха і  напрямок його поширення; об'єкти і  населені пункти, яким загрожує небезпека; місця знаходження людей і  ступінь загрози їм; шляхи підходу  формувань і техніки до місць  роботи; стан пошкоджених будівель і споруд; наявність у них потерпілих, яким необхідна допомога у першу  чергу; місця аварій на технологічних  лініях, комунально-енергетичних мережах  і розміри руйнувань на них; обсяги робіт, умови їх ведення; можливість використання техніки; найбільш зручні місця для розбирання завалів  і звільнення потерпілих, а також  для прокладання шляхів їх евакуації; стан вододжерел і можливість використання їх для господарських, питних потреб і гасіння пожеж; умови і доцільну черговість ведення робіт. Зібрані дані про характер і обсяг майбутніх робіт розвідники доповідають начальнику в намічені строки.

Після землетрусу потрібно знати, скільки людей необхідно  розшукати і врятувати, кількість  поранених, сімей, що залишилися без  житла, які сили і засоби необхідні  для відновлення роботи господарства, підприємства, чисельність людей, яких можна додатково залучити для  проведення рятувальних і відновних робіт.

Оскільки під руїнами  можуть бути люди, за допомогою населення  потрібно провести суцільне обстеження виробничих приміщень, житлових будинків у районі землетрусу.

Під час роботи забороняється  без потреби ходити по руїнах, заходити у зруйновані будівлі та споруди, перебувати поблизу будов, які можуть обвалитися. Підходити до зруйнованої  будівлі чи споруди дозволяється з найбільш безпечного боку. Під  час огляду внутрішніх приміщень, підвалів забороняється використовувати  для освітлення відкриті джерела  вогню — факели, свічки, газові лампи і ліхтарі.

Заходячи в дуже задимлене  і захаращене приміщення, потрібно обв'язатися мотузкою, вільний кінець якої передати людині, що знаходиться при вході, і періодично подавати сигнал про себе.

Забороняється палити і користуватися  іскроутворюючими інструментами, пускати двигуни, машини і механізми поблизу загазованої території або всередині загазованих приміщень.

У будівлях зі зруйнованою  або пошкодженою електричною  мережею забороняється без гумових  рукавиць торкатися електричних  проводів і з'єднаних з ними металевих  предметів. Роботи проводять тільки після знеструмлення електромережі.

За наявності отруйних чи сильнодіючих ядучих речовин роботи проводять тільки в індивідуальних засобах захисту органів дихання  і шкіри. В умовах запилення (будівельний  пил та ін.) для захисту органів  дихання використовують ватно-марлеві  пов'язки, протипилові тканинні маски  і респіратори.

Населення потрібно інформувати  про режими поведінки. Інформація має  бути чіткою, ясною, а в завданні на проведення робіт слід конкретно  зазначити: хто, коли і що повинен  зробити. Від цього буде залежати успіх проведення рятувальних і  невідкладних робіт у районі небезпечного стихійного лиха.

Для врятування населення  необхідно терміново залишити зону можливого поширення зсуву чи селевого потоку. З оповіщенням про  наближення зсуву чи селевого потоку або при появі перших ознак  потрібно погасити печі, вимкнути освітлення та електроприлади, перекрити газові крани, попередити сусідів і направитися в безпечне місце.

Якщо у селевий потік  потрапили люди, їм надають допомогу із застосуванням засобів, які є поблизу: канатів, дощок, вірьовок, жердин. Виводити потерпілих із селевого потоку треба за напрямком руху з поступовим наближенням до його краю.