Поняття про соціальне страхування від нещасних випадків

  Поняття  про соціальне страхування від  нещасних випадків  

 Загальнообов'язковим  є державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності.

 Під час здійснення працівником своїх трудових функцій  існує ризик професійного травматизму  та захворювання.

 Відповідно  до Закону України «Про охорону праці» усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров'я власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

 Страхування від нещасного випадку є самостійним  видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою  якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального страхування  страхові внески до Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сплачують тільки роботодавці.

 Нещасним  випадком є обмежена в часі подія  або раптовий вплив на працівника виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання  ним трудових обов'язків, внаслідок  яких заподіяно шкоду здоров'ю  або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної  діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом  шкідливих речовин і певних видів  робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Таким чином, об'єктом  страхування від нещасного випадку  на виробництві є життя застрахованої  особи (працівника), його здоров'я та працездатність.

 Законом визначено  дві форми страхування: обов'язкова та добровільна. В обов'язковому порядку  страхуванню підлягають особи, які  працюють на умовах трудового договору (контракту); учні, студенти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після  занять, професійного навчання, виробничої практики (стажування), виконання робіт  на підприємстві та особи, які утримуються  у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності.

 Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного  випадку можуть страхуватися священнослужителі, церковнослужителі та особи, які  працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, що забезпечують себе роботою самостійно, суб'єкти підприємницької  діяльності.

 Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є:

 – проведення профілактичних заходів, направлених на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, попередження нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і інших випадків загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;

 – відновлення здоров'я і працездатності що постраждали на виробництві від нещасних випадків і професійних захворювань.

 Основними принципами страхування від нещасного випадку  є:

 -   паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

 -   своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

 -   обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

 -   надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

 -   обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

 -   формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

 -   диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

 -   економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

 -   цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.   

Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного  випадку 

 Згідно ст. 6 Закону суб’єктами страхування від нещасного випадку є:

 – застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, передбачені законодавством;

 – страхувальники;

 – страховик.

 Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

 Обов’язковому страхуванню у разі нещасного  випадку та професійного захворювання підлягають:

 1) особи, які  працюють на умовах трудового  договору (контракту);

 2) учні та  студенти навчальних закладів, клінічні  ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт  під час, перед або після  занять; під час занять, коли вони  набувають професійних навичок;  у період проходження виробничої  практики (стажування), виконання робіт  на підприємствах;

 3) особи, які  утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та  залучаються до трудової діяльності  на виробництві цих установ  або на інших підприємствах  за спеціальними договорами.

 Страхуванню підлягає зародок та новонароджений. Заподіяння шкоди зародку внаслідок  травмування на виробництві або  професійного захворювання жінки під  час її вагітності, у зв’язку  з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років  або до закінчення навчання, але  не більш як до досягнення 23 років  їй подається допомога Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.

 Для страхування  від нещасного випадку на виробництві  не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій  формі. Всі особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим  Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх  зобов’язань щодо сплати страхових  внесків.

 Усі застраховані є членами Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.

 Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного  випадку у Фонді соціального  страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

 1) священнослужителі,  церковнослужителі та особи, які  працюють у релігійних організаціях  на виборних посадах;

 2) особи, які  забезпечують себе роботою самостійно;

 3) громадяни  – суб’єкти підприємницької  діяльності.

 Строк страхування  розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

 Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування  від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня  подання заяви.

 Особам, які  підлягають страхуванню від нещасного  випадку, видається свідоцтво про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування, яке є єдиним для  всіх видів страхування та є документом суворої звітності (ст. 12 Закону).

 Страхувальниками  є роботодавці, а в окремих  випадках – застраховані особи.

 Роботодавцем  вважається:

 – власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

 – власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

 Реєстрація  страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків провадиться:

 – страхувальників – юридичних осіб – у десятиденний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;

 – страхувальників – фізичних осіб, які використовують найману працю, – у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

 Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується  страховим свідоцтвом, форма якого  встановлюється Фондом соціального  страхування від нещасних випадків.

 Розрахунок  розміру страхового внеску для кожного  підприємства провадиться Фондом соціального  страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових  тарифів для підприємств, установ  та організацій на загальнообов’язкове  соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом  Міністрів України.

 Страховик –  Фонд соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

 Згідно II розділу  Закону страхування від нещасного  випадку здійснює Фонд соціального  страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

 Фонд соціального  страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку  із зображенням Державного Герба  України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням, що знаходиться у  місті Києві.

 Управління  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального  страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча  дирекція.

 До складу правління Фонду соціального  страхування від нещасних випадків включаються представники трьох  сторін:

 – держави;

 – застрахованих осіб;

 – роботодавців.

 Представники  держави призначаються Кабінетом  Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об’єднаннями профспілок та роботодавців, які мають  статус всеукраїнських. Порядок виборів  представників визначається кожним об’єднанням самостійно.

 Правління Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків створюється на шестирічний  строк.

 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування  від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління  Фонду. Вона здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного  значення.

 Об’єктом  страхування від нещасного випадку  є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність. 

Обов'язки, права  та відповідальність Фонду соціального  страхування від нещасних випадків   

 Згідно III розділу  Закону Фонд відповідно до покладених на нього завдань зобов'язаний:

 1) надавати  страхувальникам необхідні консультації  та сприяти у створенні ними  та реалізації ефективної системи  управління охороною праці;

 2) брати участь:

 а) у розробленні  центральними органами виконавчої влади  державних цільових та галузевих  програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

 б) у навчанні та підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони  праці;

 в) в організації  розроблення та виробництва засобів  індивідуального захисту працівників;

 г) у розробленні  законодавчих та нормативних актів  з охорони праці;

 д) у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони  та медицини праці;

 3) перевіряти  стан профілактичної роботи та  охорони праці на підприємствах,  брати участь у розслідуванні  групових нещасних випадків, нещасних  випадків із смертельними наслідками  та з можливою інвалідністю, а  також професійних захворювань;

 4) вести пропаганду  безпечних та нешкідливих умов  праці, організувати створення тематичних кінофільмів, радіо і телепередач, видавати та розповсюджувати нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;

 5) вивчати  та поширювати позитивний досвід  створення безпечних та нешкідливих  умов виробництва;

 6) надавати  підприємствам на безповоротній  основі фінансову допомогу для  розв'язання особливо гострих  проблем з охорони праці;

 7) виконувати  інші профілактичні роботи;

 8) вести реєстр  платників страхових внесків;

 9) письмово  повідомляти страхувальнику умовний  клас професійного ризику його  підприємства – групу галузей  (підгалузей) економіки або видів  діяльності, що мають визначений  для цієї групи рівень виробничого  травматизму та професійної захворюваності;

 10) укладати  угоди з лікувально-профілактичними  закладами та окремими лікарнями  на обслуговування потерпілих  на виробництві;

 11) вивчати  та використовувати досвід управління  охороною праці та страхування  від нещасного випадку в зарубіжних  країнах;

 12) співпрацювати  з фондами з інших видів  соціального страхування у фінансуванні  заходів, пов'язаних з матеріальним  забезпеченням та наданням соціальних  послуг застрахованим, у кожному  конкретному випадку спільно  приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь  у фінансуванні цих заходів;

 13) своєчасно  та в повному обсязі відшкодовувати  шкоду, заподіяну працівникові  внаслідок ушкодження його здоров'я  або в разі його смерті, виплачуючи  йому або особам, які перебували  на його утриманні:

 а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або  встановлення інвалідності;

 б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної  працездатності або смерті потерпілого;

 в) щомісяця грошову суму в разі часткової  чи повної втрати працездатності, що компенсує  відповідну частину втраченого заробітку  потерпілого;

 г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання;

 д) пенсію у  зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання;

 е) грошову  суму за моральну шкоду за наявності  факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

 є) допомогу дитині відповідно до статті 9 Закону;

 14) організувати  поховання померлого, відшкодувати  вартість пов'язаних з цим ритуальних  послуг відповідно до місцевих  умов;

 15) сприяти  створенню умов для своєчасного  надання кваліфікованої першої  невідкладної допомоги потерпілому  в разі настання нещасного  випадку, швидкої допомоги в  разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного  захворювання;

 16) організувати  цілеспрямоване та ефективне  лікування потерпілого у власних  спеціалізованих лікувально-профілактичних  закладах або на договірній  основі в інших лікувально-профілактичних  закладах з метою якнайшвидшого  відновлення здоров'я застрахованого;

 17) забезпечити  потерпілому разом із відповідними  службами охорони здоров'я за  призначенням лікарів повний  обсяг постійно доступної, раціонально  організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

 а) обслуговування вузько профільними лікарями та лікарями загальної практики;

 б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в  іншому лікувально-профілактичному  закладі;

 в) акушерський  та інший догляд удома або в  лікарні під час вагітності та пологів;

 г) утримання  в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному  закладі;

 д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими  виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

 З метою найповнішого виконання функцій Фонд соціального  страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну  та патронажну службу соціального страхування;

 18) вжити всіх  необхідних заходів для підтримання,  підвищення та відновлення працездатності  потерпілого;

 19) забезпечити  згідно з медичним висновком  домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього  господарства (або компенсувати  йому відповідні витрати), сприяти  наданню потерпілому, який проживає  в гуртожитку, ізольованого житла;

 20) відповідно  до висновку лікарсько-консультаційної  комісії (далі – ЛКК) або  медико-соціальної експертної комісії  (далі – МСЕК) проводити навчання  та перекваліфікацію потерпілого  у власних навчальних закладах  або на договірній основі в  інших закладах перенавчання  інвалідів, якщо внаслідок ушкодження  здоров'я або заподіяння моральної  шкоди потерпілий не може виконувати  попередню роботу; працевлаштовувати  осіб із зниженою працездатністю;

 21) організовувати  робочі місця для інвалідів  самостійно або разом з органами  виконавчої влади та органами  місцевого самоврядування чи  з іншими заінтересованими суб'єктами  підприємницької діяльності; компенсувати  при цьому витрати виробництва,  які не покриваються коштами  від збуту виробленої продукції,  за рахунок Фонду;

 22) у разі  невідкладної потреби подавати  інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових  питань за їх рахунок або  за рішенням виконавчої дирекції  Фонду та її регіональних управлінь  – за рахунок Фонду;

 23) сплачувати  за потерпілого внески на медичне  та пенсійне страхування;

 24) організовувати  залучення інвалідів до участі  у громадському житті;

 25) вживати  заходів щодо удосконалення своєї  діяльності.

 Фонд має  право:

 1) видавати  у межах своєї компетенції  постанови, накази, положення, інструкції, методичні рекомендації з питань  профілактики нещасних випадків, медичної, професійної та соціальної  реабілітації потерпілих, відшкодування  матеріальної та моральної шкоди  застрахованим і членам їх  сімей, фінансування системи страхування  від нещасних випадків;

 2) у разі  потреби приймати разом з іншими  центральними та місцевими органами  виконавчої влади, органами місцевого  самоврядування спільні акти;

 3) одержувати  від страхувальників і осіб, які  добровільно застрахувалися у  Фонді, інформацію та документи,  що стосуються нарахування і  сплати страхових внесків до  Фонду, перевіряти правильність  складання цих документів;

 4) проводити  в порядку, визначеному законодавством  України, планові та позапланові  виїзні перевірки фінансово-господарської  діяльності суб'єктів підприємницької  діяльності щодо сплати та  цільового використання ними  збору на страхування від нещасних  випадків;

 5) вимагати  від керівників та інших посадових  осіб страхувальників усунення  порушень законодавства щодо  сплати страхових внесків і  використання коштів Фонду; застосовувати  до порушників санкції, передбачені  законодавством;

 6) відносити  підприємства у разі систематичних  порушень нормативних актів про  охорону праці до більш високого  класу професійного ризику виробництва  або знижати цей клас з початку  фінансового року, якщо страхувальником  значно поліпшено стан охорони  праці;

 7) одержувати  від центральних та місцевих  органів виконавчої влади безоплатно  інформацію для здійснення покладених  на Фонд завдань;

 8) одержувати  кредити у банківських установах;

 9) брати участь  у проведенні відповідними спеціалістами  експертної оцінки умов і безпеки  праці на окремих підприємствах.

 10) створювати  власні спеціалізовані лікувально-профілактичні  заклади, навчальні заклади для  навчання та перекваліфікації  потерпілих від нещасних випадків  на виробництві, підготовки, перепідготовки  і підвищення кваліфікації працівників  виконавчої дирекції Фонду, а  також своє видавництво з відповідною  поліграфічною базою.

 Фонд несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим  особам внаслідок невиконання, несвоєчасного  або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством. 

 Порядок і  строки проведення страхових  виплат 

 Згідно VII розділу  Закону страхові виплати провадяться  щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від  нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або  рішення суду:

 – потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

 – особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

 Одноразова  допомога виплачується потерпілому  в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної  працездатності, а в разі смерті потерпілого – у місячний строк  з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

 Якщо справи про страхові виплати розглядаються  вперше по закінченні трьох років  з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку  або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з  дня звернення.

 Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш  як за три роки з дня звернення  за їх одержанням.

 Страхові  виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат –  протягом строку, на який визначено  потребу в них.

 Строк проведення страхових виплат продовжується  з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від час  звернення потерпілого або заінтересованих  осіб до Фонду соціального страхування  від нещасних випадків. При цьому  сума страхових виплат за минулий  час виплачується за умови підтвердження  МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

 Якщо потерпілому  або особам, які мають право  на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування  від нещасних випадків своєчасно  не визначено або не виплачено  суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого  строку та підлягає коригуванню у  зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому  статтею 34 Закону України «Про оплату праці» .

 Страхові  виплати за поточний місяць провадяться  протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться  за рахунок Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.