План 

      Вступ:

1. Поняття та види пенсій.
2. Пенсії за віком.
3. Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком окремих категорій громадян.

3.1.Пенсійне забезпечення наукових працівників.

3.2.Пенсії громадянам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

3.3.Пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни, а також сімей загиблих воїнів.

3.4.Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства.

3.5.Пенсії на пільгових умовах залежно від умов виробництва.

4. Пенсії за інвалідністю.
5. Особливості пенсійного забезпечення за інвалідністю окремих категорій громадян.

5.1.Пенсії за інвалідністю військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ.

5.2.Пенсії за інвалідністю особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

5.3.Пенсії за інвалідністю науковим працівникам.

6. Пенсії за вислугу років.

6.1.Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ.

6.2.Пенсія за вислугу років працівникам цивільної авіації та льотно-випробувального складу.

6.3.Пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури і митних органів.

6.4.Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей національної економіки.

7. Пенсії на випадок втрати годувальника.

7.1.Пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців.

7.2.Пенсії сім'ям за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи».

7.3.Пенсії сім'ям за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

7.4.Пенсії сім'ям за законодавством про вислугу років.

8. Соціальні пенсії.

Висновки

          Список літератури

Вступ

Пенсійне страхування - є невід'ємною складовою частиною загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання пенсійного забезпечення громадянам у старості, у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок пенсійних страхових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, фізичними особами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Правовою базою пенсійного страхування є: Конституція України (1996 р.); Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування (1998 р.), Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р.), Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р., а також інші закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та інші нормативно-правові акти, що стосуються пенсійного забезпечення в Україні.

     Згідно  з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від І березня 2001 р. № 121, кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

• фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, у тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;
• погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;
• створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;
• утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;
• організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

      Згідно  з Указом Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 р. визначені джерела фінансування пенсійного страхування:

• страхові збори (внески) в рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування — для виплати трудових пенсій;
• кошти Державного бюджету України – для виплати державних пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, державним службовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим категоріям громадян — ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів, соціальних пенсій, державних дотацій при зарахуванні до трудового стажу періодів догляду за малолітніми дітьми, періодів проходження строкової військової служби тощо;
• кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• для виплати пенсій за інвалідністю, на випадок втрати годувальника, за віком (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку), додаткових пенсій і надбавок до пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за період до настання пенсійного віку.

      Найбільша частка видатків бюджету Пенсійного фонду України спрямовується  на виплату державних пенсій.

1. Поняття та види  пенсій

      У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. pensio – платіж) – це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати годувальника.

      Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

      Раніше  згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримували такі види державних пенсій:

      а) трудові:

• за віком;
• за інвалідністю;
• у разі втрати годувальника;
• за вислугу років;

      б) соціальні пенсії.

      Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;
• пенсія за інвалідністю в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;
• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;
• соціальна виплата — допомога на поховання.

      Закон про пенсійне страхування  не передбачає з 1 січня 2004 р. призначення соціальних пенсій.

      Це  буде належати до повноважень органів Міністерства праці та соціального захисту населення України. Вже призначені до 1 січня 2004р. соціальні пенсії будуть виплачуватися органами Пенсійного фонду за кошти Державного бюджету України. 

      Таблиця 6.2 – Види пенсійних  виплат згідно з Законами про пенсійне страхування  до та після 1 січня 2004 р.

2. Пенсії за віком

      Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним¹⁾. Він, як і тривалість стажу, встановлюється законом.

      Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пенсійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.

      Пенсія  за віком відрізняється від інших видів пенсійного страхування, наприклад, від пенсії за інвалідністю та за вислугу років, її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком неважко відрізнити і від пенсії за вислугу років, хоча обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає у тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років не передбачає досягнення будь-якого віку.

     Пенсії  за віком диференціюються  за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового  стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій.

     Усі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій  громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види:

     - на загальних підставах;

     - пільгових; 

     - спеціальних юридичних підставах  (умовах).

     Загальними  правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком.

     Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці при загальній незмінній тривалості трудового стажу, або при одночасному зниженні вимог до віку і тривалості трудового стажу²⁾ .

     Що  ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян:

     - потерпілих від Чорнобильської катастрофи;

     - інвалідів; 

     - учасників війни і сімей загиблих  воїнів;

     - багатодітних матерів і матерів  інвалідів з дитинства; 

     - жінок, які працювали на текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві;

     - сліпих і хворих гіпофізарним  нанізмом (ліліпутів);

     - при неповному стажі роботи.

     Право на пенсію за віком  мають:

     - чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи  не менше 25 років;

     - жінки – після досягнення 55 років  і при стажі роботи не менше 20 років.

     На  пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи:

     1) працівники, зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці, — за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

     чоловіки  — після досягнення 50 років і  при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

     жінки — після досягнення 45 років і  при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

     Особам, які мають не менше  половини визначеного  стажу роботи з  особливо шкідливими і особливо важкими  умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються: зі зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечення», — на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам та 1 рік і 4 місяці — жінкам.

     2) Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

• чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
• жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

      Особам, які мають не менше  половини визначеного  стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами  праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення», — на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам та за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

      На  пільгових умовах мають право на пенсію за віком також:

      - трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті на виробництві сільськогосподарської продукції;

      - жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;

      - робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах;

      - жінки, які працюють на сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового стажу;

      - водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) за умови наявності відповідного трудового стажу та досягнення віку, передбаченого чинним законодавством.

      Особам, які не мають достатнього  для призначення  пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному  стажі у розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше  соціальної пенсії.

      Згідно  із Законом середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерви у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2000 р. до моменту звернення за пенсією.

      Заробіток за період роботи до 1 липня 2000 р. враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплату, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи, починаючи з            1 липня 2000 р. – за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

     До  заробітку для  обчислення пенсії входять  всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

      З 1 січня 2004 р. набув  чинності Закон України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

      Згідно  з цим Законом мінімальну пенсію за віком будуть встановлювати на рівні 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік.

      Право на мінімальну пенсію матимуть громадяни зі страховим стажем: у чоловіків — 25 років, а у жінок — 20 років (якщо ж менше — мінімальну пенсію встановлюватимуть у розмірі, пропорційному наявному страховому стажу).

      Закон про пенсійне страхування  скасовує максимальне  обмеження розміру трудових пенсій за віком.

      З 1 січня 2004 р. пенсії за віком обчислюють за допомогою формули

      П = Зп

      де  П — розмір пенсії;

           Зп — заробітна плата, з якої обчислюють пенсію;

           Кс — коефіцієнт страхового стажу.

      Зп = Зс

      де Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

          Ск— сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застрахованої особи на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт);

          К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

      Кс = (См

      де См — сума місяців страхового стажу;

           Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).  

      За  період участі тільки в солідарній системі Вс дорівнюватиме 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування – 0,8%.

      Цей коефіцієнт розраховують з округленням  до 5 знаків після коми. Кс з урахуванням періодів роботи до 1 січня 2004 р. не може перевищувати 0,75%, а з урахуванням періодів підземної роботи, роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (Список №1) - 0,85% (п.2 ст.25 Закону).

      Для особи, яка братиме участь у солідарній і накопичувальній системах, визначатимуть  один показник як суму двох коефіцієнтів: за участь тільки в солідарній системі  та за період участі в обох системах.

      Коефіцієнт  заробітної плати  (доходу) особи за кожний місць стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

      Кз = Зв : Зс, 

      де Кз – коефіцієнт заробітної плати   (доходу) особи;

           Зв – сума заробітку (доходу) особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховується для обчислення пенсії, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку;

          Зс – середня заробітна плата працівників, зайнятих у видах економічної діяльності, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку.

      Законодавством  встановлені надбавки до пенсій за віком:

      а) непрацюючим пенсіонерам, які мають  на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, – на кожного непрацездатного  в розмірі соціальної пенсії;

      б) одиноким пенсіонерам, які за висновком  медичної установи потребують постійного стороннього догляду, – на догляд за ними у розмірі соціальної пенсії.

     Названі надбавки можуть нараховуватися до пенсії одночасно.

     Пенсії  за віком призначаються довічно  незалежно від стану здоров'я.

3. Особливості пільгового  пенсійного забезпечення  за віком окремих  категорій громадян

      Пенсійне  забезпечення на пільгових умовах вирізняється деякими особливостями порівняно із звичайними умовами призначення пенсій за віком. Ці особливості стосуються підстав, за якими визначають право на пенсію на пільгових умовах. В одних випадках вони виступають як спеціальні юридичні підстави надання права на пенсію за віком, в інших — у вигляді додаткових вимог до спеціального стажу роботи. 

3.1 Пенсійне забезпечення  наукових працівників  відповідно до  Закону України  «Про наукову і  науково-технічну  діяльність» 

     При розгляді питання пенсійного забезпечення наукових працівників слід використовувати  таку нормативну базу:

• Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від            13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1571;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію частини другої статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від        22 листопада 2001 р. № 1570;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, на яку мають право зазначені особи» від 13 грудня 2000 р. № 1826;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. № 637.

      Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних працівників), які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

      До  стажу наукової роботи зараховується  час роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання на посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти IIІ-IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керівних та управлінських кадрів. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

      Заробітна плата наукових працівників складається  з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи.