Потреби, їх суть і структура. Закон зростання потреб

Міністерство освіти і  науки України 
Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара 
Економічний факультет 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З навчальної дисципліни: «Економічна теорія»

На тему: «Потреби, їх суть і структура. Закон зростання потреб.»

Виконав: студент групи 

Прийняв: викладач

м. Дніпропетровськ

2010

План

Вступ.

1. Потреби, їх суть і структура.
2. Закон зростання потреб.
3. Механізм дії закону зростання потреб.
4. Висновки.

Література.

Вступ.

Основна рушійна сила суспільного  прогресу — людська особистість, яка є водночас і діючим суб'єктом  цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й  активно впливає на економіку  загалом, бере участь у всіх галузях  і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему  господарювання, досягти серйозних  успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності  все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини. Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення  людини, як і виробничого процесу  на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

1.Економічні потреби, їх сутність і структура.

Кінцевою метою виробництва  є задоволення різноманітних  потреб людини як особистості, споживача  і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення потреб людини чи суспільства, тобто заради власне виробництва, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин, довкілля, економічних благ і робочої сили.

Сутність економічних  потреб. Що ж таке потреба? Загалом потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її.

Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних  потреб, існує низка інших —  культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні  потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.

Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Різноманітні потреби  можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами.

За суб’єктами потреби поділяють на:

індивідуальні, колективні та суспільні;

домогосподарств, підприємств  і держави;

суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об’єктами потреби класифікуються так:

породжені існуванням людини як біологічної істоти;

матеріальні і духовні;

першочергові і непершочергові.

На рис. 2.3 показано ієрархію потреб, яку запропонував А. Маслоу, відповідно до їх вагомості.

Рис. 2.3. Ієрархія потреб за А. Маслоу

Основу цієї піраміди потреб складають фізіологічні (елементарні) потреби. Усі наступні потреби цієї піраміди можна об’єднати таким поняттям, як вищі (соціальні) потреби. Елементарні, такі як потреби фізичного життя, передбачають деякий комплекс об’єктивних умов, реалізація яких необхідна для нормальної життєдіяльності людини. Це потреби першого рівня, елементарність їх визначається безпосереднім взаємозв’язком з біологічними функціями людини. Потреби другого (вищого) рівня цілком пов’язані з процесом соціального життя людини і віддзеркалюють умови її життєдіяльності як члена суспільства. Їх обсяг і кількість прямо залежить від загального стану і динаміки розвитку культури, етики та духовності суспільства.

Розглядаючи структуру економічних  потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються  на дві великі групи: потреби в  предметах споживання і потреби  у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

Ясна річ, що між цими потребами завжди існують суперечності, які суспільство повинно розв’язувати таким чином, щоб забезпечити розвиток виробництва і задоволення зростаючих особистих і виробничих потреб.

Саме найповніше задоволення  особистих потреб суспільства є  основним стрижнем кінцевої мети виробництва. У зв’язку з цим потреби  в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах. Під особистими потребами слід розуміти усвідомлене прагнення людини або соціальних спільнот до забезпечення найкращих умов життя. Особисті потреби окремої людини функціонують разом з потребами всього суспільства і в єдності з останніми виступають спонукальними мотивами діяльності людей. Особисті потреби задовольняються предметами і послугами особистого споживання.

Безмежність потреб. Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, — обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість  ресурсів породжують дію двох законів  суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва. Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

Виробничі фактори, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають підґрунтям для виникнення нових потреб. Поява нових благ спочатку має обмежений характер, а згодом вони стають суспільною потребою. Оскільки зразу виробництво неспроможне задовольнити нові потреби в нових благах, то між попитом на них і пропонуванням виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання (підвищення рівня цін, додатковим прибутком і т. ін.).

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і послугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні.

Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Платоспроможні  потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Перспективні  потреби — це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Задоволення потреб — це функція виробництва. У зв’язку з цим існує діалектичний взаємозв’язок між виробництвом і потребами людей, тобто між об’єктивними і суб’єктивними факторами. Об’єктивні фактори формування і розвитку потреб складаються у самому виробництві. Так, щоб добувати термоядерну енергію потрібно спочатку створити відповідні засоби і предмети праці, підготувати кадри високоосвічених спеціалістів. Виробництво, виготовляючи корисні товари та послуги, створює і потребу в них, породжує здатність людини до їх споживання.

Проте формування потреб започатковує людина, тобто суб’єктивний фактор. Людина є їх творцем — новатором, дослідником, підприємцем. Перш ніж щось виробляти, людина усвідомлює це, розробляє критерії продукта як корисної споживної вартості, його цільове призначення, вартість виробництва, вирішує з чого, як і для кого виробляти. Тим самим процес цілеспрямованого виробництва забезпечується задоволенням різноманітних потреб людини і суспільства.

Формування суспільних потреб

Суспільству важливо мати вичерпну інформацію про тенденції, напрями й перспективи розвитку потреб — індивідуальних, сімейних, колективних, загальносуспільних, а  також про структурні зрушення (зміни) в динамічному розвитку потреб. Це впливатиме на шляхи подальшого розвитку народногосподарського комплексу, сприятиме тому, щоб людська особистість  стала суб'єктом формування та подальшого розвитку і вдосконалення самих  потреб, а не лише була їх пасивним виробником.

Водночас процес формування потреб, зокрема економічних, повинні  контролювати і регулювати суспільство, його функціональні органи з метою  запобігти деформації потреб, пов'язаним з цим деструктивним явищам, які  можуть призвести до "отруєння психологи  людини", підриву здоров'я окремих  людей і нації загалом, до поширення  наркомани тощо. Важливо через  органи державного регулювання, використовуючи вартісні, правові важелі, вживаючи виховних заходів, цілеспрямовано впливати на об'єктивні умови людської життєдіяльності, розвивати виробничу і соціальну інфраструктуру, що могло б спонукати кожного трудівника, підростаючі покоління

до відтворення здорових потреб, спрямованих на всебічний  розвиток і вдосконалення людської особистості.

Реальне життя, а не "маніловські  мрії" за славнозвісним М. Гоголем, переконує, що у разі науково-технічної  й технологічної відсталості  виробництва, деформації його структури, незадовільного торговельного й  культурного обслуговування, відсутності  сучасних комунікаційних засобів у  людей виникає нестримне бажання  будь-що купувати престижні й дефіцитні  товари. За таких обставин дієво  регулювати потреби навряд чи можливо. Навпаки, таке регулювання може призвести  до активізації тіньової економіки, криміналізації комерційних структур. При цьому травмується психологія людей, особливо підростаючих поколінь, утверджується споживацький культ. Отже, залежно від того, як розвивається і спрямовується виробничий процес, у суспільстві формуються і регулюються  потреби. Ось чому важко переоцінити  соціальне значення наукового обґрунтування  економічних потреб, оскільки таке обґрунтування є методологічною основою розробки цілісної системи  соціальних норм, вимірників рівня  розвиненості соціальної сфери та її інститутів, динаміки реальних доходів  різних категоріальних груп населення. Для вироблення активної економічної  стратегії держави за умов ринкового  механізму господарювання особливо важливо науково обґрунтувати оптимальний  споживчий бюджет. Такий бюджет базується  на системі нормативів і норм раціонального  споживання благ і послуг. За умов адміністративно-командного механізму господарювання показники  споживчого бюджету різних соціальних груп не афішувалися, хоча неофіційно обчислювалися органами державної  статистики. Актуальність цього питання  нині зростає, бо його вирішення не лише у площині теорії, а й практичного  застосування дає змогу краще  коригувати стратегічний економічний  курс держави, розробляти заходи, спрямовані на істотне підвищення добробуту  людей.

Соціальні нормативи мають  постійно оновлюватися і вдосконалюватися з метою їх найкращої адаптації  до трансформаційних перетворень, що відбуваються у постсоціалістичних країнах, які прагнуть якнайшвидше долучитися до здобутків світової цивілізації.

Управління формуванням  потреб

Незважаючи на об'єктивність потреб, людина не є їх пасивним споживачем. Між потребами і людською діяльністю існує органічний, нерозривний зв'язок і взаємовплив. Цей аспект висвітлив  відомий американський учений XIX — першої третини XX ст. А. Маршалл, який вважав, що потреби і бажання дуже різноманітні, але можливості їх задоволення обмежені. Зокрема, основна теоретична ідея такої специфічної управлінської науки, як маркетинг, полягає в тому, що питання життя і занепаду організації зумовлено її здатністю задовольняти потреби споживачів. Понад два століття тому великий шотландець А. Сміт сформулював тезу, що вільне підприємництво є основою соціальної і політичної системи держави. Він показав, що прагнення конкуруючих фірм одержати прибуток, яке ґрунтується на задоволенні потреб споживачів, у кінцевому підсумку виявляється в інтересах самих покупців, адже вони у цьому разі можуть купити товари й послуги в більшому обсязі, кращої якості і за нижчими цінами. Фірми як господарюючі суб'єкти, яким вдається вирішити це дуже важливе завдання, зростають і процвітають, інші змушені безславно піти, зникнути з ринку. Управління складним процесом задоволення потреб споживачів сприятиме кваліфікованому виявленню і компетентному аналізу таких потреб і розробці пропозицій щодо якнайкращого їх задоволення.

Звісно, не можна передбачити, який саме товар або послугу вибере споживач (покупець), але у разі обмеження  свободи підприємництва право визначати, що саме вироблятимуть фірми і  що саме купуватимуть споживачі, переходить до держави, її функціонального управлінського апарату. Але одержавлений соціалізм  уже неодноразово довів свою невисоку ефективність, нехтування громадянськими правами споживача, його психологією, споживацькою поведінкою. Втім, управлінська наука, загальна економічна теорія як такі не створюють потреб, оскільки вони первинні, але вони здатні обґрунтувати й змоделювати напрям, траєкторію розвитку потреби.

Щоб краще зрозуміти цей  важливий момент, варто розрізняти бажання, потреби і попит. Бажання — це почуття нагальності задоволення основних необхідностей людини. До них належать потреби в їжі, житлі, прихильність, повага, самовдосконалення. Відомі вчені 3. Фрейд, А. Маслоу, Ф. Герцберг та інші довели, що бажання, прагнення, потяг до чогось не створюються маркетологами, а зумовлені природою людини, сутністю соціальних відносин, стосунків. У спеціальній літературі висловлюється думка про те, що бажання (прагнення) є поняттям дещо ширшим, ніж потреби. Потреби, на думку П. Дойля, не можуть вичерпати всіх бажань різних категорій людей, їх уподобань, а тому бажанням слід віддати перевагу. Скажімо, підліток, юнак, на відміну від багатьох дорослих людей, які задовольняються традиційними стравами (на сніданок, обід, вечерю), бажають обідати лише гамбургером і фруктовим коктейлем. Або такий приклад. У Китаї за багато років керівництва Мао Цзедуна потреби одного мільярда китайців в одягу задовольнялися бавовняними костюмами, хоча чимало громадян хотіли б мати красиві костюми спортивного типу або гарні сукні. Отже, потреби формуються розвитком, тенденціями, традиціями в соціальній і культурній сферах, а також засобами масової інформації, маркетинговою діяльністю господарюючих суб'єктів — фірм, компаній тощо.

Слід зазначити також, що попит за своїм сутнісним змістом  — це платоспроможна потреба. Наприклад, багато людей в Україні хотіли б мати в особистій власності  дорогі товари (імпортний автомобіль, престижні меблі, комп'ютерні персональні  системи, вироби з хутра тощо), але  нині у переважної більшості громадян бракує грошей на це. Хоча виробники  створюють потреби, виробляючи нові товари, і прагнуть вплинути на збільшення попиту, розробляючи привабливі, зручні у користуванні і доступні за ціною  товари. Вони намагаються інформувати  про якості своїх виробів або  тих чи інших послуг, використовуючи рекламні засоби та інші способи передачі інформації до потенційного споживача.

Товаром є все те, що пропонує виробник для задоволення певних потреб або бажань споживачів. Ним  може бути фізичний предмет (борошно, молоко, автомобіль тощо) і послуга (послуги  пральні, перукарні, їдальні, кафе, ресторану, туристичні тощо). Як правило, товар  купують не заради купівлі, а завжди для задоволення потреб і бажань. Споживачі, скажімо, купують комп'ютерні системи не для милування ними, а для поліпшення умов роботи і  підвищення продуктивності праці. Розробляючи  і продаючи товари або послуги, процвітаючі  фірми і компанії концентрують увагу  не лише на самому товарі або послузі, а й на розширенні можливостей пропонувати те, що реально зможе найкраще задовольняти потреби і бажання споживачів. Питання не в тому, які товари виробляти, а в тому, для задоволення яких потреб вони призначені. При цьому менеджери або управлінці визначають не лише параметри і характеристики товарів, а й те, у поєднанні з якими іншими товарами або супутніми послугами їх можна використати, після чого повідомляють цільовим споживачам про якості їх продуктів, які саме потреби можна найкраще задовольнити у разі їх придбання і використання порівняно з товарами інших виробників.

2. Закон зростання потреб.

Потреби людей  не є постійними. Вони — продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб. Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли

… П′ → В′ → П″ →  В″ …,

тобто зрослі потреби П′ (П′ = П + ΔП) стимулюють зростання виробництва В′, збільшення якого веде до зростання потреб П″, а це є причиною подальшого зростання виробництва В″. Такий процес є безперервним (…), оскільки потреби людини є безмежними.

Розкривши суть закону зростання  потреб, слід показати форми його прояву. Цей закон знаходить свій прояв  у двох головних формах: у зростанні  особистих потреб і зростанні  виробничих потреб. Особисті потреби  задовольняються за рахунок предметів  і послуг особистого споживання. Залежно  від форм задоволення ці потреби  поділяються на індивідуальні та спільні. Перші задовольняються  шляхом індивідуального споживання предметів і послуг кожним членом суспільства окремо (їжа, одяг та ін.) або в рамках сім’ї (загальні для  сім’ї житло, предмети культурно-побутового призначення та ін.), а інші — шляхом спільного споживання (послуги освіти, охорони здоров’я та ін.).

Другою формою прояву даного закону є зростання виробничих потреб, тобто загальних потреб членів суспільства  в засобах виробництва, які є  матеріальною основою розширення масштабів  виробництва матеріальних благ і  послуг для задоволення зростаючих особистих потреб.

Особливо інтенсивне зростання та оновлення потреб відбувається за умов науково-технічної революції, що породжує потреби, яких раніше не було, у багатьох найновіших предметах  споживання і засобах виробництва. Так, в останні десятиліття виникли  потреби в кольорових телевізорах, персональних комп’ютерах, відеомагнітофонах  і багатьох інших предметах споживання.

3. Механізм дії закону зростання  потреб.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно  відрізняти такі три великі групи  потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м’ясі, молоці, хлібі тощо), інші — 30—50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп’ютерів, літаків тощо).

Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули:

,

де Р_озп — рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу; С — споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг; П_т — традиційні (звичайні) потреби; П_н — нові потреби.

Оскільки виробництво  і наука розвиваються, то створюються  умови для освоєння в перспективі  нових предметів споживання та засобів  виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (П_ан). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова супер літака «Мрія» означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.

Зародження абсолютно  нових потреб супроводжується відмиранням  деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, газових лампах, дерев’яних відрах та багатьох інших речах, споживання яких було характерним для суспільства протягом багатьох століть.

Таким чином, сукупні потреби  зростають завдяки тому, що традиційні потреби розширюють свої межі за рахунок  нових потреб, які згодом стають традиційними; у свою чергу нові потреби розширюють свої межі за рахунок  потреб, що формуються, котрі через  певний час стають новими потребами, що їх виробництво має реальну  можливість задовольняти. Наука і  технічний прогрес, а також розвинена  культура людини створюють умови  для зародження принципово нових  потреб, які зростають швидше ніж  відмирають деякі традиційні. Загалом  сукупні потреби суспільства  зростають. Такі основні складові механізму  дії закону зростання потреб.

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале  і якісне зростання економічних  потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня  виникають у все більшої кількості  людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш  високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою  мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку — у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам’ятати, що поза потребами  неможливе й саме виробництво. А  забезпечення умов для безперервного  розвитку потреб є рушійною силою  розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв’язок можна виразити такою формулою:

В_р = f(П_у),

де В_р — розвиток суспільного виробництва; П_у — створення умов для безперервного розвитку потреб.

Висновки

З’ясувавши, що таке потреби  та проаналізувавши механізм дії  закону зростання потреб ми дійшли висновку, що потреби людини безмежні. При чому в останні роки вони розвиваються з геометричною прогресією, адже НТП, розвиток економіки та підвищення соціальних заходів зараз відіграє в потребах людини визначальну роль, змушує людину постійно підвищувати свої потреби в повазі та самореалізації.

Зрозуміло що потреби населення  безмежні, але ресурси, за рахунок  яких ці потреби повинні задовольнятися не безмежні, тому людству слід замислитись над тим, якими благами сучасності слід пожертвувати заради збереження першочергових потреб, тобто потреб у їжі, житлі та захисті. Але людство в силу своєї природи не зможе відмовитись від тих благ, які дає йому сучасність, адже існує зв’язок між виробництвом та потребами який є нерозривний та безперервний. Зі зростанням потреб у товарах та послугах зростає і потреба у ресурсах.

Література

1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты  риска) / Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.

2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе- 
ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар. отношения, 1994.

4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.

5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 23 — 29.

8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 6.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.

11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.