Потреби. Класифікація і характеристика потреб

Вступ

Потреби – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. В структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності: ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля (потреба у цікавій, творчій праці, у відпочинку та ін.).

Становлення нових потреб, які завжди виникають із такого ставлення людей до умов життєдіяльності, що характеризується бажанням змінити ці умови. Наприклад, потреба у підвищенні швидкості пересування, яка виникає як бажання змінити існуючі способи пересування. Матеріальні засоби реалізації цього бажання ще відсутні, тому воно втілюється в казкових килимах - літаках. Проте потреба вже виникла, і вона спонукає людство до пошуків реальних шляхів її задоволення – до винаходу автомобіля, поїзда, літака.

Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

Потреби

В основі спрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною мірою залежить від того, які потреби у неї розвинені. Що ж таке потреби?

Жоден живий організм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світу таким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини. У людини два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійно взаємодіє. Поза цими середовищами людина існувати не може. У процесі цієї взаємодії у людини постійно виникають нужди, задоволення яких необхідне для розвитку організму й особистості. Ці нужди і називаються потребами. Потреба - це нужда в будь-чому, яку людина переживає і усвідомлює. Наприклад, це може бути відчуття дискомфорту, втрата рівноваги організму, а точніше особистості. Відома велика кількість класифікацій потреб.

Потреби можуть бути природні (біологічні) і соціальні, їхня роль і походження не однакові. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природним середовищем, вони є вродженими і передаються генетично.

До природних потреб відносять: голод, спрагу, сон, розмноження, потребу в орієнтуванні.

Розрізняючи біологічні і соціальні потреби, варто мати на увазі, що потреби людини є соціалізованими, оскільки усі вони переломлюються через конкретний рівень культури, стосунки між людьми. Задоволення біологічних потреб виступає основною умовою збереження організму й виду.

Потреби різних людей у різний час не є однаковими. Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який, у свою чергу, залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.

Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження всього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізує людину, руйнує її внутрішній світ.

Задоволення матеріальних потреб пов'язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко не однаково.

Розвиток потреб пов'язаний також зі світоглядом.

Під світоглядом особистості розуміють струнку систему поглядів і переконань людини, яка базується на філософських, економічних, політичних знаннях. Переконання виступають при цьому як усвідомлені потреби особистості, що спонукають її діяти у відповідності із своїми ціннісними орієнтаціями. Світогляд особистості проявляється в ідеалах, цілях, домаганнях, установках, соціальних нормах поведінки. Світогляд впливає на вибір мотивів особистості і розвиток її інтересів.

Класифікація і характеристика потреб

У кожен конкретний момент людина відчуває безліч різноманітних потреб. Психологи розробили ряд теорій, що пояснюють природу їх виникнення. Так, Абрахам Маслоу, автор однієї з найпопулярніших теорій намагається пояснити, чому в різний час людьми рухають різні потреби. За Маслоу, потреби можна класифікувати за ступенем їх значущості від нижчих до вищих. Задоволення однієї потреби є початком виникнення наступної за важливістю потреби. Фізіологічні і потреби в безпеці становлять нижчі - це спрага, голод, тепло, безпека і т.п.

Наступні щаблі потреб - вищі. До них відноситься прагнення належати певному колу людей (родичі, друзі, знайомі). За цим слідує бажання завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Вищий щабель у цій ієрархії потреб становить прагнення людини реалізувати себе в цьому світі, у своїй справі, тобто потреба в самореалізації і самовираженні.

Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії. Інакше кажучи, поява однієї потреби звичайно передує задоволенню іншої, більш насущної. «Людина – це тварина, яка постійно відчуває ті чи інші бажання». А. Маслоу визначає п'ять базових потреб. Сюди належать фізіологічні потреби, потреба безпеки, потреба любові, потреба задовольнити почуття власного достоїнства й, нарешті, потреба самоактуалізації. Ієрархічна природа цих потреб означає, що «домінантна мета монополізує свідомість і певним чином стимулює й організовує різні здатності організму, необхідні для її досягнення. Менш насущні потреби мінімізуються, або навіть забуваються, або заперечуються».

Корисність ієрархії потреб по Маслоу для маркетингу полягає в можливості зрозуміти, якою мірою готовий споживач платити гроші за задоволення тих чи інших потреб.

Ієрархія потреб (за А. Маслоу)

              Егомотіви

                                          (Потреба в

                                                  самовираженні,

                                                самореалізації).

                                     Потреба в певному статусі

                                         (визнання, самоповага статус,

                                         службовий ріст).

                                Самозбереження

                                 (безпека, здоров’я, захищеність).

                                        Істотні (фізіологічні) потреби

                              (повітря, продовження роду, рух, голод).

Рис.1 Ієрархія потреб (за А. Маслоу)

На потреби людей впливає безліч різних чинників: соціальні і економічні умови, рівень розвитку виробництва, що історично склалися звички, умови життя, побуту, праці, національні особливості і т.д. Для будь-якого підприємця дуже важливо розуміти структуру потреб, що означає:

- Визначення причин виникнення потреб, їх існування та вимірювання.

- Визначення місця потреб і перспектив на ринку, а також комерційні можливості їх розробки.

Абсолютні потреби (перший рівень) - абстрактні по відношенню до конкретних споживчих вартостей, висловлюють потенційну споживчу силу суспільства (потреби в їжі, житло, духовний розвиток і т.п.).

Справжні потреби (другий рівень) - мають відносний характер і відображають потреби в реальних предметах, якими суспільство володіє або може розташовувати в доступній для огляду перспективі - реальна споживча сила суспільства

Платоспроможні потреби (третій рівень) - обмежені не тільки наявної товарною масою, але також рівнем грошових доходів і цінами на товари - фактично реалізована споживча сила суспільства, тобто досягнутий рівень задоволення абсолютних і дійсних потреб тими благами і можливостями, які існують в даний момент як результат суспільного розвитку.

Класифікація потреб:

I. За природою виникнення:

· Основні - безпосередньо випливають з природи людини.

· Вторинні (непрямі) - що у період свідомого життя.

II. За масштабністю, застосованості.

· Потреби, що задовольняються в одній, певній галузі життя (ялинкові прикраси);

· Потреби, що задовольняються в декількох сферах життя (кухонний посуд);

· Потреби, широко охоплюють більшість сфер життєдіяльності (ТV, музика, час).

III . За комплексності задоволення:

· Потреби, що задовольняються тільки одним товаром;

· Потреби, задовольняються комбінацією товарів;

- Взаємозамінні;

- Взаємодоповнюючі.

IV. За сприйняттям:

· Позитивне (екологічно чисті продукти);

· Нейтральне;

· Негативний (тютюн, алкоголь).

V. За ступенем еластичності:

· Слабоеластічние (хліб, сіль);

· Еластичні ( стандартний набір товарів);

· Високоеластичний (предмети розкоші, високоякісні).

VI. За способом задоволення:

· Індивідуальні;

· Групові;

· Громадські.

Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії. Інакше кажучи, поява однієї потреби звичайно передує задоволенню іншої, більш насущної. «Людина – це тварина, яка постійно відчуває ті чи інші бажання». А. Маслоу визначає п'ять базових потреб. Сюди належать фізіологічні потреби, потреба безпеки, потреба любові, потреба задовольнити почуття власного достоїнства й, нарешті, потреба самоактуалізації. Ієрархічна природа цих потреб означає, що «домінантна мета монополізує свідомість і певним чином стимулює й організовує різні здатності організму, необхідні для її досягнення. Менш насущні потреби мінімізуються, або навіть забуваються, або заперечуються».

Абрахаам Маслоу перший виокремив біологічні та соціальні потреби людини. Він писав у своїй праці «Мотивація та особистість»: «Тільки базові потреби можна вважати вродженими, або біологічно зумовленими. Сама поведінка, здатності, когнітивні та афективні потреби, на нашу думку, не мають біологічної обумовленості, ці явища є або продуктом навчання, або способом вираження базових потреб», – і сам собі заперечує, бо відчуває, що в соціальних потребах має бути біологічне підґрунття: «Чи розумно припускати, що весь складний набір людських реакцій все ціло детермінований однією тільки спадковістю або зовсім не детермінований нею? Серед структур, покладених в основу цілісної реакції, навіть найпростіша структура не може бути детермінована тільки генетично. З другого боку, відомо, що жодна людська характеристика не може бути абсолютно вільна від впливу спадковості, тому що людина – дитя природи. Спадковість є передумовою всієї людської поведінки, кожного вчинку людини й кожної її здатності, тобто, що б не зробила людина, вона може зробити це тільки тому, що вона – людина, яка належить до виду Homo, тому що вона дитя своїх батьків».

К. В. Судаков у формуванні гіпотези системного квантування поведінки визначає такі потреби:

Метаболічні (біологічні) – це потреби в харчових речовинах, кисні, оптимальній температурі, осмотичному тиску, тощо. Спеціалізовані метаболічні потреби спрямовані на пошук і споживання із зовнішнього середовища спеціальних речовин.

Стадні потреби – це потреби, що визначають поведінку в групах тварин.

Соціальні потреби людини відсутні у тварин, формують системокванти її соціальної діяльності, спрямовані на задоволення біологічних та соціальних потреб, досягнення соціально значимих результатів. З другого боку, соціальні потреби людини помітно змінюють характер її біологічних потреб та надають їм соціальне забарвлення.

Сьогодні існують різні підходи до класифікації потреб. Більшість науковців схильні класифікувати основні потреби на три основні типи: біологічні, соціальні та ідеальні.

1. Біологічні (вітальні) потреби. У своїх первинних біологічних формах потреба є нестачею в чомусь. Це відчуває організм. Як правило, те, чого потребують, перебуває в зовнішньому середовищі й необхідне для життєдіяльності організму. Біологічні потреби обумовлені необхідністю підтримувати сталість внутрішнього середовища організму – гомеостаз. Такі потреби виникають при відхиленні параметрів внутрішнього середовища організму від оптимального рівня й задовольняються при його досягненні.

Біологічні потреби забезпечують нормальну життєдіяльність організму. Провідними біологічними потребами є:

-      харчова потреба, що характеризується зменшенням в організмі рівня поживних речовин;

-         питна потреба, пов'язана з підвищенням осмотичного тиску;

-         температурна потреба – у разі зміни температури тіла;

-         статева потреба тощо.

Оскільки загальні потреби організму різноаспектні, тварини можуть одночасно відчувати кілька потреб. Однак завжди є провідний параметр загальної метаболічної потреби – домінуюча потреба, найбільш важлива для виживання особини або її роду, що будує поведінковий акт, спрямований на її задоволення Особливе місце в цьому ряді посідає потреба в безпеці. Незадоволеність цієї потреби спричиняє такі відчуття, як тривога і страх. До біологічних потреб належить потреба в економії сили, яка спонукує людину шукати найкоротший, легкий та простий шлях досягнення мети.

Встановлено, якщо щурам запропонувати два способи добування їжі, то вони воліють йти в тому напрямку, який потребує менше зусиль. До речі, ця потреба дуже індивідуалізована. У певній організації досліду дуже швидко піддослідні розподіляються на «працівників» та «паразитів». «Паразит» дуже швидко навчається здобувати їжу за допомогою спеціального важеля. Проте, якщо присутній у клітці щур - «працівник», він перестає користуватись важелем й віддає перевагу кормові, який здобув «працівник». Дослідження Mitchel та Masur були підкріплені й дослідами Colin. Годівницю з їжею було розміщено за басейном. Поки басейн був сухим всі щури харчувались самостійно. Після заповнення його водою, всі тварини досягали годівниці уплав, проте тільки при поодинокому утриманні в клітці. Якщо тварин об'єднували в групи, то одні щури далі постачали їжу в жилу клітку, інші – користувались харчами, які приносили добувачі. Поділ на «працівників» та «паразитів» не залежить від статі тварини, від її становища в груповій ієрархії.

В організаціях, які створюють люди, паразити теж є на кожному щаблі ієрархії, навіть найнижчому. Отже, менеджери ще й мають боротися з біологічними законами, або біологічною природою! До речі, черговість поїдання корму в тваринному світі не залежить від того, хто його приніс. Тут «правила гри» встановлює зоосоціальний ранг.

Біологічні потреби (у їжі, воді, безпеці тощо) властиві і людям, і тваринам. Однак більшість потреб у тварин має інстинктивний характер. Біологічні потреби людини відрізняються від аналогічних потреб тварин. Основна відмінність полягає, насамперед, у рівні соціалізації біологічних потреб людини, які можуть істотно видозмінюватися під впливом соціокультурних факторів. Так, наприклад, соціалізація харчової потреби спричинила відмінні національні кухні світу й відповідний етикет споживання їжі. Відомо також, що в деяких випадках люди здатні придушувати в собі біологічні потреби (харчову, статеву тощо), керуючись цілями вищого порядку.

2. Соціальні й ідеальні потреби. Умовно можна виокремити дві основні школи фізіологів вищої нервової діяльності, з різними підходами до визначення природи соціальних та ідеальних потреб. Одна школа спирається на павловські уявлення про існування вродженої безумовно-рефлекторної основи поведінки, що має універсальний характер і проявляється в поведінці не лише вищих тварин, а й людини. Друга базується насамперед на ідеях П. К. Анохіна, який розглядає свідомість як сукупність мотивацій. Класик цієї школи П. В. Симонов вважає, що особистість людини визначається сукупністю та ієрархією її потреб (мотивів). Особливості емоційного реагування та темперамент, не кажучи про такі властивості нервової системи, як сенсорика, пам'ять, програмування та реалізація дій, мають другорядне значення. Хоча суб'єктивність емоцій є результатом неповторної індивідуалізації суб'єкта, неповторної історії формування її природних задатків та процесу онтогенетичного розвитку.

Соціальні потреби (зоосоціальні у тварин) можуть бути реалізованими тільки шляхом взаємодії з іншими особинами свого виду. Задоволення цих потреб формує статеву, батьківську, територіальну поведінку, феномен емоційного резонансу (співпереживання), групову ієрархію тощо. Кожна особа є шлюбним партнером, батьком або дитям, господарем території або прибульцем, лідером або підлеглим. Соціальні потреби спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з іншими представниками свого виду.

Соціальні потреби складаються з таких основних видів:

-         потреба належати до певної соціальної групи;

-      потреба посідати в цій групі певне місце відповідно до суб'єктивних уявлень індивіда про ієрархію в цій групі;

-      потреба дотримуватися поведінкових зразків, прийнятих у певній групі.

Соціальні потреби у тварин задовольняються за рахунок рольових (зоосоціальних) інстинктів, через встановлення певних зоосоціальних норм: встановлення та підтримка ієрархічних відносин у зграї; феномен емоційного резонансу.

Ідеальні потреби становлять біологічно зумовлену основу для саморозвитку індивіда. В цю групу включають:

-         потребу в новизні, інформаційну потребу;

-         потребу в компетентності;

-         потребу в подоланні перешкод.

Потреба в новизні перебуває в основі орієнтовно-дослідницької діяльності індивіда й забезпечує тварині можливість активно пізнавати навколишній світ. Дві групи факторів пов'язані з актуалізацією цієї потреби: дефіцит активації, що спонукає до пошуку нових стимулів, та дефіцит інформації, що змушує шукати способи зниження невизначеності. Досліди на тваринах свідчать, що інтенсивність та розмаїтість дослідницьких реакцій помітно зростають у щурів, яких попередньо на дві години поміщали в інформаційно збагачене середовище – приміщення із набором нових, регулярно змінюваних предметів.

У дослідженні потреб людини іноді як особливий вид потреби виділяють інформаційну потребу, яка не є «сенсорним голодом» як таким, а потребою в різноманітній стимуляції. Незадоволеність інформаційної потреби може призвести до порушень не тільки психічної рівноваги людини, а й життєдіяльності всього організму.

В експериментах з повної сенсорної ізоляції здорову людини поміщали в спеціальну камеру, що давало змогу практично повністю ізолювати її від сенсорних подразників різних модальностей (акустичних, зорових, тактильних та ін.). Через якийсь час (у кожної людини він різний) людина починає відчувати психічний дискомфорт (втрата відчуття свого тіла, галюцинації, кошмари), що може призвести до нервового зриву. Проста монотонна стимуляція рецепторів (наприклад, монотонний звук) лише на короткий час поліпшує стан. Однак, якщо ті ж стимули пред'являти не ритмічно, а у випадковому порядку самопочуття людини поліпшується. При незмінності параметрів стимулу вводиться момент невизначеності й з ним можливість прогнозу, що містить певний зміст або інформацію. Це сприяє нормалізації психічного стану людини. Отже, інформаційна потреба, хоча й належить до ідеальних потреб, у людини набуває вітальної або життєвої значущості. Не випадково тяжким покаранням в судовій практиці вважають ізоляцію людини.

Потреба в компетентності проявляється в прагненні повторювати одну й ту саму дію до повного успіху її виконання. Ця потреба виявляється в поведінці вищих тварин і нерідко маленьких дітей. Її задоволення створює основу для оволодіння інструментальними навичками, тобто основу для навчання в найширшому значенні цього слова.

Потреба в подоланні перешкод («рефлекс волі», за визначенням І. П. Павлова) виникає внаслідок наявності реальної перешкоди й детермінована прагненням живої істоти перебороти її. Рефлекс волі найяскравіше виражений у диких тварин. Стимулом для його актуалізації є будь-яке обмеження, а безумовним підкріпленням – подолання перешкоди. Адаптивне значення цієї потреби передусім пов'язане зі спонуканням тварини до розширення середовища перебування і зрештою – до поліпшення умов для виживання виду.

З погляду еволюційної фізіології зазначені соціальні й ідеальні потреби повинні бути представленими в мотиваційно-потребній сфері людини. Під час індивідуального розвитку базисні потреби соціалізуються, включаються в особистісний контекст і набувають якісно нового змісту, стаючи мотивами діяльності.

У визначенні соціальних потреб та мотивів поведінки людини Девід Макклелланд виокремлює три основні:

-      мотиви досягнення – прагнення домогтись найкращого розв'язання складних проблем;

-      мотиви афіліації – потреба в налагодженні добрих стосунків з оточенням;

-         мотиви влади – прагнення впливати на поведінку інших людей.

За Д. Макклелландом, в кожному конкретному випадку мотив може бути виражений в більшому або меншому ступені. Кожна людина відрізняється своєрідним поєднанням цих мотивів. Існують оптимальні співвідношення для тієї чи іншої діяльності, проте висока мотивація досягення у більшості випадків є бажаною і навіть необхідною. У 1961 р. у своїй книзі «Суспільство досягнення» Д. Макклелланд навіть висунув гіпотезу, згідно з якою, мотивація досягнення є важливою умовою економічного процвітання. Визначивши ступінь виразності відповідного мотиву в суспільстві, можна з неабиякою вірогідністю пророчити тенденцію до економічного зростання.

На стику соціальних та вітальних потреб перебуває клас «гібридних потреб» – етнічні потреби. На стику соціальних та ідеальних – потреба в ідеології, що нормує задоволення всіх інших вітальних, соціальних та духовних потреб людини. Без потреби наслідувати норми, прийняті в певному суспільстві, існування соціальних потреб було б неможливим.

За П. В. Симоновим, мотивації в живих організмах виявляються на різних рівнях життєдіяльності й спрямовані на задоволення основних потреб. Він розрізняє:

-      індивідуальні мотивації, спрямовані на підтримку гомеостазу, – голод, спрага, уникання болю, прагнення до температурного оптимуму тощо;

-      групові мотивації – турбота про потомство, пошук місця в груповій ієрархії, підтримка властивої виду структури співтовариства;

-         пізнавальні – дослідницька поведінка, ігрова діяльність тощо.

Принципом, покладеним в основу цієї класифікації, є контур зворотного зв'язку, що регулює певну мотивацію: внутрішнє середовище індивідуума – у випадку вгамування голоду й спраги; через взаємодію з іншими особинами, включаючи дитинчат; через процес розвитку, що закріплює, модифікує або відкидає той чи інший мотив.

Висновок

Потреби – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності.

Людина має споживати, щоб жити. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок розмаїтості причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко і з кожним роком дедалі складніше, враховуючи до того ж кількісне й якісне зростання самих потреб. Предметами першої необхідності вважаються їжа, житло й одяг. Предмети розкоші для кожної людини, соціального прошарку або групи населення свої. В цілому до предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті вироби, хутра, яхти тощо. Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

Потреби класифікуються за природою виникнення, за масштабністю, застосованості, за комплексності задоволення, за сприйняттю, за ступенем еластичності, за способом задоволення.

Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії.

Зміст

Вступ

1. Потреби

2. Класифікація та характеристика потреб

Висновок

Список літератури

Список літератури

1.Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 631 с.

2.Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995.

3. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. - К.: Вікар, 2005.

4. Політична економія: Навч. Посіб. / За ред. Г.А. Огняна. - К.: МАУП, 2003.