Правопис складних слів

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Східноукраїнський Національний Університет імені  Володимира Даля

Коледж 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни

  сучасна українська мова і практична стилістика 
 

Студентки групи 1В – 10

Рєзнікової  Марини В’ячеславівни 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ

2011

Тема. Правопис складних слів 
 

План 

1. Загальні правила правопису складних слів. 

2. Правопис складних іменників. 

3. Правопис складних прикметників. 

4. Правопис прислівників. 

5. Зв 'язок написання складних слів із процесами їх словотворення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні правила правопису складних слів. 

Відповідь:

Складні слова  можна утворювати за допомогою сполучних  звуків і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м’якого  приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але коно́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

3. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразовий, радіокомітет; одноденний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний;

б) на приголосний  звук: Бори́спіль, Ви́шгород, Ми́ргород, Но́вгород, У́жгород; дипкур’єр, літреда́ктор, медінститу́т. 
 

4. Складні слова пишемо разом і через дефіс.

Разом пишуть:

а) усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да, профспі́лка, соцстра́х; профспілко́вий, соцстра́хівський. Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авія-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.;

б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний, двоосьови́й, чотириа́ктний.

Через дефіс пишуть:

а) складні слова, утворені повторенням того самого слова: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;

б) складні слова  — поєднання синонімів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; антонімів: більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

Примітка. Два слова, одне з яких має форму називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо; кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном. Так само займенника та іменника того ж кореня: сама́ самото́ю;

в) сполучення слів на позначення приблизности: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизности або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3—4 (дні), учні 8—10 класів;

г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;

ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій! По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);

д) літерні абревіатури  з належними до них цифрами: Ту-154, ЗШ-111, АН-24;

е) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;

є) терміни, у  складі яких є літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціял-демократ, соціял-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.

Контрольні питання

1) як можуть утворюватися складні слова? Наведіть приклади до кожного виду.

2) які існують  правила відносно написання складних слів через дефіс і разом? Наведіть приклади. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Правопис складних іменників.

Відповідь:

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися. Складні іменники пишуть разом або через дефіс.

Разом пишуть: 

а) іменники, утворені за допомогою сполучної голосної двох чи кількох основ (одна з яких — дієслівного походження) •*- самохід, звуковловлювач, садовод, газомір, паровоз, пароплав, вертоліт, буряковод, сталевар, рукопис, мовознавець, водомір;

б) іменники, утворені поєднанням основ прикметника  та іменника за допомогою сполучної голосної — чорнозем, білосніжний, молодогвардієць, чорнороб, суходіл, Краснодон, кривоніжка;

в) іменники, утворені за допомогою голосної від  дв"о х іменникових основ, синтаксично  і семантичне рівноправних — залізобетон, газопровідник, трудодень, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але людино-день);

г) іменники, утворені поєднанням дієслова у другій особі однини наказового способу  з іменником — горицвіт, зірвиголова, держиморда, перекотиполе; Тягнирядно, Підопригора, Вернигора;

д) іменники, утворені поєднанням числівникової  основи з іменниковою — двокрапка, тритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

е) іменники з першою частиною пів-, а другою їх частиною є загальна назва —  півжиття, півстола, півколо, півмісяць, піввідра, півозера, півхустки;

є) іменники, пов'язані з інтернаціональною  лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є елементи -граф, -графія, -лог, -логія, -ман, -метр —  фотограф, філолог, лексикограф, діалектологія, геометрія, фотографія, філологія, наркоман, геометр;

ж) іменники, утворені з трьох і більше іменникових  основ — ав-томотогурток, веломотоспорт. 
 

Через дефіс пишуть:

а) іменники, що означають близькі за змістом  поняття — бать-ко-мати, хліб-сіль;

6) іменники, що означають державні посади, військові звання — прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

в) іменники, що означають складні одиниці  вимірювання — кіловат-година, грам-атом, тонна-кілометр;

г) іменники на позначення казкових персонажів —  Зайчик-Побі-гайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик;

д) іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом —  жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

е) іменники (складні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію —  член-кореспондент, інженер-еконо-міст, лікар-педіатр;

є) іменники (складні географічні назви) —  Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону, Переяслав-Хмельницький, Кам'янець-Подільсь-кий;

ж) слова, до складу яких входять іншомовні  елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-) — віце-адмірал, екс-чемпіон, обер-лейтенант, штаб-квартира;

з) складні  прізвища — Гулак-Артемовський, Римський-Корса-ков, Мамін-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін;

й) іменники з першою частиною пів- перед власною  назвою — пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

і) словосполучення, що означають назви рослин — мати-мачу-ха, люби-мене, іван-чай.

Контрольні  питання

1) Що  таке іменник? Які випадки правопису  складного іменника існують? 
 
 

3) Правопис складних  прикметників.

Відповідь:

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними. Наприклад: яснозорий, життєрадісний, темно-зелений, лексико-граматичний, сіро-буро-малиновий, напів-грубововняний та ін.

Елементи складних прикметників з'єднуються сурядним або підрядним способом.

При сурядному  способі зв'язку основи, в яких утворюються  складні прикметники, сполучаються як рівноправні: хіміко-біологіч-ний, робітничо-селянський. При підрядному способі зв'язку одна основа синтаксично залежить від. іншої: великопанельний, малопоживний, густонаселений, свіжоскошений, малосольний.

У складних прикметниках при обох способах поєднання основ (сурядному і підрядному) використовують сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника  є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елеме нти з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, двоповерховий, багатообіцяючий, вічнозелений.

Разом пишуть:

1. Прикметники,  утворені сполученням основ прикметника  й іменника — сизокрилий, рудоволосий,  зовнішньополітичний.

2. Прикметники,  утворені сполученням основ іменника  й прикметника — паровозоремонтний,  трактороскладальний, вагонопро-катний.

3. Прикметники,  утворені сполученням основ прислівника й прикметника — вічнозелений, малописьменний.

4. Прикметники,  утворені сполученням основ числівника  й іменника — п'ятипроцентний,  шестиповерховий, семитонний, стокілометровий.

5. Прикметники,  утворені сполученням основ іменника і дієслова — водолікувальний, грязелікувальний, сталеплавильний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний.

6. Складні прикметники,  що означають терміни, утворені  з двох і більше неоднорідних  прикметників — складнопідрядний, поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковнослов'янський та ін. 

Через дефіс пишуть:

1. Складні прикметники,  утворені: а) від сполучення складних  іменників, які пишуть через  дефіс — нью-йоркський, бурят-мон-гольський,  північно-східний; б) сполученням імен та прізвищ — лев-толстовський, ромен-ролланівський, вальтер-скоттівський.

2. Складні прикметники,  утворені від двох або трьох  прикметникових основ — робітничо-селянський, українсько-англійський,мовно-літературний, опукло-ввігнутий, блідо-рожевий, синьо-біло-червоний.

3. Складні прикметники,  що означають: а) якість з  додатковим відтінком — кисло-солодкий, добродушно-хитрий, крикливо-яскравий, гіркувато-солоний; б) відтінки  й поєднання кольорів — чорно-білий,  яскраво-ліловий, блідо-рожевий,  жовтувато-чорний, фіолетово-сірий, смарагдово-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір).

4. Складні прикметники,  що входять до складу географічних  та адміністративних назв —  Східно-Сибірське плоскогір'я, Південно-Африканський  Союз, Східно-Китайське море.

5. Складні прикметники,  утворені сполученням прикметника  та іменника, але з перестановкою  елементів — літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука).

6. Складні прикметники,  перша основа яких утворена  від слів іншомовного походження — діалектико-матеріалістичний, хімі-ко-технологічний, медико-хірургічний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4) Правопис прислівників.

Відповідь:

Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.

Разом пишуть:

1. Складні  прислівники, утворені сполученням  прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, надалі, задовго, занадто, навічно, набагато, отак, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, негаразд, невтямки, отам, підтюпцем, повсюди, подекуди, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще. 
Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на потім (не відкладайте цього на завтра, на потім), за багато, на багато (порівняйте: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав; стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч. 
2. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісті, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, , вранці, врешті, заочі, за північ, зараз, зарані, засвітла, збоку, звіку, згори, ззаду, знизу, зразу, зранку, зрання, зроду, набік, наверх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, надвечір, надворі, назад, назахват, наздогад, назустріч, нараз, украй, укупі, улад, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні.

3. Складні прислівники,  утворені сполученням прийменника  з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, вкрай, востаннє, вручну, догола, допізна, замолоду, заново, звисока, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну. 
4. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо; вперше, вдруге, втретє; надвоє, натроє, начетверо; удвох, утрьох; учотирьох; водно, заодно, поодинці, спершу. 
5. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків. 
6. Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навсидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навкоси, навсправжки, навстіж, навтікача, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба. 
7. Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз. 
8. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітрохи, аніяк; дедалі, деколи, деінде; чимало; щовечора, щогодини, щодня, щоденно, щомісяця, щомога, щонайдовше, щонайкраще, щонайменше, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше та под. 

Окремо  пишуть:

1. Прислівникові  сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без кінця, без краю, без ліку, без сліду, без сумніву, без упину, в нагороду, в позику, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до краю, до ладу, до лиха, до міри, до пари, до побачення, до речі, до сих пір, до смерті, до сьогодні, за кордон, за рахунок, з-за кордону, з краю вкрай, з розгону, на бігу, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на віку, на диво, на жаль, на зло, на світанку, на славу, на сміх, на ходу, на щастя, під боком, під силу, по закону, по суті, по черзі, у вигляді. 
2. Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу. 
3. Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом. 
4. Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, вцілому. 
5. Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Пишуть  через дефіс:

1. Складні прислівники,  утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-нашому, по-своєму, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-українськи; також по-латині. 
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: 
по-демократичному. 
2. Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє. 
3. Неозначені складні прислівники з частками будь?, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь. 
4. Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін. 
5. Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними:  
будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як. 

Контрольні питання 

1) Що таке  прислівник? Які прислівники пишемо  разом, окремо, через дефіс? Наведіть  приклади. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література: 

1) Потелло Н.  Я. Теорія і практика ділового  мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.— 132 с.— Бібліогр.: с. 129. 

2) Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.— 132 с.— Бібліогр.: с. 141. 

3) http://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/28.html 

4) http://uk.wikipedia.org /wiki/Іменник 

5)http://shkolnik.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=466&Itemid=562 

6) http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Morphology/86.HTM