Причини винекнення глобальних проблем

 

Зміст

1. Вступ
2. Поняття «глобальні проблеми»
3. Причини виникнення та склад глобальних проблем
4. Вирішення глобальних проблем
5. Висновок
6. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Сучасна людина володіє могутньої технічної силою. Та при всіх позитивних якостях цієї технічної потужності, він здатний знищити створену тисячоліттями цивілізацію, погубити себе як біологічний вид і навіть покласти кінець самого життя на планеті.

Тенденції та перспективи  розвитку суспільства залишають  відкритими глобальні проблеми сучасності і обмежують часові параметри  їх вирішення.

Характерна особливість  сучасного світу - загострення глобальних проблем, що за  своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем. Від  вирішення глобальних проблем головною мірою залежить майбутнє людства, саме його існування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Поняття «глобальні проблеми»

Сам термін "глобальні  проблеми" був введений у другій половині 60-х р., він походить від французького " global", - тобто «загальний», «охоплює всю земну кулю». За своїм характером сучасні глобальні проблеми різні: від загрози ядерної війни до екологічної катастрофи, від зростаючого розколу світу на "багаті" і "бідні" країни, народи до перспективи виснаження традиційних і необхідності пошуку нових джерел енергії.

У сучасній науковій творчості склався особливий напрям дослідження загальнолюдських проблем - глобалістика. Глобальні проблеми привертали і привертають дедалі більшу увагу вчених. Від того наскільки плідними будуть науковий аналіз системи глобальних протиріч та ефективність практичних заходів по їх вирішенню, залежать перспективи суспільного прогресу в третьому тисячолітті. З метою повного аналізу теми насамперед буде розглянуто зміст поняття "глобальні проблеми". За різними підрахунками зараз виділяють до трьох десятків глобальних проблем різних типів. Тому мова повинна йти не про якійсь одній ознаці або критерії глобальності, а системі таких критеріїв, принаймні про кілька інтегральних факторах, які об'єднують настільки різнорідні проблеми під поняттям "глобальні"

 Серед деяких вітчизняних  і зарубіжних дослідників у  70-ті роки була поширена думка,  що необхідна і достатня умова  визнання проблеми "глобальної" полягає в породжуваної нею  загрозу для людини і людства  в цілому. Інші в якості головного  критерію глобальності брали  географічні масштаби поширення  проблеми. Вузькість даного підходу  була подолана в монографічних  виданнях, що побачили світ протягом 80-х років двадцятого століття. У них визначено, що глобальними  є проблеми, які по своїй суті, зачіпають інтереси всього людства;  набувають всесвітній характер, охоплюючи всі основні регіони  Землі; створюють реальну загрозу  для майбутнього людства; вимагають  для свого рішення міжнародного  співробітництва в самому широкому  масштабі.

Критеріями виділення  глобальних проблем є наступне:

- Повсюдне їх поширення  зачіпає людство в цілому;

- Не вирішення цих проблем може призвести до загибелі все людства;

- Подолати їх можливо тільки спільними зусиллями людства, тобто їх не можна повністю подолати в рамках окремої держави або регіону.

Дані проблеми, які існували раніше як локальні і регіональні, придбали в сучасну епоху планетарний  характер.

Таким чином, час виникнення глобальних проблем збігається з  досягненням індустріальної цивілізацією апогею у своєму розвитку. Це відбулося, приблизно, у середині XX ст.

Разом з тим існує різниця  між проблемами дійсно глобальними  і загальними. Не вирішення глобальних проблем веде людство до неминучої загибелі, а загальні проблеми - це ті, які носять повсюдний характер і можуть перерости в глобальні. До числа загальних можна віднести проблеми охорони здоров'я, освіти, соціального захисту і т.д. Наприклад, найбільше у світі помирає сьогодні людей не від рук терористів і не від СНІДу та наркоманії, а від серцево-судинних захворювань.

Узагальнивши відоме про  глобальні проблеми сучасності, їх можна звести до трьох основних:

- Можливість знищення  людства в світовій термоядерної  війни;

- Можливість всесвітньої  екологічної катастрофи;

- Духовно-моральна криза  людства.

Цікаво те, що при вирішенні третьої проблеми перші дві вирішаться майже автоматично. Адже духовно і морально розвинена людина ніколи не прийме насильства ні по відношенню до іншої людини, ні по відношенню до природи. Навіть просто культурна людина не ображає оточуючих і ніколи не викине сміття на тротуар. З дрібниць, з неправильної індивідуальної поведінки людини виростають і глобальні проблеми. Краще сказати, що глобальні проблеми кореняться у свідомості людини, і поки вона себе не перетворить, вони не зникнуть і в зовнішньому світі. Вирішити третю глобального проблему, яка по суті є першою, найбільш важко. Це неможливо зробити механічним шляхом, як можна було б вчинити з двома першими. Її рішення пов'язане з вихованням і формуванням духовно-моральної особистості.

Тим часом термін "глобальний" має три значення: повсюдний, характерний для земної кулі в цілому, для всіх країн і народів; значний, масштабний; загальний, всеосяжний.

Отже, глобальні проблеми - це химерне переплетення на загальнопланетарному, загальносвітовому і загальнолюдському рівні соціально-економічних, політико-ідеологічних, культурних, біосоціальних і соціоприродних протиріч у сучасному світі. Ця теза стане більш зрозумілою при розгляді причин виникнення глобальних проблем сучасності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Причини виникнення та склад глобальних проблем

Споконвічна  проблема взаємин людини з навколишнім середовищем, освоєння природи і оволодіння її стихійними силами, проблема встановлення міцного миру між народами, гарантій соціально-економічного, політичного і культурного прогресу. Частина глобальних проблем виникла на початку розвитку людського суспільства, інші намітилися і назрівали давно, але виявилися більш явно і на глобальному рівні лише з твердженням капіталізму тобто в ХVII - ХVIII ст.

Причини виникнення глобальних проблем слід шукати в історичному  процесі розвитку людства. Історія  людства це поєднання розвитку двох типів відносин, що визначають всю життєдіяльність людей. Перший з них - система "людина - природа" (відносини людини і навколишнього його середовища), друга-соціальні відносини, тобто відносини між людьми в суспільстві.

Людина освоювала природу,домагалась свого повного панування над  нею, розвивала різноманітне виробництво  тим самим поступово все більше і більше порушуючи природний розвиток компонентів. Сама людина, залишаючись частиною природи, ставала одночасно явищем принципово нового типу - втіленням сукупності суспільних відносин, які склалися в ході людського спілкування на базі виробничої діяльності, тобто на основі принципово нових відносин, що склалися між людиною і рештою природою. На ранніх етапах розвитку людства гармонія між людиною і природою залишалася непорушною. Це було з одного боку результатом нерозвиненості самого людини, її засобів праці, з іншого - наслідком досягнутого на той час невисокого рівня розвитку суспільних відносин. В умовах збірного способу виробництва не могло існувати яких-небудь гострих конфліктів людини з навколишньою природою. Соціальна однорідність тодішнього суспільства не породжувала умов для нераціонального використання природних багатств на шкоду самій природі і людині що живе в її середовищі. Таким чином, на першому етапі взаємодії суспільства з природою, коли його економіка була ще недостатньо розвинутою, зберігалися як узгодженість в самих суспільних відносинах, так і гармонія у стосунках людини і природного середовища.

З часом людина розвивалася, суспільство отримало можливість добувати кошти життя за рахунок переробної діяльності, матеріального виробництва.

Саме матеріальне виробництво стало основним джерелом життєзабезпечення людей. Перехід людства від збирального способу виробництва до землеробського, а потім і до промислового. Змінювалися політичні відносини між людьми. Це призвело до значного ускладнення продуктивних сил, порушенню гармонії з навколишнім середовищем.

Рабовласницькій, феодальній і капіталістичній, суспільно-економічним формаціям відповідали адекватні їхній сутності форми соціально-економічних і політичних відносин між людьми і, природно, форми і типи відносин між суспільством і природою, людиною і природою.

В даному аспекті вже можна ставити на перший план не тільки відносини людини і природи, а й соціальні відносини.

З плином часу розвивалися  і поглиблювалися конфлікти.

Підпорядковуючи собі природу, людина вступав з нею в численні конфлікти, постійні протиріччя . Ці протиріччя в кінцевому рахунку і стали причинами виникнення глобальних проблеми.

Окрім протиріч в системі "людина - природа" не слід забувати і про - систему соціальних відносин.

Розвиток людської цивілізації  та її матеріальної культури об'єктивно породжує конфлікти суспільства з іншою природою.

Соціальною передумовою  загострення глобальних проблем  сучасності, як показують дослідження  історії системи капіталістичного господарства, є відносини приватної  власності та засоби виробництва.

Приватновласницька економіка керується головним стимулом - прагненням до отримання максимального прибутку.

Прагнення до прибутку виявилося  відірваним від більш значущих устремлінь.

Інтенсивний розвиток глобальних проблем припадає на 60-80рр. ХХ століття. Тут слід зазначити, що одним з факторів посилення протиріч глобального масштабу було протиборство двох суспільних систем. Глобальні проблеми сучасності не визнають державних кордонів, виявляються в державах всіх суспільних систем. У силу свого змісту і взаємозв'язку процесу розвитку людства, вирішення глобальних проблем можливе лише в загальносвітовому масштабі.

Умовно глобальні проблеми поділяються на три групи.

До першої групи відносять загальсвітові проблеми, до них належать:

1. Проблема запобігання світової війни, що загрожує загибеллю цивілізації і самому існуванню життя на планеті. Вона передбачає спектр дочірніх проблем:    приборкання гонки озброєнь, заборона нових систем зброї; роззброєння, встановлення без'ядерних зон, заходів довіри і т.п.

2. Проблема встановлення нового економічного міжнародного порядку на принципах рівноправного і взаємовигідного співробітництва для усунення відставання слаборозвинених країн. Тут також є кілька приватних проблем: проблема подолання технологічної залежності країн від розвинених держав Заходу, проблема перебудови міжнародних економічних відносин та інше.

3. Проблема боротьби за прогресивні форми економічної інтеграції та інтернаціоналізації для поглиблення міжнародного поділу праці та вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку країн земної кулі. Зі складових її приватних проблем можна виділити питання про ліквідацію існуючих диспропорцій у світовій торгівлі і яких-небудь обмежень несправедливого характеру в міжнародному економічному обміні.

4. Проблема управління розвитком науково технічною революцією її гуманістичною спрямованістю на глобальному рівні.

НТР завжди має величезні  соціально-психологічні наслідки. Наукові  революції пов'язані з ослабленням  обмеженості знань людини про  природу. Знання дозволяє використовувати  сили природи у своїх цілях. Наукові  революції є провісниками технічних  революцій. Технічні революції призводять до ослаблення обмеженості фізичних можливостей. Оскільки часто люди, в  чиї руки вони потрапляють, не відрізняються  чистотою намірів, то й результати бувають  відповідні. Безсумнівні позитивні  результати технічної революції  і її негативні сторони. На НТР  покладаються багато надії у вирішенні  глобальних проблем, що стоять перед  людством, таких як, екологія, відсутність  довгострокових енергетичних сировинних запасів, перенаселеність і голод, та й саме виживання Homo Sapience, як біологічного виду.

Другою групою глобальних проблем сучасності є проблеми оптимізації, гармонізації та гуманізації ставлення суспільства до природи для збереження та примноження ресурсного потенціалу людства.

Серед них можна  виділити 8 типів:

1. Проблема запобігання стихійних лих антропогенного або змішаного походження (ерозія ґрунту, виникнення пустель, тощо).

2.Проблема раціонального та економічного використання природно-сировинних ресурсів.

Наприклад знищення лісів обумовлене широкими масштабами використання деревини як найважливішого виду палива в сільських районах. Не менш поширеною причиною вирубки лісів стала необхідність освоювати додаткові площі для сільськогосподарської експлуатації.

Наслідком цього стало  складання кола залежності: нагальні завдання у вирішенні продовольчої та енергетичної проблем в умовах екстенсивних методів господарювання штовхають на вирубку лісових  масивів, а це, в свою чергу, веде до деградації ґрунтів, що обертається втратою посівних площ і неможливістю вирішити початкові завдання.

3.Демографічна проблема.

У зв'язку з тим, що темпи  природного приросту населення складаються  з взаємодії двох основних демографічних  показників - народжуваності і смертності, а останні, в свою чергу, залежать від рівня розвитку суспільства (економічного, соціального, культурного  і т.д.), відсталість країн, що розвиваються служить однією з причин високих  темпів природного приросту населення  цієї зони. У той же час в країнах, що розвиваються діє загальна закономірність зростання ролі соціально-психологічних  факторів на тлі відносного зниження ролі природно-біологічних чинників. Тому і виявляється досить стійка тенденція до зниження народжуваності в міру досягнення країною більш  високого рівня розвитку.

4. Продовольча проблема.

Нині різні форми недоїдання в багатьох країнах, що розвиваються є досить поширеним явищем для  широких мас населення. Це пояснюється  тим, що традиційні раціони можуть забезпечувати  достатню кількість калорій, але  не містять необхідного мінімуму білків, жирів і мікроелементів.

Показово, що брак цих найважливіших  поживних компонентів негативно  позначається на здоров'ї людей і  має своїм наслідком

5.Відносно низька якість робочої сили, яка часто малопридатна для використання в сучасному секторі господарства країн, що розвиваються.

6.Проблема оптимального господарського заснування на необжитих територіях.

7.Проблема попередження енергетичної кризи.

Людству потрібна енергія, причому  потреби в ній збільшуються з  кожним роком. Разом з тим запаси традиційних природних палив (нафти, вугілля, газу тощо) кінцеві.

У зв'язку з зазначеними  та іншими проблемами, що зумовлюють таке явище як "енергетична криза", стає все більш необхідним пошуку шляхів його запобігання та усунення наслідків.

Найглибшу основу зміцнення  цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній  сфері, в тому числі і в питаннях використання енергетичних ресурсів, запобігання енергокатаклізмов. Жодна  країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків.

8.Проблема захисту навколишнього природного середовища та механізмів її самовідтворення.

Починаючи з 60-х рр.. XX століття фахівці розглядають екологічний  стан нашої планети як катастрофічний.

Серед основних проявів кризових ситуацій, що охопили насамперед розвинену  зону, а потім і країни, що розвиваються, виділяються деградація грунтів, винещення лісів, брак води для іригації і побутових потреб, забруднення повітряного простору і т.д.

Сучасна цивілізація постійно розширює споживання природних ресурсів на тлі відповідного зростання відходів виробництва і споживання.

Це не може не викликати  збільшення витрат на боротьбу із забрудненням навколишнього середовища. Як наслідок, нині суспільство повинно постійно підвищувати відому частку національного  доходу, яка компенсує витрати  на вилучення природних ресурсів і охорону середовища проживання людини. Це, в свою чергу, призводить до обмеження темпів економічного зростання.

Освоєння багатств Світового  океану, освоєння використання космосу  в мирних цілях прогресу.

 

Третя група глобальних проблем відбиває процеси гуманізації відносин суспільства і особистості, питань її звільнення та різнобічного розвитку, гарантій її кращого майбутнього. Ці проблеми, зокрема, можна іменувати "загальнолюдськими" глобальними проблемами.

1.Усунення перешкод на шляху всебічного й планомірного розгортання науково-технічного прогресу в інтересах людини.

2.Проблема викорінення епідемічних захворювань, хвороб цивілізації.

3.Проблема ліквідації неписьменності та розвитку освіти, тобто проблема динамічного множення інтелектуального потенціалу людської діяльності.

4.Проблема гарантій прав людини, насамперед, права на життя, на існування в здоровому середовищі.

 

Отже, мають місце  три групи глобальних проблем  сучасності: загальносвітові глобальні  проблеми; загальнопланетарні глобальні проблеми, загальнолюдські глобальні проблеми.

Глобальні проблеми сучасності мають загальнолюдський характер в  самому широкому сенсі цього слова, бо вони зачіпають інтереси всього людства, впливають на майбутнє людської цивілізації, причому саме безпосереднє, не робить ніяких тимчасових відстрочок.

Глобальні проблеми сучасності знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Подолання продовольчих або  сировинних труднощів передбачає, зокрема  вирішення глобальної енергетичної проблеми, що пов'язується не тільки з  більш раціональним використанням  традиційних, а й підставою нових  джерел енергії, практичним використанням  ресурсів енергії космічного простору і Світового океану.

Якщо звернутися до проблем  науково-технічного прогресу, то очевидно, що розвиток науки, техніки і технології впливає не тільки на прогрес матеріального  виробництва, але й передбачає подальший  розвиток людського потенціалу, пов'язаних з ним проблем освіти, культури, охорони здоров'я та ін

Лише сукупний розгляд глобальних проблем створює об'єктивні передумови для їх аналізу.

Однією з глобальних проблем  сучасності є питання війни і  миру. Гонка озброєнь має колосальні негативні наслідки для сучасного  людства. Вона збіднює світову економіку, провокує агресивні тенденції у  зовнішній політиці окремих держав, мілітарізует духовну культуру, політичне мислення.

Важлива проблема відставання  у розвитку держав, що розвиваються.

У рамках світового господарства поділ праці здійснюється таким  чином, що за найбільш розвинутими в  економічному відношенні державами  закріплена роль світових промислових  центрів, у той час як країни, що розвиваються виконують роль аграрно-сировинної периферії. Розвинені країни різними  методами експлуатують природні, трудові  ресурси країн, що розвиваються, перешкоджають  створенню в них самостійної  економіки. Важливо відзначити, що критичним  для людства в контексті загострення глобальних проблем став вже початок 21 століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Вирішення глобальних проблем

Загострення глобальних протиріч ставить на порядок дня загальну для всіх проблему виживання людства. Різними фахівцями вкладається  різний зміст поняття виживання. Наприклад, під останнім нерідко  розуміють притуплення соціально-класових конфліктів з метою подолання  ядерної війни або екологічної  катастрофи. Висловлюється також  думка, що концентрація сил виживання  і розгортання їх дій буде йти  поряд з роздільною здатністю  соціально-економічних, морально-етичних  конфліктів і суперечностей, які  повинні поступово вирішуватися на гуманістичній основі. Це судження ближче до реальностей суспільного  розвитку, його об'єктивним законам. Важливо  відзначити, що саме поняття "виживання" стосовно до людського суспільства  не зводиться тільки до збереження оптимальних фізичних і природно-природних  умов існування людей. І в цьому  сенсі масштаб вимірювань виживання  передбачає: продовження суспільного  прогресу, подальший розвиток цивілізації; гідне існування всіх країн і  народів; гарантію природного права  на життя і розвиток кожного індивіда; пріоритет природного початку над науково-технічним компонентом. Основним з перелічених напрямів розвитку є забезпечення соціального прогресу людства. Таким чином, напрошується висновок, що для оптимального вирішення глобальних проблем сучасного етапу суспільного розвитку потрібні дві групи передумов: науково-технічні та соціально-політичні. Зміст перших полягає в забезпеченні науково-технічного прогресу в межах, необхідних для регулювання природно природних процесів; друге - у створенні таких соціально-політичних умов, які дадуть можливість практично вирішувати глобальні проблеми. Найбільш повне вирішення глобальних проблем вимагає, очевидно, корінного перетворення суспільних відносин в масштабі світового співтовариства.

Значить на найближчий осяжний  період єдиним шляхом вирішення глобальних проблем є розгортання взаємовигідного, широкого міжнародного співробітництва. Для вироблення спільної стратегії  виживання, для узгодження активної діяльності людства з можливостями біосфери планети, з можливістю її розвитку потрібні, мабуть, неординарні політичні рішення і акції. Цілком можливо, що обставини продиктують необхідність не тільки створення загальнопланетарне економічного механізму, сукупних дій та узгодження потреб людства, а й перебудови всього побуту, правил співжиття. Життя може стати більш суворою, грубою і бідною.

Вона вимагає не тільки поневірянь, а й обмеження дій  особистості на догоду суспільної необхідності. Зміняться відносини власності. У всякому випадку поняття "приватної  власності" як власності, з якою її власник може робити все, що йому заманеться, - стане явним анахронізмом. І  ми бачимо, що вже зараз суспільство  накладає різні обмеження на використання приватної власності в таких  формах, як державна, акціонерна або  кооперативна форми власності. Тотальна відмова від усіх благ нинішньої  цивілізації неможливий, а система  жорстких заборон, швидше за все, не дасть  результатів. Лише глибинні духовні  і матеріальні процеси всередині  народного життя зможуть дати реальний вихід з кризи. Сподіватися  на безболісність подібного роду процесів не доводиться, бо мова про  певну систему обмежень, про свідоме  підпорядкуванні своєї індивідуальності певної суспільної необхідності, новим  принципам моральності. Іншими словами  необхідно переосмислення всієї  системи ціннісних орієнтацій і  зміна життєвих установок, зміщення акцентів з коштів життя, якими так  довго були зайняті люди, на цілі життя. Може бути, ці великі випробування і призведуть не тільки до перетворення буття, а й духовному преображення.

І тоді "глобальна катастрофа" обернеться не загибеллю людей, а  сходженням їх на новий щабель.

Особливістю сучасного етапу  розвитку людства є, зокрема, надзвичайне  загострення глобальних проблем. Загострення  глобальних проблем створило принципово нові умови для розвитку людства, умови постійної, реальної загрози  життю на Землі.

У об'єктивної реальності ми маємо справу не з сукупністю, а  з системою глобальних проблем. Характерною  її особливістю є те, що вона володіє  надзвичайною складністю і багатьма факторами.

І проявляється це, перш за все  в тому, що сутнісною основою системи  глобальних протиріч є соціальні  взаємозв'язки, обумовлені фундаментальними закономірностями суспільного розвитку.

Чисто соціальних і чисто  соціоприродних глобальних проблем  немає. Всі вони висловлюють ті чи інші сторони єдиного процесу соціоприродного розвитку. Характерною рисою глобальних проблем сучасності, є те, що вони, виникнувши з соціальних причин, ведуть до наслідків більш, ніж соціальним, зачіпають біологічні та фізичні основи існування людини.

Центральною ланкою стратегії  вирішення глобальних проблем є  розвиток всеосяжного міжнародного співробітництва, об'єднання різноманітних  зусиль всього людства. Отже, у світової спільноти існує об'єктивна можливість зберегти себе і життя на планеті. Проблема в тому - чи зуміє воно скористатися цією можливістю?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновок

Аналіз глобальних проблем  сучасності показує наявність складної й розгалуженої системи причинно-наслідкових  зв'язків між ними. Найбільші проблеми та їх групи в тій чи іншій мірі пов'язані і переплетені між  собою. А будь-яка ключова і  велика проблема може складатися з  безлічі приватних, але не менш важливих за своєю злободенністю, проблем.

Тисячоліттями людина жила, працювала, розвивалася, але вона і не підозрювала, що, можливо, настане день, коли стане важко, а може й неможливо, дихати чистим повітрям, пити чисту воду, вирощувати щось на землі, так як повітря забруднене , вода отруєна, грунт заражений радіацією або хімічними речовинами. Але багато що змінилося з тих пір. І в нашому столітті це цілком реальна загроза, і не багато людей усвідомлюють це. Такі люди восновному власники великих заводів, нафтогазовидобувної промисловості, думають тільки про себе, про свій гаманець. Вони нехтують правилами безпеки, ігнорують вимоги екологічної поліції, деколи їм буває не хочеться чи ліньки купити нові фільтри для промислових стоків, газів, що забруднюють атмосферу. А який може бути висновок? Ще один Чорнобиль, якщо не гірше. Людству варто задуматись над цим.

Кожна людина повинна усвідомлювати, що Людство на межі загибелі, і виживемо ми чи ні  заслуга кожного з  нас.

Глобалізація процесів світового  розвитку передбачає міжнародне співробітництво  і солідарність всередині світового  наукового співтовариства, зростання  соціальної та гуманістичної відповідальності вчених. Наука для людини і людства, наука з метою вирішення глобальних проблем сучасності та соціального  прогресу - ось істинна гуманістична орієнтація, яка повинна об'єднувати вчених усього світу. Це передбачає не тільки більш тісне єднання науки  і практики, але і розробку фундаментальних  проблем майбутнього людства, передбачає розвиток єдності і взаємодії  наук, зміцнення їх світоглядних і  моральних підстав, що відповідають умовам глобальних проблем сучасності.