Причини виникнення системи контролінгу

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет  біоресурсів і природокористування  України

ННІ бізнесу

РЕФЕРАТ

на тему:

«Причини виникнення системи  контролінгу»

Виконала: студентка факультету аграрного менеджменту

5-го курсу групи ЗВ  СТ-10

Кандиба Тетяна Юріївна

Перевірила: к.е.н., доцент кафедри менеджменту

ім. проф. Й.С. Завадського 

Аксентюк М.М.

КИЇВ-2013

ЗМІСТ

Вступ

Динамічні зміни в навколишньому  середовищі, поступова глобалізація та значне підвищення конкурентного  тиску відчутно впливають на сталість та ефективність національних мікро- і  макроекономічних систем. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність країни визначається саме рівнем конкурентоспроможності її складових - мікросистем, якими виступають окремі суб'єкти господарювання. Кількісні  та якісні зміни навколишнього середовища вимагають від останніх постійних  системних змін та підходів до управління. Пасивність у питаннях вдосконалення  організаційних форм і методів управління може негативно вплинути на ефективність діяльності, функціональність і конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. У той же час розбудова організаційної структури, яка б відповідала реальним умовам функціонування підприємства, навпаки, дозволяє привести систему управління у відповідність до зовнішнього оточення підприємства.

Порушення системного підходу  до управління призводить до втрати менеджерами  контролю над окремими сферами діяльності та негативно позначається на процесі  досягнення підприємством встановлених цілей. З метою подолання такої  неузгодженості в процес управління логічно вписується функція контролінгу, яка здатна забезпечити виконання  менеджерами на найвищому якісному рівні своїх основних функцій. Розкриття  організаційно-методологічних аспектів та засад інтегрованого управління діяльністю на основі функції контролінгу  дозволяє оцінити та кількісно виміряти внесок кожного окремого підрозділу або сфери в загальний результат  підприємства.

Реформування систем управління підприємств в Україні у відповідно до наявного досвіду в прикладних сферах розвинутих світових економік сприятиме підвищенню ефективності менеджменту, гарантуватиме фінансову  стійкість і стабільність підприємств  у довгостроковому періоді.

На зарубіжних підприємствах  постановка систем інтегрованого управління або систем контролінгу має за основну мету виявлення прихованих потенціалів розвитку. Поступове підвищення конкурентного тиску, особливо після вступу України до Світової організації торгівлі (COT), неодмінно сприятиме зниженню норм рентабельності в українському бізнес-середовищі, що вже сьогодні вимагає перегляду існуючих підходів до управління. Представлене у роботі порівняння систем управління українських суб'єктів господарювання із спорідненими західними підприємствами наводить на думку, що реальних потенціалів розвитку у вітчизняних підприємств достатньо, проте лише від швидкості проведення реформ залежить їх реальний успіх.

Іншим, не менш актуальним залишається  питання наближення один до одного стратегічного та операційного рівнів управління. На практиці погляд менеджменту  на перспективу в 3 - 5 та більше років  має вже сьогодні бути врахованим при розробці та реалізації операційних  планів. З цих позицій авторами зроблено першочерговий акцент не стільки  на організацію функції обліку на підприємстві, скільки на створення  організаційних передумов якісного управління підприємством на перспективу  за всіма рівнями управління та функціональними  підрозділами, що в широкому розумінні  гарантовано належною організацією функції контролінгу на підприємстві.

1. Сутність контролінгу  як економічної категорії, його  значення на сучасному етапі  розвитку національних підприємств

Існування практично кожної фірми, підприємства, організації можна  представити як безперервне прямування до встановлених цілей. Первісно цілі визначаються власниками або засновниками на етапі створення підприємства, надалі поступово під впливом  багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів вони змінюються, виникають  нові. Незмінним залишається лише сам принцип існування суб'єкта господарювання у формі просування до їх реалізації. І поки існує носій  цього руху - сам суб'єкт, цей принцип  залишається для нього визначною  ознакою, орієнтованою на успіх [1].

У той же час в процесі  руху до реалізації цілей діяльності перед менеджментом регулярно постають питання, які, з одного боку, є наслідком  дії зовнішнього середовища, а  з іншого - обумовлені поступово  зростаючою у часі складністю внутрішньої  системи управління [2]. Збереження системного підходу до управління підприємством  як відкритою соціально-економічною  системою допомагає подолати локалізацію  проблем, що виникають у процесі  діяльності, та виявити основні причинно-наслідкові взаємозв'язки управлінських рішень, що приймаються. Такий підхід дає  можливість оцінити вплив окремих  елементів системи на загальні результати діяльності підприємства, підвищуючи тим самим ефективність загального процесу управління.

На початку 50-х pp. XX ст. контролінг як система інтегрованого управління результатами діяльності підприємства почав свій розвиток у Німеччині, прийшовши в цю країну з практики управлінського обліку США. Сам термін «контролінг» походить з лат. «contra»  та «rotulus», що в перекладі означає  «зустрічна роль», або сучасною мовою  «координація діяльності». У XII ст. в  англійській мові існувало поняття  «countreroullour» на позначення професійної  назви тих осіб, які відігравали  таку зустрічну, або координаційну, роль при управлінні грошовими і  товарними потоками [4].

Слід зазначити, що перш ніж  система інтегрованого управління в сучасному варіанті з'явилася  на підприємствах Заходу, останні, в  свою чергу, пройшли чотири етапи  розвитку [7]. Короткостроковий екскурс  в історію становлення контролінгу  дозволяє зробити попередні висновки та оцінити умови, необхідні для  організації аналітичної роботи згідно з цією концепцією на українських  підприємствах. До уваги приймаються  три моменти: пріоритетний напрямок, основні методи в роботі фахівця-аналітика  та його основні функції.

Протягом першого етапу  домінуючою була позиція виробничого  менеджменту з виключною орієнтацією  на вузькі місця у виробництві. Фахівець-аналітик (як правило, в особі бухгалтера) в цей період займався питаннями  усунення таких слабких місць. Найбільш застосованими інструментами були розрахунки загальних витрат виробництва, складання кошторисів тощо. В цей  період відбуваються перші спроби подальшого розподілу витрат.

У період з 60-х по 70-ті pp. XX ст. на перший план виходять питання  задоволення попиту та всебічного вивчення потреб клієнтів. Широко застосовуються класичні інструменти маркетингу, а  маркетинговий менеджмент починає  відігравати на підприємстві важливу  роль. Проте ще значна донедавна  орієнтація на виробництво спричиняє  певного роду конфронтацію (конфлікт інтересів) в основних функціональних сферах. З метою подолання наявних  неузгоджень форсується розвиток бюджетування. За допомогою аналізу відхилень  фактичних даних від запланованих контролер отримує можливість здійснювати  корегування та координувати курс розвитку. Вперше вагомою стає орієнтація на майбутній (проте короткостроковий) розвиток підприємства.

Насичення ринку товарами, надмірне економічне зростання, високі темпи інфляції та жорстка конкуренція  змусили підприємства з початку 70-х pp. докласти значних зусиль, щоб  утримати домінуючі позиції на ринку. Суттєвою підтримкою в цей період стає розвиток інформаційних технологій, який дозволив підвищити якість аналітичної роботи, інтегрувати в рамках єдиної системи всі функціональні підрозділи та одиниці бізнесу.

На останньому етапі найбільш динамічно розвивається стратегічний менеджмент і практикується стратегічне  планування. Швидко зростає авторитет  та функціональність служб контролінгу. Його розглядають вже як «підсистему, що підтримує управління підприємством  в рамках заданої мети» [8]. До завдань  контролера відносять координацію, планування, контроль і забезпечення менеджменту найважливішою інформацією  для прийняття вивірених управлінських  рішень.

На макроекономічному  рівні від підприємств постійної  адаптації до нових умов вимагають  фази економічних піднесень, спадів і стагнаційних періодів. Так, високі темпи зростання світового попиту до 70-х pp. XX ст. стали причиною надмірного розростання підприємств, що водночас зумовило збільшення витрат на комунікацію  та координацію їх діяльності. З  метою утримання рівня рентабельності, наближення до ринку та задля більш  гнучкого реагування на зміни в 60-х pp. починається етап реорганізації  та переходу підприємств на децентралізовані організаційні структури.

В свою чергу, для координації  новостворених самостійних бізнес-одиниць  також знадобилися додаткові  системи комплексного планування та контролю. Таким чином, з одного боку, такі зовнішні фактори, як зростаюча  динаміка навколишнього середовища, скорочення інноваційних циклів та посилена глобалізація на ринках, а з іншого, внутрішній дефіцит аналітичного інструментарію підкреслили - потребу в комплексній  техніці стратегічного та операційного управління[1,c. 166-169].

Саме за таких умов контролінг набув швидкого розповсюдження та закріплення  в практиці господарювання західних підприємств. У наш час в Україні  спроби розбудови систем контролінгу  є наслідком поступової переорієнтації менеджменту на нові підходи до управління. І це є важливим кроком для національних підприємств, оскільки застосування ефективних інструментів управління дає можливість якнайкраще адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища та гарантувати певний рівень стабільності у довгостроковому періоді.

2. Основні причини виникнення контролінгу

Контролінг — нове явище  в теорії і практиці сучасного  управління, що виникло на стику  економічного аналізу, планування, управлінського обліку, контролю й менеджменту.

Слово контролінг походить від англійського to control — контролювати, управляти, яке, у свою чергу, є похідним від французького слова, що означає "реєстр, список перевірки". Але  за іронією долі, незважаючи на те, що найповніше його система уперше була описана і застосована у США, в англомовних джерелах термін "контролінг" практично не використовується: у  Великобританії і США укорінився термін "управлінський облік" (managerial accounting, management accounting), хоча працівників, до чиїх посадових обов'язків входить  ведення управлінського обліку, там  називають контролерами (controller). Власне термін "контролінг" прийнято в  Німеччині, звідки він прийшов до Росії.

Щодо його змісту, то судячи з зарубіжної та вітчизняної літератури, контролінг — це поняття дуже широке і, на перший погляд, асоціюється зі словом "контроль". Але контролінг не зводиться до простої системи  контролю, а охоплює значно ширшу  сферу діяльності підприємства, оскільки контролінг — це і система спостереження, й вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства та розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою, і система, орієнтована на майбутній  розвиток підприємства.

Отже, контроль переважно  спрямований у минуле, на встановлення помилок і прорахунків, а контролінг — на управління майбутнім для  забезпечення тривалого й успішного  функціонування суб'єкта господарювання.

Спочатку під контролінгом розуміли сукупність завдань у сфері  обліку і фінансів, а контролер  був головним бухгалтером. Потім  це поняття почали трактувати ширше: до функцій контролінгу стали  відносити фінансовий контроль і оптимізацію використання фінансових ресурсів та джерел. Водночас автор сучасної концепції контролінгу німецький професор Спеціальної вищої школи м. Кельна і керівник товариства "Економічна наука й практика в системі контролінгу і обліку" Ельмар Майєр визначає контролінг як систему управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності фірми, тобто в економічному розумінні, з певною умовністю, як систему управління прибутком підприємства.

У книзі "Контролінг як система  мислення і управління" Е. Майєр  стверджує, що, використовуючи методи стратегічного менеджменту (контролінгу), можна раніше, ніж це зроблять конкуренти, озброєні лише методами традиційного обліку й аналізу, зазирнути за класичний  трьохрічний прогнозний горизонт і  дізнатися про можливі у майбутньому  зміни попиту, проблеми у сфері  взаємовідносин у навколишньому  середовищі, обмеження ресурсів, про  зміну нині ще ефективних технологій, правда, лише про тенденції цих  процесів.

А ще зазначено, що контролінг надає допомогу в управлінні, у  виконанні тих планів, які повинні  бути реалізовані у найближчі 12—36 місяців, якщо прогнози й економічна дійсність у цьому прогнозованому періоді відповідатимуть одне одному.

При цьому Е. Майєр визначив принцип контролінгу: "Сьогодні робити те, про що інші завтра тільки думатимуть"[8, c. 7].

Контролер (лоцман) — це той, хто більше від інших вчиться, вміє, знає, системно мислить і діє  в гармонії з навколишнім середовищем, орієнтуючись на поставлені цілі і  на майбутнє, щоб успішно управляти  підприємством [5, c. 137-139].

Вчений Д. Хан стверджує, що в економічному розумінні термін "контролінг" означає управління і нагляд. Але оскільки ефективне  управління й нагляд неможливі без  визначення цілей і планування заходів  щодо їх реалізації, то контролінг містить  комплекс завдань з планування, регулювання  та нагляду.

Д. Хан обґрунтовує, що згідно з сучасним підходом контролінг може інтерпретуватися як інформаційне забезпечення орієнтованого на результат управління підприємством. Завдання контролінгу  відповідно полягають у тому, щоб  шляхом підготовки й надання необхідної управлінської інформації орієнтувати  керівництво на прийняття рішень і необхідних дій. Отже, головну функцію  контролінгу дослідник бачить у  підтримці керівництва підприємства. Крім того, будучи, наприклад, членом правління  або директорату та/або керівником відділу контролінгу, контролер  може виконувати первинні централізовані функції управління. Таким чином  Д. Хан визначає, що контролінг є  однією з важливих функцій управління і підтримки управління [7, c. 8].

У словнику, за загальною  редакцією Г.Я. Купермана (1995 рік), контролінг визначається як система державного, управлінського і незалежного контролю. У рамках окремої фірми контролінг є чітко організованою системою контролю за виконанням усіх завдань  і доручень, передбачених бізнес-планом, що охоплює усі рівні — від  робочих місць, дільниць, бригад до управління виробництвами і фірмою в цілому. Контролінг охоплює систему  безперервного інформування керівництва  фірми про стан усіх сторін діяльності фірми відповідно до затвердженого  переліку окремих і узагальнювальних показників: стан портфеля замовлень  і його відповідність завданням  та вимогам фірми, хід підготовки виробництва і запровадження  технологічних й інших новинок, виконання виробничої програми, дотримання кошторисів затрат на виробництво, виконання  інвестиційної програми, фінансовий стан фірми, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо.

У Великому енциклопедичному словнику, виданому 2001 року, визначається, що контролінг — це система постійної  оцінки усіх сторін діяльності підприємства, його підрозділів, керівників, співробітників з точки зору своєчасного й  якісного виконання завдань стратегічного  плану, виявлення відхилень і  вжиття невідкладних, енергійних заходів, щоб намічені рубежі були досягнуті  за будь-яких змін господарської ситуації.

У фінансовому словнику стверджується, що контролінг — функціонально відокремлений  напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної  інформативної функції у менеджменті  для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. Термін "контролінг" офіційно вживають у Німеччині, звідки він, як уже згадувалося, і прийшов до країн СНД, зокрема  й до України, де паралельно використовують обидва терміни: і "контролінг", і "управлінський облік". Водночас вважається, що термін "контролінг" інформаційно місткіший, він точніше  передає характер цього явища  й охоплює не лише суто облікові функції, а й увесь спектр управління для досягнення конкретних результатів  діяльності підприємства.

Головна кінцева ціль будь-якого  комерційного підприємства — одержання  прибутку (контролінг можна назвати  системою управління прибутком підприємства), але в окремих випадках цілі підприємства можуть бути іншими, наприклад, завоювання частини ринку, знищення конкурентів, тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства в напрямку таких цілей, хоча кінцева  ціль та ж — одержання прибутку[5, c. 29-31].

Слід зазначити, що особливістю  розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація в складні  системи управління підприємством. Незалежно від того, як називатимуться ці системи, вони об'єктивно існуватимуть і розвиватимуться під впливом  реальних чинників.

Якщо визнати, що контролінг відображає процес інтеграції традиційних  методів обліку, аналізу, нормування, планування й контролю в єдину  систему одержання, обробки і  узагальнення інформації для прийняття  на її підставі управлінських рішень, то така система управляє підприємством, будучи зорієнтованою на досягнення не лише оперативних цілей у вигляді  одержання прибутку того чи іншого обсягу, а й на глобальні стратегічні  цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення антикризової політики тощо).

Система контролінгу —  це принципово нова концепція інформації й управління, яку можна визначити  як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, аналізу, планування, контролю, забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей та результатів діяльності підприємства.

Зважаючи на те, що система  внутрішньогосподарського (управлінського) обліку має ознаки обліково-аналітичної  системи, С.М. Петренко стверджує, що внутрішньогосподарський  облік можна ідентифікувати як систему  контролінгу.

Однак якщо звернутися до теорії й практики німецьких підприємств, то можна зауважити, що найважливішим  складником контролінгу є управлінський  облік.

Отже, контролінг — це усе  ж таки ширше поняття, ніж управлінський  облік.

Контролінг базується  на наукових досягненнях різних дисциплін: економічної теорії, аналізу господарської  діяльності, бухгалтерського обліку, планування, менеджменту, кібернетики, соціології. Адже не існує готових  рішень для всіх проблем, з якими  може зіштовхнутися підприємство. Реальні  економічні проблеми завжди нестандартні й заплутані, а часу і вихідної інформації для їхнього розв'язання зазвичай недостатньо. Тому треба навчитися  сміливо комбінувати різні підходи, застосовувати весь накопичений  багаж знань для пошуку творчих  рішень в умовах невизначеності й  неповної інформації.

Таблиця 2.1. Трактування  змісту визначення системи контролінгу  зарубіжними і вітчизняними дослідниками

Одні автори й перекладачі  вважають наведені поняття і об'єктивні  явища господарської практики західних підприємств, що стоять за ними, відмінними за змістом, інші — тотожними.

Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень, наведених у  таблиці, ряд авторів небезпідставно стверджують, що контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

— забезпечує керівництво й акціонерів необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

— надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

— забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління;

— сприяє оптимізації залежності "виручка — затрати — прибуток"[3, c. 20-23].

З огляду на це С.М. Петренко стверджує, що контролінг, будучи обліково-аналітичною  підсистемою в інформаційно-аналітичній  системі управління підприємством, служить основою для його роботи. При цьому контролінг може бути систематичним, таким, що розвиває використовувані  ним традиційні бухгалтерські, аналітичні та інші прийоми й способи, і проблемним, що дає змогу виробити дієві управлінські рішення як оперативного, так і  стратегічного характеру.

Доведено, що ціль контролінгу  є похідною від цілей підприємства. Вища ціль, як уже зазначалося, полягає  у збереженні й успішному подальшому розвитку підприємства. Для реалізації такої цілі підприємство виробляє товари й послуги, що оптимізують його фінансовий результат з урахуванням соціальних цілей. Контролінг сприяє досягненню головної вартісної (монетарної) цілі підприємства — оптимізації фінансового результату через максимізацію прибутку і цінності капіталу за гарантованої ліквідності. Водночас за допомогою контролінгу  досягнення такої цілі координується  з досягненням соціальних і ринкових цілей та необхідними для цього  заходами й ресурсами. Оптимізація  фінансового результату за гарантованої ліквідності може розглядатися як головна  ціль контролінгу. Відповідно основним завданням контролінгу є формування цілеспрямованого комплексу заходів для досягнення головної цілі.

При цьому можна зазначити  такі основні специфічні особливості  контролінгу, як:

— єдність оперативних фінансово-економічних розрахунків і стратегічних рішень;

— нова орієнтація фінансово-економічних розрахунків для прийняття економічно обґрунтованих рішень;

— новий зміст таких традиційних функцій управління, як планування, контроль, інформаційне забезпечення, що утворюють ядро контролінгу як концепції управління;

— новий психологічний зміст ролі планово-економічних служб (служб контролінгу) на підприємстві.

Отже, можемо дати таке визначення: контролінг — це вид діяльності посадових осіб будь-якого суб'єкта господарювання (установи, організації, підприємства), що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої  обліково-аналітичної системи, яка  шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала  б на постійній основі і з мінімальними затратами трудових, фінансових та матеріальних ресурсів досягнення головних цілей суб'єкта господарювання[4, c. 149-152].

На завершення слід зазначити, що в Україні контролінгу приділяється не досить уваги, хоча причин для його активного запровадження достатньо, зокрема:

— зростання нестабільності зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до системи управління підприємства, а саме:

— переміщення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;

— збільшення швидкості реакції на зміни у навколишньому середовищі, підвищення гнучкості підприємства;

— необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства;

— необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій;

— ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму координації всередині системи управління;

— наявність інформаційного буму при недостатності релевантної (істотної, значущої) інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;

— зростання загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності.

Одним із перших кроків до формування системи контролінгу в Україні  могло б стати визнання необхідності розвитку державного фінансового контролю як у напрямі вдосконалення ревізії, так і через запровадження  фінансового аудиту й аудиту ефективності, в тому числі на мікрорівні. Ці форми  контролю разом із управлінським  обліком мають стати наріжним каменем підвищення ефективності господарювання державних підприємств України.

Поряд з підприємницькими структурами систему контролінгу  треба запроваджувати і в діяльність державного апарату та органів влади. Це випливає з того, що система державного регулювання економіки, яка претендує  на статус ефективної, повинна, як мінімум: