Приватизація земельних ділянок

Міністе́рство осві́ти  і нау́ки, мо́лоді та спо́рту Украї́ни

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Юридичний факультет

Приватизація  земельних ділянок

(Реферат)

Виконала:

Студентка 502 групи

Вієру Д. А.

Викладач:

Доц. Никифорак В.М.

Чернівці − 2012

Вступ

Земля була і є основою для  суспільної виробничої діяльності та засобом виробництва, а також  природною умовою життєдіяльності  населення, була і буде в усі історичні часи об'єктом  специфічних земельних відносин.

Так, коли ми говоримо про землю  як про об'єкт земельних правовідносин, маємо на увазі землю не в її природному стані, як дарунок природи, а землю, щодо якої встановлено певний правовий режим, в силу чого вона стає об'єктом права, об'єктом земельних правовідносин.

Тобто, до об'єкта земельних процесуальних  правовідносин можна віднести виявлення  і забезпечення реалізації суб'єктивних прав та обов'язків учасників відносин з приводу набуття права власності  на землю, тобто діяльність компетентних органів і осіб, спрямовану на досягнення певного позитивного результату.

Конституція України гарантує кожному  громадянину України право на землю (ст.14). Дане право реалізується громадянами в процесі безоплатної приватизації землі.

Приватизація – складний і неоднозначний  процесс, який має бути забезпечений відповідною законодавчою базою. Приватизація в Україні здійснюється на основі законів і постанов, прийнятих  Верховною Радою України, а також  указів Призедента України. Провідне місце в реформуванні земельних правовідносин посідає приватизація земель. Хоча не існує окремого нормативно-правового акту, який би дав чітке визначення процесів роздержавлення та приватизації земель. Це створило ситуацію, коли по-різному здійснюються не тільки наукові, але й практичні тлумачення даних процесів. Так, зокрема, з пп.3 та 5 Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель» випливає, що роздержавлення – це процесс передачі земель у колективну власність сільськогосподарських підприємств, а приватизація – це передача цих же земель у приватну власність їх членів. Термін  «роздержавлення», будучи запозиченим із процессу приватизації майна державних підприємств (де він, до речі, мав інше значення, а саме – об'єднував два етапи демонополізації державної власності: корпоратизацію та приватизацію майна державних підприємств), набув, таким чином, обмеженого значення, хоча навіть з термінологічної точки зору роздержавлення мало б означати перехід земель державної власності в інші форми власності. Такий  підхід  до  розуміння  терміна  «роздержавлення земель сільськогосподарського призначення» підтримувався і в юридичній літературі.

Визначення приватизації земель сільськогосподарських  підприємств і організацій як передача їх із державної власності  у приватну власність громадян можна  було б вважати правильним, як би не встановлений законодавством механізм її здійснення. Він передбачає не безпосередню передачу земель у приватну власність  громадян, а включає такі етапи:

1. роздержавлення земель сільськогосподарських підпприємств і  організацій;
2. паювання земель сільськогосподарських підприєств;
3. виділення земельних ділянок в натурі( на місцевості).

Отже, терміни  «роздержавлення»  і «приватизація» земель згідно з  чинним законодавством у сфері земельної  реформи набули співвідношення як частина  і ціле, тобто роздержавлення, яке  за змістом є категорією більш  широкою, стало етапом приватизації земель сільськогосподарських підприємств  і організацій.

Приватизація земельної  ділянки

У Земельному кодексі України (ЗКУ) відносини громадян з державою (територіальними громадами) у зв'язку з безкоштовною передачею їм землі визначаються як "безкоштовна приватизація".

Сам термін "приватизація" в земельному законодавстві не визначений. Але  з формулювань, даних в інших  законодавчих актах (закони України "Про  приватизацію державного майна", "Про  приватизацію державного житлового  фонду"), а також з його вживання в нормативних актах можна  зробити висновок, що під приватизацією  розуміється передача громадянам або юридичним особам майна, що належить державі або територіальним громадам. Приватизація різних видів майна регулюється окремими законами: майна державних підприємств - Законом України "Про приватизацію державного майна", невеликих державних і комунальних підприємств - Законом України "Про малу приватизацію», житла - Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". І якщо законодавство, що регулює приватизацію майна державних підприємств, передбачає окремі правові процедури як для безкоштовною, так і для платної приватизації, то в земельному законодавстві платна приватизація як особливий спосіб придбання землі взагалі не передбачена. Будь-яке інше, відмінне від придбання в рамках процедури безкоштовної приватизації, придбання землі визначається як купівля-продаж землі у держави чи місцевої громади і здійснюється в загальному порядку, передбаченому для покупки державної або комунальної землі.

Громадяни  України  мають  право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності  в таких розмірах:

     а) для   ведення   фермерського   господарства  -  в розмірі земельної     частки     (паю),     визначеної     для      членів сільськогосподарських   підприємств,   розташованих  на  території сільської,  селищної,  міської  ради,  де  знаходиться фермерське господарство.  Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано  декілька  сільськогосподарських  підприємств,  розмір земельної   частки   (паю)   визначається   як   середній  по  цих підприємствах.   У    разі    відсутності    сільськогосподарських під-приємств  на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

     б) для   ведення  особистого  селянського  господарства  -  не більше 2,0 га;

     в) для ведення  садівництва - не більше 0,12 га;

     г) для   будівництва   і   обслуговування   жилого   будинку, госпо-дарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах -  не більше 0,25  гектара,  в  селищах  -  не  більше  0,15 гектара,  в містах - не більше 0,10 га;

     ґ) для   індивідуального  дачного  будівництва  -  не   більше 0,10га.

     д) для   будівництва   індивідуальних  гаражів  -  не  більше 0,01 га.

     Розмір  земельних   ділянок,  що   передаються   безоплатно гро-мадянину для ведення особистого селянського господарства,  може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір  земельної  ділянки,  що  передається безоплатно громадянину  у  власність у зв'язку з набуттям ним права власності на  жилий  будинок,  не  може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим)[1, ст.121].

Громадянин може приватизувати  кілька ділянок - по кожному виду цільового призначення землі [1, п. 4 ст. 116]. І якщо він, наприклад, використовував своє право на приватизацію землі, відведеної для садівництва, то може отримати ще й ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Порядок приватизації землі різний залежно від того, знаходиться  ділянка в користуванні громадянина  на момент початку приватизації чи ні. Ділянка може перебувати в користуванні у кількох випадках.

1. Громадянин є власником житлового  будинку, побудованого на землі,  виділеній для будівництва ще  в радянські часи. У цьому випадку  не має значення, чи є власником будинку той, кому виділявся ділянку, або ж будинком володіє особа, яка отримала її у спадщину, внаслідок купівлі або дарування. Якщо з того моменту, коли в Україну було встановлено право безоплатної приватизації землі власник житлового будинку правом його приватизації не скористався, вважається, що земля перебуває у його користуванні.

2. Громадянин є членом садового  або дачного кооперативу (товариства). І ділянка була виділена цією  структурою в порядку, встановленому  статутом.

3. Ділянка знаходиться у фактичному  користуванні громадянина, але  у нього немає ніяких документальних  свідоцтв, що підтверджують право  власності. Таке буває у випадках, коли громадянин, наприклад, здійснив  самовільне будівництво на землі,  не відведеній йому для цієї  мети.

Умова приватизації земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні: термін сумлінного, відкритого і безперервного  користування такою ділянкою має  становити не менше 15 років. Так, згідно з Листом Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08 (п. 3) право набувальної давності підлягає застосуванню, починаючи з 1.01.2017 р. Тобто 15 років з моменту вступу в силу нового Земельного кодексу. У цьому випадку у фактичного користувача з'являється право отримати використовувану ним ділянку по праву набувальної давності. Це передбачено ст.119 ЗКУ. Розмір землі, яку можна отримати на підставі набувальної давністї, той же, що і при звичайній безкоштовної приватизації (ст. 118 ЗКУ). Порядок отримання у власність такої землі є таким же, що й у випадку "звичайної" приватизації.

Порядок приватизації

Приватизація  земельних ділянок, що знаходяться  в користуванні громадян, відбувається в кілька етапів.

1. Подача заяви (п. 1 ст. 118 ЗКУ). Громадянин, зацікавлений у приватизації землі, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської  державної адміністрації або до сільської, селищної чи міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються прізвище, ім'я, по батькові заявника, місце його проживання, місцезнаходження земельної ділянки, її розмір (не більше максимального розміру, що підлягає безоплатної приватизації згідно ст. 121 ЗКУ), підстави перебування земельної ділянки в користуванні (Додаток 1).

До заяви додаються копії  паспорта громадянина та довідки  про присвоєння йому індивідуального  ідентифікаційного коду.

Додатково до вищезазначеного до заяви  залежно від того, до якої нагоди  відноситься випадок приватизації, додаються копії інших документів.

У першому випадку - копія правовстановлюючого  документа, що підтверджує право  власності на житловий будинок (договору купівлі-продажу, дарування, свідоцтва  про право на спадщину, зареєстровані  органами БТІ).

У другому випадку - крім вищезазначених правовстановлюючих документів, потрібно довідку з дачного (садового) кооперативу (товариства) про те, що заявник є  членом цієї організації і що йому виділено земельну ділянку під певним номером згідно зі схемою (плану) організації  території кооперативу (товариства), викопіювання з якої (якого) зазвичай додається до довідки.

У третьому випадку - докази, що підтверджують  не менш ніж 15-річне сумлінне, відкрите і безперервне володіння земельною  ділянкою.

Випадків, коли можна легко довести право набувальної давності, дуже мало. Найчастіше таке право доведеться встановлювати в судовому порядку шляхом подання позову про встановлення факту добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою протягом не менше 15-річного терміну. Основними доказами в суді можуть бути: показання свідків (наприклад сусідів), а також будь-які інші документи, наприклад, про покупку будматеріалів, договір підряду з будівельниками.

2. Прийняття рішення  про приватизацію. Воно приймається (у місячний термін) органами, в які громадянин подав заяву про приватизацію. У цьому ж рішенні зазвичай дається дозвіл на виготовлення технічної документації для отримання акта на право приватної власності на землю (Додаток 2).

3. Виготовлення технічної  документації. Отримання акту. На цьому етапі громадянина, який отримав дозвіл на виготовлення технічної документації, звертається в організацію, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт. Відомості про таких організаціях зазвичай можна отримати у місцевому відділі земельних ресурсів. Крім того, сам відділ також має право проводити землевпорядні роботи. Послуга з виготовлення технічної документації платна. Її вартість, наприклад, для Київської області, становить приблизно 1000 грн за один акт. Таким чином, безоплатна приватизація виявляється не зовсім безкоштовною, оскільки при її здійсненні необхідно платити за послуги, без яких приватизувати землю неможливо.

Зазвичай організація, яка виконує  землевпорядні роботи, передає необхідні  для отримання акта документи  до органів державного земельного кадастру (ДЗК). Безпосередньо там виготовляються і оформляються акти. Якщо громадянин видав землевпорядної організації відповідну довіреність, ця ж організація отримує виготовлений та оформлений акт в органах ДЗК і передає його замовнику. Якщо доручення немає, замовник після отримання повідомлення про те, що акт готовий, сам їде і отримує його в органах ДЗК.

Коли ділянка  не перебуває у користуванні

Порядок приватизації земельних ділянок, які не перебувають у користуванні громадян, регламентується пп. 6-10 ст. 118 ЗКУ і теж складається з  декількох етапів.

1. Подача заяви (п. 6 ст. 118 ЗКУ) до районної, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються бажаний розмір і цільове призначення ділянки.

До клопотання додаються: копії  паспорта заявника та довідки про  присвоєння їй ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких показано бажане місце розташування земельної  ділянки; згода землекористувача (у  разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших  осіб).

2. Отримання дозволу  на виготовлення проекту землеустрою (п. 7 ст. 118 ЗКУ).

Орган, до якого подано клопотання, розглядає його в місячний строк  і дає дозвіл на виготовлення проекту  землеустрою або дає мотивовану відмову в його наданні. Підставою  для відмови може бути невідповідність  місця розташування земельної ділянки  вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних  планів населених пунктів та іншої  містобудівної документації, схем землеустрою  і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою населених пунктів.

Проект землеустрою розробляється  ліцензованими організаціями. Відомості  про них можна отримати в місцевому  відділі земельних ресурсів. Крім того, сам відділ земельних ресурсів також має право проводити  землевпорядні роботи.

Розробка проекту землеустрою  є платною послугою. Її вартість різна не тільки для різних регіонів України. Вона істотно варіюється навіть у межах одного регіону. Так, наприклад, для Київської області, ціна коливається  в межах від 1 до 3 тис. грн.

Необхідність платити за підготовку проекту землеустрою також розвінчує  міф про "безкоштовної" приватизації.

3. Узгодження проекту  землеустрою (п. 8 ст 118 ЗКУ, Типове положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з узгодженням землевпорядної документації).

Розроблений проект землеустрою подається  до комісії, яка спеціально створюється  районними, міськими у містах Києві  та Севастополі державними адміністраціями  або міськими радами - у містах обласного  значення, для узгодження землевпорядної документації.

До складу комісії входять представники (п. 13 Типового положення.):

• територіального органу Держкомзему (з 19 квітня 2012р. Держземагенство) ;

• органу містобудування та архітектури;

• територіального органу Мінприроди;

• органу охорони культурної спадщини.

Протягом трьох тижнів з дня отримання проекту комісія надає органу виконавчої влади або місцевого самоврядування висновок про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому. Підставою для відмови може бути лише невідповідність його положень вимогам закону та нормативно-правових актів.

4. Державна експертиза  проекту землеустрою (п. 8 ст. 118 ЗКУ, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").

Після узгодження проекту землеустрою  комісія подає його до органу земельних  ресурсів для проведення державної  експертизи.

5. Прийняття рішення  про затвердження проекту землеустрою  ділянки та надання її у  власність (п. 9 ст. 118 ЗКУ). Таке рішення приймається органом, до якого подавалося клопотання про приватизацію, у двотижневий строк з дня отримання ним узгодженого Комісією проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи.

6. Виготовлення технічної  документації. Отримання акту. Цей етап повністю аналогічний третього етапу описаної вище процедури приватизації землі, що знаходиться в користуванні заявника.

Приватизацію шляхом виділення  земельної частки (паю) в натурі умовно можна поділити на декілька етапів, зокрема:

І. Підготовчі роботи.

1. Власники земельних сертифікатів  подають заяви до відповідної  ради з проханням виділити  в натурі земельні ділянки  і видати замість земельних  сертифікатів державні акти.

2. Місцеві ради:

а) за результатами розгляду таких  заяв приймають рішення про виділення  земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

б) уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

в) укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації та/чи сприяють в укладанні таких договорів, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

г) уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та передають їх землевпорядним організаціям.

II. Польові геодезичні  роботи.

1. Реконструювання місцевості. Землевпорядна  організація уточнює на місцевості  земельні масиви, які підлягають  паюванню, та визначає місця встановлення  межових знаків.

2. Геодезичні роботи. Землевпорядна  організація встановлює межові  знаки на місцевості. Межі земельних  масивів та межові знаки визначаються  в державній системі координат.

3. Кадастрове картографування.  Землевпорядна організація виконує  кадастрову зйомку земельних  масивів, які приватизуються.

III. Розробка проекту організації території земельних часток (паїв).

На підставі виконаної кадастрової  зйомки землевпорядна організація  розробляє проект організації території  земельних часток на території відповідної  ради. Проект розробляється з урахуванням  родючості ґрунтів, рельєфу, шляхової мережі тощо. На проекті організації  території позначаються межі запроектованих земельних ділянок, їх кадастрові номери, площі в фізичних гектарах, лісозахисні  смуги, захисні гідротехнічні споруди  тощо.

IV. Відведення земельних ділянок в натурі та видача державних актів.

Розроблений проект організації території  затверджується рішенням зборів власників  земельних часток (паїв). Землевпорядна  організація виготовляє державні акти, які після реєстрації передаються у відповідну раду для вручення громадянам.

Роз’яснення щодо порядку  приватизації земельних ділянок  та виготовленню технічної документації.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені  в одержанні безоплатно у власність  земельної ділянки із земель державної  або комунальної власності для  ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського  господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і  споруд (присадибна ділянка), індивідуального  дачного будівництва, будівництва  індивідуальних гаражів у межах  норм безоплатної приватизації, подають  заяву до відповідної державної  адміністрації або ради за місцезнаходженням  земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація  або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди  на передачу земельної ділянки у  власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється  за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід`ємною частиною договору на проведення відповідних робіт. До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту землеустрою. До договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додається завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни, кошторис на виконання робіт.

Виконавець у встановлений договором  строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов`язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Районна, Київська чи Севастопольська  міська державна адміністрація або  сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до Наказу Держкомзему від 04.05.99р. №43 технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної  ради або державної адміністрації  про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж  земельної ділянки; 

- заяву власника землі або  землекористувача про складання  державного акта;

- технічне завдання на розробку  технічної документації зі складання  державного акта;

- висновок державного органу  земельних ресурсів Держкомзему  України про наявні обмеження  на використання земельної ділянки;

- висновок органу у справах  будівництва і архітектури про  наявні обмеження на використання  земельної ділянки;

- журнал польових вимірювань

- кадастровий план земельної  ділянки, складений за результатами  зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних  землевласників і землекористувачів

- відомість обчислення площі  земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного  ходу та вирахування координат  поворотних точок меж земельної  ділянки. 

Відповідно до Наказу Держкомзему від 04.05.99р. №43 межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив`язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі або до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

На основі аналізу чинного законодавства  та практики його застосування можна  визначити соціально-економічні, нормативно-правові та процесуальні (процедурні) проблеми здійснення громадянами України права на приватизацію земельних ділянок, що значно впливають на ефективність правового забезпечення зазначених процесів в Україні.

Соціально-економічні проблеми

Так, до соціально-економічних проблем  приватизації земель можна віднести наступні:

а) очевидною є соціальна несправедливість встановлених норм безоплатної приватизації. Теоретично, наприклад, кожен громадянин може безоплатно отримати присадибну земельну ділянку розміром до 0,1 га у місті, 0,15 га у селищі або 0,25 в селі (ст. 121 ЗК України). Поза сумнівом, найбільш привабливими є земельні ділянки, розташовані у м. Києві, проте зрозуміло, що всі 48 млн громадян України отримати їх у Києві не зможуть. Таким чином, дехто отримає земельну ділянку в столиці, а дехто — у місті обласного значення, селі або селищі (варто зазначити, що право на приватизацію не пов´язується з місцем проживання конкретної особи). Вартість отриманих земельних ділянок відрізнятиметься у десятки, а може — й сотні разів, проте формально всі громадяни використовують одне й те саме право — на приватизацію земельної ділянки;

б) давно є визнаним та відомим, що безоплатна за законом приватизація земельних ділянок фактично є платною,причому плата може вноситися у різних формах.

в) потребує невідкладного вирішення проблема забезпечення гласності при вирішенні питань приватизації земельних ділянок громадянами України. В чинному земельному законодавстві відсутні критерії, на основі яких має бути прийняте рішення щодо передачі у власність земельної ділянки за наявності заяв від кількох осіб, що призводить до корупції у сфері земельних відносин. Водночас в інших законодавчих актах, які визначають особливості соціального статусу окремих категорій громадян, закріплюються положення,згідно з якими органи державної влади та місцевого самоврядування зобов´язані приймати рішення про надання земельних ділянок таким громадянам за умови, якщо за своїм статусом вони відповідають тим критеріям, які передбачені в законах. Як правило, це пов´язується з реалізацією громадянами права на житло (ветеранів

праці; ветеранів військової служби; ветеранів органів внутрішніх справ  і ветеранів державної пожежної охорони молодих сімей) або спрямоване на захист соціально-незахищених верств населення (осіб,які набули статусу дітей війни; осіб, які евакуйовані або відселені із території, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС; ветеранів війни; інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату).