Проблема міжнародного тероризму

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………....3

Сутність  міжнародного терроризму………………………………………………..4

Історія міжнародного тероризму…………………………………………………...6

Форми та прояви тероризму………………………………………………………...8

Міжнародні терористичні організації…………………………………………….10

Заходи боротьби з  міжнародним тероризмом…………………………………....14

Висновок…………………………………………………………………………….16

Список використаної літератури…………………………………………………..17

Вступ

Однією з найбільш актуальних і обговорюваних проблем  світового порядку в останні роки стала проблема міжнародного тероризму, а також діяльності держав і міжнародного співтовариства по боротьбі з ним.

Міжнародний тероризм - здійснювані  у світовому чи регіональному  масштабі терористичними організаціями, угрупуваннями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної , хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження. Багато країн, у тому числі сусідня Росія, зіштовхнулися із цим злом набагато раніше трагічних подій у США 11 вересня 2001 р. Однак саме терористичні акти в американських містах стали своєрідним вододілом у новітній історії людства.

З розпадом СРСР завершилася ера небезпечного протистояння блоків держав з різним суспільно-політичним укладом. Закінчення «холодної війни», як здавалося, привело до виникнення нової якості в системі міжнародних  відносин, коли мінімізована можливість військового зіткнення наддержав, яка довгий час була основною загрозою безпеки людства, зникла.

Важливо дотримуватися  принципу, що тероризм в одній демократичній  країні означає загрозу тероризму  і в іншій демократичній країні. Саме цей фундаментальний постулат лежить в основі політики більшості європейських держав. Його реалізація допоможе Україні стати рівноправним членом європейського співтовариства. Своєчасні і ефективні політичні, соціальні та економічні заходи повинні прийматися на основі їх об’єктивних переваг з врахуванням ступеня підтримки з боку населення.

Сутність міжнародного тероризму

Міжнародний тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, або вчиненні інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Терористичний акт –  злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258—260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Терористичний акт завжди є актом насилля, агресії, та складається  з таких елементів:

• насильницькі дії в різних формах і як наслідок вибору найбільш ефективних форм - звернення уваги громадськості;
• сам терористичний акт спрямований проти особи, або групи осіб;
• відсутність можливості досягти поставленої мети насильницького акту.

Міжнародний тероризм слід розглядати як багаторівневе правопорушення, коли заподіюється шкода – міжнародним зв'язкам , маючи значення для:

• функціонування системи дипломатичних зв'язків;
• забезпечення суверенітету держави;
• забезпечення права націй на самовизначення;
• забезпечення спеціальної правосуб’єктності міжнародної міжурядової організації;
• забезпечення прав та свобод людини;
• нормального функціонування міжнародних наземних, повітряних та морських комунікацій.

До головних галузевих  об'єктів тероризму можна віднести: суверенітет держави, системи дипломатичних зв'язків, системи міжнародних наземних, повітряних та морських комунікацій.

Терористична діяльність охоплює:

• планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
• підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;
• організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
• вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
• пропаганду і поширення ідеології тероризму;
• фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм.

Боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності.

Серед причин існування  міжнародного тероризму на сучасному  етапі:

1. невирішеність національних проблем та проблем кордонів (значна частина народів позбавлена права на національне самовизначення);
2. відсутність дієвого механізму боротьби з тероризмом;
3. домінування США у світі, як єдиної наддержави;
4. протиріччя між християнською, ісламською та далекосхідною цивілізаціями;
5. прагнення окремих людей, організацій до дезорганізації встановленого світового порядку.

Історія міжнародного тероризму

Вперше на міжнародному рівні питання про боротьбу з  тероризмом став обговорюватися в 1934 році в Лізі Націй. Це було пов'язано з вбивством 9 жовтня 1934 в Марселі короля Югославії Олександра I і прем'єр-міністра Франції Луї Барту.

Прийняті Лігою Націй в 1937 "Конвенція про попередження тероризму та покарання за нього" і "Конвенція про створення Міжнародного Кримінального Суду" так і не увійшли в силу. Однак вони послужили прототипом для сучасних міжнародних угод у цій сфері.

На думку прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, міжнародний тероризм споконвічно був інструментом боротьби між різними державами, як мінімум одне з яких використовує проти інших держав терористів як альтернативу звичайній війні. Він пише, що сучасний міжнародний тероризм став продуктом союзу між країнами Східного блоку і низкою арабських країн. Ці дві групи держав спонсорували терористичну діяльність з кінця 1960-х до середини 1980-х років. В 1940-і - 1950-і роки партизани, терористи і повстанці з цілого ряду країн світу проходили в СРСР і країнах-сателітах диверсійну підготовку. Нетаньяху вважає, що після встановлення ядерного паритету з Заходом СРСР вирішив використовувати міжнародний терор як знаряддя боротьби за свої інтереси. До цієї діяльності підключилися також Лівія, Сирія і Ірак і деякі інші арабські країни.

Основними терактами цього періоду  було захоплення заручників, угон цивільних літаків і політичні вбивства. Найбільш потужною міжнародною терористичною організацією стала Організація звільнення Палестини (ООП), яку в 1969 очолив Ясір Арафат. В кінці 1960-х СРСР вербував терористів по всьому світу, потім вони навчалися в спеціальних таборах, які розміщувалися в Одесі,Баку, Сімферополі і Ташкенті. ООП, яка створила фактично "державу в державі" на території Лівану в 1970-ті роки, стала базою і притулком для терористів, а СРСР формально залишався осторонь. Тим не менш, 29 січня 1981 держсекретар США Олександр Хейг публічно звинуватив СРСР у причетності міжнародному терроризму.

Колишній генерал КДБ Філіп Бобков пише, що в період з 1976 по 1996 роки реєструвалося від 320 до 660 терактів на рік, які можна зарахувати до міжнародного тероризму, а потім хвиля терору пішла на спад, хоча масштаб і жорстокість терактів зросли.

Новий підйом міжнародного тероризму  відзначається з 11 вересня 2001, коли терористи Аль-Каїди атакували ряд об'єктів на території США. Деякі фахівці вважають, що ця хвиля викликана кардинальними перебудовами у сфері міжнародних відносин, пов'язаних з крахом так званого «біполярного світу».

Найбільш відомою сучасної міжнародною  терористичною організацією є Аль-Каїда. Найбільші табори цієї організації з підготовки терористів діяли на території Судану, Сирії, деяких інших країн. Після активних дій США проти даних країн ці табори перемістилися в інші країни, зокрема, в Чеченську республіку і Афганістан.

Терористичною організацією визнано також рух Талібан. У період, коли цей рух контролювало територію Афганістану, там були розміщені табори з підготовки терористів. Найстаршою міжнародною терористичною організацією є рух «Брати-мусульмани». Воно було створене ще в 1928 в Єгипті.

Форми та прояви тероризму

Політичний, економічний  та кримінальний тероризм знаходить  спільні сфери дії, базуючись  на взаємовигідних інтересах. Сучасний тероризм має такі різновиди:

         - національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога — відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення. Приклади з післявоєнного часу: північні ірландці, каталонці, баски, бретонці, корсиканці, німці Південного Тіролю. Наявність такого тероризму (частково злагідненого після задоволення автономічних вимог — для каталонців, німців Південного Тіролю, франко-канадців, у деякій мірі для корсиканців) — яскраве свідчення того, що проблеми поневолених націй та національних меншин, а також регіоналізації під час модернізації державного ладу в другій половині XX століття залагоджені не були, а в ряді випадків навпаки загострилися та проявилися з ще більшою агресивністю, особливо тоді, коли до національного фактора приєднався релігійний (конфлікти: католики протестанти, мусульмани — християни);

      - тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами. У зв'язку з невирішенням основних конфліктних проблем (Палестина) та глобалізацією імперіалізму, такі рухи також стають глобальними за місцем дій, але в жодному випадку не перетворюються в «міжнародних терористів». До цієї форми тероризму відноситься Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);

    -   тероризм соціал-революційного характеру. З 19 століття терористичними актами послуговувалися крайні революційні та анархістські організації, насамперед проти влади. В Російській імперії індивідуальний тероризм застосовувала конспіративна організація «Народна Воля». Між терористами-змовниками були й українці: С. Степняк-Кравчинський, А. Желябов, С. Перовська та інші. Більш селективно і планово застосовували тероризм до кінця 1917 року більшовики. У 20 були широко відомими Фракція Червоної армії в Західній Німеччині, Червоні бригади в Італії, японська Червона Армія, окремі угрупування в США. Ці групи «нових лівих» у середині 60-х років 20 століття кинули серйозний виклик не лише режимам, але й цілому суспільному ладові капіталістичних держав.

       - правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запровадження авторитарного режиму, тобто диктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;

диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на «п'яту колону» в державі противника, здійснюють провокаційні дії (для прикладу, терористичні групи радянських спецслужб, що вирізували населення, зокрема польське, в районах дій УПА, щоб таким чином компрометувати діяльність українського підпілля);

        - дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив).

Міжнародні  терористичні організації

Терористична організація – стійке об'єднання трьох і більше осіб, створене з метою скоєння терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

КРП. В Західній Європі Курдська робітнича партія, без сумніву, чисельна та найкраще організована терористична організація. Можна також спостерігати інші організації, які копіюють її методи та структуру, однак їхня діяльність не досягає успіху, бо вони є дуже малими та розрізненими, не мають достатньо великої колонії іммігрантів. КРП слугує прикладом створення кримінальних структур для підтримки терористичної активності.

Методи одержання грошей. Курди мають великі колонії мігрантів по всій Європі, що надає можливість КРП створити податкову систему для підтримки терористичних груп, відому як "революційний податок". Податкова система має певну шкалу, наприклад, бізнесмен сплачує більше, ніж робітник. Внески здійснюють не лише курди, але також симпатизуючи їм турки та американці. У випадку відмови курдів-іммігрантів робити відрахування, їх примусять змінити думку. Часто акумулюються податки з інших країн (Комітет Курдистану - Бельгія).

З часом з'явилася інформація про те, що КРП причетна до торгівлі наркотиками. І хоча ця інформація не має цілковитого підтвердження з боку європейських правоохоронців, в матеріалах, наданих урядом Туреччини Спеціальному комітету по розробці конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (перша сесія, Відень 19-29 січня 1999 року) вказується, що Курдська робітнича партія бере участь в усіх етапах незаконного обігу наркотиків, Фінансові кошти використовуються для закупівлі вогнепальної зброї та здійснення терористичних актів проти цивільного населення. З метою приховування власних ресурсів партія бере участь в діяльності по відмиванню грошей, крім того, в Європі КРП сприяє незаконній міграції, використовує гроші, одержані від продажу наркотиків, на купівлю нерухомості.

Мережа нелегальної  міграції приносить значні прибутки. В Бельгії, зокрема, іммігрант, котрий сплатив організації за перевезення, документи і таке інше, одержує  адресу "Комітету Курдистану", де він може зупинитися, отримати харч тощо. У своїй більшості курдські іммігранти є членами КРП. Це також сприяє внескам, збільшенню фінансових коштів організації. Легальним шляхом одержання коштів є продаж підписки на журнали.

Відмивання грошей. КРП має ряд легальних підприємств, наприклад, шопів, через які може відбуватись відмивання коштів. Цей метод вперше апробовано КРП у Франції, однак згодом з'явилася можливість поширити його і в інших європейських країнах.

Здійснити контрзаходи, зруйнувати фінансову активність КРП  доволі складно, оскільки

-         збір податків організований в міжнародному масштабі,

-         бухгалтерія КРП не може бути знайдена,

-         кримінальних справах свідки майже ніколи не дають свідчень, бо вони зазнають погроз і потребують, таким чином, сильного захисту від впливу спільноти.

ПІРА. Хоча "Ірландська республіканська армія (тимчасова)" залежить від прихильності популяції католиків та намагається створити певний "почесний" імідж, вона також причетна до організації кримінальної діяльності. Офіційним джерелом підтримки ГОРА в Ірландії є мережа пабів, гральних домів та компаній таксі. Кошти надходять з ірландських колоній в США (більшість ірландців мешкає поза Ірландією), організація, відома як NORAID, переказувала гроші в Ірландію для підтримки ПІРА. Кримінальна активність ПІРА полягає у вимаганні грошей у наркоділків. Організація пропонує так званий "захист" дилерів наркотиків від популяції ірландців. Вона подає це як форму "юстиції", однак реально це лише вимога ділити прибуток.

Британський уряд встановив  телефонний номер, за яким можна повідомити скарги на діяльність ПІРА. Це, напевно, не розв'язує проблему як таку, але сприяє діям проти кримінальної активності терористичної організації.

ЕТА. Методи, які застосовуються ЕТА ("Країна басків та свободи") і КРП для одержання грошей, є схожими. ЕТА також встановила так звану "революційну" податкову систему, передусім, стосовно бізнесменів. На осіб, котрі відмовляються робити податкові відрахування, очікують репресії, наприклад, викрадення (кіднепінг) або убивство.

На загальноєвропейських виборах Геррі Бетесана (Herri Batasuna) посадовець політичного крила ЕТА посів місце в Європейському парламенті. Прибуток цього парламентаря також, можливо, йшов на фінансування ЕТА.

БКІ.  Бореться за незалежність сикхської території Халістан (Індія). Організована злочинність і тероризм у цьому випадку мають тісний зв'язок. БКІ вчинює терористичні акти проти індійських цілей. Її штаб-квартира знаходиться у Пакистані. Організація також представлена у Великій Британії, Німеччині, Канаді, США та Бельгії. Активність БКІ у Західній Європі і США зводиться загалом до фінансового та іншого (логістика) забезпечення терористичних заходів в Індії. БКІ утримує мережу нелегального переправлення іммігрантів-сикхів та пакистанців до Німеччини та Франції, і потім - до США.

ГЛА. Останнім часом в Європі з'явилися фінансові мережі, створені вихідцями з Північної Африки. Ісламські терористи, на відміну від КРП, рідко використовують насильницькі акти для одержання коштів проти своїх людей. Ісламісти мають чисельних багатих симпатиків, наприклад, в Саудівській Аравії, які час від часу здійснюють внески. Ісламські мережі, зазвичай, організовані у вигляді асоціацій. Вони постачають терористам, що базуються, зокрема, на території Північної Африки, зброю, гроші, підроблені документи, також надають притулок терористам, які прямують до Африки або прибувають з неї. Нелегальний канал проходить країнами Західної Європи - Німеччиною, Францією, Іспанією до Марокко та, насамкінець, до інших країн Північної Африки. Ісламські терористи використовують інфраструктуру чорного ринку для купівлі та перевезення зброї, вибухівки і документів, амуніції, матеріалів для виготовлення фальшивих паперів, військового обладнання для спостереження.

АВК. На думку окремих фахівців, Армія визволення Косова також не стоїть осторонь від діянь терористичного характеру. Відомо, що АВК визначається як напіввійськова організація, и загони були добре озброєні. Однак структура АВК досконально не вивчена. Сучасні зразки зброї закуповувались за гроші, одержані від торгівлі наркотиками та за переправлення мігрантів через кордон. В матеріалі, підготовленому О.Шашанським, показано тісний зв'язок між АВК та злочинними організаціями, які займаються контрабандою наркотиків. АВК намагалась перебрати економічні функції на території краю за допомогою протекційного рекету і тіньової податкової системи (зазвичай, 15% з прибутку), створити паралельну систему політичної влади.

Заходи боротьби з міжнародним тероризмом

Міжнародне співтовариство усвідомлює небезпеку від цього явища. У зв'язку з цим на міжнародному та регіональному рівні прийнято ряд конвенцій про протиправність різних проявів міжнародного тероризму. Прикладами таких правових актів є:

1. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970 рік);
2. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971 рік);
3. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, включаючи дипломатичних агентів (Конвенція ООН 1973 року);
4. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти цивільної авіації (1977);
5. Конвенція про боротьбу із захопленням заручників (Нью-Йорк, 1979 рік);
6. Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980 рік);
7. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988 рік);
8. Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997);
9. Конвенція про боротьбу з фінансовим тероризмом (1999).

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН прийняла "Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму" . Ряд заходів приймався також на двосторонній, багатосторонній міждержавній основі і на національному рівні.

Після подій 11 вересня 2001 Рада Безпеки ООН заснував Контртерористичний комітет - на підставі резолюції РБ ООН 1371 (2001). У подальшому повноваження комітету були підтверджені резолюцією 1624 (2005). Комітет здійснює міждержавну координацію і технічну допомогу країнам-учасницям у створенні найбільш ефективних систем в боротьбі з терроризмом.

У доповіді Генеральному секретарю ООН від 1 грудня 2004 року "Група високого рівня з питань загроз, викликів та змін" зажадала щоб винні в терактах значного масштабу були прирівняні до осіб вчинили військові злочини або злочини проти людяності. Також група зажадала від усіх держав ратифікувати міжнародні конвенції по боротьбі з тероризмом. Група також заявила, що необхідне вироблення глобальної стратегії по боротьбі з тероризмом, загальною конвенції проти тероризму з включенням в нього визначення тероризму.  Однак ці пропозиції не знайшли свого відображення в Резолюції 1642 Ради Безпеки ООН прийнятої 14 вересня 2005.

Усього з 1963 року в  рамках Організації Об'єднаних Націй  було розроблено 16 міжнародних угод (13 контртерористичних конвенцій і  три протоколи), які відкриті для  участі всіх держав-членів. У 2005 році в  три з цих документів були внесені зміни, що стосуються безпосередньо відображення терористичної загрози.

8 вересня 2006 Генеральна  Асамблея ООН прийняла "Глобальну  контртерористичну стратегію"  у вигляді резолюції та доданого  до неї плану дій.

На думку багатьох фахівців, одними заходами, спрямованими проти терористів, цю проблему вирішити неможливо, оскільки вона породжується такими причинами як глобальне нерівність і масова бідність у країнах третього світу, а також протестом проти глобалізації. Інші вважають, що ліквідація підтримки з боку держав-спонсорів тероризму може істотно підірвати можливості терористичних організацій.

Висновок

Отже, міжнародний тероризм є однією з найбільш небезпечних погроз для сучасної цивілізації. Шляхи викорінювання цього явища ще визначаються міжнародним співтовариством, хоча вже зараз робиться дуже багато. Масштаби поширення тероризму прийняли такий характер, що жодна країна світу не має повних гарантії від здійснення на її території терористичних актів. У зв’язку з цим, поряд із самими ефективними внутрішніми заходами, які спрямовані на запобігання терористичної діяльності, необхідно розглядати цю проблему і як глобальну та відповідно будувати стратегію боротьби з нею. Без самого тісного міжнародного співробітництва, спрямованого на комплексну солідарну протидію всіх суб’єктів міжнародного життя новим погрозам і викликам, майбутнє людства навряд чи зможе відповідати нашим очікуванням.

Саме усунення причин, що штовхають людей на співпрацю  з терористичними організаціями, є  найскладнішим завданням, рішення якого потребує колосальних солідарних зусиль всіх членів світового товариства. Потрібне максимальне звуження соціального ґрунту тероризму: безробіття, убогості, неграмотності, різних форм дискримінації. При цьому необхідні міжнародні програми, спрямовані на зміну уявлень людей про насильство як засіб вирішення проблем і засобі зміни несправедливої, на їхню думку, світобудови.

Список використаної літератури

1. Біленчук П. Д., Лисиченко В. К , Клименко Н. І. та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.
2. Вегеш М. Мю Політологія: підручник. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - К. : Знання, 2008. - 384 с.
3. Кремень В. Г. Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В. Г., проф. Горлача М. І.— Харків, 2009.- 640 с.
4. Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин. Підручник / Передмова Д.В. Табачника. – К.: Вища школа, 2004. – 622 с.
5. Шольц Р. Тероризм в контексті міжнародного права / / Глобальний тероризм і міжнародна злочинність: Матеріали 4-го Всесвітнього антикримінального та антитерористичного форуму. - Герцлія : Інститут міжнародної політики по боротьбі з тероризмом, 2008. - С. 49.