Проблеми доларизації економіки України

                      Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України                                             

                    Львівський національний університет ім. Івана Франка

     Реферат

                                    (на тему) 
 

Проблеми  доларизації економіки України 
 
 
 
 
 

                                                                                                          Виконала:

                                                                                                      Теслюк М.М.

                                                                                                          Перевірила:

                                                                                                         Мрочко М.С.                                      
 
 
 
 
 
 

-Львів  2011- 
 

Зміст 

ВСТУП......................................................................................................................3

Розділ1......................................................................................................................4

Розділ2......................................................................................................................9

ВИСНОВКИ...........................................................................................................11

Список  використаної літератури..........................................................................13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

В умовах значної доларизації української економіки, яка є характерним дисбалансом транзитивної економіки, активна діяльність філій іноземних банків може суттєво погіршити можливості її подолання та спричинити низку негативних наслідків, а саме:

- закріпити  викривлену валютну, строкову і галузеву структуру банківського кредитування;

- створити  нерівні умови конкуренції на  фінансовому ринку України, що  приведе до перерозподілу на  користь іноземних філій ринку  корпоративних клієнтів та встановлення  зарубіжними банками контролю  над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

- посилити  загрозу неконтрольованого відтоку  капіталу і фінансових ресурсів  із відповідними негативними  наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку і грошової одиниці.

У зв'язку з цим на перше місце висувається  завдання визначення шляхів регулювання  діяльності банків з іноземним капіталом  з метою не допущення їх впливу на зростання доларизації української  економіки та збереження позицій національної валюти і вітчизняних банків у валютно-фінансовому просторі України.

Раціональна стратегія державного управління процесом входження іноземних банків в  Україну полягає в тому, щоб  максимально інтегрувати їх в  українську економіку, орієнтуючи на виконання пріоритетних національних завдань. У зв'язку з цим основним завданням має стати удосконалення механізмів їх розподілу, та переорієнтація з використання адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи шляхом максимальної компенсації тих переваг, що володіють іноземні банки.

Для їх вирішення поряд із запровадженням тимчасового (протягом трьох - п'яти  років) періоду обмеженої присутності іноземних банків у стратегічних сегментах українського ринку фінансових послуг, основна увага має бути приділена напрацюванню нових підходів із використанням широкого кола механізмів, що стимулюють капіталізацію банківської сфери та розширюють її забезпеченість довгими ресурсами, інтенсифікують розвиток вітчизняного валютно-фінансового ринку як необхідну передумову підвищення економічної доцільності здійснення операцій у національній валюті.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДОЛАРИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ РОЗШИРЕННЯ ПРИСУТНОСТІ ІНОЗЕМНИХ БАНКІВ

Характерною особливістю української економіки, як і багатьох інших перехідних економік, є її суттєва доларизація. За даними НБУ, тільки за останній рік вона підвищилася з 23,6 % до 29 %. В 2006 році попит населення на долари на готівковому валютному ринку перевищив пропозицію втричі, або майже на 3,6 млрд. дол. США, тоді як в 2005 році - лише на 1,3 млрд. дол. США. Сукупні депозити (юридичних і фізичних осіб) в іноземній валюті за минулий рік виросли на 53,8 % (до 70,2 млрд. грн.), а в гривні - на 30,9 % (до 114,3 млрд. грн.). І хоча сальдо інтервенцій Національного банку України на валютному ринку склало "плюс" 906 млн. дол. США, позитивним воно стало (в кумулятивному підрахунку) лише в жовтні минулого року.

Серед причин доларизації слід відмітити:

- вищу  мінливість темпів інфляції порівняно  з курсовою динамікою, що визначає  менш стабільний рівень реальної  дохідності гривневих фінансових  інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

- стабільніші  процентні ставки за кредитами  й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті (у  тому числі, через нестабільну  премію за ризик і широкий  діапазон процентних ставок у  національній валюті);

- прискорену  лібералізацію валютного регулювання,  що розширює можливості доступу  до глибшого і розвиненішого  ринку позик в іноземній валюті  та дозволяє розміщувати цінні  папери на міжнародних ринках  капіталу;

- такі  характерні вади української економіки як недостатня глибина і ліквідність національного валютного ринку, низький рівень розвитку ринку фінансових інструментів і цінних паперів, деномінованих в національній валюті, високі ризики ліквідності і низький рівень довіри до національної валюти.

У доларизованій  економіці, де одночасно іноземна й  національна валюта виконують функції  грошей, деформується дія каналів  трансмісійного монетарного механізму, що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив  монетарних шоків і ризики боргової кризи:

- обсяги  і структура грошової маси  стають вкрай чутливі до коливань  обмінного курсу та девальваційних  очікувань - зміни обмінного курсу  автоматично впливають на вартість  доларової складової грошової  маси у виразі національної  валюти;

- зростає  чутливість валютного курсу до  змін у грошовій пропозиції: непередбачені  перепливи між доларовою і  гривневою частинами грошової  маси під впливом девальваційних  очікувань відбиваються у коливаннях  попиту та пропозиції іноземної  валюти на готівковому і безготівковому сегментах валютного ринку;

- послаблюється  дієвість процентної ставки як  інструменту регулювання грошової  пропозиції;

- зменшуються  можливості здійснення антициклічної  стимулюючої монетарної політики  в частині проведення девальвації, яка стає особливо небажаною в умовах доларизованої економіки;

- утруднюється  прогнозування наслідків застосування  важелів монетарної політики  і розриваються традиційні лінійні  зв'язки між динамікою грошової  маси та інфляції;

- суттєво  зростає вразливість банківської системи, корпоративного сектора і держави до валютних ризиків.

У зв'язку з цим, боротьба з доларизацією як фінансово-економічним явищем та з  її ризиками стає важливим напрямом політики НБУ як необхідна умова збереження контрольованості монетарної сфери. Проте в умовах активного входження іноземних банків, які володіють дешевими і довгими валютними ресурсами і мають більшу самостійність у здійсненні своєї діяльності, вирішення зазначеного завдання може суттєво ускладнитися.

Довідково: За 2006 рік кількість банків з іноземним капіталом зросла з 23 до 35, у тому числі з 100 % іноземним капіталом - з 9 до 13, а питома вага статутного капіталу банків з іноземним капіталом у загальному статутному капіталі діючих банків досягла 38 %.

Для підвищення урегульованості цього процесу 16 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла закон "Про внесення змін в Закон України "Про банки і банківську діяльність", основним призначенням якого є впорядкування процесу отримання іноземними банками права відкривати на території України філії і здійснення такими філіями банківської діяльності. З метою доступу в Україну лише надійних іноземних банків у новій редакції Закону визначені спеціальні умови, за яких іноземний банк має право на відкриття в Україні свого філіалу.

Поряд з цим, НБУ представив новий проект "Порядку регулювання валютних операцій, пов'язаних з імпортом і  експортом фінансового капіталу", який містить норми, що регламентують  кредитування в іноземній валюті шляхом фактичної заборони більшості  його видів: вітчизняним фінансовим установам передбачено заборонити надавати кредити в іноземній валюті фізичним особам, що не займаються підприємницькою діяльністю, а підприємцям вони надаватимуться виключно для виконання ними зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами. При цьому право фінансових установ видавати валютні позики буде обмежено обсягами залучення ними засобів в інвалюті на відповідний період і у відповідних об'ємах.

Ці норми  доповнюють вже існуючий комплекс методів  обмеження обсягів кредитування в іноземній валюті - запроваджені у 2006 р. асиметричні ліміти відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій валютах, досить жорсткі норми контролю за їх дотриманням уповноваженими банками; введені з 1 жовтня 2006 р. підвищені норми резервних відрахувань при залученні валютних ресурсів.

Проте за гострої потреби вирішення  проблеми фінансової доларизації методи її вирішення, окреслені в зазначеному  проекті, видаються недостатньо  ефективними та виваженими. Так, намагання  НБУ мінімізувати потенційні ризики доларизації української економіки шляхом заборони конкретних операцій в іноземній валюті може негативно позначитися на здійсненні реальної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, спровокувати подорожчання кредитних ресурсів, що загальмує нарощування кредитування не лише у валютному, а й гривневому виразі.

Потреби української економіки в активнішому  залученні ресурсів іноземних банків зумовлені недостатнім рівнем капіталізації, потребою у прискореному розвитку фінансових ринків; залученні сучасних банківських технологій і досвіду банківського менеджменту як передумов для подальшого розвитку національної фінансової системи і підвищення прибутковості (нинішній рівень рентабельності банків - 11,1% до оподаткування - є недостатнім для збереження рівня капіталізації в майбутньому). Відтак за рахунок використання досвіду і ресурсів іноземних банків передбачається вирішення низки дисбалансів української банкової системи, а саме:

- розбалансування  валютної структури активів і  пасивів українських банків. За станом на 01.01.2007 р. позики у іноземній валюті склали близько 49,5 % загального портфелю кредитів, а депозити в іноземній валюті - майже 38,0 % загальної суми депозитів;

- зростання  різниці у термінах погашення  активів та пасивів, пов'язаної з обмеженими можливостями українських банків залучати довготермінові ресурси в умовах пришвидшеного зростання обсягів довгострокового кредитування;

- загострення  ресурсної проблеми в умовах  поступового вичерпання такого  джерела як кошти населення - співвідношення між депозитами населення і обсягами отриманих ними кредитів погіршилося з 2,18 разу на 1.01.2006 р. до 1,36 разу на 01.01.2007 року;

- неефективне  управління формуванням і розподілом  ресурсної бази: отримані переважно  за рахунок зовнішніх запозичень "довгі" кошти спрямовуються на фінансування споживчих потреб населення.

Проте, зважаючи на структуру основних мотивів  приходу іноземних банків в Україну, сприяння вирішенню проблем української  банківської системи не входить  у перелік їх інтересів. Натомість, саме наявність цих проблем в значній мірі визначає можливість отримання іноземними банками високих прибутків на українському ринку. Тому, як переконує світовий досвід, за відсутності виваженої стратегії відкриття внутрішнього ринку банківських послуг, розробленої з урахуванням інтересів України, наслідки приходу іноземного банківського капіталу можуть набути переважно негативного забарвлення, а саме:

- розширення  ресурсної бази фінансування  реального сектора вітчизняної  економіки не означає їх автоматичної переорієнтації до інноваційних галузей. За відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів підвищується ймовірність збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків;

- підвищення  якості обслуговування і зниження  рівня процентних ставок за кредитами в умовах спрощеного доступу філій іноземних банків до ресурсів материнських структур, їх якіснішої технологічної і методологічної бази, великого досвіду маркетингових стратегій і технологій ризик-менеджменту, гнучкості підходів до питань кредитування населення створить нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що обумовить необхідність значних витрат вітчизняних банків на впровадження нових технологій та навчання персоналу, що зменшить їх фінансову стійкість; приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

- за  зменшення впливу внутрішніх шоків на стабільність функціонування банківської системи в умовах розширення можливостей іноземних філій вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок материнської компанії зростає загроза неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів: можливість швидкого згортання діяльності, виведення кредитних ресурсів та інвестицій з України філій іноземних банків з метою мінімізації ризиків та фінансових втрат при одночасній слабкості національної частини банківського сектору спровокує колапс національної фінансової системи;

- за  збільшення об'ємів іноземних  інвестицій в економіку України,  підтриманих діяльністю іноземних  банків, в майбутньому слід очікувати  не менш потужного відпливу  капіталу у формі виведення  прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти.

Таким чином, завдяки розширенню присутності  іноземних банків в Україні інтенсифікується розвиток якісно нового фінансово-економічного середовища, головну роль в якому відіграватимуть іноземні банки та іноземна валюта. Це створює загрозу реалізації внутрішніх і зовнішніх стратегічних завдань, які стоять перед українською економікою. Відтак процес входження іноземного капіталу в український банківський сектор, особливо в умовах деформованого механізму розподілу фінансових ресурсів, має бути вкрай поступовим і регульованим державою. Раціональна стратегія державного управління процесом входження іноземних банків в Україну полягає в тому, щоб максимально інтегрувати їх в українську економіку, орієнтуючи на виконання пріоритетних національних завдань. У зв'язку з цим основним завданням має стати удосконалення механізмів розподілу ресурсів, та переорієнтація з використання адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи шляхом максимальної компенсації відсутності у неї переваг, якими володіють іноземні банки.

У зв'язку з цим протягом трьох - п'яти років  має зберігатись режим обмеженої присутності іноземних банків у стратегічних сегментах українського ринку фінансових послуг, що передбачає:

- обмеження  здійснення іноземними банками  певних видів валютних операцій  боргового характеру і кредитування  окремих секторів економіки (зокрема, роботи з населенням);

- створення  механізмів регулювання напрямів  вкладень іноземних банків по  галузях економіки, наприклад,  залучення банків з іноземним  капіталом до співпраці із  державними фондами підтримки  певних секторів економіки;

- збереження  українських акціонерів в банках  з домінуючою іноземною власністю,  що унеможливить фактичне переміщення  за рубіж маркетингових, управлінських  та контрольних функцій відповідно  до загальноприйнятих принципів  захисту прав міноритарних акціонерів.

Основна увага державної політики має  бути приділена напрацювання нових  підходів із використанням широкого кола механізмів, що стимулюють капіталізацію  української банківської сфери  та розширюють її забезпеченість "довгими" ресурсами у національній валюті.

Світовий  досвід подолання низького рівня  капіталізації знає два альтернативні  підходи. За першого основним джерелом зростання капіталу банків є власний  прибуток в поєднанні з іноземним  капіталом. Цей підхід використовувався практично в усіх країнах Центральної і Східної Європи, що і привело до переважання іноземних акціонерів у капіталі банківських систем цих країн. Другий підхід ґрунтується на активізації державних заходів по нарощуванню капіталізації банків у нерозривному зв'язку з таким важливим системоутворюючим заходом як санація банків (таким шляхом ішли країни Західної Європи, Китай, Японія, Чилі та ін.).

Довідково:

- "Економічне  диво" післявоєнного відновлення  Західної Європи стало можливим завдяки розвитку механізму рефінансування комерційних банків під векселі промислових підприємств, які передисконтовувалися центральними банками цих держав.

- Стрімкий повоєнний підйом Японії був забезпечений дешевими кредитними ресурсами, що створювалися державною кредитно-фінансовою системою на основі довгострокових заощаджень населення. Уряд Японії підтримував банки через викуп у них проблемних боргів та надання особливих кредитів для ресурсного забезпечення визначених пріоритетів відповідно до задач структурної політики.

- Зростання економіки Китаю підтримується емісією кредитних ресурсів, що надаються державними банками під низький відсоток з метою модернізації підприємств.

На нашу думку, Україні слід орієнтуватися  на другий шлях розвитку банківської системи, який більшою мірою відповідає необхідності збереження її самостійності як незалежної держави із міцною банківською системою і сильною валютою.

Активізація участі держави у розвитку вітчизняної  банківської системи має відбуватися  шляхом:

1) Розробки механізмів використання потенціалу державних банків у стимулюванні капіталізації банківської системи, а саме:

- введення  в дію механізму купівлі акцій  комерційних банків державними  банками з одночасним передбаченням  шляхів їх подальшого продажу  за більш вигідною ціною;

- визначення  переліку подій, при настанні  яких допускається надання держбанками  або НБУ субординованих кредитів  комерційним банкам шляхом викупу  їх субординованих облігаційних  позик. 

2) Активнішого  використання механізмів державної  підтримки пріоритетних напрямів кредитування, передусім, інноваційно-інвестиційних проектів, суб'єктів малого підприємництва та розвитку іпотеки за орієнтації і дотримання пропорційності між темпами іпотечного кредитування та зростанням обсягів будівництва житла у спосіб:  

- безпосереднього  надання банкам довгострокових  позик під пільгові відсотки  або субсидування частини процентної  ставки за цими кредитами (погашення  різниці між відсотковою ставкою  за кредитами комерційних банків  та дисконтною ставкою НБУ);

- присвоєння  цим кредитам меншого ступеня  ризику;

- зменшення  виплат банку до фонду обов'язкового  резервування або відрахування  до бюджету пропорційно частці  зазначених кредитів у кредитному  портфелі;

- розвитку  механізмів страхування, внесення  застави і надання державних гарантій за кредитами за рахунок бюджетних коштів за допомогою створення Агентства надання застави і гарантій;

- введення  державних гарантій виключно  або в більшому обсязі по  гривневих внесках фізичних осіб  з метою підвищення привабливості гривневих заощаджень.

3) Розробки  державної програми фінансового  оздоровлення банків шляхом їх  реструктуризації і санації через  створення спеціалізованих державних  фінансових інститутів, у тому  числі для очищення балансів  комерційних банків від проблемних інвестиційних та інноваційних кредитів у спосіб:

- списання  їх в тій або іншій пропорції  з балансу комерційних банків  за рахунок коштів державного  бюджету; 

- переоформлення  їх в державний борг шляхом  обміну державних облігацій на  акції підприємств-боржників;

- надання  банку додаткових фінансових  ресурсів з бюджетних коштів  за умови його активної участі  у процесі реструктуризації підприємства.

Разом з тим, для забезпечення комплексного підходу до вирішення проблеми зміцнення  конкурентних позицій вітчизняних банків і переорієнтації їх на переважне використання ресурсів у національній валюті велика увага має бути приділена реалізації таких невідкладних завдань:

- перетворенню  механізму рефінансування в реально  діючий інструмент забезпечення  комерційних банків ресурсами в національній валюті, у тому числі, завдяки розвитку рефінансування комерційних банків під заставу векселів виробничих підприємств, що передбачає організацію державного моніторингу платоспроможності великих і середніх підприємств та контролю за прозорістю їх емісійної політики;

- підвищенню  ліквідності і глибини національного  валютного ринку та його строкового  сегменту, що потребує скасування (або суттєвого зменшення) збору  до Пенсійного Фонду при обміні  валюти і встановлення обґрунтованих меж допустимих коливань валютного курсу, в разі порушення яких активізуватиметься механізм стягування податку на валютні операції;

- розширенню  можливостей капіталізації за  рахунок розміщення банківських  акцій серед юридичних і фізичних  осіб, вилучення з бази оподаткування кредитних установ суми, що використовується на капіталізацію;

- раціональному  використанню заходів прямого  обмеження активно-пасивних операцій  банків в іноземній валюті  шляхом встановлення лімітів  на позики та депозити в  інвалюті, у т.ч. з нерезидентами, запровадження податків на посередництво в іноземній валюті;

- врегулюванню  питання щодо активнішого запровадження  у банківську практику безвідзивних  внесків, які можна отримати  до закінчення контрактного терміну  лише за умови сплати комісійних за дострокове вилучення, що відповідає світовій практиці і дозволить українським банкам підвищити якість управління ліквідністю за рахунок кращого збалансування валютної та строкової структури залучених і розміщених коштів;

- поширенню  інструментів хеджування валютних і кредитних ризиків розвитку, механізмів перенесення банківських ризиків, зокрема, сек'юритизації іпотечних та інших  

Розділ 2. ДОСВІД РОСІЇ ТА КИТАЮ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ІНОЗЕМНИХ БАНКІВ

На відміну  від більшості країн ЦСЄ, які у минулому десятиріччі відкрили свої фінансові системи іноземним інвесторам, Росія не поспішає лібералізувати процес відкриття філій іноземних банків, незважаючи на розвиток своїх відносин із СОТ. Нині загальна частка іноземного капіталу в російській банківській системі складає 14,4 %, і уряд Росії прогнозує, що у найближчі 5-7 років вона зросте до 25-35 %. У 2006 р. темпи приросту внесків фізичних осіб, розміщених в банках з іноземним капіталом, перевищували середні показники по банківському сектору.