Проблеми здоров’я населення України

26

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра менеджменту

Реферат

з дисципліни

Безпека життєдіяльності

на тему:

«Проблеми здоров’я населення України»

   Виконала студентка              4 курсу,

групи БС-82

денної

форми навчання

Савченко М.А.

                                                    Перевірила                доц.  Турченюк Т.В.

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3

1 СКЛАДОВІ АБСОЛЮТНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ……………………4

2 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ………..6

3 СУЧАСНА МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ………10

4 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ……..17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..13

ВСТУП

У системі цінностей, якими дорожить будь-яка цивілізована нація особливе місце відводиться здоров'ю людей. Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномена здоров'я, визначити його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ), здоров`я є станом повного соціального, біологічного і психологічного благополуччя людини, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних вад. Здоров'я – одне з головних джерел повноцінного життя, щастя, радості, успіху. Воно є не лише особистим надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших показників добробуту народу. На жаль, багато людей лише тоді починають по-справжньому цінувати своє здоров'я, коли воно вже порушене.

Визначення поняття здоров`я є широким і не може бути охоплене одним певним індикатором. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров'я людини, але і він є далеко не повним. Слід також підкреслити, що склад терміну «здоров’я» не є постійним, а залежить від соціального і культурного рівня, змінюючись у просторі і часі.

Формування цілісного уявлення про здоров'я на сьогодні стикається з низкою взаємопов'язаних методичних та інформаційних проблем. Відтак все більшого пізнавального і практичного значення набуває формування цілісного уявлення про феномен здоров'я і якомога більш адекватна оцінка стану і перспектив здоров'я населення України.

1 СКЛАДОВІ АБСОЛЮТНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Для успішного вирішення питань управління здоров'ям у сучасному суспільстві важливе значення має пізнання загальних закономірностей формування здоров'я, динаміки основних його показників. Були визначені складові формування здоров'я, а саме: спосіб життя – до 50%, вплив навколишнього середовища – до 20%, спадковість – до 20%, доступність і якість медичної допомоги – до 10%.

Існує три взаємопов'язані рівні здоров'я: суспільний, груповий та індивідуальний.

Суспільний – характеризує стан здоров'я загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

Групове здоров'я зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Індивідуальний рівень здоров'я формується як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних та психічних особливостей людини, способу життя, який вона веде. Індивідуальне здоров'я – абсолютний і непересічний скарб, що перебуває на найвищому ступені особистісних цінностей кожного.

Здоров'я визначає процес адаптації, яка являється реакцією на соціально створену реальність. Адаптація створює можливість пристосовуватися до змінного зовнішнього середовища, до росту і внутрішніх фізіологічних змін, до лікування при порушеннях і до старіння. До того часу, доки організм спроможний за допомогою адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоров'я. Якщо ж організм потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу факторів зовнішнього середовища переважає можливості його адаптації, наступає стан, протилежний здоров'ю, тобто хвороба, патологія.

Виділяють три рівні опису цінності здоров'я:

- біологічний – досконалість саморегуляції організму, гармонія фізіологічних процесів як максимуму адаптації організму;

- соціальний – міра соціальної активності, відношення людини до світу;

- психологічний – позитивно спрямована стратегія життя людини

Здоров'я людей належить до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в цілому.

Підводячи підсумки вищесказаного, здоров'я можна охарактеризувати такими ознаками:

- нормальне функціонування організму на всіх рівнях його організації – органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню;

- здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці;

- динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища;

- здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігання живої основи в організмі;

- відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення;

- повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.

2 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Залежить воно від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини, а отже, є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Здоров'я є своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів.

Розрізняють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань – грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто впливати на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління – на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.

Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу захворювань, пов'язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров'я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, вірусів, бактерій, грибів, отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунтів, води продуктами промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, пов'язану з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

Суттєвий вплив на стан здоров'я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, конфлікти, засоби масової інформації, урбанізація, гігантські темпи індустріалізації тощо.

Істотне значення має стан генетичного фонду, схильність до спадкових хвороб.

Шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень – ось широко розповсюджені побутові причини виникнення хвороб. Вони ж, в свою чергу, пов'язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови.

Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров'я населення. Там, де домінує голод і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя і паління позначаються на здоров'ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у шахтах, на заводах і у полі спостерігається професійні захворювання і рання смерть.

Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров'я – в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їх природним оточенням.

Дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. Із розвитком людського суспільства розвиваються їх хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується природна рівновага.

Фактори ризику для здоров`я населення, що зустрічаються в навколишньому середовищі України, різноманітні. У спадок від колишнього СРСР Україні залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС.

Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання або регламентують їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації приймається згідно концепції "користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує.

І все ж в усіх цих факторах, при глибокому їхньому аналізі, прослідковується все той же особистісний фактор. Бути чи не бути здоровому – це, насамперед, залежить від самої людини. І не можливо не погодитись із твердженням римського філософа Сенеки: «Уміння продовжити життя – в умінні не скорочувати його».

3 СУЧАСНА МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Загалом у сфері охорони здоров'я у період 2005 - 2009 років спостерігалось поліпшення ситуації, про що свідчить покращення позиції України в рейтингу глобальної конкурентоспроможності. За субіндексом "Охорона здоров'я й початкова освіта" Україна на даний час займає 67-е місце - звіт 2010/2011 (94-е місце - 2006/2007, 68-е місце 2009/2010). Однак динаміка кількості хворих на ВІЛ та туберкульоз викликає занепокоєння і є серйозною загрозою демографічній та соціальній безпеці. Так, найгірші оцінки України зазнала за складовим субіндексу "Вплив туберкульозу на бізнес" (113-е місце - 2010/2011, 116-е місце - 2009/2010), "Поширеність ВІЛ" (114-е місце - 2010/2011, 110-е місце - 2009/2010), "Збитки бізнесу від ВІЛ/СНІДу" (96-е місце - 2010/2011), 106-е місце - 2009/2010), "Випадки захворювань на туберкульоз" (87-е - 2010/2011), 88-е місце - 2009/2010). За показником "Тривалість життя" Україна серед країн посідає 98-е місце (92-е місце - 2009/2010).

Для початку проведемо аналіз сучасної медико-демографічної ситуації в Україні.

Суспільні перетворення в Україні за роки незалежності, які супроводжувались затяжною соціально-економічною кризою, суттєво вплинули на рівень та умови життя населення і, відповідно, на динаміку його чисельності, склад і процеси відтворення.

На початок 2011р. чисельність населення України становила 45778,5 тис. осіб. За чисельністю населення наша країна стало посідає п’яте місце серед європейських країн та друге місце серед країн СНД після Росії. Протягом всіх повоєнних років, аж до початку 1990-х рр., чисельність населення України постійно зростала (рис.1.1.). Однак інтенсивність цього зростання почала знижуватися з початку 1970-х рр. Вперше смертність перевищила народжуваність в 1991 р., і країна вступила в якісно новий етап свого розвитку – депопуляцію. Вже 20 років в Україні річна чисельність померлих перевищує чисельність народжених.

Рисунок 3.1 – Динаміка чисельності наявного населення України у 1990–2010 рр. (на 1 січня 2011)

За п’ять останніх років (2006–2010) чисельність населення скоротилася на 1 млн 151 тис. осіб, а протягом минулого року – на 184,4 тис. осіб. Депопуляція – далеко не унікальне явище у світі і спостерігається в багатьох інших країнах Європи: Білорусі, Болгарії, Греції, Італії, Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Російській Федерації, Румунії, Словенії, Чехії, Швеції та ін. Однак нашу країну серед вищеназваних вирізняє масштабність депопуляції та прискорені темпи скорочення чисельності населення: коефіцієнт природного убутку населення у 2010 р. в Україні становив – 4,4‰.

Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є високий рівень постаріння. Нині частка населення у віці 60 років і старше становить понад 20% (табл.3.1). Найвищий рівень постаріння зафіксовано у сільських жінок (понад 30%).

Таблиця 3.1 - Індикатори старіння населення 2006 – 2010 рр.

Починаючи з 2002 р. абсолютне число народжених зростає. Зокрема, у 2010 р. дітей народилося на 37,3 тис. більше, ніж у 2006 р. Приріст народжень у міських поселеннях в 2010 р. порівняно з 2006 р. становив 19,9 тис., а в селах – 17,4 тис. осіб. Загальний коефіцієнт народжуваності населення також збільшився: від 9,9‰ у 2006 р. до 10,8‰ у 2010 р. Підвищення рівня народжуваності за останні п’ять років є передусім наслідком збільшення числа потенційних матерів – жінок дітородного віку, народжених у першій половині 1980-х років.

Найгострішою демографічною проблемою України була і залишається несприятлива динаміка смертності населення. Сучасна кризова ситуація зі смертністю формувалася на тлі тривалих неблагополучних тенденцій 1965-1984 рр., які були різко підсилені наслідками чорнобильського лиха і негативним впливом затяжної соціально-економічної кризи перехідного періоду. Прикро, але параметри режиму смертності в Україні за останні 10 років зберігаються на рівні найгірших показників середини 90-х років – піку кризи смертності. Затяжна стагнація показників смертності свідчить про сталість неблагополуччя у режимі вимирання населення України. Сучасна ситуація зі смертністю неблагополучна як для міського, так і для сільського населення.

За останні п’ять років (2006–2010) загальний показник смертності в Україні утримується на надто високому як для європейської країни рівні 16,2–15,2‰. Однак при цьому варто зважити на те, що формування нинішнього високого рівня смертності відбувається в умовах прискореного демографічного старіння, яке за рахунок швидкого збільшення в населенні контингентів старшого віку не тільки структурно підвищує його, але й посилює темп вимирання населення.

Сучасний рівень смертності в Україні відзначається суттєвими регіональними відмінностями: у 2010 р. величина загального коефіцієнту смертності коливалася від 10,3‰ (м. Київ) до 19,6‰ (Чернігівська область). Відносно нижчий загальний рівень смертності спостерігається у західній частині України (12,0–14,4‰), найвищий – у північних областях (17,3–19,6‰). Значною мірою такі коливання пояснюються дією структурного чинника. Так, у західних областях відносно молода вікова структура населення змінює загальний показник смертності у бік зменшення, а в областях зі старою віковою структурою (на півночі і в центрі нашої країни) – в бік підвищення.

Сучасна структура причин смерті населення України поєднує у собі елементи традиційної і сучасної структур патологій, в якій високий рівень смертності від ендогенних захворювань (хвороб системи кровообігу і новоутворень) межує з не менш значущою смертністю від екзогенних причин (нещасних випадків, отруєнь і травм, інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб органів дихання та органів травлення). В середньому до 86% усіх смертних випадків нині в Україні припадає на три основні класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. В ієрархії причин смерті населення нашої країни в 2010 р., як і в попередні роки, перші п’ять місць стало посідають такі класи: хвороби системи кровообігу (66,6% від загалу померлих), новоутворення (12,7%), зовнішні причини смерті (6,2%), хвороби органів травлення (3,8%) і органів дихання (2,8%). Структура причин смерті у 2010 р. порівняно з 2009 р. не зазнала значних змін.

Рівень та динаміка показників смертності від основних хвороб системи кровообігу в Україні значно відрізняється від таких у розвинутих країнах світу. Особливо помітними є відмінності у показниках смертності від ішемічної хвороби серця: сучасний рівень смертності українських чоловіків майже у 3 рази перевищує відповідний показник смертності чоловіків у розвинутих країнах, а смертність внаслідок цереброваскулярних хвороб відрізняється незначною мірою. Показники ж смертності українських жінок працездатного віку від ішемічної хвороби серця перевищували рівень смертності від цієї патології серед їх ровесниць у розвинутих країнах світу несуттєво.

Наступний за значущістю клас причин смерті – новоутворення. Щорічно новоутворення викликають 15–17% усіх смертей осіб працездатного віку. Нині рівень онкологічної смертності чоловіків працездатного віку в Україні перевищує такий у розвинутих країнах на 40%, а в жінок – на 20%.

Головне місце серед локалізації раку в чоловіків посідають новоутворення трахеї, бронхів і легенів (20%) і меншою мірою – шлунка, кишечнику, прямої кишки (12%). У структурі смертності жінок перше місце належить новоутворенням молочної залози (16%) та жіночих статевих органів (5%).

Наступний за значущістю клас причин смерті – зовнішні причини. Нині внаслідок різного роду нещасних випадків, отруєнь та травм в Україні гине понад 40 тис. осіб, до 70% з яких перебуває у працездатному віці. Характерною рисою смертності від зовнішніх причин в Україні є разюча статева диференціація, що полягає у значному перевищенні показників смертності чоловіків над відповідними показниками жінок. Якщо чоловіча смертність від усіх причин у віці 16–59 років майже утричі перевищує жіночу, то від зовнішніх причин смерті – у 5 разів.

Смертність від інфекційних та паразитарних хвороб зростала у чоловіків. Особливо значним виявилось підвищення рівня смертності від інфекційних захворювань у 2005 р., коли він зріс у населення віком 16–59 років майже на 40%. Відповідно, якщо у 1991 р. рівень смертності в Україні перевищував такий у розвинутих країнах у 3,5, у 2000 р. – у 7, то в 2010 р. – майже в 10 разів. Результати аналізу тенденцій смертності від причин смерті даного класу свідчать про те, що визначальну роль у смертності відіграє саме туберкульоз, поширений переважно серед чоловіків. Показник смертності від туберкульозу потягом останніх 17 років підвищився в Україні утричі. Щороку в Україні помирає від туберкульозу майже 7–8 тис. осіб. Нині Україна за показником смертності від туберкульозу виявилась відкинутою далеко назад і перебуває на рівні 1960-х років. Якщо у 1991 р. рівень смертності від туберкульозу в Україні перевищував відповідні показники розвинутих країн світу у 7 разів, то у сучасний період цей розрив сягає 20 разів. Основні втрати, зумовлені туберкульозом, концентруються у працездатному віці. Тенденції смертності населення України, особливо чоловіків, від хвороб органів травлення також є надзвичайно негативними: найбільш значне підвищення її рівня припадає на 2002–2010 рр. Що стосується вікових ризиків смерті, то найвищими вони є у віці 45–49 років для чоловіків та 30–44 роки для жінок.

Динаміка тривалості життя населення України у 1990-х роках і на початку ХХІ ст. була неоднозначною. В цілому в тенденціях тривалості життя за вказані роки можна виділити декілька коротких періодів: період загального і стрімкого скорочення тривалості життя – 1990–1995 рр.; період короткочасного незначного підвищення тривалості життя – 1996–1998 рр.; період зниження і стагнації тривалості життя на дуже низькому рівні – 1999–2005 рр.; період підвищення тривалості життя, який розпочався у 2006 р.(табл. 1.2).

Таблиця 3.2 - Зміни середньої тривалість життя населення України у 2006–2010 рр. (років)

За попередніми даними, в Україні у 2010 р. середня очікувана тривалість життя при народженні порівняно з 2009 р. збільшилась на 0,2 року і становить 69,8 року для обох статей. При цьому на 0,18 року (з 64,37 до 64,55 року) ця величина збільшилась для чоловіків і на 0,21 року (з 74,84 до 75,05 року) – для жінок. Однак сучасний рівень середньої очікуваної тривалості життя при народженні у чоловіків на 1,3 року, а у жінок на 0,3 року нижчий, ніж у 1990 р.

Серйозне занепокоєння викликає збільшення розриву у рівнях чоловічої і жіночої тривалості життя, який у 2010 р. становив 10,5 року (в містах – 10,1 року, в сільській місцевості – 11,3 року).

4 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Одним із важливих завдань держави є збереження здоров’я населення як основного потенціалу виробничих ресурсів країни. Доведено, що здоров’я населення залежить від соціального та економічного благополуччя, спадковості, важливу рол при цьому відіграє здоровий спосіб життя, адекватне харчування, належні умови життя та побуту, стан навколишнього середовища.

Вивчення тенденцій захворюваності та поширеності хвороб серед різних вікових груп населення та закономірностей змін вищеозначених показників є важливою складовою планування стратегічних напрямків розвитку, як галузі охорони здоров’я, так і держави в цілому.

За результатами аналізу стану здоров’я населення України дослідники минулих років відмічають сталу негативну тенденцію зростання захворюваності та поширеності хвороб, зменшення абсолютної кількості населення за рахунок збільшення смертності, більше того, прогнозувалося подальше зростання негативних змін цих показників, що стає загрозливим для національної безпеки.

До переліку показників, які різносторонньо характеризують стан здоров’я населення і підлягають динамічному спостереженню та аналізу, відносяться захворюваність, поширеність хвороб, їх статево-вікові особливості.

Аналіз показників захворюваності та поширеності хвороб протягом 2006–2010 рр. свідчить про стійкі тенденції до їх зростання. Так, за вище означений період рівень первинної захворюваності серед всього населення зріс з 68 962,8 в 2006 р. до 72 255,4 на 100 тис. населення в 2010 р. (на 4,78%). Ще більшими темпами зросла поширеність хвороб, а саме з 174 577,5 в 2006 р. до 186 786,5 на 100 тис. населення у 2010 р (на 7,0%) (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 - Рівні захворюваності та поширеності хвороб серед всього населення України (на 100 тис. всього населення)

Основу структури первинної захворюваності традиційно формують: хвороби органів дихання (44,12%), системи кровообігу (7,22%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників (6,7%), хвороби сечостатевої системи (6,46%), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,81%), хвороби ока та його придаткового апарату (4,97%), хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (4,63%), хвороби органів травлення (4,05%) та інші. Разам вищеозначені класи хвороб склали 84,0% первинної захворюваності серед всього населення України (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 - Структура первинної захворюваності серед усього населення України у 2010 році (%)

За останні п’ять років (2006-2010 рр.) при незмінній в цілому структурі первинної захворюваності серед всього населення відбулися зміни щодо питомої ваги основних класів хвороб, що її формують. Так відмічається зростання питомої ваги класу хвороб органів дихання в загальній структурі первинної захворюваності серед усього населення: з 41,28% в 2006 р. до 43,98% у 2009 р. та 44,12% у 2010 р. І, навпаки, питома вага хвороб системи кровообігу в загальній структурі первинної захворюваності серед всього населення поступово зменшується з 7,54% в 2006 р. до 7,34% в 2009 р. та 7,22% в 2010 р.; питома вага хвороб органів травлення зменшилася з 4,29 % у 2006 р. до 4,15% в 2009 р. та 4,05% в 2010 р.; хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини з 4,95% в 2006 р. до 4,68% в 2009 р. та 4,63% в 2010 р. Відбулося також зменшення питомої ваги первинної захворюваності на інфекційні та паразитарні хвороби в загальні структурі первинної захворюваності серед всього населення України: з 4,07% - в 2006 р. до 3,71% -в 2009 р. та 3,61% - в 2010 р.

Значення первинної захворюваності серед всього населення за основними класами хвороб в динаміці за останні п’ять років також мають різнонаправлені тенденції .

Найбільшими темпами зросла первинна захворюваність всього населення України на хвороби органів дихання (+ 12%), хвороби вуха та соскоподібного відростку (+5,33%), хвороби ока та його придаткового апарату (+4,21%), новоутворення (+3,1%), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (+2,9%). Стабілізувалася первинна захворюваність на хвороби нервової системи (+0,19%), хвороби системи кровообігу (+0,4%), хвороби сечостатевої системи (+0,52%). За означений період зменшилася первинна захворюваність з приводу вагітності, пологів та післяпологового періоду (-11,81%), розладів психіки та поведінки (-8,7%), інфекційних і паразитарних хвороб (-6,98%), хвороб крові та кровотворних органів (-3,18%), хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини (-2,1%), травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників (-1,08%), хвороборганів травлення (-1,03%).