Київський національний Університет ім.. Т.Г Шевченка

Презинтація

З розкриттям тем:

1 Проблеми  здоров’я в сучасному суспільстві

2 Види,фактори,категорії  здоров’я

3 Причини  погіршення здоров’я населення   України 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                   Виконав:

Студент ІІ курсу

                                                                                                                              Групи 6 УРР

Приймак Олесь 

Вступ

    Здоров'я  – це природний  динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю  і врівноваженістю  з навколишнім  середовищем у  духовному, фізичному, а також соціальному  плані й ефективно  протидіє захворюванням.

    Усвоєму повному розумінні,здоровя включає ряд аспектів: 

       Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільновиробничі відносини). 
 

Внутрішня рівновага організму  людини- це збалансованих систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, моральної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості. 
 

Духовний  аспект аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість 

Психологічний аспект здоров'я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

 Фізичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття «фізичне здоров'я» пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

Соціальний фактор і здоров'я. Розуміння здоров'я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства.  
 
 
 
 

1.Проблеми здоров’я в сучасному суспільстві

Проблема здоров'я  людини існувала завжди, в усі історичні  соціальне-економічні формації. Вона виникла  з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського  суспільства.

Покоління наших предків  жили в тісному  спілкуванні з  природою. Уклад життя  і праці був  синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі світанковою і  засинали з вечірньою  зорею. Кожна пора року мала притаманні тільки їй трудову  налаштованість і  ритм життя.

Проблема  здоров'я людини вирішувалась досить ефективно  і просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я  складалась у індивідуальній свідомості особистості  поступово, під впливом  природних умов життя  і була важливим елементом  загальної культури людини.

У даний час вся  сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу  до проблеми формування здоров'я.

Сьогодні живуть у ритмі виробничого циклу  однаково в будь-яку пору року.

Умови життя та праці  сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.

 Забруднення  навколишнього середовища поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін.  
 
 

Високий рівень механізації  й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень

Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори –  все це є причиною погіршення здоров'я. З розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі  сучасного виробництва істотно  зменшується, що призводить до гіпокінезії. 
 

Негативний вплив  на організм людини чинять шкідливі відходи  виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна  утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих  звичок (паління, зловживання спиртними  напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Немаловажливою проблемою  є також проблема забезпеченістю якісним медичним обслуговуванням.Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, вилікування  яких,на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідко залишається  слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування. 
 
 
 
 

За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у цей світ.

Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій  людині, у знанні та розумінні нею  низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого  здоров'я), а також в умінні дотримуватись  правил здорового способу життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Види,фактори,категорії здоров’я

Можна говорити про  різні види здоров'я:

 а) Фізичне, що визначає повноцінне і правильне функціонування організму. Показниками фізичного здоров'я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

  б) психічне, що зумовлює рівновагу і нормальний перебіг психічних процесів. Показники психічного здоров’я є індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини. Показники духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва само ідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – все це обумовлює стан духовного здоров'я.

  в) духовне — як прагнення до ідеалу, що є головним джерелом сили і енергії людини.

г)правове здоров'я, що засвідчує ставлення людини до правових норм суспільства,

в)соціальне, від чого залежить безконфліктна взаємодія з довкіллям. Показники соціального здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. В загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі – економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових. 

Між різними аспектами (видами) здоров'я існує тісний і  прямий взаємозв'язок: хвороба фізична  часто є чинником дисгармонії  психічної, емоційної й соціальної. За даними деяких досліджень, у половини хворобливих дітей спостерігаються проблеми з вихованням. Серед породжуваних фізичним нездоров'ям явищ — схильність до наркотичних речовин, алкоголю, куріння, лихослів'я, статева розпуста, брутальність у поведінці. Нервово-психічне навантаження, посилене зовнішніми чинниками, призводить до п'ятиразового збільшення показника вживання наркогенних речовин (тютюн, алкоголь, наркотики). За даними тих же досліджень, 21 % п'ятикласників виявляють схильність до куріння, 17 % — до алкоголю. Ці дані, зрештою, особливо вражають у старших класах: 57 % учнів — курять, 56 % — вживають алкоголь. У деяких сферах суспільного життя спостерігаємо сьогодні поширення правового нігілізму, про що даних маємо вдосталь (Оржеховська В., 1997). 

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Залежить воно від багатьох факторів: кліматичних умов, стану  навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також  станом медицини, а отже, є результатом  впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Здоров’я є своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів.

Розрізняють:

• Етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби)
• Фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань – грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто впливати на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління – на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.
• Абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.
• Біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, вірусів, бактерій, грибів , отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.
• Антропогенний,пов'язаний з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунтів, води продуктами промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, пов’язану з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).
• Соціальний: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, конфлікти,тзасоби масової інформації, урбанізація, гігантські темпи індустріалізації тощо.
• Істотне значення має стан генетичного фонду, схильність до спадкових хвороб.
• Шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень – ось широко розповсюджені побутові причини виникнення хвороб. Вони ж, в свою чергу, пов’язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави.
• Екологічнийі несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови.

Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод  і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя  і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи  і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у  шахтах, на заводах і у полі спостерігається  професійні захворювання і рання  смерть.

Стан здоровя в  окремих осіб є різним,тому прийнято розрізняти такі ступені здоров'я:

• Досконале здоров'я, відмінний настрій, сильний імунітет.
• Здоровий, але присутні незначні вади, що практично не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.

Нормальний  стан.

• Здоровий, але присутні захворювання що не розвиваються, що іноді можуть обмежти життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендується лікувати по можливості.
• Здоровий, але поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендується швидше перейти в нормальний стан.
• Хворий. Наявність легкого захворювання, що піддається лікуванню. Немає загрози життю. Необхідно швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип, викривлення хребта.

• Хронічне захворювання або інвалідність.

• Травма. Тимчасова втрата деякої здатності. Можлива загроза здоров'ю. Наприклад, забите місце, поріз, вивих, опік, відмороження, шок, втрата свідомості. Необхідна перша  медична допомога. Майже кожна  людина повинна вміти робити першу  медичну допомогу. Легкі травми можна  цілком вилікувати. Важка травма може привести до ампутації органу (гангрена).

Загроза життю. 

• Наприклад: важке  поранення, температура тіла вище 42 °C, утрата крові, зупинка серця, дихання. Необхідна термінова інтенсивна перша медична допомога.
• Клінічна смерть. Припинення дихання або кровообігу. Реанімація можлива протягом 5 хвилин.
• Біологічна смерть.

Кожна людина повинна  дбати про своє здоров'я в першу  чергу сама. Краще запобігти захворюванню, ніж лікуватися. Першим важливим елементом  піклування про здоров'я є відсліджування власного самопочуття. Важливе місце  займає особиста гігієна, активне й  здорове спілкування з іншими людьми, комфортні умови праці, раціональне  харчування і здоровий спосіб життя.

Окрему групи існують серед людей з інвалідністю. 

Інвалі́дність — соціальна недостатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Група інвалідності — ступінь постійної чи продовжуваної втрати працездатності. Встановлюється група інвалідності медико-соціальною експертною комісією, згідно з Інструкцією «Про встановлення груп інвалідності», затвердженою Міністерством охорони здоров'я України, від 28 грудня 1991 р. Встановлені три групи інвалідності — I, II, III. Основою для встановлення групи інвалідності є медичні показники стану здоров'я.

Розрізняють:

I Група інвалідності

Нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших  осіб, нездатність самостійно пересуватися та повна залежність від інших  осіб, нездатність до навчання, нездатність  до трудової діяльності, нездатність  до орієнтації (дезорієнтація), нездатність  до спілкування, нездатність контролювати свою поведінку.

II Група інвалідності

Здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів  та за допомогою інших осіб, здатність  самостійно пересуватися з використанням  допоміжних засобів та (чи) за допомогою  інших осіб, здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами в домашніх умовах, здатність до виконання трудової діяльності у  спеціально створених умовах з використанням  допоміжних засобів та (чи) спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою  інших осіб, здатність до орієнтації, що потребує допомоги інших осіб, здатність  до спілкування з використанням  допоміжних засобів та (чи) за допомогою  інших осіб, здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку  тільки за допомогою сторонніх осіб.

III Група інвалідності

Здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів, здатність самостійно пересуватися з тривалішою витратою часу, пересування  з зупинками і скорочення відстані, здатність до навчання в учбових  закладах загального типу при дотриманні спеціального режиму учбового процесу  та (чи) з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, який навчає), здатність  до виконання трудової діяльності за іншою спеціальністю при відсутності  зниження кваліфікації чи зменшенні  обсягу виробничої діяльності та неможливості виконання роботи за своєю попередньою  професією, здатність до орієнтації за умови використання допоміжних засобів, здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передання  інформації, часткове зниження здатності  самостійно контролювати свою поведінку.

Причини погіршення здоров’я населення Ураїни

Зміцнення здоров'я і вдосконалення системи його охорони, як світова проблема сьогодення, знаходить відображення в національних та офіційних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я. Європейська політика щодо цього на XXI ст., визначаючи стратегію і тактику розбудови регіональних систем, передбачає, перш за все, зменшення захворюваності, інвалідності і смертності населення, збільшення тривалості якісного життя.

Рівень здоров'я  народу України на межі століть, обумовлений  кризовими явищами в економіці, кваліфікується як незадовільний, що супроводжується  зростанням смертності, особливо серед  працездатних, значною інвалідизацією, скороченням народжуваності, значними параметрами захворюваності.

Поступове зростання  смертності почалося з 1975 р. і вже  у 1985 р. загальний коефіцієнт смертності в Україні (12,1 %) став найбільшим серед  країн Європи (10,5 %). Пік темпу зростання  припадає на 1991–1995 рр. (27,5 % протягом 1985–1995 рр.). Надалі в Україні спостерігається  подальше зростання смертності (на 3,9 % за період 1995–2003 рр.), у той час  як у країнах Євросоюзу – зменшення (на 4,0 %). У 2003 р. показник смертності в  Україні перевищує такий у  країнах Євросоюзу у 1,6 разу.

Найбільшу проблему становлять хвороби системи кровообігу, смертність від яких за період 1995–2004 рр. зросла на 13,3 % та перевищує середньоєвропейський показник вдвічі, а країн Євросоюзу  – в 3,6 разу (відповідно 964,6; 474,1 і 271,3 на 100 тис. населення на 01.01.2003 р.).

Прогнозування основних показників оцінки здоров'я до 2025 р. свідчить про складність цього процесу  в Україні та необхідність комплексного адекватного впливу на державному та регіональному рівнях.

Причини погіршення здоров’я населення України є  різними.До основних із них можна віднести рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС,що спричинює(спричинило)забруднення середовища ,та погіршення умов  проживання населення(рис.1) Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу.

До однієї із найважливіших  причин можна віднести,в свою чергу  погіршення економічної ситуації населення,обмеження  фінансування програм,які б повині були забезпечити нормальне середовище,та медичне обслуговування населення. 
 
 
 
 
 

Рис.1

В останнє десятиріччя  Україна, як незалежна держава, активно  входить до Європейської спільноти. У нашій державі йде процес адаптації до міжнародних принципів  політики в різних сферах діяльності. З початку 80-х років орієнтиром для вдосконалення політики в  галузі охорони здоров'я в Європі взагалі і в кожній країні –  члені Європейського Регіонального  Бюро Всесвітньої організації Охорони  Здоров'я (ЄРБ ВООЗ) є загальноєвропейська  політика "Здоров'я для всіх"(ЗДВ). І Україна одна з перших серед  нових держав пострадянського простору заявила про наміри дотримування політики ЗДВ.

Для вирішення проблеми збереження і підвищення рівня здоров’я та працездатності людини, продовження  її життя в масштабах держави  створена система охорони здоров’я (СОЗ), яка включає такі підсистеми: санітарно-профілактичну, лікувально-профілактичну, фізкультурно-оздоровчу, санітарно-курортну, аптечну, науково-медичну, санітарно-епідеміологічну.

Однією із стратегій  системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних  споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють  атмосферне повітря, призводить до різкого  зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям полягає  у визначенні форм, методів і засобів  профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку кожної конкретної людини.

У державі розроблена і впроваджується низка національних і державних програм: "Діти України", "Здоров'я літніх людей", "Комплексні заходи боротьби з туберкульозом", "Цукровий діабет", "Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки" та ін. Реалізація заходів, передбачених цими програмами, дозволить суттєво  поліпшити здоров'я народу.

Збереження здоров'я  нинішніх, а тим самим майбутніх  поколінь має перетворитися на пріоритетну  мету всієї соціально-економічної  політики нашої держави.

ВИСНОВКИ

Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя  декларована в головних законах, постановах, актах держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя  – це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і  визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя зберігає і покращує здоров'я.

За 16 років незалежності України було чимало здобутків, але  й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною  кризою та проблемою поліпшення здоров'я  нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою  продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає  і 20% населення України. Необхідно  також зауважити, що за витратами  на охорону здоров'я серед 45 країн  Європи Україна на 41-му місці. Цей  показник в Україні порівняно  з найбільш благополучною країною  – Німеччиною – нижчий більш  ніж в 3 рази!

Якщо сидіти склавши  руки далі, то на нас чекає не досить радісне майбуття. Науковці твердять, що ймовірність померти, не доживши  до 60 років, для сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі .

Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для виконання завдань  ЗДВ. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для  всіх у 21 сторіччі", якою передбачено, що до 2010 р. всі країни – члени  ВООЗ повинні не тільки мати, але  й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях.

Поліпшення демографічної  ситуації має стати першочерговим  завданням влади. Задля майбутнього  розвитку, зміцнення здоров'я населення  та подолання бідності стратегію  державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів  кожної української сім'ї та кожного  її члена. 
 
 

Геркулес

· Тільки у сильному, здоровому тілі дух зберігає рівновагу, і характер розвивається у всій своїй могутності. (Герберт Спенсер)

·  Здоров'я дорожче за багатство. (Джон Рей)

·  Хороше здоров'я краще, аніж найбільше багатство. (Невідомий автор) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

.