Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ  УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ НТУУ «КПІ»

КАФЕДРА №43

(військово-гуманітарних  дисциплін)

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни: «Психологія (в тому числі й конфліктологія)»

Тема: «Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання»

Виконав: курсант 113 навчальної групи

     солд.                  А.В. СУЛЯТИЦЬКИЙ

Перевірив: ст. викладач кафедри №43

п/п-к                        Ю.О. МАХАНЬОВА

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність  теми. У сучасній війні вирішальна роль належить морально-психологічному чиннику, від якого значно залежить не тільки готовність до війни, але й її хід і кінцевий результат – поразка чи перемога. Не знижуючи значення інших факторів, можна стверджувати, що питання морально-психологічного забезпечення військ до дій в умовах застосування сучасних засобів боротьби набуває особливого значення.

Морально-психологічна здатність військ винести найбільш складні випробування сучасної війни і не втратити волі до перемоги залежить від багатьох причин. Саме це створює безсумнівну морально-психологічну перевагу над будь-яким противником, а в мирний час забезпечує високу ефективність бойової підготовки, стан бойової готовності, дисциплінованості, організованості та порядку.

Згідно з Концепцією виховної роботи у Збройних Силах та інших  військових формуваннях України, затвердженою Указом Президента України 981/98 від 04.09.1998 року, морально-психологічне забезпечення включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної  бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного  та професійного потенціалу особового  складу під час виконання навчально-бойових  завдань.

Тому морально-психологічне забезпечення є важливою проблемою, яка потребує свого як теоретичного, так і практичного розкриття.

Згідно з вимогами Воєнної  доктрини України (затверджена Постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 р.) одним із основних принципів  будівництва Збройних Сил України  є проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойової та морально-психологічної  підготовки особового складу, а також військово-патріотичне виховання допризовної та призовної молоді, особового складу на національно-історичних традиціях.

Закон України «Про Збройні Сили України» (від 6 грудня 1991 р.) зобов'язав Міністерство оборони України здійснювати керівництво бойовою, оперативно-тактичною та морально-психологічною підготовкою військ, а також організацію та забезпечення військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України.

Увага до проблем морально-психологічної  підготовки у Збройних Силах України не випадкова. Адже ще К. Клаузевіц довів, що морально-психологічною суттю війни є акт зіткнення значних інтересів, які вирішуються кровопролиттям з фізичними втратами, моральними зворушеннями, психічними надломами. Такої ж думки дотримується і Н.Коупленд, який у книзі «Психологія і солдат» пише: «Високий моральний стан військ - це засіб, який здатний перетворити поразку в перемогу. Армія не розбита, доки вона не відчула свою поразку, поразка - це висновок розуму, а не фізичний стан».

Відомо, що історія проблем  людського фактора на війні невід'ємна від історії самих війн. Але  після другої світової війни людський фактор і, перш за все, його морально-психологічна складова, набув нового змісту, що було обумовлено розвитком сил і засобів збройної боротьби. Різко зросла роль і значення закону залежності ходу та наслідків війни від співвідношення морально-психологічних сил протиборствуючих сторін і, в цілому, від їх морально-політичних потенціалів. У науковій та військовій практиці став використовуватися термін «морально-психологічне забезпечення», який визначав основну форму морально-психологічної підготовки. З 1995 р. він набув статусу офіційного поняття у Збройних Силах України, став ознакою нового виду забезпечення - морально-психологічного.

Мета роботи полягає в розкритті психологічної підготовки особового складу в ЗСУ, її сутність зміст та завдання.

Для досягнення мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

– розглянути суть психологічної підготовки в ЗСУ;

– дослідити зміст, форми і методи морально-психологічного забезпечення особового складу в ЗСУ;

– проаналізувати завдання психологічної підготовки особового складу щодо ведення бойових дій.

Об’єктом дослідження є готовність особового складу в ЗСУ.

Предметом роботи є психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання.

РОЗДІЛ І

СУТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ  ПІДГОТОВКИ В ЗСУ

Моральні принципи і норми, якими керується окрема особистість чи група, - це стійкі мотиви їх вчинків і поведінки. Кожен такий моральний мотив має змістовну і динамічну сторони. Разом вони формують відповідну соціально-психологічну установку. Рівень її актуалізації, сила прояву залежать від енергетичного заряду в ній. Отож, прояв морального завжди має й психологічний компонент.

Щодо Збройних Сил, навчально-бойової  і бойової діяльності військ у  мирний і воєнний час дія всього «морального» визначається як «моральний фактор». Що включає в себе цей фактор? Він, на нашу думку, включає моральну свідомість, моральні принципи, ідеї, норми, оцінки, установки, почуття, погляди, відносини, ставлення і якості.

Психологічний фактор включає  психологічні особливості військовослужбовців, їх психічні процеси, стани, властивості  і утворення, прояв психології різних військових колективів, військово-соціальних груп і військових формувань, соціально-психологічну атмосферу, соціально-психологічні стани та ін., а також всю сукупність соціально-психологічних і психологічних явищ в їх взаємодії і взаємовпливі. Але й у функціонуванні значної сукупності психологічних і соціально-психологічних явищ безпосередньо чи опосередковано проявляється моральне, особливо в тих, які пов'язані зі ставленням до світу, до людей, до колективу, до товаришів, до себе, до обов'язку, а також з їх вчинками і поведінкою.

Моральний і психологічний  фактори виділені достатньо умовно, бо вони реально проявляються як певне  ціле морально-психологічне. Моральне ніби пронизує соціальну психіку людських (в т.ч. військових) спільнот та психіку кожного військовослужбовця, при цьому саме набуває психологічного вираження в емоціях, почуттях, переживаннях, настроях, соціально-психологічних і психологічних установках, волі та іншому, так що на виході утворюється цілісне морально-психологічне явище.

Морально-психологічні явища, їх накладення і прояв в інтегральній взаємодії формують у окремих  військовослужбовців та в соціальній психіці військових колективів (різних військово-соціальних груп) певні морально-психологічні бойові якості та їх морально-психологічні стани.

Морально-психологічні бойові якості (їх часто називають просто «бойові якості») — це специфічні стійкі утворення в психіці окремих військовослужбовців і соціальній психіці військових спільнот, котрі формуються внаслідок інтегральної взаємодії морально-перцептивного, чуттєво-спонукального і духовно-перцептивного компонентів різних морально-психологічних явищ, та відображають ступінь їх морально-психологічної стійкості і надійності в ході виконання завдань військової діяльності у мирний та воєнний час.

До морально-психологічних  бойових якостей належать стійкість, надійність, дисциплінованість, відповідальність, виконавчість, взаємовідповідальність, наполегливість, бойова спрямованість, активність, згуртованість, сміливість, відвага, мужність, героїзм, готовність до самопожертви в ім'я Батьківщини і народу та ін.

Морально-психологічний  стан особового складу різних військових формувань і в цілому військ (сил) у воєнний час – це цілісне, визначальне морально-психологічне явище, яке є похідним від духовних, моральних, соціальних, економічних, військовослужбових, навчально-бойових (у воєнний час бойових), інших соціально-психологічних і психологічних чинників, котрі інтегрально відображаються в соціальній психіці особового складу у вигляді певних морально-психологічних стереотипів, спрямовуючих його діяльність і поведінку.

Отже, центральним компонентом  морально-психологічного стану (МПХС) особового складу є морально-психологічний стереотип (МПС). Що він собою являє?

Морально-психологічний  стереотип відображає синтез знань  військовослужбовців, їх поглядів і  переконань, досвід військової діяльності, емоційно-вольових компонентів життєдіяльності, а також складний синтез соціальних почуттів, настроїв, уявлень, понять, спонук, звичок, різних ілюзій і забобонів, які формуються під впливом повсякденних умов життя, побуту людей та їх світогляду.

Рівень морально-психологічного стану особового складу різних військових формувань визначається через визначення ступеня морально-психологічної рівноваги.

Морально-психологічна рівновага – це така спрямованість протікання сукупності морально-психологічних явищ при їх взаємодії, котра виражає найбільш оптимальне функціонування військового колективу (різних військових формувань), що забезпечує високу ефективність виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час.

Фактично морально-психологічна рівновага відображає здоровий морально-психологічний стан особового складу. Порушення морально-психологічної рівноваги виражається через коефіцієнт морально-психологічної рівноваги (R) – число, величина якого відображає відповідний рівень морально-психологічного стану.

Морально-психологічний  стан особового складу різних військових формувань при приведенні у вищі ступені бойової готовності оцінюється:

1. Здоровий, коли особовий  склад цілком і повністю готовий  до виконання будь-яких завдань  військової діяльності у мирний  і воєнний час.

2. Задовільний, коли особовий  склад у цілому готовий до  виконання завдань військової  діяльності.

3. Критичний, коли особовий  склад має низьку готовність  до виконання завдань військової  діяльності в мирний і воєнний  час. Він відображає низьку  соціальну зрілість особового складу, а також низькі їх морально-психологічні і бойові якості.

4. Деструктивний, коли  особовий склад має дуже низьку  готовність до виконання завдань  військової діяльності у мирний  і воєнний час. Даний рівень характеризує його як соціальне неоднорідний, малоефективний у військовій діяльності. Його соціальна зрілість дуже низька, а морально-психологічні параметри мають нестійку негативну полярність, що призводить до парних, групових та міжгрупових конфліктів, які виникають внаслідок розбіжностей поглядів, ідей, переконань. У такому середовищі мають місце нестатутні відносини, кругова порука, безвідповідальність, невиконавчість, егоїзм, грубі порушення військової дисципліни, сварки і брутальність. Накази командирів обговорюються і часто не виконуються.

5. Нездоровий, коли особовий  склад не готовий до виконання  завдань військової діяльності  у мирний і воєнний час. Характеризує  соціальне незрілий особовий склад, який зовсім неефективний у військовій діяльності, є соціальною (і навіть антисоціальною) людською спільнотою з глибокими суперечностями, що призводять до тривалих парних, групових та загальних конфліктів з високою і помірною емоційною напругою, з афективною нестриманістю і потрясінням. У воєнний час особовий склад з таким рівнем морально-психологічного стану характеризується чітко вираженим станом боязні, неспокійності, страху, а також морально-психологічним напруженням і ригідністю, що фактично призводить до деморалізації, дестабілізації і руйнівної передбойової «лихоманки». На ґрунті безідейності, відсутності будь-яких позитивних ціннісних орієнтацій, переважаючих вузькоегоїстичних цілей, потреб і мотивів, а також дуже слабкої емоційно-вольової стійкості в екстремальних ситуаціях спостерігається загальний стан занепаду, який відбиває слабкість вольових і психічних процесів, відсутність внутрішньої готовності до боротьби з ворогом, іммобілізацію внутрішніх енергетичних резервів бійців. Це призводить до панічного страху і паралізує волю бійців, породжує стан загальної фрустрації, що робить неефективними і недієздатними військові формування в умовах бою, наступальної чи оборонної операції.

У літературі зустрічається  вживання й описання (ненаукове) інших  станів як, наприклад, морально-бойовий дух. Що це таке? Морально-бойовий дух (у літературі часто виражається через такі поняття, як «бойовий дух», «моральний дух», «духовний стан», «духовний фактор» та ін.) – це така форма морально-психологічного стану особового складу, в якому явно виражаються й переважають духовно-емоційні компоненти, що характеризують певний ступінь його настроєності і морально-психологічної готовності до виконання бойових завдань.

Виходячи з вищевикладеного, морально-психологічне забезпечення слід розглядати як системокомплекс організованого виховного, соціального, соціально-психологічного і психологічного впливу на психіку окремих військовослужбовців і соціальну психіку військово-соціальних груп з метою формування, підтримання й відновлення необхідних бойових якостей, морально-психологічної рівноваги, здорового й задовільного морально-психологічного стану різних військових формувань та необхідної морально-психологічної готовності до виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час, а також усунення негативних морально-психологічних явищ, протидії впливу на систему «несвідомість-свідомість» особового складу противника та реабілітації військовослужбовців і військових підрозділів, які отримали бойові психічні травми.

Головна мета морально-психологічного забезпечення полягає в досягненні духовно-психологічної переваги над  противником, формуванні, підтриманні й відновленні таких бойових якостей і морально-психологічного стану особового складу військ, які забезпечують його морально-психологічну стійкість, надійність і готовність до виконання будь-яких завдань у мирний і воєнний час.

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) е складним процесом. Його динаміка відображає багатофакторність та багаторівневість діяльності і різнобічного впливу на особовий склад. У залежності від завдань воно поділяється на МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки та МПЗ бойової діяльності військ.

МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки в мирний час розкривається через такі напрямки:

1. здорового та задовільного МПХС особового складу різних військових формувань, його високої морально-психологічної готовності до виконання завдань військової діяльності;
2. формування необхідних морально-психологічних бойових якостей;
3. професіоналізму та військової майстерності;
4. військової дисципліни;
5. бойового чергування;
6. несення вартової і внутрішньої служб;
7. вводу в стрій молодого поповнення та його адаптації до умов військової служби;
8. різного роду командно-штабних, тактико-спеціальних, соціальних та інших навчань, а також виконання спеціальних завдань (пусків ракет, стрільб, походів та ін.);
9. підтримання зброї і бойової техніки на необхідному рівні функціонування і стану.

МПЗ в період переводу військ у вищі ступені бойової готовності розкривається через такі напрямки:

1. здорового і задовільного МПХС особового складу в різних військових формуваннях, його високої морально-психологічної стійкості, надійності і готовності до виконання бойових завдань;
2. формування, підтримання й відновлення необхідних морально-психологічних бойових якостей;
3. індивідуальної і групової дисциплінованості та виконавчості;
4. професіоналізму та бойової майстерності;
5. наступальних і контрнаступальних бойових дій;
6. оборонних бойових дій;
7. виконання різнобічних бойових спеціальних завдань;
8. реадаптації і реабілітації військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми різного ступеня.

Ці напрями морально-психологічного забезпечення суттєво не відрізняються за змістом впливу. Всі вони базуються на відповідних морально-психологічних бойових якостях і морально-психологічному стані, який виражає певний ступінь морально-психологічної стійкості, надійності і готовності особового складу до виконання завдань військової діяльності. А в їх основі лежить розвиток (ступінь інтегрованої єдності прояву сили, стійкості і міцності) морально-психологічного стереотипу.

Морально-психологічне забезпечення будь-якого виду військової діяльності спирається на зміцнення й підсилення морально-психологічного стереотипу, його активізації через актуалізацію різних мотивів, які відповідають даній діяльності.

Розглянемо загальні підходи до формування морально-психологічного стереотипу, точніше, його стійкості, сили й міцності.

Процес формування МПС  в плані виховного впливу включає в себе два механізми. Перший із них полягає в тому, що спеціально створені умови бойової підготовки, забезпечені певним психологічним фоном, актуалізують окремі ситуаційні спонукання, які при систематичній активізації поступово зміцнюються і переходять в більш стійкі мотиваційні утворення. Образно говорячи, це механізм формування «знизу вверх».

Другий процес полягає  в засвоєнні воїном даних йому в готовій «формі» спонукань, цілей, ідеалів, змісту спрямованості  особистості, які, за задумом командирів, повинні в них сформувати і  які самі вихованці повинні поступово  перетворювати із зовні зрозумілих у внутрішньо сприйняті і реально  діючі. З'ясування смислу спонукань, які  формуються, їх співвідношення з іншими, великою мірою полегшують воїнам внутрішню смислову роботу і звільняють їх від стихійного пошуку. Це механізм формування «знизу вверх».

Повноцінне формування мотиваційного  ядра особистості воїна повинно  включати в себе два механізми, і  в більшості випадків навіть при  стихійному формуванні вони діють обидва. Водночас один з них може переважати, що говорить не тільки про їх єдність, але й про відносну самостійність.

Морально-психологічне забезпечення як вид діяльності включає:

Морально-психологічну підготовку особового складу (загальну, спеціальну, цільову).

Морально-психологічну обробку  особового складу:окремі прийоми, способи, методи та ін.;

морально-психологічні (психологічні) операції.

Протидію впливові противника на МПХС різних військових формувань наших військ та їх морально-психологічну стійкість, надійність і готовність.

Відновлення необхідного  рівня МХПС особового складу та його морально-психологічної готовності, реабілітацію військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми різного ступеня.

Морально-психологічна обробка  особового складу полягає у відносно довготривалому впливі на систему «несвідомість-підсвідомість-свідомість»  особового складу з метою усунення і викорінення негативних та формування позитивних певних морально-психологічних  стереотипів, установок, уяв, понять, почуттів та ін.

У ході морально-психологічної обробки особового складу військ і населення як своєї, так і чужої (ворожої) держави ефективний результат дає проведення морально-психологічних операцій (МПО) у мирний і воєнний час.

Відновлення необхідного  рівня МПХС особового складу та його морально-психологічної готовності, реабілітація військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми, складається з кількох завдань. Перше полягає у відновленні здорового чи задовільного МПХС особового складу після тяжких бойових дій, подій, які трапились у державі чи Збройних Силах. Друге спрямоване на формування відновлення необхідної морально-психологічної готовності. Третє завдання полягає в усуненні негативних морально-психологічних і психічних утворень в особового складу, які кваліфікуються як бойові психічні травми різного ступеня, а також формування позитивних та введення військовослужбовців, які перенесли бойові психічні травми, у стрій і їх адаптацію до умов бойової діяльності.

В організаційному плані  морально-психологічне забезпечення включає такі одиниці діяльності:

1. Збір різнобічної інформації (соціальної, соціально-психологічної, психологічної, правової та ін.) про МПХС різних військових формувань, їх морально-психологічну стійкість, надійність і готовність, прояв морально-психологічних бойових якостей та ін.

2. Різнобічний аналіз всієї сукупності інформації (соціально-психологічний, психологічний, факторний, кореляційний та ін.).

3. Вироблення корекційних  заходів (планування, програмування).

4. Організація і реалізація  різнобічних корекційних заходів.

Таким чином, морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил) та бойової  підготовки — це окремий вид діяльності, який сприяє підтриманню боєготовності та боєздатності військ (сил). Його динаміка відображає багатофакторність та багаторівневість різнобічного впливу на особовий склад.

Завдання виховної роботи в умовах переводу у вищі ступені  бойової готовності

розвиток у військовослужбовців  стабільності в роботі різних аналізаторів (зору, слуху і ін.) у відповідності з потребами при використанні бойової техніки і особливостями бою. Формування професійних якостей: уваги, пам’яті, уяви, працездатності і ін.;

виробити у військовослужбовців  правильне уявлення про війну: вони повинні знати зброю і заходи по захисту від неї, труднощі бою  і бути готовими їх подолати, потрібно розвивати емоціонально-вольову  стійкість, здатність не піддаватися страху, діяти впевнено у будь-якій ситуації;

формувати у військовослужбовців  взаєморозуміння, взаємодопомогу і  готовність до колективних дій;

розвивати у військовослужбовців постійну внутрішню готовність виконувати будь-яке завдання.

Отже, суть психологічної  підготовки особового складу полягає  у розвитку і зміцненні психологічної  стійкості, готовності виконувати бойові завдання в будь-якій ситуації, здатності  до сміливих і рішучих дій включно  з самопожертвою. Головним її призначенням є психологічна підготовка кожного військовослужбовця до подолання величезних труднощів бойової обстановки до успішного виконання бойових завдань в небезпечних для життя ситуаціях.

Психологічне загартування особового складу військ здійснюється в процесі бойової підготовки, під час несення ними бойового чергування, внутрішньої і караульної служб.

Морально-психологічна готовність медичного персоналу складається з ряду факторів, що знаходяться в діалектичній єдності.

Найважливішими з них  являються: ідейне переконання, високі бойові якості; відмінна професійна і  бойова підготовка; тактичне мислення і фізичне загартування. Відсутність одного з цих факторів може вплинути на кінцевий результат. Важлива роль в психологічній підготовці особового складу належить воєнно-медичній службі.

РОЗДІЛ ІІ

ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ В ЗСУ

Разом з тим, огляд напрацьованої  нормативної та науково-методичної бази свідчить, що термін "морально-психологічне забезпечення" не охоплює всього комплексу оборонних завдань держави в цілому. Не існує також єдності у вирішенні цих завдань серед силових структур нашої країни, ще не налагоджена система співпраці органів державної влади України із відповідними військовими формуваннями щодо морально-психологічного забезпечення, навіть у концептуальному вигляді.

Аналіз цієї проблеми дає  підстави виділити два рівні морально-психологічного забезпечення оборонних завдань: перший - державний, який застосовується, виходячи із масштабів усієї країни, другий - власне військовий.

Морально-психологічне забезпечення оборонних завдань на державному рівні – це комплекс узгоджених заходів, які здійснює державне і військове керівництво країни з метою удосконалення морально-політичного потенціалу держави, досягнення такого морально-психологічного стану населення країни, особового складу Збройних Сил та інших військових формувань, який необхідний для подолання труднощів державотворення, а також здобуття перемоги у війні (військовому конфлікті) у разі її розв'язання будь-яким агресором.

На державному рівні морально-психологічне забезпечення охоплює політичні, економічні, соціальні, інформаційні та власне військові аспекти. Активно використовуються усі засоби масової інформації, досягнення науки, літератури і мистецтва, інші можливості впливу на свідомість та поведінку населення країни, особового складу військ (сил) для досягнення необхідного морально-психологічного стану.

Моральна готовність до оборони  в самому загальному вигляді є  сукупністю об'єктивних, загальнозначимих станів, почуттів, цінностей, показників і норм, які створюють універсальний зв'язок між людьми і існують у формі ідеальних орієнтирів в оборонній поведінці особистості і всього народу. Вона підтримується силою суспільних звичаїв, суспільної думки, особистої переконаності.

При цьому моральну готовність до вирішення оборонних завдань  необхідно розглядати як розуміння  людиною того, що свої сім'я, держава і народ є основними цінностями, які необхідно захищати. При цьому громадянин усвідомлює себе захисником цих цінностей. Моральна готовність фокусує систему поглядів на соціальну дійсність, яка суттєво впливає на поведінку особистості при вирішенні оборонних завдань без повсякденного зовнішнього контролю.