Радянські конституції

План

І. Вступ

 ІІ. Основна частина: Огляд та характеристика радянських Конституцій:

  а) 1919 року;

   б) 1929 року;

   в) 1937 року;

  г) 1978 року.

 ІІІ. Висновок

IV. Використана література

І. Вступ

Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Конституція є суспільним правом і  головна її мета — охорона свободи, оскільки свобода людини є засадою  життєвого устрою. Людина як особистість  — самостійна і незалежна, здатна вільно виражати свою думку — є  основою громадянського суспільства. Свободу думки розглядають як можливість участі людини в політичному  житті суспільства, оскільки в певні  періоди вона тісно пов'язана  саме з політичною сферою. Без чіткого  гарантування права на свободу вираження  думки не може існувати вільна держава, не може існувати демократія.

Разом з тим самій Конституції  як нормативному регулятору необхідні  гарантії правової охорони. У зв'язку з цим суспільство як «контролер»  публічної влади в особі різних об'єднань громадян, у тому числі  інших суб'єктів, що інтегруються з  метою правової охорони Конституції, виступає надійним охоронцем, здатним  запобігати можливим спробам з боку держави посягнути на її основи.

Отже конституція:

• Закріплює державний устрій, основні права і свободи, визначає форму держави і систему вищих органів державної влади.
• Має найвищу юридичну силу.
• Відрізняється відносною стабільністю.
• Є базою для поточного законодавства.
• Відрізняється особливим порядком прийняття та зміни.

Концепція сучасних конституцій полягає  втому що її норми закладають основи державного устрою. Тому вони не є надто  деталізовані та конкретизовані. На виконання  впровадження конституційних норм в  життя приймається велика кількість  законів підзаконних нормативно правових актів. Тому конституція є таким собі стрижнем правової системи держави.

Радянська влада, що установлювалася  на українських землях, хотіла юридично підтвердити свою прихильність до державної  незалежності. З цією метою почалося обговорення української Конституції. Відповідно до постанов ІІІ з’їзду КП(б) У проект першої конституції  Української РСР був розроблений  Центральним виконавчим комітетом  і Радою Народних Комісарів України  та схвалений ЦК Компартії України. В основу проекту Конституції  УРСР було покладено Конституцію  РРФСР.

ІІ. Основна частина: Огляд та характеристика радянських Конституцій

а) 6 березня 1919 року у Харкові почав роботу ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад. На ранковому засіданні 10 березня було розглянуто і затверджено проект першої Конституції Радянської України. В обговоренні взяли участь представники трьох найбільших фракцій: більшовиків, боротьбистів та лівих есерів. Боротьбисти та ліві есери намагалися змінити характер Конституції в напрямку більшої демократичності: пропонували замінити статтю про диктатуру пролетаріату; статтю 21 п. а), де встановлювалося, що особи, які використовують найману працю з метою одержання прибутків, позбавляються виробничого права. Проте дані пропозиції були відхилені найбільшою на з’їзді більшовицькою фракцією.

 Викликала дискусію і стаття 4, де йшлося про можливість  об’єднання в Міжнародну Соціалістичну  Радянську республіку. В.М.Блакитний  від імені лівого крила боротьбистів  запропонував доповнення, яке, на  його думку, повинно було гарантувати  захист національної культури  за умов політичних перетворень.  Тому необхідно встановити «повну  рівноправність усіх націй, що  живуть на Україні, відкидаючи  усілякі національні привілеї, усуваючи  можливість національної ворожнечі  й ставлячи завданням Радянської  влади сприяння трудящим недорозвинутих  націй шляхом піднесення національної  культури, до найкращого їхнього  розвитку...»

 Слід відзначити, що позиції  боротьбистів та лівих есерів  щодо державного будівництва  в Україні принципово не відрізнялися. Акцентуючи увагу на захисті  національної культури, В.Блакитний  водночас пропонував доповнити  ст. 4 прагненням УСРР знищити  «всі державні кордони, які  ділять пролетаріат різних країн  і націй».

 Майже всі зауваження та  пропозиції були відхилені більшовиками. Саме з ініціативи бюро комуністичної  фракції ІІІ Всеукраїнський з’їзд  Рад 10 березня 1919 року прийняв  першу Конституцію Української  Соціалістичної Радянської Республіки. Остаточна її редакція прийнята  Всеукраїнським Центральним Виконавчим  Комітетом на засіданні 14 березня  1919 року. Цей основний закон, як  і Конституція РРФСР, грунтувався на марксистсько-ленінському вченні про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Тому він був більшою мірою політичним, ніж правовим документом. Державною формою диктатури пролетаріату Конституція визначала Республіку Рад, де вся повнота державної влади належить трудящим у формі Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Це означало, що Республіка Рад проголошена класовою організіцією.

 Цікаво, що офіційний проект  та остаточна редакція Конституції  Української Соціалістичної Радянської  Республіки написані російською  мовою, оскільки «Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины» виходило до 1920 року російською мовою. Переклади містили суттеві помилки. Так, у харківському виданні 1920 року у статті 4, де йдеться про намір УССР увійти до складу єдиної світової соціалістичної Радянської Республіки, пропущене слово «світова». Стаття 21 «Про позбавлення виборчого права і права бути обраним...» містить ряд неточностей порівняно з російським оригіналом, щодо переліку соціальних верств, які позбавляються активного виборчого права.

 б) Конституція Української РСР 1929 р. Склалася на основі тих змін у державному будівництві, в політичному та економічному житті УРСР, які відбулися в період з 1919 по 1929 рр. На базі першої конституції - Конституції СРСР 1929 р., на відбитих в ній принципах пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного демократизму. Конституція 1929 р., як і всі прийняті раніше радянські конституції, породжена в одних і тих же історичних умовах перехідного від капіталізму до соціалізму періоду. Як перша, так і друга конституція СРСР являють собою конституції диктатури пролетаріату, конституції соціалістичного типу.

 В цьому і полягає причина  наступності основних і вирішальних  принципів, а також окремих  положень у перших двох конституціях  радянської України.

 Конституція 1929 р., як і перша  Конституція УРСР, законодавча закріпила  принципи диктатури пролетаріату  і республіку Рад як державну  форму цієї диктатури. Ст. 1 Конституції  гласила: “Українська республіка  є соціалістичною державою робітників  і селян.

 Вся влада в межах Української  Соціалістичної Радянської Республіки  належить Радам робітничих, селянських  і червоноармійських депутатів”.

Конституція УРСР 1929 р. Законодавчо  закріпила створені за роки Радянської влади на Україні і безперервно  зміцнювані основи нового економічного ладу, які були вирішальними передумовами для здійснення соціалістичної перебудови всього народного господарства на базі індустріалізації країни і колективізації сільського господарства. “Вся земля, надра, ліси і води, - зазначалося  в ст. 4 Конституції УРСР 1929 р., - а  також фабрики, заводи, банки, залізниці, водний і повітряний транспорт та засоби зв’язку є соціалістичною державною власністю на визначених законодавством Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Української Соціалістичної Республіки основах. Зовнішня торгівля визнається державною монополією”.

 Конституція УРСР 1929 р., як і  перші радянські конституції,  закріпила рівноправність громадян, незалежно від їх расової і  національної належності, та проголосила  суперечним основним законам  Української Радянської Республіки  встановлення або допущення будь-яких  привілеїв чи переваг з причин  расової або національної належності, а також і будь-яке обмеження  рівноправності національних меншостей.

 Як уже зазначалося вище, Українська РСР, беручи до уваги  непорушну волю молдавського  народу до оформлення свого  державного існування в складі 

Української Радянської Соціалістичної Республіки, об’єдналась з молдавським  народом на основі створення в  складі УРСР Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.

 У ст. 18 Конституції УРСР 1929 р.  Зазначалося: “...Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка управляється на основі її Конституції, яку остаточно після ії затвердження Всемолдавським з’їздом Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, затверджуе Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів».

 Підкреслюючи один з найважливіших  принципів Конституції УРСР - справжню  рівноправність і дружбу народів,  розкріпачених соціалістичною революцією  від імперіалістичного іга, не можна не згадати про те, що національно-расова дискримінація є характерною невід’ємною рисою капіталістичного ладу, зокрема в епоху імперіалізму.

 Сучасний режим національно-расової  дискримінації, як знаряддя забезпечення  інтересів капіталістичних монополій,  дійовій засіб систематичного  гноблення та експлуатації народів  колоніальних і залежних країн,  всіляко перешкоджає їх господарському  та культурному розвитку.

 Національно-расова дискримінація  є перешкодою на шляху політичного  об’єднання цих народів у боротьбі  за свою національно-державну  незалежність, за елементарні демократичні  права і свободи. Наочним прикладом  цього може бути зовнішня політика  США, Англії, Франції і деяких  інших імперіалістичних держав.

 Принципово інше становище  в соціалістичних державах, де  утворилися благородні принципи  справжньої національно-расової  рівноправності народів, пролетарського  інтернаціоналізму та соціалістичного  демократизму. Ідею національно-расової  рівноправності пройнятий дух  зміст всіх радянських конституцій.  Блискуче розв’язання національного  питання в нашій країні показує  великі переваги радянської демократії  над демократією буржуазною.

 Конституція Української РСР  1929 р. зберегла в силі і ряд  інших найважливіших принципів  Конституції 1919 р. Разом з тим  у новій Конституції УРСР не  викладені деякі застарілі положення  Конституції 1919 р. (наприклад, про  диктатуру пролетаріату і бідніше  селянство, про відмирання держави  та ін.).

 Нові, особливо важливі положення  Конституції УРСР 1929 р., що мали  велике принципове значення у  порівнянні з Конституцією 1919 р., знайшли своє відображення у  ст. 2 і 3 Конституції, в яких  було яскраво висвітлено змінене  правове становище УРСР та  законодавче закріплення основних  принципів Радянської федерації  і суверенітету Української РСР.

 «Українська Соціалістична  Радянська Республіка, - гласила  ст. 2 Конституції, - заявляє про свою  цілковиту солідність з усіма  радянськими республіками і, на  основі постанови VII Всеукраїнського  з’їзду Рад робітничих, селянських  та червоноармійських депутатів  та договору про утворення  Союзу Радянських Соціалістичних  Республік, утворює з ними, на  основі повної добровільності  і рівноправ’я, Союз Радянських  Соціалістичних Республік».

 З цієї статті видно, що  Українська РСР, як і інші  союзні республіки, увійшла до  складу СРСР цілком добровільно.  Українська РСР на основі визнання  за кожною нацією права на  державне самовизначення, спираючись  на вільно виражену волю українського  народу, уклала спеціальний договір  про утворення СРСР. Добровільність  об’єднання радянських республік,  в тому числі і Української  РСР, обумовлювалась заінтересованістю  самих республік в єдиній союзній  державі, яка забезпечувала б  їм ряд переваг у порівнянні  з попереднім їх роздільним  існуванням. Об’єднання всіх радянських республік в єдиний державний союз створювало широкі можливості, по-перше, для тісного господарського співробітництва, об’єднання всіх економічних сил та ресурсів і створення міцного економічного союзу, спрямованого на побудову соціалізму і комунізму; по-друге, для організації міцної оборони, а також для створення зовнішньополітичного та військового союзу для захисту соціалістичної Батьківщини від зовнішніх ворогів; по-трете, для досягнення рівності і забезпечення всебічного розвитку всіх народів, що населяли колишню царську Росію, для створення дійсно братнього інтернаціонального об’єднання народів, що відповідає природі радянської влади.

 Відповідно до обсягу і  характеру суверенних прав, віднесених  до виключного відання Союзу  РСР в особі його найвищих  органів державної влади і  державного управління, Конституція  УРСР 1929 р. встановила на основі  Конституції СРСР 1924 р. суверенні  права Української РСР.

 Ст. 3 Конституції гласить: «Українська  Соціалістична Радянська Республіка  входить до складу Союзу Радянських  Соціалістичних Республік як  договірна держава і зберігає  за собою право вільного виходу  з Союзу. Суверенітет Української  Соціалістичної Радянської Республіки  обмежений лише відповідно до  зазначених в Конституції Союзу  Радянських Соціалістичних Республік  межах; поза цими межами Українська  Радянська Соціалістична Республіка  здійснює державну владу самостійно».

 Таким чином, Добровільність  входження Української РСР до  складу Союзу РСР, її рівноправність  з іншими союзними республіками  в складі СРСР, право вільного  виходу із складу Союзу, закріплене  в Конституції СРСР 1924 р., являють  собою важливі, хоч і не єдині,  правові гарантії суверенітету  Української РСР.

 Проте суверенні права Української  РСР не вичерпуються лише переліченими  вище правовими гарантіями. Крім  того, відповідно до Конституції  СРСР 1924 р. Конституція УРСР 1929 р.  встановила такі суверенні правила.

1. Право самостійно, без наступного  затвердження органами Союзу  РСР, приймати свою власну Конституцію,  в якій враховані національні  особливості і яка відповідає  Конституції Союзу РСР в цілому. Відповідність Конституції УРСР  і Конституції СРСР зумовлюється  єдністю соціально-економічної,  класової і політичної природи  СРСР і всіх його складових  частин - союзних республік. Це  означає, що принципи, покладені  в основу першої союзної Конституції,  повністю відображені в Конституції  УРСР 1929 р. Забезпечення відповідності  Конституції УРСР Конституції  СРСР належало до компетенції  найвищих органів державної влади  Союзу.

2. Право на територіальне верховенство. Територія Української РСР не  могла бути зміненою без її  згоди (ст. 22 Конституції УРСР 1929 р.).

3. Право на створення своїх  власних органів державної влади  і органів державного управління (була побудована на зразок  системи, встановленої Конституцією  Української РСР 1919р.).

4. Право прийому до громадянства  Української РСР. В до союзний  період громадянство визначалося  і регулювалося поточним законодавством. Конституція УРСР 1929 р. зафіксувала  принцип єдності радянського  громадянства і встановила, що  громадяни Радянської України  є громадянами Союзу РСР, а  громадяни всіх інших радянських  республік користуються на території  України однаковими правами з  громадянами УРСР.

5. Право на обрання повноважних  представників Української РСР  до складу ради Національностей  Центрального Виконавчого Комітету  Союзу РСР. Цим правом УРСР  користувалася на рівних основах  з іншими союзними республіками, яке надавалось їм Конституцією  СРСР 1924 р.

6. Право здійснення законодавства  і управління в межах компетенції,  встановленої Конституцією СРСР  і конституцією УРСР.

7. Право ВУЦВК на здійснення  законодавчої ініціативи у найвищих  органах Союзу РСР.

 Такий сумарний перелік суверенних  прав Української РСР, здійснюваних  найвищими органами державної  влади і державного управління, які були встановлені Конституцією  УРСР 1929 р. у повній відповідності  до Конституції Союзу РСР 1924 р.

 Відповідно до Конституції  СРСР, Конституція УРСР 1929 р. визначила  численне коло питань, з яких  Українська РСР здійснювала свою  державну владу самостійно.

 Конституція Української РСР  1929 р. залишила в силі всі  ті гарантії свободи трудящих, які були встановлені Конституцією  УРСР 1919 р.

 Але Конституція Української  РСР 1929 року мала й сумні  наслідки. Надання великої влади  місцевим органам призвело до  перекручувань державної політики, а це виявилось в бездушне  адміністрування (виселення і  знищення найбільш працездатної  частини селянства і інтелігенції).

 Конституція дала поштовх  до занепаду сільськогосподарського  виробництва в Україні, що призвело  до голодомору 1932-1933 рр.(всі кошти  направлялись тільки на індустріалізацію, безжально вилучалось із сільськогосподарського  виробництва).

 Ця Конституція закріпила  диктатуру пролетаріату, що в  подальшому зробило неможливим  розвиток приватної власності  і відкинуло Україну від магістралі  Світового розвитку.

 в) Після опублікування 12 червня 1936 року проекту нової Конституції СРСР Президія Центрального Виконавчого Комітету Української РСР 13 липня 1936 року утворила Конституційну комісію для розробки проекту Конституції УРСР. До кінця 1936 року робота над підготовкою проекту Конституції УРСР була комісією остаточно завершена.

 В постанові Президії ЦВК  УРСР «Про конституцію Української  Радянської Соціалістичної Республіки»  було сказано: «Заслухавши доповідь  конституційної комісії про проект  Конституції УРСР, Президія Центрального  Виконавчого Комітету УРСР постановляє:  поданий Конституційною комісією  Президії ЦВК УРСР проект Конституції  УРСР схвалили і внесли на  розгляд Надзвичайного XIV Всеукраїнського  з’їзду Рад.

 Строк скликання Українського  з’їзду Рад встановити 25 січня  1937 року».

1 січня 1937 року був опублікований  для всенародного обговорення  проект нової Конституції УРСР.

 Внесення обговорення проекту  Конституції Української РСР  найбільш повно показує, як  в умовах слціалізму народжуеться воля радянського народу, як законопроекти, створені під керівництвом Комуністичної партії представниками народу, збагачуються досвідом багатомільйонних тркдящих мас, як робітничій клас, що здійснює державне керівництво суспільством, виступає та проводить у життя при підтримці всього народу ті правові вимоги і принципи, які далі втілюються у найважливіші законодавчі акти і набувають сили закону.

25 січня 1937 року в Києві відкрився  Надзвичайний XIV з’їзд Рад. На  порядку денному з’їзду було  лише одне питання - «Про проект  Конституції». Після триденного  обговорення проекту Конституції,  в якому взяло участь майже  40 делегатів, з’їзд 28 січня 1937 року прийняв рішення: «Заслухавши  й обговоривши доповідь голови  Конституційної комісії ЦВК УРСР  про проект Конституції Української  Радянської Соціалістичної Республіки  Надзвичайний XIV Український з’їзд  Рад постановляє:

1. Поданий Конституційною комісією  проект Конституції Української  Радянської Соціалістичної Республіки  схвалити і прийняти за основу.

2. Для розгляду внесених поправок  і доповнень та встановлення  остаточного тексту Конституції  УРСР утворити Редакційну комісію  в складі 160 чоловік.

3. Доручити Редакційній комісії  подати на розгляд з’їзду остаточний  текст Конституції, врахувавши  при цьому обговорення проекту  Конституції».

 Конституція Української РСР  1937 року побудована на основі  Конституції СРСР 1936 року і в  цілковитій відповідності до  неї. Принцип відповідності Конституції  УРСР, як і конституцій всіх  інших республік, основним положенням  Конституції СРСР випливає з  спільності і єдності економічних,  політичних та ідеологічних основ  розвитку всіх радянських республік  у складі Радянської Союзної  багатонаціональної держави. Разом  з тим Конституція УРСР враховує  національні особливості республіки.

 Нова Конституція Української  РСР законодавчо закріпила велику  перемогу соціалізму, завойовану  українським народом у дружній  сім’ї всіх народів Радянської  країни, у тяжкій і суворій  боротьбі з внутрішніми та  зовнішніми ворогами, героїчною  і самовідданою працею, під мудрим  керівництвом Комуністичної партії. Нова Конституція Української  РСР, як і Конституція СРСР 1936 року, являе собою законодавче закріплення впровадженних у життя основних положень марксистко-ленінської теорії про принцип організації і розвитку першого в світі радянського соціалістичного суспільного і державного устрою.

 У цілковитій відповідності  до об’єктивних законів розвитку  суспільного життя Конституція  УРСР в центрі уваги ставить  питання суспільного устрою, тобто  питання економічної і політичної  основи, а також класової структури  нашого суспільства, бо вони  визначають природу державної  влади.

 г) Четверту Конституцію УРСР прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради республіки. Її текст розробила комісія на чолі з В.В.Щербицьким відповідно до Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави - побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік».

 Україна є загальнонародна  держава, яка виражає волю й  інтереси робітників, селян та  інтелігенції, трудящих республіки  всіх національностей. Вся влада  в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу  через Ради народних депутатів,  які становлять політичну основу  України. Всі інші державні  органи підконтрольні і підзвітні  Радам народних депутатів.

 Організація і діяльність  держави будуються на засадах  виборності всіх органів державної  влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного  органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень.

 Держава Україна, всі її  органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і  свобод громадян. Державні і громадські  організації, службові особи зобов'язані  додержувати Конституції і законів  України.

ІІІ. Висновок

Усі чотири Конституції Радянської України  були документами політичними і  розроблялися спершу в ідеологічних відділах ЦК КПРС. Враховуючи це, а також  статус квазі-держави, якою була Україна, дані конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.

IV. Використана література:

• А.П. Таранов - Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Видавництво академії наук Української РСР. - 1957 р.
• К.К. Дубина - История Украинской ССР. - том. 2. - Издательство «Наукова думка».-Киев - 1969 г.
• А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко - Історія Української Конституції.
• Українська Радянська Енциклопедія. — том. 5.
• А.П. Таранов - Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Видавництво академії наук Української РСР. - Київ - 1957 р.
• http://uk.wikipedia.org/wiki/%CA%EE%ED%F1%F2%E8%F2%F3%F6%B3%FF
• http://ua.textreferat.com/referat-6997-1.html