Реферативний аналіз наукової статті Шеремета М., Шеремета Й. «Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття ф

Вступ

В основу людських відносин покладено власність. Вона є визначальною як для окремих людей, колективів працюючих, так і для суб'єктів  господарювання. На рівні підприємств  власність виступає як капітал, який є базою його створення і розвитку. У процесі функціонування підприємства він забезпечує інтереси держави, власників  і персоналу. Будь-який суб'єкт господарювання, який веде виробничу чи іншу комерційну діяльність, повинен мати визначений капітал,що є сукупністю матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської  діяльності. Капітал посідає одне з головних місць в системі  соціально-економічних та політичних відносин суспільства. Недосконале  управління капіталом як на макро-, так і на мікрорівні, що зумовлено  низкою об'єктивних та суб'єктивних причин, негативно відображається на економіці  України,що в свою чергу негативно  впливає на добробут населення. Покращити  становище можна за допомогою  удосконалення управління капіталом, що відповідає сучасним умовам, спирається на досягнення науки та враховує практику.

Метою проходження науково-дослідної практики є: формування професійних знань і навичок, щодо написання реферативного аналізу наукових статей та монографій.

В основу системи управління капіталом покладено концепцію  його структури. Виходячи з того, що однозначного визначення "оптимальна структура капіталу підприємства" як категорії не існує, що відповідає канонічним засадам економічної  науки, а тому різні автори трактують  оптимальність структури капіталу диференційовано за певними критеріальними показниками.

Результати аналізу економічної  літератури  підтверджують, що ефективне функціонування підприємств ґрунтується на правильно обраній та сформованій структурі капіталу.

Розділ 1. Реферативний аналіз наукової статті

1.1. Шеремета М., Шеремета Й. «Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття фінансових рішень»

В даній статті висвітлено питання аналізу формування структури власного капіталу підприємства. Зроблена спроба довести, що правильний вибір структури власного капітал може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому.

Фінансові ресурси підприємства поділяються на власні та залучені. Виникає запитання: яка форма фінансування краща і має більше переваг? Фінансування потрібно здійснювати повністю за рахунок власних коштів чи за рахунок позичених? Чи існує оптимальне співвідношення капіталу для окремого підприємства?

Структура капіталу – це термін, який характеризує складові частини фінансових ресурсів підприємства.

У сучасному світі корпоративних фінансів питання достовірності інформації займає важливе значення. Прийняття фінансових рішень і питання вибору структури капіталу в управлінні підприємством відіграє ключову роль. При оцінці фінансового стану керівники, на відміну від інвесторів, як правило мають більш ширшу інформацію про його дійсний стан і це надає їм велику перевагу при прийнятті рішень щодо джерел залучення фінансових коштів.

Основоположниками теорії структури капіталу були професори М. Міллер і Ф. Модільяні, які стверджували, що при умові відсутності податків і  ризику фінансовий стан  підприємства не залежить від структури його капіталу.

У даній статті автором зроблена спроба довести, що правильний вибір структури  власного  капіталу  може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому. Послідовники даної теорії прийшли до висновку, що при детальному аналізі структури капіталу можна не тільки спрогнозувати внутрішній фінансовий стан підприємства, а також і перспективи його розвитку.

Послідовники теорії структури капіталу приходять до висновку про залежність ефективності управління підприємством від структури його капіталу.

Ще одним чинником аналізу структури капіталу є процес скуповування підприємством у акціонерів власних акцій. Підприємство викуповує свої власні акції для того, щоб на ринку капіталу виділитися серед інших учасників, оскільки в таких випадках, як правило, його ринкова вартість є нижчою від дійсної. Для самого підприємства це є дуже позитивний і вигідний крок, оскільки він допомагає покращити його фінансовий леверидж, сигналізує про подальші позитивні зміни, які очікуються в майбутньому.

У процесі прийняття фінансових рішень з метою отримання вищих фінансових показників, керівництво має можливість суттєво впливати на структуру його капіталу. У випадках, коли основна частка капіталу знаходиться в руках акціонерів, а не керуючого складу підприємства, питання структури капіталу набуває нового характеру. При потребі в залученні додаткових коштів перевага буде надана борговим зобов'язанням, бо це буде сприяти зміцненню становища акціонерів у майбутньому, а також більшої суми дивідендів. Це рішення може бути не завжди виправданим, і може призвести до фінансової неспроможності в майбутньому.

На основі аналізу структури власного капіталу можна спрогнозувати деякі тенденції і результати діяльності     в   майбутньому.

Отже, метою даної статті є обґрунтування правильності вибору фінансовими керівниками підприємств структури власного капіталу. Кожна теорія має свої переваги та недоліки і є прийнятною в тій чи іншій ситуації, але в загальному можна виділити наступні особливості, які характерні для кожної з них:

• при випуску нових акцій їх ціна, як правило, знижується, що пояснюється значним терміном даного рішення;
• зміни в структурі капіталу в сторону збільшення боргових зобов'язань призводять до збільшення ціни акцій і навпаки;
• реакція ринку на зміни в структурі капіталу, як правило, приходить із запізненням, що дуже добре відображається  на ціні  акцій. Повний результат від таких рішень можна побачити лише через декілька років.

У більшості випадків рішення щодо зміни структури капіталу можуть дати відповідь про фінансовий стан даного підприємства, його прибутковість, ефективність управління і ступінь ризику. Такі рішення спрямовані на інформування як інвесторів, так і його партнерів. Кожне підприємство має характерну лише йому структуру капіталу, і лише правильний вибір джерела фінансування може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому.

1.2. Городня Т. А., Заревич Ю. С. «Управління капіталом підприємства»

Дана стаття присвячена найголовнішому чиннику виробництва – капіталу, який посідає одне з головних місць  у системі соціально-економічних  та політичних відносин суспільства, а  також про важливість завдань, які  стоять перед його   залученням, розміщенням та використанням.

Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають  перегляду не лише сутності та змісту капіталу, як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним.

В умовах трансформації економіки  виникає багато специфічних моментів щодо процесів формування та використання капіталу підприємств, знаходження  адекватних шляхів оптимізації цих  процесів, побудови відповідної системи  фінансового управління на підприємстві, що актуалізує значення подальшого розвитку відповідних наукових досліджень.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

До проблеми збільшення вартості підприємства шляхом зміни структури  капіталу автори статті виділяють два  основних підходи: традиційний; теорія Модільяні-Міллера.

Шляхи управління структури  капіталу були вперше запропоновані  професором І. О. Бланком. Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами  рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості  підприємства.

Автори виділяють такі головні принципи управління капіталом  підприємства:

• забезпечення мінімізації затрат для формування капіталу із різноманітних джерел;
• забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємств;
• урахування перспектив розвитку господарської діяльності
• забезпечення оптимальності структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;
• забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Автори визначили  завдання управління капіталом підприємства, серед яких можна виокремити такі головні:

1. Формування достатнього  обсягу капіталу, що забезпечить  необхідні темпи економічного  розвитку підприємства.

2. Забезпечення умов досягнення  максимальної доходності капіталу  при запланованому рівні фінансового  ризику.

3. Забезпечення достатнього  рівня фінансового контролю над  підприємством з боку його  засновників.

4. Забезпечення достатньої  фінансової гнучкості підприємства.

Отже, мета управління капіталом  і його структурою — мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим  забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених  ними грошових коштів. Особливої уваги  заслуговують питання управління капіталом  підприємства як основного осередку економічної системи, в процесі  функціонування якого здійснюється процес кругообігу капіталу. В умовах трансформації економіки виникає  багато специфічних моментів щодо процесів формування та використання капіталу підприємств, що актуалізує значення подальшого розвитку відповідних наукових досліджень.

1.3. Семенов Г.А., Пелешко А.В. «Оптимізація структури капіталу підприємства»

У статті проаналізовано інструментарій і методи оптимізації структури капіталу підприємства, на основі яких запропоновано підхід до пошуку оптимальної структури капіталу за методом суміщеного ефекту максимізації зростання рентабельності власного капіталу і рівня фінансової стійкості. Такий підхід до формулювання оптимальної цільової структури капіталу дасть можливість розробити загальні можливі напрями підвищення ефективності фінансово стабільного розвитку суб’єкта господарювання.

В Україні відчувається значний дефіцит ґрунтовних досліджень і практично орієнтованих наукових розробок щодо формування оптимальної структури капіталу за її цільовим напрямом за критеріальною відповідністю потребам конкретного підприємства. Розробка та впровадження ефективних методів доведення структури капіталу підпри- ємств до її оптимального рівня і впровадження в повсякденну практику дали б можливість підвищити їх прибутковість і фінансову стійкість.

Економічна самостійність підприємств у сучасних умовах господарювання виражається в розмірі та структурі їх капіталу, тому виникає питання: за рахунок якого майна, за рахунок яких джерел (власних або позичених) його придбати і в якому їх співвідношенні формувати сукупний капітал окремого підприємства? Вирішення цього питання потребує тільки індивідуального підходу. Не може бути визначено єдино оптимального підходу щодо співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств або для одного підприємства на весь термін його функціонування. Проте процес оптимізації структури капіталу підприємства має здійснюватися на основі формування цільової структури капіталу.

Автори статті проаналізувавши економічну літературу виділяють три методи оптимізації структури капіталу:

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на багатоваріантних розра- хунках рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) при різній структурі капіталу. Остання виражається через такий показник, як ефект фінансового важеля;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного і позиченого капіталів за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства: необоротних активів, оборотних активів (з розбиттям їх на постійну і змінну частини).

Семенов Г.А. і Пелешко А.В. вважають, що найбільш раціональним щодо досягнення оптимального співвідношення структурних елементів капіталу підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасній максимізації зростання рентабельності власного капіталу і рівня фінансової стійкості.

Автори статті, розглянувши можливості регулювання фінансової стійкості підприємства саме з урахуванням дієвості структури його капіталу, виділяють декілька напрямів співвідношення його різнокласифікаційних структурних елементів:

• у фінансовому аспекті (фінансовий важіль фінансової структури капіталу) – співвідношення власного і позиченого капіталу;
• у майновому аспекті (фінансовий важіль майнової структури капіталу) – співвідношення майна в грошовій і негрошовій його формах.

Підхід суміщеного ефекту двох критеріїв дасть можливість сформувати найбільш доцільну щодо оптимуму цільову структуру капіталу підприємства.

Тобто за цим підходом:

• будуть конкретизовані послідовні кроки формування оптимальної цільової структури капіталу за критерієм збереження або забезпечення фінансової стійкості підприємства;
• здійснюватимуться прогнозні розрахунки рентабельності власного капіталу підприємства за різними варіантами залучення кредитних засобів при рекомендаційній сформованій фінансовій структурі капіталу.

Отже, запропонований автрома метод поетапних розрахунків щодо формування оптимальної цільової структури капіталу дасть можливість не тільки оперативно й оптимально структурувати капітал підприємства в його майновому і фінансовому втіленнях, а й спрогнозувати максимальне зростання рентабельності власного капіталу і фінансової стійкості підприємства в майбутньому, розробити загальні можливі напрями підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

1.4. Ілляшенко С.М. «Актуальні проблеми управління інтелектуальним капіталом підприємства»

У даній статті розроблена узагальнена схема механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємства та запропонована послідовність  процедур управління. Визначено основні  напрямки удосконалення теоретико-методичних засад управління інтелектуальним капіталом підприємства та існуючі на цьому шляху проблеми, головними серед яких є: необхідність удосконалення методики і показників адекватної оцінки достатності (недостатності) інтелектуального капіталу з метою вибору за її результатами конкретних управлінських дій; визначення критерію достатності інтелектуального капіталу у комплексі і за його окремими системами та елементами. Виконана систематизація показників оцінки інтелектуального капіталу за елементами його складових, відповідно: людського, організаційного та інтерфейсного капіталів (окремо для потенціальної і здатнісної їх частин).

Метою даної статті є розроблення  і наукове обґрунтування механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємств як основних елементів  національної економіки у контексті  концепції її інноваційного розвитку.

Системний аналіз і узагальнення літературних джерел дозволили автору уточнити структуру і склад елементів  інтелектуального капіталу підприємств.

У структурі інтелектуального капіталу автор виділяє 2 частини:

- потенціальну, яка характеризує  потенціал інтелектуального капіталу;

- здатнісну, яка характеризує  можливість і здатність до  реалізації наявного інтелектуального  потенціалу. 

Відповідно у кожній з  підсистем інтелектуального капіталу виділено потенціальну і здатнісну  частини. Такий поділ дозволяє більш  точно і повніше аналізувати  і оцінювати рівень капіталу, цілеспрямовано формувати систему управлінських, дій спрямованих на його реалізацію і розвиток.

Управління інтелектуальним  капіталом підприємства, до речі, як і управління взагалі, повинно бути спрямоване на приведення у відповідність  внутрішніх можливостей його реалізації і розвитку до зовнішніх, які генеруються  ринком. Загальна схема такого управління подана на рис. 2.

Аналізуючи схему на рис. 2 та визначені вище етапи, можна  зробити висновок про необхідність удосконалення теоретичних засад  та методичного інструментарію.

В основу механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства (див. рис. 2) покладено оцінку достатності (недостатності) інтелектуального капіталу і вибору за її результатами конкретних управлінських дій. Підходи до оцінки та оціночні показники окремих підсистем (ЛК, ОК, ІК), елементів цих підсистем  та узагальненої оцінки інтелектуального капіталу розроблені автором. Автором  запропоновано показники та підходи  до їх визначення як для потенційної, так і для здатнісної складових. Однак існує проблема визначення критерію достатності інтелектуального капіталу.

Узагальнення літературних джерел і практики господарювання дозволило  авторові виділити найбільш прийнятні  з відомих підходів до визначення та оцінки показників, а також запропонувати  авторські підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства: окремо за елементами потенційної й здатнісної складових. Систематизація показників подана у  табл. 1-3.

Отже, отримані результати істотно  поглиблюють теоретико-методологічні  та методичні основи управління інтелектуальним  капіталом підприємства в частині  його детальної оцінки з метою  обґрунтування вибору комплексу  управлінських заходів.

Подальші дослідження  повинні бути спрямовані на накопичення  масиву статистичних даних, які характеризують ступінь залежності економічних  результатів діяльності підприємства-інноватора від стану (рівня) інтелектуального капіталу, а також наявність та тісноту стохастичних зв’язків.

1.5. Журавльова І.В.  «Бізнес-моделювання стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства»

В статті відображений ресурсно-процесний підхід до формування концепції стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства. Розроблено бізнес-модель стратегічного управління інтелектуальним капіталом в середовищі системи бізнес-моделювання Business Studio 3.

Сьогодні стратегічне управління інтелектуальним капіталом підприємства здійснюється в більшості випадків інтуїтивно і далеко не завжди пов’язується з цілями та завданнями довгострокового розвитку суб’єкта господарювання. На це впливає недостатня теоретична опрацьованість стратегічного управління таким різнорідним капіталом, як інтелектуальний, та відсутність досвіду застосування аналітичних процедур у стратегічному менеджменті інтелектуального капіталу в практиці вітчизняного господарювання. Звідси особливе значення, якого набувають розвиток теоретико-методологічного і практичного забезпечення стратегічного менеджменту інтелектуального капіталу підприємств.

Метою даної публікації є формування методичного підходу до моделювання стратегічного управління інтелектуального капіталу підприємства як бізнес-процесу.

Стратегічне управління інтелектуальним капіталом базується на використанні системного, процесного та ресурсно-ситуаційного підходів до розвитку інтелектуального капіталу підприємства. На цій основі прогнозується стратегічна позиція підприємства. Традиційно стратегія управління інтелектуальним капіталом як складова стратегії розвитку підприємства розроблялася на основі результатів ринкових досліджень і інтуїції менеджерів.

У статті автор  говорить про необхідність моделювання бізнес процесу стратегічного управління інтелектуальним капіталом на підґрунті використання сучасних інформаційних технологій. Вирішення наведеного завдання найбільш доцільно на підґрунті використання системи бізнес-моделювання Business Studio 3. Програмний продукт Business Studio 3 дозволяє створити комплексну несуперечливу модель бізнес-процесу стратегічного управління інтелектуального капіталу відповідно до методології структурного аналізу і проектування SADT. Технологія SADT є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкту предметної області. Функціональна модель SADT відображає функціональну структуру об'єкту, тобто вироблювані ним дії і зв'язки між цими діями. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на графічному представленні блочного моделювання.

Журавльова І.В. стверджує у своїй статті, що об’єктами стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства є власник капіталу,   споживачі, об'єкти інфраструктури, стратегія та складові інтелектуального капіталу підприємства.

На основі аналізу літератури з стратегічного управління автор декомпонованує процес «стратегічне  управління інтелектуальним      капіталом»  Функція управління розроблення стратегії управління інтелектуальним капіталом розбивається на 3 підфункції: аудит стратегічної орієнтації підприємства, стратегічний аналіз і діагностика, формулювання системи стратегій інтелектуального капіталу. Функція реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом розбивається на 2 підфункції: безпосередньо реалізація стратегії розвитку інтелектуального капіталу і контроль реалізації стратегії. Ці функції також деталізуються в середовищі Business Studio 3. Реалізацію стратегії дозволяють відстежувати стратегічні карти за напрямами: фінанси, клієнти, внутрішні бізнес-процеси, навчання та розвиток, що будуються в середовищі Business Studio 3.

Таким чином, стратегічне управління інтелектуальним капіталом управління доцільно здійснювати на підґрунті ресурсно-процесного підходу з використання інформаційних технологій середовища Подальша розвідка проведених досліджень полягає в проектуванні організаційної системи підприємства під обґрунтовану стратегію розвитку інтелектуального капіталу з використанням Business Studio 3.

1.6. Викиданець  І. В. «Методи оптимізації структури капіталу підприємства»

У статті розглянуто процес оптимізації структури капіталу, його основні етапи та методологію. Запропоновано ідеї щодо його вдосконалення. Були зроблені висновки по оптимізації структури капіталу на основі розрахунку різними методами оптимізації структури.

Мета статті − визначення ролі оптимізації структури капіталу в системі управ- ління капіталом, формування основних завдань і етапів оптимізації структури капіталу, удосконалення методики оптимізації структури капіталу підприємства.

На сьогодні в економічній літературі немає єдиної думки щодо оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, оскільки не досягнуто консенсусу щодо складу позикового капіталу.

Виходячи з того, що основною метою оптимізації структури капіталу є пошук оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, можна сформувати основні завдання оптимізації структури капіталу:

• формування необхідної структури капіталу, яка б забезпечила сталий розвиток підприємства;
• забезпечення умов, за яких підприємство отримуватиме максимальну суму прибутку.

Відповідно до поставленої мети та завдань, можна визначити такі етапи процесу оптимізації структури капіталу:

• формування цілей розвитку капіталу підприємства;
• визначення оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом відповідно до визначених цілей;
• оцінка розробленої структури капіталу.

Аналіз економічної літератури свідчить, що більшість авторів виокремлює три методи оптимізації структури капіталу:

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Під час формування структури капіталу підприємства потрібно враховувати показник кредитоспроможності підприємства (коефіцієнт Альтмана), який дозволяє виявити фінансовий стан підприємства. Розрахунок цього показника, запропонований безпосередньо Е. Альтманом, на практиці вітчизняних підприємств не може використовуватися, оскільки не враховує їх специфіки. Тому доцільніше використовувати удосконалений показник російського вченого, який представлений у статті.

Отже, оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою в кош- ти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за якого досягається макси- мальна ефективність діяльності підприємства.

У процесі оптимізації структури капіталу необхідно враховувати кінцевий результат діяльності підприємства, тобто фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

Оптимальним співвідношенням між власним і позиковим капіталом є 50% до 50%.

Під час розрахунку оптимального співвідношення власного та позикового ка- піталу необхідно враховувати не тільки вже відпрацьовані методи оптимізації структу- ри капіталу, але й показники резерву капіталу, рентабельності капіталу підприємства та кредитоспроможності.

1.7. Созанський Л.Й. «Методологічні аспекти аналізу ефективності використання капіталу підприємства»

В даній статті висвітлено деякі методичні підходи до аналізу ефективності використання капіталу підприємства та здійснено їх доповнення власною структурно-логічною послідовністю. Обґрунтовано застосування методик, що сприяють багатосторонньому аналізу капіталу підприємства.