Рейтингова система оцінювання знань студентів

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький  національний університет імені  Юрія Федьковича

Географічний  факультет

Кафедра географії і менеджменту туризму 
 
 
 
 
 
 
 

ІНДЗ

Рейтингова  система оцінювання знань студентів 
 
 
 
 
 
 

Виконавець:

студентка 515 групи 

Скрикуляк Аліна 
 
 
 
 
 

Чернівці 2011 

Зміст

Вступ                                                                                                                         3

1. Педагогічні умови застосування модульно-рейтингової технології              5                                                                                                                                                                                                                                 навчання

2. Запровадження рейтингово-модульної системи навчання та її основні переваги                                                                                                                    9

3. Методика рейтингового  оцінювання                                                               12

4. Обґрунтування переваг модульно-рейтингової технології навчання          15

Висновки                                                                                                                20

Список використаної літератури                                                                          21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Глибокі перетворення, пов'язані з процесами  демократизації, притаманними майже  усій світовій спільноті, з прискоренням науково-технічного прогресу, з появою "інформаційного" суспіль­ства, ставлять перед системою освіти принципово нові вимоги. В сучасних умовах відбувається корекція цілей освіти: поряд з необхідністю забезпечення інтересів держави дедалі більше уваги приділяється задоволенню потреб особистості в саморозвитку, формуванні й розвитку у підростаючого покоління потреби активного оволодіння основами наук, уміння самостійно аналізувати проблеми, які виникають в тих чи інших ситуаціях, віднаходити альтернативні рішення й виробляти критерії їх обґрунтування.

     В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджується модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовлено  тим, що діюча чотирибальна система  не задовольняє ні викладачів, ні студентів, оскільки в її основі лежить низка недоліків.

     Рейтингова  система оцінювання успішності навчання (РСО) та визначення академічного рейтингу студентів забезпечує реалізацію дидактичного принципу свідомості студентів у навчанні, активізує навчальну роботу протягом семестру, спонукає студентів працювати систематично та самостійно, розширює можливості для всебічного розкриття та розвитку творчих здібностей студентів, індивідуалізує навчання та істотно змінює взаємовідносини у ланцюжку «викладач — студент», створює атмосферу співпраці.

     Мета  роботи – вивчити суть, переваги та особливості рейтингової системи оцінювання знань студентів.

     Тому  важливим та актуальним є запровадження такої системи аналізу навчальної діяльності студентів, яка сприяла б створенню оптимальних умов для професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко використовується у багатьох країнах світу. Навряд чи варто її сліпо копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити.

     Навчальний  процес з дисципліни стає повністю відкритим для студентів та має  демократичний характер, що дозволяє постійно контролювати свій рівень підготовки, вносити своєчасні корективи  в навчальну роботу, обирати рівень навчання та спосіб одержання підсумкової  оцінки з кожного кредитного модуля. Індивідуалізується процес навчання, а вимоги, що висуваються, відповідають здібностям студентів, що скасовує порівняльний підхід у навчанні та оцінці їх роботи. РСО робить систему оцінювання більш  гнучкою та об’єктивною, забезпечує змагальність навчання та здорову конкуренцію  між студентами у навчанні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Педагогічні умови  застосування модульно-рейтингової технології навчання

     Рейтинг (англ. rating - оцінка, порядок, класифікація) - термін, який означає суб'єктивну  оцінку явища за заданою шкалою. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок.

     Успішність  засвоєння окремих кредитних  модулів оцінюється сумою набраних балів — рейтинговою оцінкою (RD), а успішність студента в цілому — за академічними рейтингами (семестровим  та інтегральним рейтингами, академічним  рангом). Система бальної оцінки є основним методом оцінювання роботи студента в процесі вивчення дисципліни і рівня її засвоєння на виході; академічний рейтинг є інструментом комплексного оцінювання якості навчальної роботи студента з усіх засвоєних кредитних модулів та результативності його творчої діяльності на окремих етапах навчання.

     В основу РСО покладено поопераційний  контроль і накопичення рейтингових  балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність студентів у процесі навчання.

     Метою рейтингової системи оцінювання є:

     — інтенсифікація навчального процесу  та підвищення якості підготовки фахівців;

     — підвищення мотивації студентів до активного, свідомого навчання, систематичної самостійної роботи протягом семестру та відповідальності за результати навчальної діяльності;

     — встановлення постійного зворотного зв’язку  з кожним студентом та своєчасне  коригування його навчальної діяльності;

     — забезпечення змагальності та здорової конкуренції в навчанні;

     — підвищення об’єктивності оцінювання рівня підготовки студентів;

     — зменшення психологічних, емоційних  і фізичних перевантажень у період екзаменаційних сесій.Зміст модульно-розвиваючого навчання визначається цілісною системою змістових модулей, що зафіксована у модульній програмі того або іншого навчального курсу.

     Принципи формування модульних програм:

     1. Цільове призначення інформаційного матеріалу;

     2. Поєднання комплексних інтегруючих і окремих дидактичних цілей;

     3. Повнота навчального матеріалу в модулі;

     4. Відносна самостійність елементів модуля;

     5. Реалізація зворотного зв’язку;

     6. Оптимальна передача інформаційного і методичного матеріалу.

     Умови модульно-розвиваючого навчання:

     1. Зменшення щоденного навчального  навантаження (замість 5-7 предметів вивчають 2-3, максимум 4).

     2. Впроваджено гнучкий розклад  і скорочено заняття до 30 хв. –  3 міні-модуля. Міні-модуль (30 хв.) - Матеріал, що має смислову і логічну завершеність кожного.

     Навчальна технологія, адаптована до основних завдань  старшої школи та психолого-фізіологічних  особливостей учнів, називаємо модульно-рейтинговою.

     Модульний процес і структура навчального  модуля: Основним дидактичним засобом  реалізації модульної програми повинні стати міні-підручники.

     Контроль  знань і самостійної роботи студентів: Адміністрація вищих навчальних закладів в США ретельно контролює набуття знань студентами, їх рівень, участь в аудиторній (самостійній) роботі, успішність тощо. Оскільки система вищої освіти відмінно комп’ютеризована, контроль навчального процесу досить досконалий і миттєвий. Комп’ютерне тестування займає:

     - поточне –5-10 хв.

     - проміжне – 15-20 хв.

     Щотижня студенти виконують письмові тести  а завданням викладача, щомісячно  письмове тестування по 30-50 хв. (зараховують 3 кращі результати з 4-х тестів), а  в кінці семестру – фінальний (підсумковий) екзамен або залік з письмовим тестом (2-3 години)[4, c. 251-253].

     Для запровадження модульно-рейтингової  системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:

     1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

     2. Здійснити необхідну методичну  підготовку викладачів до запровадження МРС.

     3. Запровадити науково обґрунтовану  і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів.

     4. Домогтися запровадження модульного  навчання: з кожної навчальної  дисципліни чітко визначити навчальні модулі; обґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.

     5. Здійснити необхідну організаційно-методичну  підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання знань, умінь, та навичок (ЗУН) кожного студента за результатами опанування певних модулів; підготувати комп'ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.

     6. Забезпечити відкритість оцінювання  навчальної діяльності студентів.

     7. Визначити науково обґрунтовані  обсяги навчальних завдань для  самостійної роботи студентів  на міжпредметному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

     Методологічною  основою модульно-рейтингової технології є ідеї С.Л. Рубінштейна та Л.С. Виготського  про розвиток людини в процесі  праці, навчання, виховання; філософська антропологія; технократична педагогіка; біхевіоризм, ідеї програмованого навчання.

     Визначено такий алгоритм створення модульної  програми: визначення типу, комплексної  дидактичної мети модульної програми; формулювання інтегруючих цілей, змісту і назви відповідних модулів; побудова структури модульної програми; визначення в кожній інтегруючій  дидактичній меті структури конкретних цілей; побудова цілісної структури  модуля на основі структури конкретних цілей[7, c. 311-313]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Запровадження рейтингово-модульної  системи навчаннята її основні переваги

     Досвід  запровадження модульно-рейтингової  системи оцінювання навчальної діяльності студентів дає підстави стверджувати, що вона має переваги, наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк у монографії "Педагогіка вищої освіти України".

     Для студентів ці переваги полягають у тому, що:

     - навчальний рейтинг активізує  самостійну роботу студентів  (СРС), робить її ритмічною і  систематичною впродовж семестру;

     - формується позитивна мотивація навчальної діяльності;

     - стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність, творчість, змагальність, дбайливість;

     - студент зорієнтований на самостійний  науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;

     - підвищується об'єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність уникнення випадковостей;

     - зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;

     - здобуті знання більш глибокі і міцні;

     - отримується особисте задоволення від процесу учіння.

Для викладачів є:

     - реальна можливість індивідуалізації  навчання та диференційованого підходу;

     - можливість допомогти студентам  у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;

     - можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті  підсумкової перевірки знань на екзамені[6, c. 231-232].

     Нинішній  етап розвитку національної вищої освіти характеризується модернізацією і  реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського процесу з метою  входження в європейський освітній і науковий простір. Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і оцінювання навчальних досягнень студента з метою підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування на європейському ринку праці. Цей процес добровільний, полісуб'єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює національні особливості освітньої системи України. Його метою є прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури вищої освіти (бакалавр - магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ECTS - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

     Впровадження  кредитно-модульної системи навчання передбачає реорганізацію традиційної  схеми "навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс", раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, використання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.

     Модернізація  навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50-60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшення фінансово-побутового стану студента.

     Всі ці зміни вимагають від викладача  ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і  компетентності в організації своєї діяльності на новій методичній і технологічній базі - кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання.

     Як  бачимо і модульно-рейтингова, і  кредитно-модульна система організації  навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів - це важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізації  навчально-виховного процесу у  вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників  належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу[5, c. 186-188]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Методика рейтингового оцінювання

     Поряд з чотирибальною традиційною  системою оцінювання знань студентів  дедалі популярнішою стає рейтингова система оцінювання, яка ґрунтується  на накопиченні оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, весь термін навчання) за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність. Сума цих оцінок слугує кількісним показником якості навчально-пізнавальної діяльності студента порівняно з успіхами його однокурсників.

     З усією очевидністю доводиться констатувати, що традиційне оцінювання не виконує самоорганізаційних функцій щодо систематичної навчальної праці, воно є епізодичним і непослідовним. У шкільній практиці ця ланка є чи не найслабшою, бо потоково-епізодичне опитування учнів, традиційне виставлення оцінки за чверть, як правило, не відображають справжнього рівня знань учнів.

     У 90-і роки пошук нових підходів до оцінювання навчальних досягнень школярів посилив увагу до рейтингу.

     У перекладі з англійської мови “рейтинг” означає “оцінка”, “ранг”, “положення”. Рейтинговий контроль, його етапи та комп’ютерно-інформаційне забезпечення вивчали А.О.Андрущук, Ю.В.Бондарчук, О.Г.Водолазська, В.А.Козаков, Л.М.Романишина та інші; рейтинг-контроль навчальних досягнень учнів загальноосвітньої школи та шляхи його індивідуалізації розробляли і впроваджували В.А.Гордієнко, В.К.Ніколаєнко, Д.Тетеріна-Блохіна та інші.

     В останні роки окремі аспекти рейтингового контролю знань учнів перебували у полі зору вчених, що досліджували модульно-розвивальне навчання як альтернативу класно-урочної системи (О.І.Калугін, В.В.Мельник, П.І.Сікорський, Є.В.Сковін, А.В.Фурман, М.А.Чошанов та інші). Інноваційні підходи до контролю знань студентів висвітлювалися в кандидатських дисертаціях. Так, Н.І.Шиян теоретично обґрунтувала технологію модульно-рейтингового навчання студентів хімії у вищій педагогічній школі. В.М.Бочарнікова займалась виявленням оптимальних педагогічних умов реалізації стимулюючої функції контролю знань студентів вищої школи. З раніше проведених дисертаційних досліджень заслуговують на увагу роботи Г.В. Єльнікової та В.О. Швеця. Зокрема, Г.В.Єльнікова серед шляхів удосконалення контролю знань учнів, детально розкрила методику складання тестових завдань з пошуковими рядами відповідей, які використовувала у загальноосвітніх школах. Посилення функції тестового контролю, як стверджує автор, підвищує самостійність школярів. В.О.Швець дослідив реалізацію функцій тематичного контролю навчання учнів математики в старших класах загальної освітньої школи[3, c. 269-270].

     Рейтингова  система оцінювання знань, умінь  і навичок студентів основана на таких принципах:

     — кожна навчальна дисципліна і  робота студента з її опанування оцінюється у залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг;

     — обов'язково ведеться облік поточної роботи студента, який відображається у підсумковій оцінці (у залікових одиницях);

     — враховуються особливості викладання різних предметів (складність, значення дисципліни в навчальному плані), тобто коефіцієнт складності (значущості);

     — наявність різних видів контролю (вихідний, поточний, проміжний, підсумковий);

     — навчальний рейтинг студента за семестр  або рік визначається як середньоарифметичний від рейтингу з кожної навчальної дисципліни[7, c. 249-250].

     Для втілення рейтингової системи оцінювання знань студентів важливі певні  умови: готовність викладачів і студентів  до її сприйняття; належне організаційно  методичне забезпечення, зокрема  обов'язкова самостійна робота студентів; впровадження модульного навчання; налагодження обліку роботи у формі спеціальних таблиць; застосування письмової перевірки знань тощо.

     В останні десятиріччя активізувалась діяльність навчальних закладів освіти й окремих учителів у напрямку впровадження рейтингового оцінювання. Педагогічний досвід колективів, окремих учителів, які впроваджують рейтингове оцінювання, дають підставу для з’ясування загальної методики зазначеного оцінювання знань учнів.

     У процесі дослідження встановлено, що до впровадження технології тематичного контролю в умовах рейтингового оцінювання необхідно провести таку підготовку: 1) відокремлення блоку навчального матеріалу, об’єднаного змістом (на основі програми, календарного плану та змісту підручника); 2) виділення в ньому відносно самостійних підблоків, визначення завдань, складання структурної схеми або таблиці; 3) структурування навчального матеріалу на окремі елементи знань та умінь і систематизацію змісту (виділення законів, наукових ідей, теорій, визначень, термінів, понять, фактів тощо); 4) конструювання відрізку навчального матеріалу (теми, блоку, модуля); підбір матеріалу для повторення, встановлення міжпредметних зв’язків; 5) планування комплексу педагогічних завдань; 6) підбір методів, прийомів стимулювання пізнавальної активності учнів і засобів формування мотивації, в тому числі диференційованих (рівневих) домашніх завдань; 7) створення проблемних ситуацій, системи запитань.

     Як  показало дослідження, для рейтингового оцінювання принципово важливе значення має вибір шкали оцінювання, передбачення видів контролю окремих дій, що підлягають перевірці, вартість перевірочних робіт, успішність та рейтинг учня. Тому ці питання також були предметом нашої уваги під час вивчення педагогічного досвіду[1, c. 157-158]. 
 
 
 
 

     4. Обґрунтування переваг модульно-рейтингової технології навчання

        За останні роки зросла кількість  праць, присвячених упровадженню  модульних технологій навчання  й рейтингових систем контролю  та оцінювання знань студентів.  Це свідчить про пріоритетність  цього напряму в педагогічній  науці.

        Сучасні підходи до проблеми  впровадження модульно-рейтингової  технології навчання та контролю  засвоєння знань, зокрема, щодо  соціальної зорієнтованості змісту, вивчення умов її застосування, як передумови розбудови системи  підготовки військових фахівців  та її інтеграції з новаторським  потенціалом вищої школи означені  у програмі, навчально-методичній  літературі та публікаціях І.  Біжана, С. Залкіна, В. Карпенко, Б. Найденова, Ю. Приходько,  А. Челпанова (з питань організації  навчально-виховного процесу у  вищому військовому навчальному  закладі за модульним принципом); В. Афанасенко, М. Деменко, А.  Кривошелика, Е. Лусса, М. Нещадима, Я. Подоляка, В. Талалаєва (з  питань організації контролю  засвоєння знань щодо використання  модульно-рейтингової технології  навчання).

        Оптимізації й інтенсифікації  процесу навчання присвячені  фундаментальні роботи Ю. Бабанського,  формуванню педагогічної майстерності  вчителя – І. Зязюна, організації  навчального процесу у вищій  школі – С. Архангельського,  А. Вербицького, Л. Ітельсона,  А. Петровського, А. Алексюка, керівництва  навчальним процесом – В. Беспалько,  О. Савченко, Н. Тализіної, П.  Фролова. Питання професійної  підготовки фахівців, побудови моделей  фахівців аналізуються Г. Бокаревою,  В. Масловим, В. Пікельною, О.  Лебедєвим, Л. Йовайшою, К. Пошкусом, Г. Сериковим, Є. Смирновою,  Н. Тализіною, В. Ягуповим, О.  Барабанщиковим і М. Феденко.  Активізація через мотивацію  навчання розглядається в працях  інших дослідників. Концептуальні  положення про сутність педагогічного  процесу розроблялись С. Гончаренком, В. Масловим, О. Савченко, С. Сисоєвою, В. Сухомлинським.

        Деякі аспекти педагогічної технології  у вищий школі узагальнив В.  Безпалько. Він розробив комплекс  засобів педагогічної технології  для вищої школи та шляхи  її практичного застосування. Серед  сучасних дослідників, котрі працюють  в Україні, варто виділити наукові  праці І. Підласого. Вони присвячені  проблемі технологій дидактичного  процесу. Деякі питання педагогічної  технології вищої школи досліджували  відомі українські вчені А.  Алексюк, В. Бондар, Є. Березняк, Я. Бурлака, С. Гончаренко, І.  Зязюн, Б. Кобзар, В. Мадзігон. О.  Мороз, Н. Ничкало, М. Стельмахович, М. Чернінський. М. Ярмаченко  та ін.

        Серед великої кількості розробок  новітніх технологічних структур  у сфері освіти оригінальними  та змістовними визнані модульні  технології навчання для середньої  освіти (К. Вазіна, Дж. Рассел, П. Юцявічене), для вищої освіти (А. Алексюк,  А. Гуцинськи, Г. Овенс, Є.  Сковін, П. Третьяков).

        Певне історико-теоретичне обґрунтування  в галузі професійно-технічної  та вищої технічної освіти  має принцип модульності, реалізація  якого характеризується міждисциплінарністю  та багатоаспектністю (В. Огнев’юк  та А. Фурман).

        Модульно-рейтингова технологія  має суттєві переваги над іншими  системами навчання й доцільна  для впровадження в навчально-виховний  процес у вищих навчальних  закладах.

        1. Дозволяє відмовитися від заліково-екзаменаційної  сесії, що інтенсифікує процес  навчання, підвищує якість навчання  й водночас дозволяє найбільш  об'єктивно оцінювати рівень знань,  умінь і навичок студентів.  У навчальному процесі доцільне  використання рейтингової оцінки  знань, навичок і вмінь студентів,  адже суть її полягає у приписуванні  кожній з умовно виділеної  суми знань і вмінь певної  кількості залікових одиниць,  сумарний результат яких визначає  рейтинг знань студентів та  оцінку їхньої праці на іспиті. Систематичність контролю за  навчально-пізнавальною діяльністю досягалася за рахунок різноманітних засобів (співбесіди, усного спеціального опитування, письмових контрольних робіт, оцінювання роботи на практичних заняттях, перевірка практичних навичок за допомогою тестів), а також поточного та підсумкового контролю. Упровадження модульно-рейтингового контролю успішності показало: за рівних умов студенти, що навчаються згідно з експериментальною програмою, за однаковий час здобувають порівняно більше знань, навичок і вмінь із навчального предмета, розвивають здатність творчо використовувати здобуті знання, навички та вміння для вирішення аналогічних (але не тотожних) і нестандартних задач.