Реструктуризація безнадійних боргів їх суть та причини виникнення

УКРАЇНА

Міністерство  освіти і науки України

 

Миколаївський Міжрегіональний  інститут вищого навчального закладу

 Відкритий Міжнародний  Університет Розвитку людини  „Україна”

 

 

 

                                                                           Кафедра економіки та підприємництва

 

 

 

Р Е Ф Е  Р А Т

з дисципліни „Кредитування і контроль”

на  тему: «Реструктуризація безнадійних боргів їх суть та причини виникнення»

 

 

 

                           Виконала:

                                                                студентка 6 курсу

                  заочного відділення

                   спеціальності „Оподаткування”

     Дедул Олена Валентинівна

 

                      Перевірив: 

                            Маркіна Л.Ю.                                          

 

 

 

м. Миколаїв - 2009

План:

1. Суть проблемних кредитів , причини їх виникнення
2. Банківський моніторинг
3. Реструктуризація кредитної заборгованості
4. Ліквідація проблемних кредитів
5. Порядок застосування претензійно-позовних заходів стягнення боргу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

       Проблемними боргами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

       Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

         Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.

      Збиток, що завдається банку, значно більший і він може бути пов'язаний з іншими обставинами:

- підривається репутація  банку, тому що велике число  .прострочених і непогашених кредитів  спричинить падіння довіри вкладників, інвесторів ;

 - збільшуються адміністративні витрати, оскільки проб-лемні позички вимагають особливої уваги кредитного персо-налу, непродуктивної витрати часу на підтримку статус-кво;

- підвищиться погроза  відходу кваліфікованих кадрів  через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;

- кошти будуть заморожені  в непродуктивних активах;

- виникає небезпека  зустрічного позову боржника  до банку, що може довести,  що вимога банку про відкликання  позички призвела його на грань  банкрутства.

1. Суть проблемних кредитів, причини їх виникнення

     Проблемні кредити – кредити, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, знизилась ринкова вартість забезпечення, виник сумнів,щодо повернення кредиту.

Розглянемо перші ознаки проблемності кредиту:

• зростає, збільшується – обсяг реалізації у кредит,складські запаси,виплачені дивіденди,кредиторська заборгованість,дебіторська заборгованість,прострочені борги,частка основного капіталу в сумі активів.
• зменшуються – доходи, рівень грошових статей балансу, обіговості запасів,частка короткотермінових активів, коефіцієнта .ліквідності.

      Для того,щоб ситуація не вийшла з-під контролю необхідно вжити ряд заходів, тому що підривається репутація банку,падає довіра вкладників та інвесторів. По-друге втрати від кредитів, сприяють відпливу з банку кваліфікованих працівників. По-третє, банк вимушений здійснювати додаткові витрати,які пов”язані зі стяненням проблемних кредитів. По-четверте певна частка капіталів банку заморожується в непродуктивних активах.

     При відсутності моніторингу банк може мати певні збитки: несплата кредитів і відсотків, падіння репутації банку, відплив працівників додаткові витрати,замороження састки позичкового капіталу. Проблемні кредити не виникають спонтанно мають місце ряд попереджувальних сигналів,які необхідно якомога раніше виявити.

     Найхарактерніше  попереджувальні сигнали виникнення  проблемних кредитів.:

• претензії на майнові права, прийняті банком в заставу,
• раптове припинення зв”язку з позичальником,
• необгрунтовані затримнки в отриманні фінансового звіту,
• отримання недостовірної або неповної інформації,
• погіршення фінансового стану позичальника,
• наявність  у нього проблемних кредитів,
• погашення кредитів із запізненням,
• збільшення обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості,
• збитки протягом одного чи декількох кварталів,
• оплата векселями або бартером,
• несвоєчасна реакція на звернення банку,
• спроби позичальника змінити масштаби проекту,що фінансується,
• уповільнення темпів реалізації продукції,
• зміни в економіці,що можуть вплинути на госп.діяльність позичальника,
• форс-мажорні обставини,
• випадки виявлення підробок,
• імовірність злиття,реорганізації фірми,
• зміни в керівництві фірми,
• хвороба або смерть керівника фірми.

       Основні причини виникнення проблемних кредитів:

• кредитування інсайдерів- на пільгових умовах, або у великих розмірах,
• неповна кредитна інформація,
• невиважений підхід до кредитної діяльності – рішення про пролонгацію кредитів,зміни графіків іх погашення,невміння працівників банку правильно аналізувати та оцінювати фінансову документацію,
• кредитування у занадто великих сумах- коли суми кредитів перевищують можливості позичальника,
• конкуренція,
• недостатній рівень супрводження кредитів- відсутність контролю працівників банку на станом заставленого майна та іншими ситуаціями.

     У банку для здійснення контролю за ходом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються в такий спосіб;

- матеріали по кредиту  (копії кредитного договору, боргових  зобов'язань, гарантійних листів  і т. п.);

- фінансово-економічна  інформація (фінансові звіти, аналітичні  таблиці, податкові декларації; бізнес-плани  і т. п.);

- матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.);

- документи по забезпеченню  кредиту (договір застави, документи  про передач}' прав по внесках  і цінних паперах, заставні  і т. п.);

- листування по кредиту  (листування з клієнтом, записи  телефонних розмов і т. п.).

      Найбільш загальним і часто застосовуваним у банківській практиці є показник питомої ваги простроченої позичкової заборгованості, що характеризує стан питання з проблемними і простроченими активами. Цей фінансово-економічний індикатор виступає одним з центральних при аналізі результатів реалізації кредитно-інвестиційної стратегії банку взагалі і кредитування реального сектора економіки зокрема .

      Серйозною проблемою є відсутність застосовних на практиці інструментів прогнозування і планування величини показника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості банку. Особливо актуальна ця проблема для банків, у яких аудит проводиться за міжнародними стандартами фінансової звітності і керівники яких ставлять завдання зменшення реально сформованого рійня показника до середньосвітової його величини.

     Для чіткого розуміння проблеми введемо наступну систему показників, що відбивають стан банківської позичкової заборгованості.

    Поточна позичкова заборгованість (ППЗ) - позичкова заборгованість по основному боргу, термін платежу по якій ще не настав.

     Прострочена позичкова заборгованість (ПППЗ) - позичкова заборгованість по основному боргу, не погашена позичальником у встановлені кредитним договором терміни.

     Загальна позичкова заборгованість (ЗПЗ) - залишок основного боргу за наданими банком позичальнику кредитами, тобто сума ППЗ і ПППЗ на момент проведення аналізу показника.

      При складній діючій податковій системі, що характери-зується великою кількістю податків, високими ставками оподаткування і дуже значними штрафними санкціями за недотримання податкового законодавства, ризик неповер-нення кредиту значно зростає. Це пов'язано з тим, що кошти для здійснення платежів по кредиту, можуть бути вилучені в доход держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Банківський моніторинг

      Величина середньої платоспроможності позичальників вносить свою лепту в коливання розглядуваного показника. Чим вищий середній рівень кредитоспроможності, тим більшою є ймовірність своєчасного і повного розрахунку позичальника з банком. Таким чином, фактори зовнішнього (по відношенню до банку) середовища і можливі їхні комбінації можуть здійснювати довгостроковий визначальний вплив на формування середньої величини рівня простроченої позич-кової заборгованості, підвищуючи або знижуючи її.

      До внутрішніх (мікроекономічних) чинників впливу на величину проблемних кредитів можна віднести:

- використання вищим керівництвом  стратегічних і так-тичних методів планування і управління діяльністю банку і відповідно переслідування (контроль) стратегічних або тактичних інтересів;

- кваліфікація персоналу банку  і застосовувана система перепідготовки  кадрів:

- ступінь комплексності й ефективність  використовува-них методів моніторингу кредитів;

— рівень узгодженості (чіткість координації) дій функціо-нальних підрозділів  банку в процесі стягнення  ПППЗ.

      Фактори, що негативно впливають на виконання зобов”язань за кредитним договором - пов”язані з діяльністю позичальника, пов”язані з діяльністю банку, фактори, які не знаходяться під контролем банку.

     Фактори, пов”язані з діяльністю позичальника,причинами якої є:

• недосвідченість,незацікавленість позичальника,
• погіршення якості продукції та робіт,
• помилки в оцінці ринків збуту,
• недосвідчене управління економікою,
• неправильні фінансові операції,при зростання дебітор.заборгованості,
• незадовільне управління грошовими потоками,
• недостатній операційний доход,
• відсутність капіталу та досвіду в нових сферах діяльності позичальника,
• проблеми фірми ринкового характеру,
• злочинні діх позичальника,
• вплив на позичальника економічних проблем,
• псування незастрахованого майна,
• інші причини.

 Фактори, пов”язані з діяльності банку:

- відсутність налагодженої системи інформації,

- недостатньо досконала кредитна політика банку,

- необгрунтовано ліберальне ставлення до позичальник,

- неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника,

- неякісне структурування кредиту,

- помилки в оцінці забезпечення кредиту,

- неповне відображення в кредитному договорі,умов,що забезпечують інтереси банку,

- відсутність контролю за позичальником,

- фінансові зловживання та перевищення своїх службових повноважень спеціалістами кредитного відділу.

Фактори, які не знаходяться під контролем банку:

-погіршення економічної  кон”юнктури,

-зміна політичної  ситуації,

-зміна законодавства.

     Найважливішим  елементом кредитного моніторингу  є збір достовірної інформації  та її регулярний аналіз. У  роботі із стягненням проблемних  кредитів банк повинен діяти швидко, без затримок.

     Основні  дії банку,спрямовані на повернення  кредиту :

     - організаційна, фінансова допомога банку позичальнику (розробка програми, робота з керівництвом, призначення керівників та консультантів, розширення кредиту),

      - безпосереднє повернення кредиту в якомога короткі строки (розробка і реалізація плану поліпшення виробничої діяльності позичальника, звернення до гарантів і поручителів,застосування заходів правового характеру,оформлення документів про банкрутство).

       Стосовно прогнозування та планування простроченої заборгованості можна відзначити наступне.

1. Прогнозування і  планування величини показника  питомої ваги простроченої позичкової  заборгованості здійснюється в  довгостроковому і короткостроковому періодах. Задачі, що виникають у кожному з них, різні за рівнем складності, застосовуваним математичним апаратом і точністю рішення, що досягається.

2. При прогнозуванні  на довгострокову перспективу  показник ПВ є функцією багатьох  змінних, обумовлених макроекономічними (зовнішніми) і мікроекономічними (внутріш-німи) факторами, значна частина яких важко піддається прогнозній оцінці і формалізації.

3. У короткостроковому  періоді в ряді випадків вдається  здійснити більш точний прогноз  (планування) показника ПВ з урахуванням двох домінантних змінних: простроченої позичкової заборгованості (ПППЗ) і поточної позичкової заборгованості (ПГІЗ).

      Для ефективної роботи банку доцільним є створення спе-ціалізованого підрозділу по роботі з проблемними активами. При необхідності формується також мережа дочірніх і «незалежних» підприємств, жорстко контрольованих банком і використовуваних для вирішення конкретних задач боротьби з простроченими кредитами.

      У своїй діяльності підрозділ по роботі з проблемними активами (чи підрозділ проблемних активів - ППА) повинен керуватися чинним законодавством, нормативними актами Національного банку України, статутом, рішеннями правлін-ня, іншими нормативними документами банку і положенням про підрозділ. Варто спеціально підкреслити, що мова йде про роботу винятково легальними методами, що строго відпові-дають вимогам законодавства.

       Сформулюємо типові задачі, що стоять перед підрозділом проблемних активів:

 - участь у формуванні і реалізації ефективної кредитно-інвестиційної стратегії банку з метою одержання максимального прибутку.

- вироблення принципів,  стратегій, форм і методів участі  банку і його дочірніх структур  у здійсненні діяльності по  роботі з проблемними активами. Розробка і реалізація можливих  схем погашення простроченої заборгованості.

      Основні принципи, що повинні бути закладені в організацію роботи, такі:

- попередження переходу  активу в розряд проблемних - ППА  (поряд з основними підрозділами, що ведуть активні операції) повинен  брати участь у процедурі ухвалення рішення про розміщення активу, привносячи досвід своєї роботи в загальну справу, систематично стежити за станом портфеля активів банку і підключатися до роботи з позичальником з мо-менту першої затримки платежу.

- повнота і комплексність  підходу до розв'язання проблеми -- банком повинні використовуватися всі надані законом і нормативними документами засоби для організації «масованої атаки» на боржника.

— своєчасність вживання заходів - у роботі з проблемни-ми активами найчастіше виникають ситуації, коли необхідно негайно прийняти рішення, що дозволяє повернути до 100 % заборгованості або перевести актив із проблемного в нормальний.

— ефективність вживання заходів - результатом роботи підрозділу повинне бути реальне зростання  доходів банку. Повинен бути прийнятий до уваги і часовий фактор. У практичній діяльності банк найчастіше змушений йти на поточні втрати з метою досягнення стратегічного позитивного результату.

- наростання позитивного  ефекту - боржник, що не може, розрахуватися  одноразово, повинен повертати борг частинами, але за графіком і під пильним контролем підрозділу.

- вивчення і впровадження  в практику роботи банку досвід^' вітчизняних і зарубіжних фінансових  інститутів в області здійснення  операцій по запобіганню і  зниженню ризиків виникнення проблемних активів.

- здійснення інформаційного  забезпечення структурних підрозділів  банку методичними, нормативними, інструктив-ними й аналітичними  матеріалами по всіх основних  напрямках діяльності підрозділ.

     ППА бере участь у розробці нормативних документів банку, у межах своєї компетенції направляє обов'язкові для виконання підпорядкованими установами вказівки і роз'яс-нення. Слід зазначити, що до розсилання методичного мате-ріалу варто підходити досить акуратно, тому що конфіден-ційність інформації і можливість неоднозначною тлумачення директив у випадку їхнього несанкціонованого розголошення можуть привести до небажаних наслідків і навіть конфліктів із зовнішніми організаціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Реструктуризація кредитної заборгованості

      Реструктуризація  кредитної заборгованості - це розробка і реалізація плану поліпшення виробничої діяльності позичальника - погашення заборгованості за рахунок зміни зобов”язань шляхом надання нового кредиту (рефінансування), уступки права вимоги (сек”ютиризація кредитів), переведення боргу переведення заборгованості на третіх осіб,викуп банком основних засобів,

    -погашення заборгованості без зміни умов кредитного договору,

• реалізація забезпечення,
• погашення боргу перед банками третіми особами.

     Ресруктуризація кредитної заборгованості – це угода кредитора з позичальником,який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов”язань,про нову схему їх погашення..

     Ліквідація проблемних  ресурсів проводиться шляхом  звернення до суду,виконання судового  рішення та банкрутство позичальника. 

     Поговоримо коротко  про питання реструктуризаці  заборгованостії:

• проводиться політика рефінансування ,яка полягає в наданні позичальнику нового кредиту в погашення заборгованості за чинним кредитним договором.
• Уступка вимоги полягає у продажу банком заборгованості за кредитом третій стороні (новому кредитору) на підставі укладеного між банком і новим кредитором договору уступкиправа вимоги та умови сплати останнім суми уступленої вимоги
• Сек”ютеризація – це продаж банком виданого кредиту,тобто передача прав щодо отримання основного боргу і процентів за ним покупцю кредиту, це заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском на ринок цінних паперів.

Крім того проводиться  реалізація превентивних заходів  щодо запобігання  проблемним кредитам. Для цього проводиться аналіз кредитного портфеля,тобто виявляються кредити,які можуть перейти до категорії “проблемних”.Для цього вживають превентивних методів та розробляють програму з реабілітації кредитної заборгованості. Крім того, виявляють у портфелі проблемних кредитів, та розробляють план з реалізації зобов”язань або забезпечення та вживають механізму списання безнадійних кредитів.

     Якщо жоден із розглянутих  заходів не дає можливості  повернення кредиту,банк може  використати процедуру ліквідації підприємства-боржника.

     Ліквідація – це  останній захід банку,який означає  приховане визнання того факту,що  банк припустився помилки,надавши  кредит,та вчасно не вжив виправних  заходів. Процес ліквідації довгостроковий,потребує відповідного судового рішення,створення ліквідаційної комісії,розгляду претензій всіх кредиторів та організації продажу активів підприємства.

      Робота з проблемними активами будується в банках по-різному. Найбільш широко розповсюджений принцип закріплення активу на увесь час існування за підрозділом, що його створив. Але практика свідчить, що підрозділ, який займа-ється масовими активними операціями і найчастіше має бізнес-план по обов'язкових обсягах розміщення, не завжди здатний забезпечити навіть простий моніторинг активів. У результаті втрачається час і актив може перейти з проблем-ного в безнадійний до стягнення.

      Істотну роль у роботі з проблемними активами відіграє під-розділ стратегічного аналізу банку, що повинен давати повну апріорну оцінку можливих наслідків рішень, що приймаються, з урахуванням стратегічних інтересів банку в цілому.

       ППА повинен підтримувати безпосередній безперервний оперативний контакт із юридичною службою і службою безпеки. Лише завдяки консолідованим зусиллям цих та інших служб банку можливе досягнення очікуваного ефекту в роботі з проблемними активами.

         Однак такий вид діяльності приводить до об'єктивно закладеної конфліктності підрозділу з основними підрозділа-ми, що займаються розміщенням активів. Цей конфлікт має дві основні причини.

      Перша обумовлена розходженням підходів до управління підрозділом і конкретним видом діяльності. Усупереч поширеній думці в нестабільній економіці роль стратегічного управління не тільки не знижується, але й значно зростає. У вітчизняній практиці, на жаль, це правило тільки ще береться на озброєння керівниками банківських структур і банки діють переважно методами, що не відповідають реаліям періоду переходу до ринкової економіки. При цьому якщо відносно детермінованих зовнішніх впливів співробітники банку вже намагаються застосовувати принципи стратегіч-ного управління, то в частині організації внутрішньої роботи банку спостерігається традиційне тактичне управління, пов'язане з твердою довгостроковою регламентацією процедур. Однак співробітники підрозділу проблемних активів першими усвідомлюють, що в роботі з нестабільними позичальниками необхідно застосовувати методи саме стратегічного управління і стають послідовними прихильниками цього принципу. Таким чином, виникає конфлікт між підрозділами, що застосовують у своїй роботі різні методи управління. Усунути або згладити цю конфліктну ситуацію може тільки керівник банку, чітко розуміючий об'єктивність наявних протиріч і уявляє пріоритети завдань, розв'язуваних персоналом.

       Друга причина криється на рівні взаємин фізичних осіб. Частина співробітників просувається по службі і не хоче, щоб інформація про їхні минулі помилки досягала керівництва банку, частина, що продовжує працювати в тій же якості, береже «честь мундиру». Більше того, при прийнятті до реалізації нестандартних схем виникають питання про від-повідальність при невдачі і про «розподіл слави» і участь у винагороді при наявності успіху. У таких випадках внутрішній конфлікт зі співробітниками інших підрозділів потенційно закладений у їхньому небажанні нести особисту відповідаль-ність чи образі за «недовинагороду» при успішному завершенні операції по поверненню боргів.

       Рішення з питань роботи з проблемними активами приймаються на кредитно-інвестиційному комітеті (КІК) банку. Однак слід зазначити, що доцільним є створення спеціалізованого комітету з проблемними активами (КПА). Його роль полягає в прийнятті рішень стратегічного харак-теру і з питань роботи з конкретними боржниками, обов'яз-кових для виконання всіма органами і посадовими особами банку. Склад такого комітету менший за чисельністю, чим КІК, і в нього входять керівники банку, підрозділів (кредитно-го, юридичного, економічної безпеки, стратегічного аналізу) і ППА. Звужений склад комітету дозволяє підвищити відпо-відальність його членів за прийняті рішення, зберегти високу конфіденційність при розгляді питань, обговорити не тільки економічні, але політичні й особистісні аспекти проблем, без затягування процедури розгляду питання прийняти необхідні стратегічні рішення, дати необхідні вказівки підрозділам, що забезпечують їх виконання. При особливій значимості пи-тання на засідання КПА можуть запрошуватися керівники інших зацікавлених підрозділів (із правом дорадчого голосу). Найбільш складні випадки (схеми погашення або реструкту-ризації боргу) можуть додатково обговорюватися на засідан-нях правління або наглядової ради банку.

       У силу того, що комітет із проблемних активів функціонує в дискретному режимі (засідання проводяться один раз на місяць або по мірі необхідності), а робота в цій області повинна здійснюватися безперервно, можливе створення колегіально-го робочого органу -- постійно діючої наради з проблемних активів. Головою наради призначається керівник ППА. Членами наради є представники юридичної й економічної служб, підрозділу стратегічного аналізу, служби безпеки, служби внутрішнього аудиту й ін. Членами наради призна-чаються, як правило, заступники керівників підрозділів, у по-садові обов'язки яких безпосередньо входять питання забезпе-чення роботи з проблемних активів. Голові наради надаються повноваження запрошення на засідання будь-яких співро-бітників банку, компетентних в обговорюваних питаннях, і постановки їм завдань, обов'язкових до виконання. Основною метою роботи наради є вироблення прийнятних для банку і погоджених усіма службами проектів рішень по роботі з проблемними активами з наступним внесенням їх на роз-гляд колегіальними органами банку.

     Основою визначення штатної чисельності персоналу ППА повинні стати наступні принципи: «не числом, а вмінням» і «збільшення штатної чисельності можливе лише при наяв-ності гострої виробничої необхідності». Проте штат підрозділу, повинен складати не більше 7-9 чоловік, підібраних за принципом спеціалізації.