Результати реалізації програм МВФ в країнах-реципієнтах

 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет  водного господарства та природокористування

 

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Результати реалізації програм МВФ в країнах-реципієнтах»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка ФеіП

групи ЕП-32

Шпоняк Р. В.

 

 

Первірила:

 

 

 

 

 

 

 

Рівне - 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….….3

1. Теоретичні основи діяльності Міжнародного валютного фонду………..4
1. Організаційна структура МВФ………………………………………...4
2. Особливості вступу до МВФ…………………………………………...7
2. Діяльність міжнародного валютного фонду в країнах – реципієнтах..…9
1. Грузія……………………………………………………………………10
2. Молдова…………………………………………………………………11

3. Діяльність міжнародного валютного фонду в Україні…………………..11

Висновок…………………………………………………………………..…14

Список використаних джерел………………………………………….…..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) - міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньострокових кредитів у іноземній валюті.

Актуальність  теми полягає у тому, що економіка різних країн відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів, необхідності залучення коштів для сприяння зростанню виробництва й товарообігу, реалізації інновацій, відтворення, а також створення своєрідної опори, звідки економіка могла б отримати додаткові фінансові ресурси. Така необхідність стає особливо актуальною в умовах глобальної фінансової кризи.

Мета даного реферату полягає в описі МВФ, особливостей його валютної допомоги, аналіз співпраці з країнами – реципієнтами, стан та перспективи співробітництва з Україною.

Відповідно для досягнення мети, завдання полягає у наданні реального уявлення про характер, структуру, аналіз діяльності на світовому рівні, визначення ролі у вирішенні багатьох проблем, а також показати значення співробітництва країн - реципієнтів з МВФ.

Об’єкт дослідження – МВФ у сфері регулювання міжнародних валютних відносин.

Предмет дослідження – діяльність МВФ на світовому рівні та ії співробітництво з Україною.

Методи дослідження базувалося на фундаментальних положеннях економічної теорії, сучасних концепціях функціонування світової фінансової системи та моделях макроекономічного регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи діяльності Міжнародного валютного фонду

1.1 Організаційна структура МВФ

Міжнародний валютний фонд - це валютно-фінансова організація  міжурядового співробітництва. Специфіка  МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні  ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Головним завданням МВФ  є скорочення тривалості та зменшення  нерівноваги у міжнародному балансі  розрахунків членів, забезпечення стабільності валютних курсів.

МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 року у  складі 39 країн. Причиною його створення  стала часткова відмова від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної валюти певну кількість золота, визначав протягом багатьох років вартість грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які не мали фіксованого співвідношення з відповідною  кількістю золота призвела до того, що обмін грошей між країнами, котрі  зберегли золотий стандарт, і країнами, котрі відмовились від нього, значно ускладнився. Країни почали запасати золото і гроші, які можна було використати для його купівлі. Скоротилась  кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, знижувався рівень життя. Порушилось співвідношення між грішми та вартістю товарів, а  також між вартістю різних валют. [3, с.58]

Новостворений МВФ був  покликаний регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і  здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги  платіжних балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Сьогодні Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН.

Метою діяльності МВФ є:

- сприяння міжнародному  співробітництву шляхом забезпечення  механізму для консультацій та  погоджених дій стосовно міжнародних  валютних питань;

- сприяння збалансованому  зростанню міжнародної торгівлі  з метою підвищення рівня зайнятості  та реальних доходів населення,  розвитку виробничих можливостей  країн-членів;

- сприяння стабільності  валют і впорядкованим валютним  відносинам та запобігання конкурентному  знеціненню валют;

- сприяння створенню багатосторонньої  системи платежів та переказів  по поточних операціях і прагнення  ліквідації валютних обмежень.

До основних функцій організації  належать здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют, надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва і надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, інформаційне обслуговування). [7, с.275]

МВФ застосовує різні форми  діяльності. Серед них:

- інспектування (було  пов'язано з переходом від паритетної  до відкритої системи обміну  валют);

- консультації (використовує  три типи консультацій: щорічні,  додаткові (може організувати  директор-розпорядник фонду у  випадках, якщо країна несподівано  опиняється в складній економічній  ситуації) та спеціальні (проводить  з тими країнами, економічна політика  яких значною мірою визначає  стан світової економіки);

- надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється  за допомогою таких механізмів:

1) резервний транш (перевищення  квоти країни в МВФ над "скоригованою" сумою її валютних коштів, що  знаходяться у фонді на рахунку  загальних ресурсів);

2) кредитні транші (МВФ  надає кредити у вигляді чотирьох  траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти).

Основними механізмами фінансування МВФ є:

- резервні кредити "стенд-бай",

- розширене кредитування (ЕФФ),

- компенсаційне та надзвичайне  фінансування (ССФФ),

- фінансування системних  перетворень (СТФ),

- фінансування структурної  перебудови (САФ).

Рада керуючих - вищий  орган МВФ, складається з представників  країн-членів (як правило, міністр фінансів чи представник центрального банку  разом із заступником), які призначаються  на 5 років. Збираються на сесії один раз на рік. До виключного відання  Ради відносяться питання: визначення умов та прийняття нових членів, призупинення членства, перегляд квот, зміна валютних паритетів, укладення  домовленостей про співробітництво  з міжнародними організаціями.                                                                                     Виконавча рада - відповідає за поточні  справи Фонду, складається з Директора-розпорядника, який є її головою, та 24 виконавчих директорів, які призначаються кожні два  роки, вісім з них призначаються  країнами-членами, що мають найбільші  квоти (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Росія, Китай та Саудівська Аравія), решта обираються від груп країн із дотриманням принципів  регіонального представництва. Проводить  не менше трьох засідань на тиждень. Рішення члени Ради зазвичай приймають  консенсусом. Директор-розпорядник  не має права голосу, за виключенням  випадків, коли голоси інших членів розподіляються порівну і необхідний вирішальний голос.

Виконавча рада займається широким колом стратегічних, оперативних  та адміністративних питань, включаючи  моніторинг політики країн-членів по відношенню до обмінних курсів, надання фінансової допомоги МВФ країнам-членам, проведення консультацій та підготовку комплексних  досліджень нагальних проблем світової економіки. 

Директор-розпорядник, згідно з традицією представник Європи, призначається Виконавчою радою. Керує  поточною діяльністю Фонду та відповідає за організацію роботи, призначення  та звільнення персоналу, який налічує  близько 2600 чоловік з 122 країн. 

Міжнародний валютно-фінансовий комітет (трансформовано у вересні 1999 р. з Тимчасового комітету), складається  з 24 членів (керуючі Фонду, міністри та інші посадові особи рівноцінного рангу). Комітет збирається двічі  на рік. До функцій Комітету належить підготовка доповідей Раді керуючих з питань керівництва та функціонування міжнародної валютної системи, а  також внесення пропозицій щодо поправок до Статуту Фонду.

Взаємодія МВФ з країнами-членами  Фонду відбувається через регіональні  департаменти: 1-й та 2-й Європейські, Африканський, Середнього Сходу, Центральної  та Південно-Східної Азії, а також  Тихоокеанського регіону. [6, с.104]

Формується статутний  капітал за рахунок внесків країн-членів, кожна з яких зазвичай сплачує  приблизно 25% своєї квоти у СДР (Спеціальні права запозичення) чи у  валюті інших членів, що визначаються Фондом за їх згодою, а решта 75% - у  своїй національній валюті.

Виходячи з розмірів квот, розподіляються голоси між країнами-членами  у керівних органах МВФ. Кожний член має 250 базових голосів плюс один голос на кожні 100000 СДР своєї квоти. Найбільші квоти мають США - 17,86% капіталу, Японія - 6,4%, ФРН -6,25%, Велика Британія та Франція - по 5,16%. Квота Росії - 5.945,4 млрд. СДР, що становить близько 2,82 % капіталу Фонду.

Фонд надає позики за умови  обов'язкового погодження з ним зацікавленими  країнами програм фінансово-економічної  стабілізації та проведення відповідного економічного курсу. [8, с.83]

Кредити Фонду надаються  у вигляді траншів чи часток, які  складають не більше 25% квоти відповідної  країни-члена. Для отримання першого  кредитного траншу країна повинна продемонструвати відчутні зусилля щодо подолання  існуючих у неї труднощів з  платіжним балансом. [10]

Протягом 70-х та 80-х років  значення Фонду неухильно зростало, а до кінця 90-х років досягло  свого апогею. При цьому якщо на своєму початковому етапі діяльності МВФ надавав кредити переважно  державам Заходу (близько 60 %), то пізніше  ця картина змінилась. На країни, що розвиваються, сьогодні припадає понад 85 % кредитів Фонду.[9, с.108].

1.2 Особливості вступу до МВФ

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання  валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки  в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого - надавати ресурси  для фінансування дефіцитів платіжних  балансів тим країнам, які цього  потребують.

При наданні кредитів МВФ  ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається  принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних  кредитних та валютно-розрахункових  відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін. [4, с.27]

Кожна країна-учасниця, вступаючи  у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому  господарстві. Відносно до розміру  квот визначається "вага" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота  України на кінець 1992р. становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено  у розмірі 911 млн дол. США. Згідно з існуючим положенням з визначеної суми лише 22,7% виплачується у вільно конвертованій валюті (ВКВ), а решта - у національній грошовій одиниці. Враховуючи гостру нестачу ВКВ, Україна  скористалася так званим Фондом запозичення  при МВФ для країн-членів, що зазнають фінансових труднощів. Необхідний внесок оформлено як борг, під який Україні  надано безпроцентний і безстроковий кредит, що по можливості буде погашено. [5, с.92]

Ставши членом МВФ, Україна  водночас увійшла до структури Світового  банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій  на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну  готівку за членство України в  банку на суму 7,9 млн дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої  держави у цій банківській  структурі.

Протягом останніх 40-50-ти років одним з найцікавіших аспектів економічного розвитку у світі стала  дуже швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшість  розвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку  країн, що розвиваються, тобто тих  країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбулась  переорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

У рамках такої еволюції можна зрозуміти відносини МВФ  і з Україною. По-перше, Україна  як держава поки що фактично не має  реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних  джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне  фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане  з домовленостями з Фондом. По-друге, політика Фонду, яка проводиться  в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в  Україні. Фінансові ресурси МВФ  спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються  подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні  наслідків реалізації стабілізаційних  програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуються загальними ресурсами МВФ, "купують" (тобто позичають) валюту інших держав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті. МВФ  стягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного  терміну "викупили" свою валюту у  МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансування надається у вигляді  кредитів під низькі проценти. [2, с.37]

Відносини МВФ з Україною, будуються відповідно до трьох типів  програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн  Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою  у своїх вимогах. Виконання такої  програми не потребує складного інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма - програма системної трансформації  економіки (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду  співпрацювати. Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має  назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців  і спрямована на здійснення першочергових  заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду  про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона розрахована  на три роки і спрямована на закріплення  досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно  значно більше уваги приділяється структурним  змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

 

2. Діяльність міжнародного валютного фонду в країнах – реципієнтах

До країн – рецепієнтів відносять: Україну, Грузію, Узбекистан, Азербайджан, Молдову.

Вивіз капіталу — експорт  капіталу в інші країни державою, фірмами, приватними особами у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності  та інших немайнових прав) з метою  одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності, з метою більш вигідного їх розміщення і використання.

Міжнародний рух капіталу має великий вплив на світову  економіку:

• Сприяє росту світової економіки. Приплив закордонних інвестицій для країн-реципієнтів допомагає вирішити проблему браку продуктивного капіталу, збільшує інвестиційну спроможність, прискорює темпи росту.
• Поглиблює міжнародний поділ праці та міжнародне співробітництво.
• Збільшує обсяги взаємного товарообігу між країнами.

Між інтересами експортерів  і імпортерів капіталу існують об'єктивні  протиріччя. Перші зацікавлені в  якнайприбутковішому розміщення своїх  вільних коштів, другі прагнуть до їхнього найдешевшого одержання, по можливості на пільгових умовах чи безоплатно.

Для країн-реципієнтів імпорт капіталу має такі позитивні наслідки:

• долають проблеми внутрішнього виробництва, проблеми обмеженості ресурсів та їхнього ефективного використання;
• створюються нові робочі місця;
• іноземний капітал приносить нові технології, ефективний менеджмент;
• прискорюються темпи НТП;
• розширюється товарний експорт, тому що вивіз капіталу стає засобом заохочення вивезення товарів за кордон;
• приплив капіталу сприяє поліпшенню платіжного балансу країни.

Негативні наслідки імпорту  капіталу:

• приплив іноземного капіталу витісняє місцевий капітал з прибуткових галузей. Це може призвести до однобокого розвитку країни і загроз її економічної безпеки;
• безконтрольний імпорт капіталу може супроводжуватися забрудненням довкілля;
• імпорт капіталу часто пов'язаний з проштовхуванням на ринок країни-реципієнта товарів, що вже пройшли свій життєвий цикл, а також знятих з виробництва в результаті недоброякісних властивостей;
• імпорт позичкового капіталу веде до збільшення зовнішньої заборгованості країни. [16]

2.1 Грузія

Рада директорів Міжнародного валютного фонду завершила 14.01.2011 р. сьомий і восьмий огляди поточної програми співробітництва з Грузією, що "дозволяє негайно надати кредитний  транш у розмірі 153 млн доларів". Про це повідомляється в поширеній  заяві МВФ для друку.

 Як сказано в документі,  Грузія надалі має намір розглядати  програму як профілактичну та  кошти в її рамках реально  не залучати, передає ИТАР-ТАСС.

"Економічне відновлення  Грузії усталилося, про що свідчить  економічне зростання вище від  прогнозованого, а також стабілізація  валютного курсу, - зазначив заступник  директора-розпорядника МВФ Муріло  Португал. - Цьому сприяло неухильне  виконання економічних заходів,  передбачених у рамках програми".

"Хоча короткострокові  ризики для економічного зростання  є збалансованими, залишаються значні  середньострокові зовнішні ризики, пов'язані, зокрема, з невизначеністю  відновлення припливу приватного  капіталу, у тому числі прямих  іноземних інвестицій", - підкреслив  він. 

 Програма співпраці  МВФ з Грузією триватиме до 14 червня 2011 року. Її мета - підтримати  макроекономічну політику Тбілісі  за рахунок поповнення валютних  резервів і, тим самим, сприяти  зміцненню довіри інвесторів. Загальний  розмір програми складе близько  1 млрд доларів.

Світова економічна криза  відбилася на Грузії подвійно, вважають представники Міжнародного валютного  фонду (МВФ). Як передає GeorgiaTimes від 02.11.2011 року, про це заявив представник МВФ в Сакартвело Едвард Гарднер. На його думку, економічна криза має двостороннє вплив на Грузію.

"Вважаю, що весь світ  починає досить складний період, і це буде мати двосторонній  ефект на Грузію. Перший полягає  в тому, що цільові експортні  країни не зростуть так само  амбіційно, як це було в поточному  році. Другий ефект у тому, що  з урахуванням економічної нестійкості  в Європі досить ускладниться  доступ до приватного капіталу ", - підкреслив Гарднер.

Він зазначив, що МВФ прогнозує  економічне зростання в Грузії. Ця тенденція, на думку Гарднера, продовжиться і в 2012 році.

Фахівці Міжнародного валютного  фонду ухвалили рішення виділити Грузії нову кредитну лінію. За словами  Гарднера, у зв'язку з виділеної  кредитною лінією протягом двох тижнів проходили переговори з урядом Грузії.

Кредитна лінія буде працювати  в 2012-2013 роках. Головний акцент в даному випадку буде зроблено на обережність, підкреслив представник МФВ. Він  пояснив, що право освоєння виділеної фондом суми у Грузії буде тільки в разі крайньої необхідності.

Він додав, що точний розмір кредиту поки уточнюється.

"У країні складається  економічна програма, в якій розписані  різні джерела, з яких повинні  бути залучені фінансові ресурси.  Подразумеваются міжнародно-фінансові  програми, донори і так далі. Якщо  з цих джерел небудь не виправдається,  то буде можливим освоєння  ресурсу, виділеного нової кредитною  лінією МВФ ", ​​- підкреслив Гарднер.[17]

Молдова

Виконавча рада Міжнародного валютного фонду (МВФ) 02.02.2012 року ухвалила рішення про виділення Молдові в рамках діючої програми фінансування республіки чергового - п'ятого за рахунком - траншу кредиту в розмірі 50 млн спеціальних прав запозичення (SDR), що становить приблизно 77,5 млн дол. Як повідомили в постійному представництві МВФ в Молдові, ці кошти призначені для поповнення валютних резервів країни. Кошти траншу будуть виділені Молдавії негайно.

Зазначимо, в листопаді 2011 р. МВФ виділив Молдові 79 млн дол. для підтримки бюджету та валютних резервів.

Трирічна програма МВФ, затверджений 29 січня 2010 р., передбачає фінансову  підтримку Молдавії в загальному розмірі 369,6 млн SDR (близько 572,7 млн дол.). З них 220 млн SDR (близько 342 млн дол.) було перераховано республіці в 2010 р. і  в 2011 р. Половина коштів надається за допомогою розширеного механізму  кредитування, який передбачає нульову  процентну ставку до кінця 2011 р., 5,5-річний пільговий період і термін погашення  в 10 років. Решта суми надається за допомогою механізму розширеного  фінансування, який передбачає процентну  ставку, рівну базовій ставці SDR (приблизно 1,27% річних), пільговий період в 4,5 роки і термін погашення в 10 років.[12]

 

3. Діяльність міжнародного валютного фонду в Україні

Кредит від МВФ є  досить дешевим і спокусливим  для уряду, оскільки передбачає виплату  відсотків у розмірі близько 2% річних від загальної суми боргу. Виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме до 2014 року.

Як відомо, МВФ восени 2008 року прийняв рішення про виділення  Україні кредиту близько 17 мільярдів  доларів в рамках програми stand-by.

З трьох виділених траншів  на загальну суму майже 11 мільярдів  перший в розмірі 4,5 мільярди доларів  в листопаді 2008 року отримав Нацбанк.

Другий, у травні 2009 року, в розмірі 3 мільярди доларів був  поділений навпіл між НБУ і  урядом, а третій, у серпні, на 3,5 мільярди доларів повністю пішов уряду, щоб  полегшити виконання бюджету  і закупівлю природного газу.

Виділення четвертого траншу в розмірі 3,8 мільярди доларів було заплановано на листопад 2009 року за підсумками третього перегляду програми.

Місія Фонду завершила  роботу в Києві наприкінці жовтня, однак не зробила позитивної заяви  про завершення перегляду.

МВФ неодноразово публічно наголошував, що чекає формування консолідованої позиції української влади в  питанні реалізації антикризових дій  та прийняття держбюджету на 2010 рік.

За час після отримання  третього траншу уряд України також  використав близько 2,1 мільярда доларів  за рахунок конвертації отриманих  від Фонду наприкінці серпня-початку  вересня 2009 року спеціальних прав запозичення  в рамках розподілу їх між усіма  членами МВФ.

Після президентських виборів  і зміни уряду в Україні  було вирішено припинити програму stand-by 2008 року, і в кінці липня 2010 року МВФ вирішив відновити співпрацю  з Україною за новою програмою stand by на SDR10 мільярдів (близько 15,6 мільярдів  доларів).

 Тоді ж Київ отримав  перший транш у розмірі SDR1,25 мільярда.

У грудні 2010 року МВФ вирішив  виділити другий транш кредиту stand-by у розмірі SDR1 мільярд.

Програма stand-by передбачала  виділення Україні щокварталу ще восьми траншів, починаючи з середини березня 2011 року, у разі успішного  продовження співпраці.

Однак місія Фонду, яка  працювала в березні в Києві, не стала рекомендувати раді директорів МВФ приймати позитивне рішення  про виділення чергового траншу для країни.

МВФ очікував від України  затвердження пенсійної реформи  та розв'язання проблеми занижених  тарифів на газ для населення.

Місія МВФ 4 листопада розповсюдила заяву, за підсумками роботи в Києві  з 25 жовтня по 3 листопада, згідно з якою вона взяла паузу для проведення додаткового відпрацювання технічних  питань.[14]

Україна і Міжнародний  валютний фонд домовилися про корегування програми співробітництва на 2012 рік.

Про це Прем’єр-міністр України  Микола Азаров заявив на брифінгу у  Белграді, – передає Департамент  інформації та комунікацій з громадськістю  Секретаріату КМУ.

«Керівництво Міжнародного валютного фонду з розумінням підходить до вирішення тих проблем, які стоять перед Україною. І ми домовилися про те, що після завершення переговорів з Росією щодо ціни на газ та інших питань, ми розпочнемо тісну співпрацю з місією МВФ щодо корегування програми співробітництва на 2012 рік», – повідомив Прем’єр-міністр.

Микола Азаров зазначив, що відповідне рішення ухвалено за результатами переговорів міністра фінансів України Федора Ярошенка та віце-прем’єр-міністра – міністра соціальної політики Сергія Тігіпка  з керівництвом МВФ у Вашингтоні.