Ринок логістичнихпосуг

Вступ

       В сучасних умовах розвитку нашого суспільства, кризового стану економіки виникає потреба невідкладної всебічної перебудови й удосконалення господарської діяльності.

         Зруйнована система розміщення  та розподілу продуктивних сил  досі не змінена на нову, падіння  виробництва продовжується, ситуація  на ринку не викликає оптимізму.  Існують об’єктивні та суб’єктивні  фактори цього становища. Але  потрібно знаходити шляхи, які  б забезпечили економічне зростання.  Його резерви слід шукати, насамперед, серед статей найбільших витрат, які пов’язані з використанням  матеріальних ресурсів та їх  транспортуванням. У справі стабілізації  економіки важливою є оптимізація  господарських зв’язків. Науку,  що вирішує ці питання, зарубіжними  вченими було названо логістикою.

         В останні роки серед західних  фахівців у сфері логістики  домінує точка зору про те, що в сучасних умовах виробництва  удосконалення управління матеріально-технічним  забезпеченням з орієнтацією  тільки на мінімізацію витрат  вже не відповідає нагальним  потребам. На їхню думку, управління  стає оптимальним лише тоді, коли  воно базується на логістичній  концепції, що тісно пов’язана  з активною ринковою стратегією.

         Таким чином, логістика має  працювати перш за все на  споживача, намагаючись максимально  задовольнити його попит. Все  це дає змогу зробити висновок  про те, що, хоча про логістику  відомо вже досить давно, вона  претендує на назву наукової  навчальної дисципліни. 
 
 
 
 
 
 

     СТАН  ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЛУГ

     Постійна  нестабільність ринків логістичних  послуг в Україні ускладнює реалізацію принципів повноцінної конкуренції  в цій сфері. Поведінка споживача  і виробника логістичних послуг в таких умовах не відповідає класичним  механізмам ринкової конкуренції, а  їх очікування часто є ірраціональними. У сфері послуг є ряд господарських  ланок, які суттєво впливають  на ринкові параметри (ціну, обсяг  попиту і пропозиції, параметри нецінової  конкуренції), що фактично характеризує їх як монополістів на ринку.

     На  сучасному ринку логістичних  послуг виділити можна три основних напрямки:

• виконання перевезень і експедирування вантажів транспортом різних видів;
• надання складських послуг;
• надання послуг по інтеграції, а також керуванню ланцюгами постачань.

     В Україні ринок надання логістичних  послуг знаходиться на стадії становлення, але характеризується активним розвитком. У той час, як сектор складських і транспортно-експедиторських послуг широко представлений малими та середніми компаніями, які надають традиційні послуги по виконанню перевезень і складської обробки вантажопотоків, сектор послуг з логістичної інтеграції, а також управління ланцюгами постачань (діяльність, характерна для 3PL-провайдерів) на ринку представлена в основному великим бізнесом.

     Для сучасного етапу розвитку українського ринку логістичних послуг характерним є:

• розширення контурів інформатизації, що проявляється в готовності логістичних компаній оперативно надавати клієнтам необхідну інформацію;
• укладення контрактів на 3-5 років, що дозволяє реалізовувати довгострокові плани розвитку та тривалого співробітництва;
• тенденції глобалізації та інтеграції надають можливість міжрегіонального доступу до ринків збуту;
• інтеграційні процеси у галузі сприяють формуванню різних союзів і об’єднань;
• реалізація діяльності на основі логістичних компетенцій компаній, що значно підвищує якість послуг;
• збільшення цінності послуг логістичних компаній для клієнтів через зниження витрат разом з розширенням можливостей і географії роботи.

     На  ринках логістичних послуг простежуються  суперечності та особливості в механізмах ціноутворення. На відміну від класичних  механізмів, зберігаються “псевдо-адміністративні  ціни”, які не є ні результатом  перетину попиту і пропозиції, ні результатом  тяжіння до їх реальної вартості. На ціноутворення в сучасних ринках послуг впливають наступні фактори:

• нестійкість попиту і пропозиції, яка зумовлює нестійкість цін на послуги. На основі екстраполяції вони стають непрогнозованими;
• недосконалість нецінової конкуренції, при якій основні фактори ціноутворення (рівень витрат, якість послуг та ін.) відіграють другорядну роль і ціна суттєво відрізняється від вартості;
• монополізм виробника, який зумовлює створення дефіциту і штучне завищення ціни. На відміну від класичного ринку, де механізм ціноутворення за умов конкурентного середовища дає змогу здійснювати контроль за попитом і стимулювати економне споживання ресурсів. В умовах дії недосконалого ринкового механізму у монополіста певного виду послуг з’являється можливість встановити вищу, порівняно із собівартістю ціну, та покрити за цей рахунок неефективність їх надання;
• соціальна значущість послуг, яка визначає об’єктивні умови діяльності суб’єктів ринку, що передбачає підтримку цін на них на низькому і пільговому рівнях.

     Дослідження еластичності доходу в залежності від  обсягів виробництва логістичних  послуг ринках України, який в середньому дорівнює 0,576, – свідчить про низький  ступінь еластичності, що може пояснюватись низьким рівнем ефективності виробництва. Це також вказує на неможливість досягнення збалансованості ринку логістичних послуг виключно на основі його саморегуляції.

     Узагальнюючи  проведений аналіз та оцінку сучасного  рівня розвитку ринку логістичних  послуг, відзначимо основні проблеми, які стримують його розвиток і  зростання:

• недостатнє оновлення основних засобів у галузях виробничої інфраструктури, невідповідність їх технічного рівня сучасним і перспективним вимогам;
• низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що призводить до роз’єднання єдиного транспортного простору, нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту;
• повільне удосконалення складських технологій та недостатній їх зв’язок із виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;
• недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів, що стимулюють надання інвестицій на розвиток логістики в Україні

     Одним із напрямів вирішення даних проблем  є розробка комплексної програми розвитку логістичної сфери, спрямованої  на підвищення ефективності функціонування цих галузей, організацію раціональної системи логістичного обслуговування потреб регіону в перевезеннях, формування конкурентного середовища на регіональному  ринку транспортно-складських послуг тощо.

     Ринок логістичних послуг на Україні почав  функціонувати за рахунок іноземних  компаній. Першими гравцями цього  ринку були: «UPS» (США), «TNT» (Голландія), «Schenker-BTL» (Німеччина/Швеція). Ці компанії проводили швидку доставку вантажів і виступали яскравим прикладом  ефективності логістики. З цього  часу логістика почала швидкими темпами  розповсюджуватися на теренах України. Але не дивлячись на її бурхливий розвиток, сьогодні, на жаль, не всі компанії можуть надати повний спектр логістичних послуг (не всі компанії використовую механізму глобального управління ланцюгом постачання). Тобто підприємства знаходяться на рівні «вузькоспеціалізованих» (надають обмежений спектр послуг).

     За  даними експертів, сьогодні можна виокремити деяких лідерів українського логістичного ринку, таких як: «Українські Вантажні Кур’єри», «Карго-Сервіс», «Ост-Вест Експрес», ФМ Ложистік-Бровари (філія найбільшої французької логістичної компанії FM.Logistic), «ТБН Логістик», «Рабен». Зазначені компанії надають послуги у сфері авіа- та автоперевезення, інформаційно-консультаційних послуг, перевезення водним та/чи залізничним транспортом, складських та транспортно-експедиційних послуг. Із розвитком логістики на Україні, формуванням глобальних і регіональних ланцюгів постачань, постійно зростає роль підприємств, що надають послуги з просування товаропотоків і їх ефективному управлінню, тобто операторів ринку логістичних послуг.

     Враховуючи  динаміку змін на сучасних товарних ринках та відповідні вимоги до їх логістичного обслуговування, слід наголосити на важливості врахування сфери чи галузі діяльності компанії. За цим принципом логістичні послуги можна класифікувати  наступним чином:

     1. Складські послуги: індивідуальний  підхід при створенні складської  інфраструктури для конкретного  споживача; сучасні завантажувально-розвантажувальні  роботи; наявність під’їзних шляхів  та автомобільних рамп; зберігання  товарів в особливих умовах; проміжне  та довгострокове зберігання; маркування, пакування, сортування та комплектація  вантажу за напрямками; перепакування  (зміна стандартної упаковки продукції,  зміна кількості продукції в  стандартній упаковці, формування  наборів, виготовлення етикеток  і т.п.); сучасні стелажні системи;  сучасні протипожежні системи  та цілодобова охорона; комп’ютерне  забезпечення обліку товарів;  постійна звітність; послуги консолідації  складів; європейські стандарти  організації роботи та матеріального  забезпечення.

     2. Послуги митного оформлення включають:  консультаційна та практична  допомога у використанні нормативних  актів у сфері митної справи; складання та оформлення митних  декларацій; складання та оформлення  інших документів, необхідних при  митному оформленні; оформлення  складних митних режимів; організація  огляду транспортних засобів  при митному оформленні на  території «зони доставки вантажу»; підбір кодів товарів по ТН  зовнішньоекономічної діяльності; зберігання товарів на складах  тимчасового збереження.

     3. Брокерські послуги: підготовка  необхідної документації; отримання  всіх необхідних державних дозволів; митне оформлення; розміщення вантажу  на митно-ліцензійному складі; використання  сучасних електронних систем  підготовки та обробки інформації, а також зв'язок з базою даних  митниці. 

     Необхідною  і головною умовою удосконалення  механізму надання логістичних  послуг є використання інтегрованих комплексних дій, а саме:

     1. Послуги з консолідації: надання  інформації про стан вантажу;  визначення оптимальних маршрутів  перевезення; можливість використання  консолідованого складу; розвантажувально-завантажувальні  роботи; маркування товару; відповідальність  за збереження вантажу; організація  охорони вантажу в дорозі; при  необхідності забезпечення повного  митного оформлення вантажу і  доставка його на склад отримувача.

     2. Послуги транспортної логістики:  оптимізація термінів доставки  і вартості вантажу; планування  доставки; пошук та вибір експедиторів; пошук оптимальних маршрутів  перевезення вантажів; забезпечення  оптимальної схеми доставки вантажу  при мультимодальних перевезеннях; мінімізація витрат на вантажоперевезення; консолідація вантажу в процесі  доставки; оформлення та заключення  договорів та контрактів на  вантажоперевезення, купівлю-продаж  товарів; гарантія своєчасної  доставки вантажу будь-яким із  зручних чи необхідних способів (автоперевезення, авіаперевезення,  водні перевезення, залізничні  перевезення); забезпечення митного  очищення; збереження вантажу на  складах. 

     3. Послуги складування: система  завантаження-розвантаження; система  обробки вантажу (маркування, пакування  і т.п.); система збереження товарів;  система складського обліку; контроль  за збереженістю вантажу; роботи  згідно попередження простоїв  транспортних засобів, забезпечення  гнучкості у виборі та визначенні  об’ємів перевезення; зменшення  транспортних витрат.

     В умовах динамічного ринку, що розвивається, питання, що стосуються логістики, набувають  особливої важливості. Це стосується і традиційно сформованих підходів організації систем матеріально-технічного забезпечення і збуту на вітчизняних  підприємствах. Рішення цих проблем  вимагає нових підходів, зокрема  – використання концепцій логістики, що не тільки можуть істотно вплинути на ефективність виробництва українських  підприємств за рахунок поліпшення якості постачань і скорочення логістичних  витрат у сфері обігу, але й  дозволять одержати додаткові конкурентні  переваги на ринку.

       Серед вітчизняних вчених, роботи  яких присвячені дослідженню  концепцій і методів логістики,  слід відмітити російських –  Б.О. Анікіна, О.М. Гаджинського, Л.Б. Міротіна, українських – А.Г.Кальченко,  Є.В. Крикавського. Основні положення  логістики відображені в роботах  таких зарубіжних вчених, як М.  Едоус, Дж.Доналд Бауерсокс, та  ін.

       Логістична пропозиція в Україні  розвивається стрімкими темпами.  Проте, попит на якісні послуги  значно його перевищує. Ситуація  загострюється тим, що на ринку  зовсім не багато операторів, готових надати повний комплекс  логістичних послуг, гарантуючи  при цьому їх високу якість. Ринок FMCG (Fast Moving Consumer Goods) дуже динамічний, його об'єми постійно збільшуються, і проблема витрат, що ростуть,  на логістику стає однією з  ключових. Оптимізація цієї статті  витрат і вибір оптимального  логістичного оператора – нелегке  питання. 

       Щороку українські компанії витрачають  на логістику від $10 млрд. Щонайменше  третина цієї суми витрачається  нераціонально. У ЄС і США  логістичні витрати становлять 12-16% внутрішнього валового продукту, у Китаї – 26%, у Японії –  6%. Місце України – приблизно  між Китаєм і Європою. 

       За підрахунками, в Україні на  перевезення, зберігання продукції  та сировини компанії витрачають  близько 15% ВВП. Точно оцінити  обсяг ринку неможливо, так  як ринок логістичних послуг  ще формується, він закритий і  непрозорий.

       За експертними оцінками, 70% логістичних  витрат в Україні припадає  на транспорт ($7 млрд.), 25% – на  складське зберігання ($2,5 млрд.) і  близько 5% – на управління  логістичними потоками ($0,5 млрд.).

       На логістичному ринку компанії  користуються чотирма способами  побудови логістики. Перший спосіб  – first party logistics, 1PL – це цілковито  автономна логістика. Компанія  може самостійно створити службу, що займатиметься закупівлею  сировини/матеріалів і збутом  продукції. У цьому випадку  будуються склади, створюється автопарк, формується великий штат працівників.  В Україні більше половини  офіційного ринку логістичних  послуг зосереджено всередині  компаній-замовників, і в цій частині  складське господарство має визначну  роль («Орлан-транс» у вантажоперевезеннях,  «Укрвино» і «Тетра Пак» в  області складських сервісів  та ін.).

       Другий спосіб (second party logistics, 2PL) –  продати стороннім компаніям  тільки частину функцій. Наприклад,  складське зберігання або окремі  види перевезення. 

       Третій (third party logistics, 3PL) – аутсорсинг  усієї логістики, зокрема управління  поставками сировини та відвантаженням  продукції. Прикладами таких компаній  в Україні є «САВ-Сервіс», «Kuehne&Nagel»,  «ТНБ Логістик Україна», «Українські  вантажні кур’єри», ІСТ та ін.

       Четвертий спосіб (forth party logistics, 4PL) передбачає  більш тісну співпрацю з логістичним  провайдером, коли останній не  тільки забезпечує доставку, відвантаження  та їх координування, а й  просуває товар у роздробі. На  українському ринку вже присутня  компанія, в структуру якої введений 4PL-оператор – «Метро Кеш енд  Керрі» – METRO MGL Logistik GmbH.

       У Європі та США вже понад  60% виробників вдаються до послуг  спеціалізованих логістичних фірм, працюючи з ними за схемами  3PL і 4PL. 40% західних компаній продають частину логістичних функцій, наприклад, перевезення готової продукції та координацію роботи складів. У США та Західній Європі практично не залишилося компаній з власною службою логістики.

       В Україні за принципом автономної  логістики працює близько 10% підприємств.  Майже 90% українських виробників  працюють за схемою 2PL. Компаній, які повністю віддали всю логістику  на аутсорсинг, в Україні щонайбільше  1%. Проте передача логістики на  аутсорсинг сьогодні стає одним  з ключових чинників для оптимізації  і скороченні виробничих витрат.

       Експерти стверджують, що як  мінімум половина українських  підприємств можуть зменшити  логістичні витрати на 10-30% за  рахунок побудови ефективної  системи логістики. Впровадження  сучасних концепцій логістики  – це один із визначальних  чинників конкурентоспроможності  підприємств, оскільки логістика  дає змогу задовольнити потреби  ринку з мінімальними загальними  витратами.

Логістика в Україні - історія  довжиною 20 років

На зорі 
У пострадянський період логістичне обслуговування в Україні було примітивним. Окремі послуги пропонували транспортні компанії (автопарки) та митні брокери. 
Згідно з результатами розрахунку фахівців, у більшості галузей економіки Україні в середині 90-х р. питомі витрати на виробництво продуктів і послуг були мінімум в 2 рази вище, ніж у Японії, Німеччини, США. Однією з причин стало ігнорування принципів логістики. Фактори, що зумовили необхідність розвитку галузі: 
Зміна філософії ринку 
Зростання міжнародної торгівлі, зростання вантажопотоків 
Прихід на ринок міжнародних корпорацій 
Освоєння цілини 
Цей період характеризується розвитком дистрибуції і торгових компаній. Вони виконували функції просування, транспортування та розповсюдження товарів по всій країні. Пізніше з дистриб'юторських і торгових компаній стали виникати перші логістичні оператори. Перш за все, для забезпечення потреб у професійних логістичних сервісах міжнародних брендів. 
Хто «зробив» логістику в Україні 
Починаючи з 2000 року, з'явилися національні логістичні компанії, які відповідали світовому рівню розвитку у своїй галузі. Логістична компанія УВК, заснована в 2001 г, стала першим в Україні 3PL-оператором. У свою чергу, на ринок України виходять європейські логістичні компанії. 
Це початковий період формування професійного ринку логістичних послуг. Проте на даному початковому рівні розвитку - він був не до кінця сформований, не структурований і в більшості випадків непрозорий. 
Золота лихоманка 
Період з 2006-2008 р був досить вдалим для всіх гравців ринку логістичних послуг. Обороти логістичних операторів активно росли пропорційно зростанню попиту на їхні послуги. У цей період на ринок складської нерухомості заходять девелопери. Одночасно стартує кілька великих проектів будівництва логістичних комплексів. 
 
Криза чи природний відбір на практиці 
Фінансова криза стала справжнім випробуванням для всіх операторів ринку. Слідом за скороченням обсягів поставок і закупівель практично у всіх сферах в першому кварталі 2009 року стала зменшуватися і кількість операторів логістичного ринку, заморожувалися будівельні проекти, пройшли неминучі скорочення. Ті, що "вижили" працювали на межі рентабельності, а часто і в збиток. 
Сьогодні 
Сьогодні ринок логістики України знаходиться на етапі стабілізації. Він стає більш цивілізованим, відкритим і професійним. Компанії-учасники зацікавлені в розвитку свого бізнесу і бізнесу Клієнта, сміливо йдуть на впровадження інноваційних рішень та ІТ продуктів, шукають нові методи оптимізації витрат на логістику. З'являються нові вузькоспеціалізовані напрями в логістиці. 
Транспортні оператори не тільки розвивають свої конкурентні переваги, але і кооперуються. Активно працюють галузеві асоціації, об'єднання, ком'юніті. Це етап активного обміну досвідом для отримання синергетичного ефекту для кожного

Висновок

       Логістика послуг поки що відноситься  до недостатньо  розроблених напрямків логістики, як новітнього науково-практичного  напрямку, який відрізняється надзвичайно  високою динамікою розвитку в  ХХІ ст. – як у світі, так і, останнім часом, в Україні. Між тим, сфера послуг бурхливо розвивається, при цьому в розвинених країнах  світу (постіндустріальних) на галузі сфери послуг вже давно припадає левова частка валового внутрішнього продукту та кількості зайнятих (60-80%). Звичайно до сфери послуг включають: транспорт, зв'язок, торгівлю, матеріально-технічне забезпечення, побутові та комунальні послуги, фінанси, науку, освіту, охорону  здоров'я, культуру і мистецтво, фізкультуру  і спорт, туризм тощо. В літературі відмічається те, що об'єднує різні  види трудової діяльності з надання  послуг, а саме – виробництво  таких споживчих вартостей, які  переважно не набувають  матеріальної форми.

       Тому  послуги як товар, незважаючи на всю  їх різноманітність, мають такі загальні характерні риси, як невідчутність, нездатність  до зберігання, мінливість якості, нерозривність  виробництва і споживання. На цій підставі робиться правильний висновок, що ринки послуг абсолютно не схожі на інші ринки (маються на увазі передусім ринки товарів). Диференціація послуг поглиблюється і нині, так за СОТ виділяються 12 секторів  послуг (зокрема бізнес – послуги з включенням професійних та комп'ютерних; послуги зв'язку; будівельні та інженерні; дистриб'ютерські; освітні; екологічні; фінансові, у т.ч. банківські; страхові; медичні; послуги в галузі туризму та подорожей; рекреаційні, культурні та спортивні; транспортні; інші), які, у свою чергу, розподілені на 155 підсекторів .

       За  таких передумов доцільно зробити  висновок, що логістика послуг теж  характеризується великою різноманітністю  та складністю. При цьому якщо ринок  послуг не є подібним до ринку товарів, то логістика послуг теж повинна  мати свою відмінну специфіку. До такого висновку вже дійшли західні вчені-логістики, які виділяють окремо логістику  товарних потоків, або CRL (Commodity Response Logistics), та логістику сервісних потоків, або SRL (Service Response Logistics). У логістичній літературі наводяться їхні відмінності , але з них важко зрозуміти, як же практично можна підійти до вивчення, аналізу та вдосконалення логістики кожного конкретного виду послуг з тих, що наводилися вище. Отже, логістика послуг відчуває певні труднощі в своєму розвитку через, по-перше, специфіку послуг як товару, а по-друге, через велику різноманітність послуг, їх диференціацію, яка поглиблюється на наших очах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

     1. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько О. А. Логистика коммерции. — Ростов на Дону: Феникс, 2001.

     2. Киршина М. В. Коммерческая  логистика. — М.: Изд-во ЗАО  «Центр экономики и маркетинга», 2001.

     3. Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підручник – 2-ге вид., доп. і перероб. –Львів: Національний університет "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід"2006

     4. Сток Дж., Ламберт Д. Стратегическое управление логистикой // Пер с 4-го изд. – М: ИНФРА_М, 2005. – 797 с.

     5. Таньков К.М., Тридід О.М., Колодизева  Т.О. Виробнича логістика: Навчальний  посібник. – Х.: Видавничий Дім  „ІНЖЕК”, 2004. – 352 с.

     6. Чухрай Н.І., Гірна О.Б. Формування  ланцюгів поставок: питання теорії  і практики. – Львів: Видавництво  «Інтелект-Захід», 2007. -  305 с.

     7. Фролова Л. В. Механізми логістичного  управління торговельним підприємством:  Монографія. - Донецьк: ДонДУЕТ ім. Туган-Барановського, 2005. – 322 с.

     8.Смиричинський  В.В. Логістичний менеджмент державних  закупівель: теоретично-правовий та  методологічний аспект. – Тернопіль: Карт-бланш. 2004. 390 с.

     9. Окландер М. А. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 234 с.

     10. http://nauchim.org.ua/logistika/