Ринок лізингових послуг в Україні

ВСТУП

Дефіцит фінансових ресурсів та часті кризові явища в світі  тягнуть за собою проблему фінансового  забезпечення розширеного відтворення  основних засобів підприємств, розв’язання  якої на даний час набуло особливої  актуальності.

Одним із продуктивних шляхів залучення капіталу для підприємств, як свідчить зарубіжний досвід, є лізинг. Лізинг є досить складним і багатогранним  економічним явищем, яке поєднує  в собі операції купівлі-продажу, оренди, кредитування та інвестування фінансової та підприємницької діяльності.

Серед вітчизняних науковців, які вивчали цю проблему, слід зазначити: Грабельську О., Кулиняк І., Лісовську  Н., Ярошевич Н., Антонів М.

Актуальність розвитку лізингу  в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім  несприятливим станом устаткування: значна питома вага морально застарілого  устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним  з варіантів рішення цих проблем  може стати лізинг, який об'єднує  всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється  наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств  відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні  фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

В останні роки в Україні зростає  роль лізингових компаній, які почали більш активно впливати на економічний  розвиток, сприяють припливу інвестицій у виробництво, пропонують більш  ефективний механізм фінансування, доступний  вітчизняним підприємствам, що позитивно  впливає на зростання обсягів  внутрішнього виробництва та активізацію  реалізації основних засобів.

Метою даної роботи. - є з'ясування сутності та особливостей прояву діяльності лізингових компаній на фінансовому ринку

Реалізація мети роботи обумовила  необхідність вирішення наступних  завдань:

- дослідити економічну сутність лізингу;

- розглянути нормативно- правову  базу щодо здійснення лізингових  операцій;

- проаналізувати сучасний стан  лізингового ринку України;

- дослідити динаміку і стуктуру  лізингових компаний з 2007 року  до 3 кварталу 2012 року;

- порівняти лізінгові операції  з банківським кредитом;

- визначити проблеми здійснення  діяльності лізингових компаній;

- надати рекомендації щодо розвитку  проблем, спираючись на зарубіжний  досвід.

Об'єктом дослідження є лізингові  компанії, які діють на фінансовому  ринку.

Предметом дослідження є відносини, що виникають між лізинговими  компаніями та юридичними і фізичними  особами.

Методологічною базою  дослідження діяльності лізингових компаній в Україні є нормативно – правові акти, статті журналів та газет, статистичні дані офіційних  сайтів компаній та державних регулюючих органів. 

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ  ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1. Поняття фінансового лізингу, його функції

Лізинг – це багатоаспектне поняття, категорія з неоднозначним  тлумаченням. Суть цього поняття  досить вдало висловив Аристотель, який сказав: "Найчастіше багатство  полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею  як такою" [6, с. 276].

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього  нового кредитного інструмента. Різні  літературні джерела подають  неоднозначні визначення поняття "лізинг":

- підприємницька  діяльність, яка спрямована на  інвестування власних чи залучених  фінансових коштів і полягає  у наданні лізингодавцем у  виключне користування на визначений  термін лізингоодержувачу майна,  що є власністю лізингодавця  або набувається ним у власність  за дорученням і погодженням  із лізингоодержувачем у відповідного  продавця майна, за умови сплати  лізингоодержувачем періодичних  лізингових платежів; 

- здача майна у тимчасове володіння та користування за певну плату; 

- комерційна угода, між  власником майна (орендодавцем) і  орендарем про передачу майна  в користування на обумовлений  період за встановленою рентою; 

- фінансово-орендна операція, яка забезпечує інвестування  засобами виробництва за посередництва  лізингової фірми або банку  [5, с. 90].

Згідно Закону України  «Про фінансовий лізінг» від 16 грудня 1997 року фінансовий    лізинг    (далі   -   лізинг)   -   це   вид цивільно-правових відносин,  що виникають із договору  фінансового  лізингу. За  договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у  власність  річ  у  продавця (постачальника)   відповідно  до  встановлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов   і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). [3]

Також фіна́нсовий лі́зинг трактується як договір лізингу, внаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Фінансовий лізинг (оренда) передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Фінансовий лізинг (оренда) є різновидом фінансового кредиту. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу (оренда) не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця. Основні фонди, передані у фінансовий лізинг (оренда), включаються до складу основних фондів орендаря.[8, с. 45-46]

В українській мові немає аналога  терміну "лізинг". Корінь "ліз" в перекладі з грецької означає  розчинення, а з англійської -- орендувати, здавати в найм. Вважається загальновизнаним, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу  він має більш широку, складну  троїсту основу і містить в  собі одночасно істотні якості кредитної  угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову  форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, пов'язаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду[11].

Отже, лізинг включає в себе три  форми організаційно-економічних  відносин: орендні, кредитні та інвестиційні.

Для кращого розуміння поняття "лізинг", варто виділити наступні його ознаки:

• тип орендуючого майна визначається орендарем;
• присутність посередника, який бере на себе зобов’язання власника майна;
• термін лізингу близький до періоду амортизації майна;
• періодична, але гнучка виплата лізингових платежів; можливість викупу лізингового майна[5, с. 91-92].

Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі функції  з формування багатоукладної економіки  та активізації виробничої діяльності.

Розглянемо чотири найважливіші з  них: фінансову, виробничу, постачальницьку  та використання податкових пільг.

Фінансова функція виражається  у звільненні товаровиробника від  одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва  і як би в наданні йому довгострокового  кредиту.

Виробнича функція лізингу полягає  в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва  та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу  передача майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.

Постачальницька функція -- це розширення кола споживачів та освоєння нових  ринків збуту, залучення в сферу  лізингу тих, хто не може відразу  купити те чи інше майно.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі  особливості:

а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними;

б) орендна плата відноситься  на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує  прибуток, який підлягає оподаткуванню;

в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку контракту, що зменшує оподаткований  прибуток та прискорює оновлення  матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї  сфери; розвиває та диверсифікує ринок  засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки.

Лізинг є самостійною  фінансовою послугою, в багатьох випадках він може замінити купівлю товарів  у кредит. Це відбувається тоді, коли банк не хоче виступати кредитором надто специфічного товару-застави, який при потребі дуже важко реалізувати.  Рівень розвитку ринку лізингових послуг в Україні визначають чинники: нормативно-правове регулювання; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського обліку; система оподаткування [7, с. 33].

Лізинг поширився у  світовій практиці, оскільки задовольняє  ті вимоги, які не задовольняють  традиційні фінансові інструменти. На жаль, вітчизняні підприємства недостатньо розуміють переваги лізингу, що є однією із причин гальмування розвитку лізингу. Різноспрямовано бачать вітчизняні дослідники переваги та недоліки застосування лізингу, а це приводить до потреби їхнього узагальнення і систематизації. Лізинг є інноваційним для України інструментом залучення капіталу, має чимале значення у період економічної кризи. Під час економічних потрясінь, обмеженій купівельній спроможності, значному безробітті цей вид діяльності, завдяки своїй винятковій економічній природі спроможний зробити великий вклад у піднесення і розвиток національної економіки [4].

Звичайно лізинг характеризується як позитивними, так і негативними  моментами для сторін, які беруть участь у ньому. Розглянемо переваги лізингу для лізингоотримувача: 

- ризик втрати або пошкодження  майна, що орендується, лежить  на його власнику (лізингодавцю), якщо інше не встановлене договором; 

- власник може здійснювати  обслуговування і ремонт обладнання; 

- лізинг модернізує устаткування  і надає можливість лізингоотримувачу  користуватись найсучаснішим обладнанням; 

- лізингові платежі здійснюються  не одноразово, а частинами у  погоджені терміни; 

- з точки зору оподаткування  лізинг є вигідніший для лізингоотримувача; 

- лізингові платежі здійснюються  після того, як устаткування встановлене  на підприємстві і досягло  відповідної продуктивності; 

- немає необхідності у  заставі; 

- можливість співпраці  з потенційними інвесторами, оскільки  у лізинговій угоді беруть

- участь щонайменше три  сторони [11].

Переваги лізингу для  лізингодавця: 

- лізинг є додатковим  інструментом фінансування, який  є актуальним для дослідження  нових сфер прибуткового вкладення  капіталів банків і їх дочірніх  організацій; 

- оформлення лізингових  операцій порівняно з банківським  кредитуванням є простішою і  оперативнішою процедурою; 

- ризик знижується порівняно  з банківськими кредитами [5, с. 93].

Недолікам лізингу приділяють значно менше уваги, ніж перевагам. До недоліків лізингу відносять: 

- складну організацію  лізингової угоди через значну  кількість учасників; 

- на підготовку фінансової  лізингової угоди може знадобитися  більше часу, ніж на підготовку  контракту на купівлю; вищі  можуть бути і адміністративні  витрати, тому для лізінгоотримувача  вартість лізингу більша, ніж  ціна купівлі або банківського  кредиту; 

- ризик морального старіння  устаткування і отримання лізингових  платежів лягає на лізингодавця;

- лізингові операції є  досить ризиковою справою і  мають специфічні ризики: фінансові  ризики; ризик несплати лізингових  платежів; проектні ризики; майновий  ризик, пов'язаний з утратою,  пошкодженням предмета;

- короткий термін лізингової  угоди може виявитись економічно  не вигідним для лізингоотримувача; 

- сплата лізингових платежів  здійснюється протягом усього  терміну дії договору, навіть  якщо науково-технічний прогрес  робить лізингове обладнання  морально застарілим [8, с. 46].

Таким чином,, проаналізувавши переваги та недоліки лізингових операцій можна сказати, що за державної підтримки, хоча б на період становлення, лізинг може стати дієвим інноваційним інструментом модернізації економіки України. 

Світовий досвід свідчить, що він є одним із ефективних методів  інвестування, який дає змогу без  різкої фінансової напруги підприємства забезпечити формування матеріально-технічної  бази, та найпрогресивніших методів  матеріально-технічного забезпечення. 

1.2. Нормативно – правова база здійснення операцій фінансового лізінгу

Документами, що регламентують правовідносини, які виникають при фінансову лізінгу є:

1. Цивільний кодекс України 

2. Господарський кодекс  України 

3.Закон України «Про  фінансовій лізинг» 

4. Податковий Кодекс України

5. Конвенція УНІДРУА «Про  міжнародний фінансовій лізинг» 

6. Конвенція СНД «Про  міждержавний лізинг» 

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору може бути річ, яка має індивідуальні ознаки та зберігає свій первісний вигляд при багаторазовому використанні. Аналогічне визначення є у Господарському кодексі: за договором оренди орендодавець передає орендарю на певний строк майно за плату для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), яке не втрачає у процесі використання споживчої якості (ст. 283 Господарського кодексу). Також визначено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором оренди (п. 1 ст. 289 цього Кодексу)[1].

У п. 2 ст. 1 Закону № 723 наведено визначення договору фінансового лізингу: це договір, згідно з яким лізингодавець зобов'язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору фінансового  лізингу відповідно до ст. 3 цього Закону є об'єкти основних засобів. Не можуть бути предметом договору фінансового лізингу земельні ділянки й інші природні об'єкти, цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, ділянки).

Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого немає заборони на передання у користування та/або у власність, може бути передано за договором фінансового лізингу (п. 3 ст. 3 Закону № 723)[1].

Суб'єктами лізингу (ст. 4 Закону № 723) є:

• лізингодавець — юридична особа, що передає лізингоотримувачу право володіння й користування предметом лізингу;
• лізингоотримувач — особа (як юридична, так і фізична), що одержує від лізингодавця право володіння й користування предметом лізингу;
• продавець (постачальник) — юридична або фізична особа, у якої лізингодавець придбаває річ, яку в майбутньому передасть лізингоотримувачу як предмет лізингу;
• інші фізичні та юридичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу[3].
• Відповідно до ст. 6 Закону № 723 договір лізингу укладають у письмовій формі. Його істотними умовами є такі:
• предмет лізингу (слід зазначити об'єкти основних засобів, які здаються в лізинг);
• строк, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу;
• розмір лізингових платежів;
• інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін може бути досягнуто згоди[2].
• Слід наголосити, що аби уникнути проблем при здійсненні операцій у рамках договору фінансового лізингу, а також при використанні предметів лізингу, у договорі лізингу доцільно передбачити:
• порядок приймання-передачі предмета лізингу;
• права та обов'язки сторін;
• порядок страхування об'єкта лізингу;
• порядок проведення технічного обслуговування та ремонту предмета лізингу;
• відповідальність сторін;
• порядок розірвання та відмови від договору.

Статтею 14 Закону № 723 передбачено, що лізингоотримувач протягом строку лізингу здійснює витрати, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, технічним обслуговуванням і ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом. Витрати, пов'язані з поліпшенням предмета лізингу, лізингоотримувач може здійснювати лише з дозволу лізингодавця; якщо такі поліпшення було здійснено без дозволу, лізингоотримувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі вилучення можна здійснити без шкоди для предмета (ст. 15 Закону № 723).

Згідно зі ст. 16 Закону № 723 оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, передбаченому договором. Ці платежі містять:

• суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
• платіж як винагороду за отримане в лізинг майно;
• компенсацію відсотків за кредит;
• інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу [1].

Такими витратами, зокрема, можуть бути витрати на:

• транспортування, монтаж, установку предмета лізингу;
• митне оформлення;
• реєстрацію предмета лізингу;
• одержання лізингодавцем гарантій і поруки третіх осіб;
• відшкодування страхових платежів у випадку, якщо страхування предмета лізингу за договором покладено на лізингодавця;
• податок з власників транспортних засобів, що сплачує лізингодавець за власні транспортні засоби, передані в лізинг;
• плату за послуги аудиту (аналіз фінансового стану лізингоотримувача).

Таким чином, лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Він включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні і інвестиційні. 

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ

2.1. Аналіз розвитку операцій фінансового лізингу в Україні

За даними Нацкомфінпослуг, на початок 2013 року зареєстровано 243 юридичні особи-лізингодавці і 115 фінансових компаній, що надають послуги фінансового  лізінгу. Динаміку кількості лізингових компаній представлена на рис 1.

Рис.1 Динаміка кількості лізингових компаній за 2003 – 2012 рр.

Лідерами за обсягом лізингового портфелю є компанії,  наведені у табл. 1.1. Для порівняння зміни лідерів на ринку лізингових послуг України у таблиці приведені дані за 2008 та 2012 роки за розміром лізингового портфелю. Таким чином, бачимо, що трійка лідерів залишилася не змінною, а саме ВТБ Лізинг Україна, Райффайзен Лізинг Аваль та УніКредит Лізинг, що свідчить про стабільний  розвиток  вищеназваних  лізингових компаній.

Таблиця 1.1

Рейтинг провідних лізингових компаній України за 2008 та 2012 р.

За останній час в нашій  державі ринок лізингу стабільно  розвивається. Так, Асоціація «Українське  об’єднання лізингодавців» та Держфінпослуг  підвели підсумки діяльності ринку  лізингу за 9ий місяць 2012 року. Статистичні дані свідчать, що галузь продовжує демонструвати розвиток, але присутня загальна нестабільність на ринку, станом на 01.09.2012 року кількість укладених  угод фінансового лізінгу у вартісному вираженні зменшилася на 82, 4% у порівнянні з попереднім періодом. Наглядніше розвиток лізінгових послуг, а саме зміну кількості і вартості договорів фінансового лізінгу  2007 – 2012 рр., можна розглянути на рис. 2 [10].

Рис. 2 Кількість і вартість укладених угод фінансового лізінгу 2007 – 2012 рр.

Для оцінки розвитку фінансового  лізінгу на Україні у табл. 1.2 обсяги угод з фінансового лізінгу у вартісному вираженні в порівнянні з динамікою обсягів при наданні позик.

Таблиця 1.2

Обсяги діяльності фінансових компаній з надання послуг лізінгу  та кредитів за 2007-2012 рр.

Станом на 01.01.09 до Державного реєстру фінансових установ внесено  інформацію про 208 лізингодавців. Протягом року було укладено 18162 угоди на надання послуг лізингу. У вартісному вираженні:– обсяг договорів, укладених протягом 2008 року, склав 10,2 млн. грн. (зменшився на 2 млн. грн. у порівнянні з 2007 роком, головним чином у зв'язку з фінансовою кризою та значним скороченням обсягів внутрішнього та зовнішнього фінансування).

Станом на 31.12.10 до Переліку юридичних осіб, які мають право  надавати фінансові послуги та перебувають  на обліку в Держфінпослуг, внесено  інформацію про 199 юридичних осіб –  лізингодавців та до Державного реєстру  фінансових установ внесено інформацію про 51 фінансову компанію, що надає  послуги з фінансового лізингу.

Протягом 2010 року фінансовими  компаніями та юридичними особами, які  не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 5 104 договори фінансового лізингу  на суму 4 972,6 млн. грн. Вартість об’єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом 2010 року, становить 3 789,4 млн. грн.

Вартість чинних договорів  фінансового лізингу станом на 31.12.10 становить 30,6 млрд. грн.

Близько 99,8% усіх послуг фінансового  лізингу надається юридичними особами  – суб’єктами господарювання, які  не є фінансовими установами.

Станом на 30.09.2012 до Переліку юридичних осіб, які мають право  надавати фінансові послуги та перебувають  на обліку в Нацкомфінпослуг, внесено  інформацію про 235 юридичних осіб –  лізингодавців та до Державного реєстру  фінансових установ внесено інформацію про 94 фінансові компанії, що надають  послуги фінансового лізингу.15