Зміст 

      Вступ 3

      1. Ринок інформаційного та інтелектуального продукту, його інфраструктура 4

      2. Інформаційні послуги. Консалтинг 9

      3. Ринок електронної інформації 13

      Висновки 22

      Використана література 24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

Як показує досвід розвинених країн світу, з розвитком інформаційних технологій інформація перетворюється на звичайний товар, причому такий, який стає наймасовішим об’єктом купівлі-продажу. Отже, суттєвою особливістю розвитку ринкових відносин на сучасному етапі є формування інформаційного ринку. Прискорення розвитку останнього сприяє переходу до інформаційного суспільства і є головним фактором інформатизації всіх сфер діяльності людини.

Закон України «Про науково-технічну інформацію»  так визначає інформаційний ринок: «Це сукупність правових, економічних  та організаційних відносин з приводу  продажу та купівлі інформаційних  ресурсів, технологій, продукції та послуг» .

Розвиток  інформаційного суспільства, в якому  інформація і знання стають предметом праці значної кількості людей, а інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на знаряддя праці, визначається насамперед ефективністю використання і динамікою приросту таких основних чинників виробництва, як праця, капітал, природні ресурси, підприємництво, що зумовлюється ефективністю процесів формування інтелектуального капіталу, аналізу бізнес-інформації, діловою підприємницькою активністю, яка нерозривно пов’язана з новітніми технологіями. Нині відбувається глобальний перехід до інформаційного суспільства, розвиток якого нерозривно пов’язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів, необхідністю збору, обробки і передавання величезних обсягів інформації.

Світове господарство у контексті інтеграційних  процесів можна розглядати як міжнародну інформаційну економіку з мережевою  структурою менеджменту, виробництва і розподілу праці, де інформація і знання є головними джерелами зростання продуктивності і конкурентоспроможності. 
 

      1. Ринок інформаційного  та інтелектуального  продукту, його інфраструктура

      Інформаційний ринок утворюється системою економічних, правових і організаційних відносин для торгівлі інформаційними продуктами, послугами та технологіями, яка визначає умови і механізми їх представлення та ціни. Предметом продаж і обміну є інформаційні технології і системи, ліцензії, пакети, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, інформація та різноманітні види інформаційних послуг. Споживачами цього ринку є фізичні та юридичні особи.

      Інфраструктура  інформаційного ринку охоплює сукупність секторів, кожен з яких охоплює  групу людей чи організацій, які  пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги. В наш час  сформувалася ціла сфера інформаційного підприємництва, яка займається виробництвом, торгівлею, посередництвом в інформаційних  галузях. Її функціями є управління фінансами і ведення обліку, управління кадрами, матеріально-технічне постачання, організація виробництва, маркетингові дослідження, лізингові операції, консультаційне обслуговування, страхування майна  та інформації, організація служби інформаційної безпеки, сервісне обслуговування. На цьому ринку відбувається динамічне  зростання кількості покупців та продавців, розширення та інтелектуалізація  продуктів та послуг. Фірми з сфери  інформаційних технологій займають чисельні місця в світовому виробництві.

      Фахівці виділяють два основних види інформації, яка використовується в діловій  і комерційній діяльності, — інформацію у вигляді даних, що відображують економічну реальність відповідно до зазначеного схемою такого відображення, та наукову інформацію, яка поширюється  в суспільстві у вигляді знань.

      Велику  кількість різноманітних запитів  підприємців можна об’єднати  в такі групи:

      — відомості про компанії;

      — відомості про продукти;

      — відомості про товарні ринки;

      — відомості про ринки цінних паперів;

      — пошук інвестиційної стратегії.

      Найпоширенішими є комбіновані запити, наприклад, щодо ринкової частки компанії або  продукту:

      — для менеджера з маркетингу —  це відомості про кон’юнктуру  та конкуренцію, які відбивають частку компанії або продукту в загальному обсязі виробництва;

      — для торгового агента — це профіль  користувачів, за яким можна оцінити  обсяги продажу по географічних регіонах;

      — для менеджера, зайнятого стратегічним плануванням, — це основні плани  довгострокового розвитку компанії;

      — для бізнесмена-початківця — це оцінка конкурентоспроможності його виробництва  або бар’єрів, які йому необхідно  подолати, щоб розпочати бізнес на даному секторі ринку.

      Однією  зі стандартних галузей використання електронної ділової та комерційної  інформації виступають дослідження  ринку, які потребують великих зусиль для обробки даних.

      Останніми роками серед бізнесменів усе  більшої популярності набувають  електронні угоди, а також електронне спілкування — формування мережі діалогових друзів.

      Серед переваг, які мають бізнесмени завдяки  використанню інформаційних послуг у режимі діалогу, можна виділити:

      — доступність і дешевизну поточної кон’юнктурної інформації (точна  й своєчасна) про місце фірми  й продукту на ринку відносно решти  галузей промисловості;

      — простоту та ефективність маркетингових  досліджень, підготовку списків розсилки реклами, демографічні дані, які дають  змогу оцінити й розробити  модель ринку, відшукати необхідну  інформацію та її постачальників;

      — підвищення ефективності продажу, зумовленої недорогим і надійним зв’язком між  відділеннями й штаб-квартирою фірми  в реальному масштабі часу. Останнє  дає змогу більш оперативно виконувати замовлення і покращити відносини  зі споживачами;

      — значно менші накладні витрати при  вирішенні спеціальних питань, які  потребують залучення експертів;

      — податкові переваги, зумовлені тим, що витрати на інформаційне обслуговування включають у собівартість і відраховують з прибутку.

      Для українського підприємця закордонна ділова і комерційна інформація має висвітлити можливості виходу на світовий ринок.

      При переході до сталих та інтенсивних  ділових контактів з іншою  країною підприємцям є сенс вирішити питання про формування власних  фондів ділової та комерційної інформації, а також про організацію доступу  до зарубіжних баз даних.

      У власних інформаційних фондах має  постійно нагромаджуватися така інформація про інші країни:

      — загального краєзнавчого характеру (сектор новин);

      — правова про заходи, що регулюють  зовнішньоекономічну діяльність (сектор спеціальної інформації);

      — комерційна про можливих партнерів (сектор комерційної інформації);

      — статистична (сектор економічної статистичної інформації);

      — про ціни (сектор біржової та фінансової інформації).

      Вивчення  зарубіжного досвіду надання  інформаційних послуг свідчить, що така інформація існує й доступна не лише в електронній, а й у  друкованій формах.

      Серед зарубіжних баз даних, які створені та постійно вдосконалюються й підтримуються  в активному стані, доцільно виділити такі:

      1. Бази даних біржової інформації  можуть одночасно охоплювати  дані, які надходять з товарних і фондових бірж і містять інформацію про котировки товарів і цінних паперів, або спеціалізуватися на цінних паперах чи товарному ринку. У деяких базах даних біржова інформація подається лише в реальному масштабі часу і оновлюється безперервно протягом дня. Деякі бази даних містять одночасно поточну й ретроспективну інформацію (за 3–5 днів). Іноді бази даних біржової інформації містять лише ретроспективну інформацію у вигляді рядів динаміки, починаючи з попереднього року. Водночас деякі бази даних біржової інформації можуть містити й додаткову довідкову та повнотекстову аналітичну та прогнозну інформацію, а також рекомендації для інвесторів.

      2. Бази даних фінансової інформації  містять насамперед інформацію  про обмінні курси валют і  ринок тимчасово вільних коштів.

      3. Бази даних економічної статистичної  інформації поділяються на бази  даних глобальної та регіональної  статистики та бази даних національної  статистики. Усі бази даних можуть  вміщувати показники про розвиток  господарства загалом і окремих  галузей. Крім того, розрізняють  бази даних історичної й прогнозної  інформації.

      Ціла  низка баз даних глобальної й  регіональної статистики присвячена зовнішній  торгівлі та іншим формам зовнішньоекономічних зв’язків.

      4. Бази даних комерційної інформації  використовуються підприємцями  і менеджерами при плануванні  діяльності та прийнятті стратегічних  і господарських рішень (наприклад,  при виборі постачальників і  розміщенні замовлень, при виході  на ринок з новим товаром  або пошуку покупців, при злитті  або придбанні компаній, при розробці  економічної стратегії і тактики  поведінки на ринку та маркетингу  на підставі аналізу ринку  і т.ін.). Інформація про підприємства  також важлива для прийняття  рішень про інвестування і  для мінімізації ризику, а також  при прийнятті рішень щодо  зовнішньоторгових угод, що особливо  актуально для вітчизняних підприємств,  ураховуючи перспективу входження  економіки України у світовий  ринок як його невід’ємної  частини.

      5. Бази даних по підприємствах  охоплюють промислові підприємства  і підприємства інших галузей  суспільного виробництва. Бази  даних по підприємствах можуть  вміщувати інформацію про вузькоспеціалізовані  підприємства усього світу, про  підприємства певного виду (наприклад,  промислові), про економічні угруповання  країн (наприклад, ЄС) або про  регіони — Європа, Азія. Повнота  відомостей про підприємства  може бути різною. Мінімальний  набір відомостей такий: найменування, адреса, відомості про посадових  осіб і контактні телефони  та характеристику сфери або  галузі діяльності і/або продукції  у формі індексів якої-небудь  рубрикаційної системи і насамперед SIC (стандартна промислова класифікація).

      6. Бази даних по продукції —  її властивості й ціни —  не характерні для світового  інформаційного ринку. Пояснюється  це тим, що в умовах ринку  виробники завжди вважають своїм  особистим (і одним із найважливіших)  завданням максимально широке  інформування всіх потенційних  споживачів про свою продукцію.  При цьому вони використовують  різноманітні рекламні й маркетингові  канали — теле- і радіорекламу, рекламу в періодичних виданнях, випускають рекламну літературу, беруть участь у ярмарках, виставках,  конференціях, семінарах. Тому електронна  інформація про продукцію здебільшого  є надмірною.

      Водночас  з окремих видів продукції, для  яких властиві дуже широка номенклатура, специфічність і значна динаміка постійних змін, відповідні бази даних  створюються і підтримуються  в активному стані. 
 
 
 
 

      2. Інформаційні послуги.  Консалтинг

      На  сьогодні ведення підприємницької  діяльності - досить складна та ризикована справа. Навіть в економічно розвинених країнах кожна фірма в процесі  свого існування час від часу попадає в різні кризові ситуації. Для виходу з неї керівники  застосовують різні методи. Це і  звільнення одних менеджерів на різних рівнях управління та призначення на посади нових тощо. Але для ефективного  управління підприємством будь-який керівник повинен вміти приймати рішення по великій кількості  проблем, які виникають в процесі  виробничої діяльності.

      Одним із способів вирішення виробничих питань різного характеру є налагодження роботи з інформаційно-консультаційними або консалтинговими службами. Проблематиці консультаційних послуг присвячено чимало публікації. Зокрема, деякі автори відмічають, що однією з умов формування ринкових відносин в Україні є  створення інформаційного простору та впровадження інформаційно-консультаційних  технологій в усіх галузях народного  господарства.

      Але в Україні розвиток інформаційного-консультаційних  технологій поки що не повною мірою  використовується для поліпшення справ  в економіці. Відставання України  в цій сфері пояснюється низьким  базовим рівнем використання інформаційно-консультаційних  технологій.

      Ефективність  використання підприємствами консультантів  зумовлена тим, що:

• консультант буде надавати пояснення і допомагати розібратись в нових питаннях, що стосується усіх аспектів господарської діяльності, з якими керівництво підприємств ще не знайоме;
• керівники та власні спеціалісти підприємства не можуть бути об’єктивними щодо оцінки своєї діяльності;
• реалізація та розробка комплексних програм при реорганізації підприємства або створенні нових проектів потребує певної кількості висококваліфікованих спеціалістів, а наявні на підприємстві працівники частіше завантажені оперативною щоденною роботою;
• консультант зацікавлений в ефективності своєї роботи, тому що це репутація і відповідальність вимогам професійної етики;
• робота консультативної фірми вигідна підприємству, оскільки вдається використовувати досвід аналогічних програм на інших підприємствах.

      В країнах з розвинутою економікою попит на консалтингові послуги  досить високий. Так, за даними New York Times послугами консультантів регулярно  користується 15% компаній США і 35% вдаються до них у міру необхідності. Серед  вітчизняних компаній регулярно  користується послугами консультантів 14%, а робити це у майбутньому планує 41%.

      Клієнтом  консалтингової фірми може бути будь-яке  підприємство. Основними споживачами  бізнес-консультантів за кордоном частіше  стають: фінансові установи, виробники  товарів масового попиту, промислові підприємства, телекомунікаційні компанії, енергетичні компанії, урядові установи, установи охорони здоров’я, науково-дослідницькі установи, засоби масової інформації та шоу-бізнесу, торгівельні компанії.

      Послуги консультантів досить різноманітні. Найбільшим попитом на світовому  ринку користуються консультації з  таких питань, як: реорганізація  і реструктуризація підприємства, корпоративні стратегії, інформаційно-технологічні стратегії, розвиток бізнесу, організаційне  проектування, фінансовий менеджмент, маркетинг і продаж.

      В Україні здебільшого клієнтами  консалтингових послуг стають іноземні фірми, що працюють в нашій країні, або досить великі вітчизняні компанії. На жаль, велика кількість керівників та власників українських підприємств  намагаються власними силами покращити  роботу своєї організації, не розуміючи, ще невмілим управлінням значно легше  знищити свій бізнес, ніж його врятувати.

      Не  всі українські власники та менеджери  підприємств готові до співпраці  з радником як морально, так і  матеріально. Досить ще важко керівнику  визначитись, чи варто віддавати  кошти за пораду, до якого саме консультанта звернутись. Звичайно, що значну роль відіграє і рівень цін за ці поради. Але, як і будь-які інші послуги, ціна повинна  відповідати якості.

      Використання  інформаційно-консультаційних технологій стане вагомим внеском в питанні  піднесення економіки, вирішення соціальних проблем і формуванні нових перспектив розвитку консультування, надання інформаційних  послуг з боку органів державного управління.

        Консалтинг - це професійна допомога з боку фахівців з управління господарством керівникам і управлінському персоналу різних організацій (клієнту) в аналізі і рішенні проблем їхнього функціонування і розвитку, здійснювана у формі рад, рекомендацій і спільно вироблюваних із клієнтом рішень. Власне кажучи під консалтингом розуміється те, що в нашій країні раніше називалося “запровадженням науки у виробництво". Однак консалтинг - поняття ринкової економіки, і потім він відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності в колишньому СРСР тією ж мірою, у який ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

      Консалтинг  здійснюється на комерційних початках незалежними виробниками консалтингових послуг в умовах конкурентної боротьби. Це висуває високі вимоги до якості й ефективності таких послуг і  викликає їхню орієнтованість на інтереси клієнта. У країнах з ринковою економікою запрошення професіоналів  є престижним свідченням того, що фірма  володіє достатньою діловою культурою, щоб використовувати запропонований ринком інтелектуальний капітал  в області менеджменту. Відсутність  фахівців-консультантів при розробці відповідального рішення розглядається  так само, як відсутність архітектора  при розробці проекту будинку, лікаря при лікуванні хворого чи дизайнера  при розробці нової моделі автомобіля. Фахівці, які надають професійну допомогу, називаються консультантами.

      Консалтингові послуги найчастіше здійснюються у  формі консалтингових проектів, а  не у формі усних, одноразових  порад. Вони містять у собі наступні основні етапи:

      1) діагностика (виявлення проблем);

      2) розробка рішень;

      3) впровадження рішень.

      Здійснення  такого проекту може займати від  декількох днів до декількох місяців. Іноді контакти з клієнтами можуть бути і багаторічними. З погляду  методів можна розрізняти наступні види консультування: експертне, процесне і навчальне.

      При експертному консультуванні консультант  самостійно здійснює діагностику, розробку рішень і рекомендацій з їх упровадження. Роль клієнта зводиться, в основному, до забезпечення консультанту доступу  до інформації й оцінки результатів.

      При процесному консультуванні консультанти на всіх етапах проекту активно взаємодіють  із клієнтом, спонукуючи його висловлювати свої ідеї, розуміння, пропозиції, проводити  за допомогою консультантів аналіз проблем і вироблення рішень. При  цьому, роль консультантів полягає, в основному, в абсорбції (зборі) цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінці рішень, отриманих у процесі  спільної з клієнтом роботи і приведенні їх у систему рекомендацій.

      При навчальному консультуванні консультант  не тільки збирає ідеї, аналізує рішення, але і підготовляє ґрунт для  їхнього виникнення, надаючи клієнту  відповідну теоретичну і практичну  інформацію у формі лекцій, семінарів, посібників і т.д. 
 
 
 

      3. Ринок електронної  інформації

      В галузях, що обслуговують ринок інформаційних  послуг, спостерігається стабільний високий рівень прибутків на вкладений  капітал. Це пояснює загострення  конкурентної боротьби в цьому секторі, при чому новими учасниками в ній  стають, як широкопрофільні, так і  спеціалізовані організації (включаючи  організації з інших секторах економіки). До таких нових конкурентів  відносяться фінансові організації, виробники офісного та промислового обладнання, постачальники послуг зв’язку  і крупні підприємства роздрібної торгівлі. Успішно діючі організації цього  сектора фокусують свою увагу  на забезпеченні інтегрованих ринкових послуг, тим самим сприяючи ліквідації проміжних ланок. Впровадження інтерактивного обміну інформацією між будь-якими  абонентами і створення всесвітньої  інтегрованої системи підтримки  угод між постачальниками та споживачами  стає вже реальністю. Інформаційні ресурси є безпосереднім продуктом  інтелектуальної діяльності найкваліфікованішої  і творчо активної частини населення. В більшості випадків результати діяльності зберігаються у вигляді  структурно організованих типових  масивах даних. Тому бази даних виступають основою абсолютної більшості видів  електронної інформації, що надаються  на сучасному інформаційному ринку  і розглядаються, як організована сукупність однорідних записів в електронній  формі.

      Ринок електронної інформації включає  такі три основні сегменти:

      1) Сегмент ділової інформації;

      2) Сегмент інформації для спеціалістів;

      3) Сегмент масової споживчої інформації та побутових послуг.

      Сегмент ділової інформації охоплює: біржову і фінансову інформацію, а саме інформацію про котування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни, яка надається біржами, спеціальними службами біржової і фінансової інформації; економічну і статистичну інформацію - числову економічну, демографічну, соціальну, інформацію у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей, оцінок і т.д.; комерційну інформацію - інформацію з підприємств та фірм про їхню продукцію, ціни, керівників та інше; інформацію комерційних пропозицій - інформацію про купівлю - продажу по визначених товарних групах; ділові новини в сфері економіки і бізнесу.

      Кризова ситуація в економіці України  обумовлює такий стан, коли найактуальнішою  є інформація про внутрішні та зовнішні ринки збуту. Для управління конкурентоспроможністю підприємства важливим стає ретельний аналіз конкуренції, для якого найчастіше не вистачає ґрунтовної інформації. Тому на практиці насамперед прагнуть детально вивчити  окремі складові конкурентних переваг - продукції, технології, компетенції  персоналу, управління. Можна виділити такі основні напрями маркетингових  досліджень: дослідження споживчих  товарів, ринків товарів промислового призначення, дослідження з метою  пошуку ділових партнерів та соціологічні дослідження. Швидкими темпами розвивається надання такої послуги, як перевірка  надійності партнерів, специфіка якої в Україні полягає в необхідності створення двосторонньої системи  і відповідної інфраструктури. Основними  проблемами при її здійсненні є розосередженість і важкодоступність інформації, небажання  господарських підприємств подавати в офіційні органи повну інформацію про свою діяльність, певна відносність  інформації про конкретне підприємство. Вітчизняні маркетингові фірми в  основному орієнтуються на іноземних  замовників. Це пояснюється тим, що платоспроможність іноземних організацій  значно вища, ніж вітчизняних. Для  нерезидентів вигідніше користуватися  послугами українських інформаційних  підприємств, ніж самостійно вивчати  український ринок. Крім того, більшість  вітчизняних підприємств ще не в  повній мірі усвідомили важливість глибокого  вивчення ринків. Цей інформаційний  попит підприємств задовольняють  організації, які діють на інформаційному ринку і надають інформаційні послуги.

      Створення ринку інформаційних послуг у  країні перебуває на початковому  етапі, який відображає труднощі переходу від централізовано-планової економіки до вільного підприємництва. Основними причинами такої ситуації є те, що в основної маси підприємців тільки формується розуміння важливості інформації, необхідності створення інформаційної інфраструктури ринку, відсутність єдиної державної політики і стратегії щодо розвитку ринку інформаційних послуг.

      Найпоширенішими на ринку інформаційних продуктів  України через їх прийнятні ціни й розгалужену систему розповсюдження є товари в друкованій формі - довідники  й ділова періодика. Видавцями випускається тільки два види довідників - адресні  й адресно-номенклатурні. Їх можна  розділити на універсальні, галузеві, регіональні. До недоліків їх роботи відносять невисоку оперативність  довідників викликану тривалим терміном друкування, відсутність довідників по нових галузях народного господарства: аудит, маркетинг, реклама, тощо. Разом  з тим майже завжди в таких  випадках з’являються електронні копії  цих довідників.

      Інформаційна  продукція видавництв економічних  газет і часописів складається  з газет, журналів, бюлетенів, а також  цінових та інформаційних стрічок. Економічні газети мають, як загальну спрямованість, так і галузеву. У  бюлетенях (наприклад, Ukrinform Business News) друкують оперативну й аналітичну інформацію по галузях промисловості, фінансах, прайс-листи тощо. У рядках (наприклад, “Новини Ділового Світу”) викладаються оперативні повідомлення про важливі  проекти, огляди кредитного, валютного  ринків України та інші. В економічних  журналах (наприклад, ”Економіка України”) публікують інформаційно-аналітичні матеріали. На сьогодні кожне з періодичних  видань прагне паралельно видавати електронну копію. Зазначимо, що практично відсутня спеціалізація газет і журналів по галузях народного господарства, сегментах ринку й інше.

      Генераторами  біржової та фінансової інформації є  брокерські компанії, банки. Найбільш відомі на Заході агентства, які пропонують доступ до біржової і фінансової інформації - Reuter і Teletrade. Телекомунікаційні вузли CS/Monolit, Relcom-Україна, ELVISTI та інші пропонують матеріали інформаційних агентств, доступ до світових баз даних, глобальних мереж та багато іншого. Важливим ресурсом INTERNET є Word Wide Web (WWW), в якому існують сервери практично будь-якої тематики. Найчастіше використовуються рубрики, які стосуються інформації про діяльність компаній, продукти і послуги, фінанси та інвестиції, тощо.