Роль финансового менеджмента в развитии страхового бизнеса

 

Міністерство  освіти і науки України

Донецький державний  університет управління

 

Кафедра фінансів

 

 

 

РЕФЕРАТ

з навчальної практики «Вступ до фаху»

на тему:

«Роль фінансового менеджменту в розвитку страхового бізнесу»

 

 

 

Виконала:

студентка групи Ф-13-2

Гайворонська І.С.

 

 

Керівник: к.е.н., доцент

Шира Н.О.

 

 

 

 

 

 

Донецьк 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………...   3

1. Економічна сутність фінансового менеджменту………………..………..  5

2. Особливості фінансового менеджменту на прикладі розвитку страхового бізнесу……………...…………………………………………………………..   9

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...  15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………... 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

За умов ринкової економіки  з її жорсткою конкуренцією, виживання  та успішне функціонування підприємств  багато в чому визначається здатністю  менеджерів правильно розпорядитися  наявними фінансовими ресурсами, примножуючи  капітал і збільшуючи прибуток, вчасно спрогнозувати й уникнути банкрутства  суб'єкта господарювання.

Страхування є одним із стратегічних чинників ефективного  функціонування та успішного розвитку економічних відносин в країні, але  наявний в Україні жорсткий податковий прес, інфляційні очікування, криза  неплатежів та недовіра до страхових  компаній призводить до того, що ця галузь розвивається не ефективно. Тому менеджери  страхових компаній виявляються  нездатними ухвалювати необхідні управлінські рішення в галузі регулювання  прибутку, збільшення майна акціонерів, дивідендної політики і т. п. Ці, а  також багато інших аспектів діяльності страхових компаній, піддаються управлінню за допомогою універсальних методів, вироблених у світовій практиці і об'єднаних у науці фінансового менеджменту в струнку та корисну в практичному відношенні систему.

Головна мета дослідження  – виявити, яким має бути якісний вплив менеджменту на прикладі розвитку страхового бізнесу.

Тему обрано у зв'язку з потребою оцінити перспективи  існування страхового бізнесу в умовах нестабільності життя та зрозуміти, якими засобами управління можна забезпечити його ефективність.

Відповідно до  поставленої  мети в роботі треба вирішити наступні задачі:

дослідити роль фінансового  менеджменту в системі управління організації;

визначити особливості страхування;

розглянути методи та види фінансового менеджменту, які використовуються у страховому бізнесі.

Для написання роботи використовувалися  періодичні видання, монографії, наукові  посібники, термінологічні словники, всесвітня  мережа Інтернет тощо.

Робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновку та списку літератури.

У першому розділі розкриваються сутність та зміст менеджменту та його функцій, його основні задачі, цілі, школи та принципи на сучасному етапі.

У другому розділі розкриваються основи розвитку страхування в тісному взаємозв’язку з методами фінансового менеджменту в страховій сфері, динаміка поширення кількості страхових компаній в Україні та їхній якісний розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

У системі керування різними  аспектами діяльності будь-якого  підприємства в сучасних умовах найважчим  та найвідповідальнішим елементом є управління фінансами, тобто фінансовий менеджмент [4].

Менеджмент, як самостійне поняття в умовах ринку, має велику кількість трактувань. Наприклад, за визначенням Виноградського М.Д , це сукупність принципів, форм, методів, прийомів та засобів управління виробництвом та виробничим персоналом із використанням науки управління[6].За тлумаченням Рульєва В.А. та Гуткевича С.О. - це керівництво підприємства, фірми або керівничий орган [13].

Таким чином, можна запропонувати наступне визначення вище згаданого поняття: менеджмент – це аналог терміну «управління» [6], яке виникає в ринкових умовах та передбачає:

орієнтацію підприємства (організації, фірми) на попит та вимоги ринку;

прагнення до підвищення ефективності виробництва і досягненню результатів  з мінімальними витратами;

постійне коригування  цілей і задач в залежності від стану і вимог ринку;

використання сучасних інформаційних  технологій, баз та обчислювальної техніки для прийняття швидких  та правильних рішень.

Але термін «менеджмент», не дивлячись на даний тісний зв’язок  з управлінням застосовується лише до управління соціально-економічними процесами. Тобто менеджмент забезпечує зв’язок та єдність виробничого процесу і об’єднує всіх спеціалістів, які працюють під керівництвом менеджера [9] (спеціаліста з управління виробництвом і товарами; посадового обличчя фірми, компанії, у якій він працює; керівника, який володіє визначеною сукупністю професійних знань та практичних навичок) [13].

Існують різні види менеджменту. Це, наприклад, виробничий (здійснює управління виробництвом), постачальницько-збутовий, інноваційний, маркетинговий, кадровий, фінансовий, банківський, організаційний менеджмент та управління економічною власністю.  Але одним із основних є фінансовий менеджмент. Він являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних із формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства та організацією оберту його грошових засобів.

Ефективне управління фінансовою базою підприємства забезпечується опираючись на низку принципів, основними  з яких є:

інтегрованість із загальною  системою управління підприємством;

комплексний характер формування управлінських рішень;

висока динаміка керування;

багатоплановість засобів  розробки окремих управлінських  рішень;

орієнтованість на стратегічні  цілі розвитку підприємства.

Головною ціллю фінансового  менеджменту є забезпечення збільшення добробуту власників підприємства в теперішньому та майбутньому періодах. Вона реалізується шляхом певних функцій, які поділяються на дві основні групи:

функції фінансового менеджменту, як керуючої системи (склад цих функцій  є типовим для будь-якого виду менеджменту, хоч і повинен враховувати  його специфіку);

 функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об’єктом фінансового менеджменту) [4].

Предметом фінансового менеджменту  є люди і вироблена ними інформація, що виникає і циркулює між людьми в процесі конкретної виробничої діяльності. Збір, передача та обробка інформації, як правило, вимагають значної затрати часу працівників [19].

Механізм фінансового  менеджменту являє собою систему  основних елементів, які регулюють  процес розробки та реалізації управлінських  рішень в області фінансової діяльності підприємства. У структуру механізму  фінансового менеджменту входять  наступні елементи (рис. 1.1.) [4].

 

Рис. 1.1. Механізм фінансового  менеджменту

 

Економічною основою будь-якого  підприємства є рух грошових засобів  між економічними суб’єктами.

Економічний суб’єкт –  це юридичне або фізичне лице, яке  є носієм прав і обов’язків, відіграє велику роль у функціонуванні економіки. У кожного економічного суб’єкта свої права, обов’язки та цілі, але всі вони є учасниками економічних відносин.

Економічний об’єкт – це підприємство чи установа виробничого або соціального призначення; підприємство, установа чи організація матеріально-виробничого або соціально-виробничого призначення, розташоване в єдиній промислової зоні.[3]

Ефективне функціонування фінансового  управління можливе лише за таких  умов:

суб’єкт і об’єкт управління відповідають один одному;

взаємна зацікавленість у  взаємодії;

самостійність об’єкта і  суб’єкта управління [19];

Отже, дивлячись на те, що с кожним роком наше оточення стає більш динамічним та невизначеним, спричиняючи значну кількість ризиків, небезпек та загроз (неплатоспроможність партнерів, недобросовісна конкуренція, недружні злиття і поглинання тощо). Все це зумовлює потребу в ефективному управлінні фінансово-економічною безпекою та стабільністю виробництва, вдосконаленню його методів та механізмів [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПРИКЛАДІ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО БІЗНЕСУ

 

Україна знаходилася на шляху свого становлення, яке супроводжувалося широким спектром проблем – фінансово-економічними, політичними, соціальними, екологічними, психологічними. Тому цілком зрозумілим є те, що передумовою соціально-економічного розвитку повинно стати ефективне функціонування фінансового, страхового та інших ринків. Страхування є важливим елементом системи фінансових механізмів захисту суспільства від несприятливих подій і катастрофічних ситуацій [9].

Страхова діяльність (insurance activity) - це врегульована нормами права, здійснювана на підставі ліцензії Уповноваженого органу (нині - Міністерства фінансів України) господарська діяльність страхової організації з надання на платних засадах страхових послуг, як правило, з метою отримання прибутку [17].

Термін «страхування»  єднає різні види даної діяльності і тому може мати декілька тлумачень:

створення за рахунок коштів підприємств, організацій, громадян спеціальних  резервних фондів (страхових фондів), призначених для відшкодування  збитків, втрат, викликаних несприятливими подіями, нещасними випадками. З  коштів страхових фондів постраждалим виплачується страхова сума визначеного  розміру. Страхування здійснюється державними органами, страховими товариствами, компаніями. Об'єктом страхування  може бути життя, здоров'я людей, майно  громадян і підприємств, транспортні  засоби, вантажі, що перевозяться, ризик, відповідальність;

 страхування соціальне, здійснюване  страховими пенсійними фондами,  являє собою накопичення грошових  коштів працівників, населення,  для надання їм грошової допомоги, грошових виплат у майбутньому[12];

спосіб зменшення ризику шляхом гарантування відшкодування потенційних  збитків. Збитки відшкодовуються із страхового фонду, що формується за рахунок  внесків збитків страхувальників. Страховий фонд знаходиться в  управлінні що гарантує відшкодування  збитків страховика.

Страхування відноситься до таких  же основоположних категорій розвиненого ринкового господарства, як, наприклад, гроші і кредит. Витоки страхування йдуть далеко в минуле.

Страхування виникло як взаємне  страхування, в основі якого закладена  ідея колективної взаємодопомоги [16].

Багаторічний досвід страхування  впевнено доводять той факт,що воно є ефективним важелем впливу на економіку країни. Адже страхування – це стратегічний сектор економіки. Саме воно в період ринкових відносин підвищує інвестиційний потенціал та дає можливість зосередити всю увагу держави на проблемах нації, впевнитися в тому, що засоби та матеріали виробництва захищені від будь-яких випадковостей.

Для розвитку страхового ринку необхідно, по-перше, його регламентувати, й, по-друге, дуже важливим є вдумливий підхід до фінансових можливостей страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності [19].

Відчутне пожвавлення  страхової діяльності пояснюється, насамперед, економічними та соціальними  перетвореннями в Україні, розвитком  міжнародних відносин. Наша країна вже майже 23 роки є самостійною державою і поступово реформує економіку на ринковий лад. Триває процес роздержавлення власності й формування адекватних господарських структур, різко сповільнилася інфляція . З огляду на це відбувається переорієнтація і в системі захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, до яких можуть призвести стихійне лихо, нещасний випадок чи інші ризиковані обставини. Ставиться завдання принципово змінити також систему нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки громадян у разі втрати ними працездатності або місця роботи, при виході їх на пенсію і т. ін.

Страхування, як і будь-яка  інша сфера діяльності людини, будь-яка  інша система знань, потребує внутрішньої  структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо  організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необхідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим загальніша, чим складніший об’єкт, який має бути класифіковано.

Найважливішою економічною  ознакою для класифікації страхування  є наявність або відсутність  у договорі страхування інвестиційної  складової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових  послуг поділяють на дві великі групи.

Перша група об’єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють  потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити  їхні інвестиційні інтереси, тобто  уможливлюють нагромадження й капіталізацію  страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям «Life assurance» - «страхування життя».

Друга група договорів - це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони охоплюються поняттям «Non life» або «Загальне страхування».

Мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат [17].

Мета страхової галузі безпосередньо залежить від відповідності  елементів фінансового менеджменту. Тобто основні завдання фінансового менеджменту у страхуванні можна сформулювати наступним чином:

фінансове планування на основі прийнятої стратегії;

установлення адекватної вартості страхових послуг;

формування та розміщення страхових резервів у відповідності  до діючого страхового законодавства;

контроль за витратами  компанії;

контроль за дійсним станом платоспроможності компанії згідно з дійсним законодавством;

контроль за досягненням  ключових показників у цілому;

своєчасна та повна виплата  податків;

формування обов’язкової та додаткової управлінської звітності  та донесення її до зацікавлених осіб [1].

Страхування ґрунтується  на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:

конкурентність;

страховий ризик;

страховий інтерес;

максимальна сумлінність;

відшкодування в межах  реально завданих збитків;

франшиза;

суброгація;

контрибуція;

співстрахування і перестрахування;

диверсифікація [17].

Система страхових послуг базується  на сукупності об'єктів з виокремленням  галузей, підгалузей і видів страхування (рис.1.2, рис. 1.3) Вона є найбільш звичною для національних страховиків і дуже важливою з теоретичного погляду.

Рис.1.2. Система страхових послуг

Рис.1.3. Система страхових послуг

 

Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три групи майнових інтересів:

 пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

 пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі(страхування відповідальності).

На відміну від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають тут характер фінансової допомоги.

Особисте страхування проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі — до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

Особисте страхування включає три підгалузі. Їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування.

Можна проаналізувати динаміку розвитку страхування на прикладі нашої держави. Воно є порівняно новим елементом нашого економічного та соціального сектору, який досить недавно набув досить широкого поширення.

Рівень розвитку страхування в  Україні характеризується співвідношенням між обсягом страхових премій та валовим внутрішнім продуктом. В Україні цей показник складає 0,76%. І хоча він значно менший, ніж в країнах з розвинутою економікою (8-10%), постсоціалістичних країнах (3-5,5%) та  Росії (1,5%), темпи розвитку страхового ринку України залишаються високими. Станом на 30.06.2012 року обсяг загальних активів страховиків складав 49 234 млн. грн., що на 14,9% більше в порівнянні з відповідним показником станом на 30.06.2011 року. Величина активів збільшилася на 9,0% (до 28 469 млн. грн.) відповідно. Основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. 

Станом на 30.06.2012 року обсяг активів, дозволених для представлення коштів страхових резервів, складав 28 496 млн. грн. (на 2 353 млн. грн. більше, ніж на відповідну дату 2011 року), які в розмірі 10 907 млн. грн. використано з метою представлення коштів страхових резервів. Страхування є однією з небагатьох галузей економіки України, де в останні роки спостерігається постійне зростання обсягів наданих послуг.

Водночас фактором, що стримує розвиток страхового ринку в Україні, залишається  неналежний рівень нормативно-правового  забезпечення страхової діяльності. Потребують першочергового вирішення  такі питання, як узгодження законодавчих актів зі страхування, упорядкування  механізму державного регулювання  страхового ринку, підвищення платоспроможності  страховиків, розробка системи поступової адаптації національного законодавства  до вимог міжнародного права в  галузі страхування.

Вдосконалення страхового законодавства і забезпечення суворого його дотримання – одні з головних завдань Програми розвитку вітчизняного страхового ринку, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1998 року №1428. Пріоритетним її напрямком є удосконалення нормативної  бази з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в страхуванні.

З переходом страхування  на комерційні засади бухгалтери страхових  компаній, за відсутності законодавчого  забезпечення бухгалтерського обліку страхових операцій, здійснювали  облік за методикою колишнього Держстраху  або виходячи з власного практичного  досвіду. Але в будь-якому випадку застосовувався єдиний підхід -  пристосування діючої методології та плану рахунків, прийнятого за часів Радянського Союзу,  до потреб страхової діяльності [15].

В такому ж напрямку органом  державного нагляду за страховою  діяльністю періодично розроблялись рекомендації та інструкції з бухгалтерського  обліку операцій страхування. Це в певній мірі сприяло врегулюванню порядку  ведення бухгалтерського обліку в страховій діяльності. Однак  єдина методологія обліку страхових  операцій була відсутня. Не враховувалися  особливості страхової діяльності, пов’язані з операціями з перестрахування, формуванням технічних резервів [5].

Можна проаналізувати динаміку розвитку страхового ринку, враховуючи особливості їхньої діяльності на протязі кількох останніх років.  Адже ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків.

Наприклад, станом на 31.12.2008 р.  кількість страхових компаній (СК) становила 469 , що на  23 компанії, або на 5,16% більше, ніж на кінець 2007 року. У тому числі на  7 збільшилася кількість СК «life»  (до 72 компаній) та на  16 - СК «non-life» (до 397 компаній).

Кількість страхових компаній  станом на 30.09.2009 р.  становила 475,  з них у порівнянні з 30.09.2008 р. на 1 компанію  (до 72) зменшилась кількість СК зі страхування життя та на 1  компанію  (до 403)  збільшилась кількість СК,  що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК «non-Life»).

Загальна кількість страхових  компаній  станом на 31.12.2010 р. становила 456, у тому числі СК «life» - 67 компаній, СК  «non-life» - 389 компаній, (станом на 31.12.2009 р. - 450 компаній, у тому числі СК «life» - 72 компанії, СК «non-life» - 378 компаній).У 2010 р. на ринку страхування відбулося незначне «пожвавлення», при цьому показники ще не досягли докризових значень. Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування.

Кількість страхових компаній станом на 31.12.2011р. становила 442, з яких 64 СК зі страхування життя (СК «Life») та 378 СК, що здійснювали види  страхування, інші, ніж страхування життя (СК «non-Life»). За 2011 рік кількість страхових компаній зменшилася на 14 СК.

Співставлення показників розвитку українських страхових  компаній свідчить,  що загальні тенденції  вітчизняного страхового ринку досить близькі до динаміки світу в цілому.  Так загальні обсяги зібраних страхових  премій, а також їх розподіл окремо за сектором загальноризикового страхування і страхування життя знаходяться у тісному взаємозв’язку:  відповідні коефіцієнти кореляції дорівнюють 0,9  для валового обсягу страхових премій, 0,9 і 0,93 для загально ризикових видів і страхування життя відповідно.

На 2012 р. страховий ринок України складався з 460 страхових компаній, 115 з яких є компаніями з іноземними інвестиціями,  у тому числі СК «life»– 64 компанії, СК «non-life» – 396 компаній.

Незважаючи на великі очікування міжнародних гравців, протягом останніх п'яти років не були проведені необхідні реформи, як законодавства, так і ринку в цілому. Це призвело до того, що страховий ринок переживав період стагнації і не показав істотного зростання. Більшою мірою це пов'язано з політикою страхування кредитів, оскільки ринок страхування безпосередньо пов'язаний з ринком кредитування. Практично 40% ринку страхування становило страхування кредитів. В останні два роки відбулася невелика динаміка в зростанні ринку. У порівнянні з 2010 роком на 850,2 млн. грн. (7%) збільшився обсяг надходжень страхових премій. Основним чинником зростання валових страхових премій стало збільшення їх обсягу, зокрема, за такими видами страхування як: обов'язкове страхування (збільшення валових страхових платежів на 392066,3 млн. грн. - 15,37%); страхування відповідальності (збільшення страхових премій на 15, 8 млн. грн. - 2,5%); особисте страхування (збільшення страхових премій на 549645,6 млн. грн. - 44,9%).

Згідно із загальним рейтингом деяких страхових компаній можна прослідкувати їхнє положення на ринку України (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рейтинг страхових компаній України

Рейтинговий номер	Назва страхової компанії
1	«Альфа  страхування»
2	«АХА Україна»
3	«Глобус»
4	«АХА Страхування»
5	«Азов»
6	«Провідна»
7	«Кредо»
8	«Українська страхова група»
9	«Українська пожежно-страхова компанія»
10	«Наста»
11	«Інтер»
12	«Енергополіс»
13	«Інго Україна»
14	«Нова»
15	«Княжа»

 

Загалом, можна зробити  такі висновки:

 розвиток страхового ринку України є нагальною потребою, зумовленою зростанням рівня невизначеності та ризиковості економічних, політичних, соціальних та екологічних процесів;

можливості стрімкого розвитку ринку страхових послуг в Україні обмежені такими чинниками:

низький рівень доходів у суспільстві;

недовіра до страховика, яка  посилюється низьким рівнем платоспроможності  страхових компаній;

недосконалість не тільки власне страхового, а й у цілому законодавства;

 неузгодженість страхового  законодавства з Цивільним кодексом  України тощо;

 відсутність державних  преференцій на страховому ринку;

недостатній розвиток інструментів фондового ринку для ефективного  розміщення страхових резервів;

відсутність надійних механізмів розвитку страхування життя, медичного  та пенсійного страхування тощо;

відсутність незалежної системи  підготовки висококваліфікованих фахівців зі страхування тощо [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Фінансове управління є одним із найголовніших елементів  менеджменту взагалі. До збільшення ролі та значення фінансового менеджменту призвів різкий зріст значення фінансів у житті сучасного високотехнологічного суспільства.