Роль митної служби в запобіганні тероризму в Україні

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни :

«Цивільний захист»

на тему:

«Роль митної служби в запобіганні  тероризму в Україні»

 

 

 

 

 

                                                                                                   Виконав:

                                                                                             студент гр.ЕФ08-1м

                                                                     Томків Г.О.

                                                                                             Перевірив викладач

                                                                                            кафедри товарознавства

                                                                                             та митної експертизи

                                                                                              Лихолат О.А.

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2013 р.

 

План

1. Поняття терору, тероризму, терористичного акту.
2. Терор і тероризм у всесвітній історії
3. Тероризм і Україна.
4. Закон України «Про боротьбу з тероризмом».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття терору, тероризму, терористичного акту.

 

 Вперше проблема визначення тероризму на рівні ООН обговорювалась після терактів на Мюнхенських Олімпійських іграх 1972 р.  Однак, найбільше каталізували  роботу в даному напрямку теракти 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. 

         Серед учених немає єдиної думки з питання кримінально-правового визначення поняття тероризму, терористичного акту, що, безсумнівно, в значній мірі  перешкоджає ефективній антитерористичній діяльності.

Отож, спробуємо розрізнити два споріднених, але різних поняття — терор і тероризм. Терор — (соціально–політичне явище) це насилля влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про спротив. Іншими словами, терор — це насилля з боку сильного. При певних обставинах (коли суб'єктом є держава) може бути легітимний. Натомість тероризм — (кримінально–правове явище) це насилля "з боку слабшого", насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, радикально налаштованих і, як правило, вельми нечисленних. Це метод впливу шляхом здійснення теракту задля досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом даного методу впливу. Є завжди протиправним.

Тероризм знаходить  своє об’єктивне вираження у терористичному акті. Майже всі, хто досліджував терористичний акт, характеризують його, як антисуспільний (злочинний) спосіб для досягнення політичних або інших публічних цілей, придушення політичних супротивників шляхом залякування або застосування до них насильницьких дій (убивств, учинення вибухів, захоплення заручників, викрадення людей, заподіяння значної майнової шкоди, використання зброї тощо).

Види тероризму:

• внутрішній (domestic) тероризм - здійснюється на території однієї держави; терористи і жертви - громадяни цієї держави; 
• міжнародний (international) тероризм - здійснюється терористами проти представників іноземних держав та міжнародних організацій, громадян іноземних держав на території країн, громадянином якого терорист не є.
• Під політичним тероризмом в широкому сенсі розуміються всі перераховані прояви терористичної активності, спрямовані на зміну суспільного ладу в цілому або в якій-небудь його частині. 
• Соціальний тероризм формується на основі більш глибоких внутрішніх соціально-політичних конфліктів 

- Лівий (революційний, "червоний") тероризм ідеологічно орієнтується на різні ліві доктрини (марксизм, ленінізм, троцькізм, анархізм, геварізм, маоїзм, кастроізм і т. п.).

- Правий (контрреволюційний, "чорний") тероризм орієнтується на традиційні для нації політичні доктрини й цінності, історично - на національних діячів минулого.  

• Національний тероризм
• Національний тероризм здійснюється за етнічною ознакою.

- сепаратистських тероризм проводиться національно-політичними групами меншин, які борються за суверенітет чи розширення автономії історичної території проживання. 

- Національно-визвольний тероризм здійснюється народами окупованих чи колонізованих держав проти представників країни-агресора. 

- Репресивний національний тероризм.Його становлення проходить на тлі національних конфліктів всередині єдиної держави.

 

2.Терор і тероризм у всесвітній історії

 

      Праобразом сучасного терористичного акту можна назвати криваву помсту. Перший в історії випадок використання практики терористичних актів було зафіксовано на Близькому Сході у І ст. н.е., коли групи сикаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співробітничали з римською адміністрацією. Тоді ж з’явилась секта мусульман-ісмаїлітів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив терористичні акти на головний засіб боротьби з політичною опозицією.

      Елементи терористичного насильства простежуються також в інших історичних формах. Як прообраз сучасних терористичних актів постає вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря.     

Жах наводили на народи Ближнього  Сходу хрестоносці.     

З тероризмом Середньовіччя асоціюється така судово-поліцейська установа католичної церкви у боротьбі з єресями, як інквізиція.     

Як Середньовіччя так  і епоха Відродження знала  чимало внутрішньодержавних змов і  вбивств політичних діячів. Папи навіть „легалізували” у своїх едиктах вбивство королів та імператорів, які не підкорялися Святому престолу.

Судовий терор в Росії  був характерний для внутрішньої  політики Івана Грозного у період опричнини.

Велика Французька революція (1789-1794 рр.) також залишила свій слід в історії терористичних актів, саме з якобинською диктатурою пов’язане виникнення поняття терор.

З другої половини ХІХ ст. терористичні акти стають постійною ознакою суспільного життя. До них удаються російські народники, радикальні націоналісти в Ірландії, Македонії, Сербії, анархісти у Франції 90-х років, а також аналогічні рухи в Італії, Іспанії та США.

В Росії в 1902-1907 рр. есерівськими та іншими терористами  було здійснено близько 5.5 тис. терористичних  актів (вбивства міністрів, депутатів  Державної думи, жандармів, працівників поліції та прокуратури ).

Революція 1917 року, а в подальшому і громадянська війна в Росії перетворились  по суті у протистояння червоного  та білого терору з виявленням небувалої жорстокості з обох сторін.

В умовах внутрішньодержавних та зовнішніх терористичних актів проходила підготовка до захоплення та перерозподілу світу в Німеччині та Італії.

      Розвиткові терористичних актів сприяли сучасні війни. Теракти виконували роль допоміжного фактора, з допомогою якого прокладалися шляхи до успіху збройних сил на полях битв.

Отож, тероризм здавна супроводжує розвиток цивілізації, однак за останні кілька десятиліть кількість злочинів терористичного характеру у світі стрімко збільшилась.

 

3.Тероризм і Україна.

 

Сьогодні тероризм набирає надто загрозливого характеру і глобального масштабу. На сучасному етапі тероризм характеризується:

1. Тероризм все активніше зрощується з організованою злочинністю. Терористичні організації швидко пристосували до своєї діяльності методи і техніку останньої. Терористи відрізняються від кримінальних злочинців тільки мотивацією вчинення акту. Мета його — не особиста вигода, а досягнення певної політичної вимоги.

2. Відбувається інтернаціоналізація терористичних організацій. У зв'язку із стрімким зростанням транснаціональної злочинності в останні роки ООН приділяє велику увагу необхідності міжнародної кооперації і більш тісній співпраці у боротьбі із злочинністю, тероризмом, контрабандою вогнепальної зброї та наркобізнесом.

3. Тероризм набуває вигляду індустрії, оскільки великі кошти не тільки вкладаються у цю діяльність, а й повертаються до вкладників з прибутком.

         Окремо слід сказати про зростання ролі релігії у тероризмі. Сьогодні майже четверта частина усіх терористичних формувань переслідує переважно релігійні цілі.

Тероризм переслідує геополітичні, воєнні, економічні, ідеологічні, релігійні цілі. 

На думку фахівців, тероризм має тенденцію до поширення  на території України. Аналіз соціально-політичних, політико-правових процесів свідчить, що в Україні присутні основні терогенні фактори, що створюють політичні, економічні, соціальні і етнорелігійні передумови для виникнення і розвитку тероризму:

• глибока соціально-економічна криза;
• протистояння політичних сил;
• наростання проявів сепаратизму;
• зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку «середнього класу»;
• зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур;
• корумпованість державного апарату (зміна влади й перехід останніх в опозицію ще більше збільшує ризик);
• живучість соціально-революційних традицій і постулатів ("мітингова демократія", яка набула нині популярності як основний спосіб вирішення суперечливих питань);
• організована злочинність; великомасштабний незаконний обіг зброї;
• девальвація моральних та духовних цінностей. До того ж Україна є активним експортером зброї на світовому ринку;
• базування Російського Чорноморського флоту і тліюче вогнище напруженості в Криму;
• спроби створити "пасіонарний розлам" України на Східну й Західну;
• значне збільшення міграційних потоків;
• посилення геополітичної напруженості у світі та всередині розташування України в Європі, значимість українських транспортних коридорів для Європи, наявність АЕС, насамперед Чорнобильської (через стан об’єкта укриття, характер забезпечення охорони) також підвищують терогенність.

          Український дослідник тероризму, доктор юридичних наук         В.А. Глушков констатує: "В Україні нині така ситуація, що за певних умов у найближчому майбутньому може вибухнути проведенням низки широкомасштабних терористичних актів як політичного, так і кримінального забарвлення".

         На Міжнародному форумі, що пройшов  у Києві в червні 2007 року під  гаслом “Захист прав людини у боротьбі з тероризмом" Ніна Карпачова зазначила, що в Україні постійний ризик тероризму обумовлений ще її географічним положенням, і передусім тому, що ми є транзитною державою.

         Україна, як суб’єкт міжнародного  права, є учасником практично  всіх міжнародних конвенцій та  протоколів по різних аспектах  боротьби з міжнародним тероризмом. У зв’язку з цим на території  України діють майже всі міжнародні акти та відповідні рішення Конвенцій.

       5  квітня  2001  р.  Верховна  Рада  379  голосами  прийняла  новий   Кримінальний  кодекс  –  перший  Кримінальний  кодекс  незалежної  України. Одним  з  розділів  Особливої частини КК України   є розділ   “Злочини проти громадської безпеки”, де розміщена ст. 258, яка встановлює відповідальність за “терористичний акт - застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або запобігання значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою”.

Основним безпосереднім об’єктом терористичного акту є громадська безпека, в той же час безпосередніми додатковими об’єктами можуть бути також і життя, здоров’я, честь та гідність громадян, власність тощо.

Об’єктивна  сторона складу злочину, передбаченого ст.258 КК, виражена в двох формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій. Важливе місце при кваліфікації даного злочину приділяється встановленню місця, часу, обстановки, способу та засобів вчинення злочину, але такі ознаки не є обов’язковими.

Суб’єктом терористичного акту згідно з КК України можуть бути тільки конкретні фізичні особи, які вчиняють злочини, створюють всякого роду злочинні формування, беруть участь в них і керують ними, при цьому використовують діяльність юридичної особи для здійснення злочинних цілей.

Суб’єктивна сторона характеризується двома обов’язковими ознаками – вина у формі прямого умислу та спеціально передбачена у диспозиції мета: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості, до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста). Встановлення суб’єктивної сторони - це завершальний етап процесу констатації складу злочину.

 

4.Закон України «Про  боротьбу з тероризмом».

 

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про боротьбу з  тероризмом», особи, винні в терористичній  діяльності, притягаються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом, а організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації.

Верховна Рада України після ратифікації Конвенції  Ради Європи про запобігання тероризму прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України щодо запобігання тероризму» від 21 вересня 2006 р. Таким чином, ст. 258 має такі складові:

ст. 258-1 – «Втягнення у вчинення терористичного акту»;  

ст. 258-2 – «Публічні заклики до вчинення терористичного акту»;

ст. 258-3 – «Створення терористичної групи чи терористичної організації»;   ст. 258-4 – «Сприяння вчиненню терористичного акту».

В указаних статтях КК України  помилково використовується вузьке для українського законодавства  поняття «терористичний акт», тоді як в Конвенції Ради Європи йдеться про запобігання тероризму, терористичній діяльності, терористичним злочинам.

Визнано, що терміном “терористичний акт” в українському законодавстві  охоплюються лише ті дії, ознаки яких передбачено в диспозиції ст. 258 КК; що поняття “терористичний акт” є складовою частиною більш широкого поняття – “злочини терористичної спрямованості”, яке, в свою чергу, охоплюється ще більш широким поняттям – “терористична діяльність”, яке охоплює злочини терористичної спрямованості, так і сприяння таким діянням у будь-якому вигляді: створення терористичної групи чи терористичної організації; фінансування терористичної діяльності; підготовку терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму і т. ін.

Але Конвенції Ради Європи категорія “тероризм” вживається у самому широкому розумінні, тобто – як терористична діяльність. Водночас в Конвенції має місце поняття “терористичні злочини”, і відповідно до положень Конвенції – це та ж терористична діяльність, яка лише криміналізована. Тобто, категорія “терористичні злочини” за своїм змістом є ширшими за категорію “злочини терористичної спрямованості”, оскільки крім цих злочинів охоплює всі криміналізовані форми та види сприяння ним, але вужче за категорію “терористична діяльність”, оскільки поки що не всі форми і види такої діяльності криміналізовані, й навряд чи таке взагалі можливо.

Використання ж в  законодавчих новелах до Кримінального  кодексу України вузького поняття  “терористичний акт” породжує не тільки невідповідність їх міжнародним стандартам, але також проблеми і протиріччя в антитерористичному законодавстві взагалі й в кримінальному зокрема.

Згідно зі ст. 258 КК України переважна більшість злочинів повністю підпадає під ознаки складу злочину «терористичний акт». В тому числі, всі нові статті КК України (258-1 – 258-4) “обслуговують” виключно ст. 258 КК. Одразу ж виникає питання про те, а що ж робити у тих випадках, коли вказані у цих статтях дії будуть стосуватися вчинення інших терористичних злочинів? Це неминуче породить додаткові проблеми у кваліфікації злочинів цієї категорії. Ці статті недосконалі також з позиції канонів кримінально-правової науки та законодавчої техніки. Так, в ст. 258-1 КК встановлюється відповідальність за втягнення особи у вчинення терористичного акту, а в ст. 258-4 КК – за вербування особи з метою вчинення терористичного акту, тобто, фактично за однакові дії передбачається відповідальність у різних статтях КК, що штучно породжує колізію норм.

Згідно Закону України  «Про боротьбу з тероризмом» Державна митна служба України до участі у здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються у разі необхідності.

Державна митна служба України здійснюють боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення спроб перетинання терористами державного кордону України, незаконного переміщення через державний кордон України зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин та інших предметів, що можуть бути використані як засоби вчинення терористичних актів; забезпечують безпеку морського судноплавства в межах територіальних вод та виключної (морської) економічної зони України під час проведення антитерористичних операцій; надають Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби під час проведення антитерористичних операцій на території пунктів пропуску через державний кордон України, інших об'єктів, розташованих на державному кордоні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 із внесеними змінами від 21.09.2006р. – К., 2006.
2. Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України” // Уряд. кур’єр. – 2006. – 12 жовт. – № 191.
3. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. № 638 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25.
4. Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. < www.zakon.rada.gov.ua >.
5. Законодательство Украини №1 Февраль 2009 «Инфодиск»
6. Богданов О. П. Навчальна програма дисципліни “Сучасні проблеми боротьби з тероризмом” (для бакалаврів, спеціалістів). — К., 2004
7. Глушков В.О., Долженков О.Ф. Організаційно-правові основи боротьби з тероризмом // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць / Одеса, 2000. – Вип. 8
8. Терористичні загрози в Україні. // Надзвичайна ситуація № 06 (116), червень 2007 р.
9. Надьон О., Правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні // Право України. - 2003. - №3
10. Власов И.С. Зарубежное законодательство в борьбе с тероризмом. — М: 2002.
11. А.А. Котвицький Тероризм як соціальне явище: поняття та ознаки. // Право України. – 2004, - №7
12. Антипенко В., Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) // http://pravoznavec.com.ua/period/article/262/%C0
13. Євген Звєрєв. До питання юридичного визначення тероризму // Право України. — 2003. — № 7.